Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 3
Гостей: 3
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Педагогіка |
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Суть професійного самовиховання майбутніх соціальних педагогів
Суть професійного самовиховання майбутніх соціальних педагогів План 1. Технологія професійного самовиховання майбутніх соціальних педагогів. 2. Самовдосконалення студентів у процесі оволодіння професійно педагогічними вміннями. 1. Технологія професійного самовиховання майбутніх соціальних педагогів Самовиховання як свідома і цілеспрямована діяльність людини спрямована на вдосконалення своєї особистості розглядається перш за все з точки зору змісту того, що необхідно вдосконалювати. Майбутній соціал ний педагог ставить перед собою ціль – якнайкраще підготуватись до майбутньої професійної діяльності. Відповідно, змістом. Завданнями професійного самовиховання студента є професійно значимі якості його особистості. В першу чергу мова йде про високий рівень методологічної підготовки майбутнього спеціаліста, про підготовку його до постійного розвитку моральної культури, про розвиток здатності до широкого і глибокого соціально-педагогічного мислення і творчості. (Методологія науки – це вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання. Методологічна основа – це науковий фундамент, з позиції якого дається пояснення основних педагогічних явищ і процесів, розкриваються їх закономірності). Першу і найбільш важливу суспільну групу вимог до особистості соціального педагога складають вимоги до нього як до представника суспільства, який впливає на інших і формує особистість учня перш за все своєї особистістю. Мова йде про морально-педагогічні якості соціального педагога, в тому числі про інтереси, потреби, переконання і мотиви поведінки. Сюди слід віднести загальнолюдські якості, риси характеру і в цілому спрямованість особистості соціального педагога. Друга група вимог до особистості соціального педагога стосується його індивідуального досвіду – професійної підготовленості, включаючи глибокі знання із фундаментальних та фахових дисциплін. Третю групу вимог до особистості соціального педагога складають проблеми розвитку психічних процесів. Центральною проблемою інтелектуального самовиховання студента є розвиток у нього якостей педагогічного мислення. При цьому проявляються такі типи мислення, як аналіз конкретних соціально-педагогічних ситуацій, визначення соціально-педагогічних проблем в даних конкретних умовах, вироблення варіантів вирішення завдань і т.д. Правильний підхід до проблеми самовиховання студентів визначається його рушійними силами. Рушійні сили самовиховання майбутніх спеціалістів визначається як зовнішніми соціальними вимогами так і особистим ставленням до цих вимог. Переборення внутрішніх протиріч, що виникають між цими двома факторами в сутності і є процес саморуху і саморозвитку студента. Як самовиховання є продовженням і умовою успішного суспільного виховання, так і професійне самовиховання є продовженням і умовою успішного професійного виховання студента. Загальна і перша умова виникнення потреби професійного самовиховання у майбутніх соціальних педагогів – це перехід його з позиції “я – студент, нехай мене вчать і виховують” на позицію “я – майбутній спеціаліст. Я готую себе до цієї важливої професії”. Проте разом з цим він повинен оволодіти і досвідом самостійної роботи над збагаченням своїх знань і умінь, над розвитком своєї особистості. Оволодіння будь якою діяльністю проходить тільки в процесі самої діяльності. Друга умова виникнення потреби у самовихованні є сформованість у свідомості студентів образу ідеального соціального педагога. Активне професійне самовиховання починається після того, як студент ретельно познайомиться з обраною професією, з вимогами, які вона пред’являє до нього. Професійні вимоги до особистості соціального педагога, будучи усвідомленими і прийнятими студентом, стають потужнім рушієм практичної дії. Головна функція вимог – орієнтувати студента в процесі адаптації до професійної діяльності і спонукати до цілеспрямованого формування своєї особистості. Це – підготовчий етап для самовиховання, етап утвердження в позиції соціального педагога. Другий етап – це етап програмування змін у своїй особистості. Наступний етап – етап реальних дій само зміни якостей особистості. Однак, якщо етап реальних дій, а він актуалізується саме під час соціально-педагогічної практики, не буде усвідомлений в достатній мірі, то самовиховання не набуде дійового характеру. Працюючи над собою, студент починає керуватися принципом “якщо б”, тобто “якщо б я поступив так, то ...”Так утворюється ще один етап в процесі самовиховання – етап мислення і уявлення. Завдяки уяві та судженням студента вдається випередити свої майбутні вчинки. Завершальний етап – етап вправ, на якому можуть утворюватися не просто дії, уміння, а необхідні звички, властивості особистості. В ідеалі слід виробити таку систему мобілізації студента на його самовдосконалення, при якому би він: - виробляв у себе навички самоспостереження і самопізнання; - вчився проектувати зміни в своїй особистості; - свідомо здійснював на себе виховні дії, керував своєю поведінкою, розвитком необхідних якостей; - опанував аутогенним тренуванням і вчився керувати своїм фізичним і психічним станом. 2. Самовдосконалення студентів у процесі оволодіння професійно-педагогічними вміннями Завдяки професійно-педагогічним умінням соціальний педагог реалізує свої професійні функції: передає молодому поколінню соціальний досвід, формує у нього потрібні соціально-особистісні якості, підготовлює до життя. До основних професійно-педагогічних умінь належать: - пізнавальна, - конструктивні, - комунікативні, - інформаційні, - організаторські. Будучи відображенням загально інтелектуальних здібностей педагога, пізнавальні вміння включають: - вміння спостерігати і розуміти людей, їх внутрішній світ; - вміння орієнтуватися в отриманій інформації, відбирати з неї необхідне для своєї діяльності; - вміння усвідомлювати і контролювати свій фізичний і психічний стан, регулювати свою поведінку. Ці вміння і здібності можуть розвиватися і стихійно, проте ефективним є їх свідомий саморозвиток, де значна роль належить спостережливості. Спостережливість ґрунтується на увазі, сприйнятті, мисленні та пам’яті. Педагогічна спостережливість – не частковий психічний процес, а властивість особистості соціального педагога. Спостережливість – це вміння “вбирати в себе” то, що бачиш, чуєш і обдумати це. Це зацікавлене сприйняття, що супроводжується інтенсивною роботою розуму. Становлення педагогічної спостережливості можна пояснити з точки зору теорії поетапного формування розумових дій. Процес цей проходить через наступні основні перехідні етапи. Спочатку накопичуються знання про ті зовнішні ознаки, в яких проявляються емоційні, інтелектуальні та вольові процеси і стани особистості, а саме: міміка, жести, інтонація. Спостерігаючи, необхідно потім проаналізувати. Конструктивні вміння – це здатність планувати, передбачати хід і результати соціально-педагогічної роботи Для цього необхідно володіти розвинутим психолого-педагогічним мисленням та уявою. Комунікативні уміння, як і пізнавальні є загальнолюдськими вміннями. Проте для соціального педагога вони є професійною якістю його особистості. Майбутньому спеціалісту необхідно знати і володіти формами і культурою спілкування. У різних соціальних, професійних і побутових умовах спілкування набуває самі різні форми. Найбільш типовими формами між особистісного спілкування вважаються наступні: анонімне, функціонально-рольове (ділове), неформальне й інтимно-сімейне спілкування. Література: 1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори - в 5- ти т., Т.5 — Виховання і самовиховання, - К., 1997р. 2. Оржеховська В.М., Хілько Т.В., Кириленко С.В. Посібник з самовиховання. -К.,1996. 3. Рувинський А.І., Соловйова А.Е. Психологія самовиховання. -М., 1982. 4. Томан І. Як удосконалювати самого себе. Пер. з чеш. - К., 1988. 5. Ковальов А.Г. Самовиховання школярів. - М., 1967. 6. Галузинський В.М., Масленнікова П.П. Самовиховання та самоосвіта школярів.-К., 1969. 7. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К., 1995 8. Фіцула М.М. Педагогіка. - Тернопіль, 1997. 9. Карпенчук С.Г. Теорія та методика виховання. - К., 1997. | |
Просмотров: 335 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0 | |