Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Міжнародна економіка |
Реферат на тему Види ринків та структура міжнародної торгівлі
|
Реферат на тему:Види ринків та структура міжнародної торгівлі. План 1. Структура міжнародної торгівлі 2. Основні види ринків та товарів Структура міжнародної торгівлі Важливою характеристикою міжнародної торгівлі є її географічна й товарна структура, тобто структура з точки зору географічного розподілу і товарного наповнення. Географічна структура міжнародної торгівлі - це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, створеними за територіальною або організаційною ознакою. Територіальна географічна структура узагальнює дані про масштаби міжнародноїторгівлі країн, що належать до однієї частини світу або укрупненої групи країн (розвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою). Організаційна географічна структура узагальнює дані про міжнародну торгівлю або між країнами, що належать до інтернаціональних торговельно-політичних об'єднань, або торгівлю між країнами, що виділені в певну групу за вибраним критерієм (країни — експортери нафти, країни - цілковиті боржники тощо). Географічна структура міжнародної торгівлі сформувалася під впливом світогосподарського поділу праці, тобто поглибленого міжнародного поділу праці й розвитку науково-технічної революції (табл.2.3). Таблиця 2.3 Географічна структура світової торгівлі товарами за окремими регіонами в 2005р. Експорт | Регіон | Імпорт Обсяг | Обсяг млрд дол. | % | Млрд. дол. | % 10330 | 100,0 | Світ | 10300 | 100,0 1505 | 14,6 | Північна Америка | 2275,4 | 22,1 349 | 3,4 | Латинська Америка | 381 | 3,7 2484 | 24,0 | Західна Європа | 2527 | 24,5 2290 | 22,2 | Європейський Союз | 2335 | 22,7 345 | 3,3 | СНД | 268 | 2,6 129 | 1,2 | Центр, та Східна Європа | 159 | 1,5 245 | 2,4 | Російська Федерація | 125 | 1,2 172,2 | 1,7 | Африка | 134 | 1,3 460,2 | 4,5 | Середній Схід | 317,1 | 3,1 1671 | 16,2 | Азія | 1544 | 15,0 550,5 | 5,3 | Японія | 451,1 | 4,4 752,2 | 7,3 | Китай | 631,8 | 6,1 1996,6 | 19,3 | Малайзія, Гонконг, Північна та Південна Корея | 3485,3 | 33,8 Перше місце за обсягом експорту на світовому ринку посідає Західна Європа (24%), друге належить азіатським НІК - Північній та Південній Кореї, Гонконгу, Малайзії (19,3%), третє займають інші країни азіатського регіону (16,2%). За обсягом імпорту регіони розподілилися таким чином: І місце - НІК (33,8%), II місце - Західна Європа (24,5%) і III місце - Північна Америка (22,1%). Внесок у світову торгівлю регіонів Латинської Америки, Середнього Сходу та Африки незначним. Країни Центральної Європи, як і країни СНД, також відіграють не значну роль у міжнародній торгівлі, їх зовнішні економічні зв'язки знаходяться в стадії формування. Товарна структура міжнародної торгівлі формується під впливом конкурентних переваг, котрі мас народне господарство країни. Конкурентні переваги є у випадках, коли в країні ціни на експортні товари (або внутрішні ціни) нижчі від світових. Відмінності в цінах зумовлені різними витратами виробництва, котрі залежать від двох груп чинників. Першу групу чинників формують природні конкурентні переваги. До них відносяться природно-географічні: клімат, наявність мінеральних копалин, родючість грунтів тощо. Другу групу (соціально-економічних) формують набуті конкурентні переваги. Ці чинники характеризують науково-технічний і економічний рівень розвитку країни, її виробничий апарат, масштаби і серійність виробництва, виробничу та соціальну інфраструктуру, масштаби науково-дослідних робіт. Вони визначають конкурентні переваги, що були надбані в процесі розвитку народного господарства. У торгівлі товарами характерною тенденцією є зростання частки ваги торгівлі продукцією обробної промисловості (близько % вартісного обсягу світового експорту) і скорочення частки сировини й продовольства (близько %). У продукції обробної промисловості провідне місце належить устаткуванню і транспортним засобам (близько 50% експорту товарів цієї групи), а також хімічним товарам, чорним та кольоровим металам, текстилю. Серед сировини та продовольчих товарів найбільшу роль відрізняють продовольство й напої, мінеральне паливо та інша сировина (табл.2.4). Таблиця 2.4 Зростання обсягів світового товарного експорту і виробництва за основними групами товарів % | 1990 | 1997 | 1998 | 1999 | 2005 Гірничодобувна промисловість | 1,5 | 3,5 | 1,5 | -2,5 | 3,5 Експорт мінеральної сировини | 4,0 | 9,5 | 4,0 | -1,5 | 0,5 Обробна промисловість | 2,5 | 5,5 | 2,5 | 3,5 | 6,0 Експорт продукції обробної промисловість | 7,5 | 12,0 | 5,0 | 7,0 | 14,5 Світове товарне виробництво | 2,5 | 4,5 | 2,0 | 2,5 | 4,8 Світовий товарний експорт | 7,0 | 11,0 | 5,0 | 5,0 | 8,0 Світовий ВВП | 2,0 | 3,5 | 2,0 | 3,0 | 4,3 У світовій торгівлі товарними видами продукції найвищі показники зростання мають паливні види продукції (п'ятидесятивідсоткове зростання, або до 630 млрд дол.) та офісне устаткування (двадцятевідсоткове зростання, або до 940 млрд дол.). В той час, як згадані види продукції досягли найвищого зростання серед усіх основних груп у 90-х роках, частка паливної продукції, яка досягла 10% світової торгівлі в 2005 р., не дуже змінилась порівняно з рівнем 1990 р. Світовий експорт сільськогосподарської продукції досяг найменшого показника зростання серед всіх інших категорій У 2005 році (він підвищився на 2% і досяг 650 млрд дол.); внаслідок цього його частка у світовій торгівлі товарами впала до рекордно низького рівня - 9%. Товарна структура в розрізі регіонів характеризується даними таблиці 2.5. Таблиця 2.5 Структура світового товарообігу Регіон | Сільське господарство | Добувна промисловість | Обробна промисловість | Разом млрд дол | % | млрд дол | % | млрд дол | % | млрд дол | % Західна Європа | 237,9 | 11,0 | 143,1 | 6,6 | 1785,1 | 82,4 | 2166,1 | 100 Азія | 113,6 | 8,4 | 92,1 | 6,8 | 1143,3 | 84,8 | 1349,0 | 100 Північна Америка | 110,4 | 12,8 | 61,5 | 7,2 | 687,9 | 80,0 | 859,8 | 100 Латинська Америка | 68,8 | 24,7 | 64,7 | 23,3 | 114,6 | 60 | 278,1 | 100 Центральна та східна Європа, країни Балтії та СНД | 21,9 | 12,6 | 53,9 | 30,9 | 98,7 | 56,5 | 174,5 | 100 Африка | 21,7 | 18,9 | 59,5 | 51,8 | 33,6 | 29,3 | 114,8 | 100 Близький Схід | 5,7 | 3,5 | 122,8 | 75,5 | 34,1 | 21,0 | 162,6 | 100 Разом | 579,9 | 11,4 | 597,6 | 11,7 | 3927,3 | 76,9 | 5104,8 | 100 Наведені в таблиці дані свідчать про взаємозв'язки між рівнем економічного розвитку країн і структурою їх зовнішньоторговельного обігу. Так, для країн Західної Європи, Північної Америки та Азії, які відносяться до промислово розвинутих і нових індустріальних країн і в яких переважають набуті конкурентні переваги, в структурі експорту переважає продукція обробної промисловості (понад 4/5 обсягу зовнішньоторговельного обігу). А в країнах Близького Сходу та Африки, які володіють багатими природними ресурсами, досить висока частка видобувної промисловості. Європейські країни з перехідною економікою інтенсивно використовують свої природні конкурентні переваги, а тому в їхній товарній структурі, що відрізняється від середніх світових показників, висока частка продукції добувних галузей промисловості (відхилення від середнього показника становить +19,2 пункти) і порівняно низька — продукції обробної промисловості (відхилення від середнього показника становить +20,4 пункти). Основні види ринків та товарів Ринки можуть класифікуватися за різними ознаками. Загально визнана класифікація, яка наведена в таблиці 2.6 [9, с. 23-25]. Таблиця 2.6 Класифікація ринків Ознака класифікації | Види ринків 1. Галузева належність товару як об'єкта обміну. | Товарні ринки. Вони охоплюють ринок якого-небудь конкретного товару чи групи товарів, пов'язаних між собою певними ознаками виробничого характеру чи таких, що слугують задоволенню однієї і тієї самої потреби (наприклад, ринок взуття, ринок чорних металів, ринок автомобілів, ринки сировинних товарів) 2. Об'єкт обміну і межі його охоплення | Товарні ринки країн та регіональні товарні ринки. В основі підрозділу лежить належність до країн чи регіональна галузева належність об'єктів обміну. Ці ринки охоплюють ринок конкретного товару, групи товарів чи товарів певної галузі однієї країни чи регіону (наприклад, ринок взуття Туреччини, ринок побутової електротехніки України, ринок автомобілів ЄС). 3. Сфера міжнародного товарного обміну і галузева належність об'єктів обміну | Світові товарні ринки - це сукупність національних ринків. В основі економічних відносин між їхніми учасниками лежить міжнародний поділ праці (наприклад, світовий ринок зерна, світовий ринок гумовотехнічної продукції"). Об'єктами світового товарного ринку є конкретні товари чи групи товарів. Основні риси світового ринку полягають у тому, що він: ¦ є категорією товарного виробництва, що вийшло в пошуках збуту своєї продукції за національні кордони; ¦ проявляється в міждержавному переміщенні товарів, які знаходяться під впливом не лише внутрішнього, а й зовнішнього попиту і пропозиції; ¦ оптимізує використання чинників виробництва, підказуючи виробникові, в яких галузях і регіонах вони можуть бути застосовані най ефективніше; ¦ виконує санаційну роль, прибираючи з міжнародного обміну товари і часто навіть їх виробників, котрі не спроможні забезпечити міжнародного стандарту якості за конкурентними цінами. Відмітні особливості світового ринку полягають у тому, що: ¦ на світовий ринок впливають міждержавні кордони і зовнішньоекономічна політика окремих країн; ¦ на світовому ринку діє система світових цін; ¦ світовий ринок товарів доповнюється ринком послуг; ¦ структура і напрям торгівлі окремих країн на світовому ринку визначаються зміною конкурентоспроможності їхніх товарів і послуг; ¦ світовій торгівлі притаманна нерівномірність зростання як торгівлі окремих країн, так і всього світового товарообігу; ¦ розвиток міждержавних форм регулювання світового ринку: міжнародні торгівельні організації (зокрема СОТ) і регіональні інтеграційні економічні) організації (Бенілюкс, ЄС, ЄАВТ, Латиноамериканська асоціація інтеграції. Асоціація країн Південно-Східної Азії та ін.) 4. Відношення до національних кордонів сфери обміну | Внутрішній (місцевий) і зовнішній (іноземний) ринок. Внутрішній ринок - це форма господарського спілкування, при якій усе, що призначено для продажу, збувається самим виробником усередині країни. Зовнішній ринок охоплює всю сферу товарного обігу, що виходить за національні кордони конкретної країни. Міжнародний ринок, ринки країн, світові товарні ринки є зовнішніми (іноземними) тільки для однієї конкретної країни. Економічні відносини між учасниками товарного обміну припускають, що учасники мають різну національну приналежність і об'єкт обміну перетинає національні митні кордони відповідних країн 5. Характер об'єкта товарного обміну | Ринок товарів, ринок послуг, ринки технологій, ринки капіталів, робочої сили, цінних паперів 6. Характер і рівень попиту та пропозиції на ринку | Ринок продавця, на якому попит перевищує пропозицію. Ринок покупця, на якому пропозиція перевищує попит. Для ринку продавця характерна обмеженість товарного асортименту і кількісної пропозиції товару, а також наявність дефіциту, що спонукає покупця здобувати те, що пропонує продавець, не пред'являючи особливих вимог до якості і техніко-економічних характеристик товару. Ринок покупця характеризується наявністю різноманітного асортименту товарів, що випускаються різними виробниками. Це породжує конкуренцію між продавцями виробів, які задовольняють ті ж самі чи аналогічні потреби покупців 7. Характер взаємин між продавцем і покупцем | Ринки вільні, замкнуті, регульовані. На вільних ринках немає обмежень для укладання комерційних угод між контрагентами. У торгівлі різними товарами частка вільних ринків різна (наприклад, на світовому нафтовому ринку - 70, на ринку цукру - 30%). Під замкнутими (закритими) ринками зазвичай мають на увазі внутрішньо корпоративні постачання ТНК, що становлять в цілому близько 40% міжнародного товарообігу. До регульованого відносяться ринки, що підпадають під дію міжнародних товарних угод, спрямованих на їх стабілізацію В основу класифікації товарів можуть бути покладені різні ознаки: міжнародна мобільність, призначення, терміни використання, рівень попиту і ціна, характер споживання і ступінь оброблення, спосіб виготовлення [9, с. 26-27; 23, с. 19-20]. Міжнародна мобільність. Для визнання торгівлі міжнародною, продажу товару - експортом, а купівлі - імпортом необхідно, щоб товар перетнув кордон держави і цей факт був зареєстрований у відповідній звітності. При цьому немає значення, змінює товар власника чи ні. Так, якщо телевізор продано (передано) японською компанією своїй філії в Україні, він вважається експортом Японії та імпортом України, незважаючи на те, що власником товару залишилась японська компанія. У міжнародній економіці товар розглядається не як продукт виробництва, а як об'єкт попиту і пропозиції. Товар (послуга) стає таким за таких умов: · якщо він комусь потрібен; · якщо на нього спрямовані дві основні сили ринкової економіки - попит і пропозиція; · якщо хоча б одна з цих сил (попит і пропозиція) діють із-за кордону. Здатність виготовити продукт для внутрішнього ринку не означає, що він буде визнаний товаром на світовому ринку, тобто його куплять за рубежем. Товари можуть не продаватися за рубежем з таких причин: · у зв'язку з їх не конкуренто спроможністю; · через початкову неможливість поставити їх на зовнішній ринок; · через їх принципову не торговність. Виходячи з міжнародної мобільності, товари поділяються на "ринкові", тобто такі, що торгуються (РТ), і на "неринкові", такі, що не торгуються (НТ). "Ринкові товари" - товари, котрі можуть пересуватися між різними країнами. "Неринкові товари" - товари, котрі споживаються в тій самій країні, де й виробляються, і не переміщуються між країнами. Головні відмінності між "ринковими" і "неринковими" товарами показані в таб.2.7. Таблиця 2.7 Відмінності між РТ та НТ за основними ознаками Ознака | "Ринкові" товари | "Неринкові" товари Ціни | Визначаються співвідношенням попиту і пропозиції на світовому ринку і знаходяться під впливом попиту і пропозиції на них як усередині країни, так і за рубежем | Визначаються співвідношенням попиту і пропозиції на національному ринку. Коливання цін на такі товари в інших країнах не мають значення Підтримання внутрішнього балансу попиту і пропозиції | Підтримання балансу не особливо істотне, оскільки недостатність внутрішнього попиту можна компенсувати збільшенням попиту за кордоном, а нестачу внутрішнього споживання збільшенням поставок іноземних товарів. | Підтримання балансу дуже важливе. 3 його порушенням можливі соціально-економічні диспропорції Внутрішні ціни | їх динаміка та рівень йдуть за динамікою й рівнем цін в інших країнах | Вони можуть істотно відрізнятись від цін інших країн, а їхня зміна може не призводити до зміни зарубіжних цін на такі товари До "ринкових" товарів, як правило, відносяться такі групи товарів: сільського господарства, полювання, лісового господарства, рибальство, товари видобувної й обробної промисловості; до "неринкових" - комунальні послуги і будівництво, оптова і роздрібна торгівля, ресторани, готелі, оборона, соціальні послуги, охорона здоров'я, суспільні роботи і т.п. Розподіл товарів на "ринкові" і "неринкові" багато в чому залежить від транспортних витрат на їх переміщення за рубіж і від торгівельних бар'єрів, що існують на цьому шляху. Скорочення транспортних витрат зв'язку з розвитком технології призводить до збільшення кількості "ринкових" товарів, а зростання державного протекціонізму призводить до їх скорочення. "Ринкові" товари поділяються на експортовані й імпортовані (рис.2.4). Призначення. За цією ознакою товари поділяються на: · товари споживчого попиту, що призначені для особистого споживання, індивідуального використання і відрізняються широкою номенклатурою та асортиментом (телевізори, холодильники, пральні машини, відеомагнітофони, автомобілі і т.д.); · товари виробничого призначення, що використовуються в процесі виробництва інших товарів та визначають специфіку конкретної галузі виробництва (технологічне устаткування) або мають загальне призначення (мотори, крани). До них також належать транспортні засоби і пристрої, які застосовувються у виробничому процесі. Термін використання. Товари поділяються на товари короткострокового і тривалого використання. Рівень попиту і ціна. За цією ознакою товари класифікуються так: · товари повсякденного попиту, що придбаваються систематично, орієнтуючись на певні якісні характеристики; · товари вибіркового попиту, що придбаваються після порівняння з аналогічними товарами відносно ступеня задоволення потреб, рівня якості, ціни і т.п.; · престижні товари, що мають унікальні властивості, які визначаються модою, підвищеною комфортабельністю; · предмети розкоші, що задовольняють індивідуальні потреби людей з великими коштами, які значно перевищують їхні повсякденні потреби. Характер споживання і ступінь оброблення. Це сировина, напівфабрикати, готові вироби, комплектуючі вироби, деталі. Спосіб виготовлення. Продукція поділяється на стандартну (випускається для невідомого кінцевого споживача) та унікальну (виробляється на основі попередніх замовлень покупця і виготовляється з урахуванням погоджених заздалегідь між постачальником і покупцем техніко-економічних параметрів). Використана література 1. Амоша А., Вишневский В. К вопросу об оценке уровня налогов в Украине Экономика Украины, - 2002 - №8. 2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента - М.: Финансы и статистика, 1995. 3. Береславська О./, та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції.- К.: КНЕУ, 2002. 4. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси - К.: Знання-Прес, 2002. 5. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі - К.: Основи, 2000. 6. Ван Хорн Дж.К. Основы упріавления финансами.- М.: Финансы и статистика, 1999. 7. Влияние многосторонних торговых инициатив на благосостояние развивающихся стран// БИКИ, 2005 №41. 8. Гаман MB Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід. - К.: Вікторія, 2004. 9. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник - М.: ЮНИТИ, 2001. 10. Герчикова И.Н. Международные экономические организации.- М.: Консалтбанкир, 2000. 11. Герчикова И.Н. Международные экономические отношения.- М.: АО "Консолт - банкир", 2001. 12. Гіл Ч. Міжнародний бізнес- К.: Основи, 2001 13. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ /Кер. авт. коя. і наук. ред. Циганкова Т.М.- К.: КНЕУ, 2003. 14. Гольцберг М., Хасан-бек А. Основы финансового инвестирования.- К.: Знания, 1998. 15. Грей сон Дж. К., О'Деля К. Американский менеджмент на пороге XXI века.М.: Экономика, 1995. 16. Денберг Р.Л. Международное налогообложение.- М.: ЮНИТИ, 1997. 17. Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі.- К.: Україна, 1994. 18. Дэниеле Дж.Д.. Радеба Ли Х- Международный бизнес: Учебник - М.: Дело, 1994. 19. Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Ржепишсвського К.І.- К.: ЦУЛ, 2003. 20. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Логвінової Н.С., Сіваченка І.Ю., К.: - ЦУЛ, 2006. 21. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навч. посібник / За ред. Козака Ю.Г., Сіваченка МО., Логвінової Н.С.- К.: ЦУЛ, 2006. | |
| Просмотров: 652 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |