Реферат на тему Основні шляхи і методи протидії відмиванню "брудних" грошей в різних країнах. - Міжнародна економіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Основні шляхи і методи протидії відмиванню "брудних" грошей в різних країнах. План 1. Сполучені Штати Америки 2. Велика Британія 3. Німеччина 4. Франція 5. Швейцарія 6. Польща Сполучені Штати Америки Ця країна однією з перших визнала відмивання "брудних" грошей карним злочином. Така дефініція з'явилася в Кримінальному кодексі США в результагі його доповнення законом від 27 жоишя 1986 року про боротьбу з відмиванням грошей. За цим законом, злочин відмивання ірошей скоює "кожний, хто знає, що власність, яка бере участь у проведенні фінансової операції, є доходом від протизаконної діяльності, спрямованої на: § проведення чи спробу здійснення фінансової операції, яка включає такі доходи з наміром надати підтримку тим видам протизаконної діяльності, які перераховані в законі і які включають майже всі серйозні ознаки карної діяльності, організованої злочинності й обігу наркотиків; § здійснення фінансової операції, яка має намір порушення вимог статей федерального Податкового кодексу; § свідоме здійснення трансакції з наміром приховання частково чи цілком, суті справи, місця, джерела, власника чи особи, яка контролює доходи від певної протиправної діяльності; § здійснення фінансової угоди з невиконанням обов'язку надання звіту про обіг готівки. Ця дефініція розширена додатковим розпорядженням, у якому говориться, що "злочин відмивання грошей скоює кожна особа, яка перевозить, переказує чи переміщує цінні чи грошові фонди в (або з) Сполучені Штати: § з наміром подальшого проведення протиправних дій, перерахованих у законі; § щоб приховати або замаскувати суть, місце, джерело, власника чи особу, яка контролює доходи від згаданої протиправної діяльності, якщо вона знає, що ці доходи походять від однієї з форм протиправної діяльності; § щоб уникнути обов'язку інформування про трансакцію, якщо вона знає, що доходи походять від протиправної діяльності". Подальше розширення складу злочину відмивання грошей міститься в 1957-му параграфі закону. Він дає визначення свідомої участі чи спроби участі в грошових трансакціях, які перевищують 10 000 доларів, якщо ці гроші отримані в результаті протиправної діяльності, визначеної в законі. Для кваліфікації складу злочину необхідна наявність факту усвідомлення виконавцем того, що гроші, які відмиваються, отримані протиправним шляхом. Разом з тим, для кваліфікації складу такого злочину необов'язкова наявність у ньому дій, які містять намір проведення незаконної діяльності чи приховування факту нелегальної діяльності або джерела нелегальних коштів. Суб'єктом злочину відмивання ірошей може бути також особа - посередник у торгівлі товарами, закупленими на гроші, які походять від злочинної діяльності. Таким чином, у Кримінальному кодексі США дуже широко тлумачиться дефініція відмивання грошей і в той же час визначені конкретні ознаки даного злочину. Об'єктом відмивання в ньому визнаються доходи, які виникають у результаті здійснення різних видів злочинів, склад яких позначений в інших статтях кодексу. При цьому особливе значення надається доходам, які утворюються від виробництва, контрабанди, продажу і розповсюдження наркотиків. У дефініції міститься пряма вказівка на те, що процедура відмивання грошей пов'язана зі зловживанням фінансовими операціями з метою маскування величини, місця, джерела і власника незаконно отриманих доходів. На відміну від законодавства інших держав, Кримінальний кодекс США співучастю у відмиванні грошей називає невиконання обов'язку надавати звіт Службі Внутрішніх доходів Міністерства Фінансів шодо операцій з готівкою і безготівкових коштів. Відмиванням грошей також визнана будь-яка діяльність у фінансовому середовищі, яка переслідує мету ухилення від сплати податків, а також надання помилкових даних, які стосуються сплати податків. Велика Британія Вперше визначення відмивання грошей було введено в Кримінальний кодекс Законом від 15 березня 1989 року Про запобігання тероризму". Стаття 11 цього Закону називала відмивання ірошей злочином, який полягав в "укладенні договору чи в залученні яким-небудь іншим способом у дії з надання допомоги іншій особі у володінні чи контролі над фінансовими коштами, які одержані від тероризму". У 1994 р. британські законодавці вводять у Кримінальний кодекс повніше визначення відмивання грошей. У статті 49 Закону "Про боротьбу з торгівлею наркотиками" відмиванням грошей назвали "одержання, володіння, приховання, використання і переказ доходів, одержаних від торгівлі наркотиками, якщо це відбувається з усвідомленням джерел походження цих доходів". До складу цього злочину була також включена участь у договорі, який переслідує мету збереження чи контролю над доходами, одержаними від торгівлі наркотиками чи створення можливості використання цих доходів або придбання за них власності шляхом інвестицій. До злочинів, пов'язаних з відмиванням грошей, також віднесене: неповідомлення органів правопорядку про походження грошей від торгівлі наркотиками чи навіть про підозри про таке походження для осіб, які мають справу з такими ірошима через виконання службових обов'язків або в зв'язку з веденням господарської діяльності, якщо тут введений відповідний порядок повідомлення правоохоронних органів про такі факти чи підозри. До співучасті у вимиванні ірошей віднесене також розголошення стороннім особам інформації, яка була раніше передана органам правопорядку з метою початку розгляду в справі про торгівлю наркотиками і заподіяння такими діями шкоди подальшому карному розслідуванню. Треба зазначити, що бездіяльність фінансових установ, які не перешкоджали легалізації незаконно отриманих доходів, вважається тут карним злочином. Винних позбавляють волі на строк до 14 років і обкладають штрафом. Розголошення інформації злочинцю чи третім особам загрожує позбавлення волі до 5 років, громадянам, які знали про згадані операції і не повідомили поліції про них - до 5 років тюремного ув'язнення. Одночасно уряд Великої Британії посилив контроль над діяльністю офшорних зон на територіях Британських домініонів. Щоб запобігти спробі легалізації злочинно отриманих доходів в міжнародних масштабах і перешкодити їх відмиванню, уряд Великої Британії на початку 1998 р. провів ревізію систем банківського регулювання островів Гернсі, Джерсі (протоки Ла-Манш) і Мен (Ірландське море) (43, с. 322]. Німеччина Склад злочину "відмивання ірошей" визначається параграфом 261 Кримінального кодексу Німеччини в такий спосіб: 1) той, хто відносно до майнового об'єкта, джерелом походження якого є: а) злочин, скоєний іншою особою; б) правопорушення, вчинене іншою особою і описане в параірафі 29, абз. І/І Закону "Про наркотики", чи в) правопорушення, вчинене членом злочинного угруповання (параіраф 129), вчинить дії, які означають приховання самого иього об'єкта чи його походження, або вчинить чи спробує унеможливити встановлення походження цього об'єкта, його виявлення, конфіскацію, арешт, вилучення чи збереження після цього вилучення, карається позбавленням волі на термін до п'яти років чи грошовим штрафом; 2) піддається покаранню і той, хто а) привласнює собі чи передає третій особі, б) зберігає чи використовує у своїх інтересах або в інтересах третьої особи майновий об'єкт, зазначений в абзаці 1, якщо він знав про походження об'єкта в той момент, коли заволодів ним. 3) замах карний; 4) в особливо тяжких випадках передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на термін від шести місяців до десяти років. Особливо тяжкий випадок мас місце, як правило, тоді, коли дії злочинця становлять для нього промисел чи він - член організації, створеної з метою тривалого відмивання грошей; 5) той, хто у випадках, визначених в абз. 1 і 2, з легковажності не розуміє, що предмет походить від названої в абз. 1 протиправної дії іншої особи, карається позбавленням волі до двох років чи грошовим штрафом. Тут доречно вказати на дві важливі відмінності дефініції відмивання грошей від подібних дефініцій, які містяться в Британському Кримінальному кодексі і КК США. Насамперед це стосується складу злочину. Перелік правопорушень, від яких походять "брудні" гроші, не обмежується злочинами, пов'язаними з наркотиками (і навіть двома або трьома видами організованої злочинності). До нього входять будь-які злочини, "вчинені іншою особою". Уже спроба зробити перераховані дії спричиняє покарання. Більше того, посилання на непоінформованість про походження сумнівного предмета не звільнює від відповідальності одержувача, користувача чи розпорядника майна або грошей. Законодавці визнали за необхідне, щоб відповідальність лягла і на тих, хто з легковажності чи грубої необачності не знав, що предмет походить від одного з перерахованих у статті КК злочинів. Усього дефініція відмивання грошей у німецькому законодавстві містить у собі вісім ознак злочинної діяльності. Відомий знавець даної проблеми, польський кримінолог Веслав Ясінський, вважає, що настільки широке тлумачення складу такого злочину може викликати труднощі в тлумаченні і практичному застосуванні даної статті карного законодавства. У німецькому Кримінальному кодексі, параграф 261, докладно пояснюється суб'єктивна сторона складу злочину. Вона допускає подвійний намір, а саме: 1) знання про злочинне походження майна чи грошей; 2) намір приховати, перешкодити розслідуванню відмивання грошей. Наявність цього подвійного наміру повинен установлювати суд. Німецьке законодавство чітко відокремлює первинний (вихідний) злочин від вторинного. Первинний (як правило, тяжкий) злочин слугує джерелом походження майна, яке відмивається. Суб'єкт первинного злочину не може виступати одночасно суб'єктом вторинного злочину, яким є саме відмивання майна, цінностей чи грошей. Оскільки первинний злочин відноситься до розряду більш тяжких, то і склад первинного злочину цілком поглинає склад вторинного злочину. Тому суб'єкт вторинного злочину - відмивання грошей - повинен знати чи здогадуватися про факт первинного злочину, для цього йому необов'язково знати про деталі вихідного злочину. Для покарання досить, щоб виконавець зі схваленням відносився до самого факту карного походження майнового об'єкта. Вважається достатнім також, якщо виконавець з багатьох передбачуваних джерел походження майна, яке відмивається, не виключає і злочинне джерело його походження. У Кримінальному кодексі Німеччини чітко градуйовані заходи покарання за відмивання грошей. Його межі зорієнтовані на ступінь і форму провини. У цілому ж ці заходи суворі. За навмисні дії, згідно з параграфом 261, абзац 1 і 2 КК, передбачені грошовий штраф чи позбавлення волі до п'яти років. Дії, вчинені з необачності, згідно з параграфом 261, абзац 5 КК, караються позбавленням волі терміном до двох років чи грошовим штрафом. За навмисні дії в особливо тяжких випадках (вчинене у вигляді промислу чи в складі злочинних банд) термін покарання збільшений до десяти років позбавлення волі. До обтяжуючих обставин віднесені: великі масштаби відмивання грошей, ступінь інтенсивності злочинних дій (створення фіктивних фірм, підкуп чиновників держапарату і т. ін.), тривалість відмивання ірошей. підриви банківської, економічної й адміністративної системи. Докладно і обгрунтовано викладений порядок вилучення, арешту і конфіскації майна, яке відмивається. Усі предмети, які мають відношення до справи, підлягають вилученню згідно з параграфом 261, абзац 7 КК Німеччини з урахуванням так званої "розширеної передумови". Суть її в тому, що у випадку відмивання ірошей, проведеного у вигляді промислу чи злочинними об'єднаннями, може бути застосована санкція про розширену конфіскацію. При багатоступінчастому (багаторазовому) відмиванні грошей здійснюється вилучення багаторазової вартості майнового об'єкта, тому що при кожному черговому акті відмивання в організований злочинцями "пральний" конвеєр надходить все нова й нова порція "білизни" (тобто грошей, майна чи активів, пов'язаних з "первинним" злочином і тому призначених для "прання"). Важливо й те, що докладно розписано процедуру, сам порядок виявлення і конфіскації такого майна. Цій же меті слугує ухвалений Бундестагом 25 жовтня 1993 року Закон "Про виявлення прибутків від тяжких кримінальних злочинів", названий Законом про відмивання ірошей. Цей Закон ухвалено на виконання Директиви Європейського співтовариства з охорони фінансової системи від використання її з метою відмивання ірошей, ухваленої 10 червня 1991 року. Закон має на меті полегшити проведення процедури виявлення доходів, одержаних у результаті тяжких злочинів, поставити перешкоди відмиванню грошей, сприяти викриттю організаційних структур організованої злочинності. В обов'язок банків він поставив ідентифікацію трансакції на суму, яка перевищує 20 000 марок із встановленням учасників таких угод. Закон передбачає "майнове покарання". В особливо небезпечних випадках, коли мова йде про наркобізнес, суди одержали право поряд з покаранням у вигляді позбавлення волі присуджувати до сплати великого штрафу, величина якого залежить від скоєного злочину, а в усіх інших аналогічних випадках проводити конфіскацію майна злочинців. Закон передбачає ще один важливий захід - розширення переліку випадків оголошення доходів незаконними. Він введений для того, щоб спростити виявлення доходів, отриманих від здійснення злочинів, пов'язаних з наркобізнесом. Це дає поліції право називати незаконними предмети і майно наркоділків навіть на тій стадії здійснення злочину, коли неможливо встановити, яким чином ці предмети здобуті, але результати розслідування дають підстави припускати, що все це майно отримане в результаті злочинної діяльності. Закон поставив банкам, усім кредитно-фінансовим установам, а також Акціонерному Товариству "Німецька пошта" зобов'язання ввести в себе правила, спрямовані на виявлення і припинення сумнівних фінансових операцій. Однак відразу ж після його вступу в дію він став викликати численні дорікання, оскільки, на думку практиків, занадто багато лазівок залишає він для аматорів відмивання грошей. Клаус Коггке наводить як приклад один великий міжнародний банк, який застосовував принципи, закладені в німецький Закон про відмивання грошей ще за рік до його вступу в дію. 1 який же результат? З багатьох тисяч проведених ним ідентифікацій клієнтів йому вдалося лише один-єдиний раз виявити відмнвателя ірошей. Та й цього разу охоронців закону очікувало гірке розчарування - ним виявився секретний співробітник Федерального відомства карної поліції [43, с. 331]. Звичайно, було б помилкою робити висновок про те, що всі аналогічні заходи не приносять позитивного результату. Тому відповідні параграфи і пункти, які вимагають від банківських установ ідентифікації клієнтів, поступово вводяться в законодавчі акти різних країн. Франція У законодавстві Франції до 1996 р. було дві дефініції відмивання грошей, причому обидві вони складом цього злочину вважали "володіння, переміщення, приховування і маскування доходів, які походять винятково від торгівлі наркотиками". І тільки у зв'язку з необхідністю приведення актів французького законодавства до стандартів Євросоюзу в Кримінальний кодекс країни були внесені відповідні зміни. Закон, ухвалений 13 травня 1996 p., передбачає, крім санкцій за відмивання ірошей і торгівлю наркотиками, ще й необхідність і умови міжнародного співробітництва в сфері виявлення і конфіскації доходів, отриманих злочинним шляхом. Стаття 324 Кримінального кодексу "Склад злочину відмивання грошей" включає: § допомогу різними засобами, в тому числі і шляхом фальсифікації доказів походження майнових цінностей чи доходів, яка надасться виконавцям злочинів і приносить їм прямі чи непрямі вигоди; § допомогу порадами в інвестуванні, а також у приховуванні капіталів, які отримують прямо чи побічно від злочинів. Таким чином, дефініції відмивання грошей у французькому законодавстві, як і в правових актах інших країн, включають різні злочинні діяння, які стали джерелом походження "брудних" грошей. Швейцарія Швейцарське законодавство встановило, що злочин "відмивання грошей" вчиняє "кожний, хто намагається перешкодити виявленню джерела чи місця приховування активів, або хто намагається запобігти конфіскації активів, про які він знає чи має підставу судити, що вони якимось чином пов'язані зі злочином; хто, діючи відповідно до професійних обов'язків, приймає, депонує або допомагає в розміщенні чи переказі активів третьої особи, не намагаючись встановити тотожність особистості розпорядника активами з усією належною старанністю, якої варто дотримуватись при таких обставинах". Таку дефініцію багато кримінологів вважають найвдаі-шою, найбільш сучасною, яка відповідає вимогам, як правоохоронних органів, так і кредитно-фінансових установ. Об'єкт відмивання, визначений у дефініції, - доходи, пов'язані яким-небудь чином зі злочином. Для кваліфікації злочинного характеру дії необхідне встановлення зв'язку цих доходів зі злочином. Мета відмивання грошей у дефініції визначається точно так само, як і в німецькому й американському законодавстві. У швейцарському законі, на відміну від законодавства інших країн, більший акцент зроблено на дії, які ускладнюють виявлення джерела "брудних" грошей (активів) чи місця їхнього приховування. Чіткіше сформульована сама мета протидії відмиванню грошей - позбавлення злочинців можливості користування плодами злочинної діяльності, а також їхня конфіскація правоохоронними органами. Важливо, що швейцарський закон значно розширює коло осіб, які потенційно здатні взяти участь у процедурі відмивання грошей. Це, насамперед першу, "кваліфіковані" виконавці. Сюди зараховані члени злочинних угруповань, злочинних організацій, мета яких - систематично відмивати гроші, а також особи, які одержують прибуток за професійне здійснення процедури відмивання грошей. Закон встановлює, що виконавець підлягає кримінальному покаранню й у тому випадку, якщо первісні дії, які приносять йому "брудні" гроші, він вчинив за кордоном, у тій країні, у якій за цей вчинок він також підлягає кримінальному покаранню. Далі швейцарський закон проводить відмінність серед виконавців - осіб, які працюють в установах, що надають фінансові послуги, і які не вжили відповідних заходів у процесі проведення фінансових угод (трансакцій), не виявили належної старанності для ідентифікації розпорядників активів. Шляхом включення до потенційних учасників процедури відмивання грошей працівників банківських установ недвозначно вказується на можливість зловживання цими установами, а також на можливість участі - усвідом-, леної чи неусвідомленої - банківських службовців у цій процедурі. Таким чином, Швейцарія, де колись касир у банку, нічого не запитуючи, приймав на збереження валізу банкнот, перетворилася на зразкову країну, в яку шлях злочинним коштам припинили закони. Разом з тим, швейцарські закони не вважають злочином ухилення від сплати податків в інших країнах, і тому іноземній поліції заборонений доступ до конфіденційної інформації швейцарських банків [43, с. 334]. Польща Польща стала першою посткомуністичною країною, яка доповнила своє законодавство статею про відмивання грошей, що відповідає вимогам, запропонованим Радою Європи й інших міжнародних організацій. Польські законодавці використовували досвід своїх американських, британських, німецьких і швейцарських колег і успішно застосували його в розробці Кримінального кодексу. У параграфі 1 статті 299 Закону "Про захист господарського сектора", прийнятого 12 жовтня 1994 року, основний склад злочину "відмивання грошей" дасться в такому формулюванні: "Хто платіжні засоби, шині папери чи інші валютні цінності, майнові права, рухоме чи нерухоме майно, яке одержується від доходів, пов'язаних зі злочинами, вчиненими третіми особами, особливо з виробництвом і торгівлею одурманювальними чи психотропними речовинами, з контрабандою, підробкою грошей або цінних паперів, з розбоєм чи зі здійсненням іншого майнового злочину у великих розмірах, з вимаганням викупу або з торгівлею зброєю, спорядженням чи вибуховими речовинами, приймає, передає або вивозить за кордон, допомагає в зміні власності чи починає інші дії, які можуть перешкодити чи значно ускладнити встановлення їхнього злочинного походження, їхнє виявлення і вилучення, той піддасться позбавленню волі від трьох місяців до п'яти років". Зміст статті складається з п'яти параграфів. Другий, третій і четвертий параграфи включають окремі формулювання складу такого злочину, вчиненого працівниками банків. У другому параграфі йдеться про несумлінне виконання ними службових обов'язків, пов'язаних з порушенням внутришньовідомчих розпоряджень, спрямованих на запобігання і припинення процедури відмивання грошей. У третьому говориться про неповідомлення органів фінансового контролю про підозрілі фінансові угоди і трансакції. Санкція за таке правопорушення передбачає позбавлення волі на строк до 3-х років. Четвертий параграф погрожує покаранням банківському службовцю (керівникові), який відповідає за призначення спеціально виділеного працівника, відповідального за збір інформації про підозрілі угоди, про які мова йде в параграфі 3. За таке правопорушення передбачений настільки ж суворий захід покарання, що й у попередньому параграфі статті. У п'ятому параграфі сформульований склад злочину організованого відмивання грошей, а також відмивання доходів у великих розмірах. Для звинувачених у таких видах злочину передбачене тюремне ув'язнення терміном до десяти років. У польському законодавстві не тільки чітко, докладно і всебічно викладено склад найбільш розповсюджених і небезпечних видів злочину "відмивання грошей", а й передбачено механізм взаємодії органів охорони правопорядку і кредитно-фінансових установ у боротьбі з цим злом. Використана література 1. Амоша А., Вишневский В. К вопросу об оценке уровня налогов в Украине Экономика Украины, - 2002 - №8. 2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента - М.: Финансы и статистика, 1995. 3. Береславська О./, та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції.- К.: КНЕУ, 2002. 4. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси - К.: Знання-Прес, 2002. 5. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі - К.: Основи, 2000. 6. Ван Хорн Дж.К. Основы упріавления финансами.- М.: Финансы и статистика, 1999. 7. Влияние многосторонних торговых инициатив на благосостояние развивающихся стран// БИКИ, 2005 №41. 8. Гаман MB Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід. - К.: Вікторія, 2004. 9. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник - М.: ЮНИТИ, 2001. 10. Герчикова И.Н. Международные экономические организации.- М.: Консалтбанкир, 2000. 11. Герчикова И.Н. Международные экономические отношения.- М.: АО "Консолт - банкир", 2001. 12. Гіл Ч. Міжнародний бізнес- К.: Основи, 2001 13. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ /Кер. авт. коя. і наук. ред. Циганкова Т.М.- К.: КНЕУ, 2003. 14. Гольцберг М., Хасан-бек А. Основы финансового инвестирования.- К.: Знания, 1998. 15. Грей сон Дж. К., О'Деля К. Американский менеджмент на пороге XXI века.М.: Экономика, 1995. 16. Денберг Р.Л. Международное налогообложение.- М.: ЮНИТИ, 1997. 17. Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі.- К.: Україна, 1994. 18. Дэниеле Дж.Д.. Радеба Ли Х- Международный бизнес: Учебник - М.: Дело, 1994. 19. Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Ржепишсвського К.І.- К.: ЦУЛ, 2003. 20. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Логвінової Н.С., Сіваченка І.Ю., К.: - ЦУЛ, 2006. 21. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навч. посібник / За ред. Козака Ю.Г., Сіваченка МО., Логвінової Н.С.- К.: ЦУЛ, 2006.
1 2 3 4 5 Категория: Міжнародна економіка \| Добавил: Aspirant (12.07.2013)
Просмотров: 445 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: