Реферат на тему : П-во як суб’єкт господарювання. - Мікроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему : П-во як суб’єкт господарювання. Тема: П-во як суб’єкт господарювання. П-во, його види та об’єднання. Форми організації в-ва. Виробничий процес на п-ві. Структура промислового п-ва. 1. Основу національної економіки складає в-во. Первинним осередком його є п-во. Виробниче п-во – це виробничо-господарська одиниця, організаційно відокремлений і економічно самостійний суб’єкт господарювання, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну чи комерційну діяльність з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку. Основними рисами п-ва є виробничо-технічна, економічна і організаційна єдність. Виробничо-технічна єдність передбачає наявність єдиної технічної документації, загальну технічну політику усіх підрозділів п-ва, що зумовлюється спільністю призначення продукції і процесів її виготовлення. Економічна єдність полягає у єдності плану, обліку, аналізу та оцінки результатів діяльності і спільності матеріальних, трудових, фінансових ресурсів. Організаційна єдність передбачає наявність єдиного колективу працівників, системи керівництва і загального обслуговування колективу п-ва. Ця єдність підкріплюється спільністю території. В Україні згідно чисельності працюючих п-ва поділяються на малі, середні і великі. Згідно закону „Про п-ва в Україні” до малих п-в належать п-ва із чисельністю працюючих до 200 чол. (промисловість і будівництво), до 100 чол. (наука і наукове обслуговування), до 50 чол. (в інших галузях виробничої сфери), до 25 чол. (в невиробничій сфері), до 15 чол. (в роздрібній торгівлі). За галузевою приналежністю п-ва поділяються на сільськогосподарські, промислові, транспортні, будівельні, п-ва зв’язку тощо. За формою власності п-ва бувають індивідуальні (засновані на власності особи без права найму робочої сили), сімейні, приватні (засновані на власності сім’ї або осіб з правом найму робочої сили), колективні (засновані на власності трудового колективу, кооперативу чи іншого статутного об’єднання або громадських організацій), державні (засновані на власності держави чи адміністративно-територіальних одиниць), іноземні або спільні (одна із сторін – іноземна). П-ва можуть об’єднуватися у асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, картелі, трести тощо. До горизонтальних договірних об’єднань належать картелі та їх різновиди – синдикати, консорціуми. Картель – це група виробників переважно однієї галузі, які, залишаючись юридично самостійними, відмовляються від частини своєї господарської самостійності з метою максимізації прибутку, при цьому фіксуючи ціни і обмежуючи обсяг в-ва. Синдикати здебільшого існують у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю і сприяють раціоналізації постачання або збуту продукції своїх членів. Консорціум – це тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети. Асоціація – це договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності учасників без втручання у їх виробничу чи господарську діяльність. Корпорація – це договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Корпорації є найбільш розвинутою формою об’єднання капіталу, оскільки в них забезпечується міцна система фінансових, управлінських та організаційних взаємозв’язків між учасниками. До форм діяльності корпорацій належать: Ліцензійна угода – це юридичний договір, за яким ліцензіар надає певні права ліцензіату на певний час і за визначену плату. Різновидом ліцензійної угоди є франчайзинг, який передбачає тривалі зв’язки, засновані на тому, що франчайзер надає певні права (зокрема використання торгової марки або бренд нейму – фірмового найменування), а також послуги з технічної допомоги, підвищення кваліфікації кадрів, торгівлі та управління за певну плату. Договір на надання управлінських послуг – це угода, за якою оперативний контроль п-ва здійснює інше п-во за певну плату. Функції, що виконуються останнім за договором, можуть передбачати управління в-вом, кадрами, купівлю техніки, маркетинг, фінансове управління. За контрактами з надання технічної допомоги корпорації здійснюють технічні послуги, які стосуються специфічного аспекту діяльності цієї фірми – ремонту та профілактики техніки, використання ноу-хау, контролю за якістю тощо Концерн – це статутне об’єднання п-в промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи п-в. Концерни можуть бути галузевими та багатогалузевими. Спільний орган управління концерном може існувати у вигляді окремого холдингового п-ва. Холдинг утворюється шляхом внесків п-вами пакетів своїх акцій в нове товариство, яке концерн очолює. Фінансово-промислові групи (ФПГ) – це об’єднання п-в різних форм власності та фінансово-кредитних установ, яке дозволяє: стабілізувати в-во (ФПГ створюють сприятливі умови для об’єднання п-в з технологічними та коопераційними зв’язками, завантажити виробничі потужності з випуску продукції за рахунок тісних господарських відносин між учасниками ФПГ); прискорити інноваційні процеси на п-вах (ФПГ сприяють чіткій стратегічній орієнтації розвитку своїх учасників. Зміцнення зв’язків у рамках науково-виробничих, виробничо-технологічних комплексів сприятиме проведенню єдиної інвестиційної політики. При цьому знижується ризик, пов’язаний з розробкою і в-вом нової техніки, удосконалюється фінансування науково-дослідних проектів). забезпечити фінансову стабілізацію п-в (ФПГ здійснює взаєморозрахунки між п-вами, що стабілізує платежі між учасниками ФПГ). 2. Розрізняють такі форми організації в-ва: концентрація спеціалізація кооперування подетальна предметна технологічна а) Концентрація в-ва – це зосередження випуску продукції (послуг) на великих п-вах, їх підрозділах. Концентрація в-ва може мати декілька організаційних форм, а саме: Концентрація різнорідних в-в в одному п-ві універсального характеру; Концентрація однорідної продукції у спеціалізованому п-ві; Зосередження взаємопов’язаних в-в на одному п-ві. Високий рівень концентрації можна оцінювати двояко. Позитивний ефект від зростання масштабів в-ва полягає у: Спеціалізації праці; Спеціалізації управлінського персоналу; Ефективному використанні нових технологій і нового обладнання; Ефективній утилізації відходів. Дослідження західних вчених показали, що збільшення обсягу в-ва на вдвічі зменшує поточні витрати на 20%. В той же час надмірна концентрація в-ва має суттєві недоліки. Зокрема великі п-ва з великими обсягами в-ва застосовують переважно спеціалізоване обладнання і тому вони достатньо „боляче” переносять вимушені конструктивно-технологічні покращення продукції, що постійно диктується вимогами ринку. Крім того, негативний ефект від зростання масштабів в-ва пов’язаний також із певними управлінськими труднощами. У деяких випадках різниця між обсягом в-ва, за якого діє позитивний ефект масштабу і обсягом, за якого починає діяти негативний ефект масштабу, може бути доволі значною (див. рис.1 а). У такому разі середні витрати на виготовлення продукту за різних обсягів в-ва будуть однаковими (відрізок Д1, Д2), тобто цей відрізок вказує на постійну віддачу при зростанні масштабів в-ва. Якщо позитивний ефект масштабу є порівняно тривалим, а негативний – віддаленим, то крива понижується протягом тривалого відрізку горизонтальної осі (рис.1 б). Якщо позитивний ефект масштабу швидко зникає і змінюється негативним, то мінімальні витрати в-ва одиниці продукції досягаються за порівняно малого обсягу в-ва (рис.1 в). б) Спеціалізація промислового в-ва – це така форма його організації, за якої виготовлення продукції, її частин або виконання окремих операцій відбувається в окремих галузях і на окремих п-вах (в цехах, дільницях). До спеціалізованих належать п-ва (цехи), які виготовляють однорідну продукцію в оптимальних або близьких до них обсягах. Таким чином, спеціалізація – це є розподіл праці. Розрізняють 3 форми спеціалізації: Предметна: в самостійне в-во виділяється виготовлення закінчених, готових до експлуатації виробів. Така спеціалізація дає змогу доволі повно врахувати вимоги до конструкції машин, умов їхньої експлуатації. При подетальній спеціалізації в самостійне в-во виділяється виготовлення окремих деталей, вузлів. Якщо номенклатура продукції, що виготовляється п-вом звужується, підвищується ступінь однорідності в-ва і його ефективність. При технологічній спеціалізації в самостійне в-во виділяються стадії технологічного процесу (складальні, штампувальні тощо). Поряд із спеціалізацією галузей, п-в існує внутрішньозаводська спеціалізація, коли цехи, ділянки спеціалізуються на випуску окремих деталей, готових виробів. Одним із важливих напрямків спеціалізації є функціональна спеціалізація, коли в самостійні виділяються допоміжні і обслуговуючі в-ва: ремонт обладнання, виготовлення інструментів і оснащення. Переваги спеціалізації: Виготовлення однорідної продукції сприяє підвищенню рівня кваліфікації працюючих (інженерів і робітників), а також створює умови для вдосконалення технологічних процесів їх механізації і автоматизації. Спеціалізація як постійне виконання одних і тих самих робіт і виготовлення однієї і тієї ж продукції зменшує втрати часу на зміну одного виду робіт іншим. Спеціалізація дає можливість кожному регіону виготовляти ті товари, які за його ресурсів можна виготовити найефективніше. Недоліки спеціалізації: Монотонність спеціалізованої праці; Спеціалізація тісно пов’язана з кооперацією, а це означає сильну залежність від інших п-в-партнерів. в) Кооперування в-ва – це система тривалих (договірних) виробничих зв’язків між п-вами, які спільно виготовляють певну продукцію, але зберігають господарську самостійність. Для характеристики рівня кооперування використовують такі показники: Питома вага комплектуючих, деталей, напівфабрикатів і заготовок, отриманих зі сторони в загальному обсязі продукції галузі або в собівартості виробів; Кількість п-в, які кооперуються із цим п-вом; Середній радіус відстані кооперування. Причинами кооперування можуть бути: Доступ до нових ринків збуту; Застосування нових технологій; Доступ до нових постачальників; Спільне використання ресурсів; Покращення позицій у справах закупівлі сировини. Кооперування може мати коротко- чи довгостроковий характер (кооперація за угодою (контрактом), яка орієнтується тільки на впровадження одного проекту (програми), що проводиться п-вом, причому цей проект може і не бути головним і створення спільного п-ва, яке охоплює багато програм і проектів п-ва). Основними перевагами кооперування через створення СП є: Оптимальне вкладення капіталу; Обмеження ризику; Використання можливостей всіх партнерів; Можливість поетапного входження на новий ринок; Зниження бар’єру (порогу) при виході з ринку. До недоліків цієї форми кооперування належать: Необхідність розподілу всіх прибутків; Імовірність зміни мотивації партнерів з часом; Складності в оперативному управлінні. 3. Виробничий процес – це сукупність організованих в певній послідовності процесів праці і природних процесів, в результаті яких сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію. Залежно від ролі в процесі виготовлення продукції виробничий процес поділяється на основний, допоміжний і обслуговуючий. Основний виробничий процес – це технологічний процес, в результаті якого змінюється форма, розміри, фізичний чи хімічний склад виробів. Допоміжний виробничий процес – це процес, в результаті якого виготовляється продукція, яка використовується на п-ві для забезпечення основного виробничого процесу. Обслуговуючий процес – це виробничий процес, який забезпечує необхідні умови для протікання основного і допоміжного виробничих процесів. 4. Під структурою п-ва розуміють кількісний склад його підрозділів, взаємозв’язки і співвідношення між ними та їх територіальне розміщення. Визначальним чинником, який впливає на структуру п-ва, є його виробничий процес. У зв’язку з цим розрізняють виробничу і загальну структуру п-ва. Виробнича структура є формою організації виробничого процесу і виражається через розміри п-ва, кількість і склад його підрозділів (дільниць, цехів, філіалів). Загальна структура п-ва включає виробничу і організації по обслуговуванню трудового колективу (жеки, поліклініки, палаци культури, спорткомплекси, дитячі заклади, навчальні комбінати. Основні цехи на п-ві формуються за технологічним принципом (спеціалізуються на виконанні певної частини технологічного процесу), предметним принципом (спеціалізуються на виготовленні певного виробу) або за змішаним принципом (поєднують технологічний і предметний принцип). Найчастіше п-ва використовують змішаний принцип. Залежно від того, що лежить в основі виробничої структури п-ва, є цехова, безцехова, корпусна і комбінатська виробничі структури. При корпусній структурі цехи об’єднуються у блоки. При комбінатській структурі кожен комбінат виготовляє певну частину до завершеного виробу. Первинною ланкою виробничої структури п-ва є робоче місце. Це частина виробничої площі, де робітник чи група виробників виконує окрему операцію по виготовленню виробу, використовуючи обладнання і технологічне оснащення. Первинним структурним підрозділом п-ва є виробнича дільниця – це сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні операції чи виготовляється однотипна продукція. На великих п-вах дільниці об’єднуються в цехи – виробничі підрозділи, де виготовляється продукція або здійснюється певна стадія в-ва, в результаті якої виготовляється напівфабрикат, який використовується на даному п-ві.
1 2 3 4 5 Категория: Мікроекономіка \| Добавил: Aspirant (02.06.2013)
Просмотров: 302 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: