Реферат на тему Міжнародний ринок титулів власності - Міжнародна економіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Міжнародний ринок титулів власності. План 1. Міжнародний ринок акцій 2. Ринок депозитарних розписок Міжнародний ринок титулів власності поділяється на ринок акцій, на який припадає близько 80% всіх нових міжнародних розміщень титулів власності, та ринок депозитарних розписок, на який припадає близько 20%. Титули власності - це інструменти, які підтверджують участь інвестора в капіталі компанії. Міжнародний ринок акцій Акція - це цінний папір без установленого строку, який свідчить про внесення певної пайки в капітал акціонерного товариства дає право її власникові на придбання частини прибутку у формі дивіденду, на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акція породжена акціонерною формою підприємств (корпорацій), статутний капітал яких створюється шляхом випуску загальних акцій, що дають право голосу, і привілейованих (преференційних) - неголосуючих акцій. Статутний капітал корпорації -це та кількість акцій, котру корпорація може випустити згідно зі статутом. Випущені акції являють собою продану частину статутного капіталу. Оборотні акції - це та частина випущених акцій, яка залишається в руках тримачів. Якщо корпорація не викуповує частину випущених акцій, то кількість випущених акцій дорівнює кількості оборотних. Тримачі акцій стають акціонерами корпорації, її власниками, отримують право голосу (одна загальна акція - один голос) при вирішенні питань на річних і надзвичайних зборах акціонерів, де затверджуються рішення правління більшістю голосів - звичайних акцій (контрольний пакет акцій). Акції можуть бути іменними і на пред'явника. Номінальна (прозивна) вартість акції встановлюється при формуванні акціонерного товариства і фіксується на її лицьовій стороні. Номінальна вартість акції не є відображенням величини реальних активів корпорації і останнім часом, як правило, не вказується. Акції без номінальної вартості випускаються за ціною, привабливою для інвесторів. Балансова вартість акції обчислюється як частка від ділення чистої вартості активів акціонерного товариства на кількість випущених і розповсюджених акцій. Курсова (ринкова) вартість акцій визначається співвідношенням попиту і пропозиції на них на ринку цінних паперів. Це поточна вартість на фондовій біржі або в поза-біржовому обігу. Звичайні акції - це акції, доход від яких залежить від чистих доходів корпорації та її дивідендної політики. Розподіл прибутку між власниками звичайних акцій здійснюється пропорційно вкладеному капіталу залежно від кількості куплених акцій. Однак не весь чистий прибуток іде на виплату дивідендів на звичайні акції. Після виплати преференційних дивідендів у більшості корпорацій частина чистого прибутку йде на фінансування майбутніх інвестицій. Ризик вкладення капіталу у звичайні акції пов'язаний саме з тим, що дивіденди на звичайні акції можуть скорочуватись і навіть не виплачуватись. Інколи дивіденди виплачуються не грошима, а акціями. Якщо корпорація збанкрутує, то тримачі звичайних акцій можуть втратити всі свої інвестиції. Коли мова піде про претензії на активи і прибуток корпорації, власники звичайних акцій опиняться на останньому місці - після банків, власників облігацій і привілейованих акцій. Джерелом ризику звичайних акцій може бути або ринок акцій, або фірма, або і перше і друге. Привабливість звичайних акцій у тому, шо вони дають право голосу, переважне право придбання акцій нових емісій, можливість нарощувати капітал (підвищення з часом ціни акцій), завдяки високій ліквідності (ринковість), тобто достатньо активній торгівлі акціями в будь-який час. Залежно від ступеня ризику і доходності акції, які обертаються на РЦП, поділяються на акції: § з блакитними корінцями; § доходні; § акції зростання; § циклічні; § спекулятивні. Акції з блакитними корінцями - це акції, які випускаються потужними корпораціями (в США: IBM, Dow Chemical, General Motors та ін.), котрі за всю свою історію стабільно виплачували дивіденди своїм акціонерам. Ці акції і безпечні, і доходні. Доходні акції - це акції телефонних корпорацій, корпорацій водо-, газо- і електропостачання, а також інших компаній, дивіденди з яких перевищують середній рівень. Акції таких корпорацій, як правило, з часом зростають. Акції зростання - це акції корпорацій, прибуток яких вищий від середнього рівня, але дивіденди не дуже високі, оскільки корпорації фінансують розширення виробництва, науково-технічні розробки і т. ін. Майбутня вартість акцій таких корпорацій має велику ймовірність зростати. Циклічні акції - це акції, ціна яких зростає і знижується синхронно зі спадами і підйомами в економіці. В основному це акції корпорацій базових галузей економіки. Інвестори прагнуть купити такі акції в період піднесення і встигнути їх продати до початку спаду. Спекулятивні акції - це акції корпорацій, які не можуть пред'явити курс на 5-6 років. Вони звичайно продаються "з прилавка", минаючи біржу, коштують набагато менше, ніж акції відомих корпорацій, але мають великий ступінь ризику. Поряд зі звичайними акціями корпорації випускають привілейовані (преференційні) в розмірі, що не перевищує 10 відсотків статутного фонду корпорації. Ці акції надають їх власникам ряд переваг (преференцій), але не дають права голосу, права брати участь в управлінні корпорацією (якщо інше положення не передбачене її статутом). До привілеїв відносяться; 1) право отримувати фіксований доход або у вигляді відсотка від вартості акцій, або певної суми грошей, виплачуваних незалежно від результатів діяльності корпорацій; 2) переважне право: а) на першочергове отримання дивідендів; б) на пріоритетну участь (після задоволення кредиторів - банків тримачів облігацій) в розподілі майна корпорації при ЇЇ ліквідації; в) якщо розмір дивідендів, виплачуваних за звичайними акціями, перевищує розмір дивідендів з привілейованими акціями, тримачам останніх може проводитись доплата. Привілейовані акції бувають таких видів: § кумулятивні, які мають право накопичення невиплачених дивідендів, нарахування їх і виплати в наступному за пропущеним періодом; § некумулятивні, за якими невиплачені дивіденди не приєднуються до дивідендів наступних років; § конвертовані, які обмінюються на встановлену кількість звичайних акцій або облігацій даної корпорації; § неконвертовані, які не можуть змінювати свій статус; § з долею участі, які дають право тримачам цих акцій на отримання додаткових дивідендів понад передбачених, якщо дивіденди за звичайними акціями більші. Різноманітність пільг робить привілейовані акції привабливими для інвесторів. Емітент зацікавлений у їх випуску, оскільки останній не призводить до розводження капіталу і дозволяє зберегти контрольний пакет акцій. Тримачі привілейованих акцій посідають проміжне становище між тримачами облігацій, що є кредиторами корпорацій, і тримачами звичайних акцій, які є співвласниками, що мають право брати участь в управлінні корпорацією. Привілейовану акцію можна розглядати як компенсацію за відсутність права голосу. Інвестиційні якості привілейованих акцій визначаються: 1) ступенем забезпеченості виплати всіх преференційних дивідендів за рахунок чистого прибутку. Вважається, що для адекватності такого покриття річне перевищення чистого доходу над преференційними дивідендами повинно бути як мінімум: § для державних компаній комунального господарства у 2 рази; § для промислових компаній у 3 рази; 2) безперервністю виплати преференційних дивідендів; 3) адекватністю забезпечення префакцій акціонерним капіталом компанії: § мінімальний акціонерний капітал в розрахунку на одну префакцію в кожному з останніх п'яти років повинен бути в 2 рази більшим від тієї величини активів, котру одержить тримач на кожну префакцію у випадку ліквідації компанії; § річний приріст акціонерного капіталу в розрахунку на одну префакцію повинен бути порівняно стабільним або мати тенденцію до зростання за останні п'ять років; 4) рейтингом префакцій. Він визначається незалежними4 службами рейтингу цінних паперів приблизно за такими градаціями: Р+ - "супер". Префакція прямо захищена третьою стороною (наприклад, материнською компанією) або забезпечена високоліквідними цінними паперами (банківські акцепти). Р1 - вища якість. Відмінний захист з боку активів і більша здатність до виплати дивідендів. Р2 - дуже добра якість. Надійність активів і прибутку. Р3 - добра якість. Префакції добре захищені, але здатні піддаватися спадам в якості в період економічних труднощів. Р4 - помірна якість. Захист адекватний, але існують чинники, які за несприятливих умов можуть послабити здатність компанії до своєчасної виплати дивідендів. Р5 - спекулятивні. Немає впевненості, що компанія зможе захистити префакції. При визначенні рейтингу префакції аналізуються сама компанія, галузь, управління компанією, фінансовий стан та інші параметри її діяльності. Деякі ТНК емітують свої акції для розповсюдження в різних країнах. Щоб потрапити на ринок будь-якої країни, вони повинні внести свої акції в курсові бюлетені цієї країни. Для цього потрібно: а) витратити великі кошти за вміщення інформації в бюлетені; б) надати достатній обсяг інформації, котра повинна пройти незалежну аудиторську перевірку і сертифікацію достовірності; в) сповістити зарубіжній пресі, брокера і потенційним інвесторам про перспективи розвитку корпорації. Міжнародний ринок акцій залежно від рівня економічного розвитку країн поділяється на зрілі ринки та ринки, що розвиваються. Зрілі ринки - це ринки акцій розвинутих країн, які характеризуються високою часткою організованої торгівлі через біржі, високим рівнем ринкової капіталізації, розвинутою системою організаційного та правового забезпечення торгівлі акціями. Зрілими ринками акцій вважаються ринки США, Японії, країн ЄС, Канади, Австралії та ін. Сукупний показник капіталізації зрілих ринків становить 93% від загального обсягу світового ринку акцій. Під капіталізацією ринку розуміють показник, що відображає ринкову вартість усіх компаній, які беруть участь в операціях на фондовому ринку. Ринкова вартість компанії визначається як добуток курсової вартості її акцій на кількість акцій, що перебувають в обігу. Для аналізу ринків акцій використовуються такі основні показники: § відношення капіталізації ринку акцій до ВВП; § щорічний оборот ринку акцій у відсотках від капіталізації; § лістинг іноземних акцій на ринках окремих країн [65, с. 604]. Показник капіталізація/ВВП дуже важливий, оскільки він значною мірою характеризує рівень розвитку фондового ринку згідно з класифікацією Міжнародної фінансової корпорації та Міжнародного валютного фонду. У 2000 р. показник капіталізація/ВВП становив у США - 150%, Фінляндії - 241, Швеції - 140, Швейцарії — 327, Люксембурзі та Великій Британії -180, Нідерландах - 173% [33, с. 42]. Ринки, що розвиваються (ринки, що формуються), — це ринки акцій країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою, які характеризуються високими темпами зростання, високим ризиком, низьким рівнем ринкової капіталізації і механізмом правового регулювання, який ще формується. Серед ринків, що розвиваються, розрізняють три типи ринків акцій: § старі, давно створені (Греція, Іспанія, Аргентина, Бразилія, Індія); § ринки, які розвиваються внаслідок особливих специфічних ситуацій (наприклад, Гонконг, Сингапур - завдяки їх ролі, як регіональних фінансових центрів); § новітні ринки, які виникли на базі швидкого економічного зростання (Південна Корея, Тайвань, Філіппіни, Індонезія) [92, с. 623]. Найвищі показники капіталізації - у Китаю, Тайвані, Південній Кореї (табл. 21.2) [46, с. 243]. Таблиця 21.2 Найбільші ринки акцій, що розвиваються (за станом на 2003р.) Країни \| Кількість компаній, які котируються \| Щомісячний обсяг торгів, млн дол. \| Ринкова капіталізація, млрд дол. ПАР \| 472 \| 6520 \| 184,6 Бразилія \| 399 \| 3242 \| 123,8 Мексика \| 166 \| 1212 \| 108,1 Південна Корея \| 1518 \| 58721 \| 248,5 Малайзія \| 865 \| 1245 \| 123,9 Тайвань \| 638 \| 45179 \| 251,5 Китай \| 1235 \| 20692 \| 463,1 Росія \| 196 \| 2711 \| 124,2 На ринках, що розвиваються, активну роль відіграють інституціональні інвестори (90% портфельних інвестицій на цих ринках). Однак у їх портфелях частка ринків, що розвиваються, в 3-5 разів нижча, ніж вона має бути відповідно до теорії управління міжнародним портфелем цінних паперів (в оптимальному портфелі інвестора окремі країни повинні займати таку частку, яку займає ринкова капіталізація цієї країни) [22, с. 178]. Важливим показником динаміки ринків, що розвиваються, є композитний індекс МФК, який включає 1224 фірми із 26 країн. Він використовується як індикатор для порівняння курсів акцій окремих країн і складається із регіональних індексів курсів акцій [22, с. 179]. Останніми роками з метою удосконалення діяльності ринків акцій, які розвиваються, МФК застосовується ряд заходів спрямованих на: § забезпечення повної інформації щодо стану та тенденцій розвитку цих ринків; § створення інвестиційних фондів, які спрямовують іноземний капітал для інвестування ринків акцій, що розвиваються. Так, було створено Фонд ринків, що розвиваються, регіональні фонди, метою яких є інтеграція цих ринків акцій у міжнародний ринок акцій. Окремі країни удосконалюють своє законодавство щодо ефективного регулювання ринку акцій та торгівлі на них; сприяють розвитку пенсійних фондів, взаємних фондів акцій, які забезпечують інституціональну основу цього ринку; заохочують іноземні портфельні інвестиції за допомогою створення іноземних інвестиційних фондів тощо. Міжнародний ринок акцій поділяється на ринок іноземних акцій та ринок свро- акцій. Іноземні акції - це акції, які випущені корпорацією-нерезидентом на фондовий ринок іншої країни. На ринку іноземних акцій знаходяться в обігу: акції компаній-нерезидентів, які випущені або котируються на національному фондовому ринку певної країни в її валюті; акції, які випущені та отримали біржовий лістинг лише в країні випуску, але продаються на фондових ринках кількох країн та акції, які отримали крос-лістинг' на біржах різних країн через систему взаємного котирування цін і, відповідно, якими торгують на біржовому та позабіржовому ринках цих країн [47, с. 235]. Основні переваги та недоліки іноземних акцій наведені в табл. 21.3. Таблиця 21.3 Переваги та недоліки емісії іноземних акцій Переваги \| Недоліки 1. Відпадає потреба здійснювати обмін валюти при купівлі/продажу акцій і таким чином зменшується валютний ризик. 2. Інвестори уникають певних податків та обмежень. 3. Знижуються політичний, економічний ризики, ризик ліквідності \| 1. Наявність певної регламентації до іноземних акцій у країні емісії. 2. Жорсткі вимоги до іноземної компанії щодо розміру, частоти відображення та якості фінансової звітності Євроакції - це акції, які розміщуються одночасно на кількох національних фондових ринках міжнародним синдикатом фінансових установ, який продає їх за евровалюта. Ринок евроакцій з'явився в 1983 р. Євроакції продаються на євроринках, котируються у світових фінансових центрах (переважно у Лондоні), а доходи, отримувані за ними, не підлягають будь-якому національному оподаткуванню. Мобілізацію фінансових ресурсів за допомогою евроакцій, як правило, здійснюють ТНК розвинутих країн, частка яких у загальному обсязі емісії становить близько 50%. Ринок евроакцій характеризується збільшенням обсягів емісії, розширенням складу та кількості учасників, але його масштаби відносно незначні (4-7% сукупного обсягу емісій на євроринках цінних паперів) [47, с. 249; 58, с. 324; 46, с. 245]. Емісія евроакцій позитивно впливає на діяльність компанії, яка планує експорт на іноземні ринки та розвиток зарубіжного виробництва, оскільки вона стає широко відомою за кордоном, що сприяє просуванню її продукції на цьому ринку. Випуск евроакцій часто поліпшує кредитну репутацію фірми-емітента, що спрощує для неї доступ до інших ресурсів, а також є непрямою рекламою за кордоном. Однак емісія евроакцій може бути ризикованою через можливість переходу контрольного пакету акцій компанії до акціонерів іншої країни. Міжнародний ринок акцій посідає одне з центральних місць серед інших фінансових ринків. Сумарна капіталізація ринку акцій вперше в 2000 р. перевищила світовий ВВП, який збільшився приблизно в 2,5 разу. Обсяги капіталізації міжнародного ринку акцій представлені в табл. 21.4 [46, с.245]. Таблиця 21.4 Капіталізація міжнародного ринку акцій (трлн дол. США) Країни \| 1990 \| 1995 \| 1999 \| 2000 \| 2001 \| Структура капіталізації у 2001 р., % Великобританія \| 0,84 \| 1,4 \| 3,0 \| 2,6 \| 2,2 \| 8,0 Німеччина \| 0,36 \| 0,58 \| 1,4 \| 1,3 \| 1,1 \| 4,0 Італія \| 0,15 \| 0,21 \| 0,73 \| 0,77 США \| 3,1 \| 6,9 \| 16,8 \| 15,1 \| 14,0 \| 50,5 Франція \| 0,31 \| 0,52 \| 1,5 \| 1,45 \| і .1,2 \| 4,3 Японія \| 2,92 \| 3,7 \| 4,5 \| 3,16 \| 2,3 \| 8,3 Усі розвинуті ринки \| 8,8 \| 15,8 \| 32,9 \| 29,4 \| 25,2 \| 91,0 Бразилія \| 0,02 \| 0,15 \| 0,23 \| 0,2 \| 0,19 \| 0,7 Індія \| 0,04 \| 0,13 \| 0,19 \| 0,14 \| 0,11 \| 0,4 Китай \| 0,002 \| 0,04 \| 0,33 \| _ \| 0,53 \| 2,0 Корея \| 0,11 \| 0,18 \| 0,31 \| 0,15 \| 0,26 \| 0,9 Мексика \| 0,03 \| 0,91 \| 0,15 \| 0,13 \| 0,13 \| 0,5 Росія \| - \| 0,02 \| 0,05 \| 0,04 \| 0,07 \| 0,2 ПАР \| 0,14 \| 0,28 \| 0,19 \| 0,2 Усі ринки, що \| 0,61 \| 1,94 \| 2,89 \| 2,21 \| 2,50 \| 9,0 формуються Увесь світ \| 9,4 \| 17,8 \| 35,8 \| 32,0 \| 27,7 \| 100,0 Особливо швидким зростанням міжнародного ринку акцій характеризується друга половина 90-х років. Це пов'язано насамперед з компаніями інформаційних технологій, де лідером є США. Капіталізація на ринках розвинутих країн у 2001 р. збільшилась майже у 3 рази, на ринках, що формуються, - в 4,1 разу. В абсолютному виразі розвинуті ринки переважають решту світу в 10,1 разу. Водночас слід звернути увагу на зміну ситуації на міжнародних ринках акцій у 2000 р. та 2001 р. порівняно з попередніми роками. На ринках акцій більшості розвинутих країн (США, Японія, країни Європи) відбувається масове скинення акцій молодих компаній високих технологій переважно інформатики і зв'язку. Спостерігається фактичний кінець ринку акцій високотехнологічних компаній. Котировки акцій високотехнологічних компаній знизились у середньому на 70%. У Німеччині обсяг операцій на цьому ринку скоротився в 3 рази, у Франції - в 6, в Італії - в 20, в Лондоні - в 4 рази. У Німеччині ринок високотехнологічних компаній офіційно закрито з січня 2003 р. [46, с. 247]. Інвестори в акції компаній, які надають послуги з торгівлі за допомогою Інтернету, найбільше постраждали. Це сталося в результаті зростання цін на акції, хоча прибутки компанії не отримували. Інвестори згодом стали робити ставку не на Інтернет-компанії, а на виробників устаткування і програмного забезпечення, котрі одержували величезні прибутки і демонстрували високі темпи їх зростання. Після 2001 р. міжнародний ринок акцій починає знову зростати: у 2003 р. він становить 31,9 трлн дол., у 2004 p.- 33,1 трлн, у 2010 p. (прогноз) - 56,9 трлн дол. [ ] Структура капіталізації ринку акцій по національних ринках акцій також розвивається динамічно. На неї впливає зміна валютних курсів, розширення окремих ринків за рахунок допуску на фондові біржі цінних паперів нових фірм; лістинг акцій приватизованих фірм; збільшення ціни місцевих валют, а також зростання курсової вартості акцій, оскільки кількість акціонерних товариств, які мають офіційну котировку на фондових біржах, змінилась у розвинутих країнах несуттєво. Регіональна структура ринку акцій у 2004 р. характеризується такими даними: на СІЛА припадає 45%, Європу - 28, Японію -10, Китай —4, інші країни — 13% [ ]. Численність лістингових емітентів збільшилось за останні 15 років з 18 до 21 тис. Головними чинниками інтернаціоналізації ринку акцій є: § інтернаціоналізація корпоративної власності; § розширення компаніями-нерезидентами свого володіння акціями шляхом реєстрації своїх акцій на ринках інших країн. Це пов' язано з тим, що реєстрація акцій на іноземному ринку, як правило, передує випуску акцій на цьому ринку з метою одержання додаткового капіталу. Нерезиденти використовують ліквідність іноземних ринків і в такий спосіб збільшують наявні для інвестування кошти і зменшують вартість капіталу для фірми. Розміщення акцій на іноземному ринку полегшує придбання іноземних компаній у майбутньому; § іноземними акціями компанія-нерезидент може скористатися для оплати праці місцевих менеджерів, службовців; володіння ними допомагає створити позитивний образ компанії в очах місцевих споживачів та постачальників інвестиційного капіталу; § зменшення фінансового ризику шляхом диверсифікації своїх портфелів акцій у різних країнах. Ринок депозитарних розписок Депозитарні розписки - це вторинні цінні папери (у формі сертифіката), які випускаються національним банком світового значення, підтверджують його право володіння акціями іноземних компаній і перебувають у його трастовому управлінні. Основна мета випуску будь-яких цінних паперів компаній - залучити додатковий капітал для розвитку. Цього не завжди можна добитися за рахунок ресурсів внутрішнього ринку. Випуск депозитарних розписок дозволяє добитися значно більшого і має ряд переваг: § розширення групи потенційно повідомлених інвесторів за рахунок розвитку інфраструктури іноземних ринків; , § поліпшення іміджу та підвищення довіри до емітенту, збільшення кола осіб, які володіють позитивною інформацією щодо емітента; § відомість компанії, її імідж за кордоном та репутація активного учасника світового фінансового ринку дозволяє найефективніше вести переговори з іншими компаніями по фінансовим питанням; § емітент може уникнути чинних у певних країнах обмежень на вивезення цінних паперів за кордон і продавати цінні папери іноземним інвестором, коли їх продаж заборонений чи обмежений або надмірно жорстко регулюється; § емітент має право не керуватися законодавчими вимогами країни, в якій перебувають в обігу випущені через депозитарні розписки акції; § з'являється можливість уникнути проблеми зворотного припливу капіталу, яка постає за безпосереднього випуску іноземних акцій; § інвесторам легше диверсифікувати портфель цінних паперів; § інвестування в депозитарні розписки має низькі трансакційні витрати. Так, за розрахунками експертів The Bank of New York, витрати інвестора, який купує АДР, у першій рік у 2 рази нижчі ніж при купівлі відповідних акцій на іноземній біржі. І потім рівень витрат, пов'язаних з володінням АДР, не змінюється, тоді як рівень витрат за акціями, які купувалися прямо, щорічно зростає. Така ситуація обумовлена тим, що у другому випадку інвестор платить високі комісійні банку, крім того, на значні витрати при придбанні акцій прямок впливає конвертація валют; § дивіденди, що сплачуються за депозитарними розписками, більше тих, що сплачуються за акціями. Так, за розрахунками Morgan Stanley, середня ставка дивідендів по акціям американських компаній становить 1,7%, тоді як у Європі - 2,9, в Великій Британії - 3,3, в провідних азійських країнах, за винятком Японії, — 3,6% [ ]; § ліквідність депозитарних розписок порівняно з акціями в цілому вища. Основними видами депозитарних розписок є Американські депозитарні розписки (АДР), Європейські депозитарні розписки (ЄДР) та Глобальні депозитарні розписки (ГДР). АДР - це обігові цінні папери, випущенні американськими банками, котрі закупили велику кількість іноземного акціонерного капіталу і депонували його на трастові рахунки. Потім продали свої частки власності в трасті, що називаються АДР, інвесторам. Кількість випущених АДР може дорівнювати кількості випущених акцій або бути меншою, тоді кожна АДР еквівалентна одній або декільком акціям іноземного капіталу. Коли іноземна компанія сплачує дивіденд, банк конвертує його в долари за поточним обмінним курсом і розподіляє отриманні кошти серед власників АДР пропорційно кількості розписок у кожного з них. АДР знаходяться у вільному обігу на фондовому ринку США. Це найбільш розповсюджений вид депозитарних розписок, оскільки американський фондовий ринок має великі розміри та значну кількість потенційних інвесторів. Як правило, при виході на міжнародні ринки капіталу компанії починають з випуску АДР. Перші АДР були випущені в США у 1927 р. на акції компанії Selfridges, яка володіла мережею універмагів у Великій Британії. АДР реєструються в Комісії з цінних паперів США (SEC). Найбільшої популярності цей вид інвестиційних інструментів досяг в останні 5 років. Зараз у США знаходяться в обігу близько 1900 випусків АДР, при чому більше 450 з них торгуються на трьох головних біржових майданчиках, тоді як решта продається на позабіржовому ринку. Провідними банками-депозитаріями є The Bank of New York, J.P. Morgan Chase, Citigroup і Deutsche Bank. Випуском АДР також займаються Chase Mellon Bank, Mitsubishi Trust & Banking та інші фінансові інститути. Механізм випуску АДР передбачає купівлю брокером, який діє від імені потенційних інвесторів, через місцевого брокера акцій компанії на біржі відповідної країни. Акції надходять на зберігання в банк-депозитарій, який потім випускає доларові сертифікати на установлену кількість акцій. Функціонують вторинний як біржовий, так і позабіржовий ринки АДР. Вартість АДР тісно пов'язана з вартістю представлених ними іноземних акцій. Ціна депозитарних розписок визначається вартістю базових активів, конверто-ваной у долари по поточному курсу і скорегованої з урахуванням співвідношення між кількістю розписок та акцій, та трансакційними витратами, що пов'язані з АДР: Арбітраж слугує підтриманню рівноваги між доларовою ціною АДР і відповідною їй акцією. Якщо ціна АДР відрізняється від доларової вартості іноземних акцій при конвертації за поточним обмінним курсом, то арбітражери вилучають з цього прибуток. Якщо АДР продаються дешевше, арбітражери продають іноземні акції. Після конвертації отриманих від продажу коштів в долари вони купують АДР, кількість яких у цьому випадку буде більшою, ніж при варіанті рівності вартості АДР і відповідних їм акцій. Різниця, що виникла, є прибутком арбітражерів. Це призводить до підвищення ціни на АДР і зниження цін на іноземні акції. Цей процес триває до тих пір, поки ціна АДР й іноземної акції, яка стоїть за нею, не зрівняється. Банки за емісію і підтримання в обігу АДР збирають встановлену плату. Як правило, АДР випускають великі компанії з метою мобілізації капіталу, поширення кола інвесторів або придбання іноземної компанії. Залежно від мети компанії чи інвесторів, програми АДР поділяються на спонсоровані, неспонсоровані та приватного розміщення. Зараз найбільш популярні спонсоровані АДР, які запроваджені емітентами акцій. Вони випускаються на основі угоди між емітентом і банком-депозитарієм. Іноземна фірма, яка емітувала цінні папери і хоче, щоб вони продавалися на ринку США, оплачує всі витрати зі створення та реєстрації спонсорованих АДР. Банк, що випустив ці АДР, надаватиме інвесторам, що їх придбали, послуги з інформації про стан фірми, фінансові звіти фірми. Розрізняють три рівні спонсорованих програм. До програм АДР І рівня застосовується спрощена процедура реєстрації в SEC. Основне завдання, яке вирішується випуском АДР цього рівня, - розширити коло акціонерів. Депозитарні розписки торгуються на позабіржовому ринку. На сьогоднішній день АДР І рівня - найбільш зростаючий сегмент ринку депозитарних розписок. До програм АДР II та Ш рівнів пред'являються ті ж самі вимоги SEC щодо реєстрації та розкриття інформації, що і дО американських корпорацій. Програми II рівня передбачають включення АДР у лістинг провідних американських бірж: NYSE, Nasdaq, АМЕХ. АДР І та II рівнів випускаються на цінні папери, які знаходяться в обігу на вторинному ринку. Таким чином АДР цих двох рівнів випускаються на основі вже наявних акцій підприємств і самі по собі не дають можливості емітентові акцій залучити кошти. Для компаній, на основі акцій яких випускаються АДР І та II рівнів, такий вихід на найбільший у світі американський фондовий ринок вигідний, насамперед з огляду на можливість розширити коло своїх акціонерів за межі внутрішнього ринку й поліпшити свій імідж як емітента серед міжнародного загалу інвесторів. АДР III рівень випускаються на акції при їх первинному розміщенні. Вони дають змогу залучати додаткові інвестиції, оскільки передбачають додаткову емісію акцій під цю програму. Тому АДР 111 рівня викликають у емітентів найбільший інтерес. Проте такий випуск вимагає від емітента вищого рівня "прозорості". Неспонсоровані АДР-програми - це програми, які створені та запропоновані інвесторами без формальної згоди та участі емітента акцій, іноземна фірма не оплачує депозитарні витрати, які несе інвестор, і не має жорстоких зобов'язань щодо часу та обсягу надання інформації для інвестора. Випуск цих програм можуть здійснювати зразу декілька банків-депозитаріїв. Такі АДР знаходяться в обігу виключно на позабіржовому ринку. Зараз неспонсоровані програми практично не використовуються. При приватному розміщенні АДР до програм депозитарних розписок пред'являються мінімальні вимоги і регістрації в SEC не потребується. Ці АДР розміщуються серед обмеженого кола інвесторів. Розписки купуються або окремими крупними "кваліфікованими" інституційними інвесторами або неамериканськими інвесторами. У 1998 р. "Банк оф Нью-Йорк" почав розраховувати перший індекс АДР, який обчислюється на основі даних про 431 компанію з 36 країн світу, загальна капіталізація яких становить понад 3,1 трлн. дол. Крім того, він розробляє зведений індекс АДР, три регіональні індекси (європейський, азійський, латиноамериканський) та індекс для ринків, що розвиваються. Планується також розрахувати індекс глобальних депозитарних розписок, які входять до лістингу європейських фондових бірж. Обсяг капіталу, залученого за допомогою АДР, показано на рис. 21.1 [ ]. Купівля АДР пов'язана з такими видами ризиків, як країновий (політична та економічна нестабільність) та валютний. Однак незважаючи на це, популярність АДР останніми роками значно зросла. За даними The Bank of New York в 2003 p. обсяг торгів no АДР досяг 630 млрд дол., а рекордний обсяг торгів депозитарними розписками був зафіксован у 2000 р. на фоні спекулятивного піднімання світових фінансових ринків -1185 млрд дол. (рис. 21.2,21.3) [ ]. Серед інституційних інвесторів основними держателями АДР є взаємні та пенсійні фонди, деяким з яких заборонено купувати акції іноземних компаній напрямки. Так, із 2469 інституційних інвесторів, які управляють коштами в розмірі 9,525 трлн дол. і мають активи в іноземних цінних паперах, 1839 (74%) вкладають кошти в АДР і 630 (26%) інвестують напрями в акції іноземних компаній (табл. 21.5). Європейські депозитарні розписки випускаються європейськими банками, як свідоцтво про володіння акціями компаній, які розташовані у країнах, що не входять до ЄС. Вони мають вільний обіг на фондовому ринку Європи, який регулюється, як правило, законодавством Великої Британії, і продаються на Паризькій фондовий біржі. Глобальні депозитарні розписки пропонуються і розміщуються як на фондовому ринку США, так і на фондових ринках інших країн. їх обіг регулюється законодавством США. Як правило, ЄДР та ГДР деноміновані в доларах США, але можуть випускатися в будь-якій валюті. Таблиця 21.5 Провідні інституційні інвестори на ринку АДР (за станом на початок 2005р.) Інвестори \| Обсяг інвестицій в АДР, млрд дол. \| Загальний обсяг інвестицій в акції, млрд дол. \| Частка АДР у загальному обсязі інвестицій в акції % Fidelity Management & Research \| 25,5 \| 540,2 \| 4,71 Brandes Investment Partners, LLC \| 20,1 \| 40,2 \| 49,88 Capital Research & Management Company \| 17,7 \| 351,4 \| 5,03 Wellington Management Company, LLP \| 13,4 \| 236,2 \| 5,66 Morgan Stanley Investment Management Inc. [US] \| 10,2 \| 109,4 \| 9,31 Dodge & Сох \| 10,0 \| 70,7 \| 14,14 Lazard Asset Management, LLC \| 6,8 \| 22,6 \| 30,06 Alliance Capital Management LP \| 6,0 \| 214,6 \| 2,77 Fisher Investments, , Inc. \| 5,5 \| 18,4 \| 29,95 Smith Barney Asset Management \| 5,4 \| 133,4 J 4,06 Використана література 1. Амоша А., Вишневский В. К вопросу об оценке уровня налогов в Украине Экономика Украины, - 2002 - №8. 2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента - М.: Финансы и статистика, 1995. 3. Береславська О./, та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції.- К.: КНЕУ, 2002. 4. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси - К.: Знання-Прес, 2002. 5. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі - К.: Основи, 2000. 6. Ван Хорн Дж.К. Основы упріавления финансами.- М.: Финансы и статистика, 1999. 7. Влияние многосторонних торговых инициатив на благосостояние развивающихся стран// БИКИ, 2005 №41. 8. Гаман MB Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід. - К.: Вікторія, 2004. 9. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник - М.: ЮНИТИ, 2001. 10. Герчикова И.Н. Международные экономические организации.- М.: Консалтбанкир, 2000. 11. Герчикова И.Н. Международные экономические отношения.- М.: АО "Консолт - банкир", 2001. 12. Гіл Ч. Міжнародний бізнес- К.: Основи, 2001 13. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ /Кер. авт. коя. і наук. ред. Циганкова Т.М.- К.: КНЕУ, 2003. 14. Гольцберг М., Хасан-бек А. Основы финансового инвестирования.- К.: Знания, 1998. 15. Грей сон Дж. К., О'Деля К. Американский менеджмент на пороге XXI века.М.: Экономика, 1995. 16. Денберг Р.Л. Международное налогообложение.- М.: ЮНИТИ, 1997. 17. Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі.- К.: Україна, 1994. 18. Дэниеле Дж.Д.. Радеба Ли Х- Международный бизнес: Учебник - М.: Дело, 1994. 19. Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Ржепишсвського К.І.- К.: ЦУЛ, 2003. 20. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Логвінової Н.С., Сіваченка І.Ю., К.: - ЦУЛ, 2006. 21. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навч. посібник / За ред. Козака Ю.Г., Сіваченка МО., Логвінової Н.С.- К.: ЦУЛ, 2006.
1 2 3 4 5 Категория: Міжнародна економіка \| Добавил: Aspirant (12.07.2013)
Просмотров: 388 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: