РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Генезис та сутність менеджменту в сфері освіти - Педагогіка - Реферати - Каталог статей

Генезис та сутність менеджменту в сфері освіти У статті автор розглядає сутність та зміст педагогічного менеджменту, досліджує його генезис, представляє й аналізує погляди зарубіжних та українських педагогів, філософів, психологів та економістів на цю проблему. The article deals with the meaning of the pedagogical management, its genesis is under analysis here. The author reveals the viewpoints of a wide circle of foreign and Ukrainian teachers, philosophers, psychologists and economists on this problem. Намагання України отримати статус країни з ринковою економікою та приєднання нашої батьківщини до Болонського процесу ведуть до змін у різних сферах життєдіяльності українців. Як наслідок, встановлення більш глибоких зв'язків з економічними, соціальними, політичними та освітніми системами цивілізованого світу вимагає єдності термінології. Новітня кон'юнктура сприяє розширенню наукового тезаурусу. У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті зазначається, що модернізація освіти передбачає "підвищення компетентності управлінців усіх рівнів, більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти" [1]. Реалізація ідей Болонського процесу в Україні передбачає впровадження європейських норм і стандартів у системі вищої освіти. Одним із головних завдань є необхідність "удосконалення управління якістю освіти" [2]. Отже, вивчивши державні документи, ми можемо зробити висновок, що питання управління освітніми закладами та їх внутрішніми процесами є актуальними в даному часовому прямуванні. Наука управління в освіті розвивається як частина загальної теорії управління соціальними організаціями, оскільки сфера освіти є часткою соціальної сфери. Але, на відміну від загальної теорії управління, вона має свої суттєві відмінності (зумовлені особливостями об'єкта, яким управляють), однак в її основі також лежать за- гальноуправлінські підходи. Метою даної статті є аналіз досліджень плюралістичних точок зору зарубіжних та вітчизняних вчених щодо генезису, змісту та сутності загальних понять "управління", "управління в освіті", "менеджмент", "менеджмент в освіті" та "педагогічний менеджмент". Термін "management" був запозичений в українську мову з англійської і перекладається як "управління" [3, с. 968]. Перші згадки про управління знаходимо у Давньому Китаї, за часів Конфуція (551-479 до н.е.), де і зародилися освітянські тенденції. Великий філософ розв'язання проблем управління вбачав в етико-психологічній спрямованості діяльності правителя. Його теорія містила служіння народові й благородне правління, тобто таке, яке засновується на відвертості, щирості, правді, моральному прикладі, із застосовуванням етичних норм взаємовідносин та прагненням до самовдосконалення. Далі звернемося до "колиски" наук - Стародавньої Греції. В цьому часі та просторі управління розглядалося також у контексті керівництва державою. Платон найкращим вважав аристократичний стиль управління і казав так: "найбільш важливе і прекрасне - це розуміти, як управляти державою, і називається це вміння розсудливість і справедливість" [4, с. 36]. В Київській Русі у Х-ХІІ ст. відбувалося становлення і формування системи управління державою. Володимир Мономах у своїх "Повчаннях" уявляв ідеал управлінця, державного діяча в тому, що він повинен мати душу чисту і непорочну, говорити лагідно, не шаленіти словом, не засуджувати мовою, бути гуманним, справедливим. Наступний крок - згадаємо погляди українських філософів різних часів на цей феномен. Йосип Міхневич (1800-1885) значну увагу приділяв проблемам розвитку держави, прав людини. Він вважав управління "узгодженим і гармонійним діянням". Василь Каразін (1773-1842), Петро Лодій (1764-1829) та Яків Козельський (1729 - після 1793) були переконані, що управління має сповідувати принципи гуманізму, демократизму та договору. А ідеал управлінської діяльності вбачали у здійсненні ідеї свободи, рівності й права. Михайло Драгоманов (18411895) розглядав управління державою в світлі ідей свободи і децентралізації, громадянського суспільства як добровільної організації гармонійно розвинених особистостей. Сергій Подо- линський (1850-1891) вважав найкращим управлінням таке, де людина сама управляє всіма сферами свого буття: організовує діяльність, планує роботу, контролює її виконання [5, с. 68-70]. Проблеми управління турбували і представника Кирило-Мефодіївського товариства Миколу Костомарова (1817-1885). Відомий діяч стверджував, що все існування соціуму, а отже, діяльність кожної людини, і управлінська також, підкоряються Божим Законам. Народи, які утверджували віру в Бога і жили в умовах рівності і свободи, досягали успіху [5, с. 69]. До речі, у Біблії можна побачити таке тлумачення поняття "управління". Соломон просив Господа: "Даруй рабу твоєму серце розумне, щоб відрізняти добро від зла; бо хто зможе управляти цим багато- численним народом Твоїм?" [6, с. 362]. У словниках знаходимо, що управління - це: дія організаційна чи керівна; система органів влади; сукупність приладів, за допопогю яких управляють [8, с. 758]. Дієслово "управляти" містить у собі наступні значення: 1) "спрямовувати діяльність, роботу когось чи чогось, бути на чолі, виконувати, завершувати якусь справу" [7, с. 644]; 2) "відати, розпоряджатися справами, керувати роботою, регулювати ход будь-кого чи будь- чого, здійснювати" [8, с. 762]. Отже, загальний термін "управління" містить багато складових і є об'ємним та широким. Подивимось, як тлумачать науковці поняття "педагогічне управління". В.С. Лазарев розуміє його як "безперервну послідовність дій, які реалізуються суб'єктом управління, в результаті яких формується об'єкт, яким управляють, встановлюються цілі спільної діяльності, визначаються засоби їх досягнення, поділяється робота між її учасниками та інтегруються їх зусилля" [9, с. 53]. Н.В. Кузьміна вважає, що це "функція, вид діяльності, що спрямовується на керівництво людьми в найрізноманітніших угру- пуваннях, та галузь знань людини, що допомагає здійснити цю функцію" [10, с.111]. Б.С. Кобзар та Є.П. Пустовойтов визначають управління як діяльність, спрямовану на створення в інших людей таких якостей, які сприяють досягненню його мети. Т.І. Шамова вважає, що управлінська діяльність - це система дій, які спрямовані на підготовку, прийняття і реалізацію рішення (педагогічний аналіз, планування, організація, контроль, регулювання); у цьому процесі беруть участь вчителі, шкільники, батьки, керівники шкіл [11, с. 198]. Проаналізувавши різноманітні точки зору вчених, ми можемо узагальнити, що управління - це: діяльність (В.С. Лазарев, Г.Х. Попов, М.М. Поташник, А. Файоль та ін.); "вплив" однієї системи на іншу, однієї людини на іншу або групу людей (В.Г. Афанась- єв, Л.Б. Ітельсон, А. Орлов, В.А. П'ятін, Н.С. Сунцов, Н.Д. Хмель та ін.). Тут управління - цілеспрямованний вплив суб'єкта на об'єкт та змінення останнього в результаті впливу на інший об'єкт; взаємодія суб'єктів (В.І. Зверєва, П.І. Третьяков, Т.І. Шамова). Взаємодія у філософії визначається як складний багатогранний процес, у якому зміни сторін відбуваються не просто взаємозв'язано, але й взаємозумовлено. Його сутність полягає у нерозривності прямого й зворотного впливу, органічного поєднання змін суб' єк- тів, що взаємодіють один з одним. Крім цього, взаємодія - це цілісна, внутрішньодиференційо- вана саморозвиваюча система. Таке поняття управління припускає взаємну зміну управляючих та тих, ким управляють, переконує в необхідності зміни суб'єктів, що взаємодіють, та самого процесу взаємодії як зміни її станів. функція (М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедо- урі, Н. Кузьміна). У філософії дане значення містить відношення двох груп об'єктів, у якому зміна одного із них супроводжується зміною іншого; взаємо- зв'язок окремих частин у рамках деякого цілого. Можна зазначити, що в останніх двох визначеннях акцент робиться на управлінні із "зворотним зв'язком", тобто на відсутності гомеостазису. Подивимось на тлумачення поняття "менеджмент". Вивчивши різноманітні погляди вчених на цю проблему, ми дійшли висновку, що його створено шляхом дедукції поняття "управління". П. Друкер визначає його як "специфічний вид управлінської діяльності, що обертається навколо людини з метою зробити людей здатними до спільної діяльності, надати їх умовам ефективність та згладити властиві їм слабкості" [18, с. 159-160]. Також він являє собою одну із форм управління, а саме: управління "соціально- економічними процесами у рамках підприємницької корпорації або акціонерної компанії" [12, с. 18]. Хоча роль менеджменту у даному визначенні звужена, оскільки автор обмежує його значення певними рамками, тоді коли менеджмент може бути використаний не тільки у сфері комерції. Стівен П. Роббінс та Мері Коултер визначають менеджмент як процес координації та об' єднання робітничої діяльності інших людей таким чином, щоб вона була ефективною та результативною. М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі розглядають його у декількох значеннях: як "вміння досягати мети шляхом використання праці, інтелекту, мотивів поведінки інших людей", як "управління... функція, вид діяльності, який стосується керівництва людьми у різноманітних організаціях", як "сфера людського знання, яке допомагає реалізувати цю функцію" [12, с. 312]. Проблема особливостей менеджменту в сфері освіти привертала увагу багатьох педагогів, які намагалися визначити її сутнісні риси. Б. М. Андрушків та О.Є. Кузьмін зазначають, що менеджмент є складовою частиною управління, тому що він передбачає цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців. Ю.А. Конаржевський визначає менеджмент як "сукупність знань, необхідних сьогодні не тільки управлінцю, але й будь-якому спеціалісту" [13, с. 34]. В.П. Симонов визначає це поняття як "комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління педагогічними системами, спрямований на підвищення ефективності їх функціонування та розвитку" [14, с. 376]. З точки зору Т.І. Шамової, англійське слово "менеджмент" несе в собі сутність людиноцент- ристського підходу в управлінні, оскільки саме у менеджменті глибоко розроблена поведінкова сторона діяльності менеджера. Саме ця частина менеджменту є виключно корисною, за рахунок чого ми робимо спробу збагатити управління, "олюдинити" його [11, с. 232]. Неочікувану інтерпретацію терміна "менеджмент" пропонує німецький історик І. Шайд. Він виводить його етимологію із італійського слова maneggiare - вміння управляти кіньми. Воно міститься в тому, щоб кінь "виконував певні дії, які він, перебуваючи на свободі, здійснює в деяких умовах абсолютно свободно". А.М. Журавський, спираючись на дане значення, виводить своє трактування: "сукупність мистецтва та науки, задача яких стимулювати людей і спрямовувати їх, щоб вони діяли у рамках дорученої їм справи так само, як вони б діяли за своєю власною ініціативою за умов, що вони розумітимуть всі взаємозв' язки, причини і наслідки кожної конкретної ситуації" [15, с. 13]. Управлінська ситуація в термінах педагогіки може бути названа навчально-педагогічною ситуацією. Для визначення сутності управління навчально-виховним процесом слід виявити, на думку В.А. Якуніна, вихідну одиницю аналізу управлінського процесу, яка інтегрувала б усі процеси управління. В. А. Якунін, спираючись на думку А.В. Філіппова, іменує такою одиницею ситуацію. Вона об'єднує сукупність умов та обставин, у яку активно включені викладач та студент як суб' єкти педагогічної та навчальної діяльності [16, с. 34]. Ми погоджуємося з автором дисертаційного дослідження з проблеми управління навчально-виховним процесом В.Г. Виноградським, що названа вище як сукупність умов та обставин якраз і складає реальну ситуацію, в якій приймаються рішення щодо заходів впливу на того, хто навчається [17, с. 5]. Зазначимо, що прийняття рішення пов'язане з метою управлінської діяльності, яка спрямована на подолання певного протиріччя, розв'язання проблеми. Структура індивідуальної управлінської діяльності, з точки зору В.В. Давидова, характеризується такими етапами: Вивчення стану об' єкта управління, спрямоване на формування ідеальної моделі цього стану чи проблемної ситуації, що виникла. Пошук рішень, які спрямовані на розробку програми перетворення проблемної ситуації: в неї входять визначення задачі-проблеми, мети, загальне планування шляхів та засобів її досягнення. Організація виконання, спрямована на забезпечення виконання програми керівництва. Організація контролю за реалізацією рішень. За своєю сутністю перший етап забезпечує передбачувальні дії; другий - проектувальні; третій та четвертий етапи - реалізаційні, діагностичні, оціночні та контрольно-корекційні. Зважаючи на поняття сутності управління та етапів управлінської діяльності, даємо такі складові управління навчально-виховним процесом: моделювання особистостей тих, хто навчається; вірогіднісне передбачення помилок, успіхів та результатів; проектування трьох категорій педагогіки; інвестування зусиль у подолання проблематичних ситуацій в умовах взаємоспрямованої та взаємозумовленої діяльності викладача та студента; орієнтація на саморозвиток тих, хто навчається за допомогою таких понять, як мотивація, рефлексія, емпатія; забезпечення здорового психологічного клімату; дотримання демократичної політики; прагнення до усунення конформізму; детермінованісь на загальноприйняті цінності; налагодження етичного кодексу взаємовідносин між усіма учасниками навчально- виховного процесу. Спираючись на проведений вище аналіз, даємо наступне визначення: управління навчально- виховним процесом - це прогнозування, моделювання, проектування, інвестування, вирішення НПС в умовах суб'єкт-суб'єктної взаємодії того, хто навчає, та того, хто навчається, яке забезпечує засобами мотивації й рефлексії їх розвиток та саморозвиток. На підставі запропонованого визначення управління навчально-виховним процесом виокремлюємо основні вміння, необхідні для реалізації управління: вміння налагоджувати міжпредметні зв'язки; вміння акумулювати інформацію; вміння генерувати ідеї; вміння встановлювати педагогічну місію; вміння робити акцент на проблемі; вміння з' ясовувати критерії вирішення педагогічної задачі; вміння визначати шляхи та напрямки вирішення задачі; вміння реалізувати автентичні дії для вирішення задачі: гуманні, мотивотворчі, комунікативні, емпатичні; вміння неупереджено оцінити досягнутий результат; вміння рефлексувати, вносити корекцію в дії. Дані вміння стосуються як діяльності того, хто навчає, який управляє перш за все собою, так і діяльності тих, хто навчається, коли вони самі управляють своїм навчанням. "Старайся сам удосконалюватися", - закликав Петрарка. Отже, ми робимо висновок, що менеджмент у сфері освіти розглядається в значенні функції, виду діяльності, способу автентичної дії і в значенні "сфера знань". У численних закордонних джерелах менеджмент розглядається не тільки як наука (сфера знань) управління, але і як мистецтво управління, яке спирається на здоровий глузд та інтуїцію менеджера, що виявляються у вмінні створювати "ситуації інтересу та новизни", імпровізувати, також в артистизмі, оригінальності прийняття рішень, швидкості рефлексії. Таким чином, педагогічний менеджмент можна визначити як науку, мистецтво, сукупність знання, стратегію, які спрямовані на генерацію, акумуляцію, активацію та мобілізацію інтелектуального, духовного, фізичного, інтуїтивного потенціалів, а також трудових та фінансових ресурсів з метою конструктивного функціонування освітньої системи чи навчально- виховного процесу. Сьогодні освіта набуває значно більшої уваги у світі як інформаційна і технологічна характеристика діяльності людей, а носії вищої освіти все відчутніше впливають на розвиток суспільства. В програмних документах урядів європейських країн особливо підкреслюється пріоритетний характер розв'язання проблем освіти в соціально-культурній політиці, а також аналізується залежність між рівнем освіти суспільства і всіма іншими параметрами якості життя [1, с. 5]. Вища освіта як важливий компонент людського капіталу забезпечує особистісну та зовнішню соціальну віддачу. Це, зокрема, прогрес науки, економічне зростання країни, зменшення рівня злочинності, розумне ставлення населення до свого здоров' я. Враховуючи всі ці тенденції щодо ролі освіти в сучасному суспільстві, вищі навчальні заклади визначають для себе основні пріоритети їх реалізації. Найважливішим серед них є якісна підготовка студентів до професійної діяльності в найрізноманітніших сферах економіки і суспільства. Це вимагає підвищення відповідальності педагогічних колективів університетів, інститутів за реалізацію нового, більш глибокого, підходу до навчання та виховання студентів, високого рівня сформованості у них різноманітних професійних та особистісних якостей протягом усіх років навчання у вищому навчальному закладі. ЛІТЕРАТУРА Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті // Освіта України. - 2002. - 23 квітня. Програми щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України // Освіта. - 2004. - № 8. Большой англо-русский словарь / Под ред. И.Р. Гальперина и Э.М. Медниковой (160000 слов). Т. 1. А-М. - М.: Русский язык, 1987. - 1038 с. Волков Г. У колыбели науки. - М.: Молодая гвардия, 1971. - 221 с. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління. - К.: Ака- демвидав, 2003. - С. 65-71. Библия. Книги священного писания. Российское библейское общество. - М., 2001. - С. 362. Тлумачний словник української мови. - Т. 4 (42000 слів). - К.: Вид-во "Аконіт", 2000. - С. 642-664. Словарь современного русского языка и литературы. - Т. 16. - М.; Л.: Изд-во "Наука", 1964. - 1610 с. Лазарев В.С. Управление образованием на пороге новой эпохи // Педагогика. - 1995. - № 5. - С. 12-18. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя. Пси- хологическая структура деятельности учителя и формирование его личности. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. - 183 с. Шамова Т.І. Менеджмент в управлінні школою. - І., 1992. - 232 с. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. - М.: Дело, 1997. - 704 с. Конаржевский Ю.А. Педагогический анализ учебно- воспитательного процесса и управление школой. - М., 1997. - 79 с. Симонов В.П. Педагогический менеджмент. - М., 1999. - 430 с. Кравченко А. И. История менеджмента. - М.: Академический проект, 2003. - 500 с. Якунин В.А. Обучение как процесс управления: Психологические аспекты. - Л., 1988. - 160 с. Виноградский В.Г. Формирование готовности будущих учителей к организации управления образовательным процессом: Дисс. ... к.п.н.: 13.00.08. - Калуга, 2000. - 158 с. Peter F. Drucker, The practice of Management. - New York: Harper and Row, 1954. - P. 159-160.
1 2 3 4 5 Категория: Педагогіка \| Добавил: DoceNt (19.12.2017)
Просмотров: 261 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: