Реферат на тему Аналіз та інтерпретація інформації - Наукознавство - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Аналіз та інтерпретація інформації. Аналіз та інтерпретація інформації План 1. Аналіз та інтерпретація інформації 2. Організація роботи з науковою літературою 3. Форми обміну науковою інформацією Після проведення емпіричного дослідження починаються його заключні етапи: опрацювання, аналіз і узагальнення даних. Ефективність дослідження залежить не тільки від обсягу інфор-маційного масиву, а й від глибини та всебічності його аналізу. Сама по собі первинна інформація не дає змоги зробити виснов-ки, перевірити гіпотези і, таким чином, розв'язати завдання, що були поставлені в програмі. Тому оволодіння прийомами та мето-дами аналізу одержаних даних — запорука результативного до-слідження. Для успішного проведення опрацювання інформації слід дотримуватися певної послідовності. Спочатку інформація про-ходить стадію попередньої підготовки до опрацювання, яка вклю-чає в себе вирішення двох основних завдань: ¦ перевірку інструментарію на точність, повноту та якість заповнення; ¦ кодування інформації, тобто її формалізація. Перевірка на точність заповнення передбачає виявлення помилок у відповідях на кожне запитання та їх корекцію. При перевірці анкет, бланків інтерв'ю на повноту заповнення прово-диться вибракування тих, які заповнені менш як на половину. При перевірці на якість заповнення контролюються чіткість, адекватність відповідей, обведення цифрових кодів. Після вилучення частини масиву анкет, бланків інтерв'ю, яка не відповідає названим критеріям, провадиться процедура кодування, яка включає в себе присвоєння кожному варіанту відповідей певних умовних чисел - кодів. У результаті вся інфор-мація анкет чи бланків інтерв'ю перетворюється в систему чисел, в якій вирішальне значення має сам порядок кодів (чисел). Коду-вання інформації відбувається ще під час розробки інструмента-рію, коли варіанти відповідей на закриті та напівзакриті питання анкети отримують певні коди. Формалізований список варіанта відповідей називається кодифікатором. Окремо, вже після опитування, проводиться кодування відповідей на відкриті і напівзакриті питання. Для цього: ¦ записуються варіанти відповідей та визначається їх частота; ¦ проводиться їх класифікація, зведення в певні смислові групи; ¦ усі варіанти відповідей кодуються за допомогою отрима-ного кодифікатора. Для кодування інформації використовуються два способи: наскрізна нумерація всіх позицій (порядкова система кодування) або нумерація варіантів лише в межах одного запитання (пози-ційна система кодування). Вибір того чи іншого способу залежить від характеру про-грамного забезпечення ЕОМ. Після завершення кодування починається безпосередня об-робка первинної інформації — ручна або машинна. Якщо обсяг вибірки невеликий, то доцільніше проводити ручну обробку. У сучасних умовах перевага надасться машинній. Результати підра-хунків даних за допомогою ЕОМ називаються табуляграмами. Їх зміст і форма запису інформації визначаються гіпотезами дослід-ження та технічними можливостями. Машинна обробка дає до-сліднику так званий статистичний обрахунок (загальну кількість показників з кожного варіанта в абсолютному та відсотковому вираженні) і за завданням дослідника виявляє зв'язки та залеж-ності (кореляції). Тут починають діяти і використовуватися за-кони математичної статистики. Опрацювання інформації дає надійні підстави для її узагаль-нення, яке здійснюється у кількох формах, що фіксують різний рівень аналізу. Найпростішою і найбільш поширеною формою є групування даних, тобто віднесення об'єкта до тієї чи іншої гру-пи залежно від обраного показника (наприклад, рівень продук-тивності праці, прибуток). Згруповані таким чином однорідні за складом групи стають об'єктом аналізу. Вибір ознаки групуван-ня зумовлюється завданнями і гіпотезами дослідження. Основна проблема, що виникає у випадку використання простого групу-вання, — неправильний вибір показника, за яким здійснюється групування. Групування об'єктів за двома і більше ознаками (наприк-лад, собівартістю, ціною, прибутком) називають перехресним, або комбінованим. Залежно від завдань дослідження воно може бути структур-ним, типологічним і аналітичним. При структурному групуванні проводиться класифікація за певним показником, притаманним усій сукупності даних (на-приклад, з метою встановлення вікового складу працівників зас-тосовують структурне групування за віковим інтервалом). Якщо ж за основу групування береться показник, створений самим дос-лідником або суб'єктивний за своєю природою, то проводиться типологічне групування (наприклад, типологія респондентів за такою ознакою, як «ставлення до приватизації»). Аналітичне гру-пування здійснюється за двома і більше ознаками і слугує для виявлення їх взаємозв'язку, взаємозалежності. У процесі групування отримують ряд чисел, який назива-ють рядом розподілу. Ряди розподілу, які засновуються на якіс-них ознаках явищ і процесів, що вивчаються, характеризуються як атрибутивні, а на кількісних — як варіаційні. Останні, у свою чергу, поділяються на дискретні (переривчасті) та безперервні. Ряди розподілу мають як числову, так і текстову характеристики. Відповідне відображення даних досягається за допомогою таб-лиць. Таблична форма доповнюється графіками, найчастіше се-ред яких застосовують полігони (для дискретних рядів) і гістог-рами (для безперервних рядів). З метою більш глибокого узагальнення інформації викори-стовують спеціальні статистичні одиниці (величини). Середня арифметична - інтегральна характеристика ряду розподілу, яка дозволяє порівнювати їх один з одним у випадку, коли вони ма-ють спільну основу. Дисперсія має визначати ступінь рівномір-ності розподілу тієї чи іншої характеристики, яку отримують за допомогою спеціальних формул. Коефіцієнти кореляції дозво-ляють аналізувати взаємозв'язки різних характеристик, що дося-гається порівнянням різних видів розподілу. Реалізація цього зав-дання вимагає досить складних розрахунків, які найчастіше ви-конують за допомогою ЕОМ. Наступний елемент аналізу даних — інтерпретація даних, процедура якої має відповідати певним вимогам: ¦ характер оцінки та інтерпретації мають визначатися в за-гальних рисах уже на стадії розробки програми та концепції дос-лідження, де окреслюються принципові характеристики дослід-жуваного об'єкта; ¦ слід максимально повно визначити цей об'єкт та відпові-дний предмет дослідження; ¦ слід пам'ятати про багатозначність отриманих даних і по-требу їх інтерпретації з різних позицій. Процедура інтерпретації—це насамперед перетворення пев-них числових величин у логічну форму — показники (індикато-ри) за допомогою гіпотез, які визначаються ще на стадії розробки програми дослідження, а включаються в роботу дослідника лише на стадії інтерпретації. Характер поведінки гіпотез залежить від типу дослідження. Зазначимо, що до яких би статистичних і математичних ме-тодів аналізу отриманої інформації ми не вдавалися, вирішальна роль в інтерпретації емпіричних даних належить концепції нау-кового дослідження, науковій ерудиції дослідника, наскільки він зможе правильно, глибоко й всебічно інтерпретувати отриманий результат. У логіку інтерпретації економічних даних обов'язково має входити перевірка раніше висунутих гіпотез. У розвідувальному дослідженні гіпотеза перевіряється простим зіставленням вияв-лених числових даних з уявними, в описовому—узагальненням характеристик неоднорідного за складом об'єкта. Тут найчастіше застосовується такий метод інтерпретації, як порівняння рядів розподілу за відносно однорідними підгрупами досліджуваної сукупності, а також метод зовнішнього порівняння числового ряду. В аналітичних дослідженнях, які ставлять за мету отриман-ня висновків не лише про стан і зміни соціально-економічного об'єкта, а й про їх причини, схема перевірки гіпотез спирається на пошук взаємозв'язку між характеристиками об'єкта. Така схема складається з двох послідовних етапів інтерпретації: використан-ня методу порівняння числових рядів розподілу і пошук фактор-ного показника (показників). Перевірка гіпотези про статистичний зв'язок між ознаками найчастіше здійснюється за критерієм «XII — квадрат»; для вимі-ру щільності зв'язку застосовуються різні коефіцієнти, вибір яких залежить від характеру таблиць і взаємозв'язку ознак. Найбільш прості і поширені двомірні таблиці, оскільки вони є наочними і універсальними. Для вивчення лінійних парних зв'язків між кількісними показниками використовують кореляційний аналіз. Проте часто кореляція є результатом впливу якихось глибших причин на обид-ва показники. Коли ж зв'язок між змінними має нелінійний ха-рактер (а також для порядкових змінних), застосовуються кое-фіцієнти рангової кореляції. Для опису структури зв'язків у деякій системі показників застосовується матриця кореляцій—квадратна таблиця, в кожній клітинці якої вміщують коефіцієнт кореляції для пари змінних. Для більш глибшого аналізу використовують розвідувальний факторний або кластерний аналіз. Останній застосовується та-кож для опису структури об'єктів, які становлять вибірку. Для кількісних залежних змінних використовується регре- сійний (якщо незалежні змінні також є кількісними) або диспер-сійний (якщо індикатори вимірені за номінальною або порядко-вою шкалами) аналіз. До якісних (номінальних і порядкових) за-лежних змінних в аналогічних ситуаціях застосовується дискримінантний або кластерний аналіз. Поява множинного класифікаційного аналізу і методу інди-каторних змінних дозволила використовувати в будь-яких моде-лях як кількісні, так і якісні предикати. Саме це сприяло широко-му розповсюдженню регресійних і регресійноподібних моделей. Отже, процедура аналізу соціологічно-економічної інфор-мації містить органічно взаємопов'язані компоненти аналізу цих даних у їх взаємодіях і взаємозалежностях, що відтворює відповідні характеристики досліджуваного соціального об'єкта. Такий аналіз дозволяє переходити до формулювання основних висновків та розробки практичних рекомендацій з метою конк-ретного застосування їх у науково-дослідній або практичній діяль-ності. Після завершення аналізу даних отримані результати офор-мляють у підсумкові документи дослідження: інформації, інфор-маційні записки, звіти про науково-дослідну роботу. В інформації зміст результатів дослідження подається без їх інтерпретації. Вона включає: ¦ короткий виклад проблемної ситуації; ¦ перелік цілей і завдань дослідження; ¦ опис характеристик вибіркової сукупності; ¦ розподіл відповідей на запитання анкети або інтерв'ю, ре-зультати аналізу документів і спостережень у відсотковому ви-кладі. Число розділів зазвичай відповідає числу гіпотез, сформо-ваних у програмі дослідження. Інформаційна записка (як і інформація) містить ті ж підроз-діли, в яких подаються результати досліджень, але підсумкові дані уже коментуються, тобто описуються, цифровий матеріал може групуватися і порівнюватися, даються висновки із зазначенням тенденцій, що виявилися. Аналітична записка є основним підсумковим документом невеликої наукової дослідної роботи. Вона може бути значною за обсягом і мати таку структуру: ¦ вступ — обґрунтовується необхідність проведення дослід-ження, вказуються причини використання тих чи інших методів збору, обробки та аналізу інформації, описуються мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, дається характеристика про-блемної ситуації, доводиться репрезентативність вибірки; ¦ основна частина — включає аналіз зібраної інформації (здійснюється групування і зіставлення результатів досліджен-ня). Увесь цифровий матеріал інтерпретується і аналізується, на-водяться таблиці, графіки, діаграми тощо, виводяться законо-мірності функціонування тих чи інших явищ і процесів; ¦ висновок, в якому подаються основні результати дослід-ження і обґрунтовуються методи, прийоми розв'язання соціаль-них проблем. Головним підсумковим документом дослідження є звіт. За своєю структурою звіти мають відповідати загальній логіці нау-кового аналізу і включати: ¦ вступну частину з викладом найважливіших програмних положень. До них належать опис проблеми, мета і завдання до-слідження, об'єкт та предмет аналізу, інтерпретація основних по-нять, висунуті гіпотези, характеристика вибіркової сукупності; ¦ основну частину звіту, яку складають проблемні розділи, кількість яких, як правило, визначається кількістю висунутих гіпотез; ¦ заключну частину звіту, яку складають головні висновки дослідження, а в разі потреби, додаються також практичні реко-мендації щодо вирішення існуючих проблем; ¦ додатки до звіту, які містять, як правило, інструментарій дослідження (баланс, звіти, анкети), за допомогою яких отрима-но емпіричну інформацію. Сюди ж включаються таблиці і гра-фіки, шо не увійшли до наукового звіту. Загальними вимогами до звіту є: чіткість і логічність викла-ду, аргументованість основних положень, висновків, точність формулювань, конкретність викладу результатів роботи, об-ґрунтованість рекомендацій і пропозицій. Він обов'язково вклю-чає титульний лист, список виконавців, реферат, зміст, перелік умовних позначень і символів. Звіт призначений у першу чергу для замовника досліджен-ня, який зацікавлений мати докладну інформацію і практичні рекомендації, що дають змогу відповідно коригувати свої дії. Окрім вищеназваних видів документів, розрізняють ще нау-кові публікації, які адресовані, головним чином, фахівцям, що вивчають цю проблему, і публікації у засобах масової інформа-ції — розраховані на широкі верстви населення, яких хвилюють найактуальніші проблеми громадського життя. Готуючи підсумковий документ, дослідник має враховува-ти специфіку споживача та основні вимоги до кожного із цих видів оформлення результатів. Основною метою «замовленого» дослідження є висновки та рекомендації на підставі аналізу отриманої інформації. Основні вимоги до аналізу інформації, висновків та реко-мендацій, поданих у звіті, можна сформулювати таким чином. Висновки і рекомендації мають ґрунтуватися насамперед на аналізі інформації, отриманої у конкретному дослідженні; при цьому не повинно бути міркувань, що спираються тільки на здо-ровий глузд, життєвий досвід, емоційні оцінки та ідеологічні упо-добання. Під час підготовки звіту в жодному разі не можна виходити з того, чи будуть висновки і рекомендації приємні чи неприємні замовникові, оскільки його об'єктивний інтерес пов'язаний вик-лючно з відповідністю інформації реальному станові речей. Рекомендації не повинні формулюватися у директивній формі як однозначні рішення, що вимагають від замовника обо-в'язкових дій. Рекомендації науковця, якщо вони ґрунтуються на резуль-татах ретельно опрацьованої інформації, можуть виконувати по-яснювальну і прогностичну (частково) функції, залишаючи сфе-ру практичних соціально-економічних рішень практикам (полі-тикам, управлінцям, адміністраторам та ін.), що, власне, і є їхньою професійною діяльністю. Практичні пропозиції розробляються з метою усунення ок-ремих проблемних ситуацій у розвитку соціально-економічних процесів, усунення негативних чинників і впровадження пози-тивних, коригувань. Методичні матеріали (вказівки, рекомен-дації) мають на меті пошук шляхів значного і цілеспрямованого вдосконалення організації економічних процесів на виробництві. У цьому випадку пропонується набір заходів, що мають методич-ний характер і які дають змогу підвищувати трудову активність, пізнавальну активність, поліпшувати їх інформування, стабілі-зувати склад соціальних груп тощо. Соціальні проекти — соціально підготовлені, ретельно об-ґрунтовані конкретні пропозиції щодо впровадження в трудо-вих колективах якісно нових форм організації праці і вироб-ництва. І, нарешті, одним з найперспективніших видів рекомендацій є наукові технології, які можна розробляти і у вигляді методич-них матеріалів, і у вигляді соціально-економічних проектів. Динамізм суспільного життя, логіка політичних і соціаль-но-економічних перетворень в Україні вимагають найширшого використання даних конкретних соціологічно-економічних до-сліджень для розробки наукових методів управління економікою. Організація роботи з науковою літературою Важливим елементом творчої роботи є цілеспрямоване вив-чення наукової літератури. Вміння працювати з літературою — складний творчий процес. Вивчення наукової літератури дозво-ляє: — виявити здобутки науки, її досягнення і недоліки; — визначити основні тенденції у поглядах фахівців на про-блему, з огляду на те, що вже досягнуто в науці; — визначити актуальність і рівень вивченості проблеми;— допомагає вибрати напрям, аспекти дослідження; — забезпечує достовірність висновків і результатів науков-ця, зв'язок його концепції із загальним розвитком науки. При роботі із літературою обов'язково слід робити випис-ки, анотації і конспекти, за допомогою яких виділяють найбільш цінну інформацію, стисло викладають зміст інформації в ціло-му. Необхідно переглянути всі види джерел інформації, зміст яких пов'язаний з темою дослідження. До них належать матеріа-ли, опубліковані в різних вітчизняних і іноземних виданнях, звіти науково-дослідної роботи, дисертації, офіційні документи. Вивчення літератури з обраної теми слід починати з загаль-них робіт, щоб отримати уявлення про основні питання, а пізніше вже вести пошук нового матеріалу. Роботу з літературою рекомендовано проводити поетапно: — загальне ознайомлення з матеріалом в цілому за його змістом; — швидкий перегляд усього змісту; — проробка в порядку послідовності розміщення матеріалу; — вибіркове читання будь-якої частини монографії, посібни-ка, дисертації, статті; — виписка матеріалу, що належить до теми і є цікавою; — критична оцінка записаного, його редагування, чистовий запис, як фрагмент тексту майбутньої роботи. При вивченні літератури за обраною темою використовуєть-ся не вся інформація, що міститься в ній, а лише та, яка має безпо-середнє відношення до теми. Критерієм оцінки прочитаного є можливість його практичного використання в роботі. Вивчаючи літературні джерела, слід ретельно стежити за оформленням ви-писок, щоб можна було ними користуватись у майбутньому. Ча-стина отриманих даних не буде використовуватись в роботі, тому потрібен їх ретельний відбір та оцінка. Необхідно збирати тільки наукові факти, а не будь-які. Під науковими фактами розуміють елементи, що складають основу наукового знання, які відображають об'єктивні власти-вості речей та процесів. їм характерні такі властивості: новизна, точність, об'єктивність і достовірність. Новизна наукового факту свідчить про принципово новий, невідомий дотепер предмет, явище процес. Точність наукового факту визначається об'єктивними методами та характеризує су-купність найбільш суттєвих ознак предметів, явищ, подій, їх кількісних та якісних визначень. Відбір фактів повинен бути науково об'єктивним. Дос-товірність наукового факту характеризує його безумовне реальне існування, яке підтверджується при аналогічних ситуаціях. За відсутності підтвердження факту немає і його достовірності. До-стовірність інформації, її цільове призначення і характер дають основу для достовірності наукових фактів. Слід уважно ставитись до матеріалів, які використовуються в роботі: офіційні дані, опубліковані від імені державних або гро-мадських організацій, не повинні викликати сумніву; практично абсолютною достовірністю володіє опис винаходів як у монографії, так і в інформаційній статті. Наукові статті мають знаходитись в залежності від достовір-ності вихідної інформації, що використовується. У них можуть міститися результати незакінчених наукових досліджень, тому їх необхідно особливо ретельно аналізувати й оцінювати. Подібно статтям, різного ступеня достовірності, відповідають доповіді, зроблені на наукових конференціях, симпозіумах тощо. Деякі з них можуть містити обґрунтовані, доказові, апробовані відомості, інші — включати питання проблемного характеру, пропозиції та інше. Про достовірність вихідної інформації може свідчити не тільки характер першоджерел, а й науковий, професійний авто-ритет його автора, його приналежності до тієї чи іншої наукової школи, а також чинник часу. Для ідентифікації поглядів при зіставленні різних точок зору, а також для передачі без перекру-чування думки автора першоджерела можна використовувати цитати. Їх використання визначається проблемами розробки теми. Поряд з прямим цитуванням, часто застосовують першод-жерело, обов'язково звіряючи його з оригіналом. На таких ви-писках обов'язково вказується джерело запозичення. Залежно від назви і наукового значення теми обсяг інформації може бути в межах 100-200 найменувань літературних джерел. Особливо уважно потрібно користуватись цитатами, щоб без перекручень передати думку автора першоджерела. При цитуванні слід дотримуватись таких правил: — цитати повинні бути точними; — не можна перекручувати основний зміст поглядів автора; — використання цитат має бути оптимальними, тобто виз-начатись потребою наукової теми; — слід точно зазначити джерело цитування; — цитати мають вписуватись у контекст теми дослідження. Вивчення і аналіз літератури вимагає певної культури дос-лідника. Всі прізвища авторів, які дотримуються єдиної точки зору з того чи іншого питання, необхідно вказати в алфавітному порядку. Алфавітний порядок підкреслює однакове ставлення дослід-ника до наукових концепцій учених. На завершальному етапі роботи з літературою доцільно зро-бити порівняльний аналіз отриманої інформації. Це дозволить оцінити актуальність, новизну і перспективність інформації. За даними критичного аналізу слід зробити висновки. їх узагаль-нення дозволить методологічно правильно поставити і сформу-лювати тему дослідження, намітити цілі і конкретні завдання. Форми обміну науковою інформацією Закономірності розвитку науки вимагають постійного об-міну інформацією — усною чи письмовою. Важливим джерелом інформації є наукові доповіді і особисті контакти на конферен-ціях, симпозіумах, семінарах, форумах. Обмін інформацією мож-на проводити у вигляді таких матеріалів. Наукова доповідь — літературно оформлена робота, яка ґрунтується на оригінальному матеріалі. Як правило, доповідь ро-биться в усній формі в такій послідовності: коротка оглядова ча-стина та визначення завдання дослідження; метод вирішення або нове положення, яке пропонує доповідач, основні результати їх пояснення і висновки. Обсяг доповіді до 0,75 друкованого аркуша. Монографія — це надрукована наукова робота теоретичного характеру, в якій всебічно висвітлена певна проблема або окреме вузлове питання. У монографії використовуються оригінальні результати власних досліджень і літературних джерел. Моногра-фія, як правило, висвітлює обширні наукові знання з даного пи-тання. Робота розрахована на наукових працівників, керівників, спеціалістів, які працюють над даною проблемою. Тип викладу тексту пояснювальний з використанням дедуктивних (рух дум-ки від загального положення до конкретних фактів), індуктив-них (рух думки від конкретних фактів до загального висновку) або змішаних способів. Монографія до друку оформлюється за проспектом, затвер-дженим видавництвом. Стаття — є основною формою письмової інформації між спеціалістами, які працюють в одній або суміжній галузях науки. Статті є наукові, науково-технічні, науково-методичні і дис-кусійні з конкретних досліджень, а також оглядові. Як правило, в перших трьох видах статей публікуються результати закінчених розділів дослідження, проводиться їх обговорення та робляться основні висновки. В дискусійних статтях містяться спірні наукові положення. Вони публікуються з метою обговорення спірних питань у пресі. Оглядова стаття (аналітична, реферативна, тематична) містить систематизовані наукові відомості з будь-якого питання (теми, проблеми), отримані на основі аналізу першоджерел. Реферат — це коротка форма викладу змісту першоджерел з теми, яка вивчалася. Він має, як правило, науково-інформаційне призначення. Науковий звіт є підсумковим документом, в якому викладе-но фактично виконані дослідження. Він починається із анотації, включає мету дослідження, опис методичних особливостей, ре-зультати їх обговорення і висновки. У звіті приводиться список публікацій, перелік наукових доповідей з теми звіту. Методичні розробки — це праця інструктивно-виробничого характеру, в якій викладені рекомендації з питань проведення певних видів робіт, спрямованих на удосконалення організації, управління виробництвом, персоналом тощо. Довідник — це літературна робота виробничо-довідкового характеру з певних проблем, де визначаються найбільш важливі поняття, нормативи, моделі, форми інструкції тощо. Брошура — літературно оформлена праця науково-виробни-чого характеру, де всебічно висвітлюється певне питання в нау-ково-популярній формі. Дисертація є кваліфікаційною науковою роботою в певній галузі науки, яка має внутрішню єдність, актуальність наукових результатів, наукових положень, що висувається автором для пуб-лічного захисту. Дисертації не опубліковуються, але ведеться їх сувора бібліографічна реєстрація. Рецензія — стаття, яка містить розбір і критичну оцінку опуб-лікованої статті або монографії. Одним із важливих заключних етапів наукової роботи є оформлення наукового документа, в якому викладаються зміст предмета дослідження. Науковий документ оформляється у відповідності із чітко встановленими вимогами. Залежно від характеру інформації нау-ковий документ може бути первинним або вторинним. Первинний—це статті, дисертації, монографії, наукові звіти; вторинні — довідники, огляди, реферати, анотація. Основними структурними елементами кожного наукового документа є аспектація, рубрикація і композиція. Аспектація наукового документа відображає логіку науко-вого дослідження, схему його змісту. Коректно зроблена аспектація дозволяє знайти найкраще композиційне рішення. Композиція — це послідовне розміщення основних частин роботи, що дозволяє зробити правильну рубри-кацію наукового документа. Під рубрикацією розуміють поділ наукового документа на окремі логічно підпорядковані частини (розділи, глави, парагра-фи), які найкраще відображають логіку побудови конкретного наукового дослідження. Кожна частина наукового документа має короткий, але інформативний заголовок, який відображає її зміст. За наявності математичної і цифрової інформації слід дотримува-тись певних правил. Основна вимога щодо ілюстративного мате-ріалу є його науковість і достовірність.
1 2 3 4 5 Категория: Наукознавство \| Добавил: Aspirant (04.08.2013)
Просмотров: 1202 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: