Реферат на тему: Забезпечення енергетичної безпеки України - Політологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Забезпечення енергетичної безпеки України. У статті розглянуто поняття загрози енергетичній безпеці України, причини, що їх спричинили, проаналізовано нормативно-правову базу, стан вирішення цієї проблеми. Автором запропоновано напрямок забезпечення енергетичної безпеки нашої держави на основі інтеграційних процесів та зацікавленості в цьому питанні з боку Європи і Росії. In the article the issue of the threat to the energy-security of Ukraine and the reasons which caused it are concerned; besides the law-base and the level of solving this problem is analyzed. The author has proposed the direction of providing the energy-security of our country on the base of the integrational processes and European and Russian interest towards this question. Вже протягом 13 років існування незалежної України суспільство не перестає хвилювати стан енергетичної безпеки нашої держави. Пояснюється це тим, що ситуація в енергетиці впливає і на стан економіки країни, а, відповідно, і на добробут громадян. Отже, спробуємо в рамках запропонованої статті розібратися в причинах виникнення, змісті, можливих шляхах вирішення цього питання. В перші ж роки незалежності становище в енергетиці потребувало офіційного визнання проблеми та прийняття нормативно-правової' бази щодо її вирішення. На сьогоднішній день енергетична безпека держави визначається як "своєчасне, повне і безперебійне забезпечення якісним паливом та енергією матеріального виробництва, невиробничої сфери, населення, комунально-побутових та інших споживачів, запобігання шкідливому впливові на довкілля транспортування, перетворення і споживання паливно-енергетичних ресурсів в умовах сучасних ринкових відносин, тенденцій та показників світового ринку енергоносіїв" [8]; додам до цього слушну, на мій погляд думку, що паливо та енергія повинні бути економічно доступними для споживачів [7]. У концептуальному офіційному документі щодо питань національної безпеки нашої держави - Законі України "Про основи національної безпеки України" - визначені чинники, що становлять загрозу національним інтересам і національній безпеці в економічній сфері, зокрема, неефективність використання паливно- енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження; отже, енергетична безпека визнана як важлива складова національної безпеки держави. Саме виходячи з наведених визначень, розглянемо основні проблеми забезпечення енергетичної безпеки (далі будемо користуватися скороченням ЕНБ, що запропоновано в [6]). Виходячи з реалій сьогодення, ми повинні констатувати, що стан забезпечення економічно доступними енергоресурсами (а, відповідно, і стан енергетичної безпеки), дуже часто навіть за нормальних умов є незадовільним, не кажучи вже про надзвичайні ситуації. Основною з причин цього є те, що і економіка України в цілому, і ПЕК зокрема, формувались та тривалий час існували як складова частина економіки спочатку Російської імперії, а згодом - Радянського Союзу. Отже, станом на 1991 рік ПЕК України як такого фактично не було; це був уламок ТЕК СРСР. Підтверджують це цікаві висновки, які були зроблені на підставі розрахунків ще в 1993 році: у випадку повного розриву господарських зв'язків між колишніми республіками СРСР Росія здатна виробляти 66% кінцевого продукту, Казахстан - 27%, Білорусь - 16%, Україна - 15% [7]. З того часу пройшло вже 11 років, але стан справ в енергетиці і зараз залишається актуальним, оскільки ЕНБ країни має велике значення не тільки для економічної ситуації; вона (ЕНБ), без припущення, є одним з ключових елементів забезпечення незалежності України як держави. Відзначимо взаємозалежність процесів в енергетиці та в економіці держави. Кризові явища в ПЕК негативно впливають на стан в багатьох галузях народного господарства, спричиняючи простої підприємств, зріст собівартості продукції. В той же час труднощі перехідного періоду економіки, ще не завжди дієві ринкові механізми призводять до неплатежів, неефективності управління підприємствами ПЕК. Ці фактори і змушують нас говорити про важливість забезпечення енергетичної незалежності країни. В [8] визначені внутрішні і зовнішні фактори загрози ЕНБ України. Характерною рисою енергетики України є енергодефіцитність нашої держави, тобто велика частка імпорту енергоносіїв в паливно- енергетичному балансі (далі - ПЕБ) країни. Як відзначено в офіційних документах, потреби країни за рахунок власних енергоносіїв можуть бути забезпечені лише на 50 відсотків [5]. При цьому імпорт природного газу в Україну складає 77%, імпорт нафти - 72%, імпорт ядерного палива - 100%. І імпортуються ці енергоносії переважно з однієї країни - Російської Федерації. Ще одним важливим аспектом є те, що у структурі енергоспоживання близько 43% потреб в енергоресурсах припадає на природний газ. Це призвело до того, що на сьогодні в Україні склалась парадоксальна ситуація: обсяги споживання природного газу (переважно імпортованого енергоносія) в 1,7 раза перевищують обсяги споживання вугілля (енергоносія, якого у нас вистачить на сотні років) [7]. Жодна країна світу не будує свою економіку на використанні імпортованого палива; навпаки, перевага віддається власним його видам. Щодо впливу енергетики на економіку, то не можна обійти таке поняття, як енергоємність ВВП. Цей показник характеризує, наскільки значне споживання ПЕР при виробництві продукції та наданні послуг в державі. Енергоємність ВВП в Україні занадто велика - у 4-5 разів вище середньосвітових показників. Спричинено це: по-перше, структурою економіки країни, в якій переважають енергоємні галузі - чорна металургія, електроенергетика, паливна галузь; по-друге, неефективністю використання ПЕР, пов'язаного із значною зношеністю та моральною застарілістю обладнання та технологій. Відзначимо, що зниження питомих витрат енергоносіїв на виробництво продукції пов'язане з впливом цього показника на собівартість та конкурентоспроможність вітчизняних товарів на внутрішньому і зовнішніх ринках, а це, в свою чергу, торкається економічної безпеки країни. Виходячи з цього, основним шляхом зменшення енергоємності ВВП є структурна перебудова економіки на користь менш енергоємних галузей, в першу чергу галузей, орієнтованих на випуск кінцевої продукції; іншим напрямком діяльності є активна політика впровадження енергоефективного обладнання та технологій. Ще одним важливим фактором загрози ЕНБ України є фізичне зношення основного енергетичного обладнання. Як відзначено в [7], 96% устаткування теплових електростанцій вже відпрацьовало свій ресурс, а 73% - перевищило граничний. Сюди ж додамо жахливий технічний стан вугільної галузі (що є однією з причин того, що українське вугілля є "найкривавішим" в світі - на 1 млн. т видобутого вугілля приходиться 4 життя шахтарів), а також той факт, що третина газоперекачувальних агрегатів газотранспортної системи України підлягає заміні [8]. Без інвестицій в основні фонди енергетична галузь приречена на поступове вимирання залежно від виробітку технічного ресурсу встановленого обладнання. За розрахунками, що були зроблені в 2001 році, якщо не приймати ніяких заходів по збереженню енергосистеми країни, то, починаючи з 2020 року, практично всю електроенергію Україна змушена була б імпортувати, що, безумовно, означало б повну втрату державного суверенітету [7]. Але слід відзначити дієві кроки, що здійснив уряд для поліпшення становища, - введення в експлуатацію енергоблоків Рівненської та Хмельницької АЕС. Це, безумовно, покращило ситуацію в енергозабезпеченні країни, але проблема оновлення основних фондів ПЕК на сьогоднішній день залишається актуальною. Однією з причин прискореного зношення обладнання ТЕС є використання його в нехарактерних змінних режимах. Це пояснюється відсутністю достатнього числа маневрених потужностей для регулювання частоти, що само по собі становить загрозу ЕНБ через можливість так званого "розвалу енергосистеми". До речі, при всій нібито "теоретичності" цього питання наша держава, по меншій мірі, один раз вже стояла на порозі катастрофи. Трапилось це 4 лютого 2000 року, коли до розвалу об' єднаної енергосистеми України залишилася 21 сек. [7]. Наслідки негативного розвитку ситуації були б катастрофічними не тільки для нашої країни, а і для всієї Європи через втрату управління технологічними процесами в атомній енергетиці, хімічній, нафтохімічній, фармакологічній, металургійній промисловості, на гідротехнічних спорудах, небезпеку виникнення та розповсюдження осередків інфекційних захворювань. Серед загроз національним інтересам і національній безпеці України, що мають безпосереднє відношення до ПЕК держави, не можна не відзначити проблему ядерної енергетики. Як відзначають багато спеціалістів, ядерна енергетика в найближчі десятиліття буде відігравати важливу, якщо не сказати провідну, роль в забезпеченні економіки держави електроенергією. Про це яскраво свідчить такий факт: складаючи всього 28% (11,8 млн. кВт) від встановлених генеруючих потужностей, АЕС в 2000 році виробили 45% (77,3 млрд. кВт/год) всієї електроенергії. З вводом в експлуатацію 4-го блоку Рівненської АЕС та 2-го блоку Хмельницької АЕС, встановлена потужність енергоблоків атомної енергетики на сьогоднішній день складає 13,8 млн. кВт. В таких умовах дуже гостро постає проблема забезпечення вітчизняних АЕС ядерним паливом, створення власного ядерного паливного циклу (ЯПЦ). Велика увага, що приділяється цьому питанню, пояснюється залежністю України від поставок тепловиділяючих елементів, технологій, обладнання з Росії. Адже підприємства ЯПЦ, зокрема із збагачення урану та виготовлення твелів, після розпаду СРСР залишились поза межами України. Ми повинні визнати, що на сьогоднішній день наша країна ще занадто далека від створення власного ЯПЦ. Зупинимось ще на одному факторі загрози ЕНБ України. В [8] він визначений як "недосконалість нормативно-правового забезпечення функціонування та розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу в ринкових умовах". Слід зазначити, що питанню створення нормативно-правової бази функціонування ПЕК завжди приділялось багато уваги. До цього часу було прийнято Закон України "Про енергозбереження", Закон України "Про нафту і газ", Закон України "Про електроенергетику", Закон України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", розроблено та затверджено Національну енергетичну програму України до 2010 року та Комплексну державну програму енергозбереження України, які стали основними нормативними документами в діяльності державних органів у сфері енергетики і енергозбереження. Але дуже часто в право- і нормотворчій діяльності не враховувались елементи системності підходу, приймались документи на короткий термін, іноді розрахунки базувались на нереалістичних прогнозах. Так, по причині відсутності механізмів реалізації, достатнього фінансування Національна енергетична програма України до 2010 року визнана такою, що не може бути виконана, а Комплексна державна програма енергозбереження України потребувала внесення додаткових заходів та уточнень. Не виконано доручення профільному комітетові ВРУ разом з КМУ розробити проекти Кодексу енергокористування та Концепції енергетичного законодавства України, а Енергетична стратегія України на період до 2030 року - програмний документ, що має сформулювати основні напрямки розвитку вітчизняного ПЕК, - на сьогоднішній день знаходиться в стадії розробки та обговорення. Фактично йдеться про те, що в державі відсутня національна енергетична політика. Відомо, що енергетика - галузь дуже інтелектуально- і наукоємна. Цим пояснюється те, що на офіційному рівні скорочення наукових досліджень в енергетиці та втрата престижності професій в ПЕК, відтік кадрів з галузі визнані факторами загрози ЕНБ України [8]. Прийнятими офіційними документами, працями науковців та спеціалістів запропоновано багато варіантів нейтралізації чинників енергетичної небезпеки. Зокрема, що стосується диверсифікації поставок нафти і газу в Україну, то в якості джерел надходження розглядаються країни Середньої Азії (Туркменістан, Узбекистан, Казахстан), басейну Каспійського моря (Азербайджан, Іран, той же Казахстан), Перської затоки, Північної Африки (Алжир), басейну Північного моря (Нідерланди, Норвегія). Реалізація цих маршрутів вимагає створення відповідної інфраструктури - трубопроводів, танкерного флоту, газових терміналів. Щодо перебудови ПЕБ України на користь власних видів енергоносіїв, то визнається, що стратегічно важливим паливом для нашої країни є вугілля. Тому передбачається провести структурну перебудову самої вугільної галузі з метою запровадження в ній ринкових механізмів, соціальної реабілітації шахтарів збиткових підприємств, що повинні бути закриті. Передбачається також покращити технічний стан енергетичних підприємств, в т. ч. і шляхом реконструкції, модернізації, відбудовного ремонту обладнання. В галузі ядерної енергетики йдеться про створення власного повного ЯПЦ або створення спільного українсько-російсько- казахського підприємства з виробництва ядерного палива для реакторів ВВЕР-1000. Потужним джерелом енергоносіїв для України є енергозбереження - діяльність, яка спрямована на раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів в національному господарстві. Згідно з [5], потенціал енергозбереження в Україні складає 42-48%, тобто за рахунок відповідних заходів можна скоротити енергоспоживання в країні майже наполовину. Тому енергозбереження визнане одним з пріоритетних напрямків державної політики. Але всі ці та інші заходи "коштують" занадто дорого. Так, якщо нафтопровід "Одеса - Броди" обійшовся державі близько 500 млн. дол. США, то скільки потрібно витратити для створення танкерного флоту і набагато довших нафто- і газопроводів? Ці заходи є для України економічно непосильними. А як показує аналіз [4], до наступного року підприємства ПЕК потребували понад 32 млрд. дол. США інвестицій (це декілька державних бюджетів України). Вартість створення в країні підприємства зі збагачення урану (для забезпечення власного ЯПЦ) становитиме 10-15 млрд. дол. США, а термін окупності - 70 років . Після внесення уточнень до Комплексної державної програми енергозбереження України капітальні витрати на забезпечення положень програми у 2005 році повинні скласти 33,1-36,5 млрд. грн., у 2010 році - 46,5-52,7 млрд. грн. [3]. Постає питания: що ж тоді робити Україні, які ресурси використати для забезпечення власної ЕНБ, і взагалі, чи існують ці ресурси? Впевнений, що на це запитання є позитивна відповідь - це матеріальний та політичний потенціал ТЕК України, її нафто- і газотранспортних систем, енергосистем, підприємств ядерної енергетики. На сьогодні наша країна має потужну систему магістральних нафтопроводів та найбільшу в Європі (після Росії) газотранспортну систему (ГТС). Обидві системи мають резерви пропускної здатності, велику надійність, інтегрованість у відповідні системи Росії та Європи і являють собою чи не найважливіший нафтогазотранспортний коридор між районами видобутку (Росія) та споживання (Європа). Електроенергетична система охоплює всю територію країни, може паралельно працювати в ОЕС Росії, має технічні передумови для такої роботи з Європою. Потужний транзитний потенціал країни визнаний на офіційному рівні . Яким же чином ми маємо використати це наше надбання? В цьому питанні ми повинні виходити з того, що Україна є складовою частиною євразійського економічного і політичного простору. В світі тривають процеси глобалізації, інтеграції, і залишатися осторонь них Україні не можна. Наша країна повинна стати невід' ємною ланкою в механізмі забезпечення взаємних енергетичних інтересів Європи (нарощування обсягів імпорту енергоносіїв) і Росії (надійне функціонування українського транспортного коридору). Ми повинні докласти максимум зусиль для того, щоб стати необхідним елементом колективної безпеки. Взаємозалежність учасників такої системи сприятиме врахуванню інтересів усіх сторін, передбачуваності, пошуку спільної вигоди. Завдання держави - зробити так, щоб в енергетичній безпеці нашої країни були зацікавлені і Европа, і Росія. Це дозволить нейтралізувати негативний вплив будь-якої із сторін. Неусвідомлення того, що Україна, і її ТЕК зокрема, повинні інтегруватись в систему світової енергетичної безпеки, є помилковим. Як же на практиці реалізуються ці положення? На жаль, на сьогодні ми маємо приклад, коли важливе політично та затратне фінансово рішення було прийнято без урахування вищенаведених положень. Мається на увазі будівництво нафтопроводу "Одеса - Броди". Маючи благородну мету - диверсифікацію поставок нафти в Україну і Європу - наша країна опинилась у стані, коли доречними є слова "хотіли як краще, а трапилось як завжди". Проблема аверсного використання нафтопроводу постала по причині неприйнятності цього варіанту для Росії та неготовності до нього Європи (незважаючи на задекларовані плани будівництва ділянки нафтопроводу до Плоцька). Тобто не були враховані інтереси однієї з вершин трикутника Рося - Украина - Європа. І ми ще не можемо оцінити, наскільки велика роль нашого північного сусіда в зриві прямого прокачування нафти. Але в той же час Україна може зробити вдалий крок в іншому напрямку забезпечення ЕНБ. Йдеться про створення міжнародного газотранспортного консорціуму з управління ГТС України, що призваний забезпечити інтереси України (можливість модернізації ГТС), Росії (функціонування українського газотранспортного коридору), Європи (надійне газопостачання з Росії). Згідно з дослідженнями, виконаними Українським центром економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова [1], реалізація вказаного проекту більш прийнятна на основі приватизації ГТС України з залишенням у держави контрольного пакету (50%+1) акцій і поділом іншої частини між Росією (ВАТ "Газпром") і європейським інвестором (наприклад, Ruhrgas AG або Gas de France). Такий варіант принесе наступні вигоди: надходження до держбюджету України значних коштів (близько 6,5-7 млрд. дол. США) та постійні доходи у формі корпоративних податків; ефективне управління ГТС, її модернізація та розширення. Цей приклад показує, як Україна може створити умови для зацікавленості учасників міжнародного ринку енергоносіїв в надійному функціонуванні вітчизняного ПЕК і, як наслідок, підвищити власну ЕНБ. Аналогічно, інтеграція підприємств ядерної енергетики в світовий ЯПЦ шляхом створення спільних підприємств, здачі в концесію та інших заходів (варіанти потребують ретельних техніко-економічних обґрунтувань, оцінки наслідків) сприятиме підвищенню рівня безпеки атомної складової ЕНБ. Подібні заходи мають бути розроблені і для інших підгалузей енергетики. В результаті спостерігатиметься не тільки поліпшення зовнішніх факторів ЕНБ. Розумна приватизація надасть значні фінансові ресурси (6,5-7 млрд. дол. США - від приватизації ГТС [1], 6 млрд. дол. США - від приватизації нафтотранспортної системи [2]) на подолання внутрішніх факторів - покращення технічного стану підприємств ТЕК, заходи з енергозбереження, наукові розробки та ін. Запропонований шлях забезпечення ЕНБ, на мій погляд, найбільш прийнятний та ефективний за даних умов. Отже, ми розглянули фактори загрози енергетичній безпеці України, причини їх виникнення, шляхи подолання, що пропонуються. Але, як показано, головною причиною низького рівня реалізації цих шляхів є відсутність достатнього фінансування. Без вирішення цієї проблеми забезпечення ЕНБ нашої держави не представляється можливим. Ми вважаємо, що залучення російських та європейських інвесторів, співвласників (або ЛІТЕРАТУРА Газотранспортна система України: готовність до праці (www.uceps.com.ua). Гудима О. Енергетична безпека: два шляхи розвитку України // Енергоінформ. - 2003. - № 18. - С. 4-5. Додаткові заходи та уточнені показники виконання Комплексної програми енергозбереження України. Схвалено постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2000 р. № 1040. Ковалко М.П., Денисюк С.П. Енергозбереження - пріоритетний напрямок державної політики України. - К.: УЕЗ, 1998. - 506 с. Комплексна державна програма енергозбереження України. - К.: Держкоменергозбереження України, 1996. - 234 с. Литвинов О.С. Щодо проблеми визначення енергетичної безпеки держави // Енергоінформ. - 2004. - № 10. - С. 4. ПЕК України на порозі третього тисячоліття / Під заг. ред. А.К. Шидловського, М.П. Ковалка. - К.: УЕЗ, 2001. - 400 с. Про концепцію діяльності органів виконавчої влади у забезпеченні енергетичної безпеки України: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року. - № 48.
1 2 3 4 5 Категория: Політологія \| Добавил: Aspirant (29.06.2014)
Просмотров: 1339 \| Комментарии: 1 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: