Реферат на тему МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН - Міжнародна економіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН. 1. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН, ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ. Ознаки нового етапу розвитку світ. господарства, що зумовили виділення МЕ в окрему дисципліну: 1.відкритість економіки як провідний принцип взаємовідносин будь-якої країни світу зі світовим співтовариством; 2.сгвор. системи міжнар. міждержавних організацій (00Н, Світ. банк, МВФ, ЄБРР, Всесвітня торгова організація), метою діяльності яких є забезпечення стабільного і збалансованого розвитку З.значне розширення діяльності ТНК, які все більше визначають міжнар. Промислову, торгову та інвестиційну діяльність 4.воебічний розвиток міжнар. торгівлі, міжнар. міграції роб. сили, капіталу та технологій 5.функціонування самостійної міжнар. фінансової сфери, не пов'язаної безпосередньо із зовн. торгівлею і міжнар. рухом факторів виробництва. 2. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА ТА ЇЇ СТРУКТУРА. МЕ — це частина екон. теорії, гир вивчає закономірності взаємодії національних економік, міжнародного переміщення товарів, послуг, капіталів, роб. сили, технології, платежів, екон. політику, гир управляє цими потоками, а також її вплив на суспільний добробут Структурні елементи МЕ: І.чиста теорія торгівлі — досліджує причини виникнення міжнар. торгівлі та переваги, які отримують від неї країни 2.теорії зовнішньо-торгівельної політики — вивчає причини введення торгівепьних обмежень та їх наслідки 3.аналіз міжнародних валютних ринків — стосуєіьея основних операцій з торговельними валютами, причин коливання валютних курсів та їх регулювання суб'єктами валютних ринків 4. аналіз платіжного балансу — дає уявлення про залучення країни до міжнар. екон. зв'язків 5-дослідження міжнар. міграції факторів виробництва — види, напрямки міграції, її наслідки та держ. регулювання міжнар. руху факторів виробництва. У МЕ можна виділити макро- та мікро- її частини. До макро-відносяться різні моделі відкритих національних економік, міжнар. фінансовокредигні відносини, ефективність фіскальної та грошової політики в умовах відкритої економіки. До мікро-відносяться чиста теорія торгівлі, теорії зовнішньо-торгівельної політики, дослідження міжнар. міграції факторів виробництва, тобто основні суб'єкти МЕ на мікрорівні окремої країни. 3. ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ. СВІТОВИЙ ЕКСПОРТ ТА СВІТОВИЙ ІМПОРТ. МТ- це сукупність товарно-грош відносин які відтворюють обмін продуктами праці продавці і покупці різних країн. Реаліз МТ через зовнішню торгівлю яка являє собою частину сфери обміну що пов’язана з переходом продук праці нац кордон і в яких беруть участь резиденти різних країн. Показники: обсягів(експ імп зовн торг об) структури(тов. Георг структ)динаміки(темпи росту приросту зрост)результатів (сальдо торг балансу) Світ експорт- вивз товарів вироб в країні за кордон з метою продажу та отрим прибутку Св Імп- ввезення товарів до країни з метою реаліз на внутрішн ринку Сальдо торг балансу- експ – імп Товарна структура МТ форм під впливом конкур переваг в країні. Конкур переваги мають місце лише тоді коли різниця цін на зовн і внутр ринку на користь країні. МТ поділяеться на: традиційну (суб різн країн за схем товар- гроші), торг в рамках кооперації (спосіб реаліз продук між суб міжн кооперацій здійсн за трансфертніми цінами на пільгов умовах) зустрічні операції (бартерні, компенсаційні угоди) 4. СУТЬ ТА ФОРМИ МІЖНАРОДНОЇ МІГРАЦІЇ КАПІТАЛУ. МРК, його активна міграція є найважливішою складовою частиною та формою сучасних МЕВ. Вивезення капіталу (зарубіжне інвестування) – це вилучення з національного обігу частини капіталу в даній країні та переміщення його в товарній або грошовій формі у виробничий процес та обіг іншої країни. Основною причиною та передумовою вивезення капіталу є відносний надлишок капіталу в даній країні, його перенакопичення. Основні форми МРК: 1)Прямі інвестиції у торгівельні, промислові та інші підприємства. Основними формами прямих інвестицій є відкриття за кордоном підприємств, у тому числі створення дочірніх компаній або відкриття філій 2)Портфельні інвестиції – акції, облігації, інші форми капіталовкладень, що не дають можливості безпосереднього контролю над діяльністю зарубіжного підприємства. 3) Середньо- та довгострокові міжнародні кредити (або позики) капіталу промисловим та торгівельним корпораціям, банкам та іншим фінансовим закладам. 4)Економічна допомога: безкоштовно й у вигляді пільгових кредитів (безвідсоткових та низьковідсоткових). Вивезення капіталу у формі портфельних інвестицій та кредитів має неоднозначний вплив на світове господарство: з одного боку, забезпечується міжнародне відтворення капіталу. З іншого боку, неконтрольоване переливання капіталу викликає порушення рівноваги виплатних балансів країн та веде до істотних коливань валютних курсів. У свою чергу, значний імпорт іноземного капіталу здатний витіснити національний капітал. 5. ІНОЗЕМНЕ ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ.У подоланні гострої економічної кризи в Україні велика надія покладається на іноземні інвестиції. За опублікованими розрахунками загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України становить понад 40 млрд дол. США Така сума дала б змогу реконструювати пріоритетні галузі промисловості протягом 5 років. Але фактично обсяги іноземних інвестицій в економіку України є значно нижчими, ніж потреба з них. Так загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну на 01.01.98 становив 2053,8 млн. дол., США, з них: США - 18,6 %; Нідерланди - 10.4 %; Німеччина - 9 %; Росія 7,3 %; Великобританія - 7,3 %; Кіпр - 6.1 %; Ліхтенштейн 6 %. В галузі промисловості: харчова промисловість - 20,6 %; внутрішня торгівля - 16,4 %; фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення - 8,5% ; машинобудування і металообробка - 8,2 % ; хімічна промисловість - 6,9% ; будівництво - 4,4 %. Проте треба зазначити, що обсяги іноземних інвестицій, хоча і незначними темпами, але зростають. У 1997 р. на 42,9 % більше, ніж у 1996 р. Основними формами отримання інвестицій були внески у вигляді рухомого і нерухомого майна (49,8 і грошові внески - 39,4 %. Водночас нерезиденти вилучили капіталу на суму 124,9 млн. дол. США (16,5 % від загальної суми інвестицій 1997 р.). У 1997 р. Україна вклала в економіку країн світу 49,8 млн. дол. США, що в 2,1 рази більше, ніж у 1996 р., Загальний обсяг інвестицій з України на 01.01.98 становив 133,8 млн. дол. США, зокрема до країн СНД і Балтії 37,8 %, до інших країн світу 62,2 %. Найбільші обсяги інвестицій припадають на Російську Федерацію - 35,5 %, Панаму - 32.1 %, Швейцарію - 5,5 %. Основними інвесторами України є підприємства транспорту, охорони здоров'я, фізичної культури і соціального забезпечення,будівництва, машинобудування і металообробки. В Україні, де більшу частину економіки контролює держава, іноземне інвестування є одночасно і економічною, і політичною проблемою. Інвесторів в Україні приваблюють: • вигідне географічне розташування: • потенційно великий ринок; • висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна; • низький курс національної валюти; • правове забезпечення сприятливого інвестиційного клімату; • захист інвестицій; • можливість вивезення прибутку; • система компенсації збитків тощо. Причини, які не сприяють прискореному вкладанню інвестицій в економіку України, такі: • зв’язаність економіки на колишніх республіках СРСР; • незбалансованість економіки; • нерозвинена інфраструктура; • неконвертованість національної валюти; • недостатньо гнучка податкова система; • низька культура праці; • невідповідність організаційних управлінських форм світовим; • економічна і політична нестабільність. Зростанню іноземного інвестування в будь-яку країну сприяє нормальний інвестиційний клімат. Інвестиційним кліматом, називається ситуація в країні з погляду іноземних підприємців, які вкладають в її економіку свої капітали. Цей клімат формується багатьма факторами (факторами ризику), які можна об'єднати в такі три основні групи: • соціально-політична ситуація та її перспективи; • економічна ситуація та її перспективи; • зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи 6. РИНОК ПОСЛУГ. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ. Послуга- продукт праці створенний в результаті угоди про купівлю і продажу в якому відсутня речова форма За юнктад послуга це- зміна в положені інститут одиниці яка сталося в результаті дій на основі взаємної угоди з іншою ін-т одиницею. Ринок послуг- система міжнародн відносин обміну де основним товарним об’єктом виступають послуги. Класифікація ГАТТ/ВТО, що включає більше за 600 різновидів послуг. Класифікація послуг заснована на Міжнародній стандартизованій промисловій класифікації, прийнятій ООН і що визнається в більшості країн світу. І торгівля послугами входить в рахунок поточних операцій платіжного балансу будь-якої країни. Переговори про лібералізацію торгівлі послугами ведуться паралельно з переговорами про лібералізацію торгівлі товарами. Саме внаслідок невідчутності і невидимість більшості послуг торгівлю ними іноді називають невидимим експортом і імпортом. Види послуг: транспорт, поїздки, звязок, будівництво, страхування, фінансові послуги, компютерні і інформаційні послуги, роялті і ліцензійні платежі, урядові послуги та ін. Протягом 70-90-х років частка комерційних послуг в світовому експорті становила 16-20%, досягши до середини 90-х років приблизно 1 трлн. дол.Більше за половину вартісного обсягу експорту послуг доводиться на міжнародний транспорт і міжнародні приватні (туризм) і ділові (відрядження) поїздки. Біля 75% вартісного об'єму послуг експортується розвиненими країнами, 24 -країнами, що розвиваються і перехідними і 1 % міжнародними організаціями. За оцінками секретаріату ГАТТ/ВТО, на США доводиться 16,2% світового експорту послуг, Францію 10,2, Італію 6,5, Німеччину 6,4, Великобританію 5,5, Японію 5%. Ці ж країни з порівнянними частками займають лідируюче положення і в імпорті послуг. 7. МІЖНАРОДНЕ ЗАПОЗИЧЕННЯ ТА КРЕДИТУВАННЯ: СУТЬ, ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ, УМОВИ РОЗВИТКУ. Міжнародне запозичення і кредитування стало результатом розвитку, з одного боку, внутрішнього кредитного ринку найбільш розвинених країн світу, а з іншого боку - відповіддю на потребу фінансування міжнародної торгівлі. На міждержавному рівні потреба в кредитуванні виникає в зв'язку з необхідністю покриття негативних сальдо міжнародних розрахунків. У наш час покарання особи, фірм і країн за невиконання зобов'язань по кредитним, і особливо міжнародним кредитним, договорам має трохи інші форми, ніж у старовину в Німеччині, Франції чи на Русі. Правда, підрив кредитної репутації може виявитися куди більш чуттєвим покаранням, чим навіть сидіння в ямі. @ Міжнародне запозичення і кредитування - видача й одержання засобів у борг на термін, що передбачає виплату відсотка за їхнє використання. Міжнародне кредитування – це рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов”язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів. Причини розвитку міжнар кр-ня зумовлені: - потребами фін-ня зростаючої міжн. торгівлі; - розвитком внутр кр-го ринку найбільш розвинених країн світу. Сучасні тенденції розвитку міжн кр-ня: збільшення обсягів, подовження і диференціація термінів надання кредиту. У міжнародних масштабах як позичковий капітал в основному використовується офіційний капітал з державних джерел, хоча міжнародне кредитування з приватних джерел також досягає дуже значних обсягів. Основні інструменти міжнародного запозичення і кредитування, що знаходять відображення в платіжному балансі наступні: Інструменти МК: • Торгові кредити - • Позики - • Валюта • Депозити - • Інші активи і пасиви Оцінка обсягів міжнародного кредитування Міжнародне запозичення і кредитування звичайне показуються в розбивці на довгострокове і короткострокове запозичення і кредитування і традиційно виражаються в сумах нетто (міжнародне кредитування мінус запозичення). У сукупному платіжному балансі видача й оплата міжнародних кредитів показуються тільки в розбивці на кредити, видавані урядами за рахунок державного бюджету, кредити, видавані грошовою владою (центральним чи державним банком) і комерційними банками, а також всіма іншими організаціями. У рамках міжурядових кредитів уряд трактується широко і включає міжнародні організації на тій підставі, що основна маса тих з них, що надають міжнародні кредити (наприклад, Світовий банк, МВФ), є міжурядовими. У категорію міжбанківських кредитів злиті грошові масті і комерційні банки з тієї причини, що нерідко центральні банки надають міжнародні кредити через комерційні банки і відрізнити їх від власних кредитів комерційних банків практично неможливо. До середини 90-х років приблизно 50% міжнародних кредитів складали міжбанківські кредити, 30% приходилося на міжурядові кредити і 20% - на кредити інших організацій. 8. МЕРКАНТИЛІЗМ ЯК СПРОБА НАУКОВО ПОЯСНИТИ МІЖНАРОДНУ ТОРГІВЛЮ І ЯК ПРАКТИЧНА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА. Меркантелісти описали осн теорії МТ, обґрунтували її необхідність оскільки вони вважали її джерелом поповнення нац багатства. Виступали проти конкуренції яка б могла б зашкодити руху товарів за кордон. Назвали осн елементи ЗТП описали оснправові норми функції митниці та поліції. розробили осн теорії грош балансу, вперше порівняли експорт та імпорт. Прийняли до визначення співвідношення валют (обмін курси) порівняли обсяги експ та імп визначили торгів сальдо. Виступили ініціаторами проведення валют політики в якій визначили що валют курс має бути завищенний, вони дали визначення торг балансу Вперше визначили структуру ЗТ і прийшли до висновку що експ готових товарів вигідніше ніж експ сировини. Обґрунтували основи між народ економ порядку і визначили місце метрополій та колоній у світо госп зв’язках (за колоніями закріпл перефірія світ ринку: колон мали право торгув лише з метрополією, з третіми країнами лише через метрополії і тільки сировину а купувати готові вироби. 9. НОМІНАЛЬНИЙ ТА РЕАЛЬНИЙ ВАЛЮТНИЙ КУРС. Валютний курс як економічна категорія являє собою ціну грошової валюти однієї країни, виражену в грошових одиницях іншої країни. Він є об’єктивним економічним показником, якій відображає тенденції внутрішнього економічного розвитку певної країни та стан і перспективи зовнішньоекономічних відносин.Реальний валютний курс — це номінальний валютний курс, перерахований з врахуванням зміни цін у своїй країні та в тій країні, до валюти якої котирується національна валюта: К=ЕР/Р, де Е. — номінальний валютний курс, Р — рівень цін (в іноземній валюті) за кордоном, Р — рівень внутрішніх пін (у нац. валюті). Зростання цього показника — це реальне знецінення нац. валюти по відношенню до іноземної (в результаті номінального знецінення нац. валюти, чи зростання ціни споживчого кошика в іноз. державі, чи зниження ціни споживчого кошика в національній державі). Зменшення даного показника — це реальне подорожчання нац. валюти відносно іноземної. 10. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ. ЄС утворений 1.11.93 як резуль-тат кількісного та якісного по-глиблення співпраці та інтегра-ції в рамках Європейських спів-товариств, що з'явилися в 1967 як результат об'єднання органів З регіональних організацій: Європейського об'єднання вугілля та сталі. Європейського економ-ічного співтовариства та Євро-пейського співтовариства по атомній енергії. Розвиток інгег-рації пройшов ряд етапів, що ха-ракгеризувалися як її поглибпен-ням, переходом від нижчих форм (зона вільної торгівлі, мит-ний союз, спільний ринок) до вищих (економічний та валют-ний союз), так і збільшенням кількості членів. Дотепер в ЄС практично завершилось створен-ня основ єдиного ринку, системи міждержавного управління (Рада міністрів. Рада ЄС, Комісія ЄС, Європарламент, Суд ЄС, Рахів-нича палата ЄС і тд.), оформлення економічного, ва-лютного (Маастрихтські угоди) та політичного союзів. Як повноправні члени до ЄС входять 15 країн. Головною програмою розвитку ЄС є Єдиний європейський акт, ратифікований всіма членами союзу, що перед-бачає на меті створення структу-ри федеративного типу на базі спільного внутрішнього ринку. В рамках ЄС сформовано єди-ний правовий простір. Право ЄС стало невід'ємною частиною права його учасників і, з іншого боку, є наднаціональним. Так законодавчі акти ЄС замінюють національні закони в сферах зовн-торг., аграрної політики, торгового і громадянського пра-ва (свобода конкуренції), подат-кового права (податки на обо-рот, прибуток тощо). Певна са-мостійність для країн членів за-лишається лише в окремих питаннях. Найвищу роль в ієрархії права ЄС мають Римський дого-вір. Єдиний європейський акт та Маастрихтські угоди, які разом утворюють щось на зразок конституції ЄС. ЄС володіє власним бюджетом, який формується як з власних джерел, так і з внесків країн учасниць і використову-єіься в основному на аграрну політику, яка е одним з найбіль-ших досягнень ЄС (61%), регіональні перетворення (14%). До 1.07.2002 має завершитись повний перехід першої групи країн на наднаціональну валюту євро, що повніс-тю замінить національні валюти і яка вже зараз використовується фінансовими інститутами в безготівко-вій формі. Велика роль приділя-єгься головній проблемі на ниві західноєвропейської інтеграції - ліквідації різниці та нерівномірності в економічному розвитку країн членів ЄС, для чого створений спільний структурний фонд, Регіональний комітет, реалізуються десятки програм підтримки регіонів, де ВВП/душу населення < 75% середнього показника. Одним з пріоритетних завдань інтеграції є співпраця в галузі науково-технічної політи-ки, для чого створені програми пільгового кредитування досліджень та програми співро-бітництва РАСЕ, ЕСПРГГ. 11 ТЕОРІЯ ПОРІВНЯЛЬНИХ ПЕРЕВАГ Д.РІКАРДО. Згідно теорії порівняльних переваг, розробленої Д. Рікардо, країни спеціалізуються на вир-ві тих товарів, альтернативна ціна яких нижча, тобто які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з інш. країнами. В цьому випадку торгівля буде взаємовигідною для обох країн незалежно від того, чи є вир-во в одній з них абсолютно більш ефективним, ніж в іншій. Ціна імпортного товару визначається через ціну товару, який потрібно експортувати, щоб оплатити імпорт, тому кінцеве співвідношення цін при торгівлі визнач-ся внутр. попитом на товари в кожній із країн, що торгують. В рез-ті торгівлі на основі відносних переваг кожна країна отримує позит. ек. ефект, який наз-ся виграшем від торгівлі. Теорія порівняльних переваг справедлива по відношенню до будь-якої к-сті товарів і будь-якій к-сті країн, а також для аналізу торгівлі між окремими районами, областями, республіками однієї держави. В цьому випадку спец-ція країн на окремих товарах залежить від співвідношення рівнів існуючих в кожній з них зарплат. Осн. переваги теорії: ця теорія вперше описала баланс сукупного попиту і сукупної пропозиції; ясно довела існування виграшу від торгівлі для всіх країн, що беруть в ній участь. Велике значення цієї теорії в наш час полягає в тому, що вона дозволяє будувати зовнішньоек. політику на науковому фундаменті. Обмеженість цієї теорії полягає в тих допущеннях, на яких вона будується. Теорія:• не враховує трансп. витрат; • ігнорує вплив зовн. торговлі на розподіл доходів в середині країни, будь-які коливання ціні з/п, інфляцію і міжн. рух к-лу; • виходить із існування тільки одного фактора вир-ва (праці) і не приймає до уваги інші важливі передумови міжн. торгівлі; • виходить із передумови повної зайн-сті; • не дозволяє пояснити торгівлю між приблизно однаковими країнами, жодна з яких не має порівняльної переваги перед іншою. 12 ТЕОРІЯ АБСОЛЮТНИХ ПЕРЕВАГ А.СМІТА. У відповідності до теорії абсолютних переваг (absolute advantage theory), розробленої А. Смітом, міжн. торгівля є вигодною в тому випадку, якщо 2 країни торгують такими товарами, які кожна з них виробляє з меншими витратами, ніж країна-партнер. Країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (у вир-ві яких вони мають абс-ну перевагу), і імпортують ті товари, які виробляються інш. країнами з меншими витратами (у вир-ві яких перевага належить їхнім торг. партнерам). Оскільки праця є єдиним фактором вир-ва, умова абс-ної переваги у витратах означає лише, що одній країні потрібно менше часу на вир-во одиниці товару, ніж інш. країні. Перевага теорії: вона заснована на трудовій теорії вартості і показує явні переваги розподілу праці вже не тільки на нац-ному, а й на міжн. рівні. Недолік теорії для пояснення міжн. торговлі: теорія не відповідає на питання, чому торгують між собою країни навіть при відсутності абсолютної переваги в вир-ві тих чи інш. товарів. Альтернативна ціна являє собою робочий час, необхідний для вир-ва одного товару, виражений через роб. час, необхідний для вир-ва інш. товару. 13. СУТНІСТЬ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ. Інтеграція як поняття, що характеризує міжнародні економічні відносини, має широке значення як об'єднання декількох країн в угруповання, що має загальні цілі, задачі, спільну економічну політику. Інтеграція може бути економічна, політична, валютна, торгівельна тощо. Інтеграції передують: географічна близькість, схожий рівень соціально-економічного розвитку, приналежність до однієї соціально-економічної системи (групи країн). Цим визначається спільність цілей та задач та шляхи їх досягнення. Етапи економічної інтеграції: 1)Утворення зони вільної торгівлі. Угруповання країн, в межах якого відбувається вільна від митних та кількісних обмежень торгівля товарами. 2)Митний союз. Угода декількох країн про ліквідацію митних зборів у взаємній торгівлі та встановлення єдиного митного тарифу відносно країн, що не є членами угруповання. 3)Спільний ринок. В рамках цього ринку усуваються тарифи та нетарифні бар'єри, розробляється єдина торгівельна політика відносно третіх країн, закладаються основи спільної політики розвитку окремих галузей та секторів економіки, передусім експортно орієнтованих галузей. 4)Єдиний економічний простір. Це угруповання, в рамках якого забезпечується вільне переміщення товарів, капіталів, робочої сили. Якісно новий рівень інтеграції. Виникають наднаціональні органи управління та контролю. Спільними силами здійснюється економічна політика в основних галузях, формується єдиний правовий, економічний, політичний, інформаційний простір. Інтеграція поширюється на сферу науки, охорони навколишнього середовища тощо. 5)Економічний та валютний союз. Передбачає всі перелічені вище характеристики, а також проведення спільної валютної політики: запровадження єдиної валюти, створення єдиного Центрального банку та системи центральних банків країн-членів угруповання. 14. ПРІОРИТЕТИ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ. Специфічні цигі та пріоритети зонн-торг. політики України виходять з факту утворення суб'єк-тів міжн. ек. відносин на терито-рії колишнього СРСР і тому акцентуються на націонал.-держ. інтересах. Проблеми, які викли-кав розпад СРСР призвели до появи таких цілей зовн-торг. політики: -зміна моделі інтеграції у світове господарство з постачальницьке» збутового характеру зовн-торг. діяльності до виробничо-інвестиційного. -перетворення економічного потенціалу України, пристосуван-ня експортних галузей до потреб світового ринку, збільшення конкурентоспроможності тощо -введення експортного страхування, створення держ. фондів страхування експортних креди-тів та інвестицій -сертифікація з метою недопущення недоброякісного імпорту -стандартизація в межах викона-ння угоди про партнерство та співробітництво з ЄС та для збільшення привабливості укр. товарів-зміна структури зовн. торг. діяльності з метою попередження шкідливого впливу на екологію. Взагалі, Україна намагається рівномірно розвивати відносини з усі ма країнами, зберігаючи ріі новагу і проводячи рівну по гітику з більшістю країн. Історію зоа ін.торг. політики України можна пшілити на два етапи 1)1993-"Т9Ї5/1996 - етап ліберальної політики. У 1993 був прийнятий Єдиний Митний Тариф, що встановлював дуже низькі мита і пільгові умови торгівлі з більшістю країн. Але така політика нанесла великих втрат економіці країни, до того ж інші країни не поспішали робити зустрічні ходи. 2)з 1995/1996 - етап протекціоністської політики. Були змінені 95% позицій ЄМГ. Ця зміна та-кож часто негативно познача-лася на економіці через непев-ність ситуації. В 98 прийнятий Єдиний митний порядок, а в 99 розроблений новий ЄМГ, в якому 78% мит -адвалорні, 18 - специфічні, 4 -комбіновані. Все це спонукає до покращення си-туації у зовн. торг. Але залиша-тоіься болісні питання захисту українських експортерів за кор-доном. Це пріоритетне завдання зовн-торг. політики реалізується з великими труднощами. Малий вплив на міжн-торг. має і моие-тарна політика, уряд намага-єгься виправити це становище засобами фіскальної політики шляхом уникнення подвійного оподаткування, введення митних зборів, ліцензій (в Україні бува-тоть генеральні, разові і відкриті) та квоти (глобальні, групові, індивідуальні) але це не завжди буває вдалим. Великою пробле-мою залишається пошук альтернативних джерел постачання енергоносіїв. Велике значення у майбутньому для зовн-торг. політики буде відігравати процес пристосування механізму мит-ного регулювання до вимог ГАТТ/СОТ. 15. ПОРІВНЯЛЬНА ПЕРЕВАГА І ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ФАКТОРАМИ ВИРОБНИЦТВА: МОДЕЛЬ ХЕКШЕРА-ОЛІНА. Модель “Хельшера-Оліна-Самуельсона” наз-ся базовою теорією факторонаділеності. Ця теорія пояснює експортну спеціалізацію країни інтенсивним використанням надлишкових ф-рів вир-ва. Фокторонаділеність - показник, який визначає відносну забезпеченість країни факторами вир-ва. Теорія спирається на наступні припущення: •урівноваженість по країнах (2 країни), по факторах (труд і капітал), по товарах (2 товари); •однаковість технологій у двох країнах; •постійний ефект масштабів вир-ва; •різна фактороінтенсивність товарів (один товар - трудоємкий, інший - капіталоємкий). Фактороінтенсивність-показник, який визначає відносні витрати факторів вир-ва на створення певного товару. •неповна спеціалізація; •внутр. мобільність і зовн. немобільність; •схожість смаків у 2-х країнах; •вільна торгівля; •відсутність затрат на транспортування товарів. Ця теорія базується на 4-х осн. теоремах: 1. Теорема Хекшера-Оліна: кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари, для вир-ва яких вона володіє має надлишкові фактори вир-ва, а імпортує ті товари, для вир-ва яких вона відчуває відносну недостачу факторів вир-ва. 2. Теорема Самуельсона: вільна торгівля, урівнюючи факторні винагороди між країнами, заміняє зовн. мобільність ф-рів вир-ва. 3. Теорема Столпера-Самуельсона: зростання відносних цін товарів веде до винагороди того ф-ра, який ефективно використовується у вир-ві товару і скорочує реальні винагороди іншого ф-ру. 4. Теорема Рибчинського: розширення забезпеченості одним ф-ром вир-ва збільшує випуск товарів, який використовує цей фактор, і скорочує випуск іншого товару. Теорема Хекшера-Оліна-Самуельсона має вигляд: міжн. торгівля призводить до вирівнювання абс-них і відносних цін на гомогенні фактори вир-ва в країнах, що торгують. Ця теорема ще називається теоремою вирівнювання цін на ф-ри вир-ва. 16. СВІТОВИЙ ВАЛЮТНИЙ РИНОК: ЕЛЕМЕНТИ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ. Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Такий ринок заведено називати валютним. За своїм економічним змістом валютний ринок - це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта. За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок - це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції. Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо. Об'єктом є валютні цінності Суб'єктами бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які "зводять" продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу. За характером виконуваних операцій і ступенем їх ризику суб'єктами валютного ринку є: - підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери);- інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу; - спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи; - хеджери, які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу; - посередники: банки, брокерські контори, біржі тощо. Ціною на валютному ринку є валютний курс. Він являє собою ціну грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти. Прискорено розвивається позабіржова валютна торгівля, коли продавці і покупці валюти вступають у прямі зв'язки між собою. Сучасні засоби зв'язку й електронні інформаційні технології дають змогу зробити це значно швидше й дешевше, ніж через біржу. Ці тенденції захопили вже й Україну. З початку 2000 р. перестала здійснювати операції з торгівлі валютою Українська міжбанківсь-ка валютна біржа. Валютний ринок має свою структуру, яка включає національні (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок. Національні валютні ринки існують у більшості країн світу, вони обмежуються економічним простором конкретної країни і регулюються її національним валютним законодавством. Міжнародні валютні ринки сформувалися у країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції (валютні обмеження). Це, зокрема, Лондон, Нью-Йорк, Париж, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Сінгапур, Гонконг та ін. Розвиток новітніх засобів телекомунікацій та інформаційних технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатний функціонувати практично цілодобово. 17. ТЕОРІЇ РЕГУЛЮВАННЯ РІВНОВАГИ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ. Економічною наукою розроблено різноманітний арсенал методів регулювання платіжного балансу, спрямованих на ліквідацію його дефіциту. До них відносяться: дефляційна політика, фінансова та грошово-кредитна політика. Дефляційна політика - політика спрямована на скорочення внутрішнього попиту. Це означає, що ДП в основному спрямована на зниження інфляції і стабілізацію економіки через стримування бюджетних витрат та сукупне скорочення грошової маси. Завдяки цьому посилюється тиск на прибутки, ціни, зайнятість населення, державне інвестування. Але використання такої політики з метою регулювання платіжного балансу може завадити зростанню національної економіки. Фінансова та грошово-кредитна політика. Так для зменшення дефіциту платіжного балансу широко використовуються бюджетні субсидії експортерам; протекціонізм шляхом підвищення імпортного мита, пільгові податки для експортерів та іноземних інвесторів. Важливу роль у регулюванні балансу поточних операцій відіграє податкова політика. Монетарна політика. Особливо ця політика ефективна щодо впливу на платіжний баланс за умов плаваючих валютних курсів. Відомо, що зміна курсу національної валюти безпосередньо впливає на платіжний баланс країни. Якщо він має активне сальдо, то курс валют має тенденцію до підвищення, і навпаки, якщо протягом певного часу валютні виплати країни перевищують надходження валюти за кордону, то курс національної валюти буде знижуватися. В Україні девальвація національної валюти провадилася практично з моменту її введення з 10 січня 1992 року. Однак, вона відображала не так спроби підвищити обсяг експорту з країни з метою регулювання платіжного балансу, як загальне зниження реальної вартості національної валюти через кризу української економіки. Важливим елементом впливу на платіжний баланс є також валютні обмеження. Вони являють собою сукупність законодавчих або адміністративних обмежень на купівлю, продаж та інші операції з іноземною валютою, а також правила, що регулюють валютні операції, котрі повинні враховуватися у статтях руху капіталу платіжного балансу. У світовій практиці валютні обмеження впроваджуються державами, які мають дефіцит платіжного балансу через незбалансування своїх валютних відносин. Ці обмеження можуть бути у формі відвертих заборон, лімітування валютних операцій, введення кредитної “стелі” тощо. Метою політики валютних обмежень є, як правило, вирівнювання платіжного балансу, підтримка валютного курсу, концентрація валютних резервів. 18. ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ МІЖНАРОДНОГО РУХУ КАПІТАЛУ: РОЗПОДІЛ ВИГРАШУ МІЖ КРАЇНАМИ.Міжнародний рух капіталу, посідаючи провідне місце в міжнародних економічних відносинах, справляє величезний вплив на світову економіку: 1)Сприяє зростанню світової економіки. Приплив закордонних інвестицій для країн-реципієнтів допомагає вирішити проблему нестачі виробничого капіталу, збільшує інвестиційну спроможність, прискорює темпи економічного зростання. 2)Поглиблює міжнародний поділ праці та міжнародну співпрацю. Взаємне проникнення капіталу між країнами зміцнює економічні зв'язки та співпрацю між ними, сприяє поглибленню міжнародних спеціалізації та кооперації виробництва. 3)Збільшує обсяги взаємного товарообміну між країнами, в тому числі проміжними продуктами, між філіями міжнародних корпорацій, стимулюючи розвиток світової торгівлі. Наслідки для країн, що експортують капітал, наступні: 1)вивезення капіталу за кордон без адекватного залучення іноземних інвестицій призводить до уповільнення економічного розвитку країн-експортерів; 2)вивезення капіталу негативно впливає на рівень зайнятості; 3)переміщення капіталу негативно впливає на платіжний баланс країни. Для країн-імпортерів наслідки такі: 1)регульований імпорт капіталу сприяє економічному зростанню; 2)залучений капітал створює нові робочі місця; 3)іноземний капітал приносить нові технології, ефективний менеджмент, сприяє пошвидшенню науково-технічного прогресу. 4)приплив капіталу сприяє поліпшенню платіжного балансу; негативні: 1)приплив іноземного капіталу, що “підминає” місцевий, витісняє місцевий з прибуткових галузей, що загрожує економічній безпеці; 2)безконтрольний імпорт капіталу може супроводжуватися забрудненням довкілля; 3)імпорт капіталу часто пов'язаний із проштовхуванням на ринок реципієнта товарів, що вже пройшли свій життєвий цикл, знятих із виробництва; 4)імпорт іноземних позик призводить до зростання заборгованості країни; 5)використання міжнародними корпораціями трансферних цін призводить до втрат країни-реципієнта в податкових та митних зборах. Державна політика повинна шукати компроміси, виділяючи пріоритетні фактори в цьому складному процесі. 19. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС: БАЛАНС ОФІЦІЙНИХ РАХУНКІВ. ПБ укладається на принципах бух обліку (подвійний запис на вднакову 23, тобто кожна операція іідображаеться в ПБ двома записами на однакову 21 по кредиту і по дебету. Іричини використання ПБ-більшість Ьперацій за суттю є обміном. 21 всіх кредитових проводок повинна == 21Вса [ебетових => заг сальдо має = 0. 49Регулювання рівноваги платіжного балансу. Існує декілька основних мето-дів державного впливу на стан платіж-яого балансу .1-прямий контроль, вклю-чаючи регламентування імпорту (напрінслад, через кількісні обмеження), митні та інші збори, заборона чи обмеження на перевід закордон доходів по інозем-них інвестиціях і грошових трансфертів приватних осіб, різке скорочення безко-штовної допомоги, вивезення капіталу. В короткостроковому плані ефект від подібних заходів дає позитивний резу-льтат (він більш-менш залежить від рів-ня дотримування законів і здатності ур-яду слідкувати за виконанням своїх рі-шень). В довгостроковому плані ефект суперечливий, так як створюються піль-гові умови для нац.виробників, знижує-ться інтерес іноземних інвесторів до країни із-за заборони на перевід їх дохо-дів, створюються перепони для розши-рення закордоном діяльності експорге-рів. 2:дефляція (боротьба з інфляцією), яка націлена на вирішення внутрішньо-економічних задач, при цьому побганим ефектом є покращання платіжного бала-нсу.Наслідаи-зниження обсягу виробни-птва, інвестицій і доходів-ведуть до сако-рочення імпорту і росту резервних потужностей для нарощування експорту. ГН-двищення відсоткової ставки привертає увагу до країни власників короткостро-кового капіталу. Проте з іншої точки зо-ру при дефляції підвищується обмінний курс, що збільшує можливості імпорге-рів і стримує експортерів. 3: зміни ва-лютного курсу! при твердому, і при плаваючому курсах вони знаходяться під жорстким контролем держави. Змі-ни обмінного курсу допомагають держ-аві регулювати рівновагу платіжного ба-лансу, але потрібно враховувати, що еф-ект від ревальвації девальвації послаб-люєіься еластичніспо імпорта і експор-та, а також інерцією зовнішньоторгових потоків. Тому розрізняють коротко- се-редньо- і довгостроковий вплив змін обмінного курсу на платіжний баланс. Так, інерція зовнішньоторгових потоків часто приводить до того, що в перпгі місяці після сильного падіння курсу на-ціональної валюти торговий баланс не зміниться і може навіть погіршитись. Це відбувається тому що експортерам потрібен час, щоб накопичити експорт, а імпоргерам-щоб скоротити кількість контрактів. А доки зовнішньоторгові потоки йдуть за раніше заключеними контрактами, вартість експорту і імпор-ту в іноземній валюті не скорочується, на внутрішньому ринку вартість товар-ів, що експортуються в національній валюті залишаєіьсч сталою, а вартість ім-портних товарів зростає. Проте з часом експорт збільшується, і імпорт скорочується. Еластичність імпорту в сучасних умовах має тенденцію до зниження, так як із-за зростаюпий" участі всіх країн в міжнародному поділі праці постійно збільшується в національному імпорті частка тих товарів, ввезення яких обєк-тивно необхідне. Тому в середньо-і довгостроковому планах девальвація сла-бо скорочує національний імпорт, а девальвація його відчутно збільшує. Екс-псрт зазвичай більш еластичний і тому в середньо- і довгостроковому планах більш змінюється під впливом курсу на-ціональної валюти. Вплив змін в обмін-ному курсі на рух капіталу різний. Ввіз довгострокового капіталу в країну виз-яачається перспективними цілями, тому на ньому сдабко відображається зміни валютного курсу. Для ввезення коротко-строкового капіталу в країну з вільноко-нвертуємою валютою, навпаки, це має велике значення, так як тут є можливі-сіь грати на змінах курсу. Ввіз збільшу-єгься перед можливою ревальвацією, а після неї зростає вивіз капіталу. 20. ПРЯМЕ ІНОЗЕМНЕ ІНВЕСТУВАННЯ: СУТНІСТЬ, ПРИЧИНИ, ВИДИ. Прямі закордонні інвестиції — придбання тривалого інтересу резидентом однієї країни (прямим інвестором) у підприємстві-резиденті іншої країни (підприємстві з прямими інвестиціями). ПІІ: - це створення за кордоном філій нац компаній або купівля контрольного пакету акцій інозем компаній; - це довгострокове капіталовкладення за кордоном, які дозволяють інвестору брати участь в управлінні і контролювати об’єкт інвестування. До складу прямих інвестицій входять: • вкладення компаніями за рубіж власного капіталу - капітал філій і частка акцій у дочірніх і асоційованих компаніях; • реінвестування прибутку - частка прямого інвестора в доходах підприємства з іноземними інвестиціями, не розподілена як дивіденди і не переведена прямому інвестору; • внутрикорпорационные переклади капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором, з одного боку, і дочірніми, асоційованими компаніями і філіями - з іншої. Причини експорту капіталу: • Технологічне лідерство. • Переваги в кваліфікації робочої сили.• Переваги в рекламі.• Економіка масштабу.• Розмір корпорації.• Ступінь концентрації виробництва.• Забезпечення доступу до природних ресурсів.• Інші причини експорту капіталу: скорочення транспортних витрат на доставку товару споживачу за рахунок створення підприємства в безпосередній близькості від нього; подолання імпортних бар'єрів закордонної країни за рахунок створення підконтрольного виробництва на її території. Причини імпорту капіталу: • Технологічне лідерство.• Рівень кваліфікації робочої сили.• Переваги в рекламі.• Економіка масштабу.• Розмір корпорації.• Ступінь концентрації виробництва.• Потреба в капіталі.• Кількість національних філій.• Витрати виробництва.• Рівень захисту внутрішнього товарного ринку.• Розмір ринку.• Інші фактори: експортна орієнтація промисловості, що заснована за рахунок іноземних прямих інвестицій, існування урядових програм економічного розвитку. 21. СВІТОВІ ЦЕНТРИ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ МІГРАЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ.Міграція населення являє собою переміщення людей через кордони певних територій зі зміною постійного місця мешкання або поверненням до нього. Міжнародна міграція робочої сили у другій половині ХХ століття стала важливою частиною процесу інтернаціоналізації міжнародного господарчого життя. Трудовий потенціал, що є найважливішим фактором виробництва, шукає свого найефективнішого використання в рамках як національної, так і міжнародної економіки. Міжнародний ринок робочої сили існує у формі трудової міграції. Згідно з розробленою Міжнародною організацією Праці класифікацією, міжнародна міграція має такі види: 1)праця за контрактом, коли чітко обумовлений термін перебування у країні, що приймає. 2)професіонали, яких відрізняє високий рівень підготовки, наявність відповідної освіти та практичного рівня роботи; 3)нелегальні іммігранти, іноземці з простроченою або туристичною візою, що займаються трудовою діяльність; 4)переселенці, тобто ті, хто приїжджають на постійне місце мешкання, як правило, у розвинені країни; 5)біженці – особи, що мусять емігрувати через загрозу життю та діяльності. Причинами міграції робочої сили є фактори як економічного, так і неекономічного (політичні, національні, релігійні, расові, сімейні тощо). Причини економічного характеру полягають у різному рівні розвитку окремих країн, що спричиняє переміщення робочої сили з країн із низьким рівнем життя туди, де рівень вищий. Істотним фактором є наявність органічного безробіття. Важливим є вивіз капіталу, функціонування міжнародних корпорацій, що сприяють з'єднанню робочої сили з капіталом, розвиток транспортних засобів, що сприяє розвитку трудової міграції. Основу міграційних потоків становлять робітники, меншою мірою – службовці, спеціалісти та вчені. Напрями міграційних потоків порівняно стійкі і часто перетинаються. Вирішальне значення при цьому має економічний розвиток країни, що приймає, роль її у сучасному світі, часто її історичні, географічні, етнічні фактори. Основні напрями: 1)міграція з країн, що розвиваються, до промислово розвинених; 2)міграція в рамках промислово розвинених країн; 3)міграція робочої сили між країнами, що розвиваються; 4)міграція з колишніх соцкраїн; 5)міграція наукових робітників, кваліфікованих спеціалістів із розвинених у країни, що розвиваються. Двома традиційними центрами тяжіння робочої сили є США та Західна Європа. Трудові ресурси США склалися практично за рахунок іммігрантів. На Західну Європу припадає більше чверті іноземної робочої сили світу, лідерство посідають Німеччина, Франція та Великобританія. Формування нових полюсів економічного зростання, так званого “периферійного капіталізму”, призвело до виникнення нових регіональних центрів тяжіння: нафтовидобуваючі країни Близького Сходу, Австралія, Південноафриканська республіка, країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Аргентина та Венесуела. 22. ФРИТРЕДЕРСТВО І ПРОТЕКЦІОНІЗМ У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА.Протекціонізм – це політика захисту національного ринку від іноземної конкуренції шляхом обмеження доступу іноземних товарів до внутрішніх ринків. Головні інструменти протекціонізму – митні тарифи та нетарифні методи регулювання. Митний тариф – це податок на товари, що переміщуються через митну територію країни. Виділяються такі види мита: 1)“адвальорне” (вартісне) – нараховується у відсотках від митної вартості товарів: 3%, 5% тощо; 2)Специфічне. Нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару; 3)Комбіноване. У процентах від вартості одиниці товару; 4)Вивізне та ввізне; 5)Сезонне. Увізне мито може бути диференційоване: повне, пільгове, преференційне. Окрім мита, існують нетарифні види торгівельних обмежень: імпортні збори (за митну очистку, оформлення документів, зберігання товарів на митниці, різноманітні види контролю тощо); квотування та ліцензування імпорту; валютний контроль; стандарти (вимоги до якості, упаковки та маркування товару). В теоретичних розробках із проблем міжнародної торгівлі обґрунтовані переваги вільної торгівлі у порівнянні з протекціонізмом. На практиці кожна країна в якийсь період часу в більшій чи меншій мірі проводить політику протекціонізму, намагаючись отримати певну вигоду. Аргументи на користь протекціонізму: 1)підвищення рівня зайнятості в країні; 2)розвиток вітчизняної промисловості; 3)Захист молодих прогресивних галузей; 4)Виживання низькорентабельних галузей, що мають важливе соціальне значення; 5)стимулювання інвестицій; 6)боротьба з дефіцитом торгівельного балансу (імпорт перевищує експорт); 7)збільшення прибутку держави за рахунок імпортного мита; 8)запобігання залежності від імпорту; 9)підтримання стандартів якості та безпеки; 10)політичні цілі. Аргументи проти: 1)запровадження іншими країнами аналогічних обмежень на ввіз товарів, скорочення експорту країни; 2)придушення конкуренції, зниження стимулів для розвитку;3)погіршення становища споживача; 4)погіршення доступу до сучасної техніки та технологій; 5)зниження економічної ефективності та міжнародної конкурентоспроможності, ізоляція від світових ринків та світового господарства. 23. МИТНИЙ ТАРИФ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ. Митний тариф – інструмент торгівельної політики та державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком. При цьому, крім функцій регулювання зовнішньоторгівельного обороту (раціоналізація товарної структури, підтримка оптимального співвідношення валютних доходів і витрат держави і захист внутрішньої економіки), митному тарифу притаманний суттєвий тісний зв"язок з податковою системою, як інструментом формування доходів держави, - фіскальна функція. Митний тариф – зведення митних стягнень, що застосовуються до товарів, які переміщуються через митний кордон, систематизоване у відповідності з товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності; конкретна ставка митного стягнення, що належить до сплати при вивезенні або ввезенні визначеного товару на митну територію країни. Виділяють експортний і імпортний тариф, в залежності від того, що він регулює - вивезення або ввезення товару, а також простий і складний, в залежності від способу розвитку тарифу. Імпортний тариф представляє собою зведення ставок митних стягнень, що застосовуються при ввезенні товарів на митну територію держави.Експортний тариф його метою є: підтримання внутрішньодержавних цін і цін на світовому ринку. Простий тариф має на увазі, що незалежно від країни походження, до всіх товарів які імпортуються, застосовується єдині ставки мита. Складний тариф він передбачає встановлення двох або навіть більше ставок мита по кожной номерклатурі в залежності від країни походження товару. Митний тариф складається із двох основних елементів - товарної номерклатури і ставок митних стягнень. Систематизація ставок митних стягнень в тарифі здійснюється у відповідності з диференційованим списком товарів - товарною номерклатурою. Характерними рисами любої товарної номерклатури є системність опису товарів і присвоєння коду кожній товарній позиції.
1 2 3 4 5 Категория: Міжнародна економіка \| Добавил: Aspirant (12.07.2013)
Просмотров: 417 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: