Реферат на тему Транснаціональне фінансування міжнародного фінансового менеджменту - Міжнародна економіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Транснаціональне фінансування міжнародного фінансового менеджменту. План 1. Транснаціональне фінансування 2. Фінансування міжнародної торгівлі 3. Дивідендна політика корпорації Транснаціональне фінансування Одним із завдань фінансового менеджменту ТНК є вилучення коштів для фінансування зарубіжних філій. Фінансування ТНК залежно від мети може бути короткостроковим або довгостроковим [12, с. 749-751; 38, с. 225-335; 47, с. 384-397]. Метою короткострокового фінансування є поповнення оборотного капіталу, виконання поточних забо в'язань. Джерела короткострокового фінансування поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішніми джерелами є нерозподілений прибуток та амортизація. їх перерозподіл всередині фірми здійснюється за допомогою в нутрі ш інофірмових міжнародних позик. Таким чином, внутрішньофірмове короткострокове фінансування - це взаємона-дання валютних позик різними підрозділами компанії, надання інвалютних кредитів материнською компанією дочірнім фірмам та навпаки. Внутрішньофірмові міжнародні позики надаються у формі: § прямого міжнародного фірмового кредиту. Материнська компанія надає тимчасово вільні грошові кошти дочірній компанії, що оформлюється простим векселем; § компенсаційного внутрішньофірмового кредиту. Материнська компанія покладає цільові фонди на строковий депозит у міжнародний банк своєї країни, який використовує свій філіал за кордоном для перекредитування отриманих коштів дочірній компанії в іншій країні; § паралельний внутрішньофірмовий кредит, тобто учасники угоди надають один одному позики у валюті своєї країни на обумовлений період часу. Зовнішніми джерелами короткострокового фінансування є банківське фінансування та одержання коштів за допомогою ринку цінних паперів. Банківське фінансування здійснюється в таких видах: § кредитна лінія. Це кредитна умова між банком та його клієнтом, яка містить обіцянку банку щодо надання клієнтові певної суми коштів до деякого ліміту протягом визначеного строку; § револьверний кредит. Це кредитні лінії, які відновлюються протягом тривалого часу, юридично формалізовані контракти; § строкова позика. Це прямий, незабезпечений кредит на строк, який не перевищує 90 днів. Він оформлюється у вигляді простого векселя; § овердрафт. При наданні овердрафту банк списує кошти з рахунка клієнта у розмірах, більших ніж залишки на його рахунку, відкриваючи таким чином кредит. Банківське фінансування може здійснюватися в національній та іноземній валютах. Відповідно розрізняють національне, іноземне та евровалюте фінансування (єврок-редити). Фінансовий менеджер вирішує, застосування якої валюти в даний момент і на даному ринку є найефективнішим з точки зору ризику втрат, до якого рівня валютний ризик повинен покриватися форвардними контрактами, угодами своп та який повинен бути оптимальний портфель інвалютних активів, тобто, яку кількість коштів і в яких валютах необхідно мати компанії на даний момент. Фінансування з використання інструментів ринку цінних паперів включає випуск комерційних паперів, які являють собою прості векселі компанії. Прості векселі, які емітуються компанією, є незабезпеченими, знаходяться в обігу 30-90 днів, їх номінал становить величину від 100 тис. до 1 млн дол. США. Розрізняють іноземні, евровалютні комерційні цінні папери та евронот (короткострокові цінні папери, випущені та гарантовані банком). Перевагою комерційних паперів є те, що відсоткова ставка за ними, як правило, нижча від ставки за першокласними кредитами. Метою довгострокового кредитування є одержання грошових коштів для фінансування довгострокових інвестиційних та інших проектів фірми, формування доходного довгострокового портфеля цінних паперів, що призводить до зростання ринкової вартості компанії, зростанню акціонерного капіталу. За джерелами довгострокове фінансування поділяється на внутрішнє та зовнішнє. Внутрішні джерела фінансування компанії - це накопичені чисті грошові потоки, які виникають при здійсненні міжнародних операцій. їх основою є нерозподілений прибуток та накопичена амортизація: Основні джерела зовнішнього довгострокового фінансування: § банківське фінансування у вигляді банківського кредиту та у формі покупки банками довгострокових цінних паперів компанії, які не надходять у відкритий продаж, а розміщуються у приватному порядку серед великих інвесторів. Банківське кредитування виступає, як правило, у вигляді синдикованих євро-кредитів, але роль цього джерела фінансування знижується через більшу привабливість фінансування за допомогою цінних паперів; § залучення коштів за рахунок емісії акцій та облігацій. Небанківське фінансування передбачає використання іноземних облігацій, єврооблігацій та евроакцій. Вирішуючи завдання довгострокового фінансування ТНК, фінансовий менеджер повинен з'ясувати: § який вид фінансування найкращий для компанії: фінансування інвестицій у сильній валюті за низькими відсотковими ставками чи в слабкій валюті, але з високою відсотковою ставкою; § як можна акумулювати кредити, які одержують у різних валютах таким чином, щоб зменшити або виключити валютний ризик; § до якого рівня багатовалютний кредит ефективно піддається ризик-менеджменту. Таким чином, завдання міжнародного фінансового менеджера щодо питань довгострокового фінансування зводиться до мінімізації відсоткових ставок з урахуванням конкретного рівня ризику. На вибір джерела фінансування ТНК впливають такі чинники: § потреба в збереженні або посиленні контролю за дочірньою компанію; § потреба в отриманні від філій регулярних припливів фінансових коштів; § вибір об'єктів фінансування (основний або оборотний капітал); § прагнення мінімізувати суми всіх податків, сплачуваних у світовому масштабі; § розвиток ділового співробітництва з національними і міжнародними фінансовими установами; § зміна відсоткових ставок валютних курсів та інших витрат фінансування, котрі ТНК може розглядати як джерела фінансування; § прагнення мінімізувати валютні, фінансові та політичні ризики. Фінансування міжнародної торгівлі Міжнародні фінансові відносини з торговельних операцій складніші ніж внут-рішньонаціональні, і відрізняються в частині використовуваних коштів і документів. Коли експортер продає товари іноземному партнеру, якому надано комерційний кредит, тобто відстрочку платежів, то він може зазнавати нестачу готівки. Це пов'язано з тим, що експортер витратив власні кошти на виготовлення та доставку товару, але ще нічого не отримав взамін. Фінансування експорту - це різні способи отримання експортером фінансових коштів від різних фінансових установ до одержання платежу від імпортера. При фінансуванні експорту використовуються всі форми кредитів, як і при внутрішній торгівлі, а також інші форми фінансування, які пов'язанні з наданими імпортеру умовами платежу [20, с. 537-574; 46, с. 527]. Таким чином, до форм фінансування експорту відносяться: § кредитне фінансування, яке включає грошовий кредит (коротко- та довгостроковий) та відкриття кредитної лінії (гарантії, акцептичний кредит); § передавання вимог (форфейтинг та факторинг). Фінансування експорту може бути: § короткостроковим (фінансування оборотного капіталу); § середи ьостроковим; § довгостроковим. Фінансування може бути одержано звичайними (традиційними) методами банківського фінансування або нетрадиційними. При короткостроковому фінансуванні експорту традиційними методами є: § незабезпечений овердрафт в національній або в іноземній валюті. Імовірність кредитування в національній валюті збільшується, якщо експортер має поліс по страхуванню експортного кредиту для зменшення ризику втрат у випадку відмови імпортера від платежу; § аванси під інкасо. Банк надає їх експортеру, коли останній прохає банк провести інкасо від його імені. Розмір авансу визначається в кожному конкретному випадку в залежно від величини кредитного ризику. Як правило, він складає 80-85% суми тратти; § облік або купівля векселів/чеків банком. Таке фінансування оборотного капіталу здійснюється у випадку, якщо експортер продає свої товари на умовах відкритого рахунка, інкасо або документарного акредитива з акцептом тратт. Клієнт негайно одержує кредит за свої експортні борги, однак повинен надати в банк заставний лист, у якому він заставляє банку всі векселі як забезпечення; § акцептні кредитні лінії, які являють собою угоду, згідно з якою банк згоден акцептувати векселі, які виписані експортером, під забезпечення у вигляді торгового векселя. Строк оплати торгового векселя повинен бути ранішим або збігатися зі строком погашення позичкового векселя, який акцептований банком. Перевагами акцептних кредитів є те, що облік векселів здійснюється за нижчою обліковою ставкою, ніж ставка для обліку торгових векселів. Тому акцептні кредитні лінії є дешевими джерелами короткострокового фінансування. Недоліком цього методу фінансування є значна сума акцептного кредиту - не менше 1 млн дол., а також право регресу до експортера з боку банку; § аванси покупця. Імпортер погоджується сплатити частку вартості товару (іноді 100%) до його фактичної доставки. Авансові платежі, як правило, становлять 10-30% суми контракту. Аванс сплачується протягом відповідного строку з дати підписання контракту (наприклад, 30-90 днів). У контракті також обумовлюється, через який час після сплати авансу буде здійснено поставку товару. Як правило, аванс реалізується через банківський переказ (можуть використовуватись інші інструменти, наприклад, чеки). Аванс погашається шляхом заліку при поставці товару, що фіксується в контракті. Для імпортера вигідний такий спосіб погашення авансу, який зводить до мінімуму реальний строк авансування ним експортера, а для експортера - при якому аванс погашається при розрахунках за останнє відвантаження товару, бо цей засіб забезпечує більш тривале користування авансом і повністю страхує від можливих втрат у разі відмови імпортера від наступних партій товару. За отримання авансу можуть нараховуватися відсотки на користь імпортера для переказування авансу до дати фактичної поставки товару. При використанні авансового платежу імпортер, як правило, вимагає виставлення на себе гарантії банку експортера: гарантії повернення авансу або гарантії необхідного виконання контракту. Замість гарантії, в контракт може вноситися застереження, що у випадку невиконання експортером умов договору аванс повертається імпортеру в повній сумі. Переваги авансової форми фінансування: § експортер захищений від ризику того, що іноземний покупець відмовиться або буде неспроможний заплатити за товар, який йому вже відвантажили; § експортер отримує у своє розпорядження вільні кошти, які він може використати на закупівлю сировини, виплату заробітної плати, технічне оснащення підприємства тощо; § експортер звільняється від необхідності звертатися до банку за кредитом зі сплатою відсотків та інших витрат за користування ними; § у разі відмови прийняти замовлений товар експортер мас право отриманий аванс використати на відшкодування збитків. Недоліки цієї форми фінансування стосуються більше імпортерів: § ризик того, що експортер не доставить товару або доставить його несвоєчасно та зовсім іншої якості чи специфікації; § недотримання асортименту товару, що поставляється, а також умов пакування, що може призвести до визначення товару некондиційним; § ризик витратити аванс; § імпортер кредитує поставку на відповідний період до того, як він фізично отримує товар у своє розпорядження. Нетрадиційними методами короткострокового фінансування є експортний факторинг, кредити експортних посередників, фінансування через комісійні фірми. При середньостроковому фінансуванні експорту використовуються банківські позики в національній та іноземній валюті, кредити, які гарантуються спеціальною державною установою. До нетрадиційних методів фінансування відносять форфейтинг, лізинг, зустрічну торгівлю, операції міжнародних кредитних союзів. Особливості форфейтингу, лізингу розглянуто в розділі 5. Основними видами зустрічної торгівлі є бартер, прості та складні компенсаційні угоди. Бартерна (товарообмінна) угода - це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким оплата експортних (імпортних) поставок частково передбачена в натуральній формі, між контрагентами, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій чи безготівковій формах. Головна особливість бартерної операції полягає в тому, що безвалютний товарообмін здійснюється на основі рівності вартостей обмінюваних товарів за світовими цінами. При простих компенсаційних угодах експортер поставляє виробниче устаткування на умовах комерційного кредиту, а імпортер після його встановлення і пуску в експлуатацію погашає, компенсує його вартість і вартість кредиту постачанням продукції, виготовленої на цьому устаткуванні, поступово, як з розстрочкою платежу. Постачання компенсуючої продукції здійснюється щораз за поточними цінами відповідно до кон'юнктури. Недолік цього способу — багаторазове узгодження цін і труднощі з визначенням терміну закінчення компенсації. Прості компенсаційні угоди, як правило, укладають на суми, що не перевищують 20 млн дол. і на термін не більше ніж 3 роки. При цьому ціни на компенсуючу продукцію, встановлюються тверді і фіксуються щорічно. Складні компенсаційні угоди являють собою довгострокові (на 5-10 років) компенсаційні операції великомасштабного характеру (100 мли дол. і більше). Особливістю таких угод є те, що експортер не зацікавлений сам використовувати компенсуючу продукцію в таких великих обсягах. Найчастіше він відмовляється від неї на користь третьої сторони, яка в міру реалізації продукції компенсує експортерові вартість устаткування і кредит. Таким чином, складна компенсаційна угода має тристоронній характер. Для виконання таких угод укладають контракти на постачання конкретного устаткування і на постачання компенсуючої продукції третій стороні, яка володіє ринком збуту, а між експортером устаткування і третьою стороною укладається договір про умови погашення суми устаткування і вартості кредиту в міру реалізації компенсуючої продукції. Міжнародний кредитний союз - це асоціація фінансових компаній або банків у різних країнах, які укладають взаємні угоди щодо надання фінансування з частковими платежами. Коли іноземний покупець бажає оплатити товари, що імпортуються, шляхом виконання часткових платежів, експортер може звернутися до члена кредитного союзу у своїй країні, який дасть розпорядження про надання фінансування через члена кредитного союзу в країні імпортера. Експортер одержить негайну оплату без регресу до нього. Імпортер одержить фінансування частковими платежами. Довгострокове фінансування експорту передбачає випуск єврооблігацій, кредит покупцю, проектне фінансування. Кредити покупцю здійснюються банком, який обслуговує експортера. Він надається банком країни-продавця безпосередньо покупцю або його банку на суму укладеного контракту. Формами такого кредиту є кредити за окремими контрактами на постачання машин, обладнання; кредитні лінії; кредити на споруду цілих об'єктів з постачанням обладнання та наданням будівельних, монтажних послуг. Договірні відносини між учасниками угоди, яка грунтується на кредиті покупцеві, оформлюється такими угодами: контрактом між експортером та імпортером, кредитною угодою між банком, який надає кредит, та позичальником (банком імпортера); гарантією, яка надається страховою установою банку, що кредитує. Такий кредит становить 80-85% контрактної ціни. Під проектним фінансуванням розуміють усі види великих довгострокових кредитів на реалізацію великого проекту в галузі будівництва, добування сировини, розвитку інфраструктури або комунікації. Нетрадиційним методом довгострокового фінансування є випуск акцій. Більша частина продаж здійснюється з використанням платежів на відкритий рахунок. Платіж на відкритий рахунок передбачає ведення партнерами один для одного відкритих рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості. При використанні цієї форми здійснюються такі кроки: § відвантаження експортером товару на відправлення документів на адресу імпортера; § занесення експортером суми вартості вантажу на дебет відкритого на покупця рахунку; § імпортер здійснює аналогічний запис у кредит рахунка імпортера; § після оплати товару експортер і імпортер роблять компенсуючі проведення. До особливостей цієї форми розрахунків відносяться: § форма розрахунків передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи з обліку продажу; § товаророзпорядчі документи надходять до імпортера прямо, минаючи банк; § весь контроль за своєчасністю платежів покладається на плечі учасників угоди, передусім експортера; § рух товарів випереджає рух валютних коштів; § така форма розрахунків найдешевша і відносно простота у виконанні. Для експортера платіж на відкритий рахунок є найризикованішою операцією, тому що в нього немає ніяких гарантій, що імпортер врегулює свою заборгованість в обумовлений строк. Після того, як усі права на товар перейшли до імпортера, експортеру залишається тільки покладатися на платоспроможність та порядність покупця. Для досягнення більшої надійності платежу експортери наполягають на виставлені на свою користь платіжних гарантій. Ця форма розрахунків най вигідніша для імпортера, оскільки він здійснює оплату лише при отриманні товару. Таким чином, немає ризику непоставки товару. Розрахунки за допомогою відкритого рахунка використовуються, якщо між покупцем і продавцем існують надійні, стійкі та довгострокові ділові стосунки, а також, якщо торгівля між країнами порівняно вільна від державних обмежень і міжнародного регламентування. Платіж на відкритий рахунок посідає значне місце в торгівлі багатьох країн світу. Так, у країнах Західної Європи до 60% усіх платежів здійснюється за допомогою цієї форми. Це пов'язано з тим, що на світовому ринку з'явився надлишок товарів, і продавець повинен впроваджувати все більш пільгові умови продажу. Крім того, в торговельній практиці низки країн (наприклад, у Великій Британії) розрахунки в такій формі асоціюються з розстрочкою платежу (продажем у кредит). Фінансування імпорту - це різні способи одержання позики імпортером від фінансових установ для виконання платежу експортеру у випадку, коли в нього (покупця) виникає проблема з нестачею готівкових коштів. Джерела фінансування для імпортерів в основному аналогічні джерелам фінансування для експортерів, а способи фінансування включають: § банківський овердрафт у національній чи іноземній валюті; § позику в національній чи іноземній валюті; § торгівлю за відкритим рахунком; § фінансування за посередництвом комісійної фірми; § розрахунки за допомогою акцептного акредитиву та акредитиву з розстрочкою платежу; § лізинг; § форфейтинг; § фінансування кредиту покупцеві, гарантоване державною установою; § зустрічна торгівля; § банківський акцепт (аналог позичковому фінансуванню для експортерів); § банківська позика під продукцію, яка погашається з грошових надходжень від продажу імпортером експортних товарів. При виборі конкретної форми фінансування торговельних операцій становище фінансового менеджера-міжнародника ускладнює необхідність всебічного аналізу цілого ряду ризиків: географічного, валютного, інфляційного і відсоткового, ринкового, платіжного, політичного. Для зниження ризиків, пов'язаних із здійсненням експортно-імпортних операцій, як правило, використовується: § акредитив, який є зобов'язанням банку заплатити за товари, поставлені імпортеру. Комерційний акредитив виписується банком від імені імпортера. Фірма-покупець звертається у свій банк за акредитивом, що є умовним грошовим зобов'язанням банку, яке видається ним за дорученням покупця на користь продавця, за котрим банк, що відкрив рахунок (банк-емітент), може виконати платіж продавцеві або надати повноваження іншому банку виконати такі самі платежі за наявності документів, передбачених в акредитиві (звичайно це докази, що товари відповідають відвантаженим і відповідно застраховані). Банк видає акредитив лише в тому випадку, якщо він після аналізу переконається в платоспроможності покупця. Кредитний ризик передасться банку, що видав акредитив. По суті банк заміщує своїм кредитом кредит імпортера. Якщо фірма-продавець продовжує сумніватися, оскільки їй не відома кредитоспроможність "банку-покупця", вона в цьому випадку повинна поставити вимогу, щоб акредитив був підтверджений її "власним" банком. Якщо акредитив буде підтверджено, то потім послідовність виконання вимог щодо оплати товару буде така: фірма-продавець звернеться до "свого" банку, котрий звернеться до банку "покупця", а останній - до фір-ми-покупця. Акредитив майже повністю усуває ризик експортера при продажу товарів незнайомому імпортеру іншої країни; § банківська гарантія - обіцянка банку сплатити при першій вимозі експортера, якщо він заявить, що строк погашення заборгованості настав, а імпортер не здійснив оплати; § гарантії та поручительства уряду; § страховки спеціальних страхових установ; § валютні форвардні контракти, опціони, кредити в іноземній валюті для страхування валютного ризику, тощо. Використана література 1. Амоша А., Вишневский В. К вопросу об оценке уровня налогов в Украине Экономика Украины, - 2002 - №8. 2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента - М.: Финансы и статистика, 1995. 3. Береславська О./, та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції.- К.: КНЕУ, 2002. 4. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси - К.: Знання-Прес, 2002. 5. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі - К.: Основи, 2000. 6. Ван Хорн Дж.К. Основы упріавления финансами.- М.: Финансы и статистика, 1999. 7. Влияние многосторонних торговых инициатив на благосостояние развивающихся стран// БИКИ, 2005 №41. 8. Гаман MB Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід. - К.: Вікторія, 2004. 9. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник - М.: ЮНИТИ, 2001. 10. Герчикова И.Н. Международные экономические организации.- М.: Консалтбанкир, 2000. 11. Герчикова И.Н. Международные экономические отношения.- М.: АО "Консолт - банкир", 2001. 12. Гіл Ч. Міжнародний бізнес- К.: Основи, 2001 13. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ /Кер. авт. коя. і наук. ред. Циганкова Т.М.- К.: КНЕУ, 2003. 14. Гольцберг М., Хасан-бек А. Основы финансового инвестирования.- К.: Знания, 1998. 15. Грей сон Дж. К., О'Деля К. Американский менеджмент на пороге XXI века.М.: Экономика, 1995. 16. Денберг Р.Л. Международное налогообложение.- М.: ЮНИТИ, 1997. 17. Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі.- К.: Україна, 1994. 18. Дэниеле Дж.Д.. Радеба Ли Х- Международный бизнес: Учебник - М.: Дело, 1994. 19. Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Ржепишсвського К.І.- К.: ЦУЛ, 2003. 20. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Логвінової Н.С., Сіваченка І.Ю., К.: - ЦУЛ, 2006. 21. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навч. посібник / За ред. Козака Ю.Г., Сіваченка МО., Логвінової Н.С.- К.: ЦУЛ, 2006.
1 2 3 4 5 Категория: Міжнародна економіка \| Добавил: Aspirant (13.07.2013)
Просмотров: 804 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: