Реферат на тему:Політичні організації та політична діяльність - Політологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Політичні організації та політична діяльність. Зміст Політика . Політичні організації. Політична діяльність. Список використаної літератури. Політика Політика – від грец. державні та суспільні справи – діяльність, що впорядковує та регулює взаємини між людьми/колективами, аж до державних утворень. Основна передумова політики – усвідомлення того, що стан колективного утворення можна й потрібно регулювати. Висхідний стимул для появи політичних установ/інституцій – це спільні інтереси індивідів по впорядкуванню хаосу та збільшенню міру своєї безпеки. Тому «ставлення себе поза/над політикою» є нічим іншим, як ставленням себе поза суспільством, відмова від суттєвої частки своєї відповідальності за організацію життя суспільства, членом якого об’єктивно кожен є. Політичні установи/інституції – необхідні функціональні складові політичної системи суспільства, яка починається (зокрема, в сьогоденні) з виборця. Недосконалість, хиби політичної системи починаються з нього ж, тому критикувати й поборювати варто: для початку власну політичну безграмотність та безвідповідальність, правила, за якими функціонує та чи інша політична система, окремі її недоліки та окремі політичні персоналії (політиків), а не політичну систему як таку та політичні установи/інституції як такі (перша і другі були й будуть – навіть в стані анархії вони фактично наявні, ми не винайдемо другого велосипеду). Політичні організації. Політичні організації – добровільні об’єднання громадян, побудовані на формальному членстві та покликані сприяти розвитку політичної, а також – соціальної та культурної активності й самодіяльності своїх членів, задоволенню їх інтересів та потреб. Бувають двох основних видів, які функціонують як самостійні структурні елементи політичної системи: політичні партії, та рухи й органи громадсько-політичної самодіяльності населення (в тому числі ними можуть бути громадські організації). Політичні організації ведуть боротьбу за здобуття чи утримання політичної влади. Політичні партії. Право громадян на свободу об'єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України. Ніхто не може бути примушений до вступу в політичну партію або обмежений у праві добровільного виходу з політичної партії. Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному Законом порядку. Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом. Політичні партії є рівними перед законом. Утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на: 1) ліквідацію незалежності України; 2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом; 3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України; 4) підрив безпеки держави; 5) незаконне захоплення державної влади; 6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі; 7) посягання на права і свободи людини; 8) посягання на здоров'я населення. Політичні партії не можуть мати воєнізованих формувань. Діяльність політичної партії може бути заборонена лише за рішенням суду. Членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії. Членами політичних партій не можуть бути: 1) судді; 2) працівники прокуратури; 3) працівники органів внутрішніх справ; 4) співробітники Служби безпеки України; 5) військовослужбовці; 6) працівники органів державної податкової служби. На час перебування на зазначених посадах або службі члени політичної партії зупиняють членство в цій партії. Не допускається створення і діяльність структурних осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях. Політичні партії повинні мати програму. Програма політичної партії є викладом цілей та завдань цієї партії, а також шляхів їх досягнення. Політичні партії повинні мати статут. Статут політичної партії має містити такі відомості: 1) назву політичної партії; 2) перелік статутних органів політичної партії, порядок їх утворення, їхні повноваження і термін цих повноважень; 3) порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній; 4) права та обов'язки членів політичної партії, підстави припинення чи зупинення членства в політичній партії; 5) порядок створення, загальну структуру та повноваження обласних, міських, районних організацій політичної партії та її первинних осередків; 6) порядок внесення змін та доповнень до статуту і програми політичної партії; 7) порядок скликання та проведення партійних з'їздів, конференцій, зборів та інших представницьких органів політичної партії; 8) джерела матеріальних, у тому числі фінансових, надходжень та порядок здійснення витрат політичної партії; 9) порядок ліквідації (саморозпуску), реорганізації політичної партії, використання її коштів та іншого майна, що залишилися після її ліквідації. Назва політичної партії, її символіка не повинні збігатися з назвою чи символікою іншої (зареєстрованої) політичної партії. Діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій. Реєстрацію політичних партій здійснює Міністерство юстиції України. Після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи. Політична партія щорічно інформує Міністерство юстиції України про обласні, міські, районні організації партії або інші структурні утворення, передбачені статутом партії. Політична партія також інформує Міністерство юстиції України про зміни назви, програми, статуту, керівних органів партії, їх адреси та місцезнаходження у тижневий строк після прийняття рішень з цих питань. Політичні партії можуть підтримувати зв'язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, укладати угоди про співробітництво і здійснювати інші заходи, які не суперечать законам і міжнародним угодам України. Політичні партії не можуть укладати угоди, які ставлять політичну партію в підпорядковане або залежне становище щодо будь-якої іншої іноземної організації чи політичної партії. Політичні партії можуть засновувати міжнародні спілки чи вступати до таких спілок, статутами яких передбачено створення лише консультативних або координаційних центральних органів. Політичні партії ведуть бухгалтерську звітність у встановленому порядку.Державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) Міністерство юстиції України - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії; 2) Центральна виборча комісія та окружні виборчі комісії - за додержанням політичною партією порядку участі політичних партій у виборчому процесі. Політичні партії зобов'язані подавати на вимогу контролюючих органів необхідні документи та пояснення. Уразі порушення політичними партіями Конституції України, та законів України до них можуть бути вжиті такі заходи: 1) попередження про недопущення незаконної діяльності; 2) заборона політичної партії. Політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстраційного свідоцтва в порядку, встановленому законами України. Рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається з'їздом (конференцією) політичної партії відповідно до статуту політичної партії. Одночасно з прийняттям такого рішення з'їзд (конференція) політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі. Громадські організації. Громадські організації є основним елементом громадянського суспільства. Громадянське суспільство необхідна умова, яка пришвидшує розвиток правової держави, тобто, держави, де править закон, а не чиновники. На даний час, діяльність громадських організацій регулюється ЗУ "Про об'єнання громадян", чим фактично прирівнюється до політичних партій. Громадською організацією є об'єднання громадян, створене з метою здійснення своїх прав і свобод, задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів, удосконалення законодавства, забезпечення урахування інтересів усіх суспільних груп органами державної влади та органами місцевого самоврядування через свою діяльність, а також впливу на вироблення і здійснення політики держави. Діяльність громадських організацій має неприбутковий характер. · Забороняється створення та діяльність громадських організацій , коли їх мета, або діяльність спрямована на : 1) ліквідацію незалежності України; 3) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом; 4) порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки; 5) незаконне захоплення державної влади; 6) пропаганда війни, насильства; 7) розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі; 8) посягання на права і свободи людини, здоров’я населення; 9) створення незаконних воєнізованих формувань. Законодавство про громадські організації складається з Конституції України, Цивільного кодексу України, актів законодавства, що регулюють діяльність непідприємницьких організацій. Громадські організації створюються і діють на основі незалежності, добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності. Обмеження діяльності громадських організацій може встановлюватись тільки Конституцією та законами України. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яку громадську організацію. Належність чи неналежність особи до громадської організації не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг. Державні службовці, з урахуванням Конституційних норм, можуть брати участь у громадській діяльності. Держава забезпечує додержання прав, свобод і законних інтересів, сприяє законній діяльності громадських організацій, що є легалізованими. Держава гарантує свободу та незалежність діяльності громадських організацій. Держава відповідає перед громадянами за свою діяльність. Громадські організації та їх об'єднання, створені як юридичні особи і без створення юридичної особи, є непідприємницькими (неприбутковими). Громадські організації України утворюються і діють з всеукраїнським, регіональним, місцевим та міжнародним статусом. До всеукраїнських громадських організацій належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей. Громадські організації, створені як юридичні особи, мають право на добровільних засадах створювати: 1) статутні об”єднання громадських організацій - спілки, федерації, союзи, рухи, тощо, які є юридичними особами; 2) договірні об”єднання громадських організацій - (коаліції, партнерства тощо), які не є юридичними особами. Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 14-річного віку. Рішення про заснування громадської організації приймається на установчому з'їзді, (конференції) або зборах. Засновниками громадської організації є особи, які брали участь в установчих зборах та голосували за її створення. Членами (учасниками) громадських організацій можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які досягли 14 років, якщо інше не встановлено законом. Засновники громадської організації є її членами (учасниками) з моменту створення такої організації, якщо інше не передбачено статутом організації. Статут організації може передбачати певні вікові, фахові та інші вимоги до набуття членства в організації. Особа, яка є членом громадської організації, в будь-який час вправі вільно вийти з громадської організації. У діяльності громадських організацій можуть брати участь колективні члени. Найменування громадської організації має складатися з двох частин – загальної та індивідуальної. Загальна частина назви може бути однаковою у різних громадських організацій. Індивідуальна частина найменування громадської організації є обов”язковою і має бути суттєво відмінною від індивідуальних частин найменувань зареєстрованих в установленому порядку громадських організацій, якщо рішенням зареєстрованої громадської організації, власниці найменування, не передбачено інше. Громадська організація поряд з основною назвою може мати скорочену назву, яка є абревіатурою основної. Використання назви об'єднання громадян фізичними та юридичними особами, які не належать до об'єднання громадян, для цілей, не пов'язаних з діяльністю цього об'єднання, забороняється. Громадська організація діє на основі статуту або положення. Статутний документ громадської організації повинен містити: 1) назву громадської організації, його статус та юридичну адресу; 2) мету та завдання громадської організації; 3) умови і порядок прийому в члени (учасники) громадської організації, вибуття з нього; 4) права і обов'язки членів (учасників) громадської організації; 5) порядок утворення і діяльності статутних органів громадської організації, місцевих осередків та їх повноваження; 6) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадської організації, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань; 7) порядок внесення змін і доповнень до статутного документа громадської організації; 8) порядок припинення діяльності громадської організації і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією. Припинення діяльності громадської організації може бути проведено шляхом його реорганізації або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску). Реорганізація об'єднання громадян здійснюється відповідно до його статуту. Реєстрація новоствореного об'єднання здійснюється у порядку, встановленому Законом. Ліквідація об'єднання громадян здійснюється на підставі статуту або рішення суду. Громадські організації зобов’язані: 1) діяти відповідно до законодавства України; 2) не керуватись у своїй діяльності корисливими цілями чи такими, що можуть зашкодити благоустрою суспільства. Державний контроль за діяльністю громадських організацій здійснюється державними органами у порядку, передбаченому законодавством України. Органи, що проводять легалізацію громадських організацій, здійснюють контроль за додержанням ними положень статуту. Нагляд за виконанням та додержанням законності громадською організацією здійснюють органи прокуратури. Контроль за джерелами та розмірами надходжень, сплатою податків громадськими організаціями здійснюють відповідно фінансові органи та органи державної податкової інспекції. За порушення законодавства до громадських організацій можуть бути застосовані такі санкції: - попередження; - штраф; - тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності; - тимчасова заборона (зупинення) діяльності; - примусовий розпуск (ліквідація). При вчиненні громадською організацією правопорушення, яке є малозначущим і не тягне за собою обов'язкового застосування іншого виду стягнення, відповідний легалізуючий орган виносить письмове попередження. Політична діяльність. Дія ·льність політи ·чна невід'ємна складова загальної людської діяльності, специфічна сутність, якої полягає в сукупності дій окремих індивідів і великих соціальних груп, спрямованих на реалізацію їхніх політичних інтересів, насамперед завоювання, утримання і використання влади. Політична діяльність має відношення до задоволення безпосередніх потреб людини: Це публічно-владна діяльність Політична діяльність є специфічно творчою діяльністю, в якій поєднуються раціональні та ірраціональні чинники. Політична діяльність одночасно виступає і як наука і як мистецтво. В загальних рисах можна виокремити чотири основні мотиваційних чинника до участі в політичній діяльності: загальне благо самореалізація задоволення індивідуальних інтересів прагнення до влади Форми вияву політичної участі: Вибори(як передача владних повноважень), мітинг, колективні збори, маніфестація, демонстрація. Макс Вебер розрізняє: Випадкову участь у політичній діяльності Політичну діяльність за сумісництвом Професійну політичну діяльністьЗ точки зору інтенсивності політичної діяльності можна виокремити: реакція на політичні процеси участь у періодичних діях діяльність у політичних організаціях виконання політичних функцій в рамках політичних інститутів пряма політична дія проти існуючої політичної системи Список використаної літератури: Конституція України – К. 2006. Лисенко С.Л. Конституція України: Матеріали до вивчення. – К.: Либідь, 1997. – 160с. Гелей С., Рутар С.Основи політології. Навчальний посібник. – К., 1999. Політологія. Наука про політику/ За ред. В.Г. Кременя, М.І. Горлача – К.-Х., 2001.
1 2 3 4 5 Категория: Політологія \| Добавил: Aspirant (27.06.2014)
Просмотров: 982 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: