РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Взаємодія музичного керівника і вчителя-дефектолога - Педагогіка - Реферати - Каталог статей

Взаємодія музичного керівника і вчителя-дефектолога Всі ми знаємо, що для дітей з вадами мови використовують низку спеціальних методик, які направлені на вирішення корекційних задач. Це – психогімнастика, ігротерапія, етнотерапія, артотерапія. Але є один із важливіших засобів, який пов’язаний з усіма цими методиками, і між предметні зв’язки учителя-дефектолога і музичного керівника пов’язані тісніше над усі вищезгадані методики. Це – логоритміка. «Головна задача логоритміки – це виховання і розвиток почуття ритму крізь рухи шляхом розвитку слухової уваги та поліпшення мови шляхом виховання ритму мови». (Пуніна З. Брозеліо Л. «Ритміка для дітей з вадами мови») Логоритміка – це низка вправ, завдань, ігор, що поєднує в собі музику і рухи, музику і слово, музику, слово і рухи. І все це направлення на вирішення корекційних, освітніх, а також оздоровчих задач. Якщо ми проаналізуємо рекомендовані схеми, які пропонують різні автори, то ми помітимо, що до них включено різні види музичної діяльності: співи, слухання музики, музично-ритмічні рухи, гра на дитячих музичних інструментах. Співи – включають в себе вправи та підспівки для тренування периферичного відділу мовного апарату а також вправи для розвитку дрібної моторики, ігри зі співами, координацію співів і рухів. Сприйняття музики (слухання) – використовується для релаксації для активізації і розвитку слухової уваги а також розвитку вольових рис характеру. Музично-ритмічні рухи – мають на увазі вправи, ігри зі співами та словом, інструментальні ігри для розвитку уваги, пам’яті, координації рухів, орієнтації у просторі, почуття ритму, тощо. Гра на музичних інструментах – допомагає розвитку почуття ритму та дрібної моторики. Виходячи з усього цього, можна зробити висновки: музичний керівник, який знайомий з основами логопедії та зацікавлений в роботі з дітьми, у яких присутні вади мови допомагати в корекційній роботі кожній дитині. Матеріал який зазвичай використовується на заняттях. Що ж дає найбільш ефективний результат? Який матеріал? Ігри зі словом, ігри зі співами, музично-дидактичні ігри і вправи, а також різноманітні вправи для формування основних рухів, які навчають орієнтуватися у просторі; загально розвиваючі вправи для розвитку різних груп м’язів, перш за все – для рук, дрібної моторики; вправи, що виховують музично-ритмічні почуття; вправи для розвитку уваги і пам’яті, а також ті, що регулюють м’язовий тонус. Серед музично-ритмічних рухів на заняттях з логоритміки вправи займають головне місце. І. Вправи на засвоєння основних рухів. По тому, як дитина крокує, бігає, стрибає, можна зрозуміти, який в нього фізичний розвиток, чи вміє він координувати рухи, який емоційний настрій. Якщо у дитини погано розвинуті основні рухи, то з ним дуже важко буде вивчити таночок та рухливі ігри: бо всі вони включають крок, біг чи стрибкові рухи. На заняттях з логоритміки треба використовувати вправи на засвоєння різних варіантів ходи (спрямованої, спокійної, пружної, обережної навшпиньках, приставний крок, високий крок); бігу (легкого, стрімкого, пружного, широким кроком, з високо піднятими стегнами); стрибків (на двох ногах на місці, на двох ногах з рухом уперед-назад; по черзі на правій та лівій ногах, підскоки, прямий галоп. Робота над розвитком основних рухів проводиться керівником фізичного виховання на заняттях з фізкультури вихователем на ранковій фізкультурі, фізкультхвилинках, та в повсякденному житті, музичним керівником на заняттях з логоритміки, на музичних заняттях та розвагах. В цій роботі ми використовуємо: а) вправи без музичного супроводу, щоб діти краще зрозуміли та відчули, як треба виконувати ці рухи. б) вправи під музику, щоб діти не тільки вірно виконали рухи, а ще й рухалися у темпі музичного супроводу. Корисно інколи проводити «музично-ритмічну гімнастику; різні види основних рухів під музику різного характеру. Така вправа сприяє розвитку не тільки не тільки м’язів, а ще й уваги і музичного сприйняття. Вправи на розвиток орієнтації у просторі Ці вправи тісно пов’язані з попередніми, адже вони побудовані на основних рухах, як крокування та біг. Ці вправи вчать дітей: 1. Крокувати, бігати, стрибати друг за другом, по колу, дотримуючись дистанції. 2. Шикуватися парами, в рас сипну, по колу, в колонну. 3. Крокувати, бігати, рухатись підскоками вільно, не наштовхуючись одне на одного. 4. Шикуватися в колонну, шеренгу, по колу, по кутах, в розсипну. 5. Шикуватися в коло із різних положень: сидячи, стоячи у шерензі, стоячи вільно по залу. 6. Шикуватися в коло обличчям, спиною, боком. 7. Рівномірно звужувати та розширювати коло. 8. Знаходити місце в колонні: стоячи, та під час руху. 9. Крокувати зі зміною ведучих. 10. Крокувати по залу зі зміною напряму: праворуч, ліворуч, по діагоналі, змійкою, протиходою. 11. Шикуватися з колони у пари; розходитися праворуч-ліворуч по одному. 12. Перешиковуватися із пар у четвірки, розходитися парами праворуч-ліворуч. 13. Перешиковуватися з великого кола в маленькі. 14. Розрізняти праву і ліву руки. Загальнорозвиваючі вправи Ці вправи (для розвитку окремих груп м’язів та суглобів), допомагають тренувати м’язи шиї, плечового поясу, ніг, корпусу, активізують їх роботу; розвивають швидкість, чіткість, розмах рухів, допомагають ліквідувати окремі фізичні недоліки. Вони проводяться із предметами (прапорці, султанчики, м’ячі тощо) і без них. Частіше за все їх використовують на фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики, фізкультхвилинки. Але й на музичних заняттях, і на заняттях з логоритміки. Серед загальнорозвиваючих вправ важливе місце займають вправи, що вдосконалюють рухи рук: плавних, махових, з реальним і уявним предметами, на розрізняння лівої та правої рук на дрібну моторику. Наприклад, вправи: «Качання рук зі стрічками», «Хитання рук» і «Вітряк», «Великі крила», «Малюємо на піску», «Оплески і долоні», «Гра з уявним м’ячем», «Вправи зі стрічкою», «Виразні руки»: діти передають характер музики, її темп і ритм рухами рук (травичка коливається, дерева хитаються, віти завиваються, райдуга з’являється, хмаринки пливуть, пташки летять). Навчити розрізняти праву і ліву руку допоможуть вправи: «Підтягнулись» під музику Ф.Шуберта «Екосез», та «Руку повинен мені простягнути під польську народну мелодію», а також вправи «Салют», «Вправи з квітами», «Вправи з прапорцями» та іншими предметами, де всі діти водночас починають вправу з правої руки. При розучуванні таких вправ, якщо використовується показ дорослого, треба пам’ятати про дзеркальне відображення рухів. Вправи в танцювальних рухах Ці вправи тісно пов’язані з загально розвиваючими. Танцювальними рухами діти оволодівають у таких піснях-іграх, як «Райдуга-дуга», «Андрей-воробей», музичних вправах (іграх «Дзеркало», «Ой, хмелю мій, хмелю»). Коли починають вчити дітей виразності рухів, треба пам’ятати про таке: 1. Починати розучування танцювальних рухів краще без музики, щоб діти повністю могли зосередитися над технікою виконання. 2. Складним рухам треба вчити поетапно. Наприклад, «напівприсяд» починають навчати вірно присідати, а потім додають прямі виставлені ноги на п’ятку і стрибок під час присідання та розпрямлення. 3. Якщо діти не відчувають ритм цих рухів, як то колупалочка, треба спочатку програти його (ритм) на бубоні, чи брязкальцях, а потім «відобразити» це ногами. 4. Щоб допомогти дітям краще відчути темп рухів у таночку, який будується на кроках, чи бігу, треба потренувати крок, чи біг на місці. 5. Дітям з вадами мови дуже тяжко дається змінний крок, а також крок польки. Тому над цими рухами треба працювати довго та поетапно. Працюючи над навичками виразних рухів, треба пам’ятати, що дуже корисно починати заняття з танцювальної розминки. Наприклад, діти виконують нескладні рухи: «райдуга», «віконець», «крильця», «ліхтарики», «тупцюючий крок на місці», «каблучок», «підтоп однією ногою». «Вільний таночок» - діти танцюють так, як їм підказує музика. Вправи для розвитку дрібної моторики На велике значення цих вправ для розвитку мови звертають увагу всі фахівці. Дуже корисно починати роботу з таких пісень-ігор як «Сорока», «Йде коза рогата», «Ладоньки». На подальших етапах слід використовувати такі вправи, як: «Веселі долоньки», «Дудочка», «Вітер і вітерець», «Гра з водою», «Збираємо камінчики», а також ігрові завдання: «Уявний оркестр». Ще більш будуть допомагати у розвитку дрібної моторики вправи з предметами: «Вправи з м’ячами», українська народна мелодія, композиція Н.Щербакової, «Весела стрічка» муз. М.Сатуліної, «Дудочка» муз. Т.Ломової». Вправи, що регулюють м’язовий тонус М’язовий тонус – це стан кістково-м’язового апарату, готовність до виконання рухів. Вправи допомагають дітям регулювати ступінь напруги м’язів, та перекладати навантаження з однієї групи на іншу. Вправи, які регулюють м’язовий тонус, є допоміжними та проводяться без музичного супроводу, щоб дитина могла повністю зосередитися на своїх відчуттях та виконувати вправи у зручному для себе темпі. 1. «Кинь свої руки» - Підняти руки у сторони, трішки нахилитися вперед, зняти напругу в плечах і дати рукам вільно впасти вниз. 2. «Кулачки-пальці» - Міцно стиснути пальці обох рук в кулачки, а потім розжати їх. 3. «Стряхнути воду з пальців» - зігнути руки в ліктях. Вільними рухами потрясти руками (пальчиками). 4. «Піднімати та опускати плечі» - підняти плечі якомога вище і опустити їх. 5. «Буратіно і П’єро» - діти показують, як рухаються ляльки з дерева, а як з ганчір’я. Вправи, які виховують музично-ритмічне відчуття Ці вправи направлені на передачу в рухах темпу, акценту музичного твору та його ритмічного малюнку. Вони є складовою частиною ігор, таночків, хороводів. Розвитку музично-ритмічного відчуття сприяє також гра на дитячих музичних інструментах, співи, музично-дидактичні ігри, а також таночки. Наприклад, «Передай хустинку», муз. Т.Ломової; «Мелодія», «Цікавий випадок», муз. Д.Кабалевського; «Повторюй, дружок, за мною», муз. Н.Щербакової; «Підтяглися», муз. Ф.Шуберта «Екосез», гра «Оркестр» - українська народна мелодія, гра «Мишоловка», муз. К.Стеценко «Гопак». Працюючи над розвитком музично-ритмічного відчуття, треба пам’ятати, що різний ритм по-різному дії на психофізичний стан дитини з вадами мови. Так, «маятниковий» ритм (ритм колисанки) діє заспокійливо, тому такий ритм краще використовувати у роботі з гіперактивними, збудженими дітьми. Секундний «альфа-ритм» розвиває увагу, пам’ять, спонукає до дій. Такий ритм дієвий для загальмованих дітей. Під нього добре стрибати, крокувати, сильно плескати у долоні. Вправи на активізацію уваги Увага – це зосередженість на якомусь конкретному об’єкті та налаштованість на нього психічної діяльності. Розрізняють увагу пасивну та активну, коли вибір об’єкта уваги носить спрямований характер. Розвиток уваги повинен бути присутнім у кожній формі музичної діяльності у дітей з вадами мови. А чому? Аналізуючи характерні особливості, фахівці помічають, що у цієї категорії дітей недорозвинені пам’ять, та увага, що в свою чергу відбивається на розвитку мислення і мови. Пропоную низку вправ, у яких робиться акцент саме на розвиток уваги. І. «Повтори рухи»: Дітям показується кілька нескладних загальнорозиваючих або танцювальних вправ під музику. Діти дивляться, а потім під ту ж саму музику повторюють ті ж самі рухи. ІІ. «Заборонений рух» - Педагог показує рухи під музику діти повторюють всі, крім одного «забороненого». ІІІ. «Вправи з пропорціями» (без музичного супроводу) Можна використовувати різнокольорові прапорці. Наприклад: зелений прапорець – діти крокують. Жовтий – плескають в долоні, червоного – кричать, або стрибають. Завдання на увагу є складовою частиною таких музичних ігор: «Кого не стало? Муз. Ф.Шуберта, «Ховайся хутчіш!» муз. А.Філіпенко , «Іграшкова крамниця», «Яка іграшка заховалась?» «Не запізнюйся», рос.нар.мелодія, «Бери прапорець!» муз. «Дві угорські мелодії», «Один, два, три, чотири, п’ять», автор О.Соковніна. Розвиток музичного сприйняття є неможливим без розвитку слухової уваги. Дуже корисні такі вправи: «Барабанщики», «Музично-ритмічна гімнастика», «Увага! Музика!», «Запам’ятай музику» («Ритміка «Музичний рух») «Музичні змійки», «Вулиця!» («С песенкой по лесенке» Т.Бырченко. М., 1983). Опис гри «Хусточки» У різних кінцях зали розкладають три різнокольорові хусточки і домовляються з дітьми: коли ті почують «Марш», то будуть крокувати навколо червоної хусточки, якщо почують «Гопачок», будуть танцювати навколо жовтої, а коли музика буде спокійна (або колискова) то діти присідають навколо зеленої. При цьому обговорюється і те, що діти самі слухають і кожен обирає, що саме йому робити. Педагогу треба обов’язково виховувати цю саму «самостійність» особливо у невпевнених в себе дітях, які, можливо, почують вірно, але підуть за іншими, навіть коли ті й помилились. Розвиток уваги, пам’яті, ритмічного чуття використовується не тільки у всіх видах музичних вправ, але й в усій музичній діяльності дітей. Треба пам’ятати, що чим більший руховий досвід дитини, тим більше в нього впевненості в собі. Крім того, рух – це стимул для дозрівання нервових зв’язків. Обмеженість дитини у русі може бути однією з причин затримки його психічного розвитку. «Існує пряма залежність між низькими показниками моторики і затримкою психологічного розвитку». Крім всіх вищезгаданих вправ доцільно також використовувати ігри із словом, створені на основі малих форм фольклору та невеликих поетичних творів сучасних авторів, ігри зі співами таночки зі співами, хороводи. При необхідності у логоритмічні заняття включаються вправи на розвиток дихання, артикуляції, голоси, міміки, тактильних відчуттів; ігри з інструментальним супроводом, таночки з ритмічним завданням, ігри на музично-шумових ударних інструментах; пісні, а частіше – невеличкі підстави, які містять звуконаслідування для автоматизації приголосних, чи для розвитку дихання, чи артикуляції. Структура логоритмічних занять І частина: Вступна. Підготовка до мовного, та моторного навантаження (використовуються вправи на розвиток основних рухів та почуття ритму). ІІ частина. Головна. Включає різні вправи на розвиток уваги, координації рухів, мови з рухами, м’язового тонусу, відчуття ритму, мовленнєві та мімічні рухи, дрібна моторика, а також слухання, співи, гра. ІІІ частина. Заключна. Повертає дітей у спокійний врівноважений стан. Але практика роботи з дітьми вищезгаданої категорії показала, що можна використовувати різні варіанти цієї схеми. Це залежить від низки факторів: 1) від психофізичних особливостей дітей даної групи, їх стану на момент проведення заняття; 2) від корекційних задач на даний період; 3) від часу проведення заняття тощо. Логоритміка – найкращий показник роботи муз.керівника з дефектологом, їх співпраці. Адже корекційні задачі, які вирішують обидва спеціаліста – однакові: допомогти дитині повірити у свої можливості розбудити її внутрішні можливості полегшити їй процес адаптації у суспільному житті. Якщо підходити до цього заняття творчо, кожен з них стане неповторним, цікавим, яскравим, та водночас зможе вирішити багато складних корекційних задач.
1 2 3 4 5 Категория: Педагогіка \| Добавил: DoceNt (25.11.2017)
Просмотров: 278 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: