Реферат на тему Теорія і практика конкретних соціально-економічних досліджень - Наукознавство - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Теорія і практика конкретних соціально-економічних досліджень. Теорія і практика конкретних соціально-економічних досліджень План 1. Поняття, види та етапи конкретно-економічного дослідження 2. Поняття, функції та структура програми соціально- економічного дослідження 3. Методологічний розділ програми 4. Методичний розділ програми Поняття, види та етапи конкретно- економічного дослідження Конкретно-економічне дослідження — це система логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-техніч-них процедур, спрямованих на вивчення, аналіз і систематизацію наукових фактів, виявлення зв'язків і залежностей між соціаль-но-економічними явищами та процесами з метою прийняття на основі зібраної інформації рішень, розробки заходів щодо управ-ління досліджуваним об'єктом, його розвитком. Характерною особливістю конкретних досліджень є те, що вивчення соціально-економічних процесів здійснюється через аналіз людської діяльності (або її результатів), через виявлення інтересів та потреб людей. Тому за своєю гносеологічною струк-турою емпіричне дослідження є особливим типом суб'єктно- об'єктних відносин, в яких джерелом первинної інформації завжди виступають документи про діяльність та результати робо-ти об'єкта і факти свідомої поведінки людей. Специфіка конкретного дослідження полягає в тому, що це не просте збирання, відбір будь-яких фактів (такий відбір може бути і суб'єктивним, тенденційним), а наукова процедура, у ме-жах якої: — використовуються спеціальні наукові методи збирання інформації (опитування, аналіз документів, спостереження, екс-перимент тощо); — застосовуються спеціальні наукові технології (організація вибірки, визначення системи показників, техніка обробки й ана-лізу інформації). Конкретні соціально-економічні дослідження проводять з метою вирішення, як правило, наступних завдань: — опис деякої соціально-економічної реальності (наприк-лад, вивчення бюджету часу, опитування громадської думки, на-прям діяльності, організація); — пояснення суперечностей або особливостей функціону-вання соціальних спільнот чи процесів (соціальних конфліктів, безробіття, плинності кадрів, напруженості відносин у трудовому колективі тощо); — прогнозування тенденцій розвитку (зміни у ставленні до праці, у формуванні соціально-трудових відносин, динаміка еко-номічного зростання);— практичне перетворення соціально-економічної реальності (запровадження соціальних технологій, проектів, планів тощо). Залежно від глибини аналізу предмета вивчення, масштаб-ності та складності завдань розрізняють такі основні види дослід-ження: розвідувальне, описове й аналітичне. Розвідувальне дослідження (інколи його ще називають піло-тажним або зондажним)—це дослідження-проба методичного ха-рактеру, яке проводиться з метою отримання додаткової інфор-мації про предмет та об'єкт дослідження, уточнення і коригуван-ня гіпотез, завдань та інструментарію. Крім того, за його допомогою визначається обсяг сукупності обстеження і з'ясову-ються можливі труднощі, яких слід очікувати в ході дослідження. Різновидом пілотажного дослідження є експрес-опитування, яке використовується для з'ясування ставлення людей до актуаль-них подій і фактів суспільно-політичного життя, для визначення ефективності вжитих заходів, оцінки їх громадською думкою, складання прогнозів щодо розвитку вільних економічних зон. Можливе використання зондажного дослідження і для уточ-нення предмета в формі експертного опитування осіб, компетент-них з питань соціально-економічної проблеми, що вивчається. Розвідувальне дослідження завершується чітким формулюван-ням проблеми, визначенням мети, завдань і формуванням основ-них гіпотез. У пілотажному дослідженні використовується найбільш до-ступний метод збирання інформації—анкетне опитування чи екс- прес-інтерв'ю, що дозволяє провести його за короткий термін. Воно, як правило, охоплює невеликі обстежувані сукупності і ґрун-тується на звичайній програмі та стислому інструментарії. В ціло-му цей вид дослідження виконує допоміжні завдання і служить оперативній меті. Описове дослідження (або інформаційне) є більш складним видом конкретно-економічного вивчення явища чи предмета. Метою цього дослідження є отримання емпіричної інформації, здатної дати відносно цілісне уявлення про досліджуване явище, його структурні компоненти, за допомогою яких можна було б перевірити висунуту гіпотезу, а в разі її підтвердження — зробити повний кількісний і якісний опис об'єкта. Інформацію збирають за описовим планом на підставі вибіркового чи монографічного обстеження, анкетування, групування, кореляційного аналізу тощо. Описове дослідження проводиться тоді, коли об'єкт аналізу — велика кількість об'єктів з найрізноманітнішими характерис-тиками, як-от: колектив великого підприємства, населення міста, велика кількість малих підприємств тощо. У досліджуваному об'єкті визначають відносно однорідні групи, порівнюють їх кількісно-якісні характеристики, з'ясовують наявність чи від-сутність зв'язку між ними тощо. Описове дослідження, здебільшого, проводиться за повною програмою і йому передує апробація інструментарію. Найбільш складним видом соціально-економічного аналізу є аналітичне дослідження. Воно пов'язане з розкриттям причин, які викликали появу того чи іншого явища й зумовили його ха-рактер, динаміку змін, гостроту суперечностей тощо. Для збиран-ня інформації в процесі дослідження використовуються комп-лексні методики, які взаємодоповнюють одна одну. Тому важли-ва роль у такому дослідженні належить процедурі інтерпретації інформаційного масиву. Природно, що за цих умов значно зрос-тають вимоги до професійного рівня спеціаліста, зокрема, його вміння взаємопов'язувати інформацію, що надходить з різних джерел і різниться за формами. Аналітичному дослідженню передують розвідувальні та опи-сові дослідження, на підставі яких формуються попередні уяв-лення щодо окремих сторін об'єкта і предмета, обираються опти-мальні форми й методи для подальшого їх вивчення. Самостійним різновидом аналітичного дослідження є експеримент. Зрозуміло, що проведення аналітичного дослідження потре-бує ґрунтовних теоретичних знань, навичок аналізу складних со-ціально-економічних проблем. У таких дослідженнях важливо ба-чити об'єкт системно, у всіх його внутрішніх і зовнішніх взає-мозв'язках та взаємозалежностях. Можливо, саме тому початківці порівняно рідко вдаються до цього виду дослідження. Залежно від того, розглядається об'єкт у статиці чи динаміці, соціально-економічне дослідження може бути разовим або по-вторним. Разове дослідження дає інформацію про стан і кількісні ха-рактеристики об'єкта аналізу в момент його вивчення. Ця інфор-мація певною мірою може бути названа статичною, оскільки відображає немов би моментальний «зріз» об'єкта, але вона не дає змоги виявити тенденції його зміни в часі. Разові дослідження проводяться найчастіше як допоміжні у більш складних дослід-женнях. Залежно від поставленої мети збирання інформації може відбуватися в два, три і більше етапів. Тривалість часового інтер-валу між початковою і повторною стадіями дослідження є різною, оскільки соціально-економічні процеси мають неоднакову ди-наміку і циклічність. Часто саме властивості економічного об'єкта визначають інтервали повторних досліджень. За масштабністю проведення розрізняють міжнародне, за-гальнонаціональне (у масштабах всієї країни), регіональне, галу-зеве і локальне (у місті, районі, колективі) дослідження. Практично існує можливість вивчати будь-яке явище чи процес на рівні розвідувального, описового чи аналітичного до-слідження, яке може мати разовий або повторний характер і в ході якого використовують і комбінують різні методи збирання та обробки інформації. Конкретний вибір того чи іншого виду дос-лідження залежить від мети дослідження, специфіки досліджува-ної проблеми, її наукової і практичної доцільності тощо. Перед остаточним вибором виду дослідження важливо також оцінити знання та досвід колективу дослідників, вміння його членів ви-користовувати й комбінувати різноманітні методи вивчення об'єкта. Етапи проведення конкретних соціально-економічних досліджень Проведення дослідження передбачає низку логічно послідов-них, взаємопов'язаних етапів: 1. Підготовчий етап включає: — вивчення проблеми; — розробка та затвердження програми дослідження; — складання робочого плану, який має оперативний харак-тер. У плані намічаються основні етапи дослідження, методи збо-ру інформації, види звітності, розраховуються очікувані резуль-тати, терміни виконання цих робіт; — підготовку інструментарію; — розробка макетів, таблиць, бланків, анкет, інструкцій. 2. Етап польового дослідження—збирання первинної інфор-мації про досліджуваний об'єкт; під останньою розуміють неуза- гальнені відомості (наприклад, відповіді на питання анкети, інтер-в'ю, дані документів і спостереження тощо), які потребують по-дальшої обробки й аналітичного аналізу. 3. Підготовка зібраної інформації до обробки та її обробка. 4. Аналіз та узагальнення отриманої соціально-економічної інформації. 5. Підведення підсумків дослідження, формулювання вис-новків і наукового обґрунтування рекомендацій, розробка про-гнозів і проектів змін. Етапи проведення дослідження, здебільшого, відображають-ся в програмі і робочому плані. У межах кожного з названих етапів можуть бути виділені свої послідовні фази — проміжні етапи. Так, на етапі визначення методів дослідження спочатку розробляється відповідний інструментарій (анкети, форми таблиць, тести тощо), після чого з метою апробації методики проводиться невелике піло-тажне дослідження, яке дає можливість своєчасно відкоригувати й удосконалити як саму методику, так і робочу документацію. Зазначимо, що, незважаючи на присутність в соціально-еко-номічному дослідженні вищеназваних етапів, єдиної форми на-укового аналізу не існує. У науковій літературі зустрічаються й інші підходи. Поняття, функції та структура програми соціально-економічного дослідження Наукове дослідження — не довільна процедура, а серія логіч-но послідовних операцій органічно пов'язаних між собою єди-ною метою, необхідністю отримання максимально вірогідних і надійних даних про досліджуване явище чи процес. Ці операції поєднуються в єдину систему головним документом — програ-мою дослідження. Програма дослідження — це документ, який регламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведення конкретного дослідження. Вона виконує роль стрижневого кореня досліджен-ня, зумовлюючи тим самим його змістовно-смислову цінність, якість та надійність отриманої інформації. Програма, по суті, є теорією і методологією конкретного вивчення окремого емпірич-ного об'єкта чи явища. У ході складання програми вирішуються проблеми вибору об'єкта дослідження, розробляються конкретні методики збирання, опрацювання й аналізу даних, апробується надійність емпіричної інформації, наукової інтерпретації фактів, за її відсутності дослідження нагадує пошук методом проб і поми-лок, що в ряді випадків " не дає пізнавального ефекту. Серед основних вимог до формування програми слід назва-ти такі: — теоретико-методологічна обґрунтованість; — структурна повнота, тобто наявність у програмі всіх струк-турних елементів; — логічна послідовність всіх елементів, ланок програми. Так, не можна братися за розробку робочого плану без попереднього формулювання мети і завдань дослідження. Як і безглуздо нама-гатися формулювати гіпотези, не уявляючи предмета; — гнучкість програми. На перший погляд, це суперечить попередній вимозі. Однак на практиці в міру розробки програми або при появі нових, непередбачених обставин доводиться повер-татися до вже сформульованих положень і вносити в них корек-тиви; — ясність і точність, деталізація програми. Програма конкретно-економічного дослідження виконує три основні функції: — методологічну (дає змогу визначити проблему наукову і практичну, задля якої здійснюється дослідження; сформулювати його мету і завдання; зафіксувати вихідні уявлення про дослід-жуваний об'єкт; зіставити дане дослідження з тими, що проводи-лись раніше або проводяться паралельно щодо аналогічних про-блем); — методичну (дає можливість розробити загальний логіч-ний план дослідження; визначити методи збирання і аналізу пер-винної інформації; виробити процедуру дослідження; провести порівняльний аналіз отриманих результатів щодо аналогічних досліджень); — організаційну (забезпечує розробку чіткої системи розподі-лу праці між членами дослідницької групи; налагодження конт-ролю за ходом і процесом дослідження, публікацію за необхідніс-тю результатів тощо). Підготовка програми наукового дослідження — справа над-звичайно відповідальна, вона вимагає значних витрат часу та зу-силь. Практика показує, що на розробку програми інколи йде набагато більше часу, ніж на проведення самого дослідження. Однак економити на ній не слід. Ретельно продумана програма дослідження — найважливіша умова і запорука проведення його на високому науковому рівні. Науковці і дослідники сформулювали низку порад і прак-тичних рекомендацій, якими доцільно користуватися у процесі розробки і складання програми. Насамперед слід зважити, чи є до-слідження достатньо значущим і чи будуть корисні для справи його результати, чи варто витрачати час і кошти на копітку дослідниць-ку справу. Можливо, у ході його підготовки з'ясується, що існу-ють уже готові аналоги розв'язання досліджуваної проблеми. Тоді краще скористатися ними, ніж починати нове дослідження. Слід також добре подумати над тим, чи будуть наявні не-обхідні засоби й фінансові ресурси на оплату друкування таблиць, анкет, їх тиражування, машинного часу обробки анкет (при ко-ристуванні комп'ютером) тощо. Важливим є й з'ясування, чи ма-тиме дане дослідження підтримку з боку зацікавлених осіб, органів управління, громадських організацій, адміністрації. Особливо рекомендується скласти алгоритм здійснення по-слідовності дослідницьких операцій типу: що читати з даної про-блеми? З ким консультуватися? Не варто шкодувати часу на са-моосвіту, пошуки й опрацювання спеціальної літератури, яка містить досвід проведення подібних досліджень іншими науков-цями і практиками. Нарешті, є бажаним оформлення програми як окремого документа дослідження, що допоможе не лише у здійсненні аналізу, а й при з'ясуванні отриманих результатів та підготовці висновків і практичних рекомендацій. У соціально-економічній літературі вважається загальновиз-наним, що структура програми дослідження складається з двох розділів: методологічного і методичного. Усі елементи програми тісно і жорстко взаємопов'язані і ут-ворюють єдине ціле. Методологічний розділ програми Вихідним пунктом проведення практично орієнтованого дослідження є та чи інша проблемна ситуація, яка стосується пев-них підприємств, груп людей, їх інтересів і потребує вирішення. Фіксація проблемної ситуації та з'ясування її суті передують ем-піричному дослідженню у вузькому значенні цього виразу, утво-рюючи попередній етап соціально-економічного аналізу. Проблемна ситуація — це реально існуючі у соціально-еко-номічній дійсності протиріччя, способи, алгоритми розв'язання яких у даний момент невідомі, незрозумілі. Це завжди супе-речність між потребами людей у якихось результативних теоре-тичних або практичних діях і незнанням шляхів та засобів їх до-сягнення, реалізації. Вирішити проблему—значить отримати нові знання чи створити теоретичну модель, що пояснює те чи інше явище, виявити чинники, які дозволяють впливати на розвиток процесів у бажаному напрямі. Розрізняють соціально-економічні наукові проблеми. Соціально-економічна проблема—це соціальне, економіч-не, життєве протиріччя, яке вимагає організації цілеспрямованих дій для його усунення, пошуку нових шляхів і засобів розв'язан-ня. Наукова проблема — це стан «знання про незнання» якісних і кількісних змін, тенденцій розвитку певного процесу. Вона відо-бражає проблемну ситуацію пізнавального характеру, в якій фіксуються протиріччя між знаннями про потреби суспільства і його організацією для певних теоретичних і практичних дій, з одного боку, і незнанням шляхів, засобів їх реалізації — з іншого. З метою виділення й формулювання проблеми важливо: — встановити реальне існування даної проблеми; — виділити найбільш істотні елементи чи чинники пробле-ми, вирішення яких належить саме економічним, а не іншим нау-кам; — виокремити вже відомі елементи проблемної ситуації, які не потребують спеціального аналізу і виступають як інформацій-на база для розгляду невідомих елементів; — виділити в проблемній ситуації головні й другорядні ком-поненти для визначення основного напряму дослідницького по-шуку;— проаналізувати наявні рішення аналогічних проблем. Для цього слід опрацювати літературу з даного питання, провести бе-сіди з компетентними людьми-експертами, спеціалістами з цих проблем або з практиками з великим досвідом у цій галузі. При формулюванні проблеми слід уникати висунення про-блем надто широкого характеру. Якщо немає можливості відразу надати формулюванню проблеми чіткості й прозорості, то можна це зробити в подальшому, в міру методологічної та методичної розробки інших частин програми. За своєю складністю проблемні дослідження можна поділи-ти на локальні (на рівні окремого трудового колективу), регіо-нальні (на рівні великих підприємств, соціальних інститутів) і загальнодержавні (на рівні суспільства в цілому). У даному ви-падку мається на увазі впровадження у процес дослідження сис-темного підходу. Проте на практиці дослідникам доводиться оби-рати такі проблемні ситуації, в яких вивчаються окремі сторони об'єкта. Формулювання проблеми значною мірою визначає вид до-слідження — чи буде воно розвідувальним, описовим або аналі-тичним, а також його мету, завдання, об'єкт і предмет. Набуттям проблемною ситуацією чіткого виразу у вигляді формулювання проблеми і стає можливим початком конкретно-го дослідження. Формулювання теми і мети дослідження З'ясувавши попередньо суть проблемної ситуації, слід чітко зафіксувати проблему в назві дослідження. Назва дослідження вводить у його проблематику, окреслює контури того, що буде ставитись як мета дослідження, містити у собі спрямованість на прийняття певного управлінського рішення. Тим самим відбу-вається початкове обмеження (конкретизація) поставленої про-блеми. Мета дослідження — це очікуваний кінцевий результат, те, що має бути досягнуто в результаті проведення дослідження. Мета визначає загальну спрямованість дослідження — отримання інформації для розробки рекомендацій, підготовки і прийняття управлінських рішень, здатних підвищити життєздатність со-ціальної організації (змінити стиль поведінки її членів, сприяти економічному зростанню, оптимізувати професійну адаптацію молоді). Програма має чітко відповісти: на вирішення якої проблеми і на отримання якого результату зорієнтовано дослідження. Мета може мати як теоретичний, так і прикладний, практичний харак-тер. Залежно від цього і саме дослідження буде теоретичним або прикладним. Об'єкт дослідження — це будь-який аспект, рівень чи зріз дійсності, явища або процесу, що явно чи неявно містить соціаль-но-економічні протиріччя і породжує проблемну ситуацію, на яку спрямований процес пізнання. Об'єкт дослідження характеризується кількісно, структур-но, а також з точки зору просторової і часової обмеженості. У програмі належить чітко зафіксувати такі характеристики об'єктів дослідження, як: — просторові (підприємство, район, область, регіон); — часові (період початку і закінчення дослідження); — галузеві (вид діяльності, яку досліджують, наприклад, маркетингову, підприємницьку); — соціально-демографічні (стать, вік, освіта, сімейний стан тощо). Предметом дослідження є ті властивості та сторони об'єкта, які найбільш рельєфно відображають приховані в ньому проти-річчя, ту проблему, яка досліджується. Це можуть бути певні види чи характеристики діяльності людей, потреби, інтереси, сукуп-ності підприємств. У предметі відображається взаємозв'язок про-блеми і об'єкта дослідження. Отже, об'єкт — це те, що містить у собі певні протиріччя, а предмет — це ті його властивості та сторони, які відображають це протиріччя. Об 'єкт і предмет дослідження можуть збігатися, якщо до-слідник ставить перед собою завдання вивчити всю сукупність закономірностей функціонування й розвитку об'єкта. Якщо ж дослідження обмежується вивченням окремих характеристик об'єкта, то предметом стають ті його сторони, які містять ці ха-рактеристики. Визначити об'єкт і предмет дослідження, що так ясно і зро-зуміло в теорії, на практиці інколи буває досить важко. Тому при розробці конкретного дослідження на етапі визначення його об'єкта і предмета обов'язковою процедурою є попередній си-стемний аналіз. Його мета — побудувати гіпотетичну (або кон-цептуальну) модель об'єкта як системи, розкрити увесь комп-лекс його елементів і зв'язків, як внутрішніх, так і зовнішніх. Завершальним етапом розробки методологічного розділу програми є висунення і перевірка гіпотез. Гіпотези — це наукові припущення, висунуті для можливого пояснення певних фактів, явищ, процесів, які потрібно підтвердити або спростувати. Мож-ливість перевірки гіпотез є необхідною їх характеристикою. Гіпотези — відправні пункти емпіричного дослідження, по-дальші його етапи знаходяться в прямій залежності від висунутих гіпотез. Вони сприяють оперативності вивчення предмета, підка-зують вибір методів збирання інформації. У випадку відсутності гіпотез різко падає рівень дослідження, а його результати та уза-гальнення зводяться до опису відсоткових виразів тих чи інших індикаторів та досить тривіальних рекомендацій. Тому, за загаль-ним правилом, краще висунути погані гіпотези, ніж не мати нія-ких. Наукові гіпотези можуть бути сформульовані тільки в ре-зультаті попереднього аналізу досліджуваного об'єкта, звернен-ня до наявних наукових даних. Саме цим відрізняється просте припущення від наукової гіпотези. Припущення, ґрунтоване на повсякденному життєвому досвіді науковця, може відіграти роль своєрідної підказки при висуванні наукових гіпотез. Існують певні правила обґрунтування гіпотез та їх перевірки: — гіпотеза має узгоджуватися з усіма фактами або принаймні певною мірою пояснювати їх; — із кількох суперечливих гіпотез, висунутих для пояснен-ня серії фактів, перевага надається тій, яка однозначно пояснює більше їх число; — для пояснення серії пов'язаних фактів слід висувати яко-мога менше гіпотез, а їх зв'язок має бути якнайтіснішим; — при висуванні гіпотез слід усвідомлювати вірогідний ха-рактер їх висновків; — неприпустимо керуватися в одному дослідженні супереч-ливими гіпотезами; — гіпотези мають бути сформульовані лаконічно і однознач-но, не допускати різного тлумачення, не містити твердження, які суперечать уже доведеним положенням і фактам. У літературі існують різні класифікації джерел висування гіпотез, методів їх перевірки. Гіпотези можуть бути перевірені емпіричним шляхом (за допомогою звернення до фактів, виявле-них у ході дослідження) або логічним (за допомогою інтерпре-тації понять, логічної моделі формування концепції). Розрізняють гіпотези робочі і наукові, первинні (ті, що вису-ваються до польового дослідження) і вторинні (ті, що висувають-ся після його проведення). Виділяють також гіпотези-основи і гіпо- тези-наслідки, які виводяться з перших; описові (уявлення про характеристики, структурні і функціональні зв'язки досліджува-ного об'єкта), пояснювальні (уявлення про причинно-наслідкові зв'язки, що існують у досліджуваному об'єкті і вимагають експе-риментальної перевірки); прогностичні (допомагають розкрити об'єктивні тенденції функціонування та розвитку об'єктів, що вивчаються). Залежно від рівня аналізу досліджуваних об'єктів гіпотези поділяються на теоретичні (припущення про характер зв'язків ідеальних об'єктів), статистичні (припущення про характер ста-тистичних взаємозв'язків об'єктів емпіричні (припущення про характер взаємозв'язків емпіричних ознак). Сформулювати добру робочу гіпотезу надзвичайно склад-но. Вихідними моментами тут є і отримана до проведення дослід-ження інформація і професійний досвід науковця. Нерідко для опрацювання гіпотез та процедур дослідження проводять попе-реднє, розвідувальне дослідження. У такому випадку достатньо обґрунтовані гіпотези можуть бути висунуті лише в процесі до-слідження. Наведемо приклад однієї з гіпотез. Так, якщо ми досліджує-мо проблему використання працівниками вільного часу, можна висунути такі робочі гіпотези: 1. Ефективність використання працівниками вільного часу залежить віл комплексу об'єктивних і суб'єктивних чинників. 2. Найважливішими об'єктивними чинниками, від яких за-лежить ефективність використання вільного часу, є: а) умови праці, стан засобів виробництва; б) сімейний стан; в) побутові умови життя; г) стан інфраструктури підприємства і місця; ґ) про-живання; д) фінансові можливості. 3. Найважливішими суб'єктивними чинниками, які вплива-ють на ефективність використання працівниками вільного часу, є: а) рівень розвитку потреб працівників; б) спрямованість їхніх інтересів; в) їхні ціннісні орієнтації; г) планування та організація вільного часу. Формулювання основних завдань дослідження Завдання дослідження — це сукупність конкретних цільо-вих установок, які спрямовані на аналіз і вирішення проблеми. Вони розкривають зміст предмета дослідження, визначають за-соби досягнення поставленої мети і мають узгоджуватися з гіпо-тезами. Завдання дослідження можуть бути основними і неоснов-ними. Основні зумовлені метою дослідження і визначають по-шук відповіді на його центральне питання: які шляхи й засоби вирішення даної проблеми? Однак може виникнути ситуація, коли висування додаткових гіпотез вимагає вирішення й інших питань. Відповідно постають і додаткові завдання, які допомага-ють більш повному вирішенню досліджуваної мети. Отже, завдання формулюють питання, на які має бути отри-мана відповідь, а завдяки цьому буде реалізована мета досліджен-ня. Якщо мета прикладна, то і завдання мають практичний ха-рактер. Удослідженні, орієнтованому на вирішення теоретичних проблем, основними виступають теоретичні завдання, а практич-ні — неосновними. У прикладному дослідженні, навпаки, прак-тичні завдання — основні, а теоретичні — неосновні. Методичний розділ програми Поряд з методологічним велике значення в дослідженні має методичний розділ програми, який включає: — обґрунтування вибірки, одиниць спостереження; — визначення й обґрунтування методів дослідження; — логічну структуру інструментарію; — стратегічний і робочий плани дослідження. Характер досліджуваної проблеми, мета і завдання визначають, яким має бути і його об'єкт. Об'єктом конкретного дослідження є під-приємства, трудовий колектив, що за своїми організаційно-еко-номічними характеристиками і виступають носіями тієї чи іншої проблеми. У методичному розділі програми мають бути чітко вказані: — об'єкт емпіричного дослідження; — тип дослідження (є воно суцільним чи вибірковим); — якщо воно є вибірковим, то чи претендує на репрезента-тивність; — ступені відбору і темп його на кожному ступені; — документи вибірки (звітнідокументи, картотека, карта, плани); — одиниця спостереження на останньому ступені вибірки. Принципи вибіркового обстеження лежать в основі всіх методів: анкетного опитування, інтерв'ю, спостереження, експерименту, аналізу документів. Вибірковий метод значно скорочує витрати праці, часу, за-собів на вирішення тієї чи іншої проблеми, підвищує якість і надійність процедур збирання та обробки даних, дозволяє вивча-ти об'єкти, суцільне дослідження яких неможливе через великий обсягвитрат. Подальшою складовою методичної частини програми є об-ґрунтування основних методів дослідження, що їх використову-ватимуть у процесі аналізу проблеми. Під методом розуміють правила, способи збирання, оброб-ки й аналізу інформації. Науковими методами називають також правила та способи, за допомогою яких встановлюється зв'язок між фактами, гіпотезами та теоріями. Вибір методів збирання первинної інформації визначаєть-ся, як правило, метою дослідження, специфікою його об'єкта і предмета, фінансово-економічним забезпеченням та емпіричною інтерпретацією робочих понять, об'єктивністю підтвердження гіпотез тощо. Вибрати метод означає обрати той чи інший опти-мальний шлях отримання нової інформації для виконання по-ставленого завдання. Обґрунтування методів збирання первинної інформації — надзвичайно важлива частина методичного розділу програми. Якщо, наприклад, буде використаний такий метод, як аналіз до-кументів, то слід вказати, які документальні джерела вивчати-муться, їх статистичні форми, плани, звіти тощо, а також метод аналізу їх змісту. А використання методу опитування вимагає опису його техніки, організаційної структури та змісту анкети, місця проведення тощо. При визначенні методів збирання первинної інформації до-слідник має брати до уваги ряд моментів: — оперативність і економічність дослідження не повинні за-безпечуватися на шкоду якості даних; — жодний метод не є універсальним, він має свої чітко ок-реслені пізнавальні можливості. Тому не існує взагалі «добрих» чи «поганих» методів, є лише адекватні або не адекватні поставле-ним завданням методи; — надійність того чи іншого методу забезпечується не тільки його обґрунтованістю, а й дотриманням правил його застосуван-ня; — вибір методу залежить від мети дослідження, обсягу вибір-ки, способу обробки даних і фінансових можливостей. Вибір того чи іншого методу залежить і від низки інших об-ставин: ступеня розробки в науковій літературі проблеми, що вив-чається, можливостей дослідника чи дослідної групи, цілей і зав-дань дослідження. У більшості досліджень використовується не один, а кілька методів збирання інформації, що підвищує надійність і вірогідність одержаних даних. У методичну частину програми входить також логічна струк-тура інструментарію, яка вказує, на вияв яких властивостей і сторін досліджуваного предмета спрямований той чи інший блок питань, порядок їх розміщення в інструментарії. Сам інструментарій (ан-кета, баланс підприємства, звіти, плани, опитувальний листок, карта фіксації результатів спостереження, методики збирання даних, інструкції з проведення дослідження, шифрувальні листи для вхідної і вихідної інформації, а також для обробки даних на ЕОМ, інструкції для наукового аналізу тощо) додається до про-грами як самостійний документ. Поряд з вищеназваним програма містить і логічну схему об-робки первинної інформації, яка передбачає, насамперед, оброб-ку, аналіз та інтерпретацію одержаних даних, а також формулю-вання на цій основі відповідних висновків і розробку практич-них рекомендацій. При проектуванні та організації дослідження програми важ-лива роль належить стратегічному (принциповому) і робочому планам дослідження, що відображають основні стратегічні й опе-ративні процедурні заходи, які слід здійснити. Основна переду-мова для вибору стратегічного плану дослідження — стан знання про об'єкт до моменту збирання емпіричних даних, а отже, мож-ливість для розробки гіпотез. Після вибору стратегії наукового пошуку складається чіткий робочий план дослідження. За своїм призначенням він поклика-ний упорядкувати основні етапи дослідження згідно з програмою, календарними строками, матеріальними та людськими ресурса-ми. У робочому плані документально фіксуються всі види робіт і ресурсних витрат, необхідних для виконання програми, в чіткій хронологічній послідовності розписано, що, кому і коли робити: розмноження анкет, домовленість про строки та умови проведен-ня польового дослідження з конкретними організаціями, устано-вами, місце проведення дослідження, організація мережі анке- терів та інтерв'юерів (якщо в цьому є потреба), відправка частини співробітників у відрядження (якщо дослідження регіональне), визначення строків закінчення етапів дослідження та підготовки звіту тощо.
1 2 3 4 5 Категория: Наукознавство \| Добавил: Aspirant (04.08.2013)
Просмотров: 1389 \| Рейтинг: 1.0/1

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: