Реферат на тему:Маастрихтський договір. Україна на шляху європейської інтеграції - Політологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Маастрихтський договір. Україна на шляху європейської інтеграції. Ратифікація Маастрихтського договору вивела Європейське співтова-риство на рівень політичної інтеграції. Країни-члени стали на шлях об'єд-нання зусиль у реалізації спільної зовнішньої політики й політики безпеки; європейського громадянства; гармонізації юридичних і політичних порядків країн-членів у просторі без кордонів. Маастрихтський договір сприяв якіс-ному прогресові євроінтеграції, спрямовуючи динаміку Співтовариства по шляху розбудови Економічного й валютного союзу, введення єдиної валют-ної одиниці, а також посилення соціально-економічного згуртування. Функ-ціонування Співтовариства стало водночас більш ефективним і більш демо-кратичним у соціально-економічній сфері, однак, у політичному секторі до-мінують міжурядові структури. Амстердамський договір наблизив Євросоюз до громадян, посилив відкритість і демократичність його інституціональної системи, надав його політиці культурний і соціальний виміри. Стратегія розвитку ЄС у 90-ті роки виходила з таких факторів:* зміна геополітичного ландшафту в Центральній і Східній Європі, яка відбулася на межі 80-х - 90-х років, не лише вимагає подальшо-го зміцнення ролі ЄС, але й відкриває нові перспективи в розвитку європейської інтеграції й реформування його інституціональної сис-теми;* необхідність подальшої консолідації європейських держав диктуєть-ся глобалізацією світової економіки; формуванням постіндустріальної економіки, базованої на знаннях; загостренням кардинальних проблем, які стоять перед людством; задачами зміцнення світового правопорядку, врегулювання військових конфліктів у гарячих точ-ках тощо. У 90-ті роки Євросоюз започаткував і реалізує масштабні проекти, спря-мовані на подальше поглиблення і розширення європейської інтеграції: бу-дівництво Економічного і валютного союзу, введеная єдиної європейської валюти; створення Європейського простору свободи, безпеки, законності; формування єдиного "Європейського науково-дослідницького простору"; інституціональну реформу і будівництво політичного союзу; розвиток "євро-пейської оборонної ідентичності"; майбутнє розширення на Схід, яке має створити нові умови для прискореного економічного зростання й створення нових робочих місць. VIII УКРАЇНА І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ § 1. Україна на шляху європейської інтеграції Розвиток відносин між Україною і ЄС У 90-ті роки викристалізувалася зовнішньополітична орієнтація України в напрямку інтеграції до європейської спільноти. Європейський вибір від-криває нові перспективи для співробітництва України з розвиненими країна-ми континенту, економічного розвитку, соціального й інтелектуального про-гресу, зміцнення позицій держави в міжнародній системі координат. Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації економіки, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, підвищення конкурентоспро-можності вітчизняного товаровиробника, можливість виходу на єдиний внутрішній ринок ЄС. У політичному аспекті європейська інтеграція детер-мінує модернізацію правового поля української держави, демократизацію її політичної й інституціональної систем. Співробітництво з ЄС сприятиме на-ближенню соціальних умов України до високих європейських стандартів, підвищенню рівня життя й добробуту населення. У культурно-цивілізаційно-му аспекті євроінтеграція - це шлях до активізації взаємообміну між укра-їнською й західноєвропейською гуманістичною культурами, одночасне ста-новлення України як інтегрованої частини глобального суспільства, так і на-ціональної держави. Нарешті, членство в ЄС гарантує зміцнення національ-ної безпеки України, захист її від агресії і територіальних претензій. Водночас, у процесі зближення України з ЄС неминуче діятимуть і нега-тивні фактори свроінтеграції. Серед них: неспроможність нести фінансовий тягар внесків до ЄС; зростання конкуренції з боку фірм країн-членів ЄС у процесі лібералізації і збільшення відкритості національної економіки, що супроводжуватиметься ліквідацією неконкурентоспроможних підприємств із негативними соціальними наслідками. Однак, потенційні переваги євро-пейської інтеграції суттєво перевищують можливі втрати і ризики, що було переконливо доведено досвідом усіх європейських країн, які обрали цей шлях. Можливою альтернативою європейській інтеграції є перетворення України на економічно нерозвинену, політичне нестабільну, ізольовану від загальноєвропейських процесів країну-аутсайдера. Необхідність модерніза-ції і радикального реформування України збігається з її євроінтеграційними прагненнями. "Повернення до Європи" було проголошено ключовим напрямком полі-тики України від початків унезалежнення. Уже у Постанові Верховної Ради УРСР під 25 грудня 1990 р. "Про реалізацію Декларації про державний суверенітет України у сфері зовнішніх зносин" Уряду було доручено "спрямува-ти зусилля на забезпечення безпосередньої участі Української РСР у загаль-ноєвропейському процесі та європейських структурах". У 1993 р. Верховна Рада України прийняла постанову "Про основні напрями зовнішньої політи-ки України", де вперше була сформульована позиція України щодо ЄС на законодавчому рівні: "перспективною метою зовнішньої політики є членст-во України у Європейських співтовариствах... З метою підтримки стабіль-них відносин з Європейськими співтовариствами Україна укладе з ними Угоду про партнерство та співробітництво, здійснення якої стане першим етапом просування до асоційованого, а згодом - до повного її членства у цій організації". Бажання України стати повноправним членом ЄС було висловлено Пре-зидентом України Леонідом Кравчуком 14 червня 1994 р. в Люксембурзі під час підписання Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС (УПС). Дату підписання УПС можна умовно вважати завершенням початко-вого етапу становлення відносин між Україною і ЄС, протягом якого відбу-лося визнання незалежної української держави з боку ЄС і країн-членів. Роз-виток двосторонніх відносин на цьому етапі ускладнювався вимогами Брюс-селя щодо набуття Україною без'ядерного статусу. ЄС ставив головною умовою розвитку співробітництва й підписання УПС виведення з України ядерної зброї і приєднання її до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Іншими гострими проблемами, які викликали занепокоєння ЄС, були закриття Чорнобильської АЕС і забезпечення ядерної безпеки нових реакто-рів. Укладення в Москві в січні 1994 р. Угоди між США, Росією і Україною про виведення ядерної зброї з України відкрило шлях до підписання УПС і розширення співробітництва між Києвом і Брюсселем. Чинником формування політики ЄС щодо України в першій половині 90-х років залишалось її бачення Брюсселем у контексті відносин ЄС із Росі-єю. Так, Спільна позиція ЄС щодо України, ухвалена на базі УПС 28 листо-пада 1994 р., наголошувала на значенні для ЄС України як великої євро-пейської індустріальної держави, розташованої між Росією і східними сусі-дами ЄС. Підкреслювалося, що мета ЄС - сприяння розвитку України як держави, що має збалансовані відносини з Росією і Заходом. Про поступову активізацію стосунків між Україною і ЄС свідчило від-криття в Києві Представництва Комісії Європейських співтовариств (жов-тень 1993 р.) і у Брюсселі Представництва України при Європейських спів-товариствах (липень 1995 р.), а також початок двосторонніх переговорів із деяких напрямків галузевої кооперації і торговельних відносин (1994 р.). Важливим механізмом реалізації європейського курсу України був (із 1993 р.) Міжвідомчий комітету справах Європейських співтовариств як дер-жавний орган узгодження і координації політики України щодо Європейських співтовариств, підзвітний Кабінету Міністрів України. З березня 1995 р. почав діяти Спільний комітет, утворений сторонами і призначений для моні-торингу економічного і торговельного співробітництва. Другий етап розвитку відносин між Україною і ЄС завершився прийнят-тям на Європейській раді в Гельсінкі Спільної стратегії ЄС щодо України. (10 грудня 1999 р.). Під час цього періоду (друга половина 90-х років) від-булися події, які стали етапними у процесі зближення України з ЄС. Серед них - ратифікація і початок імплементації УПС; набуття Україною членства у Раді Європи й ОБСЄ; членство в програмі "Партнерство заради миру"; підписання в Мадриді в липні 1997 р. Хартії про особливе партнерство України з НАТО; ратифікація Україною Європейської конвенції з прав лю-дини; початок переговорів щодо вступу України у СОТ. Україна послала ми-ротворців на Балкани, виступила гарантом миру у Молдові. Під час саміту ЄС у Флоренції (липень 1996 р.) Україна була визнана країною з перехідною економікою. Політичним сигналом підтримки України з боку ЄС був План дій, прийнятий Радою ЄС 6 грудня 1996 р., який визначив напрямки взаємо-дії ЄС із Україною і окреслив шляхи сприяння її розвитку. 5 вересня 1997 р. відбувся перший саміт Україна-ЄС, під час якого знову було підтверджено значення двосторонніх стосунків, а також відбувся обмін думками щодо іс-нуючих проблем і шляхів співробітництва у майбутньому. Після набуття чинності УПС були здійснені кроки в напрямку інституціо-налізації відносин між Україною і ЄС, а також внутрішнього забезпечення інтеграційного процесу в Україні. Указом Президента від 24 лютого 1998 р. створено Українську частину Ради з питань співробітництва між Україною і ЄС, яку очолив прем'єр-міністр України. Указом передбачено формування в усіх органах державної влади підрозділів співробітництва з ЄС. Створено та-кож Національне агентство України з питань розвитку та європейської інте-грації. 11 червня 1998 р. Указом Президента України було затверджено Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу, у якій сформульова-ні основні напрями співробітництва України з ЄС. Стратегія визначила дер-жавні структури України, відповідальні за забезпечення інтеграційного про-цесу, а також шляхи організаційного, фінансового, правового, інформацій-ного забезпечення інтеграції України до ЄС. Під час Кельнського саміту ЄС (3-4 червня 1999 р.) у Висновках головуючої в ЄС Німеччини було відзначе-но досягнення якісно нового рівня у стосунках Євросоюзу з Україною. Прийняття Спільної стратегії ЄС щодо України під час Гельсінського са-міту засвідчило, що співробітництво з Україною становить особливий інте-рес для країн-членів ЄС. Спільна стратегія ЄС, ухвалена на базі УПС, визна-чила пріоритетні напрямки політики країн-членів, а також інституцій Євро-союзу щодо України на чотирирічний термін. Спільна стратегія вперше за-декларувала політігчне визнання Євросоюзом європейських прагнень України Одночасно з зовнішньою політикою і політикою безпеки відправним пунктом для подальших позитивних зрушень у ставленні ЄС до України мо-же стати розвиток партнерства у сфері юстиції і внутрішніх справ. Нові на-прямки співробітництва у цін сфері запропонувала Спільна стратегія ЄС що-до України:* удосконалення візової політики Україна-ЄС;* започаткування регулярного діалог}' між органами юстиції України і ЄС;* співробітництво між правоохоронними органами країн-членів, Єв-рополом і відповідними установами України;* покращення управління українським кордоном;* модернізація пунктів перетину кордону;* спільне розв'язання проблем нелегальної імміграції;* надання Україні практичної допомоги в справі імплементації її зако-нодавства щодо відмивання грошей. У рамках першого Робочого плану реалізації Спільної стратегії ЄС Україна була запрошена до участі в конференції з питань наркотичних речо-вин у Європі (28-29 лютого 2000 р.). За результатами місії експертів ЄС в Україну (січень 2000 р.) була підготовлена спільна доповідь щодо боротьби з нелегальною імміграцією та торгівлею людьми, а також рекомендації, які були схвалені під час третього засідання Ради з питань співробітництва Україна-СС (23 травня 2000 р.). Започатковано техніко-економічне дослід-ження для підготовки проекту у сфері боротьби з "відмиванням " грошей в Україні. Вітчизняні експерти вважають перспективною у співробітництві України з ЄС орієнтацію на гуманітарну сферу: науково-технічне співробітництво, культурний обмін, туризм, екологію, співробітництво у сфері освіти тощо. Спільна стратегія ЄС щодо України визначила шляхи активізації співробіт-ництва між громадянським суспільством, громадськими й неурядовими ор-ганізаціями в цій сфері:* підтримка освітніх програм і програм наукового обміну між школа-ми, університетами, дослідницькими інститутами;* підтримка програм партнерства між національними, регіональними, місцевими організаціями, а також професійними асоціаціями, проф-спілками, неурядовими організаціями і засобами масової інформа-ції. З цією метою застосовуватимуться програми Співтовариства: Тасіз, ТЕМРУ5, ОЕМОКНАСІ, а також двосторонні інструменти країн-членів. Стратегія інтеграції України до ЄС визначила важливими напрямками європейської інтеграції підвищення в Україні європейської культурної іден-тичності, а також інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-ос-вітнього і науково-технічного середовища. Втілення в життя цієї мети пе-редбачає зняття принципових обмежень на контакти, обміни, поширення ін-формації, зокрема, шляхом залучення українських учених і фахівців до зага-льноєвропейських програм наукових досліджень. Таким чином, реалізація євроінтеграцішої стратегії детермінує здійс-нення системних перетворень у державі й суспільстві, а також суттєве поглиблення і розширення практичного співробітництва між Україною і СС у всіх магістральних напрямках - торговельному й економічному; у сфе-рі зовнішньої політики й політики безпеки; юстиції і внутрішніх справ; гу-манітарній сфері. Україна після проголошення незалежності веде пошук власного місця в європейських інтеграційних процесах. Ключовим напрямком зовнішньої по-літики України та її стратегічним курсом визнано вступ до ЄС. Головним зовнішньополітичним пріоритетом України у середньостроковому вимірі визначено отримання статусу асоційованого члена ЄС. Ідея європейського вибору позитивно сприймається населенням України, євроінтеграційні праг-нення України співпадають із необхідністю її модернізації і радикального реформування. Досягнення відповідності держави й українського суспільст-ва копенгагенським критеріям членства в ЄС є головним довготерміновим завданням свроінтеграційного курсу. Важливим досягненням на свроштеграційному шляху України є форму-вання договірно-правових і політичних засад співробітництва з ЄС. Базовим документом, який визначив правовий механізм двостороннього економічно-го, фінансового, соціального й культурного співробітництва, розвитку полі-тичного діалогу, стала Угода про партнерство і співробітництво між Украї-ною і ЄС. Після набуття чинності УПС був сформований інституціональний механізм двостороннього співробітництва на різних рівнях - від найвищого до експертного. Разом із тим, зберігається асиметричність у підходах сторін до кінцевої мети розвитку співробітництва між Україною і ЄС. На відміну від України, яка оголосила входження до ЄС стратегічною метою державної політики, в офіційних документах ЄС не висловлювалася точка зору щодо членства України в цій організації. Спільна позиція країн ЄС щодо України зводилася до підтримки розвитку демократії та економічного реформування, поглиблення економічної взаємодії. Спільна стратегія ЄС щодо України (грудень, 1999 р.) засвідчила визнання європейських прагнень України з боку країн-членів ЄС, а також поширила можливості двостороннього співро-бітництва на зовнішню політику й політику безпеки, юстицію і внутрішні справи. У другій половині 90-х років в Україні були здійснені кроки в напрямку внутрішнього забезпечення євроінтеграційного процесу: визначені головні напрямки діяльності органів виконавчої влади, які мають забезпечити її входження до європейського економічного, політичного і яравового просто-ру; розроблена поетапна стратегія просування України до членства в ЄС; визначені механізми організаційного, фінансового, правового, інформацій-ного забезпечення євроінтеграційної стратегії, зокрема, розпочато роботу по гармонізації законодавства України з нормами й стандартами ЄС. Протягом 90-х років розвивалося економічне співробітництво України й країн-членів ЄС, Україна отримала з боку ЄС суттєву технічну допомогу; .^Водночас, фінансова допомога Україні з боку ЄС за багатьма відносними та навіть абсолютними показниками не відповідала потребам реформування"^ економіки України, а за обсягом іноземних інвестицій Україна займала одні /*' з останніх місць серед країн ЦСЄ. Залишалась загалом нестійкою і недостат-ньою для забезпечення прискореного входження в економічний простір ЄС і динаміка зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС. У кінці 90-х років відбувався процес осмислений концептуальних і так-тичних прорахунків, допущених Україною на євроінтеграційному шляху. Ейфоричні настрої минулих років змінилися реалістичним усвідомленням того, що період адаптації України до політико-економічних вимог ЄС буде довготривалим процесом. Невідповідність розвитку демократичних інститу-цій і стану громадянського суспільства європейським стандартам, низький рівень економічного розвитку, ВВП і доходів на душу населення; повільні темпи реформ, які до того ж були недостатньо скоординовані із завданнями європейської інтеграції, проблеми, пов'язані з імплементацією УПС тощо суттєво віддалили перспективу не тільки повного, але й асоційованого член-ства України в ЄС. Лише проведення глибоких і рішучих реформ, послідов-на демократизація суспільства можуть кардинально змінити цю негативну тенденцію і матеріалізувати гасло руху в Європу. Трампліном для майбут-нього членства України в ЄС може стати співробітництво у сфері зовніш-ньої політики й політики безпеки, юстиції і внутрішніх справ, а також у гу-манітарній сфері. На перспективи інтеграції України в ЄС впливатиме процес розширення ЄС і його внутрішньої інституціональної реформи. Експерти прогнозують появу нових можливостей співробітництва України і ЄС у зв'язку з розши-ренням Євросоюзу, зокрема, зниження рівня тарифного захисту щодо укра-їнського експорту у країнах ЦСЄ. Водночас, можна очікувати і негативного впливу розширення ЄС на такі сфери співробітництва України з нинішніми країнами-кандидатами, як торговельно-економічну, військово-технічну, транспортну, міграційну, гуманітарну, що пов'язано із змінами чинного в країнах ІДСЄ регулятивного режиму в їхніх відносинах із Україною згідно з нормами, правилами і процедурами ЄС.
1 2 3 4 5 Категория: Політологія \| Добавил: Aspirant (28.06.2014)
Просмотров: 658 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: