Реферат на тему:Комерційне (фірмове) найменування – як об’єкт обліку - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Комерційне (фірмове) найменування – як об’єкт обліку. В сьогоденні будь-яке підприємство (установа чи організація) як суб’єкт господарського обороту має своє ім’я. Обов’язкову наявність якого визначає і ст. 90 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ): юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму [1]. А згідно з частиною першою ст. 159 Господарського кодексу України (далі ГКУ) таке найменування може мати і громадянин-підприємець [2]. Тобто, мова йде про звичайне комерційне або фірмове найменування суб’єкта господарювання, яке вказується в його установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. З 1 січня 2004 року і ЦКУ і ГКУ комерційне (фірмове) найменування визнане об’єктом інтелектуальної власності (ст. 155 ГКУ та ст. 450 ЦКУ) [1,2]. А відповідно до норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи” право на комерційне (фірмове) найменування визнано нематеріальним активом [3]. Проте відповідність імені підприємства вимогам визнання нематеріальним активом викликає певні сумніви. Проаналізуємо: Вимога перша – це немонетарний актив. Дійсно комерційне найменування це не грошові активи чи їх еквіваленти, а тим паче не дебіторська заборгованість. Вимога друга – не має матеріальної форми, тобто відсутність речової субстанції. На наш погляд ця ознака є головною розрізнювальною ознакою для даного виду активу, оскільки до нематеріальних активів включаються саме право на об’єкт, а не безпосередньо об’єкт. Вимога третя – це актив, який в свою чергу також має ряд ознак: - Право на комерційне найменування повинне контролюватись підприємством. Норми частини 5 ст. 90 та частини 1 ст. 490 ЦКУ задовольняють дану вимогу [1]; - від використання права на комерційне або фірмове найменування підприємство повинно отримати економічну вигоду (отримання грошових коштів чи зменшення витрат). На нашу думку отримання економічних вигод від використання прав на комерційне найменування практично неможливо. По суті фірмове найменування є невід’ємною частиною самого підприємства і об’єктом в якому втілена ділова репутація цього підприємства. А для отримання додаткового доходу від комерційного найменування (репутації) суб’єкт господарювання повинен створити позитивний імідж підприємства шляхом проведення різноманітних рекламних кампаній чи інших заходів. А оскільки права інтелектуальної власності на комерційне найменування охороняється без будь-якої реєстрації, то й охорона цих прав є дещо обмеженою, тобто є підвищений ризик незаконного використання фірмового найменування. А тому власники підприємств найчастіше воліють зареєструвати фірмове найменування як торговельну марку, що не заборонено сучасними українським законодавством. Торговельна марка – це вже інший об’єкт інтелектуальної власності зі своїми властивостями. Отримати економічну вигоду від передачі прав 9чи їх частини) на комерційне найменування за ліцензією, ліцензійним договором чи іншим правовим документом також неможливо, тому що згідно з ч. 2 ст. 409 ЦКУ майнові права на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною, тобто права (чи їх частину) на комерційне найменування не можна передати за допомогою ліцензії, ліцензійному договору чи іншого правого документу [1]. Вимога четверта – актив має бути ідентифікований, тобто відповідати критеріям визнання статей балансу, встановлених П(с)БО 2 "Баланс" [4]. А саме, право на комерційне найменування має бути достовірно оцінено та очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням. Нематеріальні активи досить неоднорідні за своїм складом, за характером використання або експлуатації, за ступенем впливу на фінансовий стан підприємства й результати господарської діяльності, тому необхідний диференційований підхід до їхнього аналізу й включення в економічний оборот. Для кожного конкретного об’єкта нематеріальних активів і у кожному конкретному випадку повинна розроблятись унікальна методика розрахунку його вартості, яка повинна враховувати багато специфічних чинників, що представляє собою досить складний процес. На нашу думку цим повинні займатися незалежні кваліфіковані спеціалісти з експертної оцінки. Вимога п’ята - строк використання. Нематеріальні активи повинні використовуватись протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік). Комерційні найменування відповідають даному обмеженню, оскільки підприємства створюються для існування більше року (не беремо до уваги ”одноденні” підприємства, які створюються з метою здійснення махінацій). Вимога шоста – сфера застосування (для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам). Чіткого законодавчого визначення мети існування фірмового найменування немає ні в ЦКУ, ні в ГКУ, ні в Паризькій конвенції. Але аналіз всіх відомостей та вимог щодо комерційного найменування дозволяє зробити висновок, що найменування застосовують для розпізнавання підприємств, виділення його серед інших. На нашу думку це можна прирівняти до адміністративного використання. Досить вагомим є і той факт, що згідно до п. 1 ст. 9 Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.01.99 № 996-ХІV –ВР підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, документальне забезпечення наявності такого нематеріального активу як право на комерційне найменування практично неможливе, тому що непередбачено спеціальної державної реєстрації та видачі державного охоронного документа. Документальною основою для господарської операції може бути виписка з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ. Із проведеного дослідження можемо зробити висновок, що комерційні (фірмові найменування) не завжди можуть відповідати всім ознакам визнання нематеріальним активом, а отже й обліковуватись в їх складі. Література: Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-ІV. //zakon.rada.gov.ua Господарський кодекс України від 16.01.03 р. № 436-ІV. //zakon.rada.gov.ua Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи”, затверджене наказом Мінфіну України від 18.10.99 № 242. //zakon.rada.gov.ua Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”, затверджене наказом Мінфіну України від 13.03.99 № 87. //zakon.rada.gov.ua Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.01.99 № 996-ХІV –ВР. //zakon.rada.gov.ua.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (16.05.2014)
Просмотров: 495 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: