Реферат на тему : Модель інвестиційно-інноваційного розвитку підприємства України - Мікроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему : Модель інвестиційно-інноваційного розвитку підприємства України Реалії сучасного розвитку провідних країн світу доводять, що основними його чинниками є інноваційні - високі технології, нова техніка, нова організація праці і виробництва, нова мотивація підприємницької діяльності. Саме вони забезпечують економічну стійкість мікро- і макросистем, їх конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на світовому ринках. Вихід економіки України із затяжної кризи і перші ознаки пожвавлення економічної активності логічно поставили запитання про джерела економічного зростання і обриси моделі для забезпечення його сталої динаміки. Такою моделлю була визначена інвестиційно-інноваційна. Ця модель була покликана забезпечити завершення структурної перебудови економіки і прискорення темпів її росту, досягнення високої конкурентоспроможності на світовому ринку шляхом збільшення експорту високотехнологічної продукції. Методологічні підходи, окреслені класичною економічною теорією, визначають, що у ринковій економіці вихід з кризи на траєкторію зростання пов'язаний з оновленням основного капіталу, яке здійснюється задля зниження витрат виробництва, збільшення обсягів випуску і збільшення прибутків. Інноваційні процеси, поширення високотехнологічних виробництв стали неодмінним атрибутом стратегії сучасного економічного зростання. Вони безпосередньо пов'язані з динамікою інвестиційної та загальної економічної активності. Інновації у вигляді нових конкурентоспроможних технологій і товарів забезпечують до 90% приросту ВВП промислово розвинених країн світу. Оскільки з 2000 р. в Україні спостерігається економічне пожвавлення, слід було б очікувати також інвестиційного пожвавлення та інноваційного оновлення у нашій країні. Світова практика доводить, що для забезпечення стабільного зростання інвестиції повинні становити 19-25% ВВП [1, с. 107]. В Україні ж цей показник протягом трансформаційного періоду мав тенденцію до скорочення - з 18,6% у 1990 р. до 14,7% у 2003 р. У промислово розвинених країнах питома вага витрат на наукові та науково-технічні розробки у ВВП становить приблизно 3%, в Україні - маже втричі менше: 1,23% у 2004 р., 0,97% - у 2006 р. Серед негативних тенденцій, які знаменують триваючу деіндустріалізацію, слід також відзначити зростання питомої ваги низькотехнологічних галузей. Щоправда, у 2006 р. з'являється тенденція до зниження частки галузей паливно-енергетичного комплексу, а прогнозоване на 2011 р. зниження становить 35% [2] Проявом неефективності інвестиційної та інноваційної політики можна вважати й те, що найдинамічнішим видом економічної діяльності в Україні у 2006 р. була роздрібна торгівля - її приріст склав 24,8% [2], при цьому ця динаміка була зумовлена невиробничими. Відтак вітчизняна економіка демонструє парадоксальні результати - серед країн СНД вона передостання за економічним розвитком, але перша за роздрібним товарообігом. Серед причин нинішнього згортання інвестиційного процесу та уповільнення економіки аналітики насамперед називають посилення податкового навантаження; скорочення майже вдвічі державних інвестицій; монетарну політику із суттєвою монетарною складовою інфляції. За обставин гальмування інвестиційного попиту природно знижується попит і на інноваційний продукт. Лише з 2000-2005 рр. число промислових підприємств, які проваджували інновації, скоротилося на 45,7% - з 1491 у 2000 р. до 810 у 2005 р. У 2006 р. інноваційною діяльністю у промисловості займалося 981 підприємств, питома вага яких у загальній кількості підприємств становить всього 9,4%. Між тим досвід інноваційно активних підприємств показує, що впровадження інновацій суттєво впливає на їх економічні показники: понад 90% таких підприємств одержали приріст обсягів випуску, 40% замінили застарілу продукцію на нові її види, понад 30% - знизили матеріало- та енергомісткість продукції, 25% - впровадили нові технології природоохоронного типу [3] Інноваційний розвиток гальмується і станом кадрового наукового потенціалу країни. Вітчизняна забезпеченість науковими кадрами з розрахунку на 1000 чол. зайнятого населення є нижчою порівняно із США та Японією - у 2 рази, Німеччиною та Францією - у 1,7 рази. Низький рівень оплати праці, недосконалість системи захисту інтелектуальної власності, неможливість реалізувати свої творчі здібності обумовлюють недостатню мотивацію до інтелектуальної праці, а відтак впливають на стан інноваційного розвитку економіки. Ці ж причини зумовили масовий „відплив інтелекту" з України. Тому стратегічним завданням економічної політики повинно стати формування механізмів, у тому числі ринкових, здатних створювати адекватні стимули для інновацій. Водночас досвід розвинених країн виявив досить ефективний спосіб залучення до інноваційного процесу всіх основних його суб'єктів - держави, великих корпорацій і малих форм бізнесу - венчурний механізм інвестування інновацій. Отже, синтез вищезазначеного дає підставу для наступних висновків. Практичне втілення інвестиційно-інноваційної моделі економічного розвитку сьогодні вимагає від реальної економічної політики використання важелів ринкового механізму і переходу на принципи державного інтервенціонізму. Визначення основних напрямів і шляхів державного впливу на інноваційну сферу повинно враховувати норми і досвід розвинених країн світу, у т.ч. досвід інноваційного розвитку за рахунок венчурного фінансування. При цьому саме держава повинна стати ініціатором створення адекватного економічного клімату не лише для ефективного використання інновацій, але й для їх продукування. Література: 1. Пересада А.А. Реалізація інвестиційних проектів в Україні // Фінанси України. - 2004. - № 3. - с .107. 2. Виробництво інноваційної продукції в Україні у 2006 році // 3. Чечетов М. Інноваційна складова ринкової трансформації // Економіка України. - 2004. - № 11. - с. 4-14.
1 2 3 4 5 Категория: Мікроекономіка \| Добавил: Aspirant (08.06.2013)
Просмотров: 494 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: