РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Типи уроків і їхня класифікація - Педагогіка - Реферати - Каталог статей

Типи уроків і їхня класифікація План 1. Типологія уроків історії у класифікації методистів 2. Урок засвоєння нових знань 3. Урок засвоєння навиків і умінь 4. Урок застосування знань, навичок і умінь 5. Урок узагальнення і систематизації знань 6. Урок контролю і корекції знань, навиків і умінь 7. Комбінований урок 1. Типологія уроків історії у класифікації методистів Існують різні підходи до визначення типів уроків і їхньої класифікації. Так, методист О.О.Вагін вважає, що в основі характеристики типів уроків повинні бути такі ланки процесу навчання, як підготовка учнів до сприйняття нового, повідомлення історичних даних, осмислення, узагальнення і закріплення історичних знань, вироблення умінь і навиків історичного мислення, перевірка знань. У інших класифікаціях за основу береться провідний метод (урок-лекція, урок-диспут, урок-бесіда, лабораторно-практичне заняття); діяльність учнів (урок узагальнення, проблемний урок); характер матеріалу (урок вивчення фактів). Методисти М.О.Данилов і Б.П.Есипов в залежності від мети і місця в дидактичній системі виділяють: Комбіновані уроки. Уроки по ознайомленню учнів з новим матеріалом: а) ознайомлення з фактами і конкретними явищами; б) осмислення і засвоєння узагальнень; в) уроки, на яких представлені факти і висновки. Уроки закріплення знань: а) повторення на початку уроку; б) повторення і узагальнення. Уроки систематизації і узагальнення вивченого. Уроки формування і закріплення умінь і навиків. Уроки перевірки знань. Методист В.Г.Карцов виділяє: Урок повідомлення нових знань. Урок повторення і узагальнення. Урок перевірки знань Змішаний урок. Типи уроків історії сформульовані П.С.Лйбенгубом: Комбінований урок. Урок вивчення нового учбового матеріалу. Урок перевірки і обліку знань Повторювально-узагальнюючий урок. Класифікація уроків Класифікація уроків А.І.Стражева: Уроки простого засвоєння учбового матеріалу. Уроки відтворення учбового матеріалу. Уроки з елементами творчої діяльності. Проблемні уроки. Класифікація уроків О.О.Вагіна. У 5-6 класах: Урок, який містить всі ланки процесу навчання. Урок у формі розровіді. Урок-повторення. У 7-8 класах: Урок, який містить всі ланки процесу навчання. Урок-повідомлення нового матеріалу. Вступний урок. Завершальний урок. Урок формування умінь і навиків. Повторювально-узагальнюючий урок. У 9-11 класах: Урок вступний до теми. Урок-повідомлення нового матеріалу. Урок повторення. Завершальний урок. Урок узагальнення. Урок опитування. Урок формування умінь і навиків. Віддаючи належне російським методистам, ми, все ж вважаємо, що найбільш доцільною і дидактично виваженою є класифікація уроків здійснена українським дидактом В.О.Онищуком, який поклав в основу своєї класифікації ланки процесу навчання і відповідне їм головне завдання уроку. У відповідності із зазначеним підходом уроки історії поділяють на: урок засвоєння нових знань, урок засвоєння навичок і умінь, урок застосування знань, навичок і умінь, урок узагальнення і систематизації знань, урок контролю і корекції знань, умінь і навичок, комбінований урок. Обираючи тип уроку, вчитель керується місцем цього уроку в темі, його завданнями, особливостями змісту нового матеріалу, педагогічним задумом, віковими особливостями учнів, базовим рівнем їхніх знань, умінь і навичок. Тип уроку залежить також від наявних в школі засобів навчання, професійної майстерності вчителя та інших чинників. Уроки одного і того самого типу можуть бути різних видів, відрізнятися в залежності від провідного методу. Визначаючи систему уроків по розділу і темі слід мати на увазі, що вивчення нового спирається на вивчений матеріал, а в процесі вивчення нового закріплюється раніше вивчене. 2. Урок засвоєння нових знань Макроструктуру уроку засвоєння нових знань ми визначаємо за ознакою поступового розгортання учбово-пізнавальних завдань, що являють собою окремі ланки на шляху до досягнення основної дидактичної мети. Виходячи з цього, урок даного типу включає в себе наступні макроструктурні елементи: 1) Актуалізація чуттєвого досвіду опорних знань учнів. Першопочаткове сприйняття учнями нового учбового матеріалу, повинно спиратись на наявні у їхній пам`яті уявлення, на їхній чуттєвий досвід або знання, якими вони оволоділи в процесі вивчення на попередніх уроках. Уявлення учнів можуть бути чуттєвою опорою при засвоєнні ними опорних понять. Проте для того, щоб ця опора була достатньо надійною, чуттєвий досвід перед вивченням нової теми необхідно актуалізувати (оживити) в пам`яті учнів. Якщо нові поняття не мають конкретної опори на відповідне їм сприйняття і уявлення, слова, які вживає вчитель, проходять повз свідомість учнів, не залишаючи там ніякого сліду. 2) Мотивація учбової діяльності школярів. До способів мотивації слід віднести: інтерес до уроку; повідомлення учням про теоретичну значущість матеріалу, який вивчається; ситуація задоволеності школярів їхніми успіхами в навчанні; постановка далекої і близької перспективи в навчанні і фіксація досягнень. 3) Повідомлення учням теми, мети і завдань уроку. Тему кожного уроку вчитель визначає виходячи із програми для відповідного класу. Сучасна методика вимагає постановки перед учнями мети і завдань уроку, що є необхідним для підвищення організаційної чіткості і цілеспрямованості пізнавальної діяльності школярів. 4) Сприйняття і усвідомлення учнями нового матеріалу. Сприйняття учбового матеріалу, як дидактичний процес, може бути чуттєвим (безпосереднім) і раціональним (опосередкованим). Ефективне сприйняття неможливе без активізації мислення учнів, а останнє найкраще досягти постановкою проблемної ситуації. 5) Осмислення учнями знань. Психологи і дидакти не раз підкреслювали, що в процесі навчання учні в першу чергу сприймають насамперед явище. Тобто зовнішнє. Це перший етап осмислення нового матеріалу. На другому етапі необхідно на основі аналізу зовнішнього прояву сутності розкрити внутрішні механізми даного явища, внутрішні об`єктивні і суб`єктивні зв`язки і відносини в предметах і явищах і між ними. Цей процес – другий вищий етап розуміння учбового матеріалу, умовно названий процесом осмислення учнями знань. Осмислення наукового поняття найчастіше полягає у визначенні загальних і сутнісних ознак явища. Так, вивчаючи історію, важливо осмислювати не тільки причинно-наслідкові, хронологічні і просторові зв`язки певних подій, але й закономірності, на підставі яких здійснюється неминучий хід у розвитку суспільства. 6) Узагальнення і систематизація знань. Під узагальненням розуміють виділення якихось властивостей певного класу предметів, перехід від окремого до спільного, від менш загального до більш загального. Узагальнення тісно пов`язано із систематизацією, яка полягає в розподілі предметів і явищ по групам і підгрупам в залежності від того, чим вони схожі і чим відрізняються. Узагальнення і систематизація як етап уроку повинні привести до визначення послідовності і субпідрядності вивчених на уроці і засвоєних раніше родинних понять на підставі встановлених між ними сутнісних зв`язків і відносин, визначити місце поняття, яке вивчається в системі відповідних знань. 7) Підведення підсумків уроку. Підводячи підсумки уроку вчитель повідомляє, що нового дізнались учні, якими знаннями оволоділи, оцінює роботу учнів. 8) Домашнє завдання. Домашнє завдання не обов`язково складає завершальну частину уроку. Воно може повідомлятися на початку або всередині уроку, у відповідності з логікою учбового процесу. Якщо ж домашнє завдання є логічним продовженням або завершенням класної роботи, його краще повідомити в кінці уроку. Сутність домашнього завдання необхідно учням пояснити. 3. Урок засвоєння навиків і умінь За основу формування структури уроку засвоєння навиків і умінь прийнято вважати дидактичну систему вправ: 1. Пропедевтичні або підготовчі вправи. 2. Вступні вправи. 4. Попереджувальні вправи. 5. Коментовані вправи. 6. Тренувальні вправи. 7. Вправи за зразком. 8. Вправи за інструкцією. 9. Творчі вправи. 10. Контрольні завдання. 11. Макроструктура уроку засвоєння навиків і умінь має таку схему: 1) Актуалізація опорних знань і практичного досвіду учнів. Для того, щоб актуалізувати опорні знання і дії, застосовують різні методи і прийоми роботи: бесіду, підготовчі завдання (вправи). 2) Мотивація навчання школярів. На уроках цього типу основна увага приділяється практичним завданням. У 6 класі це може бути таке завдання: полічіть: - який рік був раніше і на скільки раніше? 30 рік до н.е. чи 30 рік н.е. - у 1990 році знайшли скарб, що пролежав у землі 2240 років. У якому році його закопали в землю? - лук було винайдено близько 9 тис. років до н.е. Полічіть приблизно скільки років тому назад це було? 3) Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Повідомляючи тему, мету і завдання уроку, необхідно підкреслити чому повинні учні повинні навчитися за урок. 4) Вивчення нового матеріалу. На цьому етапі практикуються самостійні роботи з текстом підручника, завдання і вправи. Це можна проілюструвати на прикладі роботи з історичними документами. Засвоєння навиків і умінь роботи з документами включає в себе такі етапи: - вчитель дає зразок аналізу документу; - учні аналізують документ під керівництвом вчителя; - учні працюють самостійно під керівництвом вчителя; - вдома учні продовжують роботу над документом, конспектують його, вивчають його основні положення, визначають сутність. Робота з документом включає в себе такі навики і вміння: читання і переказ документу та складання по ньому плану; пояснююче читання з попередньою і завершальною бесідою; самостійний аналіз документу для відповіді на питання до нього; порівняльне співставлення двох взаємодоповнюючих документів, які характеризують одну і ту ж подію; критичну оцінку документу. При цьому учні визначають його логічно завершені частини, головні ідеї, вчаться знаходити докази тому чи іншому положенню. У старших класах процес засвоєння навиків і умінь роботи з історичним документом ускладнюється. Їх бажано навчити працювати за такою схемою: - виберіть головне і другорядне в змісті документа; поясніть свій вибір; - визначіть причину події, яка вивчається; - подумайте над тим, як і які історичні події стимулювали появу цього документу; - дайте характеристику політичним і державним діячам, підготуйте за першоджерелом повідомлення; - подумайте над тим, як вивчений документ (група документів) допомагає зрозуміти сучасні суспільні явища. Перш ніж звернутися до документу на уроці, вчитель дає йому коротку характеристику: говорить коли він складений, з якою метою, про що учні дізнаються з цього документу. Так, приступаючи до ознайомлення з «Руською Правдою», вчитель відзначає, що цей збірник включає в себе ряд законодавчих актів періоду Київської Русі. Після цього учні звертаються до тексту законів, підготовлених до аналізу в класі. Учні читають документ по частинах, а вчитель пояснює незвичні вирази і фрази, задає питання для перевірки міри розуміння його змісту: про що йдеться у конкретному фрагменті документу.? Що означає це слово? Як ви розумієте смисл цього речення? Лише потім здійснюється повторне читання і розгляд документу по частинах. Виразність документу посилюється, якщо вдало поєднати його з наочним зображенням. Крім цього документи можна розглядати в поєднанні з історичними картами і хронологічними таблицями. Дуже важливим є засвоєння навиків і умінь конспектування першоджерел. Цей процес має таку послідовність. За завданням вчителя учні переходять до складання простого і складного планів, а потім до тез. Це письмовий короткий виклад основних положень джерела без пояснення. На підставі одного і того ж документу учні складають тези, вчаться конспектуванню. Існують різна пам`ятки по конспектуванню. Ось одна з них: 1. Перед конспектуванням необхідно старанно вивчити зазначену працю, потім скласти план. 2. На початку конспекту необхідно точно вказати прізвище та ініціали автора, повну назву праці, місце і рік видання. 3. Назву розділів, параграфів наукової праці завжди пишеться повністю. 4. Викладання тексту подається стисло, але основні думки та аргументи записуються більш детально. 5. У конспекті використовуються цитати. 6. При роботі над конспектом необхідно використовувати підкреслення, умовні знаки, помітки на полях. Таким чином, при роботі з документами і науковими працями учні навчаються конспектувати і складати план-конспект фрагменту джерела, всього документу; на основі документів давати характеристику історичних діячів, подій і явищ; самостійно вивчати документ, виконуючи творчі завдання. 5) Першопочаткове застосування набутих навиків і умінь. 6) Застосування учнями знань з метою засвоєння навичок. 7) Творчий перенос знань і навичок в нові умови. 4. Урок застосування знань, навичок і умінь Застосування знань – складний психолого-педагогічний процес, який полягає в реалізації засвоєних понять, навичок і умінь в інтелектуальній діяльності. У школі застосування знань є одночасно і засобом, і метою учбово-виховного процесу. Як засіб навчання застосування тісно переплітається із засвоєнням знань, навичок і умінь. У процесі застосування посилюється мотивація навчання. Структура уроку застосування знань, навичок і умінь залежить насамперед від структури самого процесу застосування їх і особливостей формування в учнів творчого підходу до вирішення нестандартних завдань. Виходячи із особливостей процесу застосування знань, навичок і умінь, можна запропонувати таку структуру уроку зазначеного типу: 1) Актуалізація опорних знань і дій учнів, необхідних для творчого вирішення поставлених завдань. Вона здійснюється на основі таких методів і прийомів: а) постановка проблемного завдання; б) цілеспрямована бесіда; в) виявлення знань і дій, необхідних для виконання завдань; г) визначення навчальних засобів, необхідних для виконання завдань; д) виявлення в учнів навичок і умінь роботи із зазначеними навчальними засобами (контурними картами, аплікаціями, учбовими картинами, дидактичними картками). 2) Аналіз завдань, розкриття способів вирішення творчих його елементів. Реалізацію зазначеної ланки уроку слід починати з повідомлення учням теми, мети і завдань уроку; який характер має самостійне завдання; як підходити до його виконання; як будуть оцінюватись результати роботи кожного учня. 3) Підготовка необхідного обладнання. 4) Самостійне виконання учнями завдання під контролем і з допомогою вчителя. Учні виконують практичне завдання індивідуально, попарно і групами. Вчитель при цьому повинен спостерігати за учнями, способами виконання ними необхідних дій. Складність керівництва діяльністю учнів на цьому етапі уроку полягає в тому, що у них неоднакова підготовка, різні здібності, а це приводить до різних темпів учбової роботи. Чималу роль у зазначеному процесі грають і такі особливості особистості учнів, як воля і характер, уміння поставити перед собою мету і знайти оптимальні засоби для її досягнення, проявити настирливість у подоланні перепон. Все це вимагає від вчителя індивідуального підходу до учнів, диференціації завдань для самостійної роботи як на уроках, так і вдома. Для тих, наприклад, які помалу пишуть, слід підбирати такі завдання, які вимагають мінімум описуваної роботи. 5) Узагальнення і систематизація знань і способів виконання дій, отриманих і засвоєних на уроці. Виконавши завдання, учні аналізують отримані результати, систематизують їх і відображають у вигляді таблиць, діаграм, узагальнюють і формулюють висновки, фіксують їх в зошиті у вигляді лаконічного письмового звіту. 6) Контроль вчителя, контроль і взаємоконтроль учнів у процесі виконання завдань. На підставі звіту вчитель повинен перевірити знання учнів по даному матеріалу. 5. Урок узагальнення і систематизації знань У підручниках з педагогіки підкреслюється велика роль повторення в процесі навчання. У школі повторення проводять з такою метою: - щоб учні не забували вивченого; - щоб закріпити необхідні елементи знань на тривалий період; - для поглиблення і розширення відомостей про раніше вивчені явища, події, факти; - для усвідомлення нового матеріалу; - для уточнення набутих уявлень; - для формування в учнів практичних навичок і умінь; - для систематизації і узагальнення знань. Структура уроку узагальнення і систематизації знань насамперед повинна відповідати структурі самого процесу узагальнення і систематизації знань, в якому передбачається наступна послідовність роботи: від засвоєння і узагальнення окремих фактів до формування в учнів понять, їх категорій і систем, а від них – до засвоєння все більш складної системи знань. Структура уроку узагальнення і систематизації знань має такі елементи: 1) Мотивація учбової діяльності школярів. 2) Повідомлення теми, мети, завдань уроку. 3) Узагальнення окремих фактів, подій, явищ. Цьому етапу уроку найбільше відповідають наступні методи узагальнення і систематизації знань (у різному їхньому поєднанні): бесіда, демонстрація наочності, аналіз таблиць. На уроках узагальнюючого повторення вчителі часто використовують серії таблиць, ілюстрації, схематичні зображення, діаграми, учбові карти. Одним із важливих методів узагальнення і систематизації являється самостійна робота учнів з підручником на уроці. При цьому можуть застосовуватись різні прийоми роботи з текстом: читання і складання планів, тез, конспекту, порівняння історичних фактів, явищ, процесів, різних історичних епох. Робота з підручником пов`язується з розглядом узагальнюючих таблиць, діаграм, графіків, схематичних малюнків. До уроку зазначеного типу учнів слід попередньо готувати: виробляти у них уміння узагальнювати матеріал по тексту, знаходити в підручнику необхідні для нього матеріали і факти, формулювати висновки. До роботи з підручником з метою узагальнення і систематизації знань слід привчати учнів поступово. Спочатку це можуть бути завдання на висвітлення фактів, подій, їхню оцінку, визначення причин і наслідків цих подій. Для процесу узагальнення і систематизації на уроці велике значення має правильна постановка завдань для роботи з підручником. Завдання для порівняння і співставлення, для встановлення причинно-наслідкових зв`язків даються з метою уточнення окремих фактів і подій, отримання чітких уявлень про події, явища, процеси. Широкі узагальнення вимагають виконання таких завдань, які б стосувались всього матеріалу, сприяли засвоєнню чіткої системи понять. Наприклад, такі завдання можна давати учням 6 класу під час узагальнюючого повторення теми “Стародавній Єгипет”: Як змінився суспільний лад Стародавнього Єгипту з найдавніших часів до 1 тис. до н.е.? Як змінилося господарство Стародавнього Єгипту з найдавніших часів до 1 тис. до н.е.? Проте з такими завданнями справляться лише сильні учні. Доцільніше ці питання розчленувати і розв`язувати їх на підставі роботи з підручником по частинах. Наприклад: Охарактеризуйте заняття населення Стародавнього Єгипту в найдавніші часи? Які знаряддя праці тоді використовувались? Як з часом змінились знаряддя праці? Як це вплинуло на продуктивність праці? Значний ефект при роботі з підручником на уроках систематизації і узагальнення знань дає прийом порівняння і співставлення предметів, явищ, подій, фактів. 4) Повторення і узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань. 5) Повторення і систематизація основних теоретичних положень і провідних ідей науки. 6) Підсумки уроку. 7) Домашне завдання. 6. Урок контролю і корекції знань, навиків і умінь Знання, навики і уміння перевіряються і піддаються корекції на різних етапах учбового процесу. На кожному етапі перевірка відіграє неоднакову роль, виконує різні функції. На початку вивчення нового матеріалу перевіряються знання опорних уявлень і понять для уточнення і поглиблення їх з метою підготовки учнів до засвоєння нових знань. Основна функція такої перевірки – актуалізація знань і способів виконання дій, необхідних для підвищення ефективності учбово-виховного процесу. В ході самого процесу навчання перевіряють, щоб визначити їхній рівень, ефективність процесу засвоєння знань, а також відповідно корегувати діяльність учнів і способи керівництва цією діяльністю. Основна функція такої перевірки – учбово-коригуюча. Після вивчення учнями відповідного матеріалу перевіряється рівень засвоєння з метою контролю за їх роботою. Тут основна функція перевірки – контрольно-попереджувальна. Після вивчення учнями окремих розділів програми вчитель комплексно перевіряє знання, навички і уміння учнів, засвоєні на протязі певного періоду часу. Ця перевірка проводиться на окремих уроках контролю і корекції. Основна функція такої перевірки – контрольно-стимулююча. Контроль і корекція знань, навичок і умінь здійснюється на кожному уроці. Проте після вивчення великих розділів програми проводяться спеціальні уроки з метою виявлення рівня оволодіння учнями комплексом знань, навичок і умінь. Визначаючи структуру уроку контролю і корекції, доцільно виходити із етапів поступового нарощування знань, умінь і навичок – від виявлення знання фактичного матеріалу і встановлення елементарних зовнішніх зв`язків до розкриття системи узагальнених знань і способів виконання дій та застосування їх у нестандартних умовах. При такому підході структура уроку цього типу буде такою: 1) Мотивація учбової діяльності учнів, повідомлення теми, мети і завдань уроку. 2) Перевірка рівня знання учнями фактичного матеріалу і уміння розкривати елементарні зовнішні зв`язки в історичних явищах і процесах. 3) Перевірка знання учнями основних понять і умінь самостійно пояснювати їхню сутність, приводити найбільш переконливі аргументи до своїх суджень. 4) Перевірка глибини осмислення учнями знань і міри їхнього узагальнення. 5) Застосування учнями знань у стандартних умовах. 6) Застосування учнями знань у нестандартних умовах. 7) Збір виконаних завдань, їх перевірка, аналіз і оцінка. 8) Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання 7. Комбінований урок Комбінований урок має дві або кілька приблизно однакових за своїм змістом і значенням дидактичних цілей. Наприклад: перевірка раніше засвоєних знань і засвоєння нових; узагальнення і систематизація знань та засвоєння навичок та умінь; перевірка знань, навичок і умінь і застосування їх на практиці. При плануванні комбінованого уроку необхідно чітко встановити, які типи уроків і їх структурні елементи комбінуються. При цьому одні з етапів можуть випадати із структури комбінованого уроку, інші -–об`єднуватися. Важливо при цьому врахувати, що змінюватись можуть комбінації структурних елементів уроку, але самі вони повинні бути незмінними. Наприклад, комбінований урок, який ставить за мету перевірку раніше засвоєного матеріалу і засвоєння нових знань може мати наступну приблизну структуру: 1) Перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру. 2) Перевірка раніше засвоєних знань. 3) Мотивація навчання школярів, повіджомлення теми, мети і завдань уроку. 4) Сприйняття і усвідомлення учнями нового учбового матеріалу. 5) Осмислення, узагальнення і систематизація знань. 6) Підведення підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання. Комбінований урок, метою якого є засвоєння навичок і умінь, а також їхнє творче застосування на практиці може мати таку структуру: 1) Актуалізація опорних знань, навичок і умінь. 2) Мотивація учбової діяльності школярів; повідомлення теми, мети і завдань уроку. 3) Вивчення нового матеріалу. 4) Першопочаткове застосування набутих знань. 5) Засвоєння навичок. 6) Засвоєння узагальнених умінь. 7) Самостійна робота на творче застосування знань, навичок і умінь, перевірка результатів виконаних завдань. 8) Підведення підсумків уроку і домашнє завдання. Важливу частину комбінованого уроку складає перевірка знань учнів. Вона може бути письмовою, усною і письмово-графічною. Перевірка знань включає в себе ряд вимог: - мотивація опитування; - включення всіх учнів в роботу; - врахування психологічних особливостей учнів, диференціація перевірки; - зв`язок змісту перевірки з новою темою; - мотивація оцінки знань. Із опитування слід виключити прийоми, які вимагають великих затрат часу. Література: Агибалова Е.В., Донской Г.М. Методика преподавания истории средних веков. – М., 1978. Берельковский И.С., Павлов Л.С. История. Методика преподавания. – М., 2001. Годер Г.И. Преподавание истории в 5 классе. – М., 1985. Вагин А.А. Методика преподавания истории в средней школе. – М., 1968. Ворожейкина Н.И. Особенности методики преподавания пропедевтического курса истории // Преподавание истории и обществоведения в школе. – 2001. - №3. – С.30-37. Дайри Н.Г. Современніе требования к уроку истории. – М., 1978. Короткова М.В., Студёнкин М.Т. Методика обучения истории в схемах, таблицах, описаниях. – М., 1999. Лейбенгруб П.С. Дидактические требования к уроку истории. – М., 1960. Студёнкин М.Т. Методика преподавания истории в школе. – М., 2000.
1 2 3 4 5 Категория: Педагогіка \| Добавил: DoceNt (03.02.2018)
Просмотров: 350 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: