Реферат на тему Здобутки й прорахунки в науці. - Наукознавство - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Здобутки й прорахунки в науці. Здобутки й прорахунки в науці. Як і раніше, чисель-ність наукових співробітників в Україні продовжувала зростати й досягла па початок 1989 р. 220 тис. чоловік. Майже половина з них працювала у вузах, 17 тис.— в Академії наук, решта — у відомчих науково-дослідних установах. Із загальної кількості науковців 6,8 тис. чо-ловік мали вчений ступінь доктора наук, 73,7 тис.— кан-дидата наук. Провідним науковим центром залишалася Академія наук. Тут ведуться дослідження у галузі матеріалознав-ства, математики, кібернетики, фізики, астрономії, фізіо-логії, біології. Проте захоплення рапортами про досяг-нення, перетворення діяльності Академії на зону, майже закриту для критики, спричинилося до нагромадження тут серйозних проблем і прорахунків. Поміж них — без-перечний пріоритет прикладних досліджень, а отже, пе-реважання інститутів технічного та прикладного профі-лю. При цьому понад 90 % нових технологічних розро-бок не впроваджується у виробництво. Орієнтація на прикладні розробки супроводжувалася падінням престижності фундаментальних досліджень. Оцінка результативності прикладних наук за кількістю прибутку на один карбованець, вкладений у науку, має розглядатися як жонглювання цифрами. Вона призвела до уявного економічного ефекту, який на папері обчислю-вався в мільярдах карбованців, а на ділі гальмував розвиток науки. Разом із недостатньою матеріально-тех-нічною оснащеністю інститутів це призвело до втрат Академією наук УРСР провідних позицій з ряду фунда-ментальних напрямів. Істотно вона відстала од Заходу в багатьох питаннях розвитку науки, в рівні наукових розробок. Виявився дефіцит глибоких і плідних науко-вих ідей, помітно знизився рівень винахідництва, Академія наук також завинила перед українським на-родом за катастрофу в Чорнобилі, за створення штучних морів, за стан землі, лісів, повітря. Великі народногоспо-дарські проекти, підготовлені відомчою наукою, також виявилися далекими від світового рівня по технології і якості, до всього вони ігнорували сучасні екологічні і соціальні вимоги. Все це пояснюється тим, що наука, на-самперед академічна, перетворилась у покірну служни-цю, здатну здебільшого лише виправдовувати волюнта-ристські рішення. Серйозними вадами у сфері науки в Україні є ко-мандно-адміністративна форма керівництва наукою, її розпорошеність на академічну, вузівську і галузеві. Чи-малої шкоди науці завдають парадність і самореклама, падіння професіоналізму й моралі деяких науковців та науково-педагогічних колективів, відсутність здорового суперництва, широких дискусій, чесного й відкритого обміну думок, певна ізоляція української науки від сві-тового наукового співробітництва. Внаслідок цього рес-публіка практично залишилася в минулій технологічній епосі, хоча й не збідніла на наукові таланти. Скажімо, кожна сьома інтегральна схема в колишньому СРСР — справа рук та інтелекту спеціалістів і вчених Київського НПО «Мікропроцесор». Проте підприємства не готові до впровадження їх у виробництво. Стурбовані кризою, в якій опинилися наука і-освіта в Україні, відставанням од міжнародних стандартів, ве-лика група українських учених влітку 1990 р. створила Українську наукову асоціацію (УНА) —добровільну гро-мадську організацію науковців. Вона покликана сприяти відродженню української науки утвердженням і реаліза-цією свободи наукової творчості. З метою консолідації науково-технічного потенціалу суверенної України, сти-мулювання творчої діяльності та прискореного розвитку наукоємних і екологічно чистих технологій, розробки .проектів і програм у 1991 р. було засновано Академію технологічних наук України. Такі ж завдання ставить перед своїми членами новостворена Академія техноло-гічної кібернетики України, а також Академія оригіналь-них ідей і проектів. Перші кроки до реального висвітлення історичного процесу, до відходу од бездумного вихваляння тих подій і явищ, які відбувалися і відбуваються в суспільстві, од простого коментування директивних документів та висту-пів партійних і державних керівників роблять історики, 'філософи, економісти, представники інших суспільних наук. Вони розширюють творчі зв'язки з ученими українсь-кої діаспори, які мають значні розробки з україністики, ' використовують у своїй науковій діяльності джерельну базу, нагромаджену за кордоном, беруть участь у спіль-них наукових конференціях та симпозіумах. Ряд визнач-них вчених українського зарубіжжя діляться своїм досві-дом та результатами досліджень, працюючи в Україні. Так, створений у 1991 р. Інститут сходознавства АН України очолив О. Й. Пріцак — професор Гарвардського університету (СШЛ). Журнал «Сучасність», видання яко-го з 1992 р. почало здійснюватися і в Києві, редагує Т. Г. Гунчак — професор Радчерського університету, що поблизу Нью-Йорка. Значна частина його наукової і ре-дакторської діяльності проходить в Україні. Розвиток україністики за рубежем широко фінансують піднрпємці-мецеyати. Зокрема, канадський мільйонер українського походження П. Яцик дав мільйон доларів для створення дослідницького центру української історії при Альбертському університеті. Сотні тисяч доларів він виділив на організацію кафедри у Гарвардському украї-нознавчому інституті, видання англомовної українознав-чої енциклопедії тощо. З подібних фондів фінансуються стажування та інші студії молодих науковців з України. Отже, перед ученими відкриваються нові можливості, постають складні і серйозні завдання по дальшому, справжньому розвитку науки.
1 2 3 4 5 Категория: Наукознавство \| Добавил: Aspirant (04.08.2013)
Просмотров: 574 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: