Реферат на тему Світові товарні ринки - Міжнародна економіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Світові товарні ринки. План 1. Світові ціни на промислові і сировинні товари 2. Світові ринки промислових товарів 3. Світові ринки сировинних товарів Світові ціни на промислові і сировинні товари Національні ринки конкретних товарів, які утворюють світовий товарний ринок, мають певну специфіку. Ця специфіка зумовлює різноманіття комерційних і торгово-політичних факторів, що впливають на динаміку й рівень світових цій. Для світового ринку характерна множинність застосовуваних цін, тобто наявність ряду цін на той самий товар або товари однакової якості в одній і тій самій сфері обертання (експортні, оптові, роздрібні), на однаковій транспортній базі. При виокремленні з безлічі цін світової ціни застосовують, як правило, два критерії: § за цією ціною проходять великі комерційні угоди; § світовими визнаються ціни угод, зроблених у найважливіших центрах світової торгівлі, таких як Чикагська торгова біржа, Лондонська біржа металів тощо [9, с. 217; 82, с. 72]. Для окремих товарів як світові ціни виступають експортні чи імпортні ціни основних імпортерів або експортерів. Таким чином, світові ціни - це ціни реалізації товарів на світовому ринку. Розрізняють такі види цін: § ціни за торговельними угодами з платежем у вільно конвертованій неконвер-тованій та частково конвертованій валюті; § ціни за кліринговими угодами; § ціни трансфертні; § ціни за програмами в рамках державної допомоги та ін. При визначенні рівня цін орієнтуються на опубліковані і розрахункові ціни. Публіковані (друковані ціни) - це ціни, про рівень яких повідомляється в спеціальних і фірмових джерелах інформації. Вони, зазвичай, відображають рівень світових цін. До публікованих цін відносять: § довідкові ціни (ціни товарів у внутрішній оптовій чи зовнішній торгівлі іноземних країн), які друкуються в економічних газетах, журналах, спеціальних бюлетенях, фірмових каталогах, прейскурантах. Довідкові ціни бувають номінальними, не пов'язаними з реальними зовнішньоторговельними операціями; можуть відображати минулі операції або являти собою базисні ціни, тобто ціни товару певної кількості і якості в заздалегідь установленому географічному (базисному) пункті; § біржові котирування (ціни товарів, шо є об'єктом біржової торгівлі); § ціни аукціонів і торгів; § ціни фактичних угод, що не публікуються регулярно, але їх зіставляють з довідковими для встановлення більш реальної контрактної ціни; § ціни пропозиції великих фірм. Розрахункові ціни застосовуються до нестандартного устаткування і розраховуються фірмами-експортерами. Відомості про них трапляються в друку епізодично, тому їх неможливо використовувати для порівняння під час вибору рівня цін. При проведенні аналізу світових цін їх поділяють на дві групи: ціни на продукцію обробної промисловості і на сировину. На продукцію обробних галузей світовими цінами виступають, зазвичай, експортні ціни великих фірм-виробників і їх експортерів. Базою експортних цін є ціни на внутрішньому ринку, що розраховуються за методами повних і прямих витрат. Відповідно до методу повних витрат, підсумовуються всі витрати (матеріали, робоча сила, непрямі витрати), пов'язані з виробництвом продукції. До них додається величина очікуваного прибутку і визначається доход, очікуваний від реалізації продукції. Розділивши величину очікуваного доходу на щомісячний випуск продукції, одержуємо фабричну ціну одиниці виробу. При використанні цього методу норма завантаження виробничих'потужностей приймається за 75-85%. До фабричної ціни додасться надбавка (знижка) на прибуток. Ця надбавка визначається як відношення реального прибутку до інвестованого капіталу (у відсотках). Це співвідношення розраховується на перспективу і називається "цільовою" нормою прибутку, її величина не постійна і може змінюватися залежно від положення тієї чи іншої компанії на ринку, характеру цінової політики її та держави. Прикладом такої надбавки може бути акциз, а знижки - корекція на оптового покупця. Більш повний облік умов ринку на початковій стадії формування ціни забезпечує метод прямих витрат. Він заснований на розподілі всіх витрат на накладні (постійні) і прямі (змінні) витрати (табл.7.5) [41, с. 91]. Таблиця 7.5 Визначення ціни методом прямих витрат (щомісячні витрати, дол.) 1 Витрати \| Варіанти І \| II \| III IV Очікуваний обсяг продаж, шт. \| 400 \| 600 \| 800 \| 900 Передбачувана ціна за одиницю \| 18.0 16,0 \| 15,0 \| 14,0 Сума прямих (змінних) витрат \| 8,58 \| 8,46 \| 8,4 \| 8,34 "Маржинальний прибуток" на одиницю продукції \| 9,42 \| 7,54 \| 6,6 \| 5,66 Сумарний "маржинальний прибуток" \| 3768 \| 4528 \| 5280 \| 5094 Постійні витрати за ] 00%-у використання виробничих потужностей \| 3000 \| 3000 \| 3000 \| 3000 Реалізований прибуток \| 768 \| 1524 2280 \| 2094 За методом прямих витрат визначається кілька варіантів передбачуваних цін і відповідні передбачувані обсяги продаж. Потім підраховується сума прямих витрат і визначається "маржинальний" (доданий) прибуток на одиницю продукції (різниця між цінами реалізації і змінними витратами), а далі - на весь обсяг прогнозованих продаж за передбачуваною піною. Потім з отриманого сумарного "маржинального прибутку", віднімаються постійні витрати і визначається розмір доходу від реалізації продукції. З розрахунків видно, що максимальний прибуток буде отримано при продажу 800 виробів за ціною 15 дол. за одиницю. За цим методом можна визначити оптимальне поєднання обсягу виробництва, цін реалізації і витрат, однак він складний для використання, тому що фірми, як правило, не знають величини попиту й обсягів продажів своєї продукції. Кращим є метод повних витрат. Оскільки на ціноутворення впливає багато факторів, ціни, розраховані із застосуванням описаних методів, слугують лише основою для подальшого маневрування на ринку з постійно мінливою кон'юнктурою. Компанії уточнюють ці ціни за допо-гою розгалуженої системи знижок і надбавок за зміну якості, умов постачання, упаковування, маркування і т. ін. Відтак за прейскурантними цінами здійснюється мало операцій. Великі партії товарів реалізуються зі знижкою від прейскурантних цій або за договірними цінами. При формуванні світових цін на сировинні ресурси основну роль відіграють не величина внутрішніх витрат, а: § співвідношення попиту та пропозиції на ринку сировинних товарів; § поєднання цін пропозиції основних виробників (експортерів) і біржових котирувань або цін аукціонів; § множинність цін основних виробників (експортерів), що визначаються специфікою регіональних ринків, розходженням у використанні валюти при розрахунках, порушенням балансу попиту та пропозиції на сировинні товари; § особлива роль держави чи груп держав - провідних експортерів і/чи імпортерів відповідних товарів у формуванні світових цін. Групи держав (основних виробників і експортерів) можуть створювати міждержавні зовнішньоторговельні асоціації з контролю за рівнем виробництва і даного виду продукції, що впливають на формування і динаміку світових цін (наприклад, Організація країн - експортерів нафти - ОПЕК). Механізм формування світових цін на сировинні товари свідчить про розбіжність світових і внутрішніх цін на однорідні товари. Як правило, внутрішні ціни виші від світових, що більше характерно для імпортних і менше - для експортних цін. Однак за окремими сировинними товарами, наприклад, нафти, спостерігається зворотна картина: світові ціни перевищують внутрішні. Це пов'язано з митними бар'єрами між країнами, діяльністю на світовому ринку найбільш конкурентоспроможних фірм, залежністю рівня світових цін від цінових показників на продукцію лідерів ринку. Світові ринки промислових товарів До промислових товарів, згідно зі Стандартною міжнародною торговельною класифікацією, відносяться: "Хімічні продукти (розділ 5) ", "Оброблені вироби, класифіковані переважно за матеріалами" за винятком групи 68 (розділ 6), "Машини, устаткування і транспортні засоби" (розділ 7), "Різні готові вироби" (розділ 8). У структурі міжнародної торгівлі промисловими товарами переважає торгівля машинами, устаткуванням і транспортними засобами (приблизно 51,5%), на другому місці - промислові вироби розділів 6 і 8 - (35,82%) і на третьому - хімічні товари (12,68%) [82, с. 97). Висока частка в міжнародній торгівлі промисловими товарами машин, устаткування, транспортних засобів свідчить про сучасний рівень виробництва, наукоємності продукції. Для міжнародної торгівлі промисловими товарами характерні такі особливості, які зумовлені новими вимогами ринку: § зниження життєвого циклу більшості видів товарів; § зростання виробництва високотехнологічних виробів, що забезпечує неухильну диференціацію напівпродуктів і кінцевих продуктів; § спостерігається процес постійної диверсифікованості виробництва на якомога дрібніші галузі і підгалузі, відгалужування яких автоматично породжують потребу в обміні продукцією таких виробництв, що дедалі більш вузько спеціалізується. Відбувається постійне відновлення номенклатури й асортименту продукції; § міжнародна торгівля готовими виробами однієї й тієї самої товарної номенклатури, торгівля продукцією в розібраному вигляді (вузлами, деталями, компонентами готових виробів) породжує новий тип міжнародного обміну -внутрішньогалузеву торгівлю, що витісняє традиційну Міжгалузеву. Внутрішньогалузевий обмін багаторазово збільшує товаропотоки між країнами. Ця тенденція виявляється тим сильніше, чим вищий рівень технологічної складності виробу. Із зростанням частки високотехнологічних виробів у загальному обсязі виробництва країни збільшується і частка внутрішньогалузевої торгівлі в її зовнішньому товарообігу; § зростання у верстатобудівній продукції частки відновленого устаткування; § перехід від одиничних до системних продаж. Основний товар пропонується з комплектуючими і супутніми виробами; § підвищення вимог до техніко-економічних показників виробів: підвищення конкурентоспроможності виробів за критерієм "якість/ціна"; зниження експлуатаційних витрат на машини і устаткування, забезпечення безперебійної їх експлуатації постачальником упродовж усього терміну служби (10 років і більше); застосування більш жорстких нормативів охорони навколишнього середовища, техніки безпеки, ергономіки, що призводять до створення екологічно-чистих виробництв із максимальним рівнем автоматизації щодо "безлюдної технології-"; використання у верстатах сучасних систем ЧПУ засобів активного контролю (моніторингу), лінійних приводів; розширення технологічних можливостей верстатів із створенням фактично обробляючих центрів, які поєднують механічне, термічне оброблення з наступним шліфуванням загартованих дільниць. Обробляючі центри нового покоління дозволяють відмовитись від жорстких автоматичних ліній і переходити на гнучке сучасне виробництво; § машинно-технічна продукція повинна відповідати вимогам Міжнародної організації стандартів; § зростання торгівлі товарами виробничого призначення випереджає зростання торгівлі машинно-технічними виробами культурно-побутового призначення; § посилення тиснення соціального фактора, який виявляється в дефіциті і дорожнечі кваліфікованої праці, що вимагає створення простіших в експлуатації з "дружніми" системами ЧПУ; § розробка нових, ефективніших інструментальних конструкційних матеріалів; § потреба швидкого виконання заходів з передаванням креслень виробів замовнику по Інтернету і поставкою продукції за системою "точно в термін"; § гнітюча частина світового експорту й імпорту машинно-технічної продукції зосереджена в індустріально розвинутих країнах; § торговельна політика держав спрямована на стимулювання експорту машинно-технічної продукції і захист національного товаровиробника; § зростання на світовому споживчому ринку частки контрафактної (фальсифікованої) продукції за такою номенклатурою: взуття, одяг, парфюмерія, косметика, лікарські засоби, носії інформації, продукти харчування, електричне і комп'ютерне устаткування, годинники та ювелірні вироби, іграшки, ігри тощо. Частка контрафактних товарів в окремих сегментах споживчого ринку в 2004 р. становила: відеопродукція - 50 %, музичні записи - 33, одяг (трикотаж, сорочки, джинси та ін.) - ЗО, автозапчастини - 10, медикаменти - 6, парфумерія і побутова хімія - 5 % [55, с. 64]. На частку контрафактної про- ; дукції припадає 5-7 % світової торгівлі (майже 250 млрд евро на рік). Контрафакція завдає серйозного збитку економіці ряду країн, крім того, фальсифікована продукція може бути шкідливою і небезпечною для здоров'я покупців. На зовнішніх кордонах ЄС було затримано майже 95 млн одиниць контрафактної і піратської продукції. Загальна вартість цих товарів на легальному ринку ЄС перевищила 2 млрд евро, а кількість затриманих товарів зросла в 10 разів. Контрафактні товари, затримані на кордонах ЄС, надійшли з Таїланду (23 %), Китаю (18), Туреччини (8), Гонконгу (5), Чехії (4), Тайваню (З %). Більше половини (60 конрафактних товарів перевозиться повітряним транспортом. На світовому ринку промислових товарів, здійснюється торгівля машинно-технічною продукцією (готовою продукцією, продукцією в розібраному вигляді і комплектним устаткуванням). Для міжнародної торгівлі готовою продукцією характерні особливості: § зростання обсягу світового виробництва готових виробів випереджає зростання обсягу світового виробництва продукції сировинних галузей; § випереджаюче зростання експорту готових виробів порівняно з експортом мінеральної сировини й аграрних продуктів; § реальне постачання, наприклад, технологічного устаткування є початковою стадією взаємин експортера й імпортера. Використання цього устаткування за призначенням потребує проведення таких взаємопогоджуваних дій: монтажу і пуску устаткування в експлуатацію, технічного обслуговування, забезпечення запчастинами. Отже, передбачаються супровідні сервісні послуги (технічне обслуговування в гарантійний і післягарантійний періоди, навчання персоналу, створення оптимальних складських запасів запчастин). Подібна, взаємодія партнерів після постачання готового товару вигідна обом сторонам. Експортер закріплюється на новому ринку, збільшує обсяг продаж, надавши повний комплекс необхідних послуг конкретному споживачеві. Імпортер одержує поряд з устаткуванням і набір кваліфікованих послуг від постачальника, що знає всі особливості використання даного товару, для забезпечення заданих експлуатаційних характеристик і, отже, для досягнення економічних результатів. < Розвиток міжнародної торгівлі машинно-технічною продукцією в розібраному вигляді обумовлений особливостями міжнародного поділу праці в сучасних умовах. Об'єктивно склалися умови для розчленовування виробничого процесу на окремі операції і виділення їх у самостійні виробництва, а також обміну між такими ланками єдиного технологічного циклу їхньою продукцією (компонентами кінцевого виробу). Експорт готової продукції в розібраному вигляді підвищує її конкурентоспроможність; допомагає перебороти різні митні й адміністративні протекціоністські бар'єри, спрямовані на обмеження імпорту готової продукції; знижує майже в 2 рази транспортні витрати внаслідок того, що вузли і деталі, як більш компактний вантаж, перевозяться в контейнерах. Імпорт готової продукції у вигляді вузлів і деталей, звичайно, супроводжується зниженим митом, що сприяє організації складальних виробництв, отже, розвитку національної промисловості та підвищенню зайнятості робочої сили. Поставляючи вузли і деталі на складання, експортер забезпечує проникнення на ринок і збільшення обсягу продаж складених готових виробів. Така форма торгівлі часто проходить по внутрішніх каналах тієї чи іншої транснаціональної корпорації (ТНК). Так, частка вузлів і деталей / загальному обсязі експорту країнами ОЕСР машин і транспортних засобів складає приблизно 30%. В деяких країнах, що розвиваються, де діють філії західних ТНК, ця частка ще вища: у Тайвані - 36,3%, Французькій Гвіані - 49, Гонконгу - 46,2, Барбадосі - 61,6, Нікарагуа - 81,6%. Це істотно збільшує масу товарів, що просуваються між країнами, міцно прив'язують національні господарства таких країн. Прикладом торгівлі в розібраному вигляді є українська автомобільна промисловість: на автомобільному заводі в м. Кременчук створене спільне підприємство з випуску вантажівок моделей "Дейлі" та "Євро-карго" з туринською фірмою "IVECO"; у Сімферополі складаються автомобілі ГАЗ-24,31. У польському м. Лодзь на підприємстві "Даміс" налагоджено складання українських автомобілів "Таврія". Інший приклад. У російській автомобільній промисловості налагоджено випуск закордонних марок автомобілів "Дзу" (Південна Корея), "Астра" і "Шевроле-Блейзер" (США), "Меган-Класик" (Франція), "Мареа" і "Палео" (Італія). Складальне підприємство у формі спільного підприємства найчастіше організовано за принципом прогресивного складання, що припускає поступове і поетапне витиснення імпортованих деталей і вузлів деталями і вузлами національного виробництва. Основними принципами складальних виробництв спільного підприємства є: § деталі і вузли повинні бути підготовлені таким чином, щоб наступне складання не потребувало витрат на підготовку висококваліфікованих працівників; § деталі і вузли вітчизняного виробництва повинні мати якість не нижчу від імпортної і бути точно взаємозамінними без будь-якого ручного припасування; § терміни постачання вузлів і деталей повинні бути ритмічними і з установленим оптимальним складським запасом. Розвиток міжнародної торгівлі комплектним устаткуванням пов'язаний з виникненням і функціонуванням ринку комплектних об'єктів (товарів-об'єїстів). Комплектне устаткування, являє собою єдиний технологічний комплекс підприємства або споруджуваного об'єкта. Його постачання нерозривно пов'язано з наданням проектно-дослідницьких, конструкторських, технологічних послуг, виконанням пусконалагоджувальних робіт, передачею супутніх ліцензій, організацією навчання адміністративно-виробничого персоналу. Експортер комплектного устаткування одержує можливість істотно розширити експортні можливості за рахунок нестандартного, більш дорогого устаткування, супутніх послуг, у тому числі ноу-хау, патентів. Імпортеру постачання комплектного устаткування дає змогу в короткий термін одержати технологічно налагоджений набір основного і допоміжного устаткування, навчити виробничий персонал і після пуску об'єкта в експлуатацію приступити до виробництва готової продукції. Частка постачань комплектного устаткування в загальному обсязі світового експорту машин і устаткування знаходиться на рівні 10-15%. Така форма торгівлі широко розповсюджена як у промислово-розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються, насамперед, в Індії, Бразилії, Аргентині, Мексиці. Торгівля комплектним устаткуванням здійснюється за такими умовами генерального підряду: § будівництво об'єктів "під ключ". Під такими постачаннями розуміють угоду, за якою контрагент замовника бере на себе відповідальність за спорудження об'єктів промислового і невиробничого призначення і представляє замовника у відносинах з іншими юридичними особами, що беруть участь у спорудженні об'єкта. Контрагент передає замовник об'єкт, готовий до експлуатації; § будівництво об'єктів за умовою "під готову продукцію". Ця угода передбачає обов'язок підрядчика забезпечити експлуатацію підприємства до досягнення ним проектної потужності й освоєння випуску продукції погодженої номенклатури, якості і кількості; § будівництво об'єктів на умовах "під випуск і реалізацію продукції". Контракти такого типу припускають широкий спектр зобов'язань і відповідальності постачальників. Постачальник забезпечує не тільки експлуатацію підприємства в початковий період, ай збут його продукції; § постачання комплектного устаткування на умовах ВОТ (від англ. слів build - будувати, operate - експлуатувати, transfer- передавати). Під терміном ВОТ розуміється залучення міжнародного консорціуму для фінансування всіх витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкта "під ключ", а також з експлуатацією й обслуговуванням об'єкта під гарантію уряду в придбанні продукції цього підприємства упродовж 10-15 років за цінами, що забезпечують відшкодування витрат і одержання встановленого прибутку учасникам будівництва об'єкта. Експортер за цієї форми постачань має можливість реалізувати свою продукцію на ринку іншої країни й одержати заздалегідь погоджений доход, а імпортер - одержує готовий об'єкт без значних фінансових витрат і не зазнає труднощів при введенні його в експлуатацію [82, с. 100-103; 88, с. 133-138]. На світовому ринку промислових товарів, згідно з даними всесвітнього банку, до країн, для яких експорт цих товарів є пріоритетним (понад 50% загального обсягу експорту товарів і послуг), відносяться: Білорусь, Болгарія, Вірменія, Грузія, Німеччина, Ізраїль, Індія, Ірландія, Італія, Канада, Киргизстан, Китай, КНДР, Латвія, Ліван, Литва, Малайзія, Молдова, Монако, Пакистан, Республіка Корея, Росія, Румунія, СІЛА, Сінгапур, Таїланд, Тайвань, Узбекистан, Україна, Фінляндія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Естонія, Японія. Особливості функціонування окремих світових ринків промислових товарів можна проілюструвати нижченаведеними даними. I. Світовий ринок товарів широкого вжитку. Світовий ринок побутових і "комерційних" (напівлромислових кондиціонерів). Попит на них зростає щорічно на 4-6%, при цьому найбільші темпи зростання в Азії - 8%, Європі - 6%. Найбільше зростання обсягів продаж спостерігається в Південній Європі і Східній Азії. Найбільш містким ринком є ринок сплит-систем (понад 50% світового обсягу продажів кондиціонерів), він же є і найбільш динамічним (середньорічне зростання обсягу продажів близько 10%). Основними експортерами є Японія і Китай. У Японії світовим лідером виступає корпорація Daikin Industries, що має 72 патенту на технологічні розробки; 22% постачань направляється у Велику Британію, Іспанію, Францію, Італію, Німеччину, Бельгію. Компаніями Саггіег/Toshia і Mitsubishi 17 і 14% постачань відповідно направляється в Західну Європу. На Китай припадає близько 1/3 світового виробництва кондиціонерів. Частка китайських кондиціонерів на європейських ринках зростає, особливо в країнах Півден-не-Східної і Східної Європи. Обсяги експорту вдвоє перевищують потреби Європи [49, с. 70]. Світовий ринок взуття. У світі виробляється близько 12 млрд. пар взуття на рік, а в 2006 p.- близько 15,0 млрд. пар. Приблизно 10-ту частину загальносвітового, виробництва забезпечують країни Європи. На країни Західної Європи припадає близько 75% загальноєвропейського обсягу виробництва і близько U на східноєвропейські країни. Європа лідирує у виробництві високоякісного взуття. У сегменті взуття середнього і високого класу світовим лідером є Італія. За обсягом виробництва взуття Італія посідає третє місце у світі (після Китаю і Бразилії). Крім пошиття взуття на замовлення, італійські фабрики роблять готову продукцію, що роблять "про запас" і в популярності якої не сумніваються. Російські й українські компанії особливо активно купують цю продукцію. На світовому ринку, крім італійських компаній, виділяються іспанські, португальські, турецькі, китайські. Обсяг імпорту в країни ЄС зростає, що свідчить про витіснення західноєвропейської продукції. Близько 30% усього обсягу імпорту в країни ЄС забезпечує Китай, взуттєва промисловість якого в середньому зростає на 19% за рік, і близько 22,1% - В'єтнам (середньорічний темп зростання взуттєвої промисловості - 12,1%) [ ]. Значна частина ввезеного з Азії взуття, по суті, виробляється європейськими компаніями, оскільки вони поступово переміщують своє виробництво в країни з більш низькою вартістю робочої сили. Світовий ринок паперу і картону. Світовий обсяг виробництва паперу і картону - понад 250 млн. м3, близько 30% якого припадає на письмовий і друкарський папір, 15 - на газетний папір, 55% - на інші сорти для упакування, технічних і санітарних цілей. До найбільших продуцентів паперу і картону відносяться США (80,7 млн. т), Китай (32), Японія (30,7), Канада (19,7), а до споживачів - США (87,9), Китай (38,2), Японія (30,8), Німеччина (18,5 млн. т). Основні експортери: Фінляндія (11520 тис. т), Німеччина (8830), Франція (4805), Італія (2587), а імпортерами - Німеччина (9494), Велика Британія (7554), Франція (6051), Італія (4397 тис. т). Найбільшими експортерами є скандинавські країни, а виробниками - США, Японія, Китай, Канада, Німеччина, Фінляндія, Швеція, Італія, Росія,: Бразилія [ ]. Світовий ринок фармацевтичної продукції. Світовий обіг фармацевтичної продукції становить понад 300 млрд дол. на рік, норма прибутковості - 20-30 %. Світова фармацевтична промисловість традиційно вважалася стійкою до коливань кон'юнктури. Однак, починаючи з 2001р. виявилося, що вона піддається впливу ризиків. Це пов'язано із закінченням термінів патентного захисту на велику кількість провідних препаратів, що зумовило зниження курсу акцій провідних компаній на ЗО %. Так, у найближчі 5 років закінчиться термін патентного захисту значної кількості медикаментів на загальну суму продажу 40 млрд дол. на рік. Майже /3 найбільш популярних препаратів відчувають конкуренцію з боку дешевших копій препаратів "дженерик", що продаються під хімічним найменуванням. У виробництві й експорті копій фірмових лік лідирують Індія і Польща. Коли дешеві копії починають витискувати з ринку оригінальні препарати, продажі ТНК упродовж перших 6 місяців скорочуються на 50-80 %. Такі чинники, як збільшення витрат на охорону здоровя і закінчення термінів патентного захисту на численні оригінальні препарати, сприяють підтримці високих темпів зростання виробництва і продаж їхніх копій. Продажі на світовому ринку "дженерик" становлять близько 25 млрд дол. на рік і зростають у середньому на 14 % щорічно, тоді як на глобальному ринку оригінальних фармацевтичних товарів з обсягом понад 300 млрд - лише на 8 %. Основними експортерами оригінальних препаратів є США, Швейцарія, Велика Британія, Японія, Німеччина, Франція, Італія. На ці країни припадає переважна частина коштів які використовуються в світі на НДДКР у галузі фармацевтики. Концерни змушені дедалі більше коштів направляти на дослідження. Так, частка НДДКР в обігу американських фірм у цій галузі зросла до 19,5% у 2006 p. [ ]. Світовий ринок хімічних добрив. У даний час для нього характерна тенденція скорочення виробництва і споживання в розвинутих країнах у зв'язку з надмірним використанням хімічних добрив у попередні роки, з прагненням підвищити "екологічність" сільськогосподарського виробництва, економічними кризами і збільшення - у країнах, що розвиваються, де споживання добрив зростає швидкими темпами. Перед одними країнами, що розвиваються, стоїть завдання досягнення продовольчої безпеки в умовах швидкого зростання чисельності населення, а для інших великого значення набуває експорт їх сільськогосподарської продукції. Основними експортерами хімічних добрив є США, Китай, Індія, Росія, Канада. Світовий ринок автомобілів. Світова автомобільна промисловість, сумарний обіг якої становить близько 2450 млрд евро, має значний потенціал зростання і є рушієм економічного і технічного розвитку більшості країн до 2010 р. До 2010 р. світове виробництво автомобілів становитиме 73 млн штук (проти 58 млн шт. у 2000 р.), в країнах НАФТА - 18, Західної Європи - 17,7, Азії (без Японії) - 10,5, ЦСЄ - 4,9, Південної Америки - 2,9 млн шт. Найбільше зростання продаж очікується на нових, швидко зростаючих ринках Азії та ЦСЄ. У найкращому становищі опиняться фірми, що мають сильні позиції в цих країнах ("General Motors", "Ford", "Toyota", "Volkswagen", "PSA", "Daimler", "Chrysler"), а невеликі фірми азіатських марок будуть поглинуті великими. Провідні автомобільні фірми світу ("General Motors", "Ford", "Toyota"), яких стимулює загострення конкуренції на світовому ринку, почали об'єднуватися зі своїми конкурентами з метою спільної розробки нових технологій для екологічно більш чистих автомобілів. Це пов'язано з тим, що в промислово розвинутих країнах стають більш жорсткими нормативи та інші правила щодо охорони довкілля. У галузі виробництва автомобільних комплектуючих триває процес концентрації. Так, до 2010 р. зі світового ринку будуть витіснені від 2 до 5,5 тис. постачальників. 20 провідних світових^ продуцентів комплектуючих постачатимуть автомобільним фірмам 50 % загального обсягу цієї продукції []. Світовий ринок меблів. Значна частка у світовому експорті припадає на меблі з тропічного дерева і кухонні меблі. Попит на них особливо великий у Західній Європі. У загальному обсязі світової торгівлі зростає частка шпони з екзотичних дерев з Африки і Південної Америки, а також металевої фурнітури з Італії й Іспанії. II. Світовий ринок машинно-технічної продукції. Світовий ринок металообробного та ковальсько-пресового устаткування (КПУ). Нині на цьому ринку спостерігається зменшення обсягу експорту (з 23,7 млрд дол. у 2000р. до 18,4 млрд. дол. в 2006р.) та імпорту (з 22,0 млрд. дол. до 17,8 млрд. дол.), що зумовлює посилення конкуренції у світі. Провідними світовими експортерами верстатів є Японія - 5,5 млрд. дол. (експортна квота - 70 %), Німеччина - 4,3 (57,5), Італія -1,9 (51), Швейцарія - 1,7 (87), США -1,4 (47), Тайвань - 1,3 (85), а імпортерами США - 3,8 (імпортна квота - 71), Німеччина -2,4 (43), КНР - 1,8 (50), Франція - 1,5 (72), Італія - 1,4 млрд дол. (37 %). Усього 4 країни вивозять за рубіж верстатів і КПУ більше, ніж виготовляють: Бельгія -191 %, Чехія - 117, Данія - 119, Румунія - 133 %. Найбільша є імпортна залежність (відношення імпорту до споживання) у Тайвані - 148 %, Бельгії - 218, Нідерландів - 112, ПАР - 128, Данії - 104% []. Світовий ринок металургійного та прокатного устаткування (МПУ). У більшості промислово розвинутих країн спостерігається падіння попиту на цю техніку, а тому експорт металопрокатного устаткування зменшується. Провідним світовим експортером МПУ є Німеччина (1,3 млрд євро). Географічна структура світового експорту згаданої техніки характеризується такими даними: Німеччина - 26,4 %, Італія - 16, Японія - 10,9, США - 10,5, Франція - 6,8, Велика Британія - 5,7, Канада - 4,4 %, БЛЕС - 4,2 %, Австрія - 3,1 %, Швеція - 2,7 %, інші країни - 9,3 % [ ]. Світові ринки сировинних товарів Світовий ринок підшипників. Світові продажі підшипників усіх типів щорічно зростають на 6,5 % і зараз досягли на 42 млрд. дол., у тому числі в Північній Америці - 9,4 млрд. дол., Західній Європі - 9,6, АТР - 17,2, в інших країнах - 5,8 млрд. дол. Частково такий приріст пов'язаний із зростанням цін на підшипники внаслідок підвищення їхньої якості. Високий рівень виробництва спостерігається в КНР та Індії, помірний - у Японії. Частка країн Латинської Америки та ЦСЄ на світовому ринку підшипників залишається невисокою []. Під сировиною, як правило, розуміють продукти видобувної промисловості і сільського господарства. Тому основними ринками сировинних товарів є ринки продовольства, сільськогосподарської сировини, руд і металів, палива. Торгівля сировинними товарами характеризується рядом особливостей: § попит та пропозиція на сировинні товари залежать від кліматичних умов, природних, запасів, політико-економічних криз, особливо в найважливіших сировинних регіонах. Тому в цілому міжнародна торгівля сировинними товарами характеризується нестабільністю ринку; § спостерігається довгострокове перевищення пропозиції сировинних товарів над попитом. Це призводить у ряді випадків до сировинної кризи в країнах, що розвиваються, з вузькою сировинною спеціалізацією, оскільки експорт сировинних ресурсів забезпечує їм від 50 до 100% експортних доходів; § партнери прагнуть установити досить тривалі відносини на підставі довгострокових міжнародних контрактів, у яких експортеру забезпечується стабільний збут, а імпортеру - гарантоване регулярне постачання. На довгострокові контракти припадає близько 30% світового сировинного експорту, при цьому на природний газ - 100%, мідні, олов'яні, свинцево-цинкові концентрати - 90, кам'яне вугілля - 75, залізну руду - 60, марганцеву руду — 30%; § купівля-продаж сировинних товарів тісно пов'язана з постачанням інших видів товарів, є частиною комерційних операцій, складних видів зовнішньоекономічного співробітництва (техніко-економічного, науково-технічного), великомасштабних угод на компенсаційній основі; § знижуються темпи зростання експорту сировинних товарів при абсолютному збільшенні розмірів торгівлі даної товарної групи; § темпи зростання торгівлі паливом і сировиною мінерального походження випереджають темпи зростання торгівлі продовольством і сільськогосподарською сировиною; § зростає торгівля напівфабрикатами, виготовленими на основі мінеральної і рослинної сировини, а також сировиною глибокої обробки/переробки і спеціально підготовленими матеріалами підвищеної якості; § підвищуються вимоги імпортерів до екологічної безпеки товарів, що поставляються; § високий ступінь монополізації. Найбільші торговельні і промислові компанії прагнуть установлювати монопольно високі ціни на сировинних ринках. При цьому внутрішньокорпораційні постачання сировини ведуться за зниженими трансфертними цінами; § зростає державне втручання у визначення обсягів, напрямів, форм і методів торгівлі сировинними і продовольчими товарами. Експорт сировинних товарів становить майже 20% світового експорту, а з урахуванням торгівлі напівфабрикатами (чорними і кольоровими металами і хімічними товарами) - близько 40%. На світовому рийку сировинних товарів, за даними всесвітнього банку, до країн, для яких експорт цих товарів є пріоритетним (понад 50% загального обсягу експорту товарів і послуг), відносяться Албанія, Болівія, Ботсвана, Бурунді, В'єтнам, Гайана, Гана, Гваделупа, Гвінея, Гондурас, Гренландія, Заїр, Замбія, Ісландія, Куба, Ліберія, Мавританія, Мадагаскар, Малі, Монголія, Намібія, Нігер, Нікарагуа, Нова Зеландія, Перу, Руанда, Самоа (США), Свазіленд, Сомалі, Судан, Танзанія, Того, Уганда, Чад, Чилі, Екваторіальна Гвінея. У міжнародній торгівлі до продовольчих товарів, відповідно до СМТК, відносять: § продовольчі товари і живих тварин (розділ 0): живі тварини, м'ясо і м'ясопродукти; молочні продукти і яйця; риби і морепродукти; зернові і продукти з зерна, овочі і фрукти; цукор і мед; кава, чай, какао, спеції; корми для худоби; різні продовольчі товари; § напої і тютюн (розділ 1); § олійні (розділ 2, група 22); § жири, олії, воски рослинного і тваринного походження (розділ 4). На світовому ринку продовольства основне місце посідають товари розділів 0 і 4. Швидкими темпами розвивається торгівля продовольством, готовим до вживання. Основні експортері та імпортери на світовому ринку окремих видів продовольство представлені в табл..7.6. На ринках продовольства існує цінова проблема, тому що ціни піддаються значним коливанням, що важко спрогнозувати. Ціноутворення на ринках продовольства характеризується рядом особливостей: § ціни на окремі продовольчі товари орієнтуються на біржові ціни або ціни аукціонів; § ціни вирізняються нестабільністю; § множинність цін у зв'язку з наявністю різноманітних сортів, центрів торгівлі, розходженнями в термінах постачання; § сильний вплив конкуренції з боку штучних і синтетичних замінників; § вплив зовнішньоторговельної політики. На світовому ринку сільськогосподарської сировини представлені такі товарні групи розділу 2. СМТК: § шкіри, хутро (група 21); § каучук (група 23), корка і дерево (група 24), целюлоза і макулатура (група 25); § текстильні волокна і відходи (група 26); § сировина тваринного і рослинного походження, в іншому місці не пойменована (група 29). Ринки сільськогосподарської сировини розвиваються під впливом тих самих ма-кроекономічних чинників, що й ринки продовольства. Лідируючі позиції посідають натуральний каучук, дерево, бавовна, вовна. Центром світового виробництва натурального каучуку є Швденно-Східна Азія. До найбільших його виробників відносяться Таїланд, Індонезія, Малайзія, на котрі припадає 3/4 світового виробництва. Основні імпортери натурального каучуку - промислово розвинуті країни (на країни Америки припадає 23% світового споживання, Європи - 18, Японію - 12%) і азіатські країни, що розвиваються. Основними виробниками синтетичного каучуку є - США, Японія, Китай, Німеччина, Росія. Динаміку цін на натуральний каучук визначає збільшення або зниження запасів під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Скорочення світових запасів зумовило нині різке підвищення цін на цей товар. Ціни на синтетичний каучук піддаються меншим коливанням. їх зміни не завжди збігаються зі змінами цін на натуральний каучук. Натуральний каучук дорожчий від синтетичного. Розвиток цієї тенденції наштовхується на протистояння монополій синтетичного каучуку, що загострює конкуренту боротьбу на ринку. Багато які країн продуценти розробляють власні схеми стабілізації ринку. Так, у Таїланді діє система ринкових інтервенцій, відповідно до якої каучук скуповується державою в місцевих виробників за встановленою ціною, а потім за сприятливою ситуацією продається. Малайзійський уряд надає допомогу дрібним каучуковим господарствам шляхом підтримання внутрішніх цін на каучук, закупівлі в них каучуку за фермерськими цінами і обмеження ввезення цього товару із сусідніх країн. Контроль за стабільністю цін на ринку натурального каучуку здійснює Міжнародна каучукова організація (1NRO), яка створена в 1980 р. Світове виробництво лісових товарів постійно зростає. Найбільш динамічно ця галузь розвивається в США і Канаді. До найбільших виробників окремих видів лісо продукції належать: § круглих лісоматеріалів - США, Китай, Індія, Бразилія, Індонезія, Канада, Росія, Нігерія; § пиломатеріалів - США, Канада, Росія, Японія, Китай, Індія; § фанери - США, Індонезія, Японія, Китай, Канада, Росія, Бразилія; § деревостружкових плит - Німеччина, США, Канада, Росія, Франція, Китай, Японія; § деревоволокнистих плит - США, Китай, Росія, Японія, Канада, Бразилія, Німеччина. На європейських і північноамериканських ринках листяних пиломатеріалів спостерігається істотне зниження ділової активності. Виробництво листяних пиломатеріалів у країнах - членах ЄС знизилось на 4%, а рівень споживання - на 5%. Зниження сукупного показника виробництва зумовлено падінням випуску продукції в США та Канаді. Наразі спостерігається зростання експорту в Росії та інших країнах СНД. У структурі асортименту лісових товарів останніми роками відбулися зміни: підвищилася частка сировини для целюлозно-паперового виробництва і дров і знизилася частка сировини для механічного оброблення деревини. У міжнародній торгівлі текстильними волокнами близько половини припадає на бавовну (волокно). Світове виробництво бавовни становить 18-20 млн на рік. Основні продуценти - КНР, США, Індія, Пакистан, Узбекистан. Ринок бавовни поділяється на ринок коротко-, середньо- і тонковолокнистої бавовни. Світовий експорт бавовни за останній рік збільшився на 4,5 %. Головні експортери: США, Узбекистан, Австралія, Греція, Малі. Світовий імпорт бавовни збільшився на 5,5%. До основних імпортерів відносяться Індонезія, Туреччина, Індія, Китай, Мексика [ ]. Провідними центрами світової торгівлі бавовною є Нью-Йоркська біржа бавовни, Чиказька біржа рису і бавовни і посередницький ринок Асоціації бавовни в Ліверпулі. До найдорожчих видів текстильної сировини належить вовна. Світове виробництво вовни становить близько 2 млн т на рік, а частка в загальному обсязі споживання всіх текстильних волокон - близько 5%. Основні виробники вовни: Австралія, Нова Зеландія, Аргентина, Уругвай, ПАР, СНД. Важливу роль у торгівлі вовною відіграють аукціони і торговельні доми. У міжнародній торгівлі до руд і металів згідно СМТК відносять дві товарні групи з розділу 2: "Природні добрива і мінерали" (група 27) і "Металеві руди і металобрухт" (група 28), а також група 68 з розділу 6 "Кольорові метали". Ринок руд і металів включає ринок чорних металів і ринок кольорових металів. За останні 10 років виплавка сталі у світі зросла на 10,4%, в тому числі у промислово розвинутих країнах - на 12,6%, у країнах, що розвиваються, - в 1,7 разу. До основних чинників зростання металургійного виробництва відносяться стабільний розвиток світового господарства, економічний бум у США, піднесення економіки в Європі, відновлення східно-азіатської економіки. Істотного приросту металургійного виробництва досягли всі регіони. Найбільший приріст виплавки сталі досягнуто в країнах СНД - 16%, у тому числі Росії - 15,7%. Росія посідає положення лідера світового ринку металів: її частка становить близько 12% обсягу всього світового експорту металопродукції, хоча його структура далека від оптимальної і характеризується високою часткою сировини, чавуну, зливків і заготівель у чорній металургії і первинних металів у кольоровій металургії. Під впливом металозберігаючих тенденцій світове зростання сталеспоживання перекривається наявністю надлишкових потужностей західних виробників та інтенсивним зростанням потужностей у країнах Азії. Внаслідок цього у світовому металообігу практично не буває дефіциту чорних металів, і можна сказати, що підтримується певне надвиробництво. У світі збільшується виробництво кольорових металів. Так, світове виробництво алюмінію за 10 років зросло на 14,6%, міді рафінованої - на 34%, свинцю рафінованого - на 30, цинку в чушках - на 19, олова рафінованого - на 30, нікелю рафінованого - на 37% []. На світовому ринку кольорових металів основними експортерами й імпортерами виступають: § ринок мідних концентратів і рафінованої міді: експортери - США, Чилі, Португалія, Філіппіни, Росія, Канада, Казахстан; імпортери - Японія, Німеччина, Іспанія, Республіка Корея; § ринок алюмінію: експортери - Росія, Австралія, Норвегія, Бразилія; імпортери - Японія, США, Німеччина, Італія, Бельгія, Франція, Нідерланди, Велика Британія; § ринок рафінованого свинцю: експортери - Австралія, Канада, Мексика; імпортери - США, країни ЄС; § ринок цинкових руд і концентратів: експортери - Канада, Швеція, Перу, Мексика; імпортери - Німеччина, Франція, Бельгія, Японія; § ринок олов'яних концентратів і рафінованого олова: експортери - Австралія, Перу, Болівія, Канада; імпортери - країни ЄС, США, Японія; § ринок нікелю: експортери - Канада, Нова Каледонія; імпортери - Японія, США, Німеччина; § ринок золота: експортери - ПАР, США, Австралія, Канада. Велике економічне значення у світовому масштабі має золото, яке раніше було основою грошової і валютної систем. Однак внаслідок офіційної демонетизації золото вийшло з грошового обігу й осіло в скарбах, а операції з ним відбуваються на світових ринках золота. Золото на ринки постачається у вигляді стандартних зливків: § зливки міжнародного зразка в 400 тройських унцій (12,5 кг) з пробою не менше 995; § великі зливки масою в декілька кілограмів з пробами від 900 до 916,6; * малі зливки 1005-990 г. На ринках золота продаються також золоті монети як старого карбування, так і сучасні ювілейні та сувенірні монети. До світових ринків золота відносяться Лондон, Цюрих, Нью-Йорк, Гонконг, Дубай та ін. Характеристика світового ринку золота наведена в табл.7.7 [63, с. 17J. Таблиця. 7.7 Стан світового ринку золота, т Показники \| 2004 \| 2005 \| 2006 \| 2007 Постачання \| 3988 \| 3922 \| 3958 \| 3799 видобування \| 2356 \| 2396 \| 2361 \| 2382 Вторинне виробництво \| 1100 \| 836 \| 1015 \| 897 Хеджування \| 68 \| 73 \| 83 \| 72 Продажі центральними банками \| 464 \| 616 \| 499 \| 448 Попит \| 4331 \| 4301 \| 3894 \| 3580 Ювелірне виробництво \| 2854 \| 2984 \| 2310 \| 2357 Офіційний попит на монети \| 91 \| 101 \| 103 \| 97 Електрона промисловість \| 332 \| 357 \| 372 \| 403 Інші кінцеві сфери використання \| 350 \| 393 \| 315 \| 323 Попит з боку біржових торгових фондів \| 125 \| 192 \| 209 \| 101 Закупівля центральними банками \| 61 \| 43 \| 100 \| 0 Дехеджування \| 518 \| 232 \| 486 \| 300 Баланс \| -343 \| -379 \| 64 \| 219 Найбільшим у світі видобувачем золота є Південне-Африканська Республіка, яка щорічно дає понад 22% загальносвітового його видобутку; США видобуває 15%, Австралія - 13, Канада - 7, Китай - 6, Росія - 4, Індонезія - 3% [63, с. 17]. На світові ринки золото потрапляє через дилерів. "Золоті" дилери - це особливі фірми, яких нараховується не більше ніж 20. У вузькому значенні власне "золотими" дилерами виступають лише 5 фірм, які традиційно утворюють Лондонський ринок; їхній список очолює банківський дім Ротшильдів. Сюди входять також члени "великої трійки" швейцарських банків з головними конторами в Цюріху, який як міжнародний ринок золота не поступається Лондону. Особливістю ринку кольорових металів є відсутність світових цін на сировину кольорових металів. Це пов'язано з наявністю великого розмаїття якісних характеристик вихідної сировини. Ціни на сировину прямо залежать від цін на рафінований метал. Світовий ринок палива включає торгівлю товарами розділу З СМТК: § вугілля, кокс, брикети (група 32); § нафта, нафтопродукти і подібні їм товари (група 33); § природний і штучний газ (група 34); § електроенергія (група 35). Провідна роль на цьому ринку належить нафті (близько 40% світового виробництва і споживання), кам'яному вугіллю (близько 31%), газу (близько 23%). До найбільших виробників нафти і нафтопродуктів відносяться Саудівська Аравія, США, Ірак, Мексика, Росія, Китай. Частка країн - учасниць ОПЕК у світовій торгівлі нафтою становить близько 65%. Найбільший у світі імпортер - США: у загальному обсязі споживання нафти, який оцінюється в 20 млн. барр. на добу, на імпорт цієї країни припадає близько 12 млн бар. ОПЕК забезпечує 36,5 % загального попиту на нафту країн-споживачів. На найближчі 5 років цей показник зросте до 40 % і упродовж 10 років перевищить 50 %. Згідно з прогнозом, попит на нафту збільшується в середньому на 1,6 % щорічно і до 2030 р. становитиме 120 мли бар. на добу. Для забезпечення такого зростання попиту знадобляться великі інвестиції. Понад 60 % приросту потреби нафти припадатиме на країни, що розвиваються (особливо азіатські). Частка країн, що розвиваються, у світовому попиті підвищиться в 2030 р. до 43 % [55, с. 89]. У наступному десятилітті нафта з часткою в 40 % збереже домінуючу роль у глобальному споживанні первинних енергоносіїв. її ціна залишиться еталоном на світовому ринку паливно-енергетичних товарів. Світовий видобуток вугілля в 2006 р. становив 4,0 млрд т, у тому числі на енергетичне припадало 3,5 млрд т і на коксуюче - 0,5 млрд т. На країни ЄС припадає 930 млн т, СНД - 335, Китай - 960, Індію - 312, Австралію - 253 млн т. Міжнародна торгівля кам'яним вугіллям має тенденцію до розширення. Так, у 2006 р. порівняно з 2001 р. світовий експорт зріс на 11%. Це пов'язано з тим, що запаси вугілля в світі великі і вони відносно легкодоступні; є можливість диверсифікувати його поставки; він знаходить збут по всьому світі за досить стабільними цінами. Основними експортерами вугілля є країни ОЕСР, Австралія, США, Китай, ПАР, Колумбія, Індонезія, СНД, а імпортерами - країни ОЕСР, Японія, Республіка Корея, Тайвань, Німеччина, Нідерланди. У ціновій боротьбі на світовому ринку виграють країни, що добувають вугілля відкритим способом (ПАР, Австралія). Світовий ринок природного газу розвивається під впливом змін на ринку рідкого палива. Особливий інтерес виявляється до зрідженого природного газу, оскільки його використання на електростанціях, в автомобілях, літаках, вертольотах постійно зростає. Торгівля зрідженим газом зосереджена в основному в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і становить близько 75% світової торгівлі цієї продукції. Світовий експорт зрідженого газу становить близько 90 млн т, а вартість його світового товарообігу перевищує 10млрд. дол. На швидко зростаючому газовому ринку Європи до кінця поточного десятиріччя очікується підвищення цін, оскільки не буде можливості повністю задовольнити попит за рахунок поставок з родовищ з низькими витратами на освоєння і видобуток. Після 2010 р. споживання природного газу в світі перевищить використання вугілля. До 2020 р. частка газу у світовому енергозабезпеченні зросте до 26-28 %, а вугілля - знаходитиметься в межах 19-24 %. Провідні експортери природного газу в континентальні західноєвропейські країни - Росія, Норвегія, Нідерланди. Експорт газу Росією в 2001 р. становив 167 млрд куб. м на суму 14,5 млрд дол., або 42 % світового експорту; в 2005 р. він досяг 240 млрд куб. м, а в 2010 p.- 270 млрд куб. м []. Нині за рахунок нафти, газу та вугілля покривається 85 % попиту на енергію, а через 50 років їх сумарна частка становитиме 60 %. Наразі існує багато міжнародних міжурядових організацій торгівлі, що сприяють, розвитку торгівлі: § Світова організація торгівлі (COT); § Міжнародний торговий центр ЮНКТАД/ СОТ (МТЦ); § Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР); § Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД); § Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН); § Комісія ООН з міжнародного торговельного права; § Азіатсько-Тихоокеанська економічна і соціальна комісія ООН; § Світова митна організація (СМО); § Всесвітній банк; § Міжнародний валютний фонд та ін. Торгівля окремими видами товарів на світовому ринку координується спеціалізованими міжнародними організаціями. Так, на ринку продовольства помітну роль відіграє Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО), що є спеціалізованою установою ООН (заснована в 1945 p.). її основними цілями є: підвищення якості харчування і життя; вдосконалювання виробництва і розподілу продовольства й іншої сільськогосподарської продукції; поліпшення умов життя сільського населення; внесок у розвиток світової економіки. До інших міжнародних організацій , що займаються регулюванням того чи іншого ринку продовольства, відносяться: § Міжнародна рада по зерну (МРЗ); § Міжнародна організація з цукру (створена в 1968 p., зі штаб-квартирою в Лондоні); § Асоціація країн - продуцентів кави (регулювання ринку кави здійснюється також на підставі міжнародних угод з кави, остання укладена в 1994 p.); Регулюванню світового ринку вовни сприяє діяльність Міжнародного секретаріату з вовни. Координацію дій країн - експортерів міді на світовому ринку здійснює Міжурядова рада країн - експортерів міді (СШЕК); регулювання ринку бокситів - Міжнародна асоціація бокситодобуваючих країн (ІБА); ринку олова - Асоціація країн-виробників та ін. На ринку палива особливе місце посідає Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), яка утворена в I960 р. Вона координує й уніфікує нафтову політику держав-членів і визначає засоби захисту їх інтересів; проводить роботу зі стабілізації цін на світових нафтових ринках; сприяє стійким доходам країн-виробників нафти і регулярному постачанню нафтою країн-споживачів; займається питаннями охорони навколишнього середовища. Щоб стабілізувати розвиток міжнародної торгівлі сировиною, країни укладають різні міжнародні угоди: § стабілізаційні угоди, що призначені для забезпечення стабілізації і рівноваги попиту та пропозиції. Ними передбачаються квоти на обсяг сировини. Вони укладаються стосовно міді, олова, цинку, нікелю, алюмінію, кави, какао, каучуку; § адміністративно-товарні угоди, що призначені для статистичного аналізу сировинних ринків і вироблення рекомендацій з ведення торгівлі окремими видами товарів, наприклад, цукром, пшеницею й іншими зерновими; § міжнародні товарні угоди щодо заходів розвитку, котрі призначені для створення і розвитку експортоорієнтованих виробництв сировини. Вони укладаються, наприклад, щодо джуту, деревини коштовних порід, рослинної, зокрема маслинової олії та ін. Використана література 1. Амоша А., Вишневский В. К вопросу об оценке уровня налогов в Украине Экономика Украины, - 2002 - №8. 2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента - М.: Финансы и статистика, 1995. 3. Береславська О./, та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції.- К.: КНЕУ, 2002. 4. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси - К.: Знання-Прес, 2002. 5. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі - К.: Основи, 2000. 6. Ван Хорн Дж.К. Основы упріавления финансами.- М.: Финансы и статистика, 1999. 7. Влияние многосторонних торговых инициатив на благосостояние развивающихся стран// БИКИ, 2005 №41. 8. Гаман MB Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід. - К.: Вікторія, 2004. 9. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник - М.: ЮНИТИ, 2001. 10. Герчикова И.Н. Международные экономические организации.- М.: Консалтбанкир, 2000. 11. Герчикова И.Н. Международные экономические отношения.- М.: АО "Консолт - банкир", 2001. 12. Гіл Ч. Міжнародний бізнес- К.: Основи, 2001 13. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ /Кер. авт. коя. і наук. ред. Циганкова Т.М.- К.: КНЕУ, 2003. 14. Гольцберг М., Хасан-бек А. Основы финансового инвестирования.- К.: Знания, 1998. 15. Грей сон Дж. К., О'Деля К. Американский менеджмент на пороге XXI века.М.: Экономика, 1995. 16. Денберг Р.Л. Международное налогообложение.- М.: ЮНИТИ, 1997. 17. Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі.- К.: Україна, 1994. 18. Дэниеле Дж.Д.. Радеба Ли Х- Международный бизнес: Учебник - М.: Дело, 1994. 19. Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Ржепишсвського К.І.- К.: ЦУЛ, 2003. 20. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Логвінової Н.С., Сіваченка І.Ю., К.: - ЦУЛ, 2006. 21. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навч. посібник / За ред. Козака Ю.Г., Сіваченка МО., Логвінової Н.С.- К.: ЦУЛ, 2006.
1 2 3 4 5 Категория: Міжнародна економіка \| Добавил: Aspirant (12.07.2013)
Просмотров: 1135 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: