Реферат на тему Організаційна структура науки - Наукознавство - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Організаційна структура науки. Організаційна структура науки Розвиток науки і техніки є визначальним чинником про-гресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їхнього духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена не-обхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід'ємної складової націо-нальної культури та освіти. Загальні цілі і завдання науки на конкретний період розвит-ку кожна держава визначає виходячи з їх соціально-економічно-го і політичного стану. Державна політика України з наукової та науково-технічної діяльності спрямована на: — примноження національного багатства на основі викори-стання наукових і науково-технічних досягнень; — створення умов для досягнення високого рівня життя лю-дей, їхнього фізичного і інтелектуального розвитку за допомо-гою використання сучасних досягнень науки і техніки; — зміцнення національної безпеки на основі використання наукових та науково-технічних досягнень;— забезпечення вільного розвитку наукової та науково-тех-нічної творчості. Для досягнення основних цілей держава забезпечує: ¦ соціально-економічні, організаційні, правові умови для формування та ефективного використання наукового та науко-во-технічного потенціалу, включаючи державну підтримку суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності; ¦ створення сучасної інфраструктури науки і системи інфор-маційного забезпечення наукової і науково-технічної діяльності, інтеграції освіти, науки і виробництва; ¦ підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку нау-кових кадрів; ¦ підвищення престижу наукової і науково-технічної діяль-ності, підтримку та заохочення наукової молоді; ¦ фінансування та матеріальне забезпечення фундаменталь-них досліджень; ¦ підтримку пріоритетних напрямів розвитку науки і тех-ніки, державних наукових і науково-технічних програм та кон-центрацію ресурсів для їх реалізації; ¦ створення ринку наукової і науково-технічної продукції та впровадження досягнень науки і техніки в усі сфери суспіль-ного життя; ¦ правову охорону інтелектуальної власності та створення умов для її ефективного використання; ¦ організацію статистики в науковій діяльності; ¦ проведення науковоії науково-технічної експертизи ви-робництва, нових технологій, техніки, результатів досліджень, науково-технічних програм і проектів тощо; ¦ стимулювання наукової та науково-технічної творчості, винахідництва та інноваційної діяльності; ¦ пропагування наукових та науково-технічних досягнень, винаходів, нових сучасних технологій, внеску України у розви-ток світової науки і техніки; ¦ встановлення взаємовигідних зв'язків з іншими держава-ми для інтеграції вітчизняної та світової науки. При здійсненні державного управління та регулювання нау-ковою діяльністю держава керується принципами: ¦ органічної єдності науково-технічного, економічного, со-ціального та духовного розвитку суспільства; ¦ поєднання централізації та децентралізації управління у науковій діяльності; ¦ додержання вимог екологічної безпеки; ¦ визнання свободи творчої, наукової і науково-технічної діяльності; ¦ збалансованості розвитку фундаментальних і прикладних досліджень; ¦ використання досягнень світової науки, можливостей міжнародного наукового співробітництва; ¦ свободи поширення наукової та науково-технічної інфор-мації; ¦ відкритості для міжнародного науково-технічного співро-бітництва, забезпечення інтеграції української науки в світову в поєднанні з захистом інтересів національної безпеки. Організаційна структура є складною, розгалуженою систе-мою. Державне регулювання і управління розвитком науки здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України і Президент України. Вищим органом організації науки є Націо-нальна академія наук України (НАН України). Сукупність всіх органів влади та наукових установ України формують організа-ційну структуру науки (рис. 1). Президент України як глава держави і гарант її державного суверенітету сприяє розвиткові науки і техніки з метою забезпе-чення технологічної незалежності країни, матеріального достат-ку суспільства і духовного розквіту нації. Президент України відповідно до Конституції України та законів України: ¦ визначає систему органів виконавчої влади, які здійсню-ють державне управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності в Україні; ¦ забезпечує здійснення контролю за формуванням та функ-ціонуванням системи державного управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності; ¦ для здійснення своїх повноважень у науковій і науково- технічній сфері створює консультативно-дорадчу раду з питань науки і науково-технічної політики, яка сприяє формуванню дер-жавної політики щодо розвитку науки, визначення пріоритетних науково-технічних напрямів, вироблення стратегії науково-тех-нологічного та інноваційного розвитку, розглядає пропозиції щодо ефективного використання коштів Державного бюджету України, які спрямовуються на розвиток науки, технологій та інновацій, щодо удосконалення структури управління наукою, системи підготовки і атестації кадрів. Верховна Рада України: ¦ визначає основні засади і напрями державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності; ¦ затверджує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та загальнодержавні (національні) програми науково-технічного розвитку України; ¦ здійснює інші повноваження, які відповідно до Консти-туції України віднесені до її відання. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади: ¦ здійснює науково-технічну політику держави; ¦ подає Верховній Раді України пропозиції щодо пріоритет-них напрямів розвитку науки і техніки та її матеріально-техніч-ного забезпечення; ¦ забезпечує реалізацію загальнодержавних науково-техніч-них програм; ¦ затверджує державні (міжвідомчі) науково-технічні про-грами відповідно до визначених Верховною Радою України пріо-ритетних напрямів розвитку науки і техніки. Одним із основних важелів здійснення державної політики в сфері наукової і науково-технічної діяльності є бюджетне фінан-сування. Розмір його не може бути менше 1,7% валового внутріш-нього продукту України. Вищим науковим органом держави є Національна академія наук (НАН) України, яка очолює, органі-зовує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з най-важливіших проблем природничих, технічних і гуманітарних наук, а також координує здійснення фундаментальних дослід-жень у наукових установах та організаціях незалежно від форм власності. При Національній академії наук України створюється Міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень в Україні (далі — Рада ). Положення про Раду та її склад затверджу-ються Кабінетом Міністрів України. Керівництво НАН України здійснює її Президент, який ви-бирається загальними зборами вчених. НАН складається із ряду відділів відповідних галузей наук. Крім галузевих, є і терито-ріальні відділи (Донецький, Західний, Південний) і територіальні філії. Галузеві відділи НАН об'єднують науково-дослідні інсти-тути. Крім НАН в Україні функціонують державні галузеві ака-демії наук — Українська академія аграрних наук, Академія ме-дичних наук України, Академія педагогічних наук України, Ака-демія правових наук України, Академія мистецтв України (далі — академії), які є державними науковими організаціями, заснова-ними на державній власності. Кошти на забезпечення діяльності академій щорічно визна-чаються у Державному бюджеті України окремими рядками. Фінансування академій може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України. Галузеві академії координують, організують і проводять до-слідження у відповідних галузях науки і техніки. Держава передає академіям у безстрокове безоплатне корис-тування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого академіям, здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів ака-демій. Земельні ділянки надаються академіям у постійне корис-тування відповідно до земельного законодавства України. Академії здійснюють свою діяльність згідно з законодав-ством України та своїх статутів, які приймаються загальними збо-рами академій та затверджуються Кабінетом Міністрів України. Загальні збори Національної академії наук України та галу-зевих академій наук мають виключне право вибирати вчених України дійсними членами (академіками) та членами-кореспон- дентами, а іноземних учених — іноземними членами відповідних академій. До складу академій можуть входити наукові установи, підприємства, організації, об'єкти соціальної сфери, що забезпе-чують їх діяльність. Державне управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності академій здійснюється згідно з законодавством Украї-ни у межах, що не порушують їхньої самоврядності у вирішенні питань статутної діяльності і свободи наукової творчості. Самоврядність академій полягає у самостійному визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні науково-орга-нізаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжна-родних наукових зв'язків. Академії виконують замовлення органів державної влади щодо розроблення засад державної наукової і науково-технічної політики, проведення наукової експертизи проектів державних рішень і програм. Академії щорічно звітують перед Кабінетом Міністрів Ук-раїни про результати наукової і науково-технічної діяльності та використання коштів, виділених їм із Державного бюджету Ук-раїни. При Президентові України створена Рада з питань науки та науково-технічної політики як консультативно-дорадчий орган, з метою сприяння формуванню державної політики щодо роз-витку науки, визначенню пріоритетних напрямів, розробці стра-тегії технологічного розвитку, вдосконаленню структури управ-ління наукою та системи підготовки і атестації кадрів. Основними завданнями Ради є: — вироблення пропозицій щодо державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності, інтелектуальної влас-ності та трансферту технологій; — оцінка стану науки та техніки в Україні; — експертиза проектів законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України з питань наукової та науко-во-технічної діяльності, інтелектуальної власності та трансферту технологій; — аналіз проектів національних та державних науково-тех-нічних програм, пропозицій щодо пріоритетних напрямів розвит-ку науки і техніки, основних засад та напрямів кадрової політи-ки, підготовки, атестації наукових кадрів, міжнародного співро-бітництва з цих питань, поліпшення соціального захисту науковців та піднесення суспільного престижу їх праці; — сприяння координації діяльності академій наук, вищих навчальних закладів, галузевих науково-дослідних інститутів, підприємств, установ та організацій у сфері наукової та науково- технічної діяльності; — розроблення пропозицій щодо створення цивілізованого ринку об'єктів інтелектуальної власності в Україні; — підготовка пропозицій щодо фінансування наукової та науково-технічної діяльності, аналіз ефективності використання коштів, що виділяються для цього. Раду очолює Президент України. Для підтримки фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, що прова-дяться науковими установами, вищими навчальними закладами, вченими, створюється Державний фонд фундаментальних до-сліджень (далі - Фонд). Основними завданнями Фонду є: ¦ фінансова підтримка на конкурсних засадах фундамен-тальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних, суспільних та гуманітарних наук, що виконуються науковими колективами або окремими вченими; ¦ сприяння науковим контактам та розповсюдження інфор-мації в галузі фундаментальних наукових досліджень в Україні та за кордоном; ¦ підтримка міжнародного наукового співробітництва в га-лузі фундаментальних наукових досліджень. Діяльність Фонду регулюється Положенням, яке затверд-жується Кабінетом Міністрів України. Головним завданням галузевих міністерств, інших централь-них органів виконавчої влади з проблем науково-технологічного та інноваційного розвитку є розроблення та реалізація єдиної нау-ково-технологічної політики відповідної галузі, здійснення функцій державного замовника в частині використання коштів державного бюджету, що надаються на підтримку науково-тех-нічного розвитку галузей, та функцій розпорядника галузевих фондів, проведення експертизи наукових результатів, організа-ція і проведення моніторингу інноваційної діяльності підприємств та установ своєї галузі незалежно від їх підпорядкованості. Вчені для цілеспрямованого розвитку відповідних напрямів науки, захисту фахових інтересів, взаємної координації науково- дослідної роботи, обміну досвідом, об'єднуються в наукові гро-мадські організації, які підлягають реєстрації та діють відповідно до законодавства про об'єднання громадян. Громадські наукові організації можуть створювати тимча-сові наукові колективи, утворювати для виконання статутних зав-дань науково-дослідні, проектно-конструкторські, експертні, консалтингові, пошукові організації, співпрацювати з іноземни-ми та міжнародними організаціями, бути колективними членами міжнародних науково-фахових об'єднань, спілок, товариств відповідно до законодавства України. Органи державної влади можуть залучати громадські нау-кові організації за їхньою згодою до участі у підготовці та реалі-зації рішень щодо наукової і науково-технічної діяльності, нау-кової і науково-технічної експертизи, науково-технічних про-грам, проектів і розробок та у взаємодії з ними інформувати населення про безпеку, екологічну чистоту, економічну та со-ціальну значущість, екологічні та соціально-економічні наслідки реалізації відповідних програм, проектів і розробок. Основними виробниками і носіями знання в суспільстві ви-ступає наука в цілому, тобто її організаційна структура та окремі вчені, дослідники. В Україні діє розгалужена мережа наукових організацій. За офіційними статистичними даними кількість нау-кових організацій в Україні склала 1506 одиниць у2000 році. Проте спостерігається деяке зменшення конструкторських і проектно- пошукових організацій, але водночас зростає кількість ВНЗ, у яких проводяться наукові дослідження. Суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III— IV рівнів акредитації, громадські організації. Вчений є основним суб'єктом наукової і науково-технічної діяльності. Він має право: обирати форми, напрями і засоби нау-кової і науково-технічної діяльності відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей та загальнолюдських цінностей; об'єдну-ватися з іншими вченими в постійні або тимчасові наукові колек-тиви для проведення спільної наукової і науково-технічної діяль-ності; брати участь у конкурсах на виконання наукових дослід-жень, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел; здобувати визнання авторства на нау-кові і науково-технічні результати своєї діяльності; публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати їх іншим спосо-бом; брати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад нау-кових і науково-педагогічних працівників; отримувати, переда-вати та поширювати наукову інформацію; здобувати державне і громадське визнання через присудження наукових ступенів, вче-них звань, премій, почесних звань за внесок у розвиток науки, технологій; впровадження наукових, науково-технічних резуль-татів у виробництво та за підготовку наукових кадрів. Науковий працівник може виконувати науково-дослідну, науково-педагогічну, дослідно-конструкторську, дослідно-тех-нологічну, проектно-конструкторську, проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або) організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах та організа-ціях, вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації, лабо-раторіях підприємств. Наукова установа діє на підставі статуту (положення), що затверджується в установленому порядку. Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи є колегіальним дорадчим органом управління науко-вою і науково-технічною діяльністю наукової установи. Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи: визначає перспективні напрями наукової і науково-тех-нічної діяльності; здійснює наукову і науково-технічну оцінку тематики та результатів науково-дослідних робіт; розглядає та затверджує поточні плани наукових досліджень; затверджує теми дисертацій здобувачів та аспірантів, їх наукових керівників (кон-сультантів); затверджує результати атестації наукових праців-ників; обирає за конкурсом на вакантні посади наукових праців-ників; у межах своєї компетенції розглядає питання про присвоє-ння вчених звань; вирішує інші питання діяльності наукової установи, визначені її статутом (положенням). Для надання державної підтримки науковим установам усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для нау-ки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави. Положен-ня про Державний реєстр наукових установ затверджується Ка-бінетом Міністрів України. Наукові установи включаються Міністерством освіти і нау-ки України до Державного реєстру наукових установ за умови проходження державної атестації. Наукові установи, включені до Державного реєстру науко-вих установ: ¦ користуються податковими пільгами відповідно до зако-нодавства України; ¦ не можуть змінювати наукову і науково-технічну діяль-ність на інші види діяльності; ¦ зобов'язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї діяль-ності спрямовувати на проведення ініціативних науково-дослід-них робіт та розвиток дослідницької матеріально-технічної бази. Статус національного наукового центру може бути надано науковій установі, вищому навчальному закладу IV рівня акре-дитації (об'єднанню наукових установ чи вищих навчальних зак-ладів IV рівня акредитації), що проводять комплексні наукові дослідження загальнодержавного значення та мають світове виз-нання своєї діяльності.
1 2 3 4 5 Категория: Наукознавство \| Добавил: Aspirant (04.08.2013)
Просмотров: 702 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: