Реферат на тему: Договір найму житлових приміщень - Право - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Договір найму житлових приміщень. ПЛАН Вступ За договором майнового найму одна сторона (наймодавець) зобов'язується надати другій стороні (наймачеві) майно у тимчасове користування за плату. Новим Цивільним кодексом України передбачаються також такі види договору найму: найм (оренда) земельної ділянки – за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом із насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них; найм житла; найм будівлі або іншої капітальної споруди. Цей догорів обов’язково укладається у письмовій формі і підлягає державній реєстрації (якщо його укладено більше, ніж на один рік); найм (оренда) транспортного засобу. Предметом цього договору можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути передбачено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Договір майнового найму відрізняється від інших (суміж-них) цивільно-правових договорів рядом ознак: а) наймач отримує майно не у власність, а лише у тимча-сове користування. Цим договір майнового найму відрізняє-ться від договорів купівлі-продажу, міни та дарування, за якими одержувач майна стає його власником або набуває права повного господарського відання чи оперативного управління. Крім того, оскільки користування майном за до-говором майнового найму є тимчасовим, після закінчення строку договору або у разі його дострокового розірвання на-ймач зобов'язаний повернути майно утому стані, в якому він його одержав; б) оскільки надане наймачеві майно підлягає поверненню, предметом майнового найму можуть бути індивідуально-визначені, неспоживні речі (устаткування та обладнання, приміщення, будівлі і споруди, транспортні засоби, предмети побутової техніки, музичні інструменти, спортивний інвентар тощо), які не знищуються повністю або не перетворюються на іншу річ у процесі їх використання. В цьому полягає відмін-ність договору майнового найму від договору позики, пред-метом якого можуть бути споживні речі (гроші або речі, ви-значені родовими ознаками) і за яким позичальник зобо-в'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошей або рівну кількість речей того самого роду і якості; в) ще однією ознакою, що характеризує договір майнового найму є його оплатність. Цією ознакою він відрізняється від договору безоплатного користування майном, за яким майно теж передається у тимчасове користування з умовою його повернення, але безоплатно . Договір майнового найму є договором: двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору набуває прав і стає взаємно зобов'язаною; сплатним, про що вже зазначалося вище; консенсуальним, оскільки він вважається укладеним внаслідок досягнення між сторонами угоди незалежно від мо-менту передачі речі. 1. Поняття і характерні ознаки договору найму житлового приміщення Житлове законодавство — це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини щодо реалізації конституційного права на житло та пов'язані з ними відносини щодо управління житловим фондом, забезпечення його збереження, експлуатації і ремонту. Загальні правила найму (оренди) житла передбачені у гл.59 ЦК. Основним спеціальним нормативно-правовим актом житлового законодавства є ЖК. Житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України. Існує кілька видів житлового фонду: — державний; — громадський; — фонд житлово-будівельних та житлових кооперативів; — приватний. Надання жилих приміщень у будинках державного та громадського житлового фонду регулюють Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 р. №470. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, що працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням — також і за місцем проживання. Кожна сім'я може перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одного з членів сім'ї (за їх вибором) та у виконавчому комітеті місцевої ради за місцем проживання. Для взяття на квартирний облік необхідна потреба в поліпшенні житлових умов, а також постійне проживання і прописка в даному населеному пункті. Такими, що потребують поліпшення житлових умов, вважаються громадяни: — забезпечені житлом нижче за встановлений рівень; — які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; — які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим вони не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї; — які проживають за договором піднайму житла в будинках державного або громадського фонду чи за договором найму житла в будинках житлово-будівельних кооперативів; — які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в приватних будинках (квартирах); — які проживають в гуртожитках; — які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші 9 років, крім подружжя (в тому числі коли займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати). Надання житла здійснюється в порядку черговості. Законодавство встановило перелік осіб, які мають право першочергового надання житла. До них, зокрема, належать: — інваліди Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них особи; — Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці; — особи, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань; — учасники війни; — інваліди праці І і II груп та інваліди І і II груп з числа військовослужбовців; — матері, яким присвоєно звання "Мати-героїня"; — сім'ї при народженні близнят; — багатодітні сім'ї; — вчителі та інші педагогічні працівники загальноосвітних шкіл і професійно-технічних навчальних закладів. Позачергово житло надається: — громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання; — особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість; — особам, які повернулися з державного дитячого закладу, від родичів, опікуна або піклувальника; громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, — за неможливості повернення займаного раніше житла; — дітям-інвалідам, що не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і проживають у державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя; — особам, обраним на виборну посаду, коли це пов'язано з переїздом в іншу місцевість; — членам сім'ї народного депутата України в разі його смерті в період виконання депутатських обов'язків у Верховній Раді України на постійній основі. При наданні житла не допускається заселення однієї кімнати особами різної статті, старшими за 9 років, крім подружжя, а також особами, які хворіють на деякі тяжкі форми хронічних захворювань, у зв'язку з чим вони не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 кв. м жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею вданому населеному пункті. Рішення про надання житла приймає виконавчий комітет місцевої ради або адміністрація підприємства разом із профкомом (спільним рішенням). На підставі рішення про надання житла в будинках державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет місцевої ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів. Глава 59 ЦК регулює найм (оренду) житла. Договір найму (оренди) житла — це договір, за яким одна сторона — власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату Ст. 810 ЦК. Отже, можна вважати, що коло прав наймача житла розширене — воно включає не тільки користування, що традиційно вважається єдиним повноваженням наймача стосовно використовуваного ним майна, а й володіння. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення ЦК, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ЖК договір найму жилого приміщення — це договір, за яким наймодавець зобов'язується надати жиле приміщення в користування наймачеві та членам його сім'ї, а наймач зобов'язується використовувати житло за призначенням, забезпечувати його цілісність і вчасно вносити квартирну плату. Характеристики договору — двосторонній, сплатний. Згідно з ЦК він може бути як консенсуальним, так і реальним (відповідно до ЖК є консенсуальним). Відмінності договору найму (оренди) житла від договору найму: а) предмет договору найму житла — лише жиле приміщення; б) наймачі за договором найму житла — лише фізичні особи (це передбачено ЖК, а згідно з ЦК наймачами можуть бути і юридичні особи); в) коло прав наймача в договорі найму житла ширше, ніж у договорі найму — зокрема, право користування житлом у будинках державного та громадського фонду, право обміну тощо; г) договір найму житла породжує права та обов'язки не тільки для наймача, а й для членів його сім'ї; д) договір найму житла в будинках державного і громадського фонду має безстроковий характер. Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання. Наймач житла у багатоквартирному житловому будинку має право користування майном, що обслуговує будинок ст. 812 ЦК. Сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб ст. 813 ЦК. Сторони договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду — житлово-експлуатаційна організація (а в разі її відсутності — підприємство, установа, організація) та ордеродержатель. У договорі найму жилого приміщення в будинках приватного житлового фонду наймодавцем виступає власник жилого будинку, ЖК передбачає обов'язкову письмову форму договору найму жилого приміщення. Недотримання письмової форми договору не має наслідком його недійсність. Стаття 816 ЦК визначає правовий статус наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним. У договорі найму житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов'язків щодо користування житлом. Наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. Якщо наймачами житла є кілька осіб, їх обов'язки за договором найму житла є солідарними. Порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору — встановлюється за рішенням суду. Згідно з ЖК члени сім'ї наймача, які спільно проживають з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Наймач не користується будь-якою перевагою перед членами сім'ї в здійсненні права користування житлом. Відповідно до ЖК членів сім'ї наймача можна поділити на дві групи. Перша — чоловік (дружина) наймача, їх діти і батьки. Друга — інші особи, якщо вони постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Вони можуть бути визнані членами сім'ї наймача. Це може бути, наприклад, фактична дружина наймача. При виникненні спору суд, вирішуючи питання про визнання особи членом сім'ї наймача, з'ясовує характер його відносини з наймачем, іншими членами сім'ї, встановлює, чи мали місце ведення спільного господарства (наявність спільних витрат), а також інші обставини, що свідчать про наявність сімейних відносин. Іноді трапляється неправильне тлумачення закону про поняття члена сім'ї наймача. Так, районний суд Одеської області, задовольняючи позов про виселення подружжя П., зазначив у рішенні, що П. не були членами сім'ї померлого наймача С., оскільки не були його близькими родичами, як того вимагає ЖК України. Однак ЖК не пов'язує визнання особи членом сім'ї наймача з наявністю близької спорідненості, та й узагалі родинних відносин. Тому цей аргумент суду не можна визнати правильним. Особи, які перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, мають такі ж права та обов'язки, як наймач та члени його сім'ї. Наймач і члени його сім'ї мають право користування житлом (в будинках державного та громадського фонду — безстрокове право). Воно включає можливість вселення членів сім'ї, обміну, здачі в піднайм, вселення тимчасових мешканців тощо. 2. Права наймача житлового приміщення Відповідно до чинного законодавства наймач житла має наступні права: Право на вселення членів сім'ї; Право на збереження житла за тимчасово відсутніми особами; Право на обмін жилого приміщення; Право здавати житло в піднайм; Право на вселення тимчасових мешканців; Право вимагати внесення змін до договору найму. Право на вселення членів сім'ї. Згідно зі ст.817 ЦК наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, мають право за їх взаємною згодою та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому. Особи, які вселилися у житло відповідно до вищевказаних правил, набувають рівних з іншими особами прав користування житлом, якщо інше не було передбачено при їх вселенні. Одним з найважливіших прав наймача є право на вселення в займане жиле приміщення свого чоловіка (дружини), дітей, батьків, а також інших осіб. Здійснення цього права відповідно до ЖК можливе лише за письмовою згодою всіх членів сім'ї, що проживають у цьому приміщенні, за винятком вселення до батьків неповнолітніх дітей, коли такої згоди не потрібно. Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд з'ясовує, чи дотриманий установлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи були вони прописані в цьому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання. З урахуванням обставин конкретної справи суд може взяти до уваги поважність причин, за якими особу, яка вселилася до наймача як член сім'ї, не було прописано в жилому приміщенні. Особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівне з іншими членами сім'ї право користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та проживаючими з ним членами сім'ї не було іншої угоди про порядок користування житлом. Якщо зазначені особи були вселені без згоди членів сім'ї наймача, то вони не набувають права користування жилим приміщенням. Право на збереження житла за тимчасово відсутніми особами. Згідно зі ст.71 ЖК у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї у будинках державного або громадського житлового фонду за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Однак жиле приміщення може зберігатися за тимчасово відсутніми і протягом більш тривалих термінів. У ЖК зазначені випадки, коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутніми понад шість місяців: 1) призов на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призов офіцерів із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років — протягом усього періоду проходження військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби — протягом перших п'яти років перебування на військовій службі; 2) тимчасовий виїзд з постійного місця проживання за умовами і характером роботи, у тому числі за кордоном (екіпажі суден, працівники геологічних, розвідувальних партій, експедицій тощо) або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, аспіранти, стажисти тощо) — протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 3) поміщення дітей на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника — протягом усього часу їх перебування, якщо в жилому приміщенні залишилися проживати інші члени сім'ї; 4) виїзд у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна (піклувальника) — протягом усього часу виконання цих обов'язків; 5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів у будинки-інтернати та інші установи соціальної допомоги — протягом усього часу перебування в них; 6) виїзд для лікування в лікувально-профілактичному закладі — протягом всього часу перебування в ньому; 7) взяття під варту або засудження до позбавлення волі — протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в житлі залишилися проживати інші члени сім'ї. Визнання особи такою, що втратила право користування житлом внаслідок відсутності понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку за позовом наймодавця, наймача і членів його сім'ї. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору — судом. Отже, відсутність особи понад встановлені строки ще не спричиняє автоматичного визнання її такою, що втратила право користування житлом. Якщо її відсутність пов'язана з поважними причинами, вона не може бути визнана такою, що втратила право на житло. У законі не роз'яснюється, які причини слід вважати поважними. Це питання вирішує суд з урахуванням конкретних обставин. У судовій практиці поважними причинами визнаються: перебування особи у відрядженні, в іншому населеному пункті у зв'язку з необхідністю догляду за хворим родичем або поганим станом здоров'я і потребою в догляді, конфліктні відносини з членами сім'ї, неправомірна поведінка інших членів сім'ї, що заважає користуватися житлом тощо. Особливий випадок зберігання житла за тимчасово відсутніми особами у разі одержання охоронного посвідчення (броні) — бронювання житла. Воно може здійснюватися при направленні на роботу за кордон — на весь час перебування за кордоном, при виїзді на роботу в райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості. Бронювання регулюється Правилами бронювання жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 9 вересня 1985 р. №342. Право на обмін жилого приміщення. Обмін жилими приміщеннями регулюється ЖК і Правилами обміну жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1986 р. №31. Наймач жилого приміщення вправі провести обмін займаного жилого приміщення з іншим наймачем або членом житлово-будівельного кооперативу, у тому числі тими, які проживають в іншому населеному пункті, за наявності письмової згоди проживаючих разом із ним членів сім'ї. ЖК допускається так званий примусовий обмін: якщо між членами сім'ї не досягнуто згоди про обмін, кожен з них має право вимагати в судовому порядку примусового обміну займаного жилого приміщення на приміщення в різних будинках (квартирах). Примус до обміну в цьому випадку не має будь-яких каральних, компенсаційних або виховних цілей, адже він не пов'язаний з порушенням правил користування житлом, а спрямований, як правило, на ліквідацію обставин неможливості спільного проживання членів сім'ї в одному жилому приміщенні через недоброзичливі стосунки між ними за відсутності винних дій одного з них. Тому в таких випадках суди мають враховувати доводи та інтереси осіб, які проживають у жилому приміщенні, що заслуговують на увагу. Особливим випадком обміну є так званий внутрішньо сімейний обмін: наймач або член його сім'ї має право здійснити обмін частки жилої площі, що припадає на нього, у тому числі суміжної кімнати або частини кімнати, з наймачем іншого приміщення, за умови, що в'їжджаючий у порядку обміну вселяється як член сім'ї тих, що залишилися проживати в цьому приміщенні. Обмін у будинках підприємств, установ, організацій допускається лише за їх згодою. Обмін жилими приміщеннями може бути визнаний недійсним у судовому порядку як за загальними, так і за спеціальними підставами. Загальними підставами є сформульовані в цивільному законодавстві підстави визнання недійсними цивільно-правових правочинів. У судовій практиці іноді пред'являються позови про визнання обміну жилими приміщеннями недійсним, як здійсненого внаслідок помилки, що має істотне значення. В правочині обміну жилими приміщеннями судова практика визнає такою, що має істотне значення, помилку щодо розміру жилої площі або її якісного стану. Це незнання або неправильне уявлення про такі недоліки жилого приміщення, які в момент здійснення обміну не могли бути виявлені, були виявлені пізніше і не можуть бути усунуті шляхом ремонту, що об'єктивно створює неможливість проживання в квартирі, робить її не відповідною санітарним вимогам. Не є підставою для визнання обміну недійсним наявність в обмінюваному приміщенні дефектів, що є незначними і легко усуваються. Поряд із загальними підставами обмін жилими приміщеннями може бути визнаний недійсним і за спеціальними підставами внаслідок порушення спеціальних заборон або необхідних умов, встановлених у житловому законодавстві для вчинення обміну жилими приміщеннями, що передбачені в ст.86 ЖК. У разі визнання обміну жилими приміщеннями недійсним сторони підлягають переселенню в приміщення, які вони раніше займали ст. 88 ЖК. Якщо обмін визнаний недійсним внаслідок неправомірної поведінки однієї із сторін, то поряд із переселенням у раніше займане житло винна сторона зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, що виникли внаслідок обміну (вартість перевезення речей, витрати щодо переїзду, ремонту приміщення тощо) згідно з правилами цивільного законодавства. Право здавати житло в піднайм. Відповідно до ст.823 ЦК за договором піднайму житла наймач за згодою наймодавця передає на певний строк частину або все найняте ним помешкання у користування піднаймачеві. Піднаймач не набуває самостійного права користування житлом. Договір піднайму є сплатним. Розмір плати за користування житлом встановлюється договором піднайму. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму житла. У разі дострокового припинення договору найму житла одночасно з ним припиняється договір піднайму. До договору піднайму не застосовується положення про переважне право на укладення договору на новий строк. Відповідно до ЖК наймач жилого приміщення у будинках державного та громадського житлового фонду вправі здавати жиле приміщення в піднайм. Для цього необхідна згода членів сім'ї, що проживають разом з ним, та наймодавця. При цьому наймач вправі здати в піднайм частину жилого приміщення, а в разі тимчасового виїзду — все приміщення. Жиле приміщення на розсуд наймача здається в піднайм без зазначення строку або на визначений строк, у тому числі на період збереження цього приміщення за тимчасово відсутнім наймачем. Договір піднайму укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією в житлово-експлуатаційній організації. Здача жилого приміщення в піднайм не допускається, якщо: 1) в результаті вселення піднаймача розмір жилої площі, що припадатиме на кожну особу, яка проживає у цьому приміщенні, буде меншим від встановленого для надання жилих приміщень; 2) як піднаймач жилого приміщення або член його сім'ї в квартиру, в якій проживають два або більше наймачів, вселяється особа, яка хворіє на тяжку форму хронічного захворювання, в зв'язку з чим не може проживати в такій квартирі ст. 93 ЖК. Здача жилого приміщення в піднайм з порушенням встановлених у законодавстві вимог має наслідком недійсність договору піднайму. У цьому разі громадяни, які незаконно поселилися в жилому приміщенні, зобов'язані негайно звільнити його, а в разі відмови — підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Якщо договір піднайму укладено на визначений строк, то після його закінчення піднаймач не вправі вимагати відновлення договору і на вимогу наймача зобов'язаний звільнити займане приміщення. У разі вчинення піднаймачем винних порушень житлового законодавства, зазначених у ст.97 ЖК, договір піднайму може бути розірвано достроково. При укладенні договору піднайму без зазначення строку наймач зобов'язаний письмово попередити піднаймача про припинення договору за три місяці. Одним із нерідко використовуваних наймачем житлових прав є право на вселення тимчасових мешканців. Згідно зі ст.818 ЦК і ст.98 ЖК наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, за їх взаємною згодою та з попереднім повідомленням наймодавця можуть дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи (осіб) без стягнення плати за користування житлом (тимчасових мешканців). Тимчасові мешканці не мають самостійного права користуватися житлом. Вони повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред'явлення до них наймачем або наймодавцем вимоги про звільнення помешкання. Як тимчасові мешканці, так і піднаймачі самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання в ньому. Тому у разі припинення дії договору піднайму або пред'явлення наймачем вимоги про виселення тимчасових мешканців, а також припинення договору найму, піднаймач та члени його сім'ї, а також тимчасові мешканці зобов'язані негайно звільнити займане житло. У разі відмови вони підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житла. Зміни договору найму жилого приміщення можуть вимагати обидві сторони — наймодавець та наймач. За загальним правилом, зміна договору допускається лише за згодою наймача, членів його сім'ї та наймодавця, але у ЖК встановлені деякі винятки. Зокрема, при проведенні капітального ремонту жилого будинку, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, незалежно від його згоди наймодавець вправі вимагати зміни договору і зобов'язаний надати наймачеві та членам його сім'ї на час проведення ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення. У тих випадках, коли жиле приміщення, яке займають наймач та члени його сім'ї, в результаті капітального ремонту не може бути збережене або істотно збільшиться і у наймача утвориться надлишок жилої площі, наймачеві та членам його сім'ї має бути надано інше благоустроєне приміщення до початку капітального ремонту. Якщо жиле приміщення істотно зменшиться, то інше благоустроєне приміщення повинно бути надано на вимогу наймача ст. 102 ЖК. Одним з випадків зміни договору найму жилого приміщення є так званий поділ житла: член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді ізольованого жилого примішення, яке за розміром відповідає жилій площі, що доводиться на частку особи, яка вимагає поділу ст. 104 ЖК. Стаття 824 ЦК регламентує заміну наймача у договорі найму житла. На вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з наймачем. У разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах. Зміна договору найму жилого приміщення, іменована в літературі переоформленням договору, — це визнання наймачем за раніше укладеним договором найму повнолітнього члена сім'ї замість колишнього наймача на його вимогу за згодою наймача та інших членів сім'ї, що проживають із ним. 3. Обов’язки сторін за договором Новий ЦК не містить спеціальної статті з переліком обов'язків наймача і наймодавця житлових приміщень, однак їх можна визначити зі змісту гл.58 ЦК, що регламентує найм. Обов'язки наймодавця:— передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму ст. 765 ЦК. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право на свій вибір; 1) вимагати від наймодавця переданий майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків;— передати наймачеві річ у стані, що відповідає умовам договору найму та її призначенню. Умова договору найму, яка закріплює обов'язок наймодавця передати наймачеві річ у стані, що відповідає договору і призначенню майна, є істотною умовою. Без неї договір не може вважатися укладеним. Наданням речі вважається не тільки її передання в користування наймачеві, а й допуск його до користування нею. Майно (житло) має бути надане наймачеві у такому стані, щоб це не перешкоджало його використанню для тих цілей, що були обумовлені договором, а якщо такі цілі не були зазначені, то для звичайного використання відповідно до призначення майна. Інакше наймач вправі вимагати інше майно, що відповідає умовам договору, чи зниження плати за користування майном, або розірвання договору і стягнення збитків, завданих неналежним виконанням наймодавцем зобов'язання. За наявності недоліків у майні, не застережених наймодавцем під час укладення договору, наймач вправі вимагати від нього усунення їх у розумний термін і за його рахунок чи заміни майна, або зміни плати за користування майном. У разі невиконання наймодавцем обгрунтованих вимог наймача, що випливають із наявності недоліків у майні, останній має право вимагати розірвання договору і відшкодування збитків, завданих наймодавцем;— попередити про права третіх осіб на річ, передану в найм. Згідно зі ст.769 ЦК передання речі у найм не припиняє та не змінює прав на неї третіх осіб, зокрема права застави. Тому при укладенні договору найму наймодавець зобов'язаний повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. Якщо наймодавець не повідомив наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. наймач має право вимагати зменшення розміру плати за користування річчю або розірвання договору та відшкодування збитків;— провадити за свій рахунок капітальний ремонт речі, переданої у найм, якщо інше не встановлено договором або законом ст. 776 ЦК. Капітальний — це ремонт, під час якого замінюються або відновлюються істотні деталі, конструкції та інші частини об'єкта. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якшо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Таким чином, за загальним правилом здійснення капітального ремонту речі, переданої у найм, є обов'язком наймодавця. Це правило має диспозитивний характер, тому що такий обов'язок договором або законом може бути покладений на наймача. У разі виникнення необхідності капітального ремонту з вини наймача ремонт здійснюється за його рахунок. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту майна (житла), що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування майном, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків ч. 3 ст. 776 ЦК. Обов'язки наймача:— своєчасно вносити плату за користування майном (житлом). Якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі ч. 1 ст. 782 ЦК;— користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (ч.1 ст.773 ЦК) — тобто використання її в тих цілях, для яких вона призначена. Наприклад, при оренді нежилого приміщення наймач не вправі переобладнати його в жиле, оскільки при цьому змінюється призначення майна;— підтримувати майно, що є предметом договору найму, у справному стані. Це — експлуатація і зберігання в умовах, що забезпечують належний технічний стан та збереження відповідності майна його призначенню з урахуванням нормального зносу в процесі використання. Зокрема цей обов'язок включає зберігання майна від передчасного зносу, усунення дрібних пошкоджень і несправностей, виконання інших дій з утримання орендованого майна;— виконувати за свій рахунок поточний ремонт речі, переданої у найм, якщо інше не встановлено договором або законом ч. 1 ст. 776 ЦК. Це, наприклад, білення, фарбування, ремонт електропроводки тощо. На наймача може бути покладений обов'язок капітального ремонту речі, якщо це встановлено договором або законом;— у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі ч. 1 ст. 785 ЦК. Стан майна визначається сторонами за існуючими правилами або технічними нормами, а за їх відсутності або у разі спору сторін — шляхом проведення експертизи. Договором може бути передбачений і підвищений порівняно зі звичайним знос майна. Строк повернення майна може бути передбачений у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення ч. 2 ст. 785 ЦК. Якщо майно не може бути повернуте у зв'язку з його загибеллю він зобов'язаний відшкодувати наймодавцеві його вартість. Наймач відповідає за загибель майна й у тому разі, якщо він повинен був застрахувати майно в силу закону або договору, але не зробив цього. Оскільки предметом договору є індивідуально визначене майно, то за припинення договору наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві саме те майно, що він отримав. У разі загибелі або втрати майна в період дії договору не з вини наймача воно не підлягає поверненню наймодавцеві, оскільки останній несе ризик випадкової загибелі або втрати цього майна як його власник. У разі допущення наймачем погіршення майна, які сталися з його вини, він зобов'язаний усунути погіршення. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зносу або упущень наймодавця ст. 779 ЦК. Тобто за випадкове погіршення майна або погіршення його з вини інших осіб, за винятком піднаймача та осіб, допущених до користування ним, наймач не несе відповідальності. На нього у цьому випадку покладається обов'язок довести відсутність вини. Під збитками розуміються витрати наймодавця щодо відновлення майна і прибутки, що він міг би одержати від використання майна за час його відновлення. Неможливість відновлення майна або усунення погіршень у ньому надає право наймодавцеві відмовитися від прийняття майна і вимагати відшкодування збитків. 4. Підстави припинення договору Розірвання договору найму жилого приміщення. Виселення. Розірвання договору найму житла можливе, згідно з ЦК, в односторонньому порядку на вимогу як наймача житла, так і наймодавця. Принципова відмінність такого розірвання з ініціативи наймача від розірвання наймодавцем полягає в тому, що якщо наймач житла має право за згодою інших осіб, що постійно проживають з ним, У будь-який час розірвати договір найму з письмовим попередженням наймодавця за три місяці, то на вимогу наймодавця він може бути розірваний лише у випадках, передбачених ЦК, та в судовому порядку. Згідно зі ст.825 ЦК договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі: 1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі — понад два рази; 2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає. За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше одного року для відновлення житла. Якщо протягом строку, визначеного судом, наймач не усуне допущених порушень, суд за повторним позовом наймодавця постановляє рішення про розірвання договору найму житла. На прохання наймача суд може відстрочити виконання рішення не більше ніж на один рік; 3) необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Ця підстава стосується лише розірвання договору найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати). При цьому наймодавсць повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці; 4) використання житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає, не за призначенням або систематичне порушення прав та інтересів сусідів. Цьому має передувати попередження наймодавцем наймача про необхідність усунення цих порушень. У разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла. Згідно з ЖК розірвання договору найму жилого приміщення у будинках державного та громадського фонду з ініціативи наймача за згодою членів його сім'ї можливе у будь-який час без попереднього попередження наймодавця. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, договір найму вважається розірваним з дня вибуття ст. 107 ЖК. На вимогу наймодавця договір може бути розірваний лише у випадках, передбачених законом. За загальним правилом виселення провадиться в судовому порядку. ЖК розрізняє виселення з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення та з наданням іншого жилого приміщення. Виселення з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення проводиться, якщо:— будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню;— будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом;— будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий. Офіцери, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби і прирівняні до них особи, звільнені з військової служби у відставку або в запас, а також особи, які проживають разом з ними, можуть бути виселені із займаних ними жилих приміщень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення ст. 110 ЖК. Стаття 113 ЖК встановлює високі вимоги до наданого приміщення. Воно має знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати усім вимогам, що пред'являються до приміщень при їх наданні. Громадянам, які займали окрему квартиру, має надаватись окрема квартира. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат. За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі. У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання, особі, яка виселяється, надається житло відповідно до встановленого розміру. З наданням іншого жилого приміщення (без зазначення благоустроєного) можуть бути виселені:— працівники (разом з особами, які з ними проживають), що припинили трудові відносини з підприємствами, установами, організаціями найважливіших галузей народного господарства, які надали жиле приміщення у зв'язку із звільненням за власним бажанням без поважних причин, або за порушення трудової дисципліни, або за вчинення злочину;— громадяни, які одержали жилі приміщення в будинках колгоспів, якщо вони виключені з членів колгоспу або вийшли з нього за власним бажанням;— громадяни, позбавлені батьківських прав, якщо вони проживають спільно з дітьми, стосовно яких вони позбавлені батьківських прав, Вимоги до надаваного жилого приміщення в цих випадках набагато нижчі, ніж до благоустроєного жилого приміщення — воно повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам ст. 114 ЖК. У випадках ліквідації дитячого будинку сімейного типу батьки-вихователі повинні звільнити надане їм жиле приміщення, а у разі відмови — підлягають виселенню з наданням їм іншого благоустроєного жилого приміщення. При усуненні батьків-вихователів від подальшого виховання дітей вони можуть бути виселені із займаного жилого приміщення з наданням іншого жилого приміщення ст. 114-1 ЖК. Виселення без надання іншого житла допускається за:— систематичне руйнування і псування житла;— систематичне використання житла не за призначенням;— систематичне порушення правил співжиття, що створює неможливість спільного проживання в одному будинку або квартирі. Необхідними умовами виселення без надання іншого жилого приміщення є систематичність порушень і безрезультатність застосування заходів запобігання і громадського впливу. Висновки Відповідно до Конституції України держава повинна проводити курс на послідовне забезпечення права іромадян на житло. Зокрема, у ст. 47 Конституції зазначено: "Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату, відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду". Проте досвід свідчить, що проблем розвитку житлового господарства дуже багато. В суспільстві висловлюється стурбованість щодо ситуації, яка склалася з забезпеченням населення житлом, а також щодо вирішення проблем, пов'язаних з приватизацією останнього. Забезпеченню державної житлової політики та відповідних інтересів кожного громадянина, ефективного використання й охорони житлового фонду сприяє житлове законодавство України. Нині воно розвивається динамічно, що зумовлено необхідністю переходу від старої системи найму житла до нової, яка грунтується в основному на відносинах власності, притаманних ринковій економіці. Становлення України як незалежної, суверенної держави можливе лише за умови надійного функціонування її економіки. Проблема розвитку житлового господарства, яке є важливою сферою економіки, — необхідна складова умов переходу нашої країни до ринкової моделі економічного розвитку, що знайшло відображення і часткове вирішення у нормативноправових актах з питань житлового законодавства. Право громадян на житло нині в основному забезпечується приватизацією квартир державного житлового фонду і форсуванням кооперативного та індивідуального житлового будівництва. Однак при цьому виникає багато проблем, у тому числі й правового характеру. Методологічні питання розвитку житлового законодавства у період побудови ринкової економіки передбачають системний, комплексний підхід до визначення сфери державного регулювання економіки, у тому числі й житлового фонду, його органічне поєднання з ринковими саморегуляторами та врахування досвіду посткомуністичних країн. Необхідно зазначити, що Житловий кодекс поки що не приведено у відповідність з потребами суспільства. Він не враховує нові нормативні акти, не відображає питань, пов'язаних з приватизацією житла. Кодекс врегульовує питання найму житла в ситуаціях, коли наймодавцем є держава. Звичайно, він зазнав "косметичних" правок шляхом внесення до нього змін та доповнень, які не можуть повною мірою врегульовувати реалії нашого життя. Нині розробляється проект нового ЖК України. Однак підготовка і прийняття цього документа затягуються. Отже, чинний Житловий кодекс залишається основним нормативним документом, що регулює питання забезпечення громадян жилими приміщеннями, користування ними та інші, пов'язані з наймом приміщень державного житлового фонду. Законодавчу базу, що передбачає державне регулювання в сфері житлового права, становлять закони та інші підзаконні нормативно-правові акти: укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; інструкції, нормативні акти державних відомств, а також нормативно-правові акти колишнього СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, що не суперечать Конституції та законам нашої держави. Частину нормативної бази з житлового права становлять також укладені і ратифіковані Україною міжнародно-правові договори, які є невід'ємною частиною її законодавства з житлових питань і доповнюють останнє обов'язковими нормами, особливо в частині забезпечення захисту права власності, і таким чином визначають рамки його подальшого розвитку. Література: Конституція України. Цивільний кодекс України. Житловий кодекс України Цивільний кодекс України; Коментар. — Харків, 2003. Житлове законодавство України. К., 2002 р. Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. — К., 1998. Саніахметова Н.А., Харитонов Е.О. Цивільне право України. К., 2004 р. Крашенинников П.В. Право собственности и иные вещные права на жилые помещсния. — М., 2000. Саниахметова Н.А., Харитонов Е.О. Жилищное законодательство в вопросах и ответах. — М., 1991. Толстой Ю.К. Жилищное право: Учебн. пособ. — М., 1996. Макашов Л. Плата за аренду недвижимого имущества // Право Украины. – 1997. - № 3. Цивільне право України. Підручник. К., 2000 р. Зобов’язальне право. Підручник. К., 1998 р. Оренда. Збірник нормативних документів. Харків, 2000 р. Скловский К.Н. Собственность в гражданском прае. Учебное пособие. М., 2000г. Притика Д.М. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. В 4-х т. К., 2000 р. Мічурін Є.О. Житлове право України. К., 2003 р. Житлове право України. Навчальний посібник. К., 2002 р. ДОГОВОР АРЕНДЫ г. Киев 10 января 2004 г. ________________________________ (далее – «Арендатор»), с одной стороны, и ___________________________________________ (далее – «Арендодатель»), с другой стороны, пришли к соглашению о нижеследующем: ПРЕДМЕТ ДОГОВОРА Арендодатель передает, а Арендатор принимает во временное арендное пользование квартиру № ___ в г. Киев, ул. ____________, дом. _____, общей площадью 122,2 кв.м.(далее – Помещение) Помещение передаётся в аренду с ремонтом. ПОРЯДОК ПЕРЕДАЧИ ПОМЕЩЕНИЯ В АРЕНДУ Помещение передаётся Арендодателем и принимается Арендатором по акту приёма-передачи не позднее 01 апреля 2004 года. В момент подписания акта приёма-передачи Арендодатель передает Арендатору ключи от Помещения. СРОК АРЕНДЫ Срок аренды составляет 5 (пять) лет, начиная с момента передачи Помещение по акту приема-передачи. По взаимному согласию сторон срок аренды может быть продлён. Арендатор имеет первоочередное право перед третьими лицами при продлении или заключении нового Договора аренды на тех же самых условиях, что и настоящий Договор, в случае, если он предупредил об этом Арендатора за месяц до окончания срока действия настоящего Договора. АРЕНДНАЯ ПЛАТА И ПОРЯДОК РАСЧЕТОВ Арендная плата начисляется с даты передачи Помещения Арендодателем Арендатору по акту приема-передачи. Месячная арендная плата составит ---____________ гривны за 1 (один) кв. м. площади, что эквивалентно ______________ долларам США по курсу НБУ 5, 3315 на день подписания настоящего Договора. В случае изменения курса доллара установленного НБУ к дню перечисления очередного арендного платежа, размер арендной платы подлежит корректировке. Арендные платежи подлежат перечислению на расчетный счет Арендодателя авансовым платежом не позднее 5-го числа каждого предшествующего месяца, согласно выставленных Арендодателем счетов. В течении 7 (семи) банковских дней с момента передачи Помещения Арендатор осуществляет Арендодателю платеж в размере Арендной платы за два месяца Аренды (гарантийный платеж). Из суммы гарантийного платежа Арендодатель может зачесть, удержать суммы возникших у него денежных требований к Арендатору. В случае осуществления зачета, удержания из внесенной суммы гарантийного платежа, Арендатор обязан в 3-х дневный срок, с момента получения соответствующего письменного требования от Арендодателя восполнить его размер с тем, чтобы общая сумма гарантийного платежа была равна 2-х месячной Арендной плате на дату возникновения обязательства Арендатора по такому восполнению. Гарантийный платеж, полностью внесенный, восполненный Арендатором, засчитывается в счет арендной платы за два последних месяца пользования Помещением. Размер арендной платы может быть пересмотрен по взаимному согласию сторон, а также в случаях, предусмотренных действующим законодательством Украины. Все банковские услуги по переводу денег по данному Договору на счет Арендодателя оплачивается за счет Арендатора. ЗАТРАТЫ НА КОММУНАЛЬНЫЕ УСЛУГИ Арендодатель оплачивает за свой счёт затраты на: Коммунальные услуги; Потреблённую электроэнергию; Потреблённое количество воды; Использованный газ; Теплообеспечение квартиры; Телефонные переговоры. Все затраты, указанные в п. 5.1. Договора оплачиваются согласно показаниям соответствующих счётчиков и размеру установленных тарифов в конце каждого месяца срока аренды Помещения. Оплата осуществляется на текущий счёт эксплуатационной организации, обслуживающей дом, в котором находится Помещение. ПРАВА И ОБЯЗАННОСТИ АРЕНДОДАТЕЛЯ Арендодатель имеет право 1 (один) раз в квартал осуществлять проверку порядка использования Арендатором Помещения и его состояния. Арендодатель обязан на весь срок аренды переоформить в установленном законом порядке на имя Арендатора договор на принадлежащие ему телефонные линии. Арендодатель обязан предоставить Арендатору системы охранной и пожарной сигнализации, находящиеся в Помещении, в исправном состоянии. ПРАВА И ОБЯЗАННОСТИ АРЕНДАТОРА Арендатор обязуется: Осуществлять своими силами и за свой счёт текущий ремонт Помещения; Своевременно осуществлять арендные платежи; Содержать Помещение в надлежащем санитарно-гигиеническом состоянии; Заботливо относиться к имуществу, которое находится в Помещении; Самостоятельно и за свой счет устранять последствия аварий, которые произошли в Помещении; Придерживаться противопожарных правил; Без согласия Арендодателя не осуществлять перестройку и перепланирование Помещения, которое арендуется; Придерживаться правил проживания в доме, в котором находится Помещение; Беспрепятственно допускать Арендодателя в Помещение с целью проверки его использования; По окончанию срока действия настоящего Договора возвратить Арендодателю Помещение и имущество в том же состоянии, в котором они были переданы в найм, с учетом нормального износа. По окончанию срока действия Договора демонтировать установленное в течение срока аренды собственное оборудование без повреждения Помещения за свой счет. Возместить Арендодателю стоимость повреждений Помещения выявленных при его передаче в связи с окончанием срока аренды и отраженных в акте приема-передачи. Срок для возмещения составляет 10 (десять) банковских дней с момента подписания акта приема-передачи. Арендатор имеет право: Оборудовать Помещение по своему собственному усмотрению; Устанавливать замки на входные двери комнаты, укреплять входную дверь; На своё усмотрение принять решение и застраховать Помещение. ПОРЯДОК ВОЗВРАЩЕНИЯ ПОМЕЩЕНИЯ АРЕНДОДАТЕЛЮ После окончания срока найма Арендатор обязан освободить Помещение в последний день арендного срока по акту приема-передачи. Арендодатель обязан принять Помещение в последний день арендного срока по акту приема-передачи. Все документы по передаче Помещения готовятся Арендодателем. Помещение и имущество считаются фактически переданными Арендодателю с момента подписания их акта приема-передачи. При возврате Помещения в момент подписания акта приема-передачи представитель Арендатора передает представителю Арендодателя ключи от Помещения, комнат, а также подтверждает готовность осуществить оплату коммунальных платежей по п. 5.1 и затрат на телефонные переговоры по счетам, которые охватывают срок аренды, но поступят после его завершения. В случае обнаружения представителем Арендодателя каких-либо повреждений Помещения или его элементов, оборудования, другого имущества принадлежащего Арендодателю, данный факт отражается в акте приема-передачи Помещения. Помещение и имущество должны быть переданы Арендодателю в том же состоянии, в котором они были переданы в найм, с учетом нормального износа. Арендатор обязуется по окончании срока аренды не требовать у Арендодателя какой-либо компенсации стоимости ремонта, произведённого им в помещении в течение всего срока аренды, а все неотъемлемые улучшения состояния Помещения перейдут в собственность Арендодателя. Неотделимые улучшения, осуществленные в Помещении Арендатором по согласованию с Арендодателем, переходят в собственность последнего без возмещения затрат. ОТВЕТСТВЕННОСТЬ СТОРОН Арендатор несет следующую материальную ответственность: В случае просрочки передачи Помещения Арендодателю, согласно п. 8.1., при прекращении данного Договора – штраф в размере 5% месячной арендной платы за каждый день просрочки; В случае просрочки по уплате арендных платежей – пеня в размере двойной учётной ставки НБУ от суммы долга за каждый день просрочки. Арендатор обязан устранить также все повреждения нанесенные Помещению за период действия срока настоящего Договора или возместить Арендодателю стоимость ремонта таких повреждений. ДРУГИЕ УСЛОВИЯ Настоящий Договор составлен на русском языке в двух оригинальных экземплярах, которые имеют одинаковую юридическую силу, по одному для каждой из сторон.
1 2 3 4 5 Категория: Право \| Добавил: Aspirant (13.05.2014)
Просмотров: 837 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: