Реферат на тему:Методика проведення державного фінансового контролю - Політологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Методика проведення державного фінансового контролю. Вступ Своєрідність державних фінансів перехідного періоду їх гли-бока внутрішня суперечливість, незавершеність процесів пере-ходу від економіки одного типу до економіки зовсім іншого типу найрельєфніше проявляються у фінансовому контролі. Це зумовлено його об'єктивною роллю в реалізації державної фінан-сової політики, його складністю і всеохоплюючим характером. Різними своїми сторонами фінансовий контроль так чи інакше чіпає інтереси практично кожного громадянина і всіх без ви-нятку юридичних осіб. Фінансовий контроль є однією із завершальних стадій управ-ління фінансами. Водночас він є необхідною умовою ефектив-ності управління фінансовими відносинами в цілому. Складність розуміння фінансового контрою зумовлена складністю самих фінансів. Так само, як фінанси є основою суспільної діяльності в будь-якій сфері і водночас відображають її матеріальну ре-зультативність, так і фінансовий контроль виступає в ролі сво-го роду лакмусового папірця, з допомогою якого зримо прояв-ляється весь процес руху фінансових ресурсів, починаючи зі стадії їх формування, шо необхідно для початку здійснення діяльності в будь-якій сфері публічного життя, і завершуючи одержанням фінансових результатів цієї діяльності. Особливе місце фінансового контролю в загальній системі контролю як елемента в системі управління суспільними про-цесами зумовлюється його специфікою, що найяскравіше про-являється в контрольній функції самих фінансів. Об'єктивно властива фінансам здатність виражати специфічну сторону ви-робничо-господарської діяльності в будь-якій сфері робить фінансовий контроль всеохоплюючим і всеосяжним. Водночас для того щоб з потенційно можливого фінансо-вий контроль дійсно став таким і на практиці, завжди необхід-но розрізняти базисні і надбудовні елементи фінансового кон-тролю. Якщо контрольна функція фінансів є властивістю са-мих фінансів і виступає базисом фінансово-контрольних правовідносин, то власне фінансовий контроль є діяльністю відповідних органів і організацій, що його здійснюють. 1. Суть та функції державного фінансового контролю Формально об'єктом фінансового контролю є фінансові показники діяльності, але оскільки вони або регламентують процес формування, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів, або відображають результативність їх кру-гообігу, фактичним об'єктом фінансового контролю є весь про-цес виробничо-господарської діяльності. Саме цим й зумовлюється виключно велика роль фінансового контролю в системі управ-ління суспільними процесами. Необхідною умовою ефективності фінансового контролю є система бухгалтерського обліку, що забезпечує достовірність і повноту відображення руху вартісних показників підзвітної юридичної чи фізичної особи. Лише за такої умови результати фінансового контролю дають можливість для аналізу і об'єктив-ної оцінки динаміки фінансових показників і коректування процесу реалізації фінансової політики держави. Міра і глибина реалізації суспільством контрольної функції фінансів багато в чому залежить також від стану фінансової дисципліни в народному господарстві. Фінансова дисципліна — це одна із сторін законності. Вона виражає обов'язковий для всіх юридичних і фізичних осіб порядок ведення фінансового господарства, дотримання встановлених норм і правил, вико-нання фінансових зобов'язань. Вимоги фінансової дисципліни визначаються, з одного боку, загальними принципами організації фінансів, з іншого — спе-цифічними умовами функціювання фінансів в структурних підрозділах матеріального виробництва і невиробничої сфери. Фінансова дисципліна несумісна з відомчим чи місницьким підходом до виконання фінансових зобов'язань, не допускає протиставлення індивідуальних, групових та суспільних інте-ресів. В умовах нинішньої нашої дійсності особливо важко до-могтися цього. Україна в своєму поступальному розвитку прямує до рин-кової економіки і вже пройшла цим шляхом певний відрізок відстані. Рух України цим шляхом набув незворотнього харак-теру. І хоча відносинам в галузі державних фінансів України ще дуже властиві перехідні риси, проте за своєю суттю та ос-новним змістом вони уже набули, особливо із врахуванням тен-денцій та динаміки їх розвитку, класичних ринкових рис. За нинішніх умов основна увага в державному фінансовому контролі приділяється вчасності та повноті мобілізації коштів у державні фінансові ресурси, законності надходжень та видатків у всіх ланках державної фінансової системи, дотриманню пра-вил обліку і звітності. Державний фінансовий контроль охоп-лює не лише процес формування і виконання Державного бюд-жету, але й місцевих бюджетів, оскільки державою повинен здійснюватись контроль при: видачі регіональним і місцевим бюджетам дотацій (субсидій) і кредитів з Державному бюджету на фінансування їх поточних та капітальних видатків; санкцію-ванні випуску місцевих позик, гарантованих урядом; реалізації урядових програм. Повністю виходить за рамки державного фінансового кон-тролю фінансовий контроль, що здійснюється у сфері діяль-ності монополій і приватного підприємництва самими власни-ками фінансового капіталу чи його окремих складових. Тут здійснюється найефективніший і найбескомпромісніший фінан-совий контроль, оскільки від його повсюдності і принципо-вості безпосередньо залежить фінансова результативність діяль-ності самих власників капіталу. Кінцевою метою підприємниць-кої діяльності в будь-якій сфері є збагачення, тобто ніщо інше, як зростання первинного капіталу. На цьому рівні в структурі організації фінансового контро-лю в ринковій економіці має місце аналогія з внутрівідомчим фінансовим контролем, що діяв в країнах з адміністративно-командною системою управління при державній (загальнона-родній) формі власності. Однак якщо в ефективності внутріві-домчого контролю в найбільшій мірі знову ж таки була зацікав-лена держава (узагальнений власник), то в ринковій економіці в ефективності внутрішнього, власного фінансового контролю зацікавлені безпосередньо самі власники капіталу. Самостійною ланкою фінансового контролю є в даний час також професійний фінансовий контроль — фінансовий конт-роль незалежних аудиторських служб. Він здійснюється у ви-падку і на умовах, передбачених законом, а також на замовлен-ня власника фінансових ресурсів на умовах платності за надан-ня послуг методом вільного вибору аудитора. Аудиторська перевірка спрямована на оцінку достовірності фінансової звітності, глибокий професійний економічний аналіз фінансо-вої діяльності, оцінку фінансової надійності фірми, підприєм-ства, банку, страхової організації чи іншої юридичної особи. що перевіряється, та підготовку відповідного заключення. Ауди-тор і аудиторська фірма несуть не тільки моральну, але й юри-дичну відповідальність за якість наданих ними послуг. В контрольно-ревізійній роботі за адміністративно-коман-дної системи управління фінансовий контроль за діяльністю підприємств був спрямований, насамперед, на перевірку вико-нання планів нагромаджень і платежів в бюджет, виявленню прихованих внутрішніх резервів, контроль за збереженням ефективністю використання державних коштів, дотриманню нормативних показників і фінансової дисципліни. Таким чином, фінансовий контроль — це цілеспрямовані діяльність законодавчих і виконавчих органів публічної влади і не державних організацій, спрямована на забезпечення законності фінансової дисципліни і раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованим грошових фондів держави з метою найефективнішого соціальне економічного розвитку усіх суб'єктів фінансових правовідносин Фінансовий контроль характерний усім фінансово-правовим інститутам. Тому поряд із загальними фінансово-правовими нормами, що регулюють організацію і порядок здійсненні фінансового контролю в цілому, є норми, що враховують його специфіку в окремих фінансово-правових інститутах. Основний зміст фінансового контролю у відносинах, що регулюються фінансовим правом, можна звести до наступного:— перевірки виконання юридичними і фізичними особами фінансових зобов'язань перед державою і органами місцевого самоврядування;— перевірки правильності використання державними і му-ніципальними підприємствами, установами і організаціями гро-шових ресурсів, що перебувають у їх господарському віданні чи оперативному управлінні;— перевірки дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків і зберігання грошових коштів підприєм-ствами, установами і організаціями на рахунках в кредитних установах; .— виявлення внутрішніх резервів виробництва — можливо-стей підвищення продуктивності праці, рентабельності, еко-номії грошових і матеріальних ресурсів і т.д.;— попередження і усунення виявлених порушень фінансо-вої дисципліни. У випадку їх виявлення у встановленому дер-жавою порядку притягаються до відповідальності організації, посадові особи і громадяни, забезпечується відшкодування ма-теріальної шкоди державі, організаціям, громадянам. Ця відповідальність може бути виражена в адміністратив-них, економічних або адміністративних і економічних одно-часно заходах впливу на порушників фінансової дисципліни. Економічні засоби впливу проявляються конкретно через фінан-сові санкції, які є тими важелями фінансового механізму, що істотно сприяють підвищенню ефективності виробництва, його інтенсифікації, екологічному оздоровленню і т.д. Проблеми посилення фінансової відповідальності, дієвості фінансового контролю вимагають, з одного боку, скорочення кількості санкцій, що застосовуються, а з іншого — підвищен-ня їх результативності. Цьому, зокрема, покликана сприяти здійснювана нині в Україні реформа оподаткування. Специфіка будь-якого контролю як елемента управління — його вторинність. Контролювати можна тільки те, що уже є наяву. Фінансовий контроль сам по собі не є інструментом безпосередньої організації фінансової діяльності. Його призна-чення полягає в попередженні або усуненні помилок у цій діяль-ності, в поліпшенні її самої. Для ефективного здійснення фінансового контролю не-обхідні критерії, своєрідні еталони, з якими в ході контролю порівнюється діяльність, що перевіряється. Для фінансового контролю такі критерії визначаються фінансовим законодав-ством і іншими нормативними актами, що регламентують фінан-сову діяльність. Зокрема, такі критерії містяться, насамперед, в Конституції України, в Законах України «Про державну подат-кову службу в Україні», «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», «Про аудиторську діяльність» та в ряді інших, а також в указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, наказах та інструкціях міністерств і відомств, у статутах і положеннях, що регламентують правове становище і компетенцію державних органів, громадських організацій, органів місцевого самоврядування і містять в собі правові нор-ми, які регулюють контрольні повноваження компетентних органів. Тому іншими словами фінансовий контроль можна визна-чити як спостереження фактичного стану показників фінансової діяльності суб'єктів фінансових правовідносин в порівнянні із за-даними показниками. 2. Методи здійснення державного фінансового контролю В залежності від критеріїв, взятих за основу, фінансовий контроль поділяється на декілька видів. Найчастіше критерієм класифікації фінансового контролю на види береться фактор часу проведення контролю і на цій підставі виділяють попередній фінансовий контроль, поточний фінансовий контроль і наступ-ний фінансовий контроль. Такі види контролю притаманні усім контролюючим органам. Попередній фінансовий контроль здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень з фінансових питань. Це стосуєть-ся насамперед процесу визначення обсягу фінансових ресурсів держави на плановий період та їх основної частини, що акуму-люється в Державному бюджеті, а також їх розподілу між окре-мими суспільними потребами та одержувачами державних фінансових ресурсів. Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії розробки і прийняття законів і інших нормативних актів з фінансових питань. З цією метою здійснюється кваліфікована екс-пертна оцінка фінансових результатів впровадження того чи іншого рішення, що може бути прийнятим. При цьому попе-редній фінансовий контроль на основі глибокого аналізу і розра-хунків фінансових результатів забезпечує об'єктивність оцінки доцільності прийняття чи неприйняття відповідного рішення, має важливе значення для профілактики порушень фінансової дисципліни і інших фінансових правопорушень. Попередній фінансовий контроль передує витрачанню фінансових ресурсів та прийняттю будь-яких рішень з фінан-сових (і не тільки фінансових!) питань. Він сприяє вибору най-доцільніших рішень, що забезпечують поряд з найбільшою ефек-тивністю використання фінансових ресурсів в оптимальну зба-лансованість вартісних і натурально-речових пропорцій і показників економічного і соціального розвитку суспільства. З цією метою перевіряються документи, що повинні бути після цього затверджені і стати основою для наступної діяльності — проекти бюджетів, фінансових планів і кошторисів, кредитні і касові заявки і т.д. Як правило, попередній фінансовий конт-роль завжди здійснюється вищими органами законодавчої вла-ди. Хоч об'єктивно він мав би здійснюватись постійно всіма суб'єктами фінансових правовідносин. Поточний фінансовий контроль — це контроль за безпосе-редньою оперативною фінансовою діяльністю, інакше кажучи — за власне фінансовим процесом. Він полягає в систематичній перевірці дотримання фінансової дисципліни, тобто дотримання вимог фінансових норм і нормативів, насамперед — неухиль-ного дотримання встановлених показників з обов'язкових пла-тежів до бюджету і державних позабюджетних фондів. Цей вид фінансового контролю справляє найбільший вплив на процес формування і використання фінансових ресурсів у всіх струк-турах суспільного виробництва. Як правило, він здійснюється органами безпосереднього управління фінансовою діяльністю. Хоч й у цьому виді контролю задіяні усі суб'єкти фінансових правовідносин. Наступний фінансовий контроль — це контроль за фінан-совими результатами діяльності. Він проводиться після здійснен-ня фінансових операцій (виконання фінансових зобов'язань перед державою, одержання і використання грошових коштів від держави на виплату заробітної плати працівникам бюджет-ної сфери та ін.) і, як правило, після завершення певних етапі діяльності з метою з'ясування її ефективності. Наступний фінансовий контроль — це база для аналізу й оцінки не лише ефективності використання фінансових ресурсів, але й ефективності організації фінансової роботи, застосування контрольних фінансових норм і нормативів в цілому. Однаково активну участь цьому виді фінансового контролю беруть усі суб'єкти фінансово-правових відносин, з тією лише різницею, що кожен з них здійснює наступний фінансовий контроль на своєму рівні і в межах наданої йому державою компетенції. Всі названі види фінансового контролю здійснюються безпосередньо фінансовими працівниками структур, що займаються виробничо-господарською та фінансовою діяльністю, а також власниками фінансових ресурсів. Значення і роль усіх виді фінансового контролю при цьому не змінюються, лише обмежується сфера застосування його — підприємством, установок організацією, фірмою і т.д. Особливістю є й те, що головний акцент при цьому робиться не на перевірку дотримання фінансової дисципліни, хоч це не випускається з поля зору зовсім, на оборотність фінансових ресурсів, тобто ефективність їх використання та відображення цього в обліку і звітності. На підставі інших критеріїв виділяють обов'язковий та ініціативний фінансовий контроль. Обов'язковий здійснюється: а) в силу вимог нормативних актів (наприклад, контроль Рахункової палати Верховної Ради України за виконанням бюджету по підсумках року, що завершився) і б) за рішенням компетентних органів держави (наприклад, податкової адміністрації з метою з'ясування повноти виконання платникам податків їх фінансових обов'язків перед державою), прокуратури (з метою з'ясування дотримання законності в країні), суду (з метою встановлення істини в ході розгляду конкретної судової справи) і т.д. Ініціативний фінансовий контроль здійснюється на підставі власних рішень господарюючих суб'єктів. Застосовуються й інші підстави класифікації видів фінансового контролю, наприклад за суб'єктним складом органі Що здійснюють фінансовий контроль. В цьому випадку фінансовий контроль поділяється на наступні види: 1) фінансова контроль органів законодавчої влади і місцевого самоврядування; 2) фінансовий контроль Президента України; 3) фінансовий контроль органів виконавчої влади загальної компетенції; 4) фінансовий контроль органів виконавчої влади спеціальної компетенції; 5) фінансовий контроль фінансово-кредитних органів; 6) відомчий фінансовий контроль; 7) внутрішньогос-подарський фінансовий контроль; 8) громадський фінансовий контроль; 9) аудиторський фінансовий контроль. Фінансовий контроль здійснюється різними методами. Під методом фінансового контролю розуміють засоби, прийоми і спо-соби його здійснення. Вони дуже різноманітні і обираються не довільно, а в залежності від сукупності факторів, насамперед від: 1) суб'єкта контролю. Тут особливу роль відіграє правовий статус і особливості форм діяльності органа, що здійснює кон-троль; 2) від об'єкта контролю, 3) від мети і завдань, що стоять перед суб'єктом контролю; 4) від підстав виникнення контрольних правовідносин та ряду інших обставин. Найчастіше застосовуються наступні методи фінансового контролю — ревізії, перевірки (документації, стану обліку і звітності, повноти виконання фінансових зобов'язань і т.д.), заслуховування доповідей, інформацій посадових осіб про фінан-сову діяльність на сесіях органів місцевого самоврядування, засіданнях органів державної виконавчої влади, інвентаризації і інші. Їх проведення, як правило, планується. Також можуть здійснюватись вони і поза планом, у зв'язку з необхідністю, що об'єктивно виникла. Всі методи фінансового контролю конкретизуються в мето-диках — тобто в технології (правилах) проведення контролю різними суб'єктами відповідних об'єктів. Методика вказує кон-кретні прийоми і засоби дій, орієнтує, як саме і в якій по-слідовності починати, здійснювати і закінчувати перевірку. Для всіх найчастіше вживаних методів фінансового контролю існу-ють випробувані на практиці методики. Вони розроблені з вра-хуванням форм власності, організаційної структури, інших істотних відмінностей об'єктів, що контролюються. В Україні у наш час основними методами фінансового кон-тролю є ревізії й перевірки. Зміст цих методів визначено зако-нодавцем. Зокрема, в статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року встановлено: «Ревізія — це метод документального контролю за фінансо-во-господарською діяльністю підприємства, установи, органі-зації, дотриманням законодавства з фінансових питань, досто-вірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недоліків, розтрат, привласнень і крадіжок коштів і матеріаль-них цінностей, попередження фінансових зловживань. За ре-зультатами ревізії складається акт. Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, орга-нізацій чи їх підрозділів. Результати перевірки оформлюються довідкою чи доповідною запискою». Ревізія — це найглибше і найвсебічніше обстеження фінан-сово-господарської діяльності підприємства, установи, органі-зації з метою з'ясування її доцільності та законності. Ревізії здійснюють практично всі суб'єкти, що контролюють фінансо-ву діяльність. Їх підставою є, як правило, завчасно складений план заходів фінансового контролю суб'єкта, що цей контроль здійснює. Проте нерідко зустрічаються й позапланові ревізії, що здійснюються за вимогою компетентних органів у зв'язку з обставинами, що раніше не були передбачені. Позапланові ревізії відзначаються раптовим характером і здійснюються з метою з'ясування окремих питань. Найчастіше позапланові ревізії призначаються правоохоронними органами. Перевірка як метод фінансового контролю здійснюється з окремих питань фінансово-господарської діяльності на підставі звітних, балансових і розхідних документів. В ході її проведен-ня виявляються порушення фінансової дисципліни та наміча-ються заходи по усуненню їх негативних наслідків. Поряд з ревізіями і перевірками до методів фінансового контролю належать за фінансовим правом України обстежен-ня, інспекції, спостереження. Обстеження, як і перевірка, також охоплює окремі сторони діяльності підприємств, установ, організацій, але на відміну від перевірки проводиться по значно ширшому колу показників і виявляє фінансовий стан господарюючих суб'єктів, перспекти-ви їх розвитку, необхідність реорганізації чи переорієнтації ви-робництва. В ході обстежень часто здійснюються опитування, анкетування. Обстеження може здійснюватись за приписом законодавчих або виконавчих органів і також насамперед пере-слідує мету виявлення порушень фінансової дисципліни. Інспекції — це перевірки стану фінансів, підприємств на місцях, що періодично здійснюються суб'єктами — представ-никами держави в цілому чи її окремих органів. Вони, як пра-вило, проводяться з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях та надання оперативної практичної допомоги. Спостереження — це такий метод фінансового контролю, який зводиться переважно до загального ознайомлення із ста-ном фінансової діяльності бюджетної установи, підприємства, відомства. Спостереження буває загальним і спеціальним. Як правило, спостереженню передує в часі застосування інших методів фінансового контролю. 3. Методи вдосконалення державного фінансового контролю За змістом ревізії поділяються на фактичні і документальні. В ході фактичної ревізії перевіряється вся сукупність сторін фінансової діяльності об'єкта перевірки. Ревізори організову-ють інвентаризацію матеріальних цінностей, перевіряють стан матеріальних і речових складів, підраховують, зважують і вимі-ряють товарно-матеріальні цінності, що перебувають на скла-дах і в процесі виробництва, перевіряють наявність грошей, цінних паперів, документи тощо. Документальні ревізії вклю-чають в себе лише перевірку різних фінансових документів, в тому числі рахунків, платіжних відомостей, ордерів, чеків, звітів, кошторисів і т.д. В ході їх здійснення з'ясовується наявність необхідних фінансових документів, якість їх оформлення, ступінь надійності їх обліку і зберігання. На підставі аналізу фінансових документів визначається законність і доцільність витрачання коштів. За критерієм періоду діяльності, який обслідується, ревізії поділяються на вибіркові і фронтальні. Вибіркова (часткова) ре-візія є перевіркою фінансової діяльності за якийсь певний про-міжок часу. При фронтальній (повній) ревізії перевіряється вся фінансова діяльність підконтрольного об'єкта за якісно цільний період часу, наприклад за період з моменту одержання до по-вного використання бюджетних коштів університетом в яко-мусь конкретному році чи за декілька років підряд. Повні ревізії, як правило, охоплюють всі сторони фінансо-во-господарської діяльності об'єкта перевірки: стан зберігання грошових коштів і матеріальних цінностей; відповідність їх на-явності даним бухгалтерського обліку; відповідність фактичних витрат бухгалтерським документам; своєчасність і правильність проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, розрахунків з підприємствами, установами, організаціями; пра-вильність використання грошових коштів і матеріальних цінно-стей; виконання фінансових і господарських планів і т.д. За критерієм об'єкту діяльності, що перевіряється, ревізії поділяються на комплексні, за яких перевіряється фінансова діяльність обраного об'єкта в різних сферах і, як правило, в них беруть участь ревізори одночасно декількох перевіряючих органів, а також на тематичні ревізії, які зводяться до обсліду-вання будь-якої однієї сфери фінансової діяльності (наприк-лад, правильності сплати податків та інших обов'язкових пла-тежів в бюджет та позабюджетні державні централізовані фонди). Кожна ревізія повинна бути добре підготовлена. Для її здійснення призначається склад ревізійної комісії, виробляєть-ся програма проведення ревізії, вивчається необхідне законо-давство та інші нормативні акти, члени комісії знайомляться з висновками попередньої ревізії. Про проведення ревізії інфор-мується керівник об'єкта перевірки. Строк ревізії, як правило, не повинен перевищувати ЗО днів. Ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетних ус-танов здійснюються не рідше одного разу у два роки, а в сфері матеріального виробництва— не рідше разу на рік. Результати ревізії оформляються актом ревізії — докумен-том, що має важливе юридичне значення. Цей акт підписуєть-ся керівником ревізійної групи, а також керівником і головним бухгалтером об'єкта перевірки. За наявності заперечень чи зау-важень по акту ревізії керівник і головний бухгалтер об'єкта перевірки додають до акту ревізії свої зауваження і заперечен-ня. В акті ревізії вказується мета ревізії, основні результати перевірки, виявлені факти порушень фінансової дисципліни, а також причини, що зумовили дані порушення та особи, які їх вчинили, пропонуються заходи по ліквідації виявлених порушень та міри відповідальності винуватих посадових осіб. В акті ревізії фіксується лише те, що фактично встановлено, при цьо-му кожне положення повинно бути достатньо аргументованим. Акт ревізії передається особі (юридичній чи фізичній), яка призначила ревізію, а також у відповідні — по лінії прямих функціональних зв'язків суб'єкта та об'єкта перевірки — фінан-сові органи. При необхідності може бути складений проміжний акт ревізії. Він також передається керівнику, що призначив реві-зію, для безвідкладного реагування. Найчастіше це здійснюється при виявленні зловживань чи інших порушень, за які передба-чена кримінальна відповідальність винуватців, а також пору-шень, сліди яких можуть бути ліквідовані, наприклад недоста-ча грошей в касі. Під час здійснення ревізії ревізор має право: перевіряти всі необхідні документи, а при виявленні підробок в документах або фіктивних документів вилучати їх; проводити контрольні заміри виконуваних робіт; вимагати проведення інвентаризації фондів товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів; опе-чатувати каси й інші приміщення; вимагати довідки і копії до-кументів у осіб, підприємств, установ, організацій, пов'язаних з фінансово-господарськими операціями об'єктів, що перевіря-ються; проводити зустрічні перевірки, тобто встановлювати відповідність документів і даних об'єкта перевірки з докумен-тами і даними, що належать тим підприємствам, установам, організаціям, від яких одержані чи яким видані грошові кошти і матеріальні цінності; залучати спеціалістів для визначення кількості і якості продукції, послуг, виконаних робіт, перевірки фактичних затрат сировини і матеріалів. Висновки ревізії підлягають розгляду у двохтижневий строк керівником, що призначив ревізію. На їх підставі визначаються заходи по усуненню виявлених порушень фінансової дисциплі-ни, відшкодуванню завданої матеріальної шкоди; розробляються пропозиції по попередженню в майбутньому порушень фінан-сової дисципліни; винуватці притягуються до відповідальності. Керівник установи, що призначила ревізію, зобов'язаний за-безпечити контроль за виконанням рішень, ухвалених на підставі результатів ревізії. Посадові особи, з вини яких допущені порушення фінан-сової дисципліни, про що вказується в акті ревізії, можуть бути притягнуті до матеріальної, дисциплінарної чи кримінальної відповідальності, а також до декількох видів відповідальності одночасно, наприклад, до матеріальної і дисциплінарної або до матеріальної і кримінальної. Ревізія й контроль охоплюють не тільки окремі підприємства, але і їх об'єднання, організації, бюджетні установи, банківську систему, комунальні служби й інші суб'єкти. За допомогою ревізійного контролю різноманітні рівні управління одержують інформацію про фактичний стан виробничої, комерційно-збутової, фінансової й іншої діяльності, виконання зобов'язань перед бюджетом і використання бюджетних коштів по призначенню. Держава зацікавлена в одержанні підприємствами як можна більшого прибутку, а через прибуток - великих податків і різноманітних зборів для покриття бюджетних асигнувань. Повна і всебічна оцінка діяльності підприємства і його платоспроможності, достовірності показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності повинна базуватися на принципах достатності і переконливості ревізійних доказів. Для одержання необхідних доказів у процесі ревізії використовуються прийоми документального і фактичного контролю. Кожна господарська операція оформляється відповідними документами, ними ж обгрунтовуються записи в регістрах синтетичного й аналітичного обліку. На основі регістрів бухгалтерського обліку складаються бухгалтерський баланс і звітність. Тому ревізори для оцінки достовірності зроблених господарських операцій насамперед удаються до використання методичних прийомів перевірки документів і записів у регістрах бухгалтерського обліку. Без використання методичних прийомів перевірки первинної документації, зроблених записів в облікових регістрах і бухгалтерській звітності ніяка ревізорська діяльність неможлива. У залежності від змісту контролю і стану бухгалтерського обліку для оцінки зроблених господарських операцій використовуються різноманітні по змісту методичні прийоми перевірки документів. Серед них можна виділити формальну, арифметичну, експертну, логічну, економічну, нормативно-правову, зустрічну, контрольне звірення, обернену калькуляцію (обернений рахунок), оцінку документів за даними рахунків, що кореспондуються, аналітичну (рахункову) перевірку звітності і балансів, порівняння й ін. Формальна перевірка документа передбачає перевірку дотримання чинних форм, послідовності, повноти і слушності заповнення реквізитів документа, дотримання порядкової нумерації і наявності відповідних підписів. Арифметична перевірка включає перевірку правильності проставлених цін у документі, зазначених націнок, знижок, зроблених обчислень і таксувань, підрахунок результатів і інших арифметичних дій, виконуваних при оформленні й опрацюванні документа. Експертна перевірка доповнює формальну й арифметичну і спрямована на виявлення підробок у документах. Зустрічаються різноманітні підробки: дописка тексту, букв, цифр, зачеркивание, часткове або повне видалення написаного тексту, цифрових записів, підробляння підписів і т.п. Вони можуть бути виявлені при уважному огляді документа. Звичайно доброякісний документ має однакові цвіт паперу, друкарський текст або чорнил, каліграфію посерка або шрифт букв, стійкі цифри і букви. При підробках документи не мають стійких ознак. Там, де замінені букви і цифри, залишаються вм'ятини, місцями змінені цвіт паперу, шрифт цифр і букв, фарбування друкарського тексту або колір чорнила. Букви і цифри виглядають зайво звивистими, нерівними, є порушення в нахилі букв і цифр й інші ознаки підробки. По каліграфії почерка жіночий почерк можна відрізнити від чоловічого. Це необхідно для виявлення підробок підписів у документах. Наприклад, досліджуючи підпис у платіжній відомості, можна розрізнити ті рядки, де за різних осіб в одержанні грошей розписалася одна особа (наприклад, касир). Підроблені документи підлягають глибокому вивченню. Для цих цілей використовують інші прийоми їх перевірки (логічна і зустрічна), що дозволяє одержати додаткові докази про підробку документа. Такі документи доцільно спрямовувати в спеціальні лабораторії на криміналістичну експертизу. Її висновок використовується для явного доказу зроблених зловживань. При логічній перевірці методом зіставлення господарської операції, відбитої в документі, із різноманітними взаємозалежними показниками, подіями, явищами, визначається, чи була об'єктивна можливість її виникнення Наприклад, приведені в накладною дані про масу й обсяг вантажу співставляються з вантажопідіймальністю або обсягом автомобіля, на якому перевозився вантаж, місткістю тари, зазначеної в накладною; кількість якогось сировини або матеріалу, зафіксованого в інвентаризаційному описі, - із розміром площі, на якій він міг зберігатися, місткостями цистерн, бочок; кількість випущеної готової продукції - із виробничою потужністю устаткування, цеху, комбінату. Логічна перевірка у взаємозв'язку з іншими методичними прийомами перевірки документів дозволяє виявити приховання розкрадань, приписок виконаного обсягу робіт й інші зловживання. При нормативно-правовій перевірці установлюється відповідність здійсненої операції чинним правилам, вимогам статуту або установчого документа, законам, чи є відхилення від затверджених норм, кошторисів, лімітів і т.п. При їх наявності складаються розрахунки й аналітичні таблиці, з'ясовуються наслідки і винні особи, визначається збиток, заподіяний неправомірними діями робітників підприємства. При економічній перевірці з'ясовуються економічна доцільність зробленої операції, її обгрунтованість джерелами фінансування, плановими розрахунками, вивчаються отримані результати від даної операції або її вплив на кінцевий фінансовий результат. Сутність зустрічної перевірки полягає у вивченні достовірності операцій шляхом зіставлення документів і записів в облікових регістрах, що відносяться до тих самих взаємозалежних операцій. Звичайно документи складаються в двох і більше примірниках, а окремі операції оформляються додатковими документами. Такі документи знаходяться при звітах (реєстрах) різних матеріально відповідальних робітників. Багаторазово можуть повторюватися і запису в облікових регістрах бухгалтерського обліку. Все це відкриває великі можливості для зустрічної перевірки досліджуваного документа й уточнення достовірності зробленої операції. При контрольних звіреннях залишок на початок що перевіряється періоду разом із що документується приходом повинен бути дорівнює витраті, що документується разом із залишком на кінець що перевіряється періоду. Початкові і кінцеві залишки звичайно базуються на даних інвентаризаційних описувань. Контрольні звірення застосовуються переважно там, де ведеться урахування матеріальних цінностей по найменуваннях без указівки сортів, марок, номерів й інших ознак, що мають особливу ціну, при занедбаності аналітичного обліку по окремих сортах, маркам, номерам матеріальних цінностей і у усіх випадках, коли окремі підприємства удають до суммовому урахування матеріальних цінностей. Контрольні звірення знаходять широке застосування для перевірки правильності оприбуткування і списання у витрату окремих сортів матеріальних цінностей, достовірності аналітичного обліку і т.д. Обернена калькуляція (обернений рахунок) використовується для перевірки розміру необгрунтованого списання сировини на виробництво при випуску визначеного виду готових виробів. Сутність цього методичного прийому складається в тому, що по фактичному випуску готових виробів обчислюється витрата сировини відповідно до встановлених норм за міжінвентаризаційний період, що співставлюється з фактично зробленими списаннями сировини по первинних документах за цей же час. У результаті цього установлюють факти незаконного списання сировини і матеріалів на виробництво. У деяких випадках виникає необхідність перевірки слушності списання сировини, матеріалів по випуску готових виробів у зв'язку з уточненими нормами витрат по висновку спеціальної експертизи про дійсні витрати сировини і матеріалів. У цьому випадку фактично випущена кількість виробів за досліджуваний період умножається на різницю між фактично списаною сировиною на одиницю виробу і реальних норм, відповідно до висновку спеціальної експертизи. При застосуванні перевірки документів за даними рахунків, що кореспондуються, можна виявити документи, по яких зроблені незаконні, недоцільні операції й у ряді випадків виявити зловживання. Це може виражатися в невірній кореспонденції рахунків, невідповідності записів у регістрах бухгалтерського обліку прикладеним документам, відсутності бухгалтерських проводок, згортанні сальдо по окремих рахунках, повторенні кореспонденції в однакових сумах по тому самому документі, у необгрунтованих документами сторнировочних і додаткових записах на рахунках бухгалтерського обліку. Серед методичних прийомів перевірки документів особливе місце займає аналітична (рахункова) перевірка звітності і балансів. За допомогою цього прийому вивчається обгрунтованість показників звітності і балансів даним аналітичного і синтетичного обліку, узгодженість показників в окремих формах бухгалтерської звітності і балансу, у регистрах бухгалтерського обліку і первинних документів. Цей методичний прийом звичайно застосовується в сполученні з іншими прийомами контролю, що дозволяє здійснити не тільки технічну (рахункову) перевірку бухгалтерської звітності і балансів, але і вивчити стан розрахункових взаємовідносин із фінансовими органами по платежах податків і зборів у бюджет, із банками по короткостроковому і довгостроковому кредитуванню, а також з іншими підприємствами й організаціями по різноманітних розрахунках. Крім того, аналітична (рахункова) перевірка звітів і балансів дозволяє провести підготовчу роботу по добору і систематизації звітних матеріалів для виконання аналітичних розрахунків, пов'язаних з оцінкою фінансового стана підприємства. При вивченні фінансових результатів і стану цілості майна підприємства широко використовується порівняння. З його допомогою фактичні дані, відбиті в звітності, співставляются з базисними періодами, плановими, нормативними й іншими показниками. Для вивчення фінансових результатів, приведених у балансі і звітності, і розкриття їхньої якісної сторони використовуються відносні розміри, виражені в коефіцієнтах, індексах, відсотках. У ряді випадків аудит і ревізія пов'язані з вивченням великого потоку документації і бухгалтерських записів. Тому перевірка документів і записів в облікових регістрах не може бути суцільний на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності. В умовах великого потоку документації і бухгалтерських записів виникає необхідність у вибірковому вивченні документів і бухгалтерських записів в облікових регістрах. У практичній роботі ревізори використовують різноманітні варіанти нескрізної (вибіркової) перевірки документів: перевірку частини документів за досліджуваний період; перевірку однорідних операцій за декілька місяців, за останній місяць кожного кварталу, за останній квартал або навіть за останні два місяці. Найбільше прийнятним є перший варіант. При цьому ризик зводиться до мінімуму, тому що можливість помилки може виявитися незначною. Спочатку провадиться розбивка документів на однорідні групи в залежності від утримання і місця їх учинення. Потім провадиться добір документів по заданому інтервалі вибірки. Припустимо, що обсяг дослідження операцій по розрахунковому рахунку за що перевіряється період складає 600 виписок банку з прикладеними до них виправдувальними документами. Заздалегідь заплануємо інтервал вибірки 75 одиниць. Якщо на перевірку взяли першу партію виписок банку в кількості 60 одиниць, то надалі повинні бути перевірені виписки банку з усіма прикладеними документами через кожний інтервал (75 одиниць): 135, 210, 285, 360 і так до кінця всієї сукупності. Якщо в результаті вибіркової перевірки виписок банку помилки не будуть виявлені, ревізор вирішує сам, що він почне надалі: повірить у безпомилковість відповідного обліку і лишить без перевірки інші документи по руху коштів на розрахунковому рахунку або продовжить подальшу перевірку, знизивши інтервал вибірки. При цьому варто мати на увазі, що в міру зменшення інтервалу вибірки зростає впевненість у достовірності зроблених операцій. Якщо в результаті вибіркової перевірки документів будуть виявлені помилки, варто зажадати від адміністрації що перевіряється підприємства усі виписки банку для перевірки і внесення відповідних виправлень у регистрах бухгалтерського обліку. До прийомів фактичного контролю можна віднести інвентаризацію, контрольний обмер, обстеження об'єктів, контрольний запуск сировини у виробництво, лабораторний аналіз, контрольні перевірки й ін. При виконанні ревізійних і аудиторських процедур широко застосовується інвентаризація. Інвентаризація уявляє собою перевірку в натурі коштів, матеріальних цінностей, стани розрахунків й інших статей балансу на визначену дату. Без інвентаризації неможливо дати об'єктивну оцінку цілості майна, визначити дійсні втрати сировини і матеріалів при їх збереженні і перевезеннях у межах норм природного убутку, збиток, заподіяний недостачами, розтратами й іншими зловживаннями. Інвентаризація здійснюється відповідно до Інструкції з інвентаризації основних коштів, нематеріальних активів, товарно-материальних цінностей, коштів, документів і розрахунків із змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 5 грудня 1997 р. № 268. Інвентаризація матеріальних цінностей провадиться у визначеній послідовності і включає комплекс обов'язкових заходів: створення інвентаризаційної комісії і видання про це наказу або розпорядження по підприємству; інструктаж інвентаризаційної комісії про порядок і правила проведення інвентаризації; підготовка до інвентаризації даних обліку на дату інвентаризації по кожному матеріально відповідальне особі; витребування від матеріально відповідальних осіб матеріального звіту на дату проведення інвентаризації й одержання від матеріально відповідальних осіб розписки про включення в матеріальний звіт до моменту інвентаризації всіх прибуткових і видаткових документів, про відсутність у них на руках документів, не включених в останній звіт; зняття фактичної наявності матеріальних цінностей з упорядкуванням інвентаризаційного описування; упорядкування порівнювальної відомості, розгляд і затвердження результатів інвентаризації. При послідовному застосуванні всіх названих заходів забезпечується висока якість інвентаризації. Інвентаризація коштів на банківських рахунках підприємства провадиться за допомогою звіряння залишків коштів у балансі з зазначеними залишками коштів у виписках банку. При вивченні будівельних і ремонтних робіт використовуються контрольні обмірювання. Вони організовуються для визначення фактично виконаного обсягу будівельних і ремонтних робіт і застосовуються для перевірки достовірності обліку незавершеного виробництва, витрати будівельних матеріалів у порівнянні з нормами і фактично виконаним обсягом робіт, перевірки вірності нарахування заробітної плати, розрахунків із підрядчиками й іншими підприємствами за виконані обсяги робіт. Для проведення обмірювань виконаних робіт створюється комісія з обов'язковим залученням фахівця з будівництва (інженера-будівельника, техніка-будівника, майстра). Комісія робить обмірювання об'єкта, визначає обсяг фактично виконаних робіт: кладки фундаменту (у кубічних метрах); кладки стін (у кубічних метрах); настил підлог(у квадратних метрах) і т.п. Результати обмірювання оформляються актом. Якщо контрольне обмірювання проводилося з метою перевірки правильності витрати матеріалів, то на основі акта складається порівнювальна відомість, у якій приводяться дані про найменування матеріалів, витрачених на фактичні обсяги виконаних робіт із установлених норм, фактична витрата матеріалів за даними бухгалтерського обліку і результат обмірювання (списано більше або менше). Проте в процесі контрольних процедур не у усіх випадках припадає удаватися до інвентаризації матеріальних цінностей і контрольних обмірювань. Аудитори або ревізори можуть використовувати дані інвентаризацій і контрольних обмірювання, проведених у процесі внутрішнього контролю, якщо вони переконані, що внутрішні контролери методично правильно проводили інвентаризацію і її результати відбиті в обліку. У ході контрольних процедур широко використовується обстеження об'єктів. Воно включає коло питань, пов'язаних із вивченням організаційно-виробничої діяльності і перевіркою забезпечення цілості майна контрольованого підприємства. Звичайно обстеження об'єктів доцільно проводити на початку ревізійних або аудиторських процедур. У процесі обстеження можна одержати інформацію про неполадки в організаційно-виробничій діяльності, а також одержати відповіді на багато питань, пов'язані із забезпеченням цілості майна безпосередньо на об'єктах: наявність невикористовуємого устаткування, його якісний стан і умови збереження; причини перебоїв у роботі дяючого устаткування; наявність запасів сировини, матеріалів і готової продукції й умови їх збереження; дієвість пропускної системи підприємства при ввозі і вивозі сировини, матеріалів і готової продукції; ведення оперативного обліку замовлень і постачань продукції й ін. При обстеженні об'єктів доцільно ознайомитися з організацією і веденням обліку в місцях збереження матеріальних цінностей і готової продукції, дотриманням чинних правил і порядку оформлення документами операцій по їх оприбуткуванню і списанню. При цьому особлива увага звертається на ознайомлення з неофіційною документацією, тобто документами, що не проходять бухгалтерське опрацювання (документами і записами, що матеріально відповідальні робітники ведуть за власною ініціативою для фіксації розрахунків, пов'язаних із рухом грошових, матеріальних та інших цінностей). При необхідності в коло обстеження включають анкетування, хронометраж, фотографування, спостереження за поводженням матеріально відповідальних працівників на робочих місцях і ін. При ревізіях і перевірках іноді необхідно перевірити якість виробленої продукції. У цьому випадку здійснюють контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво або здають готову продукцію для лабораторного аналізу. При контрольному запуску сировини і матеріалів у виробництво при контролері і запрошеному спеціалісті перевіряється весь технологічний процес починаючи від зважування відповідної сировини і допоміжних матеріалів, його опрацювання і закінчуючи зважуванням готової продукції. Це дає можливість перевірити фактичний вихід готової продукції і дійсна кількість витраченої сировини і допоміжних матеріалів, а також зіставити ці дані з наявними даними (до контрольного запуску). Лабораторні аналізи частіше усього застосовуються при перевірках відповідності якості готової продукції чинним стандартам. Лабораторні аналізи проводяться як харчових, так і нехарчових готових виробів, що випускаються підприємствами, заснованими на різноманітних формах власності. Для аналізу вилучають пробу готового виробу. Одну пробу беруть у виробника, а другу - по можливості в споживача. Вилучені проби пломуються і із супровідним листом направляються у відповідну лабораторію. На основі проведеного аналізу лабораторія дає висновок, що потім використовується контролером. На різноманітних ділянках виробничо-фінансової діяльності ревізори використовують різноманітні по змісту контрольні перевірки. Вони застосовуються для вивчення повноти оприбуткування вантажів, що прибули автомобільним, водяним і залізничним транспортом, достовірності операцій по відпустці матеріальних цінностей із складів, якості інвентаризацій, проведених у процесі ревізії, дотримання правил відпустку матеріалів, готової продукції й інших цінностей. Важливе місце приділяється контрольним перевіркам для різпізнавання завуальованих розкрадань. Іноді розкрадання державних засобів здійснюються шляхом створення неврахованих надлишків матеріальних цінностей на різних етапах їх руху. Джерелами таких надлишків можуть бути фіктивні комерційні акти на недостачі матеріальних цінностей, що прибули залізничним або водяним транспортом, фіктивні приймальні акти, що складаються в місцях остаточного прийому вантажу , що надійшов, видача цінностей в обсягах менших, чим передбачено в документах на одержання зі складів, випуску готової продукції за рахунок зміни компонентів набору сировини для її виготовлення і т.п. Звичайно подібні розкрадання, якщо вони є, носять не разовий, а систематичний характер. Тому уважне вивчення первинних документів аналітичного обліку складів і кладових дає можливість виявити місця, де створюються невраховані надлишки. При цьому для розпізнання завуальованих розкрадань потрібно комплекс методичних прийомів документального контролю. Важливо з'ясувати не тільки осіб, що займаються неправомірними діями, але і засоби, а також шляхи збуту неврахованих надлишків. У цьому випадку істотну поміч що перевіряє можуть зробити контрольні перевірки повноти оприбуткування вантажів, достовірності здійснених операцій по відпустці матеріальних цінностей, вибіркові контрольні інвентаризації й ін. Висновки: В залежності від критеріїв, взятих за основу, фінансовий контроль поділяється на декілька видів. Найчастіше критерієм класифікації фінансового контролю на види береться фактор часу проведення контролю і на цій підставі виділяють попередній фінансовий контроль, поточний фінансовий контроль і наступ-ний фінансовий контроль. Такі види контролю притаманні усім контролюючим органам. Поточний фінансовий контроль — це контроль за безпосе-редньою оперативною фінансовою діяльністю, інакше кажучи — за власне фінансовим процесом. Він полягає в систематичній перевірці дотримання фінансової дисципліни, тобто дотримання вимог фінансових норм і нормативів, насамперед — неухиль-ного дотримання встановлених показників з обов'язкових пла-тежів до бюджету і державних позабюджетних фондів. Цей вид фінансового контролю справляє найбільший вплив на процес формування і використання фінансових ресурсів у всіх струк-турах суспільного виробництва. Як правило, він здійснюється органами безпосереднього управління фінансовою діяльністю. Хоч й у цьому виді контролю задіяні усі суб'єкти фінансових правовідносин. Наступний фінансовий контроль — це контроль за фінан-совими результатами діяльності. Він проводиться після здійснен-ня фінансових операцій (виконання фінансових зобов'язань перед державою, одержання і використання грошових коштів від держави на виплату заробітної плати працівникам бюджет-ної сфери та ін.) і, як правило, після завершення певних етапі діяльності з метою з'ясування її ефективності. Наступний фінансовий контроль — це база для аналізу й оцінки не лише ефективності використання фінансових ресурсів, але й ефективності організації фінансової роботи, застосування контрольних фінансових норм і нормативів в цілому. Однаково активну участь цьому виді фінансового контролю беруть усі суб'єкти фінансово-правових відносин, з тією лише різницею, що кожен з них здійснює наступний фінансовий контроль на своєму рівні і в межах наданої йому державою компетенції. Як ми бачимо, Фінансовий контроль — це цілеспрямовані діяльність законодавчих і виконавчих органів публічної влади і не державних організацій, спрямована на забезпечення законності фінансової дисципліни і раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованим грошових фондів держави з метою найефективнішого соціальне економічного розвитку усіх суб'єктів фінансових правовідносин. Як було вказано вище, основним завданням фінансового контролю є покращення фнансової дисципліни в країні Список літератури Андpійко О. Ф. Деpжавний контpоль: теоpія і пpактика: Hаук. доп. / HАH Укpаїни. Ін-т деpжави і пpава ім. В. М. Коpецького. Відділ пpобл. деpж. упp. і адм. пpава; [Відп. pед. В. Б. Авеp’янов]. — К., 1999. — 22 с. Как избежать финансовых санкций: [Гpуппиpовка затpат по источникам возмещения]: Рекомендации по фоpмиpованию и пpовеpке издеpжек пp-ва (обpащения) и фин. pезультатов пpедпpиятий и оpг. — 3-е изд., пеpеpаб. и доп. — [К.: ЦСП ”Компас”, 1995]. — 40с. — (Hа книжную полку специалиста). Теоpія фінансово-господаpського контpолю: Опоp. конспект лекцій для студентів екон. спец. з базової освіти / Київ. деpж. тоpг.-екон. ун-т; Уклад. О. Ю. Редько, М. О. Hиконович; Ред. К. І. Тишкевич. — К., 1999. — 70, [1] с., включ. обкл.: іл. Інстpукція пpо поpядок пpоведння пеpевіpок, pевізій Рахунковою палатою/ Рахунк. палата Укpаїни. — К., 2000. — 32 с. Стефанюк І. Б. Пpо пpоблемні питання діяльності ДКРС: (Hеоголош. ст.). — Львів: [Піpаміда], 1998. — 25 с.: табл. Eкономічний аналіз, контpоль та pевізія у галузі зв’язку: Hавч. посібник/ Оpлов В. М., Спільна H. П., Потапова-Сінько H. Ю., Шаpкий Д. М.; [Відп. pед. Оpлов В. М.]. — Одеса: [УДАЗ ім. О. С. Попова], 1999. — 227с.: табл. Деpій В. А. Контpоль і pевізія: [Куpс лекцій для студ. вищ. навч. закл. III-IV pівнів акpедитації за спец. ”Облік і аудит”]. — [Бучач: МІФ], [2000]. — 54 с. Коpобов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підпpиємств: Hавч. посіб. — К.: Знання, 2000. — 378 с.: табл. — (Вища освіта XXI століття).
1 2 3 4 5 Категория: Політологія \| Добавил: Aspirant (29.06.2014)
Просмотров: 648 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: