Реферат на тему:Зародження основних засад політичної думки і правової думки у колисках древньої цивілізації та близькому сході - Політологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Зародження основних засад політичної думки і правової думки у колисках древньої цивілізації та близькому сході. Перші форми спеціалізованого (протонаукового) відображення й осмислення світу політики сформувалися 2,5 тис. років тому й існували переважно в релігійно-міфологічній формі. Їхню основу складали ідеї про божественне походження й організацію влади. Однією з основних соціальних форм, що грають вирішальну роль в еволюції давніх східних суспільств, була сільська громада, що зберегла багато в чому риси патріархально-родової організації. Значною мірою вона визначала характер політичної влади в цих суспільствах, роль і регулюючо-контрольні функції давньосхідної держави, особливості правових систем . Самі ранні державні форми (протодержави) стали складатися в давньосхідних цивілізаціях (у Древньому Єгипті, Древній Індії, Древній Месопотамії, Древньому Китаї - ще в IV-III тисячоріччі до н.е.) у ході розкладання общинно-родової організації. Вони складалися в міру посилення поділу праці, ускладнення управлінських функцій, а разом з тим перетворення осіб, що виконують ці функції, у стан знаті, що не брала участь у виробництві, стояла над рядовими общинниками. Самодостатня сільська громада, зміцненню позицій якої сприяли колективні зусилля її членів по створенню іригаційних споруджень, впливала на уповільнення процесів класоутворення, форми земельної власності і способи експлуатації в давньосхідних суспільствах. Тут безпосереднім власником землі була сама громада. Разом з тим і держава виступала як верховний власник землі, владні-власницькі права якого реалізовувалися в одержанні з общинників ренти-податку. В міру виділення надобщинних управлінських структур стали складатися і власне царсько-храмові господарства, створювані головним чином за рахунок присвоєння общинних земель. Володіти ділянками царсько-храмових земель могли лише люди, що виконують ту або іншу роботу, що несуть службу на правителя або храм. Тут рано почала використовуватися праця рабів, різних категорій підневільних осіб. Лад багатоукладного господарського життя визначав винятково строкатий соціальний склад давньосхідних суспільств, який можна диференціювати в границях трьох основних соціально-класових утворень: 1) різні категорії осіб, позбавлених засобів виробництва, залежні підневільні працівники, до яких відносилися і раби; 2) вільні дрібні виробники - общинники-селяни і ремісники, що живуть своєю працею; 3) пануючий соціальний шар, куди входили придворна і служива аристократія, командний склад армії, заможна верхівка землеробських громад і ін. На Сході була відсутня чіткість соціально-класових границь, наприклад, існували різні категорії залежного населення, що займають проміжні позиції між вільними і рабами, або якісь перехідні категорії вільних (від дрібних землевласників до пануючого шару, зокрема до дрібного купецтва і чиновництва). Станово-правовий статус індивіда в суспільстві, як правило, не збігався, розходився з його соціально-економічним положенням. Стійка багатоукладність, історична наступність соціальних, політичних, правових форм і інститутів, релігійної ідеології дають підстави визначити в якості головної відмітної риси давньосхідних суспільств - їхню традиційність. Це підтверджує ту обставину, що освячені непорушними ідейно-релігійними установками основи соціальної структури, державності і права таких великих досліджуваних нами давньосхідних суспільств, як Древня Індія і Древній Китай (Древній Єгипет і Древній Вавилон, як відносно централізовані держави, припинили своє існування ще до н.е.), пережили століття. Загальні закономірності розвитку давньосхідних багатоукладних суспільств не можуть перекреслити конкретних особливостей кожного з них, зв'язаних як з домінуючим положенням того або іншого укладу і різних форм їхньої взаємодії, так і з особливостями їх соціальних і політичних інститутів, зі специфічними рисами їхнього культурно-цивілізаційного розвитку, особливостями побуту, світорозуміння людей, їхніх способів релігійної орієнтації. У Древньому Вавилоні, наприклад, велике царсько-храмове господарство співіснувало з відносно відособленим общинно-приватним господарством, основою якого була праця вільних общинників-селян, що сплачують ренту-податок державі. У царсько-храмових господарствах використовувалася праця рабів і осіб, що знаходяться в тім або іншому ступені залежності, ряди яких поповнювалися за рахунок вільних хліборобів, що утратили свою общинну ділянку. Наявність сильного царсько-храмового господарства з відносно розвиненим ремеслом, широко ведучої торговельної операції за допомогою купців-тамкарів, послабляло податкову експлуатацію общинників-селян. Формалізоване поняття "східна деспотія", що володіє перерахованими вище ознаками, з визначеними підставами можна віднести до централізованої імперії Древнього Китаю і царствам Древнього Єгипту. У Китаї, наприклад, імператор обожнювався, існував особливий культ імператора - "сина піднебіння". Вища законодавча влада була однією з важливих ознак його широких повноважень. Рано склався тут і централізований багатоступінчастий бюрократичний апарат, очолюваний самим правителем. Всі імперські чиновники, незалежно від рангів і займаних посад, були поставлені під суворий контроль центральної влади. Але в багатьох давньосхідних державах влада верховних правителів обмежувалася радою знаті або народними зборами, або самоврядними великосімейними міськими громадами й ін. Давньосхідним суспільствам були відомі також і республіканські державні форми, у яких значну роль грали традиції примітивної племінної демократії, наприклад республіки в містах-державах - Фінікії, Месопотамії. Не відрізнялися деякі східні держави і повним набором перерахованих вище формальних характеристик "східної деспотії". Правителі Древньої Індії, наприклад, не мали необмежені законодавчі повноваження. Навіть у великому, відносно централізованому державі Маур'їв (IV-II ст. до н.е.) велике значення мали колегіальні органи державної влади, такі як дорадчий орган при царі - раджа-сабха і рада сановників - мантрипаришад. Однієї з найбільш яскравих особливостей імперії Маур'їв було включення в неї напівавтономних республіканських державних утворень - ган і сангх. У своєму політичному розвитку країни Древнього Сходу пройшли в цілому загальний шлях - від невеликих племінних утворень, номових міст-держав до гегемоній-царств, а потім до відносно централізованих імперій, як правило, поліетнічним, створюваним за рахунок завоювання й анексій своїх сусідів. Разом з тим не можна заперечувати, що в давньосхідних цивілізаціях у релігійній масовій свідомості існувало особливе містичне відношення до влади, царственості, володареві. Визнання вищого, божественного авторитету, що органічно випливає із сущого світу, а, отже, і необмежених деспотичних повноважень правителя, було основним елементом східної духовної культури, релігійної ідеології, що визначає значною мірою різні сторони життєдіяльності давньосхідних суспільств. З урахуванням цих обставин варто розрізняти поняття "східна деспотія" у культурно-цивілізаційному, соціально-історичному і формально-юридичному змістах. Виступаючи як і всяка інша держава знаряддям соціально-класового панування, давньосхідна монархічна держава була покликана разом з тим виконувати функції, зв'язані з координацією розрізненого общинного виробництва, із забезпеченням насущних умов його розвитку. При відсутності або слабкому розвитку ринкових відносин держава з її адміністративно-командним апаратом виконувала особливі контрольно-регулюючі функції, що і забезпечувало виняткове місце і значення керуючої верхівки в східному суспільстві. Але не менше значення мала діяльність владних структур, держави по підтримці релігійно-культурної єдності давньосхідних суспільств, забезпечуваного на основі збереження їхніх самобутніх, фундаментальних цінностей. Значення цілеспрямованої консервації, зміцнення релігійної ідеології в давньосхідних суспільствах також визначалося значною мірою слабістю економічних зв'язків, майже повною відсутністю ринкових відносин при натуральному характері общинного виробництва. Релігійна ідеологія, що грає важливу роль у підтримці єдності того або іншого східного суспільства, будувалася на основі різних морально-етичних, релігійних цінностей, але незмінно відводила особливе місце "сполучній єдності" - правителеві. Так, наприклад, ще в древнім царстві (III тисячоріччя до н.е.) єгипетським фараонам став привласнюватися священний титул "сина бога Сонця", виробляється особливо урочистий ритуал їхнього поховання. Як символ величі фараонів будувалися знамениті піраміди, що придушували уяву людей, уселяли їм священний страх і повагу перед троном. У Древньому Єгипті значний сектор господарської діяльності державних чиновників, жреців був так чи інакше зв'язаний із заупокійною службою навколо гробниць фараонів. "Ти Ра (бог Сонця), твій образ - його образ, ти небожитель" говорилося про юного Тутанхамона в одному з древніх єгипетських папірусів. Єгипетський цар - хоронитель життя на землі, без нього неможливе життя й у загробному світі. Віддаючи сили на зведення величних гробниць фараонів, єгиптяни піклувалися і про власне посмертне існування. І в Древній Індії, і в Древньому Вавилоні, незважаючи на їхні історичні особливості, царі також незмінно звеличувалися. Їхні імена ставилися поруч з іменами богів. У Вавилоні цар з'являється людиною, що, однак, у силу своєї вибраності богами наділена божественною царственістю, що піднімає її над людьми. У масовій свідомості правителі наділялися всесильними, деспотичними повноваженнями не тільки в силу божественного характеру своєї влади - царственості, але й у силу одноособової ролі, що відводиться їм, у підтримці безпеки, правосуддя, соціальної справедливості в суспільстві. Стійкість патріархально-общинних відносин, на базі яких розвивалися ранні державні деспотичні режими, формувала в суспільній свідомості образ правителя-батька, захисника слабких і знедолених. Наприклад, конфуціанство - пануюча ідеологія Древнього Китаю - прямо переносило лад великої патріархальної родини на все китайське суспільство, на чолі якого стояв імператор. Список літератури История государства и права зарубежных стран. Часть 1 / Под ред. проф. Крашенниковой Н.А. и проф. Жидкова О.А. – М.: Норма, 1996. – 480с. Политология: Политическая теория, политические технологии. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 559с. Нерсесянц В. С. Право и закон: из истории правовых учений. - М.: 1983. Алексеев С.С. Государство и право. Начальный курс. - М.: 1993. Общая теория права и государства / Под ред. Лазарева В.В. - М.: 1994.
1 2 3 4 5 Категория: Політологія \| Добавил: Aspirant (29.06.2014)
Просмотров: 349 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: