РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Закономірності та умови формування мовленнєвої готовності до навчання дітей старшого дошкільного віку із дизартрією - Педагогіка - Реферати - Каталог статей

Закономірності та умови формування мовленнєвої готовності до навчання дітей старшого дошкільного віку із дизартрією Проблема мовленнєвої підго-товки дітей старшого до-шкільного віку залишаєть-ся однією з найактуальніших не лише у психології, лінгвістиці, педагогіці, а й в логопедії. Кон-кретні вимоги до мовленнєвого розвитку особистості (мовлен-нєвої готовності) як кінцевого результату цього вікового етапу ми знаходимо у змісті базового компонента дошкільної освіти, що передбачає вміння адекват-но й доречно, практично корис-туватися мовою в конкретних ситуаціях, використовувати для цього як мовні, так і допоміж-ні (міміка, жести, рухи) та інто-наційні засоби виразності мов-лення. Під мовленнєвою готовністю дітей до навчання у школі вчені (А.Богуш, М.Вашуленко, В.Гер-бова, Л.Дейниченко, А.Іванен-ко, Н.Орланова) розуміють сформованість навичок усного мов-лення, навичок використання одиниць мови для мислення, спіл-кування; усвідомлення знакової системи мови, спеціальні вміння в галузі читання, письма, вміння аналізувати мовні явища. В кон-тексті проблем спеціальної дидактики дослідники (Є.Собото-вич, Р.Левіна, Л.Спірова, В.Та-расун, Г.Чіркіна, Н.Нікашина, М. Шеремет) зазначають, що під-готовка до навчання дітей з ТВМ у спеціальних загальноосвітніх закладах охоплює корекцію та розвиток фонетико-фонематич-ної системи; збагачення словни-ка; удосконалення граматичної будови мовлення; розвиток ко-мунікативних навичок. На нашу думку, необхідно визначити закономірності та умови формування мовленнєвої го-товності у дітей з дизартрією в період дошкільного віку, а саме специфіку організації корекцій-но-попереджувального навчан-ня дітей з тяжкими вадами мов-лення в цілісному процесі під-готовки до школи. В дослідженнях Л.Федоренко виділяються закономірності засвоєння дитиною дошкільно-го та шкільного віку рідної мови: вміння артикулювати звуки, ко-ординувати мовленнєво-рухові та слухові відчуття; розуміння лек-сичного та граматичного значен-ня різного ступеня узагальнення; відчуття виразності інтонаційних засобів мовлення; чуття мови, від якого залежить засвоєння норми літературної мови; достатній роз-виток координації між усним і писемним мовленням, достатні мовленнєві навички. Узагальнюючи визначені на-укові дані, ми вважаємо доціль-ним трансформувати їх, як за-кономірність формування мов-леннєвої готовності дітей із диз-артрією до навчання. Перша закономірність поля-гає в тому, що мовлення фор-мується при здатності чітко ар-тикулювати звуки, вимовляти звуки, склади, слова, розуміти і сприймати слухові відчуття. Оскільки при дизартрії розлад розбірливого мовлення зумов-лено недостатністю іннервації мовленнєвого апарату, то пер-шим етапом мовленнєвої підго-товки є робота над мовно-рухо-вими здібностями. Для цього потрібна постійна мовленнєва практика, завдяки якій трену-ються органи мовлення. На ос-нові набутих навичок, дитина має навчитися розрізняти зву-ки рідної мови на слух, диферен-ціювати їх, вимовляти відповід-но до норм сучасної української літературної мови, артикулюва-ти кожний звук мови. Друга закономірність полягає у засвоєнні мовних одиниць, пе-редусім лексичних і граматич-них. Діти з дизартрією потребу-ють особливої уваги при засво-єнні лексичної сторони мовлення. Засвоєння дітьми з дизартрією лексичного значення слів відбу-вається від прямого, конкретно-го, основного до узагальненого та переносного значення, яке во-ни часто не можуть зрозуміти («срібні промені», «золотий ра-нок», «золота усмішка», «лагідні слова», «золоті руки»). Дитина з дизартрією має засвоювати і гра-матичне значення, зв'язки між словами в реченні («в сумці», «під столом», «з-під землі» і т.д.). Ро-зуміння лексичних і граматич-них значень ґрунтується на то-му, що мова є кодом реальної дійсності, і кожна лексема, гра-матична словоформа, одиниця синтаксису має свій відповідник. Отже, формування мовлен-нєвої готовності до навчання ді-тей із дизартрією залежить від здатності розуміти лексичні й граматично-семантичні значен-ня мовних одиниць, що забез-печується в умовах спеціально організованого, насиченого мовленнєвого середовища. Третя закономірність — оці-нювання виразності мовлення — залежить від розвитку в дитини чутливості та сприйнятливості до засобів виразності мовлення ото-чуючих. Дитина ефективно за-своює мовлення, коли відчуває виразні відтінки лек-сичних, граматичних, фонетич-них мовних значень, а також зна-чень у зв'язному мовленні. Це закономірність вираження експресії та емоцій. Мова має всі засоби відображення емоцій. У фонетиці — це інтонація, в лек-сиці — синонімія, перенос зна-чень; у граматиці — особливі пре-фікси та суфікси; в синтаксисі — стилістичні фігури. Фонетичних засобів для вираження будь-яко-го експресивного почуття дуже багато — сила і тембр голосу, ви-сота тону, паузи, алітерація, асо-нанси, звукові фігури та ін. У лек-сиці функціонально-стилістичні синоніми розрізнюються за вжи-ванням у різних стилях мовлен-ня. У морфології для вираження експресивно-емоційних відтінків мовних одиниць є спеціаль-на частина мови — частка. Син-таксис має багато різноманітних стилістичних фігур, що виража-ють експресії, почуття, оцінки, відношення, прикрашають вис-ловлену інформацію досконалою синтаксичною конструкцією. За-своюючи лексичні та граматич-ні значення, діти розуміють, як моделюється (відображається) за допомогою мови зовнішній світ. А засвоюючи засоби виразності мовлення, вони відчувають, як за допомогою мови розкриваєть-ся внутрішній світ людини — її почуття, настрій, прагнення. Отже, для розвитку у дітей з дизартрією сприйнятливості й чутливості до експресивно-сти-лістичного забарвлення слів, емоційно-експресивного аспек-ту говоріння-мовлення необхід-но спеціально організовувати ранню корекцію мовлення у процесі ігрової діяльності. Четверта закономірність по-в'язана з формуванням у дитини «чуття мови». Мова функціонує як засіб комунікації у формі мов-лення. Мовна система має певні орфоепічні, фонетико-фоноло-гічні, словозмінні, словотвірні, морфологічні, орфографічно-пунктуаційні, експресивно-сти-лістичні, граматично-синтак-сичні та інші норми. Саме тому, мовленнєва підготовка буде ефективною, якщо дитина набу-де здатності запам'ятовувати традицію сполучення мовних оди-ниць у єдиному мовленнєвому по-тоці, в дискурсі, в тексті. Це оз-начає засвоєння норми цілісно-го мовлення, розвиток «мовного чуття» індивіда, набуття мовлен-нєвої компетенції. Ця тенденція тримається на власному практич-ному досвіді навчання мовлення. Вона має таку послідовність: здат-ність розуміти, здібність до вираз-ності та інтонування. Це основні вимоги до сформованого мов-лення, які характеризуються нас-тупними показниками: правиль-ність, чистота мовлення, точність, виразність, логічність, дореч-ність, розмаїтість використання синонімічних засобів мови, інте-лектуальних і виразних, стиліс-тичних і жанрових можливостей. Таким чином, «чуття мови» — сукупність відчуттів, які безпо-середньо відображають зв'язки, характерні для мови як системи засобів спілкування людей; це вміння користуватися мовними засобами відповідно до мовлен-нєвої ситуації без звернення до теоретичних знань про мову. П'ята закономірність полягає в зумовленості писемного мовлен-ня дитини успішним розвитком усного. Писемне мовлення у фі-логенезі й онтогенезі з'являєть-ся пізніше ніж усне. І якщо усне мовлення як система знаків кодує дійсність, то писемне — є кодом усного мовлення. Сутність засво-єння писемного мовлення поля-гає в тому, що дитина у процесі написання порівнює написане з тим, що вимовляє, артикулює, зі-ставляє орфографію з орфоепі-єю. Якщо вона опанувала орфо-епію, то при оволодінні письмом, ознайомленні з правилами ор-фографії дитина інтуїтивно, під-свідомо порівнює написання з раніше засвоєним вимовлянням. Орфографічна грамотність мов-лення залежить від сформованос-ті й закріплення навичок порів-няння орфоепії з орфографією. Отже, взаємозв'язки і взає-мозалежність розвитку усного і писемного мовлення та його ме-ханізми в онтогенезі й філоге-незі зумовлюють дотримання визначеної послідовності у фор-муванні мовленнєвої готовнос-ті дітей з дизартрією. Сутність шостої закономір-ності полягає в тому, що темп збагачення мовлення зростає з удосконаленням мовленнєво-творчої системи дитини. Оскільки, розглянуті законо-мірності формування мовлення є обов'язковими у цілісному про-цесі розвитку мовлення дітей з нормальним розвитком, то вони є доцільними і під час мовленнє-вої підготовки до школи дітей з дизартрією. Проте, функціону-вання цих закономірностей упро-довж мовленнєвої підготовки ді-тей з дизартрією до навчання пот-ребує спеціально організованих педагогічних умов, а саме: пос-тійної мовленнєвої практики тре-нування органів артикуляційно-го апарату; стимулювання вико-ристання лексичних і граматичних конструкцій; створення емоцій-ної позитивно насиченої атмос-фери для розвитку «чуття мови»; організації доцільного комуніка-тивно-мовленнєвого середови-ща, логопедичного впливу та ко-рекційної підтримки педагогів. Створюючи такі умови можна пе-редбачити позитивний результат у мовленнєвій підготовці до шко-ли дітей зазначеної категорії. Якіс-ним проявом цього є набуття мов-леннєвої компетентності всіх сторін мовлення (фонетичної, лексико-граматичної, семантич-ної), що забезпечує, як успішне оволодіння писемним мовлен-ням, так і особистісно орієнто-ване формування особистості. ЛІТЕРАТУРА Базовий компонент дошкільної освіти в Україні //Дошкільне вихован-ня. — 1999. — № 1. — С. 6—38. Методика развития речи детей дошкольного возраста / Л. П. Федоренко, Г. А. Фомичева, В. К. Лотарев, А. П. Николаичева. — М.: Просвещение, 1984. — 240 с. Федоренко Л. П. Закономерности усвоения родной речи. — М.: Просвещение, 1984. — 120 с.
1 2 3 4 5 Категория: Педагогіка \| Добавил: DoceNt (10.12.2017)
Просмотров: 237 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: