Реферат на тему ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВ - Мікроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВ Законодавство України про підприємства оперує такими поняттями, як організаційні форми, види і категорії підприємств. Кожне з них вживається для класифікації підприємств за певними ознаками. Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від трьох форм власності, визначених ст.2 Закону «Про власність», та від способів роз-межування в підприємствах окремих форм власності і уп-равління майном. Юридичне значення цього полягає в ура-хуванні в законодавстві, тобто в Законі «Про підприємства в Україні» і спеціальних законах, особливостей правового ста-новища підприємств окремих видів. Загалом організаційна форма і вид визначають суб'єкта, який має право присвоювати результати діяльності підприєм-ства. З точки зору організаційної форми підприємства визначаються як державні, колективні, приватні та підприєм-ства двох і більше форм власності (змішані). Державне підприємство являє собою організаційно-правову форму підприємства, заснованого на державній власності. Визначення державне вказує, що дане підприємство має особ-ливості правового становища порівняно з недержавними підприємствами. Ці особливості обумовлені способом відмежу-вання функцій власника від функцій управління майном в державному підприємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об'єктом права державної власності. Підприємству як суб'єкту права це майно належить на праві повного господарського відання. Дане право вужче, ніж пра-во власності. Обсяг його залежить від цільового призначення відповідного майна. Державне підприємство володіє, корис-тується і розпоряджається цим майном, «вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону та цілям діяльності підприємства», тобто його статуту. Оскільки державне підприємство є суб'єктом права повного господарського відан-ня майном, а не суб'єктом права власності, щодо державних підприємств діє спеціальна категорія — правовий режим май-на державних підприємств (ст.37 Закону «Про власність»). Вона означає, що державні підприємства керуються спеціальними правилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності (статути затверджу-ють і контролюють уповноважені органи), управління май-ном, розподілу прибутку тощо. Державні підприємства як суб'єкти одної форми власності (організаційної форми) поділяються на види: державні підприємства, засновані на загальнодержавній власності; державні підприємства, засновані на республіканській (Рес-публіки Крим) власності; державні комунальні підприєм-ства, засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць. Усі ці підприємства – державні юридичні особи. Колективне підприємство (точніше його можна було б назвати «підприємство колективної власності») – це організа-ційно-правова форма підприємства, заснованого на одному або кількох видах колективної власності. Визначення колективне означає, що підприємство нале-жить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб'єкт права колективної власності. Право-суб'єктність власника (у даному разі колективу або групи власників, організованих у колективне підприємство з пра-вами юридичної особи) реалізується через юридичну особу – підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до свого статуту (ст.ст-6,20,21 Закону «Про власність»). Це вид недержавної юридичної особи. Право колективної власності у колективному підприємстві безпо-середньо здійснюють його органи управління – вищий орган управління (загальні збори або конференція) і правління. Отже, колективне підприємство, поки воно діє,– це об'єкт права власності відповідної юридичної особи. Його заснов-ники і учасники є власниками часток (паїв, акцій, вкладів) у майні підприємства. Видів колективних підприємств стільки ж, скільки суб'єктів права колективної власності названо в статті 20 Закону «Про власність»: колективні підприємства (наприклад, підприєм-ство, приватизоване трудовим колективом державного підприємства і не перетворене в інший вид; колективне сільськогосподарське підприємство); акціонерне або інше статутне господарське товариство (ст.ст.25,26 Закону «Про власність»); виробничий кооператив (ст.24 Закону «Про власність»); підприємство громадської організації (наприк-лад, профспілкове – ст.28 Закону «Про власність»); підпри-ємство релігійної організації (ст.29 Закону «Про власність»); підприємство, створене господарським об'єднанням (ст.27 Закону «Про власність»). Специфічним видом колективного підприємства с також орендне підприємство (ст.22 Закону «Про власність»). Приватне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на приватній власності однієї і більше фізичних осіб. Визначення приватне, крім форми власності, виражає го-ловну особливість правового становища підприємства цієї організаційної форми. Згідно із законодавством України влас-ник уданому разі водночас є і підприємцем, тобто власність і управління майном у приватному підприємстві не розме-жовуються. Відповідно до суб'єктів права приватної власності, визна-чених Законом «Про власність», можна назвати три види приватних підприємств: індивідуальне приватне підприємство, засноване на при-ватній власності і праці однієї фізичної особи (підприєм-ство однієї особи); сімейне приватне підприємство, засноване на приватній власності та праці громадян, що проживають спільно як члени однієї сім'ї (наприклад, сімейним підприємством може бути селянське [фермерське] господарство); приватне підприємство з правом найму робочої сили за-сноване на приватній власності окремого громадянина Ук-раїни, який використовує найману працю. Якщо приватне підприємство має не одного, а кількох влас-ників (наприклад, сімейне), його майно с спільною суміс-ною власністю. Інша, тобто часткова спільна власність, по-винна бути встановлена письмовою угодою власників майна (ст. 18 Закону «Про власність»). Спільне підприємство – це організаційна форма підприємства, заснованого за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності ст. 3 Закону “Про власність”, ст. 2 Закону “Про підприємства в Україні” (так звана змішана форма влас-ності). Спільні підприємства, як правило, мають форму гос-подарських товариств, тобто є суб'єктами права колектив-ної власності. Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав. Залежно від цьо-го є два види спільних підприємств: звичайні (національні) спільні підприємства; спільні підприємства з іноземними інвестиціями. Спільне підприємство з іноземними інвестиціями – це підприємство будь-якої організаційно-правової форми, ство-рене за законами України, якщо в його статутному фонді протягом календарного року є кваліфікаційна іноземна інвес-тиція (тобто іноземна інвестиція, що становить не менше 20 відсотків статутного капіталу і при цьому не може бути мен-ше суми, еквівалентної залежно від виду інвестиції 50 тися-чам доларів США, 100 тисячам, 500 тисячам чи 1 млн. доларів США). Правове становище і діяльність таких підприємств, крім Закону «Про підприємства в Україні», регулюється Декретом Кабінету міністрів України від 20 трав-ня 1993 р. «Про режим іноземного інвестування» та Зако-ном України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономіч-ну діяльність». Іноземне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства з місцезнаходженням в Україні, створеного як суб'єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого повністю є у власності іноземних громадян, юридичних осіб або держави. Визначення іноземне (іноземна власність) означає, що підприємство підпорядковується різним юрисдикціям. По-рядок створення і внутрішньої діяльності іноземного підпри-ємства регулюється законодавством країни, якій воно нале-жить. Законодавство України не регулює цих відносин. Ра-зом з тим умови реєстрації та діяльності іноземного підприє-мства в Україні регулюються українським законодавством, тобто на іноземні підприємства загалом поширюється на-ціональний правовий режим господарської діяльності. Крім форм і видів законодавець застосовує для класифі-кації підприємств поняття категорії (ст.2 Закону «Про підприємства в Україні»). Категорія означає техніко-економічну (не юридичну) кла-сифікацію усіх підприємств усіх організаційно-правових форм за кількістю працівників. За цією ознакою розрізняються малі та інші (середні, великі) підприємства. Кількість працівників, за якою підприємство відноситься до малих, диференційована залежно від галузей народного господарства: у промисловості та будівництві – до 200 чоловік; в інших галузях виробничої сфери – до 50 чоловік; у науці і науковому обслуговуванні – до 100 чоловік; у галузях невиробничої сфери – до 25 чоловік; у роздрібній торгівлі – до 15 чоловік. Малі підприємства відокремлені в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхом надання їм певних пільг, переваг тощо. З юридичного боку важливим є те, що особливості їх створення і діяльності встановлюються як загальним законодавством України про підприємства, так і спеціальним законодавством України про підприємства цієї категорії. Особливості правового становища малих підприємств, крім спеціальних статей Закону «Про підприємства в Україні», врегульовані ще і постановою Ради міністрів УРСР від 22 вересня 1990 р. «Про заходи щодо створення і розвитку ма-лих підприємств» в редакції від 19 жовтня 1991 р. (ЗП УРСР.– 1991.–№1.–Ст.1; №11.–Ст.114). Як зазначено в статті 28 Закону «Про підприємства в Ук-раїні», держава стимулює розвиток малих підприємств України, надає пільги при оподаткуванні, одержанні держав-них кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих підприємств та інше. Поняття підприємства Домінуюче місце серед суб'єктів господарського права на-лежить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями то-варовиробника, який задовольняє суспільні потреби у про-дукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта с центральною частиною системи господарського права України, його пра-вовою основою. Усі основні закони та інші нормативні акти господарсько-го законодавства приймаються, виходячи з економічного та правового становища підприємства. Поняття підприємство є узагальнюючим, або збірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарсь-кого права стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, дане поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає про-мислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торгові та інші підприємства. Підприємство як соціально-економічний і правовий інсти-тут має певну сукупність економічних, організаційних і юри-дичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих статтею 1 Закону «Про підприємства в Україні», уніфікова-но визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства. Закон визначає, що підприємство є основною організацій-ною ланкою народного господарства України. Ця організа-ційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської («бізнесової») організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єдну-ють свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення основ-на ланка, з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих тіньових структур тощо), а з іншо-го, – від суб'єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансових посе-редницьких інститутів, органів управління економікою. Закон також визначає, що підприємство – це господарю-ючий суб'єкт. Суть визначення господарюючий суб'єкт по-лягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудо-вим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює вироб-ничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін гос-подарюючий говорить, що підприємства належать до комер-ційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій – релігійних, об'єднань гро-мадян тощо). Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як то-варовиробника. Юридичний аспект даного визначення по-лягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї госпо-дарської діяльності «має право власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України» (ст.27 Закону «Про підприємства в Україні»). Нарешті, підприємство – це статутний господарюючий суб'єкт. Статут підприємства як локальний акт господар-ського законодавства нормативне визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також виз-начає межі спеціальної правоздатності підприємства як юри-дичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства, тому стаття 9 Закону «Про підприємства в Україні» спеці-ально зазначає обов'язкові і альтернативні пункти, які включаються до статуту підприємства. Підприємство має необхідне для господарюючого суб'єкта майно – основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності або повного господар-ського відання). Це майно юридичне відмежоване, як пра-вило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб'єктом права. Основні і оборотні кош-ти знаходяться на самостійному бухгалтерському балансі, гроші – на розрахунковому рахунку підприємства в банку. Підприємство с самостійним суб'єктом права. З одного боку, закон визначає його компетенцію (права та обов'яз-ки) як господарюючого суб'єкта, з другого – зазначає, що підприємство с юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб (стаття 1 Закону «Про підпри-ємства в Україні»). Цим підприємство суттєво відрізняється від об'єднань підприємств (господарських об'єднань), до складу яких входять юридичні особи. Як господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи підприємство починає діяти від дня його державної реєст-рації. Таким чином, підприємство – це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому зако-ном порядку для здійснення господарської діяльності з ме-тою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, ро-ботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, с юридичною особою, мас самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках. Створення підприємства Термін створення являє собою правове поняття госпо-дарського права. Це поняття включає врегульовані пра-вом умови фактичного виникнення та легітимації підприє-мства в статусі правового господарюючого суб'єкта, суб'-єкта права. Виходячи з того, що в економіці України створюються і функціонують підприємства різних організаційно-правових форм, господарське законодавство визначає загальні і спеці-альні умови їх створення. Загальні умови поширюються на всі форми підприємств. Вони визначені Законом «Про підприємства в Україні» (ст.5). Законом «Про підприємниц-тво» (ст.6) та Цивільним кодексом, який регулює загальні умови створення юридичної особи, в тому числі – і підприєм-ства. Спеціальні умови створення підприємств визначені законами про їх окремі види. Як правове поняття створення включає визначення зас-новників, їх засновницької компетенції, порядку діяльності щодо створення підприємства. Засновником є особа, що має лраво створити у встановленому порядку підприємство (організацію) як юридичну особу. За Законом «Про власність» (ст.6,33) і Законом «Про підприємства в Україні» (ст.5) таким правом наділені безпосередньо власники засобів ви-робництва та іншого майна та уповноважені власником (влас-никами) органи, тобто фізичні і юридичні особи, що мають засновницьку право- і дієздатність. Отже, тут діє загальний принцип, згідно з яким, засновниками (співзасновниками) можуть бути «фізичні і юридичні особи, крім випадків, пе-редбачених законодавчими актами України». Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник. Щодо підприємств загаль-нодержавної власності – це підвідомчі Кабінету міністрів України органи державної виконавчої влади, інші центральні відомства. Вони приймають рішення про створення підприємств державної власності, затверджують статути і контролюють їх дотримання, укладають та розривають кон-тракти з керівниками підприємств, контролюють ефек-тивність використання закріпленого за підприємствами май-на, його збереження (Декрет Кабінету міністрів України від 15 грудня 1993 р. «Про управління майном, що с у загальнодержавній власності» //Відомості Верховної Ради України. –1993. –№ 7.–С. 52). Це загальне правило. В окремих ви-падках (наприклад, щодо підприємств будівельного комп-лексу) зазначені функції і повноваження Кабінет міністрів України делегує господарським об'єднанням: коропораці-ям, концернам тощо. Щодо підприємств комунальної влас-ності уповноваженими органами з засновницькими права-ми є виконкоми обласних і міських Рад, місцеві державні адміністрації та уповноважені ними органи. Засновники реалізують засновницькі права шляхом обрання організаційної форми підприємства; визначення цілей і пред-мета його діяльності; прийняття рішення про його створен-ня; затвердження в установленому порядку статуту; пере-дачі безоплатно на баланс підприємства основних фондів та обігових коштів; формування органів управління, визначен-ня у статуті меж їх повноважень тощо. Створення підприємства в юридичному розумінні являє собою затвердження та одержання передбачених законом до-кументів: рішення власника (власників) або уповноважено-го органу про створення підприємства, статуту (якщо цього вимагає організаційна форма), посвідчення про державну реєстрацію. При необхідності для новостворюваного підпри-ємства земельної ділянки сюди входять також документи на землекористування (землеволодіння), визначені земельним законодавством України. ЛІТЕРАТУРА Закон України “Про підприємства в Україні” Конституція України Цивільний Кодекс України Закон України “Про підприємництво” Пилипенко А.Я., Щербина В.С. “Господарське право (курс лекцій)”, 1996 р.
1 2 3 4 5 Категория: Мікроекономіка \| Добавил: Aspirant (03.06.2013)
Просмотров: 415 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: