Реферат на тему Класифікація інноваційної інфраструктури та інфраструктури венчурного підприємництва - Наукознавство - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Класифікація інноваційної інфраструктури та інфраструктури венчурного підприємництва. Класифікація інноваційної інфраструктури та інфраструктури венчурного підприємництва План 1.Класифікація інноваційної інфраструктури та інфраструктури венчурного підприємництва 2.Інкубатор Література 1.Класифікація інноваційної інфраструктури та інфраструктури венчурного підприємництва Інноваційна інфраструктура включає в себе: виробничо-технологічні структури (технопарки, технополіси, інкубатори технологій, інноваційні центри, інноваційно-технологічні, венчурні і інжинірингові фірми, фірми, що виробляють імпортозамінну продукцію); об'єкти інформаційної системи (аналітичні, статистичні центри, інформаційні бази і сайти); організації по підготовці і перепідготовці кадрів в області технологічного менеджменту, комерціалізації результатів НДДКР; фінансові структури (бюджетні, позабюджетні, венчурні, кредитно-гарантійні організації небанківського сектору, банки, промислово-фінансові групи, страхові компанії і фонди орієнтовані на технологічну інноваційну діяльність); система експертизи (центри, що надають експертні висновки для виробників, інвесторів, страхових служб і т.д.); система патентування, ліцензування і консалтингу з питань охорони, захисту, оцінки і використання об’єктів інтелектуальної власності, оцінки щодо практичної реалізації наукових результатів; система сертифікації, стандартизації і акредитації. Для становлення і розвитку інфраструктури венчурного підприємництва необхідним є створення індустрії венчурного фінансування, що передбачає: Формування її інституційної структури. Розвиток ринку венчурного капіталу. Розвиток інфраструктури венчурного фінансування (інвестиційні компанії, венчурні фонди, страхові компанії, аудиторські й еккаутингові фірми, фондові біржі, інжиніринго-консалтингові фірми, бізнес-центри, центри комерціалізації технологій, інкубатори технологій, бізнес-інкубатори, технопарки і технополіси, хедхантери (агентства по набору висококваліфікованого персоналу) тощо). Розвиток вільних економічних зон. Підтримка з боку місцевих органів влади, великих державних і недержавних корпорацій. Передумовою створення регіональної інноваційної інфраструктури є організація фінансової підтримки інноваційного підприємництва – фондів венчурного фінансування інноваційної діяльності, або інших регіональних фондів підтримки науково-інноваційної сфери. В світі виникнення венчурних фондів та венчурних фірм було зумовлене необхідністю фінансування малого наукоємного бізнесу: вони створювались, як інвестиційні компанії малого інноваційного бізнесу. Як правило, зацікавлені фірми, малі інноваційні компанії і навіть країни об’єднують свої кошти для фінансування певних інноваційних проектів. Ефективність такої форми підтримки інноваційної діяльності підтверджується постійним зростанням обсягів венчурного капіталу в країнах Західної Європи. \| 1993 \| 1997 \| 2002 Вкладення, млрд. евро \| 4.1 \| 9.6 \| 20.3 Венчурний фонд може надавати такі послуги: патентні послуги; організація експертної служби; комерціалізація технологій; визначення стратегії компанії; визначення масштабів виробництва і капіталів; організація спеціальної маркетингової служби; менеджмент (інвестиційний, інноваційний, ризик-менеджмент); завоювання ринку і диверсифікація впроваджених технологій. Досвід зарубіжних країн свідчить про те, що саме венчурний капітал має найбільшу перспективу розвитку у ВЕЗ, технопарках, технополісах, а тому й активно впливає на створення нової високоефективної і конкурентоспроможної продукції та послуг. Аналіз тенденцій інноваційно-технологічного ринку України вказує на нагальну необхідність розвитку системи венчурного фінансування. Розгортання і початок застосування такої системи доцільно ініціювати в Києві шляхом створення міської системи управління інноваційними процесами, стимулювання розвитку венчурного підприємництва з проведенням соціально-орієнтованої інноваційної політики. Становлення і розвиток венчурного фінансування в місті Києві дасть змогу поширити та втілити в регіони України сучасні фінансові технології відповідно до умов українського інноваційно-технологічного ринку. Для організації венчурних фондів і розвитку венчурного підприємництва, а також реалізації положень послання Президента України до Верховної Ради України (Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки "Европейський вибір") доцільно створити в Києві Інноваційну венчурну компанію, співзасновником якої б була Київська міська Рада народних депутатів. Інноваційна венчурна компанія створюється у вигляді відкритого акціонерного товариства з метою формування пайових інвестиційних фондів інтервального типу відповідно до Закону України № 2299 – ІІІ від 15. 03.01 „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди). Інноваційна венчурна компанія повинна проводити моніторинг, відбір і експертизу інноваційних проектів на початковій стадії їх комерціалізації, випускати інвестиційні сертифікати для залучення інвестицій та створювати пайові венчурні інвестиційні фонди ранньої стадії, інвестувати технологічні компанії, які реалізують інноваційні проекти, та управляти відповідними корпоративними правами і ін- новаційними проектами. При цьому Інноваційна венчурна компанія виконує два класи задач. По-перше - безпосередньо комерційна діяльність з метою отримання прибутку, який формується за рахунок надання послуг по комерціалізації інноваційних проектів (в тому числі результатів науково-дослідних робіт, які фінансуються за рахунок бюджету міста по статті наука) та винагороди за управління активами венчурних фондів. По-друге - реалізація міської політики з інноваційного розвитку промисловості міста. Для виконання визначених задач Інноваційна венчурна компанія повинна включати Службу експертизи проектів для визначення об’ємів і схем залучення капіталу. На цьому етапі відпрацьовуються оптимізація проектного фінансування і можливості залучення капіталу в умовах українського правового інноваційного простору. У розвинутих країнах світу, де успішно функціонує венчурне підприємництво, існує і значна інфраструктура, що істотно впливає на створення та функціонування інноваційних підприємств. Елементи інфраструктури венчурного капіталу включають численні інвестиційні компанії, фонди, страхові компанії, аудиторські фірми, фондові біржі, інжиніринго-консалтингові фірми, бізнес-центри, інкубатори технологій тощо. У США, наприклад, функціонує Мережа венчурного капіталу (МВК). Ця організація покликана подолати інформаційний розрив між венчурними інвесторами та підприємцями, що є основною перепоною на шляху інвестицій у ризиковані проекти. МВК визначає свою діяльність як посередницьку участь в інформаційному бізнесі з практичної, наукової і регулятивної точок зору. Функцією цієї інфраструктури є належне інформування суб’єктів венчурного підприємництва для прийняття оптимальних інвестиційних рішень. Тобто венчурам та інвесторам надається можливість знайти один одного. Для створення і успішного функціонування венчурного підприємництва практично необхідні і інші елементи інфраструктури типу "інкубаторів", які спроможні формувати сприятливе середовище з усім спектром наукових, виробничих, фінансово-кредитних послуг, менеджменту. Такий організаційно-структурний підхід є раціональним під час створення малих венчурних фірм. 2.Інкубатор - це спеціалізована організація (або підрозділ великої компанії), основним завданням якої є створення сприятливих умов для виникнення ефективної діяльності малих технологічних фірм. В більшості країн світу інкубатори засновуються муніципалітетами для створення нових робочих місць і зростання податкових надходжень у місцевий бюджет. Інкубатори бізнесу в сфері високих технологій мають за мету створення умов для розвитку малих підприємств, що створені на основі наукоємних інноваційних технологій, на початковій стадії їх становлення з урахуванням регіональних пріоритетів. Такі інкубатори надають послуги (приміщення, обладнання, зв’язок, стартові інвестиції) підприємцям, які мають в своєму розпорядженні технологію (розробку) для впровадження або створення на її основі малого виробничого підприємства. Напрямок діяльності інкубатору: виявлення і експертиза нових або раніше не затребуваних технологічних рішень, що придатні для комерційного використання; фінансова підтримка відібраних проектів; надання консалтингових послуг (складання бізнес-планів, проведення маркетингових досліджень і т.п.). Інкубатори є найбільш сильною формою забезпечення прямої і опосередкованої економічної дії на венчурний бізнес. Вони надають початкову підтримку в різних формах, включаючи сприяння формуванню мінімальної господарської інфраструктури, залучення венчурних фондів, отримання наукового обладнання і консультаційно-інформаційних послуг. Інкубатори технологічного бізнесу розподіляються на наступні види: Академічні. Змішані. Прибуткові. Академічні інкубатори функціонують при академічних інститутах і виступають як сполучна ланка в розробці нововведень між вузівською наукою і приватним бізнесом. Змішані інкубатори здійснюють координацію діяльності приватних фірм і громадських організацій з метою створення нових малих підприємств. Прибуткові інкубатори своїми виробничими потужностями забезпечують нові венчурні фірми різними видами підтримки, особливо фінансовою. Вони створюються під егідою різних регіональних органів управління та з їхньою безпосередньою участю, під контролем місцевих спонсорів, серед яких можуть бути муніципалітети, корпорації промислового та регіонального розвитку, університети, різні організації, асоціації тощо. Масштаби їх діяльності дуже широкі. Програми для інкубаторів розробляються практично всіма індустріально розвинутими країнами. Мета цих програм - підтримка малого ризикованого бізнесу на початковій стадії розробки і впровадження новинок. Функції інкубаторів постійно розширюються. Залежно від типу інкубатора у сферу його діяльності входять: попереднє консультування і експертиза проектів, які розроблені венчурними фірмами; забезпечення фінансування клієнтів через механізм державних субсидій, використання коштів венчурного капіталу і спонсорів; ресурсне забезпечення; економічний розвиток регіону або великої компанії, де функціонують інкубатори; забезпечення адміністративно-управлінських функцій; навчання менеджменту та іншої допоміжної діяльності. Ефективність діяльності інкубаторів залежить від доступу до фінансових коштів не тільки через традиційні механізми, а й через нові джерела - державні інноваційні програми, позики, венчурні фонди тощо. Економічний механізм життєдіяльності інкубаторів формується під впливом ряду факторів. По-перше велике значення має механізм їх утворення. Більшість інкубаторів формується на базі технологічних інститутів, дослідних центрів, університетів, центрів регіонального розвитку або потенціалу корпорації. Інкубатори можуть використовувати інститут державних кредитів, субсидій, випуск облігацій промислових компаній і певну частку доходів від діяльності цих елементів інфраструктури. Джерела початкового стартового капіталу інкубаторів значною мірою впливають на їхню цільову спрямованість. По-друге, важливим фактором, який визначає економічний механізм функціонування інкубаторів, є форми їх взаємодії з фірмами-клієнтами. Існують різні принципи їх відбору під час прийому в інкубатор. В одних випадках експерти оцінюють потенціал і сферу діяльності венчурної фірми, в інших - такі фірми згодні на будь-які форми прийому в інкубатор за умови гарантії можливості вирішення регіональних проблем. Як показує зарубіжний досвід, більшість страхових високотехнологічних фірм, які користувались послугами інкубаторів, мали великий успіх на ринку. Великого значення набувають технології комерціалізації науково-технічних досягнень, які потребують залучення як приватного капіталу, так і втручання держави. Технології комерціалізації можуть набувати наступних форм: Фірми „спін-офф” – фірми, що відокремились від вузів, державних дослідницьких центрів, незалежних інститутів і спеціальних лабораторій великих промислових корпорацій і представляють собою малі інноваційні фірми, організовані з метою комерційного впровадження науково-технічних досягнень, що одержані при впровадженні великих нецивільних проектів (військово-промислових розробок, космічних програмах і т.д.). Фірми „спін-офф” займаються „утилізацією” військових і космічних досягнень і відрізняються від венчурних фірм тим, що в їх роботі велику роль грає державний сектор, який не тільки служить відправною точкою при організації таких фірм, але і надає значну фінансову, організаційну та інформаційну допомогу. Венчурні фірми - фірми, що займаються комерціалізацією наукових розробок на ранній стадії і можуть не займатися організацією виробництва продукції, а передавати свої розробки другим фірмам – експлерентам, патієнтам і комутантам. Фірми-експлеренти – фірми, що спеціалізуються на створенні нових або радикальному перетворенню старих сегментів ринку. Вони займаються просуванням нововведень на ринок. Фірми – експлеренти одержали назву „піонерських”. Вони працюють в „околицях” етапу максимуму циклу винахідницької активності і з самого початку випуску продукції. Фірми-патієнти – фірми, що працюють на вузький сегмент ринку з метою завоювання його і задовольняють потреби, які сформувались під впливом моди, реклами і других засобів. Фірми-віоленти – фірми з силовою стратегією. Вони мають великий капітал і високий рівень освоєння технології. Віоленти займаються масовим випуском продукції для широкого кола споживачів. Їх науково-технічна політика потребує прийняття рішень про термін розміщення продукції на виробництві (в тому числі про придбання ліцензій); про зняття продукції з виробництва; про інвестиції і розширення виробництва; про заміну парка машин і обладнання. Фірми-комутанти – фірми, що орієнтовані на середній і малий бізнес. Фірми-комутанти діють на етапі спаду циклу випуску продукції. Їх науково-технічна політика потребує прийняття рішень про вчасну постановку продукції на виробництво, про ступінь технологічної особливості виробів, що випускаються віолентами. Кластер – це територіальне об’єднання взаємозв’язаних підприємств і установ відповідного промислового регіону, яке направляє свою діяльність на виробництво продукції світового рівня. Кластер може включати різну кількість підприємств, а також великі і малі фірми в різному співвідношенні. Кластери не є простою місцевою концентрацією промисловості, а служать тією ареною, на якій виконується реальна взаємодія між місцевими фірмами, а також між фірмами і другими інститутами. Фінансово-промислові групи (ФПГ). Створення ФПГ пов’язане з необхідністю структурної розбудови економіки і підтримки тих сфер національної економіки, які можуть сприяти економічному росту. Ця нова організаційна структура об’єднує промислові підприємства, банки, торгові організації. Характерна особливість ФПГ заключається в тому, що вони функціонують як самостійні організації, що розвиваються. Література Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки "Европейський вибір". Послання Президента України до Верховної Ради України. Дрозденко В.М., Кір’ян В.А., Підмогильний М.В., Невелєв О.М. Промислово-інноваційна політика в м.Києві: формування та реалізація. – К.: НДІСЕП, 2003.-153 с. Невелєв О.М. Інноваційний розвиток промислового комплексу м. Києва. К.: НДІСЕП, 2002. – 46 с. Зінченко О.П., Ільчук В.П. Становлення венчурного фінансування. Тези доповідей Київської міської науково-практичної конференції. Київ, 2002.- С.128 – 133. Ильчук В.П. Инновационно-инвестиционные системы реального сектора экономики // теория и практика управления предприятием. Тез. докл. межд. научн.-практ. конф. 23 – 24апреля, Минск, 2003.- С. 132-133.
1 2 3 4 5 Категория: Наукознавство \| Добавил: Aspirant (04.08.2013)
Просмотров: 573 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: