РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Завдання розумового виховання дошкільників - Педагогіка - Реферати - Каталог статей

Завдання розумового виховання дошкільників Вироблені людством і зафіксовані в культурі засоби і способи пізнання світу передають дитині дорослі. Згідно із сучасними концепціями дошкільного виховання прищеплення знань, умінь і навичок слід спрямовувати на виховання у дітей уміння самостійно пізнавати світ. У цьому контексті окреслюється мета розумового виховання — формування всебічно розвиненої дитини, її розумової активності, самостійності, творчих здібностей. Досягненню мети підпорядкований зміст розумового виховання — формування у дітей певного обсягу знань про навколишні предмети і явища (суспільне життя, працю дорослих, живу і неживу природу тощо), способів мислительної діяльності (уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати). Конкретизують мету і зміст розумового виховання його завдання, які залежать передусім від вікових особливостей дітей. Розумове виховання дітей дошкільного віку покликане забезпечити вирішення таких завдань: 1. Набуття елементарних знань про навколишнє середовище (призначення, якості та властивості предметів, природу), життя і працю людей, суспільні явища. Завдання вихователя полягає в тому, щоб послідовно вести дітей від первинних, поверхових, безсистемних уявлень до пізнання явищ дійсності. Найефективнішим у цьому є засвоєння не окремих знань і вмінь, а певної системи знань, яка відображає істотні залежності та зв'язки у конкретній галузі дійсності. Як зауважував О. Запорожець, навіть запитання, які ставлять діти дорослим, свідчать про те, що вони не обмежуються знаннями про окремі факти дійсності, а прагнуть проникнути у сутність речей і причинно-наслідкові зв'язки між явищами дійсності. Відповідно до вікових можливостей мислительної діяльності діти повинні здобувати чіткі знання про предмети: їх призначення, якості (колір, величина, форма), властивості, матеріали, з яких вони зроблені; про явища живої і неживої природи, їх взаємозалежності й закономірності; про суспільні явища та їх взаємозв'язки; про людину взагалі і про самого себе. Підбір і систематизація знань повинні допомогти дитині пізнати найпростішу взаємозалежність між явищами. Наприклад, при ознайомленні з явищами природи дитина має усвідомити загальну закономірність залежності будови тіла тварини від умов її існування. У ранньому віці знання про навколишнє середовище стосуються насамперед безпосереднього оточення. З оволодінням дитиною основними вміннями і навичками продуктивної, ігрової та навчальної діяльності розширюються її знання про предмети, явища природи і суспільного життя, правила і норми поведінки тощо. 2. Формування умінь і навичок розумової діяльності. Передавання дітям знань передбачає формування в них певних способів сприймання (вміння спостерігати, розглядати і обстежувати предмети тощо), розвиток пізнавальних процесів (мовлення, мислення, уяви, пам'яті, уваги). У процесі розвитку чуттєвих способів пізнання розумові операції спершу відбуваються на сенсорному (чуттєвому) рівні. Знання, здобуті на основі цих способів пізнання, Постають як уявлення. З розширенням кола уявлень, узагальненням знань розвиваються складніші мислительні дії (порівняння, класифікація), які розгортаються на основі не лише чуттєвого, а й раціонального пізнання. Ці процеси пов'язані насамперед із розвитком мовлення (поповненням і активізацією словника, вихованням звукової культури), зв'язного мовлення (мовлення, для якого характерний змістовий і граматичний зв'язок слів, словосполучень, речень) як важливими напрямами розумового виховання. Адже слово є основним засобом пізнання навколишнього світу, усвідомлення зв'язку між предметами і явищами, джерелом знань. Мовлення за допомогою сформульованого на словах завдання спрямовує дитину на пошуки способів його вирішення, відображає зміст конкретних образів-уявлень, є інструментом узагальнення, аналізу, порівняння, формує судження і умовисновки. З розвитком сенсорики (чуттєвої сфери) відбувається перехід до логічного мислення, дитина набуває загальних ^явлень, які стають основою розвитку її пізнавальної активності. Мислення — узагальнене відображення дійсності в процесі її аналізу і синтезу, пов'язаний із мовленням психічний процес пошуків і відкриттів нового. Протягом дошкільного віку формуються і вдосконалюються головні розумові дії (мислительні операції): аналіз (розкладання цілого на його складові), синтез (об'єднання предметів і явищ за спільними ознаками), порівняння (встановлення схожих і відмінних ознак об'єктів), узагальнення (перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального), класифікація (розподіл предметів за певними ознаками) та ін. Важливе значення для розумового розвитку дитини має розвиток уваги. Увага — спрямованість і зосередженість особистості, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної, рухової активності індивіда. На основі уваги розвивається уважність і спостережливість дитини. Психологічні дослідження свідчать, що в дошкільному віці за допомогою слова можна привернути увагу дитини до будь-яких предметів, діяльності, навчити зусиллями волі зосереджувати увагу на виконанні конкретних завдань. Результати мислительних операцій дитини не зникають безслідно. Вони фіксуються, зберігаються, відтворюються у корі головного мозку залежно від життєвих ситуацій, потреб. Це означає, що пам'ять є особливою формою психічного життя людини, аналітико-синтетичної діяльності. Пам'ять — процеси фіксування (запам'ятовування), зберігання, відтворення, забування індивідом його попереднього досвіду. Від того, як у дошкільні роки буде розвинена пам'ять дитини, якого масштабу сягне її обсяг, наскільки ефективним буде довільне запам'ятовування (підпорядкована певній меті цілеспрямована розумова діяльність щодо закріплення нового матеріалу), значною мірою залежатиме подальша розумова діяльність. У процесі набуття досвіду, формування мислення протягом дошкільного дитинства відбувається розвиток уяви. Уява — процес створення людиною образів об'єктів на основі попереднього досвіду. У психічному житті дитини уява відіграє важливу роль, оскільки в цьому віці вона є особливо рухливою. За правильного розумового виховання уява не відволікає свідомість від дійсності, а допомагає процесу її пізнання. Досвідчений педагог, дбаючи про розвиток уяви, намагається створювати дітям основу для яскравих вражень, виховувати здатність і прагнення до творчих задумів та їх реалізації. 3. Розвиток розумових здібностей, формування пізнавальних інтересів і допитливості. Різні індивіди неоднаково оволодівають знаннями, набувають навичок і вмінь, що залежить від здібностей. Здібності — психічні особливості людини, які створюють передумови для успішного оволодіння певним видом діяльності. Природною основою здібностей індивіда є задатки — вроджені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи. Формою вияву здібностей є обдарованість (високий рівень загальних і спеціальних здібностей, які є передумовою творчих досягнень) і талант (поєднання особливих здібностей, завдяки яким людина створює значущі, новаторські продукти діяльності). Розумову обдарованість індивіда характеризують:— ранній вияв високої пізнавальної активності й діяльності;— швидкість і точність виконання розумових операцій, які характеризуються стійкістю уваги й оперативної пам'яті;— сформованість навичок логічного мислення, багатство активного словника, швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;— виражена установка на творче виконання завдань, розвинутість творчого мислення й уяви, уміння вчитися. У старшому дошкільному віці виявляються такі якості розумової діяльності дитини:— допитливість — здатність до наполегливого пошуку різних способів вирішення розумового завдання; вона є джерелом активності дитини, прагнення глибоко і різнобічно пізнати світ; породжує і забезпечує функціонування пізнавального інтересу, який є емоційно забарвленим виявом потреб людини; застерігає від «гри у допитливість», спонукає педагогів і батьків до створення сприятливих умов для розвитку дитини у різноманітних видах діяльності; ' — критичність — здатність до об'єктивної оцінки фактів, явищ та аналізу результатів діяльності;— кмітливість — швидкість розумової реакції;— вдумливість — глибина і зосередженість розумової діяльності. Для розвитку пізнавальних інтересів і пізнавальної активності необхідно формувати багатий і різноманітний сенсорний досвід дітей, послідовно розвивати основні види Аиелення, ігрову та інші види діяльності (спілкування, Дродуктивну, навчальну), розширювати і поглиблювати знання, удосконалювати загальні та спеціальні навички розумової діяльності (обстеження предметів, спостереження за явищами навколишньої дійсності, виокремлення суттєвих ознак предметів і явищ, порівняння й узагальнення тощо). Вже у дошкільному віці потрібно навчати дитину самостійного пошуку знань, що сприяє формуванню вміння ефективно пізнавати дійсність. Надзичайно сприятливим середовищем для розвитку пізнавальної активності дітей є природа. Ефективне розумове виховання значною мірою залежить від того, наскільки вмілим і цілеспрямованим є педагогічне керівництво процесом розумового розвитку, від педагогічних умінь, особистого прикладу і налаштованості педагога постійно працювати над збагаченням розуму дитини. Література Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. — К., 1999. Богуш А. М., Лисенко Н. В. Українське народознавство в дошкільному закладі. — К., 2002. Болтарович 3. Традиції сімейного виховання // Народна творчість та етнографія. — 1993. — № 2. Буре Р. С., Островская Л. Ф. Воспитатель и дети. — М., 2003. Вільчковський Е. С. Критерії оцінювання стану здоров'я, фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей дошкільного віку. — К., 1998. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. — Л., 1998. Венгер Л. А., Пилюгина Э. Г., Венгер Н. Б. Воспитание сенсорной культуры ребенка от рождения до 6 лет. — М., 1988. Виховання дошкільників в праці / За ред. 3. Н. Борисовой — К., 2002. Воспитание гуманных чувств у детей / Под ред. Л. Н. Проколиенко, В. К. Котырло. — К., 1987. Денисенко Н. Впровадження програми з валеології // Дошкільне виховання. — 1998. — № 9. Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» // Освіта. — 1993. — № 44—46. Дитина: Орієнтовний зміст виховання і навчання дітей 3—7 років у дитячих закладах. — К., 1992. Єфименко М. М. Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільників. — К., 1995. Запорожец А. В. Проблемы развития психики // Избранные психологические труды. — М., 1986. Киричук О. В. Філософія освіти і проблеми виховання // Нові технології навчання. — К., 1997. Козлова С. А., Куликова Т. А. Дошкольная педагогика. — М., 2002. Комарова Т. С. Изобразительное творчество дошкольников в детском саду. — М., 1984. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук, ред. О. Л. Кононко. — К., 2003. Кононко О. Л. Стратегічна мета виховання — життєва компетентність дитини //Дошкільне виховання. — 1999. — № 5. Концепція безперервної системи національного виховання. — К., 1994. Концепція дошкільного виховання в Україні. — К., 1993. Концепция дошкольного воспитания. — М., 1989. Котляр В. Ф. Изобразительная деятельность дошкольников. — К., 1986. Котырло В. К. Развитие волевого поведения у дошкольников. — К., 1971. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. — К., 1999. Нравственно-трудовое воспитание детей в детском саду /Под ред. Р. С. Буре. — М., 1987. Основы дошкольной педагогики /Под ред. А. В. Запорожца, Т. А. Марковой. — М., 1980. Островська Л. Ф. Виховання культури поведінки дошкільників. — К., 1975. Парамонова Л. А., Протасова Е. Ю. Дошкольное и начальное образование за рубежом. — М., 2001. Підкурганна Г. Дитяча творчість. Програма та методичні рекомендації з художнього розвитку дітей дошкільного віку. — К., 2001. Плохій 3. П. Виховання екологічної культури дошкільників. — К., 2002. Поніманська Т. І. Моральне виховання дошкільників. — К., 1993. Приходько Ю. С. Формування позитивних взаємин у дитячому колективі. — К., 1987. Проколієнко Л. М. Формування допитливості у дітей дошкільного віку. — К., 1979. Проскура Е. В. Развитие познавательных способностей дошкольника. — К., 1985. Про дошкільну освіту: Закон України — К., 2001. Про освіту: Закон України // Освіта. — 1991. — 25 червня. Русова С. Ф. Ідейні підвалини школи // Світло. — 1913. — Кн. 8. Сенсорное воспитание в детском саду. — М., 1981. Сковорода Г. Пізнай у собі людину. — Л., 1995. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. — К., 1996. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. — К., 1986. Сухомлинский В. А. Хрестоматия по этике. — М., 1990. Стрелкова Л. П. Уроки сказки. — М., 1990. Ушинський К. Д. Про народність у громадянському вихованні // Вибрані твори: В 2-х т. — Т. 1. — К., 1983. Формирование взаимоотношений дошкольников в детском саду и семье. — К., 1987. Художественное творчество и ребенок. — М., 1972. Чабовская А. П. Гигиена детей раннего и дошкольного возраста. — М., 1989. Шульга Л. М. Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку на заняттях з малювання. — К., 1995. Эстетическое воспитание в детском саду. — М., 1985.
1 2 3 4 5 Категория: Педагогіка \| Добавил: DoceNt (08.02.2018)
Просмотров: 439 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: