Реферат на тему Міжнародна економіка - Міжнародна економіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Міжнародна економіка. ЗМІСТ 1. Теорії міжнародної торгівлі: загальний огляд 3 2. Валютні курси та валютна політика 8 3. Рішення задач 10 4. Список використаної літератури 13 5. Додатки 14 1. Теорії міжнародної торгівлі: загальний огляд Меркантилізм Перша теорія міжнародної торгівлі (ТМТ) – теорія меркантилізму – була розроблена європейськими вченими Томасом Маном, Чарльзом Дейвіантом, Жаном Батістом Колбертом, сером Вільямом Петті. Меркантилізм – це економічне вчення та економічна політика, яка представляє інтереси торгової буржуазії у періоди феодалізму та становлення капіталізму. Згідно з теорією меркантилізму багатство країни полягає у володінні нею золотом та сріблом, якими вона володіє. Основні висновки даної теорії: 1. Меркантилісти вперше запропонували струнку теорію міжнародної торгівлі. Вони вважали, що багатство країни полягає у володінні нею золотом та сріблом, і для досягнення цієї мети держави повинні: експортувати товарів та послуг більше, ніж імпортувати; регулювати зовнішню торгівлю для збільшення експорту і зменшення імпорту; заборонити або обмежити експорт сировини і дозволити безмитний імпорт сировини; заборонити будь-яку торгівлю своїх колоній з іншими країнами. 2. Провісники класичної школи економіки показали прямий зв’язок зовнішньої торгівлі із внутрішньо економічним розвитком країни. 3. Неомеркантилісти пояснюють прагнення деяких країн мати активний торговий баланс їх соціальною або політичною метою. 4. Частина термінології часів меркантилізму збереглася до наших днів і часто вживається, за суттю неправильно: пасивний торговий баланс (несприятливий) не обов’язково є збитковим; активний торговий баланс (сприятливий) може бути невигідним. Теорія абсолютних переваг Засновником класичної школи економічної думки був Адам Сміт, який піддав критиці твердження меркантилістів про те, що багатство країни залежить від володіння скарбами у вигляді золота або дорогоцінних каменів. які надходять до країни внаслідок перевищення експорту над імпортом. Він проголосив замість того, що основою багатства націй та народів є міжнародний поділ праці та відповідна йому спеціалізація різних країн на виробництві товарів, де вони мають абсолютні переваги. Суть теорії торгівлі А.Сміта, або теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, які продукуються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їх торговим партнерам). Відповідно до поглядів А.Сміта: - урядам не слід втручатись у зовнішню торгівлю: вони повинні підтримувати режим відкритих ринків та свободи торгівлі; - нації, так само як і приватні особи, повинні спеціалізуватись на виробництві тих товарів, у виробництві яких у них є переваги, та торгувати ними в обмін на товари, перевагами у виробництві яких володіють інші нації; - зовнішня торгівля стимулює розвиток продуктивності праці і шляхом розширення ринку за межі національних кордонів; - експорт є позитивним фактором для економіки, тому що забезпечує збут надлишку продуктів, які не можуть бути продані на внутрішньому ринку; - субсидії на експорт є податком на населення та призводить до підвищення внутрішніх цін і тому повинні бути скасовані. Позитивною стороною теорії абсолютних переваг є те, що вона базується на трудовій теорії вартості та підтверджує переваги поділу праці не тільки на національному, але й на міжнародному рівні. Недоліком цієї теорії для пояснення міжнародної торгівлі є те, що вона не відповідає на запитання, чому країни торгують між собою навіть за умови відсутності абсолютної переваги у виробництві тих, чи інших товарів, тобто, коли одна з країн має абсолютні переваги у виробництві всіх товарів. Теорія порівняльних переваг Теорію абсолютних переваг А.Сміта розвинув Давід Рікардо, довівши, що абсолютні переваги є лише частковим випадком загального правила. Він показав, що торгівля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо з них має абсолютні переваги у виробництві обох товарів. Суть теорії порівняльних переваг: якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно більш низькими витратами порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того чи є виробництво в одній з них абсолютно більш ефективним, ніж в іншій. Теорія порівняльних переваг: - вперше описала баланс сукупного попиту та сукупної пропозиції. Хоча і передбачалось, що вартість товару визначається кількістю праці, необхідної для його виробництва, теорія порівняльних переваг показала, що ця вартість насправді визначається співвідношенням сукупного попиту та пропозиції на товар на внутрішньому та на зовнішньому ринках;- вона довела існування виграшу від спеціалізації та торгівлі для усіх країн-учасниць, а не тільки для однієї країни за рахунок того, що інші зазнають втрат; - вона дозволяє здійснювати зовнішньоекономічну політику на науковому фундаменті. Недоліки теорії порівняльних переваг випливають із тих припущень, на яких вона базується. Тому при застосуванні теорії порівняльних переваг для аналізу зовнішньоекономічних відносин, необхідно брати до уваги, що вона: - не враховує транспортних витрат; - ігнорує вплив зовнішньої торгівлі на розподіл доходів всередині країни, коливання цін та заробітної плати, інфляцію та міжнародний рух капіталу; - виходить з існування одного фактора виробництва (праці); - ігнорує існування таких важливих передумов міжнародної торгівлі, як відмінності у наділеності країн факторами виробництва; - виходить із передумови повної зайнятості, тобто, робітники однієї галузі одразу можуть знайти собі роботу в іншій більш продуктивній. Іншими словами, робиться припущення про постійні витрати, і таким чином, ігнорується закон зростаючих витрат; - не дозволяє пояснити торгівлю між приблизно однаковими за економічним розвитком країнами, жодна з яких не має відносної переваги перед іншою. Теорія розміру країни Суть теорії розміру країни: через те, що країни з більшою територією зазвичай мають більш різноманітні кліматичні умови та природні ресурси, вони у загальному ближче до економічної самодостатності, ніж малі за розміром країни. Основні складові теорії: - великі країни порівняно з малими експортують меншу частку виробленої продукції та імпортують меншу частку товарів; - великі країни, на відміну від малих, мають більш різноманітні ресурси; - великі країни порівняно з малими мають більш високі транспортні витрати у міжнародній торгівлі; - великі країни, на відміну від малих, зазвичай можуть здійснювати велико серійне виробництво. Теорія співвідношення факторів виробництва У середині 20-х років шведські економісти-неокласики Елі Хекшер та Бертіл Олін розробили теорію співвідношення факторів виробництва, яка пізніше отримала назву Хекшера-Оліна. Зміст теорії Хекшера-ОЛіна полягає, за словами Оліна, у наступному: “Товари, які потребують для свого виробництва значних затрат (надлишкових факторів виробництва) та невеликих затрат (дефіцитних факторів), експортуються в обмін на товари, які продукуються з використанням факторів у оберненій пропозиції. Так, у прихованому вигляді експортуються надлишкові фактори та імпортують дефіцитні фактори виробництва”. Або інакше: країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів. Країна вважається у надлишку наділеною робочою силою, якщо співвідношення між її кількістю та рештою факторів у неї вище, ніж у решти світу. Продукт вважається трудомістким, якщо частка затрат на робочу силу у його вартості інших продуктів. Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва У 1948 році американський економіст Пол Самуельсон довів теорему вирівнювання цін на фактори виробництва, яка отримала назву теореми Хекшера-Оліна-Самуельсона – міжнародна торгівля призводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на гомогенні фактори виробництва у торгуючих країнах. Гомогенний капітал – це капітал, який має однакову продуктивність та ризикованість; гомогенна праця це праця з однаковим рівнем підготовки, освіти та продуктивності; гомогенна земля – це земля з однаковою родючістю, станом ґрунтів тощо. Основні висновки теорії: - згідно теорії Хекшера-Оліна у країнах спостерігається тенденція експортувати товари, для виробництва яких необхідні відносно рідкісні фактори; - згідно теорії Хекшера-Оліна-Самуельсона у міжнародній торгівлі, за відповідних умов, простежується тенденція до вирівнювання “факторних цін”; - теорії факторів виробництва пояснює виробництва пояснює виробництво товарів як результат використання первісних елементів – факторів виробництва. Класична економічна теорія виділяє три основних фактори: працю, землю та капітал; - експорт товарів може бути замінений переміщенням факторів виробництва; - під ціною фактора розуміється винагорода, яку отримує власник фактора за його використання. Для праці – це заробітна плата, для капіталу- процентна ставка, для землі – рента. “Парадокс Леонтьєва” Парадокс Леонтьєва – теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна не підтверджується на практиці: трудонасичені країни експортують капіталомістку продукцію, тоді як капіталонасичені – трудомістку.Парадокс Леонтьєва не дає відповіді на численні запитання, а багато інших тестів, враховуючи кваліфікаційний склад робочої сили та інші фактори, охоплюючи великі групи країн, підтвердили справедливість теорії Хекшера-Оліна. Даний парадокс застерігає від прямолінійного використання теорії Хекшера-Оліна у практиці міжнародної торгівлі. Разом з тим, теорія Хекшера-Оліна разом з доданими пізніше уточненнями залишається одним із головних інструментів аналізу міжнародної торгівлі та її впливу на розподіл та перерозподіл доходів. Теорія життєвого циклу товару. Основні постулати даної теорії полягають в наступному: - теорія міжнародного життєвого циклу продукту стверджує, що багато нових виробів спочатку будуть вироблятися у країнах, де ці товари були вивчені та розроблені. Це майже завжди промислово розвинуті країни, причому на США останнім часом припадала значна частка, хоча Японія та Німеччина змогли перегнати США, спеціалізуючись на певних видах продукції; - протягом життєвого циклу товару, який складається із чотирьох етапів (впровадження, зростання, зрілість та занепад), виробництво прямує до більшої капіталомісткості та переміщується до інших країн; - теорія не поширюється на деякі групи товарів та майже на всі вироби транснаціональних корпорацій; - теорія міжнародного життєвого циклу продукту лише стверджує, що коли та якщо наукові дослідження та розробки перестають бути вирішальним фактором порівняльної переваги, виробництво переміститься у країни, які мають порівняльну перевагу по інших елементах затрат, наприклад, некваліфікованої праці. Теорія подібності країн або теорія перехресного попиту. Основні постулати теорії: - згідно теорії подібності країн, значна частка обсягу міжнародної торгівлі у наш час припадає на торгівлю виробами між промислово розвинутими країнами, тому що у них є подібні сегменти ринку; - теорія подібності країн пояснює міжнародну торгівлю не з боку пропозиції товарів, а з боку попиту на них; - торгівля між двома країнами буде здійснюватись тими товарами, якість яких приблизно однакова; - чим більше людей у торгуючих країнах мають однакові доходи, тим вищий рівень торгівлі. Теорія конкурентних переваг М.Портера Згідно цієї теорії відповідь на запитання: “Чому країна добивається міжнародного успіху у тій чи іншій галузі?” полягає у чотирьох властивостях країни, які носять загальний характер та формують середовище, у якому конкурують місцеві фірми. Це середовище може сприяти утворенню конкурентної переваги, а може і перешкодити цьому. Основні постулати даної теорії: - чотирма головними параметрами (детермінантами) конкурентної переваги країни є такі фактори і умови: умови попиту, споріднені та обслуговуючі галузі, стратегія фірми та конкуренція; - теорія конкурентних переваг показує взаємодію чотирьох детермінантів, об’єднаних у національний “ромб”, від яких залежить конкурентоспроможність країни на світових ринках; - детермінанти національної конкурентоспроможності представляють собою комплексну систему, яка перебуває у стані розвитку. Детермінанти постійно впливають одна на одну; - підтримка конкурентоспроможності у галузі на високому рівні є результатом “самопідсилюючої” взаємодії переваг відразу у декількох сферах, що визначає середовище, яке іноземним конкурентам важко відтворити. 2. Валютні курси та валютна політика Валютний курс – це ціна грошової одиниці даної країни, виражена в одиницях валюти іншої країни. Є дві протилежні системи валютних курсів: - система гнучких, або плаваючих валютних курсів – коли курси, за якими обмінюють національні валюти, визначаються попитом та пропозицією; - система жорстко фіксованих валютних курсів – за якої державне втручання у функціонування валютних ринків або деякі інші механізми нейтралізують зміни валютних курсів, зумовлені коливанням попиту та пропозиції. Валютний курс встановлюється шляхом котування. Види котувань: - пряме – прирівнювання національних валют до грошової одиниці іншої країни. В даний час більшість країн світового співтовариства використовують пряме котування, причому, національна валюта порівнюється з доларом США. Це обумовлено тим, що долар США забезпечує здійнення більше 2/3 міжнародних торгових операцій; - непряме – вираження національної грошової одиниці у валюті іншої країни. Наприклад, 1 фунт стерлінгів = 1,5 долара. Це обумовлено тим, що до 1910 р. міжнародні торгові операції в основному забезпечував фунт стерлінгів, і до нього дорівнювалися валюти країн світу. Таке котування збережене у Великобританії. Прикладом непрямого котування є прирівнювання долара США до інших валют на їхній території. Кожна країна вибирає і здійснює певну валютну політику: управління курсом своєї валюти, операціями з іншими країнами. Знання основних можливостей регулювання валютних проблем особливо необхідне фінансовим менеджером при проведенні валютних операцій в тій чи іншій ситуації. Теоретично можна виділити п’ять основних варіантів валютної політики:1. Фінансування загального платіжного дефіциту без зміни валютного курсу. 2. Жорсткий валютний контроль. 3. Плаваючі валютні курси. 4. Постійно фіксовані валютні курси. 5. Компроміс валютних курсів (3 і 4 ). Кожний варіант становить спосіб вирішення валютних проблем як реакцію на дефіцит платіжного балансу і падіння курсу національної валюти. Перший варіант передбачає умови, за яких країна має можливість фінансувати дефіцит свого платіжного балансу, залишаючи валютний курс незмінним, за рахунок валютних резервів і грошових зобов’язань по відношенню до інших країн. Такими умовами є: а) дефіцит платіжного балансу має тимчасовий характер; б) країна має достатні валютні резерви; в) стійкість валютного курсу в довгостроковому плані, без істотних корекцій загальноекономічної політики для його підтримки. Якщо ці умови відсутні, то підтримка валютного курсу за допомогою тимчасових фінансових заходів малоефективна і дорого коштує. Другий варіант – жорсткий валютний контроль – передбачає обмеження імпорту товарів і послуг, вивозу капіталу за кордон, закордонного туризму. Вважається, що застосування першого варіанту валютної політики обмежене, другого – практично неприйнятне, оскільки економічні і соціальні витрати жорсткого валютного контролю надто великі. Відтак реальні звичайно розглядаються три варіанти: фіксовані валютні курси, гнучкі або плаваючі валютні курси та компромісні валютні курси. Отже, можливі три варіанти валютної політики : - в країні може діяти механізм постійно фіксованих (твердих) валютних курсів; - можна допустити вільне плавання валютних курсів, без втручання держави; - можна прийняти компромісне рішення: а) при політиці фіксованих курсів час від часу проводити значні девальвації або ревальвації чи б) проводити політику керованого плавання. 3. Рішення задач Задача 1. З наведених в таблиці 1 додатку даних визначити, які з країн належать до капіталонасичених, а які трудонасичених і які види товару вони повинні експортувати та імпортувати згідно теореми Хекшера-Олінна? 1.1. Парадокс Леонтьєва = (К : П)ім./(К : П)ек 1 країна: (18:20)/(23:18) = 0,7 – капіталонасичена 2 країна: (9:3)/(14:7) = 1,5 – трудонасичена 3 країна: (1:3)/(3:1) = 0,11 – капіталонасичена 4 країна: (4:3)/(8:6) = 1 – трудонасичена 5 країна: (14:17)/(10:12) = 0,99 – капіталонасичена 1.2. Згідно теорії Хекшера-Оліна країни повинні експортувати продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортувати продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів. Задача 2. Виходячи з даних, наведених в таблиці 2 додатку визначити обсяг імпорту країни (згідно правила Вальраса), якщо вартість активів проданих іноземцям склала А1 тис.дол., а придбаних у них склала А2 тис.дол. Відсотки за вкладений капітал, одержані із за кордону, склали R1 тис. дол., виплачені іноземцям R2 тис.дол. Експорт країни склав Ех тис. дол. 2.1. Правило Вальраса: Ім. = Ex + NA + NR NA = 10500 – 8000 = 2500 тис. дол. NR = 4000 – 3500 = 500 тис. дол. Ім. = 7000 + 2500 + 500 = 10000 тис. дол. Задача 3. Виходячи з окремих показників стану економіки країни за умовний рік, а саме: споживання домашніх господарств, підприємств та уряду – С млрд.дол., внутрішні інвестиції – Ін млрд.дол., експорт – Ех млрд.дол., імпорт – Ім млрд.дол. Визначте: 1. Імпортну,експортну та зовнішньоторгову квоти країни. 2. До яких економік (відкритих чи закритих) відноситься подана у Вашому варіанті країна. 3. Оцініть ступінь платоспроможності даної країни. Вихідні дані наведено в таблиці 3 додатку. 3.1. ВВП = (С + Ін) + (Ех – Ім.) = (5501 + 1088) + (3260 – 3362) = 6487 млрд. дол. Ікв = Ім/ВВП 100% = 3362/6487 100 = 51,8% Екв = Ек/ВВП 100% = 3260/6487 100 = 50,25% ЗТОк = (Ех + Ім)/ВВП 100% = (3260 + 3362)/6487 100 = 102,1% 3.2. Оскільки прийнятою ступінню відкритості економіки є розмір експортної квоти більше 10%, то дана країна відноситься до відкритих економік. 3.3. НОБ = Спл/Ек 100% = 820/3260 100 = 25,1% Задача 4. Визначте рівень девальвації фунта стерлінга до долара США, якщо курс до проведення девальвації складав К1 ф.ст./дол., а після склав К2 ф.ст./ дол. Розрахуйте також відсоток вимушеної ревальвації долара США до фунта стерлінга. Вихідні дані для розрахунку наведено в таблиці 4. 4.1. Д = ((К1 – К2)/К1) 100% = ((2,10 – 2,7)/2,10) 100 = -28,6% Р = ((К2 – К1)/К1) 100% = ((2,7 – 2,10)/2,10) 100 = 28,6% Задача 5. Розглядаються дві країни, А та В. Ринок праці в даних країнах характеризуються даними, наведеними в наступній таблиці. Варіант країна сума останніх двох цифр номера залікової книжки від 1до 10 сума останніх двох цифр номера залікової книжки від 11 до 20 А функція попиту на працю D =100 + k – 5n функція пропозиції праці S =60 + k + 3n функція попиту на працю D = 200 + k – 5n функція пропозиції праці S =120 + k + 3n В функція попиту на працю D =120 + k – 5nфункція пропозиції праці S = 40 + k + 5n функція попиту на працю D =240 + k – 3n функція пропозиції праці S =80 + k + 5n k – номер варіанта; n – рівноважна заробітна плата, доларів за годину. Необхідно визначити: 1. об’єм зайнятості (млн. чол.) та рівноважну заробітну плату (дол. за годину) в обох країнах. 2. можливий напрям руху міграції робочої сили (з якої країни в яку і чому). 3. уявіть, що в обох країнах знято всі обмеження на міграцію, і в результаті руху робочої сили в країні еміграції рівноважна годинна ставка заробітної плати виросли (на 1 долар для варіантів від 1 до 10 та на 2 долара для варіантів 11-20). Яким буде об’єм еміграції. 5.1. Рівноважна заробітна плата: Країна А 100 + 9 – 5n = 60 + 9 +3n -8n = -40 n = 5 дол. за годину Країна В 120 + 9 – 5n = 40 + 9 +5n -10n = -80 n = 8 дол. за годину Об’єм зайнятості: Країна А 100 + 9 – 25 = 84 млн. чол. Країна В 120 + 9 – 40 = 89 млн. чол. 5.2. Напрям руху міграції буде з країни А в країну В, оскільки в країні В більша рівноважна заробітна плата. 5.3. Припустімо, що рівноважна заробітна плата у країні А становитиме 6 доларів за годину. Тоді: 100 + 9 – 5 6 = 79 млн. чол. 84 – 79 = 5 млн. чол. – об’єм еміграції Задача 6. Припустимо, що країна А має порівняльну перевагу у виробництві зерна й у результаті встановлення вільних торгових відношень з іншими країнами починає експортувати зерно й імпортувати цукор В таблиці 5 наведено дані про частку прибутку різних чинників у доданій вартості, при виробництві зерна і цукру, а також у національному доході країни А. Необхідно: а) Розрахувати показники експортної/імпортної спеціалізації Six для кожного з трьох чинників(праця, земля, капітал). б) Якби чинники цілком не могли переміщатися між секторами, хто б виграв у результаті розширення торгівлі? Хто б програв? 6.1. Six/m = (Qix – Qім)/Qiy Праця: Six/m = (0,35 – 0,20) / 0,30 = 0,5 Земля: Six/m = (0,46 – 0,20) / 0,35 = 0,74 Капітал: Six/m = (0,19 – 0,60) / 0,35 = -1,17 6.2. У результаті розширення торгівлі країна А виграє порівняно з іншими країнами по таких чинниках як праця і земля, а щодо капіталу то дана країна програє. Задача 7. Припустимо, що фірма Д в країні В виготовляє літаки. Деякі матеріали та комплектуючі вона завозить із-за кордону, питома вага вартості імпортних компонентів матеріальних затрат в ціні кінцевої продукції складає а. Нехай з ціллю захисту національних виробників та підтримки зайнятості уряд країни вводить митний тариф на імпортний літак в розмірі Тн, а на імпортні матеріали комплектуючі Тім. Вихідні дані для розрахунків в таблиці 6. Необхідно визначити: 1. Яким буде фактичний рівень митного захисту літакобудування. 2. За яких умов фактичний рівень митного захисту літакобудування буде співпадати із номінальним рівнем мита на конкуруючу імпортну продукцію. 7.1. Те = (Тн – а Тім)/(1 – а) = (23 – 0,26 11)/(1 – 0,26) = 27,22 7.2. Фактичний рівень митного захисту літакобудування буде співпадати із номінальним рівнем мита на конкуруючу імпортну продукцію при умові, що питома вага вартості імпортних компонентів дорівнюватиме нулю (а = 0). Задача 8. Визначити ефект масштабу виробництва (описаний Кругменом), якщо задано а – постійну величину, яка залежить від технології виробництва, Q1 та Q2 – обсяги випуску продукції фірми (прийняти відповідно 100 та 300 одиниць), та b – гр.аничне співвідношення між обсягом виробництва та кількістю праці. Вихідні дані наведено в таблиці 7. 8.1. Ефект масштабу виробництва: Li = a + b Qi Li (100 шт.) = 21 + 7 100 = 721 люд./год. 721 / 100 = 7,21 Li (300 шт.) = 21 + 7 300 = 2121 люд./год. 2121 / 300 = 7,07 Визначаємо економію: 7,21 – 7,07 = 0,14 4. Список використаної літератури 1. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі.К.Основи. – 1996. 2. Вічевич А.М., Дідович І.І., Матвеєва М.П. Львів Міжнародні економічні відносини: Конспект лекцій,УкрДЛТУ, 2002 3. Міжнародна торгівля Навч.посібник.Моісеєва П.І., К.- 2001 4. Пахомов Ю.М. та інші. Національна економіка в глобальному конкурентному середовищі. К.: “Україна“. 1997 5. Міжнародна економіка за редакцією А.П.Румянцева – Київ: “Центр навчальної літератури“, 2004 6. Філіпенко А.С., Мазуренко В.Д. та ін. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник К.: ”Либідь” - 1997. 7. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник.-Вид 2-ге, перероб. та доп. Київ: Центр навчальної літератури, 2004. 8. Шніцер Мартін. Порівняння економічних систем. /Пер. з англ.- К.Основи.- 1997. 9. Гальчинський А.С. Сучасна валютна система. К.: ”LIBRA” - 1993. 10. Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини: Навч.посібник. – Чернівці: Рута,1996. 5. Додатки таблиця 1 Показник Країни 1 2 3 4 5 Витрати на виготовлення експортної продукції: капітал праця 23 18 14 7 3 1 8 6 10 12Витрати на виготовлення продукції, аналогічної імпортним аналогам: капітал праця 18 20 9 3 1 3 4 3 14 17 таблиця 2 таблиця 3 таблиця 4 Показник Сума Показник Сума Показник Сума A1 10500 С 5501 К1 2,10 A2 8000 Ін 1088 К2 2,7 R1 4000 Ех 3260 R2 3500 Ім. 3362 Ex 7000 Сума річних платежів 820 таблиця 5 Показник зерно цукор націон. доход праця 0,35 0,20 0,30 земля 0,46 0,20 0,35 капітал 0,19 0,60 0,35 таблиця 6 таблиця 7 Показник Сума Показник Сума Тн 23 а 21 Тім 11 в 7 а 26
1 2 3 4 5 Категория: Міжнародна економіка \| Добавил: Aspirant (12.07.2013)
Просмотров: 860 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: