РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Нестандартні уроки як засіб підвищення ефективності навчання в курсі «я і Україна» - Педагогіка - Реферати - Каталог статей

Протягом тривалого часу в нашій країні була поширеною класно-урочна система навчан-ня, яка дозволяла вчителеві одночасно навчати бага-тьох учнів. Головним компонентом цієї системи є урок. Це частина навчального процесу, яка є викін-ченою в смисловому, часовому й організаційному плані. Від ефективності уроків залежить ефектив-ність навчального процесу. Найчастіше уроки будувалися на основі законо-мірностей навчально-виховного процесу і характери-зувалися поєднанням та реалізацією всіх дидактич-них принципів і правил, забезпечуючи умови для продуктивної пізнавальної діяльності учнів із ураху-ванням їхніх інтересів та потреб. Такі уроки прийнято вважати стандартними. Во-ни охоплюють основні етапи навчального процесу, підготовка до вивчення теми, сприймання і осмис-лення матеріалу, закріплення його різноманітними вправами; перевірка, оцінювання знань, умінь, нави-чок; узагальнення й систематизація знань. Стандартні уроки відіграли значну позитивну роль у навчанні школярів. Проте вже в середині 70-х років минулого століття з'явилася тенденція до зни-ження інтересу дітей до класних занять. На практиці це реалізувалося появою нестандартних (нетипових) уроків, головною метою яких є пробудження інтере-су школярів до навчальної праці. Нестандартний урок - це імпровізоване навчаль-не заняття, що не має традиційної структури. Такі уроки не вкладаються (повністю або частково) в рам-ки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи. Особливість нестандартних уроків полягає в тако-му структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Для нестандартних уроків характерною є інфор-маційно-пізнавальна система навчання - оволодінні готовими знаннями, пошук нових даних, розкритті внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання На цьому уроці вчитель може організувати діяльності класу так, щоб учні в міру можливості працювали са-мостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечую-чи її необхідними дидактичними матеріалами. Порівняно із звичайним, нормативним заняттям нестандартний урок максимально стимулює пізна-вальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів. Навчання на ньому спрямоване на підви-щення якості їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь. Крім цього, такі уроки більше подобаються уч-ням, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед то-му, що навчальний процес тут має багато спільного : ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, спосо-би дії нестандартних уроків відзначаються ігровим спрямуванням. Не дивно, що в методичній літерату-рі їх часто визначають як "урок-гра", "урок-змаган-ня", "екологічна гра в завданнях" тощо. Водночас не слід перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи в школі: вони не зав-жди характеризуються серйозною, вдумливою пізна-вальною працею учнів, високою результативністю, властива їм і велика витрата часу. Істотно важливе значення для нестандартной уроку має організаційна форма навчання. З цього погляду їх поділяють на такі типи: 1. Уроки-змагання (вікторини, конкурси, уроку аукціони, уроки типу КВК). Такі уроки передбачають поділ дітей на групи, що змагаються між собою; проведення різноманітних конкурсів та оцінювання результатів. 2. Уроки громадського огляду знань (уроки-залік уроки-консультацїї, уроки взаємного навчання). , них звертаються, щоб оцінити найскладніші роз ли навчальної програми. Ці уроки спонукають активної самостійної пізнавальної діяльності, вив-чення додаткової літератури. Проводять їх наприкін-ці чверті, навчального року. 3. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-диспути, конференції, телеуроки). Вони передбача-ють самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення або доповнення опонентів. Сприяють розвитку кому-нікативних умінь, навичок самостійної роботи. 4. Театралізовані уроки (виконання ролей за сце-нарієм, імітація певної діяльності). Збуджують інте-рес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів. Особливо цінними є для школярів 1—2 класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Драматизація є засобом надання навчальному ма-теріалу і навчальному процесу емоційності, забезпе-чує зв'язки природознавства з предметами естетичного циклу. 5. Уроки-подорожі, мандрівки. Пов'язані з вико-нанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення. 6. Уроки "милування природою". Передбачають роз-виток у дітей емоційної чутливості до проявів прек-расного в навколишній природі, а також різні цікаві форми емоційно-естетичного пізнання довкілля. Отже, нестандартні уроки з природознавства в початкових класах руйнують застиглі штампи в орга-нізації навчально-виховного процесу школярів, спрямовуючи його в русло активізації пізнавальної самостійності й творчої активності. Найвищої майстерності в проведенні такого уро-ку досягає той учитель, який дозволяє своєму класо-ві вільно почуватися і переживати, але утримує його в тих рамках, які потрібні для успіху в навчанні. Ко-ристуючись свободою творчості й самостійної діяль-ності, учні не повинні забувати, що вони на уроці та дотримуватися певної дисципліни. Розглянемо докладніше найпоширеніші різнови-ди нестандартних уроків. Урок-вікторина Термін "вікторина" визначається як гра, що являє і собою ряд питань із різних галузей людської діяль-ності, які потребують відповідей в усній чи письмо-вій формі. Оскільки вікторина - це різновид гри, то діти залюбки стають її учасниками. Проведення уроку-вікторини в початкових класах буде результативним лише за вмілої підготовки вчи-телем цього уроку. В основі вікторини лежать запитання, на які ма-ють відповісти окремі учні чи команди, тому від змісту, форми та характеру запитань залежатиме ре-зультат вікторини. Складаючи запитання вікторини, вчитель повинен урахувати вік, інтереси, розумовий розвиток, рівень знань учнів свого класу. Володіючи такою інформацією, він зуміє правильно обрати ту тему уроку, яку можна провести у формі вікторини, застосовуючи досвід і знання учнів. Готуючи урок-вікторину, вчитель не повинен за-бувати, що головне завдання цієї форми навчання - дати учням знання з певної теми. Ця освітня мета уроку має в першу чергу враховуватися при побудові запитань. Вони мають бути правильними з теоретич-ного і методичного поглядів, базуватися на сучасних досягненнях у галузі природознавства, містити дос-тупні дітям природничі терміни, елементи дослідів. Усі питання вікторини повинні бути цікавими і нестандартними. Слід уникати сталих форм запитан-ня на зразок: "Дайте визначення...", "Назвіть...", "Роз-кажіть...". Під час формування запитань учитель мо-же використати ілюстрації, роздавальний матеріал, твори мистецтва і літератури, ТЗН. Запитання вікто-рини мають поєднувати теоретичні знання і практич-ні вміння з природознавства, міжпредметні зв'язки та досвід учнів. Урок-вікторина має характер змагання, що також повинно впливати на побудову запитань. Для актив-нішого змагання запитання вікторини .слід формува-ти чітко, конкретно, без зайвих слів. Лише в такому випадку учні зможуть дати швидку відповідь. Ще одною важливою умовою ефективного прове-дення вікторини є вміле її втілення. Насамперед учи-тель повинен попередити учнів про те, що у них бу-де урок-вікторина з певної теми, щоб вони могли заздалегідь підготуватися до неї. На уроці слід залу-чити до роботи всіх учнів. Цього можна досягти, по-діливши клас на кілька команд з невеликою кількіс-тю учасників, де кожен член команди виконуватиме певне завдання. Не менш важливим є підбиття підсумків віктори-ни. Логічним закінченням уроку-вікторини повинно бути оголошення переможців і оцінювання учнів. Використання уроку-вікторини в процесі викла-дання природознавства має широкі можливості. Практичне спрямування курсу природознавства, його міжпредметні зв'язки, використання знань учнів до-помагають учителеві в процесі навчання проводити урок-вікторину як повноцінне заняття, що має свою мету і виконує поставлені завдання. Ця нестандартна форма організації навчання сприяє розвитку інтересу до вивчення природи, збагачує мислення і мовлення дітей, допомагає кращому запам'ятовуванню інфор-мації, виробляє в учнів практичні вміння і навички. Урок-вікторину доцільно використовувати, на на-шу думку, як підсумковий до певного розділу. Назве-мо деякі теми для таких уроків: "Підсумки весняних спостережень", "Корисні копалини", "Різноманітність природи України". Підсумовуючи сказане, слід зауважити, що хоча підготовка вчителя до вікторини є досить тривалою і нелегкою, але саме ця форма проведення уроку доз-воляє йому активно керувати навчальним процесом, а не бути одноосібним інформатором. Урок типу КВК Це своєрідна гра-змагання команд веселих і кміт-ливих, що розгортається на уроці. Характерною оз-накою такого уроку є його насиченість позитивними емоціями. Безперечно, що урок, повний емоцій, на довший час збережеться у пам'яті учнів. До того ж, він сприяє засвоєнню знань, розвиває активність, спостережливість, дотепність. Для уроку-КВК притаманними є певні особли-вості, які відрізняють його від усіх інших типів нес-тандартних уроків і які слід ураховувати під час його підготовки та проведення. Перш за все треба організувати, як мінімум, дві ко-манди, які братимуть участь у КВК. Команди повин-ні знайти собі цікаві назви та обрати капітанів. Обран-ня капітана — досить важливий етап у створенні команди. Адже капітан повинен добре знати приро-дознавство, бути спостережливим, веселим, енергій-ним, кмітливим, активним. І що головне ~ користу-ватися авторитетом серед членів команди й уміти організувати учнів на виконання різних завдань. Ініціативу до створення команди повинні вияви-ти самі учні, але вчитель має провести контроль та корекцію цього процесу, щоб утворені команди були рівносильними. Інакше урок-КВК, ще не відбув-шись, буде приречений на невдачу, а в гіршому ви-падку - ще й на озлоблення чи ворожнечу нерівносильних команд. Другим важливим моментом уроку-КВК є наяв-ність журі, яке оцінюватиме гру команд. Склад журі може бути різноманітним, включати і вчителя-класовода, і учнів з активу класу, старшокласників, а також запрошених представників адміністрації школи, бать-ків. Головним критерієм під час формування складу журі повинна бути не його кількість, а об'єктивність. Чи не найважливішим для уроку-КВК є вдалий вибір його теми і змісту змагань. Тему варто обирати таку, що її учні добре засвоїли на попередніх уроках ("Нежива природа", "Наша Батьківщина - Україна"). Іноді темою уроку-КВК може бути частина будь-яко-го розділу. Наприклад, у формі уроку-КВК можна провести такі теми, як "Корисні копалини", "Водойми на території України", "Органи травлення людини". Щодо змісту уроку-КВК, то його повинні форму-вати такі конкурси, які 6 мали триєдину мету (нав-чальну, виховну, розвивальну) і за тривалістю вміс-тилися б у відведений для уроку час. Саме при формуванні змісту уроку-КВК не варто забувати, що це урок, а не виховний захід, тому необхідно дотри-муватися всіх функцій і завдань навчального заняття. Серед завдань-конкурсів можуть бути такі:— поясніть термін;— продемонструйте дослід;— доведіть і т.п. Але саме формулювання завдань-конкурсів по-винно бути нестандартним, цікавим, веселим. Цьому сприятиме використання жартів, загадок, уривків пі-сень, фрагментів казок, кінофільмів тощо. Так, нап-риклад, пропонується відгадати такі загадки: У якому лісі немає листя? (У хвойному) Посеред двора стоїть гора, Спереду вила, позаду мітла. (Корова) Коли можна воду в решеті носити? (Як замерзне) Хвіст гачком, ніс п'ятачком, Ще й два ряди ґудзиків. (Свиня) Прийшла кума з довгим віником На бесіду з нашим півником. (Лисиця) Визначаючи зміст конкурсів, учитель повинен урахувати пропозиції та ідеї учнів. Обов'язковим ета-пом проведення уроку-КВК є підбиття підсумків. На цьому етапі журі проводить оцінювання команд, визначає переможця. Учитель звертає увагу на по-милки суперників. Шкала оцінювання конкурсів та-кож розробляється вчителем. Урок-конференція Як відомо, конференція — це збори, нарада пред-ставників урядових, громадських, наукових організа-цій для обговорення та розв'язання певних питань. Поняття "урок-конференція з природознавства" є звуженим і означає те, що учні вивчають на уроці; ті питання і проблеми, які ставить перед ними нова тема. Уроку передує обов'язкова самостійна підготовка учнів. Окремі з них за дорученням учителя вивчають задане питання з наукової та художньої літератури, періодичних видань. Таким чином, володіючи інформацією з різних джерел, учитель разом із учнями будує урок-конференцію. Замість одноосібного викладання матеріалу відбувається обмін тими знаннями, які здобули учні. Вчитель лише коригує, підсумовує і узагальнює. Водночас слід зауважити, що в жодному разі не можна перетворювати такий урок на доповідь шко-лярів. На уроці-конференції повинно бути обгово-рення нової інформації, а не лише її повідомлення. Тому перед кожним наступним "виступом" учня вчи-тель має двома—трьома реченнями ввести клас у ко-ло питань, яке він розкриє, зосередити увагу дітей на головному. Таке чергування виступів учнів, обговорювання класу та повідомлення вчителя сприяють легшому засвоєнню інформації. Дуже добре, коли на уроці-конференції виступи школярів складаються не лише із словесних розпові-дей. Кожну розповідь може супроводжувати показ таблиці, ілюстративний матеріал чи наочний посіб-ник. Іноді учні, розподіливши між собою ролі на уроці, стають одні повідомлювачами, а інші відпові-дальними за практичне виконання певного завдання. Практичні завдання можуть бути різноманітні, за-лежно від теми конференції. Це може бути виготов-лення гербарію, зібрання колекції, підготовка розда-вального матеріалу, закладання дослідів, повідом-лення цікавих фактів, демонстрування виробів із ко-рисних копалин і ін. Важливо звернути увагу, що на уроці-конференції учні мають почуватися рівноправними господарями. Адже вони не просто відповідають на запитання, ви-конують завдання, а допомагають учителеві проводи-ти урок. Тому використання такої форми роботи ви-ховує у школярів самостійність, повагу до співроз-мовника, розвиває уміння слухати, виділяти головне, уміння довести свою думку. Виступи учнів у ролі вчи-теля впливають на формування особистості школяра, допомагають краще зрозуміти свої права і можливості. Отже, урок-конференція у початкових класах - це перша сходинка до наукової діяльності майбутніх науковців, дослідників. Урок-подорож Поняття "подорож" охоплює такий зміст: поїздка або пересування пішки поза межі перебування, але тільки в уяві, подумки, за допомогою власної фанта-зії і за сприянням тих факторів чи умов, які оточу-ють учня. При уявній подорожі може відбуватися все те, що супроводжує кожну справжню подорож - яск-раві враження, позитивні емоції, цікаві зустрічі. Учні сидять у класі за партами і одночасно вони подоро-жують за допомогою вказівок і порад учителя. Тут учитель уже виступає в ролі капітана корабля, штур-мана, ведучого і т.д., а школярі є мандрівниками, які, слідуючи вказаному вчителем курсу, подорожують у просторі або часі. Юні мандрівники зустрічаються з новими явищами, спостерігають цікаві природні процеси, ознайомлюються з різноманітними живими організмами, роблять висновки і узагальнення. Основний позитивний момент уроку-подорожі по-лягає в тому, що учні відчувають себе мандрівниками-дослідниками, першовідкривачами, вченими-науковцями, які вирішують важливу проблему. Вони самі роблять висновки, підсумки-узагальнення. Самостій-но можуть відповісти, наприклад, на запитання:— Чому з хмари падає сніг і дощ? - Чому від стану зубів людини залежить її здоров'я? Таким чином, проведення уроків-подорожей роз-виває в учнів спостережливість, уміння робити підсу-мок та висновки, шукати зв'язки між наслідками і причинами, по-своєму трактувати певне явище. Крім того, урок-подорож сприяє розвиткові уяви і фанта-зії, мови і мислення, інтересу до вивчення природи. Головним і найскладнішим завданням учителя на уроці-подорожі є створення такої обстановки, за якої учні уявили б себе справжніми мандрівниками. Для цього він повинен дібрати і майстерно поєднати ілюстративний матеріал, магнітофонні записи, діа-фільми та представників живої природи. Дітям наба-гато легше буде уявити себе у справжній подорожі, якщо вони, наприклад, переглядатимуть фотографії, < малюнки, відеозаписи гір та гірської місцевості, прослухають спів птахів, записаний на магнітній стрічці, чи вивчать специфічну будову листка алое на справжній рослині. Дуже добре, коли проводити урок-подорож учите-леві допомагає учень старших класів чи лаборант. Ді-яльність цих "екскурсоводів" забезпечить учням пов-ноцінну картину подорожі і допоможе залучити до активної співпраці більшу кількість учнів. Слід зауважити, що в жодному разі вчителі не по-винні замінювати уроки-подорожі та уроки-екскурсії одні одними. За своєю основою ці поняття подібні, але сама форма їх втілення докорінно відрізняється. Урок-екскурсія проводиться в іншій зовнішній обстановці, за межами класу. Під час уроку-подорожі учні залиша-ються в класі, але вони подумки перебувають у лісі чи на березі річки. Урок-подорож слід застосовувати в тих випадках, де неможливо провести екскурсію. Для учнів початкових класів можна запропонува-ти такі теми для подорожей на уроках природознавс-тва: "Зимова подорож у природу", "Ґрунти рідного краю", "Корисні копалини рідного краю". Урок "милування природою" Учні початкових класів мають зрозуміти, що світ природи існує не тільки як об'єкт наукового вивчен-ня та практичної діяльності людини, а і як джерело естетичних емоцій та почуттів. Неабиякий потенціал такого шкільного виховання містять у собі так звані уроки "милування природою". Милування природою — досить складний процес. Це не просто спостереження за об'єктами та явища-ми навколишнього середовища. Милуватися красою природи означає зробити її предметом особливої ува-ги, духовно з'єднатися з нею. Технологія проведення уроків милування потребує від учителя високої педа-гогічної культури. Адже під час такого уроку школя-рі одержують насамперед емоційно-чуттєву та худож-ньо-образну інформацію про природу. Уроки милування проводять здебільшого в позаурочний час. Тривалість їх дещо менша від звичайно-го шкільного уроку, тому що вона враховує вікові можливості дитячого сприймання (до 20 хв у 1-2 класах і 30 хв у 3—4 класах). Необхідно пам'ятати, що не можна перенасичувати навчально-виховний про-цес такими уроками, бо інакше вони викликатимуть байдужість і нудьгу. Уроки милування доцільно пов'язувати з своєрід-ним станом природи, як-от: листопад, перший сніг, відлига, поява райдуги тощо. Нестандартність таких уроків потребує ретельної підготовки вчителя. Насамперед потрібне попереднє осмислення кла-соводом естетичного потенціалу природи, споглядан-ня якої планується. Слід своєчасно знайти відповідь на такі питання:— Що саме в природі певного сезону є носієм ес-тетичної інформації?— Що зумовлює естетичну виразність і своєрід-ність даної пори року?— Який комплекс чуттєвих ознак можна вважати естетичним змістом, скажімо, осені? Завжди можна відокремити конкретні чуттєві оз-наки (світло і колір, форму, звуки, запахи), які нада-ють особливу виразність тому чи іншому стану при-роди. Для осіннього пейзажу характерна розмаїтість кольорів, весні притаманні особливий динамізм і ба-гатство звукових характеристик. Такий аналіз ґрунту-ватиметься на об'єктивних властивостях природи і водночас певною мірою на суб'єктивності індивіду-ального сприймання природної краси. Відповідно до цього пропонується і тематика "ми-лування" для початкових класів. Наприклад: 1 клас. "Природа міста (села); природа їх око-лиць". "Рослини. Різноманітність рослин". 2 клас. "Карнавал осінніх барв". "Як народжують-ся листочки. Перші квіти". 3 клас. "Різноманітність рослин у природі". "Дов-кілля тварин". 4 клас. "Природні угруповання рідного краю". "Рослинництво рідного краю". Для організації та проведення уроків милування висуваються такі вимоги: - головним напрямком уроку є постійне звертан-ня до емоційно-чуттєвої сфери дитини; - процес "милування" значною мірою залежить від культури чуттєвого сприймання. Треба вчасно подбати про активізацію чуттєвих аналізаторів школярів, забез-печуючи належну гостроту кольорового зору, слуху, диференціацію запахів, дотикових і смакових відчуттів; - слід підносити дитяче сприймання на належ-ний емоційно-образний рівень та організовувати оцінну діяльність учнів. У цьому значною мірою допоможуть експресивність учительського слова, а та-кож доречне використання пейзажної лірики, зага-док, казок, пісень тощо;— необхідно зважати на те, що молодші школярі за своїми віковими особливостями насамперед від-чувають природу в русі, в конкретних діях. Отже, потрібно забезпечити необхідний рівень рухливості учнів у природі, пропонуючи їм різноманітні оцінні та творчі завдання (пластичні імпровізації, слово-творчість, робота з природним матеріалом), а також деякі форми емоційно-естетичного пізнання навко-лишнього світу (ігри, змагання, конкурси).
1 2 3 4 5 Категория: Педагогіка \| Добавил: DoceNt (23.02.2018)
Просмотров: 257 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: