Реферат на тему: Економічна та соціальна політика держави - Політологія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Економічна та соціальна політика держави. ПЛАН 1. Сутність і цілі економічної політики держави 2. Сучасна економічна політика України: проблеми та стратегія розвитку 3. Сутність і специфіка соціальної політики 4. Основні напрямки і особливості сучасної соціальної політики України 1. Сутність і цілі економічної політики держави Під економічною політикою розуміють взаємопов'язану систему довгострокових і поточних цілей економічного розвитку, що визначені державою, комплекс відповідних державних рішень та заходів, спрямованих на досягнення цих цілей з використанням державної влади в сфері економіки. В політичному значенні економічна політика – це діяльність політичних суб'єктів (держави, політичних партій, рухів тощо) щодо вироблення і реалізації системи практичних заходів з метою впливу на економічний стан суспільства. Сферою економічної політики є взаємодія економіки і політики. Суб'єктами економічної політики виступають політична влада, різні політичні структури, недержавні союзи, об'єднання, система лобіювання. Об'єктом економічної політики є економічна система в цілому або окремі її ланки. Структура економічної політики: 1. Структурна політика. 2. Фінансово-кредитна політика. 3. Інвестиційна політика. 4. Соціальна політика. 5. Зовнішньо-економічна політика. 6. Науково–технічна політика. 7. Податкова політика. 8. Бюджетна політика. Призначення економічної політики держави – сприяти природному еволюційному економічному розвитку, запобігати зловживанням економічною владою з боку окремих осіб, груп, підприємств, а також кризовим явищам в економіці. Залежно від конкретних обставин, цілі економічної політики можуть і повинні змінюватись, гнучко реагувати на фактичний стан економіки, її проблеми та протиріччя. Можна сформулювати кілька загальних бажаних цілей економічної політики в ринковій економічній системі: - економічне зростання: - ефективна зайнятість: - стабільний рівень цін; - зростання економічної ефективності; - захист і підтримка принципів економічної свободи; - соціальна безпека і стабільність. 2. Сучасна економічна політика України: проблеми та стратегія розвитку У процесі трансформації політичної та економічної систем в Україні триває пошук ефективної моделі розвитку економіки. Очевидно, що нова економічна система не може бути “чистим” капіталізмом, який переважав усередині XIX ст. Тим більше що в розвинених країнах домінують змішані суспільства. У них взаємодіють ринок як засіб підвищення ефективності економіки і система коригування ринку як засіб досягнення оптимально справедливого розподілу доходів через структуру соціального законодавства. Eкoнoмiчнa політика України на початку XXI ст. має своєю головною метою перехід до соціально-орієнтованої ринкової економіки. Риси сучасного економічного становища України: § величезна заборгованість держави, окремих галузей і підприємств країнам близького і далекого зарубіжжя; § відставання сектора економіки, який виробляє товари, від сектора економіки, який їх споживає; § паливно-енергетична залежність від Росії; § занадто сильний контроль економіки з боку українського уряду, що має ефект придушення того її сектора, що виробляє товар; § криміналізація стосунків між державним апаратом і бізнесом, розподілення між кланами найприбутковіших секторів економіки України; § Україна занадто відірвана від світової економіки. Основними завданнями української держави в галузі економіки є: - реформування електроенергетичного сектора; - надання людям економічної свободи; - зміцнення інституційних структур національної економіки; - стабілізація національної валюти; - створення умов для подолання кризи виробництва і для підвищення його конкурентноспроможності; - розвиток аграрного сектора економіки, перетворення землі в товар і набуття нею реальної вартості; - утвердження відкритого типу економіки, забезпечення прозорості економічних процесів; - входження України у світовий економічний простір; - захист вітчизняного товаровиробника шляхом створення фінансового, кредитного та податкового механізмів, які стимулюють виробництво; - створення української економіки як самодостатньої системи; - перехід відносин між суб'єктами господарювання з бартерних принципів на грошовий (товарно-грошовий); - легалізація "тіньових" капіталів і виробництв, "тіньової" економіки і відносин; - інтенсифікація процесів приватизації, особливо в аграрному секторі; - посилення боротьби з економічною злочинністю, корупцією; - переведення економіки у ліберальне русло. Реалізація економічної політики в Україні передбачає використання таких методів впливу держави на економіку, як: § регулювання і планування пропорцій; § державні замовлення; § цільові програми; § політика доходів; § вирівнювання економічних потенціалів і життєвих умов різних регіонів.Модель економічного розвитку України передбачає поетапне здійснення цілеспрямованої, науково обґрунтованої програми виходу з кризи шляхом поєднання регулюючого впливу державних органів на економіку і запровадження ринкових відносин. Ключовим чинником у створенні економічної сфери, сприятливої для підприємницької діяльності, є держава, яка, не втручаючись у діяльність приватних підприємств, управляє ринком і підтримує його, стримує негативні тенденції через відповідні юридичні важелі — програми оподаткування, монетарну політику. Держава покликана дбати про поєднання приватних і суспільних інтересів. Здійснюючи стратегію виходу з економічної кризи, важливо брати до уваги, що перехід суспільства від тоталітарного устрою до демократичного не відбувається за кілька років. Економіка України потребує суттєвих структурних змін, а це неможливо без формування механізму відтворення цілісної національної економіки (за роки незалежності так і не вдалося його сформувати). Тому потрібні всебічно обґрунтована концепція економічних реформ, відповідні управлінські структури, професійно підготовлені кадри, які б досконало володіли механізмами перетворення сучасної економіки. У ситуації, коли першочерговим завданням є розв'язання проблем модернізації економіки і прискорення темпів розвитку країни, існує спокуса встановити авторитарний режим. Та застосування авторитарних методів управління матиме лише тимчасовий успіх. А формування соціальне орієнтованої економіки неможливе без утвердження демократичної, соціальної, правової держави. З огляду на реалії й особливості суспільного життя в Україні, становлення та розвиток її політичної системи характеризуватимуть такі параметри: - подальший розвиток і вдосконалення політичних відносин шляхом відкриття максимального простору для самоуправління суспільства на всіх рівнях його соціально-політичної організації; - побудова справді демократичної, соціальної, правової держави з ефективно діючим парламентом, професійним висококваліфікованим урядом, незалежними судовими органами; - формування інститутів громадянського суспільства як співтовариства вільних людей і їх самодіяльних організацій, політичних партій, рухів, профспілок, кооперативів, асоціацій; - розвиток політичної свідомості та політичної культури суспільства й особистості як на загальнодержавному, так і на побутовому рівні; - забезпечення необхідних умов для вільного розвитку нації загалом і кожного етносу зокрема, формування та підвищення національної свідомості й самосвідомості, національної культури; - удосконалення діяльності ЗМІ, підвищення їх ролі ,в регулюванні політичних відносин, управлінні суспільством, формуванні політичної свідомості та політичної культури суспільства і кожного громадянина; - своєчасне самооновлення політичної системи з урахуванням внутрішнього та міжнародного становища України (постійна самоадаптація). Гармонізація політичної системи українського іуспільства разом з ефективними економічними перетвореннями покликані забезпечити політичну та економічну безпеку держави, високий життєвий рівень її громадян. 3. Сутність і специфіка соціальної політики Соціальна політика - це діяльність держави та її інститутів, органів місцевого самоврядування, вітчизняних і зарубіжних підприємств, установ усіх форм власності, їх об'єднань і асоціацій, громадських і приватних фондів, громадських і релігійних організацій, громадян щодо розвитку й управління соціальною сферою, щодо збалансування розвитку суспільства, забезпечення стабільності державного правління, соціального захисту населення, створення сприятливих умов для існування індивідів і соціальних спільнот. Головною метою соціальної політики є подолання соціальної напруги, досягнення рівноваги, стабільності, цілісності, консолідації, злагоди й динамізму суспільства. Завдання соціальної політики: - забезпечення ефективного розвитку соціальної сфери, соціального простору життєдіяльності; - здійснення заходів щодо задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб членів суспільства; - врегулювання процесів соціальної диференціації суспільством; - підняття суспільного добробуту на рівень загальноприйнятих стандартів. Найважливіщий принцип соціальної політики - управління інтересами та через інтереси людей. Рівні соціальної політики: - загальнодержавний (врахування інтересів всього суспільства); - регіональний (інтереси адміністративної одиниці); - місцевий (інтереси міста, району, підприємства тощо); - локальний (допомога і підтримка громадянам, що постраждали від стихійного лиха). 4. Основні напрями і особливості сучасної соціальної політики УкраїниЗдійснення економічних реформ при відсутності обґрунтованої економічної політики та розвиненої ринкової інфраструктури за умов руйнації економічних зв'язків призвело до кризового соціального стану суспільства. Розпад фінансової системи і гіперінфляція в першій половині 90-х pp. XX ст., відродження "тіньової" економіки породили такі украй негативні наслідки у соціальній сфері: • зниження рівня життя значної частини населення; • значну частку прихованого безробіття; • різку поляризацію населення за рівнем доходу; • майже повну ліквідацію відповідності між результатами й оплатою праці між секторами економіки і сферами економічної діяльності; • посилення неформальних суспільне нерегульованих методів вирішення економічних і соціальних питань, розвиток корупції; • формування маргінальних груп населення, готових до суспільне деструктивних дій. Нерозв'язанім соціальних проблем викликає негативні соціальні явища, які стримують і деформують розвиток суспільства, унеможливлюють повноцінну участь громадян у всіх сферах суспільного життя. Сьогодні Україна стоїть перед необхідністю: • відміни системи субсидованого житлового фонду та комунальних послуг і підвищення видатків на комунальні послуги; • раціоналізації і спрощення існуючої системи пільг; • зменшення видатків на розподіл і доставку допомоги з метою підвищення рентабельності системи; • впровадження цільового спрямування витрат на допомогу тим, хто її найбільше потребує, зокрема на пільги для дітей та пенсіонерів з низьким рівнем доходів; • реформи пенсійного забезпечення; • переходу від державного фінансування охорони здоров'я до його здійснення переважно на страхових засадах, • підвищення межі пенсійного віку; • відміни вікових пільг; • обмеження прав на пільги: • ліквідації прихованого безробіття тощо. Важливими проблемами соціальної політики України є: § визначення шляху суттєвого підвищення вартості національної робочої сили; § поєднання політики економічного зростання з активною і сильною соціальною політикою; § підвищення платоспроможного попиту населення; § посилення мотивації праці; § зайнятість населення. Література: 1. Бебик В. M. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. – К., 2000. 2. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. – К.,1997. 3. Бодуен Ж. Вступ до політології. – К., 1995. 4. Брегеда А. Ю. Політологія : Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. – К., 1999. 5. Базар І. M. Політична етнологія як наука : історія, теорія, методологія, праксеологія.- К., 1994. 6. Гаєвський Б. Українська політологія. – К., 1995. 7. Гаєвський Б. Філософія політики. – К., 1993. 8. Гальчинський А. Кінець тоталітарного соціалізму, а що далі ? – К., 1996. 9. Гелей С., Рутар С. Основи політології. -Львів, 1996. 10. Гелей С.Д., Рутар С.М. Основи політології. Навч. посібник. – К., 1999. 11. Пірен M.I. Етнополітика. – К., 1997. 12. Потульницький В. Історія української політології. – К., 1992.
1 2 3 4 5 Категория: Політологія \| Добавил: Aspirant (28.06.2014)
Просмотров: 354 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: