Реферат на тему:ДІЯЛЬНІСТЬ КОНКУРУЮЧОЇ ФІРМИ В ДОВГОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ - Мікроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:ДІЯЛЬНІСТЬ КОНКУРУЮЧОЇ ФІРМИ В ДОВГОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ. 1. Максимізація прибутку в довгостроковому періоді. 2. Пропозиція галузі з постійними (фіксованими) витратами в довгостроковому періоді. 3. Пропозиція галузі з зростаючими витратами в довготерміновому періоді. 4. Ефективність чистої конкуренції. 1. Довгостроковий період дозволяє фірмам вносити певні зміни, які неможливо зробити в короткостроковому періоді. В довготерміновому періоді фірми, які знаходяться в галузі, володіють достатньою кількістю часу, щоб або розширити, або скоротити свої виробничі потужності, і що важливо, число фірм в галузі може або зменшуватися, або збільшуватися по мірі того, як нові фірми вступають в галузь чи існуючі в галузі фірми покидають її. Для розгляду поставленого питання припустимо, що єдиним довгостроковим пристосуванням являється вступ фірм в галузь чи їх масовий вихід з галузі, всі фірми галузі мають одинакові криві витрат (тобто мають одинакові витрати). В довгостроковому періоді після того, як всі довгострокові пристосування закінчені, тобто коли довготермінова рівновага досягнута, ціна продукту буде точно відповідати кожній точці мінімуму середніх сукупних витрат фірми і виробництво буде в тій же точці. Це витікає із двох основних фактів: 1) фірми прагнуть до прибутків і остерігаються збитків і 2) при конкуренції фірми вільно вступають і виходять з галузі. Якщо спочатку ціна перевищує середні сукупні витрати, то можливість отримання економічних прибутків буде приваблювати нові фірми в галузь. Проте, при розширенні галузі буде збільшуватися пропозиція продукції до тих пір, поки ціна знову не знизиться і не зрівняється з середніми валовими витратами. Напроти, якщо ціна першопочатково менша за середні сумарні витрати, то це спонукатиме фірми до виходу із галузі. Загальний об’єм пропозиції буде скорочуватись до тих пір, поки ціна не досягне рівня середніх сумарних витрат. Наприклад, ціна і мінімум середніх сукупних витрат дорівнюють 50 дол. Економічні прибутки тут нульові; отже, галузь знаходиться в рівновазі, “в спокої”, тому що у фірм відсутнє бажання вступити чи покинути галузь. Як нам відомо, дійсна ринкова ціна визначається загальним, галузевим, об’ємом попиту і пропозиції. Якщо всі фірми одинакові, то для досягнення галузевого рівноважного об’єму виробництва в 100000 одиниць в галузі повинно діяти 1000 фірм, кожна з яких виробляє 100 одиниць продукції. Припустимо, що зміни споживчих смаків збільшують попит на продукт. Це зрушення в попиті зробить виробництво прибутковим; нова ціна, припустимо, в 60 дол. переважає сукупні витрати в 50 дол. Економічні прибутки будуть приваблювати в галузь нові фірми. Деякі фірми будуть тільки створеними, інші перемістяться із інших галузей. Але по мірі того, як фірми вступають в галузь, пропозиція продукції на фірмі буде збільшуватись, обумовлюючи зниження ціни продукту з 60 дол. до першопочаткового рівня в 50 дол. Виробництво складає 110000 одиниць продукції, кожна фірма виробляє 100 одиниць. Отже на в галузі діє вже 1100 фірм, тобто 100 нових. Припустимо також, що входження нових фірм не вказує впливу на витрати і що економічні прибутки зберігаються. Вступ буде продовжуватись до тих пір, поки ринкова пропозиція в короткостроковому періоді не збільшиться. Якщо ціна і далі дорівнює мінімуму середніх сукупних витрат в 50 дол., то економічні прибутки, викликані зростанням попиту, зведені конкуренцією до нуля, і в результаті існуючий раніше мотив для багатьох фірм вступу в галузь щезає. Тобто, при зростанні попиту за сталої ціни кількість фірм, які ввійдуть в галузь вироблять деякий надлишок продукції, тобто пропозиція перевищить попит і в результаті економічні прибутки зводяться до нуля. Необхідно проаналізувати протилежну ситуацію – масовий вихід фірм з галузі ліквідує збитки. Наприклад, попит падає. Це заставляє ціну понизитися до 40 дол., роблячи виробництво неприбутковим. Через деякий час виникаючі в кінцевому результаті збитки заставляють фірми покинути галузь. Причиною є те, що десь в іншому місці менеджери можуть отримати вищі прибутки. Оскільки капітальне обладнання зношується і стікають зобов’язання по платежах, то деякі фірми просто закриються. По мірі виходу фірм ринкова пропозиція буде скорочуватися, що приведе до поступової стабілізації на ринку. Ціна буде зростати із 40 дол., поки не досягне першопочаткової в 50 дол. загальний об’єм пропозиції дорівнює 90000 одиниць і кожна фірма виробляє 100 одиниць продукції, отже на ринку діє 900 фірм. Отже, дійсно конкуренція, яка проявляється при вступі та виході фірм із галузі в кінці кінців зрівнює ціну з мінімумом середніх сукупних витрат виробництва в довготерміновому періоді, і кожна з фірм виробляє в точці мінімуму середній сукупних витрат в довготерміновому періоді.2. Розглядаючи діяльність конкуруючих фірм в довготерміновому періоді ми припускаємо, що галузь, про яку йде мова, являється галуззю з фіксованими витратами. Це означає, що розширення галузі за рахунок входження в неї додаткових фірм ніяк не вплине на ціни ресурсів чи, відповідно, на витрати виробництва. Коли попит окремої галузі на ресурси складає незначну частину від загального обсягу попиту, галузь може розростатися без істотного впливу на ціни і на витрати ресурсів. В довгостроковому періоді крива пропозиції галузі з фіксованими витратами буде абсолютно еластичною, тому що як ми розглядали раніше, в різних варіантах поставок продукції (90000, 100000, 110000 одиниць) ціна буде сталою, тобто 50 дол. Графічно це можна відобразити так: Початковий попит D1 на 100000 продукції по ціні 50 дол. за одиницю є ситуацією довгострокової рівноваги. Коли попит збільшується до D2 – рівновага порушується. Це привабить нові фірми в галузь, і в результаті випуск продукції буде розширюватися до тих пір, поки ціна знову не понизиться до незмінного мінімального рівня середніх сукупних витрат. це буде при ціні 50 дол. і при об’ємі продукції в 110000 одиниць. Аналогічна ситуація спостерігається в протилежному випадку, коли ціна падає і це спричинює до виходу фірм з галузі. 3. Галузі із фіксованими витратами – рідкість. Більшість галузей являються галузями із змінними (зростаючими) витратами. В більшості випадків входження нових фірм в галузь вкаже вплив на ціни ресурсів, і, відповідно, на витрати виробництва на одиницю продукції окремих фірм в галузі. Коли галузь використовує значну частину якогось ресурсу, загальний об’єм пропозиції якого не просто збільшити, входження нових фірм в галузь буде збільшувати попит на ресурс порівняно із пропозицією і збільшить цін на нього. (тобто виходить, що ми, виробляючи певну продукцію витрачаємо певну кількість якогось ресурсу по ціні Х. Коли хтось входить в нашу галузь, то він потребує також того ресурсу, що використовується нами у виробництві, отже збільшується попит на ресурс і фірма – продавець даного ресурсу піднімає на нього ціну і т.д.) Результатом більш високих цін на ресурси будуть більш високі середні витрати фірм в галузі в довготерміновому періоді. В кінцевому порахунку, при збільшенні попиту на продукт, що викликає економічні прибутки і входження нових фірм в галузь, виникає двосторонній вплив (давка) на прибуток, що грозить знищенню прибутку взагалі. з однієї сторони, входження нових фірм в галузь буде збільшувати ринкову пропозицію і знижувати ціну продукту, а з іншої – сукупні витрат фірми значно зростають, так як появилася нова кількість фірм, які починають боротися за частку ресурсу, збільшуючи цим ціну на нього. Це означає, що ціна рівноваги тепер буде вищою першопочаткової. Галузь буде виробляти більше продукції тільки по більш високій ціні, тому що тепер ціна повинна покривати середні сукупні витрати, які зросли. При більш високій ціні виникне збільшення об’єму виробництва. Замість отримання або 90000, або 100000, або 110000 одиниць продукції по ціні 50 дол. в галузі з зростаючими витратами 90000 одиниць могли б появитися по ціні 45 дол., 100000 – по ціні 50 дол., 110000 – по ціні 55 дол. Більш висока ціна потрібна, що стимулювати збільшення виробництва, тому що витрати на одиницю продукції збільшуються, по мірі того як зростає галузь. Навпаки, зниження попиту з D1до D3 зробить виробництво неприбутковим і сприятиме масовому виходу фірм з галузі. Скорочення попиту на ресурси стосовно їх пропозиції понизить ціни на них і викличе зниження ССВт виробництва. Тому, нова ціна рівноваги буде встановлена на рівні нижчому від першопочаткової ринкової ціни, тобто становитиме 45 дол. Для прикладу можна сказати, що сільське господарство, видобувна промисловість, а саме гірнича, є галузями із зростаючими витратами, тому що кожна використовує значну частину деякого основного природного ресурсу – с/г угіддя, поклади корисних копалин, лісні масиви. Розширення суттєво вплине на попит і визве більш високі витрати. А от переробні галузі на ранніх порах можуть бути вповні галузями із постійними витратами, але по мірі того як зростання галузі збільшує значення цих галузей на ринках ресурсів, вони можуть стати галузями з зростаючими ресурсами. 4. Економісти сходяться в поглядах, що чисто конкурентна економіка приведе до найбільш ефективного використання рідкісних ресурсів суспільства.Тобто, економіка конкурентних цін прагне розподілити обмежену кількість ресурсів, які є в розпорядженні суспільства таким чином, щоб максимізувати задоволення потреб. Ефективне використання ресурсів вимагає виконання двох умов, тобто: 1) ефективність розподілу ресурсів і 2) виробнича ефективність. Щодо першого, ресурси повинні бути розподілені між фірмами і галузями так, щоб отримати певний асортимент продуктів, які найбільш необхідні для суспільства (споживачів). Друга: вимагає, щоб кожен товар, включений в цей оптимальний список продукції, вироблявся найменш вартісним способом. Це означає, що фірми повинні викорстовувати найбільш сучасну (саму дешеву) технологію, або вони не виживуть. Тобто, треба використовувати мінімум ресурсів. Витрати,які наводилися вище, є тільки тими, які використовуються суто на виробництво продукції, проте крім них ще слід розрізняти при визначенні ціни витрати на рекламу, торговельні витрати і т. д. Щодо ефективності розподілу ресурсів, слід зазначити, що грошова оцінка любого продукту – Х – це загальна міра, чи показник, відносної граничної корисності цього продукту. Отже, в умовах чистої конкуренції, керуючісь мотивом прибутку підприємці будуть виробляти кожен товар точно до такої точки, в якій ціна і граничні витрати зрівнюються. Це означає, що ресурси в умовах чистої конкуренції розподілені ефективно. Ще одна додаткова властивість ринку чистої конкуренції – це їх здатність відтворювати (встановлювати) ефективнісь в використанні ресурсів, коли вона порушується динамічними змінами в економіці. В конкуруючій економіці любі зміни в споживчих смаках, запасах ресурсів чи технології автоматично приведуть до перегрупування ресурсів. Обмеження. Ринкова система з чистою конкуренцією як приводить до виробничої ефективності, так і до ефективного перерозподілу ресурсів, проте існує з певними обмеженняти: - проблема розподілу доходів (твердження, що чиста конкуренція розподілює ресурси ефективно базується на розподілі грошових доходів. При зміні попиту на товар, який вироблявся фірмами, керівництво фірм прагне переорієнтуватися на виробництво іншого виду продукції, проте перед фірмою постає запитання: яка продукція принесе більші прибутки, тобто буде ефективнішою, нова, чи та, від якої відмовляються. Наукової відповіді на це запитання немає, так як нам невідомо, як вимвряти і порівняти задоволення потреб, які отримують різні люди від товарів і послуг. Люди різні, і багаті, і бідні). Отже, основна проблема полягає в тому, що розподіл доходів, повязаний з діями чисто конкурентної ринковрї системи, абсолютно не зрівноважений, і може призвести до виробництва “пустячків” для багатих, відмовляючи в той же час в необхідних товарах для бідних. - недостатність ринку: побічні витрати і суспільні блага. (в умовах чистої конкуренції кожен пілприємець буде допускати тільки ті витрати, які окуповуються. Це означає те, що в деяких галузях виробництва існують великі витрати, яких виробники стараються уникнути, і справді уникають, тим самим забруднюючи, в переважній кількості випадків, навколишнє середовище. Також, недивлячись на її переваги, конкурентна система ігнорує перелік товарів і послуг, які можуть принести і приносять задоволення суспільству, але не можуть бути оцінені і продані за допомогою ринкової системи – це національна оборона, програма паводкового контролю та ін.) - виробнича техніка. (ринки з чистою конкуренцією не завжди означають використання найбільш ефективної виробничої технології, так як ряд фірм вважає що доцільніше виробляти старою технологією, насучи при цьому мінімальні витрати, а ряд фірм рагнуть здійснювати технічний прогрес.) - діапазон споживчого вибору. (економіка в умовах чистої конкуренції може і не забезпечити достатнього діапазону споживчого вибору чи розробки нових продуктів.) Додаток: теорія ринків з поненційною конкуренцією. Ринок з поненційною конкуренцією – це ринок, в якому входження чи вихід фірм з галузі зовсім чи майже не вимагають витрат. Прикладом можуть служити авіалінії. Наприклад, існує дві авіакомпанії, які здійснюють маршрук Париж – Київ. Якщо б входження у галузь чи вихід з неї були б повязані з витратами, то ринок не був би ринком з потенційною конкуренцією, і ці дві фірми могли б отримувати високі економічні прибутки. Але в дійсності інші авіакомпанії можуть легко як впровадити в себе даний маршрут, так і його покинути з мінімальними витратами.причина в тому, що відповідне капітальне обладнання – літаки – високомобільні. Отже, дві початкові компанії повинні якісно обслуговувати свою клієнтуру за нормальними цінами.
1 2 3 4 5 Категория: Мікроекономіка \| Добавил: Aspirant (01.02.2014)
Просмотров: 217 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: