Реферат на тему Основні етапи проведення наукових досліджень - Наукознавство - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Основні етапи проведення наукових досліджень. Основні етапи проведення наукових досліджень План 1. Основні етапи проведення наукових досліджень 2. Економічна ефективність наукових досліджень Науково-дослідна робота — це чітко організований комп-лекс дій, спрямованих на отримання нових знань, що розкрива-ють суть процесу і явищ в природі і в суспільстві з метою викори-стання їх у практичній діяльності. Наукове дослідження проводиться в певній послідовності: — чітко визначається актуальність, новизна і значення для народного господарства даної проблеми; — відповідність профілю наукових організацій, які будуть проводити дане дослідження, джерела фінансування та впровад-ження результатів у виробництво, наукові дослідження будь-якого класу, виду організовуються за схемою, яку можна представити у такому вигляді: — вивчення стану об'єкта дослідження, обґрунтування ак-туальності теми; — вивчення цілей і конкретних завдань дослідження; — вибір методики проведення дослідження; — опис процесу дослідження; — обговорення результатів; — формування висновків про результати досліджень, їх оцін-ка і впровадження у виробництво. Реалізація цих напрямів проводиться в три етапи. На першому етапі дослідження всебічно аналізується сучас-ний стан проблеми, яка вивчається і розробляється, техніко-еко- номічне обґрунтування теми. На основі аналізу стану проблеми, актуальності, новизни теми і визначаються основні завдання дослідження. Актуальність визначається тим, як вирішення даної пробле-ми буде сприяти розвитку пріоритетних напрямів науки, забез-печенню виконання економічних програм держави чи певного регіону, зв'язок проблеми із комплексними програмами. Актуальність теми можна визначити також враховуючи: — значимість розробок для різних нових напрямів у галузі науки, техніки та виробництва; — створення нових технологій, нових типів продукції, об-ладнання; — вирішення комплексних питань підвищення якості про-дукції, виробів, економія матеріалів, поліпшення умов праці, по-ліпшення параметрів виробів. Після затвердження техніко-економічних показників кон-кретизуються цілі та завдання, встановлюється зв'язок між су-міжними темами, які раніше виконувалися іншими науковцями або плануються для виконання, визначаються і обґрунтовуються об'єкти дослідження. Складається бібліографічний список вітчиз-няної і зарубіжної літератури, науково-технічних звітів НДІ, ре-феративних збірників. Далі складається план наукового дослідження теми, мето-дики дослідження і робочий план. У програмі вказується замов-ник роботи, виконавці, обсяги і термін виконання. У плані ви-значається період виконання, сума затрат, джерела фінансування й очікувальний ефект від результатів дослідження. Із методик дослідження вибирають методи, які найбільше доцільно використовувати при дослідженні конкретної теми. На другому етапі концентруються зусилля виконання по-ставлених конкретних завдань, розроблених на першому етапі. Проводяться теоретичні чи експериментальні дослідження для отримання інформації про об'єкт, явище чи процес, яку аналізу-ють, групують для подальшого її перетворення відповідно до по-треб дослідження. Етап проведення дослідження з використанням теоретичних та емпіричних методів починається із доведення робочої гіпоте-зи, формулювання висновків і рекомендацій, постановки експе-рименту, коригування попередніх висновків і результатів. Після закінчення теоретичних і експериментальних дослі-джень проводиться загальний аналіз. Основою загального аналі-зу теоретичних та експериментальних досліджень є співставлен- ня робочої гіпотези з отриманими даними в процесі дослідження. У результаті теоретико-експериментального аналізу можуть виникнути такі ситуації:— встановлено повне або досить повне співпадання гіпотези, теоретичних передумов із результатами досліду. При цьому до-датково згруповують отриманий матеріал так, щоб було видно, з чого випливають основні положення розробленої раніше гіпоте-зи, внаслідок чого вона перетворюється в доведене теоретичне положення, теорію; — експериментальні дані тільки частково підтверджують положення гіпотези, а в іншій частині їй суперечать. У цьому ви-падку гіпотезу змінюють і переробляють її так, щоб вона відпо-відала результатам експерименту. Далі проводять додаткові ко-ригуючі експерименти з метою підтвердження робочої гіпотези і перетворення її в теорію; — гіпотеза не підтверджується експериментом, тоді її кри-тично аналізують і повністю переглядають, потім проводять нові експериментальні дослідження з урахуванням нової робочої гіпо-тези. Результати, що не підтверджені, не відкидаються, вони мо-жуть сприяти формуванню правильної уяви про об'єкт, явища і процеси. Після проведення аналізу і оцінки економічної ефективності НДР, формуються висновки та рекомендації. Кінцевою формою реалізації результатів науково-дослідної роботи є впровадження її результатів у виробництво. Перехід нашої економіки на ринкові відносини і формують соціальну потребу в новітніх досягненнях науки, оскільки вони відкривають шляхи до збільшення продуктивності і намічають нові сфери для застосування людської праці. Виробники починають розуміти, що в нових соціально-еко-номічних умовах може вижити лише те підприємство, котре ство-рить ліпші умови для розвитку науки і швидкого освоєння її до-сягнень у виробничій практиці. Тому поняття «впровадження наукових досліджень» посту-пово наповнюється іншим змістом і набуває сенсу освоєння і ви-користання результатів досліджень. Впровадження класифікується за двома ознаками: форма матеріального втілення; робоча функція впроваджуваного об'єкта. Впровадження — це передача на виробництво або на вико-ристання наукової продукції, шо забезпечує техніко-економіч- ний ефект. Процес впровадження складається з двох етапів: дослідно- виробничого впровадження і серійного виробництва. Як би ретельно не проводилися НДР у науково-дослідних організаціях, все-таки вони не можуть всебічно врахувати різні, часто випадкові чинники, що діють в умовах виробництва. Тому наукова розробка на першому етапі впровадження вимагає до-свідченої перевірки у виробничих умовах. Так, нові конструкції машин, будинків, споруд повинні бути попередньо виготовлені і випробувані на полігонах чи заводах- виробниках. Нові матеріали, крім ретельних лабораторних іспитів у ви-робничих умовах, застосовують для виготовлення конструкцій на дослідних ділянках. Технологічні процеси підлягають дослідній перевірці на ви-робничих підприємствах. При цьому в ряді випадків необхідно переустаткування традиційних технологічних ліній з додаванням нового обладнання. Якщо в результаті виконання НДР пропо-нується нова машина чи механізм, яке-небудь устаткування, то слід виготовити дослідний зразок. Дослідні зразки конструкцій, матеріалів, машин ретельно вивчають у виробничих умовах (здійснюється натурний експе-римент) при різних багаторазових впливах механічних наванта-жень і природних чинників. Тривалість таких випробувань іспитів встановлюють спе-ціальними розрахунками. На основі результатів дослідної виробничої перевірки оці-нюють техніко-економічну ефективність дослідних зразків. Особ-ливу увагу приділяють експлуатаційним показникам якості зразків, надійності, довговічності, собівартості, експлуатаційним витратам, технологічності виготовлення й експлуатації, можли-вості серійного виробництва, необхідності переустаткування ви-робничих підприємств. Результати випробувань оформляють у вигляді пояснюваль-ної записки, до якої додають різні акти з оцінкою конструктив-них, технологічних, експлуатаційних, економічних, ергономіч-них, санітарно-гігієнічних, протипожежних, організаційних та інших особливостей випробуваних зразків. Акти підписують представники замовника і підрядника. У більшості випадків при випробуваннях дослідних зразків основними критеріями є довговічність і висока якість. Так, при розробці нових конструкцій дорожніх шляхів найважливіший критерій — це термін служби (дані обчислень — 10-30 років). У той же час тривалість випробувань дослідно-виробничих зразків дуже обмежена. У таких випадках слід застосовувати методи на-турного моделювання умов служби конструкцій, що прискорю-ють час; покриття доріг випробують на полігонах цілодобовим рухом, розраховується по осьовому навантаженню і швидкості автомобілів; нові матеріали перевіряють на стійкість багаторазо-вими статичними і динамічними циклічними завантаженнями, заморожуванням і відтаванням зразків, дією агресивних речовин тощо. Перший етап впровадження вимагає великих фінансових витрат, значної трудомісткості у виготовленні дослідних зразків, пов'язаний із тривалими виробничими випробуваннями, що час-то вимагають доробок і переробок. На цьому етапі необхідна участь авторів у випробуванні дослідних зразків і розробці рекомендацій з їхнього удосконалювання тощо. З метою прискорення впровад-ження результатів НДР організовуються міжвідомчі тимчасові колективи з розробників і працівників організацій для конструк-тивної, експериментальної доробки створених технічних ново-введень. Якщо на першому етапі випробовують зразок машини, що має народногосподарське значення, його разом із технічною до-кументацією передають до спеціальної комісії на державні, міжвідомчі чи відомчі приймальні випробування. Випробування впроваджуваних об'єктів проводять для ви-значення відповідності об'єктів технічному завданню, вимогам стандартів і технічної документації, оцінки технічного рівня і ви-значення можливості поставки об'єкта на виробництво. За результатами випробувань досліджуваний зразок впро-ваджуваного об'єкта повинен бути дороблений, а технічна доку-ментація відкоригована. Завершенням дослідно-конструкторських робіт вважається дослідно-промислове впровадження підприємством нової техно-логії; виготовлення дослідного зразка приладу чи устаткування, передача встановленої договором партії нових матеріалів чи до-кументації заводом-виробником. Державна система впровадження включає три рівні: держав-ний; галузевий; розробників і виробничих організацій. На державному рівні розробляються законодавчі акти з ви-користання результатів НДР і охороні прав творців нової техні-ки, технології, матеріалів тощо. На цьому ж рівні здійснюються експертиза і реєстрація відкриттів і винаходів як у нашій країні, так і за кордоном. Вирішуються питання продажу ліцензій і па-тентів закордонним підприємствам, хоча останнім часом право продажу ліцензій і патентів надано також і розробникам. Керівництво всією роботою з формування, розміщення і контролю за виконанням державних замовлень з розвитку науки і техніки та впровадженням результатів дослідження здійснюється Департаментом науки і технологій. Галузеві міністерства і відомства виконують функції плану-вальних і контролюючих органів. У структурі міністерств і відомств є технічні чи науково-технічні керівники, на яких по-кладена відповідальність за актуальність НДР, що фінансують-ся, терміни і масштаби впровадження, їхні результати. Вони орга-нізують і планують роботу галузевих НДІ, галузевих лабораторій, оргтехпідприємств і відділів. В останні роки отримало поширення створення науково-ви-робничих об'єднань і навчально-науково-виробничих комп-лексів. В основу діяльності об'єднань покладений програмно- цільовий метод організації і планування науково-дослідних і дос- лідноконструкторських робіт (НДДКР), що будуються за схемою: проблеми-цілі-програми-ресурси-кінцевий результат. Дані об'єд-нання створюються на основі академічних інститутів, ВНЗ і уста-нов (НДІ) галузевих міністерств, а як співвиконавці залучаються промислові підприємства. Апарат управління об'єднаннями з'єднує питання планування розробок, їхнього ресурсного забез-печення і впровадження кінцевих результатів. Галузеві міністер-ства в рамках цих об'єднань фінансують не наукові установи, а цільові програми з конкретними кінцевими результатами. З кож-ної цільової програми у структурі об'єднання виділяється голов-на організація, що добирає собі співвиконавців. Створення об'єднань на рівні міністерств дозволяє уникну-ти дублювання робіт, розпорошення сил і засобів, скорочує час освоєння і використання результатів НДР. Навчально-науково-виробничі комплекси включають тех-нікуми, ВНЗ і виробничі підприємства. Останні є дослідно-екс-периментальною базою для розробників. У рамках цих комплексів формуються філії кафедр на виробництві й інженерні центри, основними завданнями яких є: тиражування закінчених НДР і пропаганда результатів досліджень. Апарат інженерних центрів готує і розсилає інформацію про науково-технічні досягнення ВНЗ; поширює анотовані тематичні добірки і спеціальні видання; забезпечує участь розроблювачів у виставках; проводить наради з розроблювальних проблем за уча-стю організацій, зацікавлених у впровадженні результатів НДР; готує технічну документацію впроваджуваного об'єкта; бере участь у конструктивній і технологічній доробці об'єкта. Наявність власної конструкторсько-технологічної і дослід-но-експериментальної бази в таких об'єднаннях і комплексах значно прискорює освоєння результатів НДР. Ефективний механізм впровадження закінчених НДР ство-рюється і на рівні «розробник—виробниче підприємство». Орган-ізаційною формою такого механізму є відділи чи групи впровад-ження у розробників і відділи нової техніки у виробників. Ці підрозділи займаються конструкторською і технологічною дороб-кою, організацією процесу впровадження, розрахунками еконо-мічної і соціальної ефективності впроваджуваних об'єктів. Дані підрозділи займаються впровадженням результатів НДР, вико-нуваних за завданням підприємств, трестів та інших підрозділів. Звичайно, це короткострокові роботи з рішення актуальних для даної організації науково-виробничих питань (удосконалюван-ня конструкцій з урахуванням максимального використання місцевих матеріалів і засобів механізації, розробка нової техно-логії тощо). У таких випадках закінчені НДР впроваджують са-мим підприємством. Науково-дослідна організація представляє замовнику конкретну, придатну для впровадження технічну до-кументацію (інструкції, вказівки, робочі креслення тощо), що розглядаються на технічних радах підприємства і після затверд-ження її головним інженером спрямовують для впровадження на виробництво. Обсяги таких впроваджень визначає замовник. Вони можуть бути незначними в перший рік, якщо потрібна їхня виробнича перевірка, чи великими, якщо наукова пропозиція розроблена з максимальним обліком місцевих умов, ретельними лабораторни-ми і польовими іспитами, моделюванням у часі умов експлуа-тації. Нарівні «розробник-виробниче підприємство» велику допо-могу роблять відділи і групи сприяння впровадження результатів НДР при радах народних депутатів. Після дослідно-виробничого випробування нові матеріали конструкції, технологію впроваджують у серійне виробництво як елемент нової техніки. Для прискорення практичного використання результатів НДР розробники укладають з організаціями і підприємствами господарські договори на впровадження чи виконання науково- виробничих послуг, договори на передачу науково-технічних до-сягнень і надання допомоги у використанні запозиченого досві-ду. Згідно з цими договорами розробники забезпечують авторсь-кий нагляд, участь у конструкторській і технологічній доробці. Впровадження закінченого об'єкта оформлюється актом, де підтверджуються економічний і соціальний ефект за формами Держкомстату України. Впровадження результатів НДР закріп-люється наказом на підприємстві замовника. Якщо впроваджен-ня результатів НДР поширюється на галузь виробництва, то його закріплення здійснюється наказом по відповідному міністерству чи відомству. Економічний ефект від впровадження результатів НДР відображається в статистичній звітності підприємства. Вищі навчальні заклади забезпечують впровадження резуль-татів НДР і в навчальному процесі. Формами впровадження є: включення результатів НДР у підручники, навчальні й навчаль-но-методичні посібники, збірники задач, практикуми; формуван-ня на основі результатів НДР нових і модернізація існуючих курсів лекцій; розробка і виготовлення технічних засобів навчання, зразків машин, приладів, стендів, устаткування для навчальних лабораторій і майстерень, демонстраційного матеріалу для прове-дення лекцій і практичних занять; розробка дипломних і курсо-вих проектів з тематики науково-дослідних, дослідно-конструк-торських і технологічних робіт. Економічна ефективність наукових досліджень Ефективність науки — досить широке поняття. Воно вклю-чає високий науковий рівень отриманих результатів, які суттєво впливають на розвиток природи, суспільства і людини. За харак-тером впливу на суспільний розвиток виділяють: науково-техні-чний, економічний, оборонний та соціальний ефекти. Під науково-технічним ефектом розуміють розширення знань про навколишній світ: виявлення нових фактів, зв'язків, закономірностей, відкриття законів, розробка нових матеріалів, обладнання, технологій. Суть економічного ефекту в отриманні додаткових еконо-мічних результатів: зростання національного доходу, продуктив-ності праці, ресурсозбереження. Оборонний ефект—створення нових технічних систем, що забезпечують безпеку держави. Соціальний ефект проявляється в зміні змісту, характеру і умов праці, підвищення рівня і якості життя народу, підвищення загальноосвітнього і професійного рівня людських ресурсів. За-лежно від цілей, які ставляться перед дослідженням, при оцінці НДР, визначальним може бути будь-який із перелічених ефектів, а інші виступатимуть як додаткові. Для прикладних наук, як правило, визначальним є еконо-мічний ефект. Економічний ефект наукових досліджень визначається змен-шенням сукупних затрат на виробництво продукції в тій галузі, де впроваджено завершені наукові дослідження. Фактичну річну економію сукупної праці (живої і неживої) у вартісному виразі називають річним економічним ефектом. Він може бути, залежно від стадії закінчення роботи, попереднім, очі-куваним, фактичним і потенціальним. Попередній економічний ефект визначається на стадії тех- ніко-економічного обґрунтування доцільності дослідження, в за-гальних показниках на очікувальний об'єкт впровадження. Очікуваний економічний ефект визначається в процесі про-ведення наукового дослідження на основі прогнозування термінів впровадження отриманих результатів у виробництво. Очікува-ний ефект розраховується для визначення періоду використання отриманих результатів, які можуть бути від 5-ти до 10-ти років від початку їх впровадження у виробництво. Попередній і очікуваний економічний ефекти є певною мірою прогнозними. Це обумовлено тим, що наукові дослідження вико-ристовуються протягом певного часу (3-5 років) і початково ре-зультати, які будуть одержані, точно визначити неможливо. Попередній і очікуваний ефект розраховують і при виборі перспективних тем досліджень. Перспективність теми визначається двома методами — ма-тематичним і експертних оцінок. Математичний метод ґрунтується на використанні системи показників, що визначають перспективність дослідження. У прикладних темах застосовують показник перспективності (П), в основу якого покладено економічні показники: де V— обсяг продукції після впровадження результатів теми; С — вартість одиниці продукції, грн; Рн — імовірність наукового успіху в розробці теми; Рв—імовірність впровадження наукових розробок; Т— тривалість виробничого впровадження в роках; Зн — затрати на наукове дослідження, грн; Зд — затрати на дослідне і промислове освоєння; Зр — щорічні затрати на виробництво продукції, грн. Чим вищий показник перспективності (П), тим перспектив-ніша тема, що планується до розробки. Показник перспективності теми можна визначити і за та-кою формулою: де Ео — загальний очікувальний економічний ефект; Рр — імовірність ризику. У формулах (1,2) Рн, Рв і Рр — величини прогнозні. Вони встановлюються на основі наукових прогнозів. Суть методу експертних оцінок у тому, що тему оцінюють спеціалісти-експерти. Кожному із них видається оцінювальна бальна шкала, з допомогою якої встановлюються бали за напря-мами (актуальність, тривалість розробки, можливість впровад-ження, очікуваний ефект у грн), надають перевагу тій темі, яка набрала найвищій сумарний бал. Фактичний ефект визначається після впровадження науко-вих результатів у виробництво і має конкретний характер. Розра-хунок економічного ефекту ведеться за фактичними витратами на дослідження і впровадження з урахуванням економічних по-казників галузі, де ці результати впроваджено. Потенціальний економічний ефект — це сума, визначена за загальними показниками на можливий обсяг впровадження. Цей ефект виступає як інформація і обґрунтування доцільності ши-рокого впровадження результатів у виробництво. Ефективність закінчених наукових досліджень оцінюється науковою значимі-стю, економічним результатом і соціальним ефектом. У випадку продажу матеріалів НДР іншим закордонним краї-нам і фірмам може бути отриманий річний економічний ефект від їх реалізації. Цей ефект виражається в гривнях доходу, отрима-ного державою протягом року. Фундаментальні дослідження починають давати корисний ефект лише після певного періоду початку робіт, їхні результати застосовують у різних галузях народного господарства, іноді в тих, де їх зовсім не очікували. Тому нелегко планувати очікувані ре-зультати й ефективність таких досліджень. Про ефективність будь-яких досліджень можна судити лише після їхнього впровадження, тобто тоді, коли вони починають давати віддачу для народного господарства, через певний період великого значення набуває чинник часу. В зв'язку з цим три-валість розробки прикладних тем за можливістю повинна бути оптимальною. Фундаментальні (теоретичні) дослідження дають віддачу через певний проміжок часу, і їх економічний ефект у багатьох випадках важко оцінити загальноприйнятими економічними по-казниками. Наприклад, між відкриттям електрики та практич-ним її використанням пройшло майже 100 років, а нині без елек-трики життя практично неможливе. Оцінка фундаментальних досліджень проводиться на основі якісних показників: ¦ можливістю широкого застосування результатів дослі-джень у різних галузях народного господарства; ¦ новизна явищ, які сприяють проведенню принципово ак-туальних досліджень; ¦ вклад у безпеку, обороноздатність країни, збереження нав-колишнього середовища; ¦ пріоритет вітчизняної науки і міжнародне її визнання; ¦ фундаментальні монографії з тем і їх цитування видатни-ми вченими світу. Ефективність прикладних досліджень визначається сукуп-ністю загальних і конкретних кількісних показників. До загальних належать основні, які характеризують ефек-тивність всього дослідження в цілому з врахуванням результатів у процесі створення, виробництва, споживання (експлуатації) об'єктів нової техніки, технології, матеріалів. До них належать: ¦ співвідношення корисного ефекту у вартісному виразі від впровадження результатів (проектування, виробництво, експлуа-тація) і затрат на виконання, освоєння в сфері виробництва і екс-плуатацію; ¦ співвідношення тривалості періоду ефективної роботи і періоду розробки, освоєння і експлуатації; ¦ суспільна значимість результатів, тобто рівень поширен-ня і застосування цих результатів у народному господарстві. Група конкретних показників досить різноманітна, сюди входять показники, які характеризують ефективність розробок у певних сферах, етапах використання. Існує багато методик визначення економічної ефективності в різних галузях, але всі вони зводяться до того, що основною оцінкою реальної економічної ефективності НДР за рік виступає коефіцієнт економічної ефективності, який визначається за фор-мулою: де Е, В—відповідно сума реального економічного ефекту від впровадження результатів НДР за рік і загальна сума затратна НДР за цей же період, тис. грн. Максимальний економічний ефект, який може бути отри-маний від впровадження наукових досліджень у виробництво за розрахунковий період при встановленому обсязі впровадження, називають економічним потенціалом НДР. де Е—розрахунковий економічний потенціал за t років; Р—ймовірність одержання позитивного результату; В—зростання затрат у випадку від'ємного результату; д—ймовірність від'ємного результату дослідження. Еконо-мічний ефект розраховується при проведенні наукових дослі-джень за такими напрямами: — створення нових технологій, засобів виробництва, комп-лексу машин для галузей народного господарства; — удосконалення рівня організації виробництва і управ-ління; — вивчення соціальних проблем. Особливо велике значення при визначенні економічного ефекту наукових досліджень має чинник часу. Тривалість прове-дення наукового дослідження, потреба певного періоду освоєння і виробничого використання його результатів і визначає фактич-ний і потенціальний ефект. Швидке освоєння і розповсюдження результатів наукових досліджень — основа ефективного використання наукових роз-робок і важлива умова зниження витрат внаслідок морального їх старіння. Ефективність науково-дослідної роботи колективу (відділу, кафедри, НДІ, КБ) і окремого працівника оцінюють по-різному. Ефективність науково-дослідної роботи колективу, органі-зації оцінюється кількома показниками: — кількістю впроваджених тем; — кількістю отриманих авторських свідоцтв і патентів; — кількістю проданих ліцензій або валютної виручки; Якщо наукове дослідження пов'язане з певним ризиком от-римання від'ємного результату, економічний потенціал НДР ви-значається за формулою (при р=1): — економічною ефективністю від впровадження резуль-татів НДР, яка визначається як відношення фактичної отри-маної економії від реалізації розробок до середньорічних вит-рат на НДР, які розраховуються за даними поточного року і трьох попередніх;— показником продуктивності праці, який визначається відношенням кошторисної вартості НДР за рік до середньоспис-кового числа працівників основного та допоміжного персоналу. Слід зазначити, що ефективність науки не варто зводити тільки до впровадження, і тим більше до одержаного ефекту. Ефективність науки — це дещо більше. Це визнання держави в світі. Наука є найбільш ефективною сферою капіталовкладень. У світовій практиці вважається, що прибуток від капіталовкладень у науку зростає до 200%. За даними зарубіжних учених, один до-лар витрат на науку забезпечує 5-7 доларів прибутку.
1 2 3 4 5 Категория: Наукознавство \| Добавил: Aspirant (04.08.2013)
Просмотров: 2952 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: