Главная Регистрация Вход RSS

Главная » Статьи » Реферати » Право

---

Форма права - це державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм,щозасвідчують їх загальнообов"язковість. Розрізняють такі форми права: правовий звичай - санкціоноване державою звичаєве правило, що має загальнообов"язковий характер та гарантоване його примусовою силою; релігійно-правові норми - санкціоновані державою церковні канони та інші норми, яким надається загальнообов"язковий характер; правовий прецедент - судовеабо адміністративнерішення по конкретній юридичній справі, якому надається обов"язковезначення при розвязанні всіх наступних аналогічних справ; нормативно-правовий акт - письмовий документ компетентного органу держави, вякому закріплено правила поведінки загального характеру, що забезпечується державою; нормативний договір - правило поведінки загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю кількох суб"єктів і забезпечується державою; міжнародно-правові акти - норми міжнародного співтовариства, які з санкції держави поширюються на її туриторії. Основним джерелом права України є нормативно-правовий акт. Це пояснюється тим, що івн дає можливість: найбільш чітко сформулювати зміст прав тв обов"язків; відносно швидко довести зміст до адресатів норми; створити умови до адекватного розуміння і застосування норми; оперативно змінювати чи відміняти норму; здійснювати систематизацію норм і полегшити користування ними. Існують внутрішні та зовнішні форми права. Внутрішня форма права характеризується відповідною сукупністю правових норм, що об’єднуються в інститути, підгалузі і галузі права. Інститут права: певна сукупність правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини, зв’язані між собою як самостійна відокремлена група; сукупність норм права, таких суттєвих і самостійних, що утворюють окремий інститут права в межах комплексної галузі права; сукупність правових норм, що регулюють окремий вид чи рів суспільних відносин і становлять відокремлену частину галузі права. Ознаки інституту права: наявність сукупності нормативних приписів; юридична однорідність названих приписів; об’єднання правових норм стійкими закономірностями і зв’язками, які відбиваються в юридичних приписах і в цілому в юридичній конструкції. Підгалузь права – об’єднання інститутів права в межах конкретної галузі права, яке містить загальний і предметний інститути чи їхні асоціації. Галузь права – це сукупність правових норм (приписів) інститутів права, що регулюють певну сферу суспільних відносин у межах конкретного предмета і методу правового регулювання з урахуванням принципів і завдань такого регулювання. Серед нормативно-правових актів розрізняють закони і підзаконні акти. Закони - нормативні акти вищого представницького органу влади, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини і мають найвищу юридичну силу що до інших нормативно-правових актів. Підзаконні закони - це акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до його положень і на його виконання. До їх числа належать: укази Президента України; постанови Верховної Ради України та її Президії; декрети та постанови Кабінету Міністрів України; Ради Міністрів Республіки Крим; рішення, нормативні ухвали місцевих Рад народних депутатів; Інструкції, вказівки та накази керівників міністерств і державних відомств України; рішення виконкомів місцевих Рад; накази та інструкції адміністрації підприємств, установ та організацій. Норма права має внутрішню структуру, яка виражається в її внутрішньому поділі на окремі елементи, що зв’язані між собою: гіпотезу, диспозицію і санкцію. Гіпотеза – частина норми права, яка містить умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати правило, що міститься в диспозиції. Диспозиція – частина норми, що містить суб’єктивні права та юридичні обов’язки, тобто само правило поведінки. Санкція – така частина норми права, в якій подано юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, зафіксованого в диспозиції. Санкції можіть бути каральними (штрафними), відновними чи заохочувальними (позитивними). Диспозиції, гіпотези та санкції за складом поділяються на прості, складні та альтернативні, а за ступенем визначеності змісту – на абсолютно чи відносно визначені. Типи права Об’єктивне та суб’єктивне право. Право - це соціальне явище, що може розглядатись як єдність об'єктивного і суб'єктивного. Об'єктивним правом вважається тому, що воно, хоча і є соціальним явищем, дано людям як реальний факт об'єктивної дійсності. Загальнообов'язкові правила поведінки встановлюються і існують незалежно від індивідуальної свідомості суб'єкта.

1 2 3 4 5 Категория: Право | Добавил: Professor (30.05.2012)

Просмотров: 598 | Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0