Реферат на тему: Вплив фактору часу на діяльність підприємства - Мікроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Вплив фактору часу на діяльність підприємства Праця - це процес, що відбувається в часі і просторі. Його хара-ктеризує насамперед рух. Витрата людської енергії (а отже, часу) у процесі праці матеріалізується (упредметнюється) в продук-тах праці. Упредметнена праця набуває форми спожитої вартос-ті тільки в безперервному русі від виробництва до індивідуаль-ного або виробничого споживання. Значна частина суспільної праці (а отже, витраченого суспільством сукупного робочого часу), яка упредметнена в засобах і виробничих умовах, становить ма-теріальну основу виробництва. Важко не погодитися з Ф. Енгельсом, який писав: «...Рух є спосіб існування матерії». Розрізняють такі види руху: механічний (визначається дією фізичних зако-нів, зокрема, закону всесвітнього тяжіння), молекулярний (пе-реміщення молекул), хімічний (швидкість різних хімічних ре-акцій), біологічний (ритми життєдіяльності живих істот), соці-альний (історичний розвиток). Свої особливості має й економіч-ний рух. Формою і мірою всіх видів руху є час. Час - загальна форма буття матерії, що виражає тривалість її існування і послідовність зміни станів усіх матеріальних систем і процесів у світі. Основними властивостями часу є однорідність, одно спрямованість, одновимірність, упорядкованість, безперервність і необо-ротність. Завдяки своїм властивостям, час характеризує не тільки кількісні, але і якісні зміни в стані різних видів матерії. Не є винятком економічні процеси. Саме час надає можливість вимі-ряти будь-які форми руху і різнорідні процеси, з'ясувати внутрі-шні зміни в стані досліджуваних об'єктів, проникнути в сут-ність економічних явищ і процесів, зрозуміти закономірності розвитку. Економічні функції, що виконує час, можна позначити таким чином: 1. Простір людського розвитку. Будь-які процеси (у тому числі виробничі) мають тривалість, тобто початок і закінчен-ня: час життя людей, тривалість трудового періоду, тривалість виготовлення машини, тривалість будівництва об'єкта. Таким чином, час є основою організації (у часі) виробничих процесів, надає можливість їх планувати і контролювати. При цьому використовуються такі властивості часу, як одно спрямованість, одновимірність, упорядкованість, безперервність і не-оборотність. 2. Кількісна міра різних речей. Доречно згадати, що багато економістів називали робочий час «загальним предметом», «за-гальним товаром», «загальними грішми». Умовно можна виділити три види робочого часу: потен-ційний (майбутній), поточний (нинішній) і застиглий (ми-нулий). Майбутній час може бути реалізований в майбутньо-му. Поточний час реалізується в трудових процесах дійсного періоду часу. Застиглий час реалізується у минулій праці, тобто упредметнюється (матеріалізується) у вже виготовлених то-варах (продуктах або послугах). Товари обмінюються відпові-дно до кількості витраченої на їх виробництво праці (тоб-то витрат часу) або здатності товарів його заощадити при їх використанні. 3. Характеристика якості проходження економічних про-цесів. Слід насамперед виділити час виробництва, час обороту капіталу (період окупності інвестицій) і час обороту обігових коштів. Час надає можливість виміряти: витрати праці на виробництво одиниці продукції; співвідношення між продуктивними і непродуктивними (простої, відпочинок) витратами часу, а отже, ущільненість праці, напруженість, інтенсивність; швидкість оборотності капіталу; швидкість окупності (повернення) інвестованого капіталу. При цьому використовуються властивості однорідності, одновимірності і безперервності часу. 4. Якісна характеристика різних товарів і послуг. Показ-ник часу характеризує якість різних товарів так само, як і інші чинники (такі, наприклад, як колір, температура, функціональ-ність тощо). Щоб це зрозуміти, досить відповісти на такі питан-ня: чи байдуже вам, коли було зібрано полуницю, яку ви збира-єтеся купувати (або якої свіжості м'ясо, риба, помідори); у який час робочої зміни вам привезуть бетонний розчин для будівель-них робіт; у яку пору року (сезон) вам пропонують теплий (ле-гкий) одяг для купівлі, у якому році він виготовлений. При цьому використовуються властивості необоротності й одно спрямованості часу. 5. Кількісна і якісна характеристики динаміки економіч-ного руху (розвитку). Тільки зіставляючи характеристики еко-номічних процесів у різні періоди часу, можна оцінити тенден-ції, динаміку, швидкість економічних процесів. Конкретними кількісними показниками цього є темпи зро-стання, індекси зміни тощо.Зазначена функція часу виконує важливу роль: надає мож-ливість оцінити тенденцію, динаміку, швидкість перебігу проце-сів і є інформаційною основою прогнозування розвитку економі-чних процесів. Саме аналіз показників динаміки надає можли-вість прогнозувати «потенційний час». При цьому використову-ються властивості безперервності і необоротності часу. 6. Середовище ритмічності економічних процесів. Чіткі часові ритми властиві будь-яким видам руху. Квіти розкрива-ються і закриваються в певний час, «за розкладом» співають солов'ї, ритми пронизують життєдіяльність людського організ-му. Подібна ритмічна специфіка властива й економічним про-цесам. До подібних циклів слід віднести: 1) на мікроекономічному рівні (короткі хвилі): - тривалість виробничих операцій; тривалість обробки партії деталей; тривалість робочої зміни; цикли виробництва; - цикли обороту; - термін служби основних фондів (цикли відновлення основ-них фондів); термін окупності інвестицій; термін поновлення відтворювальних природних ресурсів; періоди зміни продукції, що випускається; період відновлення технологій; 2) на макроекономічному рівні (довгі хвилі): - цикли зміни товарів (3-3,5 року); цикли зміни пріоритетних галузевих структур (міжгалу-зеве перетікання капіталу, 7-10 років); - цикли кардинальної зміни технологій (цикли науковотехнічних революцій). Під фактором, часу в економіці розуміють явище зміни еконо-мічних показників, причиною якого є час. В основу дії фактора часу покладено зміну комплексу соціально-економічних і техніко-економічних умов. Унаслідок цього однакові витрати праці, що здійснюються в тому самому місці, але в різні періоди часу, приносять різні результати (ефекти), або досягнення однакових результатів вимагає різних витрат праці. Основною причиною дії фактора часу є зміна продуктивності суспільної праці. Супутніми причинами можуть бути зміна при-бутковості одиниці капіталу; зміна упущеної вигоди від неви-користання фінансових коштів; зміна масштабу грошової оди-ниці; зміна природних умов; зміна реакції природних систем на зовнішній вплив тощо. Причому зазначені фактори, у свою чергу, можуть бути і результатом, і причиною зміни продуктив-ності суспільної праці. Одне з основних завдань економістів пов'язане з кількісним урахуванням дії фактора часу на економічні показники. При уважному аналізі можна побачити, що в економіці є ба-гато показників, які дають можливість перекинути «місток» між факторами часу і результатами економічної діяльності. Саме вони можуть бути використані, щоб пов'язати час з вартісними чин-никами. Основні з цих показників такі: - продуктивність праці (натуральні або вартісні показники за одиницю часу);норма прибутку (частка капіталу на рік); - банківський відсоток (частка позичкового капіталу на рік); норма амортизації (частка основних фондів, що амортизуються протягом року); зміна фондовіддачі (темпи зміни протягом одиниці часу); рента на використовувані природні ресурси (норма прибут-ку, одержуваного з одиниці природного ресурсу за рік); зміна рівня використання природного ресурсу; зміна структури витрат; зміна цін; динаміка рівня інфляції; зміна органічної структури капіталу; темпи науково-технічного прогресу тощо. Організація виробничого процесу в часі характеризується способами поєднання операцій техно-логічного процесу, структурою та тривалістю ви-робничого циклу. Виробничий цикл — це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію. Він обчислюється для одного виробу або для певної кількості виробів, що виготовляються одночасно. Виробничий цикл є важ-ливим календарно-плановим нормативом організації виробничого процесу в часі. Виходячи з його тривалості, визначають термін за-пуску продукції у виробництво, складають календарні плани її виготовлення на всіх стадіях виробничого процесу, узгоджують роботу суміжних підрозділів (дільниць, цехів). На підставі вироб-ничого циклу обчислюється величина незавершеного виробницт-ва — важливого елемента оборотних коштів підприємства. Виробничий цикл складається з власне виробничого часу і перерв. Час виробництва особливих пояснень не потребує. Час перерв включає перерви в робочий час, тобто тоді, коли підприєм-ство працює, і неробочий час, який визначається режимом роботи (вихідні, святкові дні, перерви між робочими змінами). Перерви в робочий час поділяються на перерви партіонності та чекання. Перерви партіонності виникають тоді, коли предмети праці обробляються партіями. Партія предметів — це певна кількість однакових предметів, які обробляються на кожній операції безпе-рервно з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу. Предмети партії обробляються не одночасно, а по одному або кілька одразу. Кожний предмет праці чекає спочатку своєї черги на об-робку, а потім — кінця обробки всієї партії. Перерви партіонності обчислюються не окремо, а разом із тривалістю технологічних опе-рацій, утворюючи технологічний цикл. Перерви чекання виника-ють унаслідок несинхронності операцій виробничого процесу: пред-мети праці нема де обробляти, бо робочі місця зайнято іншими опе-раціями. Перерви чекання виникають також тоді, коли деталі, що входять до одного комплекту, виготовляються в різний час. Конкретна структура виробничого циклу залежить від особли-востей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва та деяких інших факторів. У безперервних виробниц-твах (хімічному, металургійному і т. п.) найбільшу частку у вироб-ничому циклі займає час виробництва. У дискретних виробницт-вах істотну частку виробничого циклу становлять перерви. Особ-ливо тривалими є перерви в одиничному виробництві, менши-ми — в серійному й мінімальними — у масовому. Виробничий цикл можна обчислювати як для окремих предметів (деталей, вузлів, виробів), так і для виробничий цикл цілих партій. Визначення циклу здійснюється за складовими його елементами. Для виробів із три-валим циклом величина останнього обчислюється в календарних днях, у цьому разі враховуються всі перерви. Короткі цикли (до 5 днів) обчислюються в робочих днях без урахування вихідних. У багатьох випадках виконання допоміжних операцій збігаєть-ся із часом перерв, особливо перерв чекання. Тоді величина циклу є меншою за суму його складових. Це треба враховувати під час обчислення загальної тривалості циклу. Основною складовою виробничого циклу є тривалість техноло-гічних операцій, яка становить технологічний цикл.. Технологічний цикл партії предметів, які обробляються на кількох операціях, залежить також від того, як поєднується вико-нання операцій над предметами партії. Існують три способи по-єднання операцій технологічного процесу (три способи передачі предметів): послідовний, паралельний, паралельно-послідовний. Послідовне поєднання операцій полягає в тім, що наступна опе-рація починається тільки після закінчення обробки всіх предметів партії на попередній операції. Партія предметів передається з опе-рації на операцію повністю. Послідовне поєднання операцій є досить простим за своєю організацією, полегшує оперативне планування та облік. Але воно потребує тривалого циклу, бо кожний предмет лежить, чекаючи обробки всієї партії. Послідовне поєднання операцій застосовується в одиничному та серійному виробництвах. Паралельне поєднання операцій характеризується тим, що кож-ний предмет праці після закінчення попередньої операції відразу передається на наступну операцію й обробляється. Відтак предме-ти однієї партії виготовляються паралельно на всіх операціях. Використана література Задоя А.О. Мікроекономіка.- К.: Знання, 2000.- 180с. Мікроекономіка і макроекономіка.- К.: Основи, 1998.- 518с. Лісовий Андрій Васильович Мікроекономіка.- К.: ЦУЛ, 2003.- 192с. Горобчук Тетяна Тимофіївна Мікроекономіка.- К.: ЦУЛ, 2002.- 236с. Задоя Анатолій Олександрович Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи.- К.: Знання, 2003.- 216с. Ткаченко Андрій Арсенійович Основи економічної теорії. Мікроекономіка.- Запоріжжя: ЗДУ, 1993.- 368с. Горобчук, Тетяна Тимофіївна Мікроекономіка: Навч.-метод. посіб. для студ. економ. спец.- К.: ЦУЛ, 2002.- 236с. Мініна Оксана Валеріївна, Базілінська Олена Яківна Мікроекономіка.- К.: Центр навчальної літератури, 2004.- 351с. Куркін, Микола Васильович Мікроекономіка:основи ринкової поведінки: Навч. посіб.- (перероб. і доп.).- Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2001.- 456с.- 18.00
1 2 3 4 5 Категория: Мікроекономіка \| Добавил: Aspirant (05.06.2013)
Просмотров: 360 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: