Суббота, 20.04.2024, 04:10
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Меню сайта
Категории раздела
Архітектура [235]
Астрономія, авіація, космонавтика [257]
Аудит [344]
Банківська справа [462]
БЖД [955]
Біографії, автобіографії, особистості [497]
Біологія [548]
Бухгалтерській облік [548]
Військова кафедра [371]
Географія [210]
Геологія [676]
Гроші і кредит [455]
Державне регулювання [154]
Дисертації та автореферати [0]
Діловодство [434]
Екологія [1309]
Економіка підприємств [733]
Економічна теорія, Політекономіка [762]
Економічні теми [1190]
Журналістика [185]
Іноземні мови [0]
Інформатика, програмування [0]
Інше [1350]
Історія [142]
Історія всесвітня [1014]
Історія економічна [278]
Історія України [56]
Краєзнавство [438]
Кулінарія [40]
Культура [2275]
Література [1585]
Література українська [0]
Логіка [187]
Макроекономіка [747]
Маркетинг [404]
Математика [0]
Медицина та здоров'я [992]
Менеджмент [695]
Міжнародна економіка [306]
Мікроекономіка [883]
Мовознавство [0]
Музика [0]
Наукознавство [103]
Педагогіка [145]
Підприємництво [0]
Політологія [299]
Право [990]
Психологія [381]
Реклама [90]
Релігієзнавство [0]
Риторика [124]
Розміщення продуктивних сил [287]
Образотворче мистецтво [0]
Сільське господарство [0]
Соціологія [1151]
Статистика [0]
Страхування [0]
Сценарії виховних заходів, свят, уроків [0]
Теорія держави та права [606]
Технічні науки [358]
Технологія виробництва [1045]
Логістика, товарознавство [660]
Туризм [387]
Українознавство [164]
Фізика [332]
Фізична культура [461]
Філософія [913]
Фінанси [1453]
Хімія [515]
Цінні папери [192]
Твори [272]
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Мікроекономіка

Реферат на тему:Значення і напрямки підвищення фінансових результатів виробничої діяльності
Реферат на тему:Значення і напрямки підвищення фінансових результатів виробничої діяльності.

1. Значення і напрямки підвищення
фінансових результатів виробничої діяльності
Процес виробництва на будь-якому пiдприємствi здійснюється за належної взаємодiї трьох визначальних його чинникiв: персоналу, засобiв працi та предметiв працi. Використовуючи наявнi засоби виробництва, персонал пiдприємства продукує суспiльно корисну продукцiю або надає виробничi та побутовi послуги. Це означає, що з одного боку мають мiсце затрати живої та уречевленої працi, а з iншого - такi фінансово-економічні результати виробництва. Останнi залежать вiд масштабiв застосованих засобiв виробництва, кадрового потенцiалу та рiвня його використання.
Фінансово-економічні результати використання засобів виробництва і робочої сили визначаються ефективністю виробництва.
Ознакою ефективностi може бути необхiднiсть досягнення мети виробничо-господарської дiяльностi пiдприємства з найменшими витратами суспiльної працi або часу.
Ефективнiсть визначається об’єктивно дiючим законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцiєю багатства i мiрою витрат, необхiдних для його нагромадження та використання суспiльством.
У формалiзованому виразi закон економiї робочого часу, який вiдображає механiзм зниження сукупних витрат на виробництво продукцiї
або надання послуг, має такий вигляд:
Вс = / Вуп + Вжп + Вмп / : Еск > min, (1)
де Вс - сукупнi витрати на виробництво продукцiї протягом життєвого циклу товару;
Вуп - затрати минулої працi на виробництво i споживання товару;
Вжп - затрати живої працi, тобто заробiтна плата всiх працiвникiв, що припадає на даний товар на тiй чи iншiй стадiї його життєвого циклу, прибуток на цiй стадiї;
Вмп - затрати майбутньої працi в процесi споживання товару;
Еск - сумарний корисний ефект товару для споживача за нормальний строк служби.
Сутнiсна характеристика ефективностi виробництва визначається виразом:
Ефективнiсть (продуктивність) = результати : ресурси ( витрати ) (2)
Результати виробництва подiляються на :
-кiнцевий результат процесу виробництва;
-кiнцевий народогосподарський результат роботи пiдприємства або iншої iнтеграцiйної структури, як певної автономної ланки економiки.
Перший вiдбиває матерiалiзований результат процесу виробництва, що вимiрюється обсягом продукцiї в натуральнiй i вартiснiй формах;
другий включає не тiльки кiлькiсть виготовленої продукцiї, а також її споживчу вартiсть . Кiнцевим результатом процесу виробництва за певний перiод часу є чиста продукцiя, тобто новостворена вартiсть, а фінансовим результатом комерцiйної дiяльностi - прибуток.
Прибуток - це частина виручки, що залишається після вiдшкодування всiх витрат на виробничу i комерцiйну діяльність пiдприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету пiдприємницької дiяльностi i береться за головний показник її результативностi ( ефективності ).
Прибуток є основним джерелом фiнансування розвитку пiдприємництва, удосконалення його матерiально-техiчної бази, забезпечення всiх форм iнвестування. Уся дiяльнiсть підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймi стабiлiзацiю його на певному рiвнi.
Залежно вiд формування та розподiлу відокремлюють кiлька видiв прибутку. Насамперед розрiзняють загальний прибуток i прибуток пiсля оподаткування. Загальний прибуток - це весь прибуток пiдприємства, одержаний вiд усiх видiв дiяльностi, до його оподаткування та розподiлу. Такий прибуток iнакше називають балансовим. Прибуток пiсля оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в ропорядження пiдприємтва має поширену у вiтчизнянiй лiтературi назву - чистий прибуток.
У зарубiжнiй економiчнiй теорії та пiдприємництвi загальновживаним є поняття валового, маржинального та операційного прибутку.
Валовий прибуток - це рiзниця мiж виручкою та виробничими витратами (собiвартiстю продукцiї, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток i так званi невиробничi (адмiнiстративнi, комерцiйнi) витрати.
Операцiйний прибуток = валовий прибуток (3)
- невиробничi витрати
Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукцiї за мiнусом змiнних витрат. Вiн включає власне прибуток i постiйнi витрати. Отже, такий прибуток за величиною збiгатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здiйснюватиметься лише за змiнними витратами.
Оцiнка фiнансового - економічного стану пiдприємства здійснюється на пiдставi аналiзу документiв - про фiнансовi результати, рух грошових коштів, власний капiтал i системи розрахункових показникiв.
Фінансові результати пiдприємства вимiрюються двома показниками - прибутком i рентабельнiстю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсiв. Тому для аналiзу його доповнюють показником рентабельностi.
Рентабельнiсть - це вiдносний показник ефективностi роботи пiдприємства, котрий у загальнiй формi обчислюється як вiдношення прибутку до витрат. Рентабельнiсть має кiлька модифiкованих форм залежно від того, який саме прибуток i ресурси використовують у розрахунках
Передусiм відокремлюють рентабельнiсть iнвестованих ресурсiв i рентабельнiсть продукцiї. Рентабельнiсть iнвестованих ресурсiв обчислюється у кiлькох модифiкацiях: рентабельнiсть активiв; рентабельність власного капiталу; рентабельнiсть акцiонерного капiталу.
Рентабельнiсть активiв (Ра) характеризує ефективнiсть використання всього наявного майна пiдприємства та обчислюється за формулою:
Ра = / Пз /ч/: Ка / * 100% , де (4)
Пз/ч/ - чистий прибуток пiдприємства за рiк;
Ка - середня сума активiв за рiчним балансом.
Обчислюючи цей показник, виходять як iз загального, так i з чистого прибутку. Єдиного методичного пiдходу тут не iснує. Тому треба обов’язково зазначити, який саме прибуток узято.
Показник рентабельностi сукупних активiв може бути дезагрегований якщо пiдприємство здiйснює рiзнi види дiяльностi. У цьому разi поряд iз рентабельнiстю всiх активiв визначається рентабельнiсть за окремими видами дiяльностi.
Рентабельнiсть власного капiталу (Рвк) вiдображає ефективність використання активiв, створених за рахунок власних коштiв:
Рвк = /Пч : Кв / * 100 % , де (5)
Пч - чистий прибуток пiдприємства;
Кв - власний капiтал пiдприємства.
Величина власного капiталу береться за даними балансу пiдприємства
або його звiту про власний капiтал на певну дату.
Рентабельнiсть акцiонерного капiталу (Рак) свiдчить про
верхню межу девiдентiв на акцiї та обчислюється так :
Рак = / Пч : Кст/ * 100%, де (6)
Кст - статутний капiтал (номiнальна вартiсть придбаних акцiй).
Цей показник можна обчисолювати також як рентабельнiсть акціонерного капiталу вiд звичайних акцiй.
Показником фінансово-економічних результатів, крім прибутку, є також рентабельнiсть. Рентабельність - це вiдносний показник, що характеризує рiвень ефективностi (доходності) роботи пiдприємства.
Розрiзняють:
Рентабельнiсть окремих видiв продукцiї ( Рi ):
Рi = / / Ці - Сi /:Сi / * 100 %, де (7)
Цi, Сi - вiдповiдно цiна i повна собiвартiсть i-того виробу,грн.
Рентабельнiсть продукцiї (Рп) характеризує ефективнiсть витрат на її виробництво i збут обчислюється:
Рп = / П реал : С реал / * 100% , де (8)
С реал - повна собiвартiсть реалiзацiї продукцiї.
Рентабельнiсть виробництва, яка може бути загальною (Рв. заг) i розрахунковою ( Рв.розр ). Цi величини обчислюються за формулами:
Рв.заг = / Пбал : / Sсер + Sноз // * 100% (9)
Рв.розр = / Пч : / Sсер + Sноз// * 100% (10)
Границi рентабельностi не встановлюються, а основними факторами пiдвищення рентабельностi можуть бути:
а/ при оцiнцi рентабельностi виробництва:
- рiст прибутку;
- зменшення вартостi основних виробничих фондiв та залишкiв нормованих оборотних засобiв;
б/ при оцiнцi окремих видiв продукцiї:
- зниження собiвартостi виробiв.
Показник ефективностi використання активiв характеризують оборотнiсть фiксованих активiв - (фондовіддача) оборотнiсть всіх активiв, оборотнiсть матеральних ресурсiв.
Оборотнiсть основних засобiв (Ооз) обчислюється як спiввiдношення мiж обсягом реалiзацiї (Вреал) та фiксованими i нематерiальними активами (Афiкс);
Ооз = Вреал : Афiкс (11)
Цей показник показує, скiльки грошових одиниць продукції реалiзовано на одну грошову одиницю основних засобiв /фондовiддачу/.
Оборотнiсть активiв /Оа / обчислюється:
Оа = / Вреал : Азаг / * 100% (12)
Чим вищим є значення цього показника, тим краще використовуються основнi i оборотнi фонди пiдприємства. Сума прибутку і рентабельності виробничої діяльності підприємства залежить від ефективності підприємства.
Ефективнiсть виробництва - це узагальнення i повне від ображення кiнцевих результатiв використання засобiв, предметiв працi i робочої сили на пiдприємствi за певний промiжок часу.
Загальну економiчну ефективнiсть виробництва ще називають загальною продуктивнiстю виробничої системи.
Загальна методологiя визначення економiчної ефективностi полягає у вiдношеннi результату виробництва до затрачених ресурсiв (витрат), тобто одержаного економiчного ефекту до витрат на його досягнення.
Розрiзняють результат самого процесу виробництва, який може виступати у формi чистої продукцiї пiдприємства, прибутку i кiнцевий народногосподарський результат роботи пiдприємства, який, крiм обсягiв виготовленої продукцiї, враховує її споживчу вартiсть, значимiсть для суспiльства.
У фiнансовiй полiтицi пiдприємства важливе мiсце займає розподiл i використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування iнвестицiйних потреб i задоволення економiчних iнтересiв власникiв.
Iз загального прибутку сплачується податок згiдно з умовами, передбаченими законодавством про оподаткування прибутку пiдприємств.
Прибуток, що залишився пiсля оподаткування (чистий прибуток), поступає в повне розпорядження пiдприємства та використовується згiдно з його статутом i рiшеннями власникiв.
Вiдповiдно до принципових напрямкiв використання цей прибуток можна роздiлити на двi частини:
1/ прибуток, який спрямовується за межi пiдприємства у виглядi виплат
власникам корпоративних прав, персоналу пiдприємства за результатами роботи, на соцiальну пiдтримку тощо;
2/ прибуток, що залишається на пiдприємствi i є фiнансовим джерелом
його розвитку.
Останнiй спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондiв. Резервний фонд є фiнансовим компенсатором можливих вiдхилень
вiд нормального обороту коштiв або джерелом, покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов’язковим для господарських, орендних пiдприємств, кооперативiв.
Цю загальну схему розподiлу прибутку можна конкретизувати стосовно пiдприємств iз рiзними органiзацiйно-правовими формами. Це стосується насамперед акцiонерних товариств. Як вiдомо, власники акцiй одержують частину корпоративного прибутку у виглядi дивiдендiв /доходiв iнвесторiв на вкладений капiтал/. Щодо акцiонерного пiдприємства дивiденди можна розглядати як плату за залучений вiд продажу акцiй капiтал.
Розподiл прибутку на виплату дивiдендiв та iнвестування фінансовою проблемою, яка iстотно впливає на фiнансову стабiльнiсть i перспективи розвитку пiдприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату
дивiдендiв i високий рiвень таких, збiльшують попит на акцiї та підвищують їхнiй ринковий курс. Водночас, обмежується власне джерело фiнансування, ускладнюється розв’язання завдань перспективного розвитку пiдприємства.
Зрозумiло,що низький рiвень дивiдендiв призводить до протилежних наслiдкiв. З урахуванням цих обставин акцiонерне товариство мусить вибирати таку дивiдендну полiтику, яка б вiдповiдала конкретним умовам
його дiяльностi.
Основними варiантами дивiдендної полiтики можуть бути:
1/ виплата постiйного рiвня дивiдендiв протягом кiлькох рокiв;
2/ виплата дивiдендiв зi щорiчним певним зростанням;
3/ спрямування на дивiденди встановленої частки чистого прибутку;
4/ виплата дивiдендiв iз залишку прибутку пiсля фiнансування iнвестицiйних потреб;
5/ виплата дивiдендiв не грошима, а додатковим випуском акцiй.
Кожен з цих варiантiв має свої переваги й недолiки i застосовуються, як правило, не постiйно, а в межах перспективного перiоду з урахуванням економiчної кон’юнктури та фiнансового стану пiдприємства.
Розподiляючи прибуток пiдприємства, величину дивiденду у вiдсотках (d ) визначається за формулою:
d = /Пд : Кст / * 100, (13)
де Пд - частина прибутку, що спрямовується на виплату дивiдендiв;
Кст - статутний капiтал ( фонд) пiдприємства.
Абсолютна сума дивiдендiв у розрахунку на одну акцiю (Д/) вiдповiдно
становитиме:
Д = Пд. : Nа, де (14)
Nа- кiльксть акцiй, що формують величину статутного капiталу.
Частина прибутку, що спрямовується на виплату дивiдендiв, визначається вiдповiдно до вибраного варiанта дивiдендної полiтики.
Ефективнiсть виробництва, яка визначає рівень фінансово-економічних результатів і має полiгамнiсть визначення i застосування для аналiтичних оцiнок та управлiнських рiшень. З огляду на це важливим є відокремлювання за окремими ознаками вiдповiдних видiв ефективностi, кожен з яких має певне практичне значення для системи господарювання.
Соцiальна ефективнiсть полягає у скороченнi тривалостi робочого тижня, збiльшеннi кiлькостi нових робочих мiсць i рівнозайнятості людей, полiпшення умов працi та прибутку, стану довкiлля, безпеки життя, тощо. Соцiальнi наслiдки виробництва можуть бути не лише позитивними а й негативними ( безробiття, посилення iнфляцiї ...).
Локальна ( комерцiйна ) ефективність визначає конкретний результат виробничо-господарської та iншої дiяльностi пiдприємства, у наслідок якого воно має певний зиск ( дохiд, прибуток ).
Коли ж виробництво продукцiї на даному пiдприємствi потребує додаткових витрат ресурсiв, але її споживання на iншому пiдприємствi зв’язане з меншими експлуатацiйними витратами або iншими позитивними
наслiдками дiяльностi, то кажуть про народно-господарську ефективнiсть, тобто сукупний ефект у сферах виробництва та споживання вiдповiдних виробiв.
Абсолютна ефективнiсть характеризує загальну або питому ефективність, ефективнiсть дiяльностi пiдприємства за певний промiжок часу.
Порiвняльна ефективнiсть вiдображає наслiдки порiвняння можливих варiантiв господарювання i вибору лiпшого з них; рiвень порівняльної ефективностi вiдображає економiчнi та соцiальнi переваги вибраного варiанта, здійснення господарських рiшень проти iнших можливих варiантiв.
Первинна ефективнiсть - це початковий одноразовий ефект, що його одержано внаслiдок здiйснення виробничо-господарської діяльності пiдприємства, запровадження прибуткових, технiчних, органiзацiйних або економiчних заходiв.
Первинна ефективнiсть майже завжди примножується задяки багатоспрямованому та багаторазовому використанню названих заходiв не лише на даному, а й на iнших пiдприємствах, в iнших сферах дiяльностi. Тодi говорять про так звану мультиплiкацiйну ефективнiсть, яка виявляється здебiльшого в кiлькох специфiчних формах - дифузiйному i резонансному ефектах, а також ефектах “стартового вибуху”, супровiдних можливостях та акселерацiї.
Дифузiйний ефект реалiзується тодi, коли перше господарсько-управлiнське рiшення, нововведення технiчного, органiзацiйного, економічного та соцiального характеру поширюється на iншi галузi, внаслiдок чого вiдбувається його мультиплiкацiя.
Резонансний ефект має мiсце тодi, коли якесь нововведення в новiй галузi активiзує i стимулює розвиток iнших явищ у виробничiй сферi.
Межi мiж окремими формами мультиплiкацiйної ефективностi є досить умовними, рухливими та вiдносними. Дiалектичний взаємозв’язок цих форм полягає в тiм, що всi вони разом формують загальний інтегральний ефект вiд практичної реалiзацiї того чи iншого управлiнського рiшення.
Синергiчна ефективнiсть виражає такий комбiнований вплив сукупностi
тих чи iнших iнновацiй на фiнансово-економiчний стан суб’єкта господарювання, коли загальний ефект перевищує суто арифметичну суму впливу на виробництво кожно iнновацiї зокрема, тобто коли кожна iнновацiя посилює вплив усiх iнших.
Процес вимiрювання очiкуваного чи досягнутого рiвня ефективності дiяльностi пiдприємства методологiчно пов’язаний передусiм iз визначенням належного критерiю i формування вiдповiдної системи показникiв.
Критерiй - це головна вiдмiтна ознака й визначальна мiра вірогідності, пiзнання сутi ефективностi виробництва, вiдповiдно до якого здiйснюється
кiлькiсна оцiнка, рiвна цiй ефективностi. Правильно формувальний критерiй має якнайповнiше характеризувати суть ефективностi, як економічний критерiй i бути єдиним для всiх ланок суспiльного виробництва чи господарської дiяльностi.
Суть проблеми пiдвищення фінансово-економічних результатів виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю ресурсiв - трудових, матерiальних i фінансових - досягти максимально можливого збiльшення виробництва. Виходячи з цього, єдиним мiкроекономiчним критерiєм ефективностi виробництва стає зростання продуктивностi суспiльної працiї. Кiлькiсна визначенiсть i змiст критерiю вiдображається в конкретних показниках ефективностi виробничо-господарської та iншої дiяльностi суб’єктiв господарювання.
Система показникiв ефективностi виробництва, що її побудовано на пiдставi зазначених принципiв має включати кiлька груп:
1/ узагальнюючi показники ефективностi виробництва;
2/ показники ефективностi використання працi;
3/ показники ефективностi використання виробничих фондiв;
4/ показники ефективностi використання фiнансових коштiв.
Кожна з цих груп включає певну кiлькiсть конкретних абсолютних чи вiдносних показникiв, що вказують на ефективнiсть використання окремих видiв ресурсiв.
Для всебiчної оцiнки рiвня i динамiки абсолютної економiї ефективності виробництва, результатiв виробничо-господарської та комерцiйної діяльності пiдприємства поряд iз наведеними основними, варто використовувати також i специфiчнi показники, що вiдбивають ступiнь використання кадрового потенцiалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видiв матерiальних ресурсiв тощо.
Конкретнi види ефективностi можуть відокремлюватися не лише за рiзноманiтнiстю результатiв дiяльностi, а й залежно вiд того, якi ресурси беруться для розрахункiв. Застосовуванi ресурси - це сукупнiсть живої та уречевленої працi, а споживанi - це поточнi витрати на виробництво продукцiї. У зв’язку з цим у практицi господарювання варто відокремлювати ефективнiсть застосовуваних i спожитих ресурсiв, як специфiчнi форми прояву загальної ефективностi виробництва. У даному разi йдеться про ресурснi та витратнi пiдходи до визначення ефективностi iз застосуванням вiдповiдних типiв показникiв. Узагальнюючий показник ефективностi застосовуваних ресурсiв підприємства можна розрахувати, користуючись формулою:
Езр= Vчп (Чп + (Фос + Фоб ) knвп ) (15) , де
Езр - ефективнiсть застосовуваних ресурсiв, тобто рiвень продуктивності суспiльної працi;
Vчп - обсяг чистої продукцiї пiдприємства;
Чп - чисельнiсть працiвникiв пiдприємства;
Фос - середньорiчний обсяг основних фондiв за вiдновною вартiстю;
Фоб - вартiсть оборотних фондiв пiдприємства;
knвп - коефiцiєнт повних витрат працi, що визначається на мiкрорiвнi, як вiдношення чисельностi працiвникiв у сферi матерiального виробництва до обсягу утвореного за розрахунковий рiк нацiонального доходу i застосовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах працi в середньорiчну чисельнiсть працiвникiв.
Узагальнюючим показником ефективностi споживаних ресурсiв може бути показник витрат на одиницю товарної продукцiї, що характеризує рiвень поточних витрат на виробництво i збут виробiв.
До собiвартостi продукцiї споживанi ресурси включають у виглядi оплати працi, амортизацiйних вiдрахувань i матерiальних витрат.
З-помiж узагальнюючих показникiв ефективностi виробництва того чи іншого первинного суб’єкта господарювання, відокремлюють насамперед вiдносний рiвень задоволення потреб ринку. Вiн визначається як вiдношення очiкуваного та фактичного обсягу продажу товарiв суб’єктом господарювання до виявленого попиту споживачiв.
До важливих узагальнюючих показникiв ефективностi виробництва належить також частка приросту продукцiї за рахунок iнтенсифiкацiї виробництва. Це зумовлюється тим, що за ринкових умов господарювання вигiднiшим економічно i соцiально є не екстенсивний, а саме iнтенсивний розвиток виробництва.
Визначення частки приросту продукцiї за рахунок інтенсифікації виробництва здiйснюється за формулою:
Чiнт=100 ( 1 - ДРз / Д Vв ) , (16) де
Чiнт - частка приросту обсягу продукцiї, зумовлена iнтенсифiкацiєю виробництва;
ДРз - прирiст застосування ресурсiв за певний перiод, %;
ДVв - прирiст обсягу виробництва продукцiї за той самий перiод , %.
Народногосподарський ефект використання одиницi продукцiї, як узагальнюючий показник ефективностi того чи iншого виробництва обчислюється як прирiст загального ефекту за вiдрахуванням вартостi придбаної продукцiї виробничо-технiчного призначення.
Неухильне зростання соцiальної ефективностi є кiнцевою метою багатоаспектної дiяльностi пiдприємств. Рiвень економiчної результативностi дiяльностi суб’єктiв господарювання служить матерiально-фiнансовою базою для розв’язання як економічних, так і соцiальних проблем. З урахуванням саме цієї важливої обставини кожному пiдприємству треба постiйно оцiнювати ефективнiсть своєї дiяльностi.
Джерелами пiдвищення ефективностi: зростання продуктивностi праці i зниження зарплатомiсткостi продукцiї, зниження фондомiсткостi та матерiаломiсткостi виробництва, а також рацiональне використання природнiх ресурсiв. Активне використання цих джерел, пiдвищення ефективностi виробництва передбачає здйснення комплексу заходiв, якi за змiстом характеризують основнi напрямки розвитку та вдосконалення виробничо-комерцiйної дiяльностi суб’єктiв господарювання. Визначальними напрямами є:
1/ прискорення науково-технiчного та органiзацiйного прогресу;
2/ пiдвищення якостi та конкурентноспроможностi продукцiї;
3/ усебiчний розвиток та вдосконалення зовнiшньоекономiчної дiяльностi суб’єктiв господарювання.
Напрямки реалiзацiї внутрiшнiх i зовнiшнiх чинникiв пiдвищення фінансово-економічних результатів дiяльностi пiдприємств та органiзацiй не однаковi за мiрою впливу, ступенем використання та контролю. Тому для практики господарювання, для керівників i вiдповiдних спецiалiстiв суб’єктiв пiдприємницької чи iнших видiв дiяльностi важливим є детальне знання масштабiв дiї, форм контролю та використання найбiльш iстотних внутрiшнiх i зовнiшнiх чинникiв ефективностi на рiзних рiвнях управлiння дiяльнiстю трудових колективiв. Той чи iнший суб’ект господарювання може i мусить постiйно контролювати процес використання внутрiшнiх чинникiв через розробку та послiдовну реалiзацiю власної програми пiдвищення ефективностi дiяльностi, а також урахувати вплив на неї зовнiшнiх чинникiв.
У зв’язку з цим виникає необхiднiсть конкретизацiї напрямкiв дії та використання головних внутрiшнiх i зовнiшнiх чинникiв пiдвищення фінансово-економічних результатів дiяльностi суб’єктiв господарювання.
1. Технологiя. Технологiчнi нововведення, особливосучаснi форми автоматизації iнформацiї технологiй справляють найiстотнiший вплив на рiвень i динамiку ефективностi виробництва продукцiї. За принципом ланцюгової реакцiї вони спричиняють суттєвi змiни в технологiчному рiвнi та продуктивностi технологiчного обслуговування, методах i формах органiзацiї трудових процесiв, пiдготовцi та квалiфiкацiї кадрiв тощо.
2. Устаткування належить провiдне мiсце в програмi пiдвищення ефективності передусім виробничої, а також iншої дiяльностi суб’єктiв господарювання.
Продуктивнiсть дiючого устаткування залежить не тiльки вiд його технічного рiвня, а й вiд належної органiзацiї ремонтно-технiчного обслуговування оптимальних строкiв експлуатацiї, змiнностi роботи, завантаження в часi тощо.
3. Матерiали та енергiя позитивно впливають на рiвень ефективностi
дiяльностi, якщо розв’язуються проблеми ресурсозабезпечення , зниження матерiаломiсткостi та енергоємностi продукцiї, рацiоналiзується управлiння запасами матерiальних ресурсiв i джерелами постачання.
4. Вироби. Самi продукти працi,їхня якiстьi зовнiшнiй вигляд також є
важливим чинником ефективностi дiяльностi суб’єктiв господарювання. Рiвень останньої має корелювати з корисною вартiстю, тобто цiною, яку покупець готовий заплатити за вирiб вiдповiдної якостi. Проте для досягнення високої ефективностi господарювання самої тiльки корисностi товару недостатньо. Пропоновані пiдприємством для реалiзацiї продукти працi мають з’явитися на ринку в потрiбному мiсцi, у потрiбний час i за добре обмiркованою цiною. У зв’язку з цим суб’єкт дiяльностi має стежити за тим, щоб не виникло будь-яких органiзацiйних та економiчних перешкод мiж виробництвом продукцiї та окремими стадiями маркетингових дослiджень.
5. Працiвники. Основним джерелом i визначальним чинником зростання ефективностi дiяльностi є працiвники - керiвники, менеджери, спецiалiсти, робiтники. Дiловi якостi працiвникiв, пiдвищення продуктивностi їхньої праці багато в чому зумовлюється дiйовим мотивацiйним механiзмом на пiдприємствi, пiдтриманням сприятливого соцiального мiкроклiмату в трудовому колективi.
6. Органiзацiя i системи. Єднiсть трудового колективу, рацiональне делегування вiдповiдальностi, належнi напрями керування характеризують
добру органiзацiю дiяльностi пiдприємства, що забезпечує необхiдну спеціалізацію та координацiю управлiнських процесiв, а отже вищий рiвень ефективностi будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримування високої ефективнсотi господарювання має бути динамiчню та гнучкою, перiодично реформуватися вiдповiдно до завдань, що постають за змiни ситуації на ринку.
7. Методика роботи. За переважанням трудомiстких процесiв досконаліші методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності дiяльностi пiдприємства. Постiйне вдосконалення методiв працi, передбачає систематичний аналiз стану робочих мiсць та їхню атетсацiю, підвищення квалiфiкацiї кадрiв, узагальнення та використання нагромадженого на iнших пiдприємствах позитивного досвiду.
8. Стиль управлiння, що поєднує професiйну компетентнiсть, діловитість i високу етику взаємовiдносин мiж людьми, практично впливає на всi напрямки дiяльностi пiдприємства. Вiд нього залежить, у якiй мiрi враховуватимуться зовнiшнi чинники зростання ефективностi дiяльностi на пiдприємствi. Вiдтак належний стиль управлiння як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником пiдвищення ефективностi дiяльностi будь якого пiдприємства, кожної пiдприємницької структури.
9. Державна економiчна i соцiальна полiтика iстотно впливає на ефективнiсть суспiльного виробництва. Основнимиїї елементами є:
а/ практична дiяльнiсть владних структур;
б/ рiзноманiтнi види законодавства;
в/ фiнансовi iнструменти;
г/ економiчнi правила та нормативи;
д/ ринкова виробнича i соцiальна iнфраструктури;
е/ макроекономiчнi структурнi змiни;
є/ програми приватизацiї державних пiдприємств;
ж/комерцiалiзацiя органiзцiйних структур невиробничої сфери.
10 . Iнституцiональнi механiзми. Для безперервного пiдвищення
ефективностi дiяльностi всiх суб"єктiв господарювання держава має створити вiдповiднi передумови, що забезпечуватимуть постiйне функцiонування на нацiональному, регiональному чи галузевому рiвнях спецiальних iнституцiональних механiзмiв - органiзацiй. Їхню дiяльнiсть треба зосередити на:
1/ розв’язаннi ключових проблем пiдвищення ефективностi рiзних виробничо-господарських систем та економiки країни в цiлому;
2/ практичнiй реалiзацiї стратегiї i тактики розвитку нацiональної економіки на всiх рiвнях управлiння. Нинi у свiтi функцiонує понад 150 мiжнародних нацiональних i регiональних центрiв з продуктивностi та управлiння.
11. Iнфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективностi дiяльностi підприємств є достатнiй рiвень розвитку мережi рiзноманiтних iнституцiй ринкової або виробничо-господарської iнфраструктури. Нинi всi пiдприємницькi структури користуються послугами iнновацiйних фондiв i комерцiйних банкiв, бiрж та iнших iнститутiв ринкової iнфраструктури.
Безпосереднiй вплив на на результативнiсть дiяльностi пiдприємств справляє належний розвиток виробничої iнфраструктури. Вирiшальне значення для ефективного розвитку всіх структурних елементiв економiки має наявнiсть широкої мережi установ соцiальної iнфраструктури.
12. Структурнi змiни в суспiльствi також впливають на показники ефективностi на рiзних рiвнях господарювання.
Найважливiшими є структурнi змiни економiчного i соцiального характеру. Головнi з них вiдбуваються в таких сферах:
а/ технологiях, науковi дослiдження та розробки, супроводжуванi революцiйними проривами в багатьох галузях знань;
б/ склад та технiчний рiвень основних фондiв;
в/ масштаби виробицтва та дiяльностi;
г/ моделi зайнятостi населення в рiзних виробничих i невиробничих галузях;
д/ склад персоналу за ознаками статi, освiченостi, квалiфiкацiї тощо.
Лише вмiле використання всiєї системи перелiчених чинникiв може забезпечити достатнi темпи зростаня ефективностi виробництва. При цьому обов’язковiсть урахування зовнiшнiх чинникiв не є такою жорсткою, як чинникiв внутрiшнiх.
За умов переходу економiки України до ринкових вiдносин, суттєвого розширення прав пiдприємств у галузi фiнансово-економiчної дiяльностi значно зростає роль своєчасного та якiсного аналiзу фiнансового стану пiдприємств, оцiнки iхньої ліквідності платоспроможностi i фiнансової стiйкостi та пошуку шляхiв пiдвищення та
змiцнення фiнансової стабiльностi.
Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцiнка фiнансового стану пiдприємств за виникнення рiзноманiтних форм власностi, оскiльки кожний власник не повинен нехтувати потенцiйними можливостями збiльшення прибутку фiрми, якi можна виявити тiльки на пiдставi своєчасного i об’єктивного аналiзу фiнансового стану пiдприємств.
Систематичний аналiз фiнансового стану пiдприємства, його платоспроможності, лiквiдностi та фiнансової стiйкостi необхiдний ще й тому, що дохiднiсь будь-якого пiдприємства, розмiр його прибутку багато в чому залежать вiд його платоспроможностi. Ураховують фiнансовий стан пiдприємства i банки, розглядаючи режим його кредитування та диференцiацiю вiдсоткових ставок.
Фiнансовий стан пiдприємства залежить вiд результатiв його виробничої, комерцiйної та фiнансово-господарської дiяльностi. Тому на нього впливають усi цi види дiяльностi пiдприємства. Передусiм на фiнансовому станi підприємства позитивно позначаються безперебiйний випуск i реалiзацiя високоякiсної продукцiї.
Як правило, що вищi показники обсягу виробництва i реалiзацiї продукцiї, робiт, послуг i нижча їх собiвартiсть, то вища прибутковiсть пiдприємства, що позитивно впливає на його фiнансовий стан.
Неритмiчнiсть виробничих процесiв, погiршення якостi продукцiї, труднощi з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштiв на рахунки пiдприємства, в результатi чого погiршується його платоспроможнiсть.
Iснує i зворотнiй зв’язок, оскiльки брак коштiв може призвести до перебоїв у забезпеченнi матерiальними ресурсами, а отже у виробничому процесi.
Метою оцiнки фiнансового стану пiдприємства є пошук резервiв пiдвищення рентабельності виробництва i змiцнення комерцiйного розрахунку як основи стабільної роботи пiдприємства i виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та iншими установами.
Неефективнiсть використання фiнансових ресурсiв призводить до низької платоспроможностi пiдприємства i як наслiдок, до можливих перебоїв у постачання, виробництвi i реалiзацiї продукції до невиконання плану продукцiї, зниження рентабельностi пiдприємства, до загрози економічних санкцiй.
Стiйка дiяльнiсть пiдприємства залежить як вiд внутрiшнiх можливостей ефективно використовувати всi наявнi в його розпорядження ресурси, так i від зовнiшнiх умов, до яких належать податкова та кредитна полiтика держави, ринкова кон’юнктура.
Ефективнiсть дiяльностi пiдприємства багато в чому залежатиме вiд того, наскiльки швидко i правильно воно орiєнтуватиметься у ринкових вiдносинах, наскiльки точно i безпомилково вибиратиме собi дiлових партнерiв. Аналiз фiнансового стану набуває при цьому особливої важливостi i необхiдностi. Умовою життєдiяльностi пiдприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є стабiльнiсть. На неї впливають рiзнi причини - як внутрiшнi, так зовнiшнi: виробництво дешевої продукцiї та надання послуг, якi мають попит, мiцне становище підприємства на ринку; високий рiвень матерiально-технiчної оснащеностi виробництва i застосування передових технологiй; налагодженiсть економiчних зв’язкiв iз партнерами; ритмiчнiсть кругообiгу засобiв; ефективнiсть господарських i фiнансових операцiй; незначний ступiнь ризику в процесi здiйснення виробничої i фiнансової дiяльностi тощо.
Таке розмаїття причин, зумовлює рiзнi аспекти стiйкостi пiдприємства, зокрема загальний, цiновий, фiнансовий.
Внутрiшня стiйкiсть пiдприємства вiдображає такий стан його трудового потенцiалу, матерiально-речової i вартiсної (грошової) структур виробництва i таку його динамiку, при якiй забезпечуються стабiльно високi натурально-речовi i фiнансовi результати функцiонування пiдприємства.
Загальна стiйкiсть пiдприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалiзацiї ( своєчасної оплати за поставлену продукцiю, наданi послуги, виконанi роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працiвниками тощо. Водночас для розвитку пiдприємства, необхiдно щоб після здiйснення всiх розрахункiв i всiх зобов’язань у нього залишився такий розмiр прибутку, який дав би змогу розвивати виробництво, виводити його на конкурентноздатний рiвень, здiйснювати соцiально-культурнi програми для своїх працiвникiв, забезпечувати посилення стимулiв для їхньої високоефективної працi.
Загальна стiйкiсть пiдприємства передбачає насамперед рух його грошових потокiв, який забезпечує постiйне перевищення доходiв над витратами.
Саме така ситуацiя виражає змiст фiнансової стiйкостi пiдприємства.
Фiнансова стiйкiсть вiдображає такий стан його фiнансових ресурсiв i такий ступінь їхнього використання, при якому пiдприємство вiльно маневруючи грошовими засобами здатне забезпечити безперебiйний процес виробництва i реалiзацiї продукцiї, а також затрати на його розширення й оновлення.
Фiнансовi ресурси можуть бути в необхiдному обсязi сформованi тiльки за умови ефективної роботи пiдприємства, яка зможе забезпечити одержання прибутку.
За рахунок прибутку в ринковiй економiцi пiдприємство створює фiнансову базу як для самофiнансування поточної дiяльностi, так i для здiйснення розширеного вiдтворення. Використовуючи прибуток, пiдприємство може не лише погасити свої зобов’язання перед бюджетом, банками та iншими пiдприємствами i органiзацiями, а й iнвестувати засоби в нове будiвництво, реконструкцiю чи модернізацію наявного устаткування або замiну його прогресивнiшим. При цьому для досягнення
i пiдтримання фiнансової стiйкостi важлиий не тiльки абсолютний обсяг прибутку, а й його рiвень щодо вкладеного капiталу пiдприємства або затрат, тобто рентабельнiсть.
Величина i динамiка рентабельностi характеризує ступiнь дiлової активності пiдприємства та його фiнансове благополуччя.
У пiдприємства, що має низький рiвень фiнансової стiйкостi, спостерiгається спад дiлової активностi, рентабельностi i вiддачi наявних активiв. Збитковiсть фінансово-господарської дiяльностi свiдчить про те, що будь-яке збиткове пiдприємство перебуває перед загрозою банкрутства.
Однак це не означає, що будь-яке збиткове пiдприємство негайно збанкрутує. Збитковiсть може бути тимчасовою i не виключено, що керiвництво i менеджери пiдприємства знайдуть ефективнi рiшення i виведуть пiдприємство з фiнансової кризи.
Для функцiонування i розвитку в умовах внутрiшнього i зовнiшнього
середовища, якi iстотно змiнюються, пiдприємство повинно володiти гнучкою структурою фiнансових ресурсiв i при необхiдностi мати можливiсть залучати позичковi кошти, тобто бути кредитоспроможними.
Кредитоспроможним є пiдприємство, що має передумови для одержання кредитних ресурсiв i здатне своєчасно повернути одержану позику з виплатою належних вiдсоткiв за рахунок прибутку та iнших фiнансових ресурсiв.
Збiльшення обсягу прибутку i позитивна динамiка рентабельності сприятливо впливають на фiнансовий стан пiдприємства, пiдвищують його фiнансову стiйкiсть i кредитоспроможнiсть.
Результатом екномiчного процесу є певний дохід: валовий, чистий, кiнцевий тощо.
За новими стандартами iз дiяльнстю пiдприємства як сукупнiстю звичайної (операційної, фiнансової, iнвестицiйної) i надзвичайної дiяльностi з точки зору формування й розподiлу доходiв можна розрізняти певнi складовi економiчнi процеси:
1/ формування чистого доходу вiд основної дiяльностi;
2/ формування валового прибутку (збитку ) вiд основної дiяльностi;
3/ формування прибутку ( збитку ) вiд операцiйної дiяльностi;
4/ формування прибутку ( збитку ) вiд звичайної дiяльностi до оподаткування ;
5/ формування прибутку ( збитку ) вiд звичайної діяльності (після оподаткування);
6/ формування чистого прибутку ( збитку ) вiд дiяльностi пiдприємства;
7/ формування чистої продукцiї основної дiяльностi;
8/ розподiл валового прибутку вiд основної дiяльностi;
9/ розподiл чистої продукцiї основної дiяльностi;
10/ розподiл чистого прибутку вiд основної дiяльностi;
11/ розподiл чистого прибутку вiд дiяльностi пiдприємства;
12/ спрямування нерозподiленого чистого прибутку вiд дiяльностi пiдприємства;
13/ спрямування нерозподiленого чистого прибутку вiд дiяльностi пiдприємства.
Кожному з цих процесiв вiдповiдають певнi валова продукцiя, матерiальнi затрати чиста продукцiя, кiнцева продукцiя.
Уточнення та обгрунтування основних понять пов’язаних iз вивченням кінцевих результатiв будь-якого iз зазначених процесiв, як економiчного процесу, визначається за схемою:
валовий продукт > кiнцевий продукт > продуктивність > ефективнiсть > результативнiсть економiчного процесу. (17)
Функцiонування підприємства супроводжується безперервним кругооборотом коштiв, який здiйснюється у виглядi витрат ресурсiв i одержання доходiв, їхнього розподiлу i використання.
При цьому визначаються джерела коштiв, напрямки та форми фiнансування, оптимiзується структура капiталу, проводяться розрахунки з постачальниками матерiально-технiчних ресурсiв, покупцями продукцiї, державними органами / сплата податкiв /, персоналом пiдприємства тощо. Усi цi грошовi вiдносини становлять змiст фiнансової дiяльностi.
Основнi завдання фiнансової дiяльностi такi: вибiр оптимальних форм фiнансування, напрямки використання фiнансових ресурсiв з метою забезпечення стабiльно високої прибутковостi.
Вiдповiдно до джерел коштiв фiнансування подiляється на внутрішнє i зовнiшнє. Внутрiшнє фiнансування здiйснюється за рахунок коштiв одержаних вiд дiяльностi самого пiдприємства: прибуток, амортизацiйнi вiдрахування, виручка вiд продажу чи здавання в оренду майна. Зовнiшнє фiнансування використовує кошти, не пов’язанi з дiяльнiстю пiдпримєства: внески власникiв у статутний капiтал / безпосередньо чи у формi купiвлi акцiй/, кредит, зобов’язання боржникiв, державнi субсидiї тощо.
Розрiзняють також фiнансування за рахунок власних i залучених коштiв. До залучених коштiв належать тi, якi треба повернути, тобто кредит або iншi боргові зобов’язання. Решта коштiв виступає як власний капiтал. При цьому кожна фiрма, що намагається ефективно господарювати, об’єктивно повинна забезпечувати оптимальне / економiчно доцільне / спiввiдношення власного і залученого капiталу.
Важливою формою фiнансування є кредит - платне надання грошей або iнших цiнностей у борг на певний час. Залучення кредитних коштiв розширює фiнансовi можливостi пiдприємтва, але одночасно створює ризик, пов’язаний iз необхiднiстю повернення боргiв у майбутньому i сплати вiдсоткiв за користування позиченими коштами. Вiдтак нинi широко застосовуються кредити в негрошових формах: товарний кредит, оренда та його рiзновид - лiзинг.
Товарний кредит - це короткостроковий кредит, який одне пiдприємство надає iншому в товарнiй формi через вiдстрочку платежу за поставлену продукцiю. За товарний кредит боржник може оформляти свої зобов’язання у виглядi векселя - документа, який дає право його власнику на зазначену у векселi суму в установлений термiн. Товарний кредит застосовується переважно як засiб розширення сфери ринку та збiльшення обсягу продажу продукцiї.
Оптимальною формою довгострокового кредиту є оренда - договiрне строкове платне володiння i користування майном. Орендодавець надає в розпорядження орендаря певне майно на обумовлений термiн за прийнятну для обох сторiн орендну плату.
Поширеним у свiтовiй практицi є лiзинг, коли орендодавець - лiзингова компанiя / лiзингодавець / купує об’єкти оренди / передусiм устаткування / у пiдприємств-виробникiв i передає їх у оренду на певних умовах. По закiнченнi термiну оренди її об’єкти / залежно вiд умов договору / або повертаються лiзингодвцю або орендуються на новий термiн чи викупаються орендарем.
Техніко-економічна характеристика
“ВАТ Коломийська друкарня ім. Шухевича”
Вiдповiдно до наказу регiонального вiддiлення Фонду державного майна України по Iвано-Франкiвськiй областi вiд 28.04.1995 року вiдбулося перетворення державного пiдприємства "Коломийська друкарня iм. Шухевича" у вiдкрите акцiонерне товариство.
Управлiння друкарнею здiйснюється адмiнiстрацiєю на чолi з головою правлiння. Керiвництво виробничо-господарською дiяльнiстю проводиться вiддiлами технiчного та експлуатацiйного забезпечення i адмiнiстративно-господарською групою.
Фiнансова звiтнiсть пiдприємства була пiдготовлена шляхом трансформацiї бухгалтерських звiтiв, що складенi за 2000 рiк вiдповiдно до Наказу Міністерства фiнансiв України щодо складу та порядку заповнення рiчного звiту підприємства з дотриманням схвалених ДКЦПФР Методичних рекомендацiй з трансформацiї бухгалтерської звiтностi ВАТ та пiдприємств-емiтентiв облiгацiй у фінансову звiтнiсть. Бухгалтерський облiк органiзований i ведеться журнально-ордернiй формi вiдповiдно до Положення про органiзацiю бухгалтерського облiку i звiтностi в Українi, затвердженого Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України від 03.04.1994р. № 250 з наступними змiнами i доповненнями.
Господарськi операцiї вiдображенi в облiку методом суцiльного i безперервного документування. Основнi засоби вiдображення облiку за фактичними витратами на їх придбання, доставку встановлення, спорудження або виготовлення.
Нарахування амортизацiї основних засобiв проводиться у вiдповiдностi з податковим законодавством України.
З 01.07.1997р. амортизацiя нараховувалась методом зменшенням залишку, шляхом використання встановлених норм до залишкової вартостi основних засобiв на початок звiтного перiоду.
Запаси включають сировину та матерiали, паливо, запаснi частини, готову продукцiю, малоцiннi та швидкозношуючi продукти на складi. Запаси облiкуються за собiвартiстю, яка включає витрати на придбання, доставку.
Грошовi кошти друкарнi включають суму грошей в касi та розрахункового рахунку в банку. Дебiторська заборгованiсть вiдображається за реальною вартiстю, тобто завирахуванням оцiнених сумнiвних боргiв.
Виробнича структура пiдприємства органiзована за безцеховим принципом (схема № 1).
Виробнича частина дiлиться на такi пiдроздiли:
- дiльниця пiдготовки до друку;
- дiльниця друку;
- полiтурна дiльниця.
Формування прибутку.
Валовий результат вiд господарської дiяльностi визначається як рiзниця мiж вартiстю реалiзованої продукцiї та їїсобiвартiстю.До валового прибутку вiд реалізації додається прибуток позареалiзацiйних операцiй та результат вiд iнших операцiй (реалізація матерiалiв, реалiзацiя основних засобiв) i вiднiмається сума адмiнiстративних витрат та збутових.
Сума всього вищеперелiченого складає прибуток підприємства вiд звичайної дiяльностi до оподаткування.
Пiсля сплати податку з прибутку в бюджет ( 30 % залишається чистий прибуток пiдприємства, який розпредiляється наступним чином:
1.Фонд соцiального захисту.
2.Фонд розвитку виробництва.
3. Iншi напрями.
Взаємовідносини з бюджетом
Податки, якi зобов’язанi сплачувати до бюджету, визначенi законом України "Про систему оподаткування" вiд 25 червня 1991 року №1251-XIІ та законом України "Про порядок встановлення ставок податкiв i зборiв (обов’язкових платежiв iнших елементiв податкових баз, а також пiльг з оподаткуванням)" вiд 14 жовтня 1998р № 171-XIV.
Згiдно з вимогами вищеприведених законiв сплачує наступнi податки:
1. Податок (тариф) на землю визначається мiською адмiнiстрацiєю. Податок нараховується один раз на рiк. Сплачується щомiсячно 1/12 частина вiд загальної суми рiчного податку до 15 числа наступного мiсяця.
2. Податок з власникiв транспортних засобiв (сума податку визначається, як добуток об’єму двигуна в кiнських силах на вартiсть 1 екю станом на останнiй мiсяць першого кварталу).
3. Податок на використання водних ресурсiв. Податок нараховується i сплачується щоквартально до 15 числа наступного мiсяця.
4. Податок на додану вартiсть (ставка податку 20%). Податок нараховується кожен мiсяць i сплачується до 19 числа наступного мiсяця. Базою оподаткування є подiя, що сталася ранiше: вiдвантаження продукцiї або попередня оплата ( це є податкове зобов’язання). ПДВ, сплачене при розрахунках з постачальниками називається податковим кредитом i вiднiмається вiд податкого зобов’язання. Рiзниця являє собою обов’язок, який друкарня повинна сплатити до бюджету.
5. Податок з прибутку пiдприємства сплачується вiдповiдно до закону України "Про оподаткування прибутку пiдприємств", який дiє з 1 липня 1997 року.
Податок, що підлягає сплатi до бюджету визначається як добуток балансового прибутку на ставку податку - 30%. За кожен квартал в податкову адміністрацію подаються декларацiї про прибуток пiдприємства. Податок повинен бути сплачений до 25 числа наступного мiсяця.
6. Вiдрахування в пенсiйний фонд (сплачується 32 % вiд нарахованої заробiтної плати).
7. Вiдрахування в фонд зайнятостi (сплачується 1,5 % вiд нарахованої заробiтної плати).
8. Вiдрахування у фонд соцiального страхування ( сплачується 4% від нарахованої заробiтної плати).
9. Прибутковий податок з доходiв громадян визначається згiдно розробленої шкали податку. Сума податку залежить вiд розмiру заробiтної плати фiзичної особи.
10. Гербовий збiр сплачується шляхом придбання в установах ощадного банку марок гербового збору.
11. Вiдрахування в iнновацiйний фонд. Справляється вiд суми реалізованої продукцiї в розмiрi 1%. Нараховується i сплачується кожен мiсяць. Термiн сплати до бюджету не пiзнiше 15 числа наступного мiсяця.
12. Податок з прибутку отриманого в результатi понижуючого коефiцiєнту на амортизацiю (вiд 0,7 до 0,6). Ставка 30 % вiд рiзницi. Податок оплачується щоквартально. Декларацiї по ПДВ подаються щомiсячно в державну податкову адмiнiстрацiю, декларацiя про прибуток пiдприємства i всi iншi подаються у складi квартального звiту один раз у три мiсяцi. За результатами року подається в державну податкову адміністрацію рiчний звiт пiдприємства. ДПА надає пiдприємству допомогу у виглядi консультацій та семiнарiв, якi проводять робiтники податкової адмiнiстрацiї.
Взаємовідносини з банком
З другої половини 1998 року пiдприємствам дозволено мати бiльше нiж один рахунок у банку, або у кiлькох банках. Банки за дорученнями проводять розрахунки з бюджетом та постачальниками в термiни подання платiжних документiв. На залишки коштiв на розрахунковому рахунку нараховуються вiдсотки. За надання послуг банк бере плату за послуги (наприклад : за видачу готiвки 1% вiд суми, що отримується).
Валютного рахунку підприємство не має.
ВАТ " Коломийська друкарня iм. Р.Шухевича" здiйснює такi основнi види дiяльностi:
- випуск газет, книжково-журнальної, етикетної, платкатної i буклетної продукцiї;
- додрукарська пiдготовка видань у виглядi фотовиводу.
Збут продукцiї здійснюється переважно на територiї захiдних областей України, зокрема, в таких областях: Iвано-Франкiвська, Чернiвецька, Хмельницька та Тернопiльська.
ВАТ "Коломийська друкарня iм. Шухевича" рекламу як таку не використовує, оскiльки їхня полiграфiчна продукцiя i є своєрiдною рекламою. На будь-якiй полiграфiчнiй продукцiї пiдприємства знаходяться реквiзитиорганiзацiї, де ця продукція надрукована. Таким чином потенцiйний клiєнт друкарнi оцiнивши якiсть продукції може зв’язатися з керiвництвом пiдприємства для з’ясування цiни послуг та термiнiв виконання замовлення.
Основними проблемами ВАТ "Коломийська друкарня iм. Шухевича" є несвоєчаснiсть розрахункiв за отриману продукцiю, недосконалiсть законодавства, високий податковий тиск.
ВАТ "Коломийська друкарня iм. Шухевича" оснащена устаткуванням для формування друкарських процесiв та деяким обробним устаткуванням.
Для виготовлення продукцiї застосовується тiльки технологiя офсетного друку.
Пiсля вибору зовнiшнього вигляду продукцiї, набору тексту та виведення на монiтор комп’ютера, зображення переноситься на прозору плiвку, з якої згодом копiюється на алюмiнiєву формну пластину.
Формну пластину вiдправляють в цех, де i безпосередньо здiйснюється процес друкування продукцiї iз застосуванням рiзних друкарських машин.
Пiсля перенесення зображення з алюмiнiєвої формної пластини на папiр продукція передається у полiтурний цех, де здiйснюється подальша обробка вiдповiдно до виду продукцiї.
Друкарськi процеси здiйснюються для оригiналiв, що потребують складання, iз застосуванням комп’ютерних комплексiв на базi персональних комп’ютерiв PС/АТ ОХ та Pentium - 133. Встановленi i використовуються сканери для сканування зображень, в т.ч. кольорових.
Кольороподiл у друкарнi не проводиться, однак є устаткування для фотовиводу кольороподiльних фотоформ, яке використовується при виготовленнi замовлень кольорової газетної та iншої друкованої продукцiї.
Друкування кольорової малоформатної продукцiї здiйснюється на двох офсетних аркушевих машинах "Dоminant-7" i "Dominant-725". В основному це обкладинки, календарi, буклети банкової продукцiї. Друкування з одночасним фальцюванням книжкової продукцiї проводиться на рулоннiй машинi Ро-62.
Друкування газетної продукцiї здiйснюється на Ро-66 та на Ро-62.
Бланкова продукцiя друкується на аркушевiй машинi "Dominant-715"
Книжкова продукцiя мало об’ємна, полiтурнi процеси вiдсутнi. Брошурування i криття м’якою обкладинкою проходить на лiнiї клейового скрiплення "Rotor-Binder".
Устаткування для обробних процесiв представлене ниткошвейними, дротошвейними машинами, агрегатом для клейового безшвейного скрiплення бланкiв. Встановлений також позолотний прес ПЗ-1.
Обрiзка книжкових блокiв з 3-х сторiн проводиться на 1-ножовiй рiзальнiй машинi. Пакування здiйснюється вручну.
Устаткування в друкарнi встановлене i функцiонує у 1994-2001 роках, оскiльки Коломийська мiська друкарня утворилась у 1994 роцi, i великим рiвнем зношеності устаткування не характеризується.
Виробничо-господарська дiяльнiсть друкарнi у 2000-2001 роках представлена показниками таблицi.

Таблиця.
Основнi технiко-економiчнi показники
ВАТ "Коломийська друкарня iм. Шухевича" за 2000-2001 роки.
Показники | Облікова одиниця | Фактично | 2001р.у% до 2000 р.
2000 рік | 2001 рік
1. | 2. | 3. | 4. | 5.
1.Продукція
1.1.Товарна продукція в діючих цінах без ПДВ | Тис.грн. | 999,5 | 1268,9 | 126,9
1.2. Вироблено продукції за видами: - газетна-
бланкова-
книжкова-
кольорова-
інша друкована |
Тис.грн.А2-4пол. т.арк.А1Т.2стор,
арк. А 1 Тис.арк.
А1 Тис.арк. А 1 |
1541,4
89,25
471,2
342,0
158,0 |
2600,1
460,4
564,7
412,7
147,2 |
168,70
510,0
119,8
120,7
93,2
2. Праця
2.1.Чисельність ПВП в еквіваленті повної зайнятості | Чол. | 47 | 44 | 93,6
2.2. Фонд оплати праці, всього ПВП | Тис.грн | 211,8 | 258,2 | 121,9
2.3. Середньорічна продуктивність праці 1-го працюючого | Тис.грн. | 21,26 | 28,84 | 135,6
2.4. Середньорічна заробітна плата 1-го працюючого | Тис.грн.. | 4,5 | 5,87 | 130,0
3. Виробничі фонди
3.1. Середньорічна вартість ОВФ | Тис.грн. | 1010,0 | 1143,0 | 113,2
3.2. Фондовіддача | Грн. | 0,99 | 1,11 | 112,1
3.3. Фондоємність | Грн. | 1,01 | 0,9 | 89,2
4. Фінансові результати
4.1. Обсяг реалізації (без ПДВ) | Тис.грн.. | 1069,5 | 1289,8 | 120,6
4.2.Повна собівартість
реалізованоїпродукції | Тис.грн.. | 1024,2 | 1246,10 | 121,7
4.3. Прибуток (від
звичайної діяльності) | Тис.грн. | 45,3 | 43,7 | 96,5
4.4. Витрати на 1 грн.
реалізованої продукції | Грн. | 0,958 | 0,966 | 100,8
4.5. Рентабельність
основних виробничих фондів | % | 4,5 | 3,8 | - 0,7
Зведенi технiко-економiчнi показники ВАТ "Коломийська друкарня iм. Шухевича" за 2000-2001 роки, наведенi в таблицi, показують, що вiдбувся значний рiст випуску товарної продукцiї, який складає 26,9 %. Збiльшення випуску має мiсце по всiх видах продукцiї як в грошовому, так i в натуральному виразi. Виробництво газет зросло на 68,7%,кольорової продукції - на 20,7%, книжкової - на 19,8 %. Найвищий рiст спостерiгається по бланковiй продукції - у 5,1 рази.
Чисельнiсть промислово-виробничого персоналу зменшилась на 4 чол. i складає 44 чол. Середньорiчна продуктивнiсть 1-го працюючого збiльшилась на 35,6 % i становить 28,84 тис. грн. Середньорiчна заробiтна плата збiльшилась на 30,6 % i становить 5,87 тис. грн., що вiдповiдає середньомiсячнiй платi на рiвнi 490 грн.
Покращилось використання основних виробничих фондiв. Фондовiддача зросла на12,1 % i становить 1,11 грн. на 1 грн. ОВФ.
Зменшились фiнансовi результати роботи пiдприємства. При збiльшеннi обсягу реалiзацiї на 20,6 % валовi витрати збiльшились на 32,4 %, що привело до зменшення валового прибутку, а також прибутку операцiйного та чистого.
Зросли витрати на 1 грн. реалiзованої продукцiї. За валовими витратами (без урахування адмiнiстративних i збутових витрат) вони складають 69,74 коп. проти 63,66 коп.у 2000 роцi.
Витрати на 1 грн. реалiзованої продукцiї за повною собiвартiстю у 2001 роцi 1246,1 / 1289,8 = 0,965грн, у 2000роцi 1024,2 / 1069,5 = 0,958 грн. Зменшилась рентабельнiсть основних виробничих фондiв i за операцiйним результатом вона складає 3,8 % проти 4,5 % у 2000 роцi.
2. Аналіз собівартості продукції
Аналіз собівартості продукції з метою пошуку резервів економії усіх витрат на виробництво і реалізацію продукції являє собою один з обов’язкових напрямків фінансово-економічного аналізу діяльності підприємтсв.
Аналіз собівартості виконується на основі таких форм статистичної звітності : “Звіт про витрати виробництва, робіт, послуг”, “Звіт про фінансові результати”, “Рентабельність окремих видів продукції”.
Для проведення поглибленого внутрішнього аналізу використову.ться планові і нормативні документи, калькуляції окремих видів продукції, матеріали синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку.
На першому етапі аналізу собівартості продукції необхідно дати загальну оцінку роботи підприємства щодо зниження витрат на виробництво і реалізауію продукції за аналізований період. Така найбільше відображається через систему показників, серед яких першочергове значення має показник витрат підприємства на одну гривню виробленої товарної продукції.
Таблиця
Динаміка витрат на 1 грн., товарної продукції за 2000 – 2001 роки
Показники | 2000 рік | 2001 рік | Абс. Відхилення,%
Вартість виробленої продукції | 999,5 | 1268,9 | +269,4
Повна собіварстість виробленої продукції | 940,5 | 1229,5 | +289,0
Витрати на 1 грн., виробленої продукції, коп. | 94,10 | 96,89 | +23,79
Дані, що наведені у таблиці свідчать про те, що Коломийська друкарня ім.Шухевича у звітному 2001 році має значно нижчий показник витрат на
1 грн., виготовленої продукції – 96,89 коп., ніж у базовому (2000 )році – 94,10 , витрати на 1 грн., збільшилися на 2,79 коп. Ця обставина орієнтуе керівництво друкарні на розв’язання аналітичних задач, які пов’язані з розкриттям причин становища, що склалося, з пошуком резервів зменшення витрат на вирбництво і оптимізацію асортименту продукції . Витрати підприємства від збільшення у 2001 році витрат на 1 грн., виробленої продукції проти 2000 року становили:
(96,89-94,10) * 999,5 : 100 = 27,89 тис.грн
і відповідно на цю суму скоротився прибуток підприємтсва.
Для вивчення змін у структурі витрат на виробництво проводиться аналіз собівартості за елементами витрат.
Таблиця
Аналіз витрат на виробництво (тис.грн.)
Показники | 2000 рік | 2001 рік | В % до 2000 року | Відхилення від 2000 року
абсолютне | В % до рядка | В % до повної собівартості
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7
1. Матеріальні витрати (за вирахуванням вартості відходів , що повертаються) |
589,9 |
825,6 |
139,9 |
235,7 |
39,9 |
62,7
2. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів | 35,9 | 45,9 | 127,8 | 10,0 | 27,9 | 3,8
3. Витрати на оплату праці | 201,8 | 248,3 | 123,04 | 46,5 | 23,04 | 21,05
4. Відрахування на соціальні заходи | 73,4 | 92,6 | 126,2 | 19,2 | 26,2 | 7,8
5. Інші витрати | 39,6 | 18,8 | 47,5 | -20,8 | -52,5 | -4,2
6. Всього
витрат (собівартість продукції) |
940,6 |
1231,2 |
131,0 |
2903,6 |
30,9 |
100
7. Товарна продукція в оптових цінах | 999,5 | 1268,9 | 127,0 | 269,4 | 26,9
8. Витрати на 1 грн., товарної продукції | 94,10 | 96,89 | 102,96 | 2,79 | 2,96
Аналіз витрат на виробництво свідчить про те, що витрати на виробництво у порівнанні з 2000 роком збільшились на 290,6 тис.грн., або у 1,3 рази . Не всі види витрат в однаковій мірі вплинули на абсолютне відхилення від минулого року .
При збільшенні випуску товарної продукції в оптових цінах у 1,27 рази, таке збільшення собівартості зумовило збільшення витрат на 2,79 коп., або на 2,96 % . Збільшення собівартості в більшій мірі залежить від збільшення витрат на матеріали , які порівняно з 2000 роком зросли у 1,4 рази, що призвело до збільшення собівартості у 1,31 рази або 290,6 тис.грн.
Категория: Мікроекономіка | Добавил: Aspirant (06.02.2014)
Просмотров: 2277 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: