Реферат на тему:Методологічний інструментарій аналізу необоротніх активів. - Мікроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Методологічний інструментарій аналізу необоротніх активів. Для виконання практичної частини курсової роботи потрібно використати ряд методів економічного аналізу. Серед традиційних статистичних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється аналітична обробка, найпоширеніші такі: використання абсолютних і відносних величин; порівняння; побудова рядів динаміки; групування; метод екстраполяції Абсолютні величини економічних явищ і процесів — це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо). Без ви-користання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірниками, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин. Відносні величини — це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (процент, пито-ма вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини да-ють точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища. Розрахунок відносних величин дасть змогу оцінити стан та ефективність використання необоротних активів. У курсовій роботі ми оцінюватимемо стан і використання основних засобів та нематеріальних активів, оскільки вони здійснюють найбільший вплив на ефективність господарської діяльності. Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів. Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Кое-фіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засо-бів до балансової вартості основних засобів. Кз = , де К3 — коефіцієнт зносу основних засобів; 30 — сума зносу основних засобів; Фк —балансова вартість основних засобів, Коефіцієнт придатності основних засобів відображає частину основних засобів, придатну до використання в процесі господарської діяльності і розраховується за формулами: Кп=1-К3, або Кп=100%-К3, де Кп — коефіцієнт придатності основних засобів; К3 —коефіцієнт зносу основних засобів. До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основ-них засобів (сума прибутку на одну гривню основних засобів). Найбільш загальним показником, який характеризує ефектив-ність використання основних засобів, є фондовіддача, яка характеризує ефективність вико-ристання основних виробничих за-собів, відображає суму виробленої продукції на одну гривню основ-них виробничих засобів. Фвід = , де Фвід – фондовіддача основних засобів; Вп – вартість виробленої продукці за звітний період; Фк – балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду. Відносним показником ефективності використання основних за-собів є рентабельність, що визначає ступінь використання основних виробничих засобів. Цей показник визначається за формулою: Рф = , де Рф – рентабельність основних засобів; П3 – загальний прибуток за звітний період; Фк – балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду. Основним показником, що характеризує ефективність використання необоротних активів, є їхня рентабельність (відношення суми прибутку до середньої вартості необоротних активів, у відсотках) Він показує скільки прибутку підприємство отримує від однієї гривні коштів, вкладених в необоротні активи підприємства. Використовуючи в процесі управління ефективністю необоротних активів показники рентабельності і фондовіддачі, варто враховувати два важливих моменти, що вони забезпечують об'єктивність оцінки. Перший з них полягає в тому, що при оцінці завжди повинна використовуватися відновна вартість необоротних активів на момент проведення оцінки (у цьому випадку буде врахований фактор інфляції, що у прибутку й обсязі продукції відбивається автоматично). Другий з них полягає в тому, що при оцінці варто використовувати залишкову вартість необоротних активів, тому що в процесі зносу вони втрачають, як правило, частину своєї продуктивності. Важливим етапом при аналізі необоротних активів є визначення їх відтворення, тобто поява у підприємства нових необоротних активів та вибуття тих, у яких закінчився термін корисного використання. Формування нових видів необоротних активів у процесі простого або розширеного їхнього відтворення зв’язано з інвестиційною діяльністю підприємства і являє собою особливу сферу фінансового менеджменту. Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсив-ність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартос-ті основних засобів на кінець звітного періоду: Ко = , де Ко — коефіцієнт оновлення основних засобів; Фу — вартість введених основних засобів за звітний період Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання: Кв = , де Кв – коефіцієнт вибуття; Фв – вартість введених основних засобів за звітний період. Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основ-них засобів перевищує вартість вибулих основних засобів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів. Кр = Він показує ступінь збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого. Результати оновлення нематеріальних активів підприємства виражаються рядом показників, до числа основних з яких відносяться: Коефіцієнт надходження нематеріальних активів. Він характеризує частку нових видів неметеріальних активів у загальному їхньому складі і розраховується за формулою: , де КН - коефіцієнт надходження необоротних активів; НАП - вартість знов сформованих (намічуваних до формування) нематеріальних активів протягом визначеного (звітного або планового) періоду; НАК - загальна вартість усіх нематеріальних активів на кінець розглянутого періоду. Коефіцієнт вибуття нематеріальних активів. Він характеризує частку вибулих видів нематеріальних активів у загальному їхньому складі і визначається за формулою: , де Квиб - коефіцієнт вибуття нематеріальних активів; НАв - вартість вибулих (намічуваних до вибуття) видів нематеріальних активів протягом розглянутого періоду; НАк - загальна вартість усіх нематеріальних активів на кінець розглянутого періоду. Коефіцієнт оновлення нематеріальних активів. Він характеризує приріст нематеріальних активів стосовно загальної їхньої суми і розраховується за формулою: , де Квна - коефіцієнт відновлення нематеріальних активів; НАп - вартість знов сформованих нематеріальних активів; НАв - вартість вибулих нематеріальних активів; НАк - загальна вартість усіх нематеріальних активів на кінець розглянутого періоду. Швидкість оновлення нематеріальних активів. Характеризує середній період часу повного відновлення усіх нематеріальних активів. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою: , де Шон - швидкість оновлення нематеріальних активів, роках; Квна - коефіцієнт відновлення нематеріальних активів протягом року. Зазначені показники можуть бути використані в процесі управління оновленням усіх нематеріальних активів підприємства. Порівняння — дуже поширений прийом, який застосо-вується в аналізі; саме з нього, звичайно, розпочинається розв'язання багатьох аналітичних задач, саме воно задає напрямок аналітичному дослідженню. При аналізі застосовуються такі порівняння: явищ, показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (минулі періоди), що приймається за базовий; даних фактичних (звітних) за аналізований період з плановими (бізнес-плановими); звітних даних з середніми (у межах підприємства, галузі, держави в цілому, розвинених країн); просторові порівняння з даними роботи інших підпри-ємств. Основна умова ефективності застосування прийому по-рівняння (і водночас одна з найскладніших задач аналізу) — це досягнення зіставності показників, які характеризують процес, що аналізується. Тільки після того, як з'являється повна впевненість, що показники зіставні між собою за всіма параметрами, мож-на проводити аналітичні розрахунки, які базуються на по-рівнянні. Побудова рядів динаміки. Для відображення розвитку аналізованого показника у часі (в динаміці) будують ряди динаміки. Вони являють собою хронологічні або часові ряди значень показника, які да-ють змогу аналізувати особливості розвитку того чи іншо-го економічного явища. Ряди динаміки можуть бути по-будовані за абсолютними, відносними або середніми вели-чинами. Вже просте прочитання й осмислення даних, представ-лених подібним чином, дає підстави для деяких важливих аналітичних висновків. Але вони можливі, якщо витри-мується основна умова застосування прийому порівняння взагалі і, зокрема, побудови рядів динаміки, — йдеться про зіставність усіх величин, що входять у ряди динаміки. У фінансово-економічному аналізі доводиться досягати зіставності показників або при збиранні та обробці необхідних для побудови рядів динаміки даних, або шляхом перера-хування зібраних незіставних даних. Задача зведення рядів динаміки до зіставного виду тим складніша, чим більший часовий період охоплює аналізований масив інформації. Групування — це прийом аналізу, який полягає у фор-муванні з масиву даних, що аналізуються, класифікацій-них груп за ознаками, істотними з точки зору розв'язання конкретних аналітичних задач. Таке розчленування ма-сиву аналітичної інформації ще до аналітико-статистичної обробки груп, побудованих за певними ознаками, дає можливість виявляти закономірності та тенденції, властиві аналізованим процесам і явищам. З поглибленням аналі-зу (побудова груп за більшою кількістю ознак, за менші часові проміжки тощо), усередненням підсумкових показ-ників можна аналізувати структуру, структурні зрушення в об'єктах, що аналізуються, визначати залежність між різними показниками. Свого завершення метод групуван-ня набуває у формі аналітичних таблиць. Без аналітич-них таблиць жодна більш-менш складна аналітична зада-ча не може бути розв'язана раціонально. 2 МЕТОД СТАН І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ НА Коефіцієнт участі операційних необоротних активів в загальній сумі активів підприємства: , де Ку – коефіцієнт участі операційних необоротних активів в зазначеній сумі активів підприємства. ВАс – середня вартість операційних необоротних активів. ОАс – середня вартість оборотних активів. Визначений коефіцієнт розраховується в динаміці. Якщо при порівнянні зазначення цього коефіцієнта збільшується, то це позитивно характеризує роботу підприємства, якщо навпаки – негативно. Коефіцієнт зносу: , де Кз – коефіцієнт зносу необоротних активів на кінець аналізованого періоду. Зк – сума зносу. ВАс – середня вартість необоротних активів. Даний коефіцієнт характеризує сутність фізичного зносу необоротних активів. Цей показник розраховується в динаміці. Збільшення коефіцієнту зносу звітного періоду у порівнянні з минулим періодом негативно характеризує роботу підприємства, а зменшення – навпаки позитивно. Коефіцієнт придатності необоротних активів: , де Кп – коефіцієнт придатності необоротних активів. ВАз – залишкова вартість необоротних активів. ВАп – первісна вартість необоротних активів. Зростання цього показника в динаміці позитивно характеризує роботу підприємства, а зменшення, навпаки – негативно. Період обороту необоротних активів: , де По – період обороту необоротних активів; ВАс – середня вартість необоротних активів; Зс – середня сума зносу необоротних активів. Зазначений показник розраховується в динаміці. Збільшення цього показника в звітному періоді у порівнянні з минулим періодом позитивно зарактеризує роботу підприємства, зменшення, навпаки – негативно. До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність (сума прибутку на одну гривню нематеріальних активів (основних засобів)). 5. Найбільш загальним показником, який характеризує ефектив-ність використання основних засобів, є фондовіддача, яка характеризує ефективність вико-ристання основних виробничих за-собів, відображає суму виробленої продукції на одну гривню основ-них виробничих засобів. Фвід = , де Фвід – фондовіддача основних засобів; Вп – вартість виробленої продукці за звітний період; Фк – балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду. 7. Відносним показником ефективності використання основних за-собів є рентабельність, що визначає ступінь використання основних виробничих засобів. Цей показник визначається за формулою: Рф = , де Рф – рентабельність основних засобів; П3 – загальний прибуток за звітний період; Фк – балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду. 7. Основним показником, що характеризує ефективність використання необоротних активів, є їхня рентабельність (відношення суми прибутку до середньої вартості необоротних активів, у відсотках) Він показує скільки прибутку підприємство отримує від однієї гривні коштів, вкладених в необоротні активи підприємства. Оновлення НА Результати оновлення необоротних активів підприємства виражаються рядом показників, до числа основних з яких відносяться: Коефіцієнт надходження необоротних активів. Він характеризує частку нових видів необоротних активів у загальному їхньому складі і розраховується за формулою: , де КН - коефіцієнт надходження необоротних активів; НАП - вартість знов сформованих (намічуваних до формування) необоротних активів протягом визначеного (звітного або планового) періоду; НАК - загальна вартість усіх необоротних активів на кінець розглянутого періоду. Коефіцієнт вибуття необоротних активів. Він характеризує частку вибулих видів необоротних активів у загальному їхньому складі і визначається за формулою: , де Квиб - коефіцієнт вибуття необоротних активів; НАв - вартість вибулих (намічуваних до вибуття) видів необоротних активів протягом розглянутого періоду; НАк - загальна вартість усіх необоротних активів на кінець розглянутого періоду. Коефіцієнт оновлення необоротних активів. Він характеризує приріст необоротних активів стосовно загальної їхньої суми і розраховується за формулою: , де Квна - коефіцієнт відновлення необоротних активів; НАп - вартість знов сформованих необоротних активів; НАв - вартість вибулих необоротних активів; НАк - загальна вартість усіх необоротних активів на кінець розглянутого періоду. Швидкість оновлення необоротних активів. Характеризує середній період часу повного відновлення усіх необоротних активів. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою: , де Шон - швидкість оновлення необоротних активів, роках; Квна - коефіцієнт відновлення необоротних активів протягом року. Зазначені показники можуть бути використані в процесі управління оновленням усіх необоротних активів підприємства.
1 2 3 4 5 Категория: Мікроекономіка \| Добавил: Aspirant (25.01.2014)
Просмотров: 698 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: