Реферат на тему:Антимонопольне законодавство Характеристика підприємницької монополії. - Мікроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Антимонопольне законодавство Характеристика підприємницької монополії. Антимонопольне законодавство. Ефективність антимонопольного законодавства. Ознаки природної монополії. 1. Підприємницька монополія – існує, коли одна чи декілька фірм контрольють основну частку виробництва важливої галузі (це може бути як монопольне утворення, так і олігополістичне). Недоліки підприємницької монополії: неефективність розподілу ресурсів – монополісти та представники олігополій вважають можливим та вигідним обмежувати випуск продукції та назначати більш високі ціни в порівнянні із тими, які б існували б в галузі із конкуренцією. непрогресивність – критики вважають, що підприємницька монополія не тільки не являється необхідним фактором економії, обумовленої масштабами виробництва, але і не сприяє НТП. нерівність доходів – монополія також критикується як фактор, який сприяє нерівності доходів, через те, що через бар’єри для входження в галузь дозволяють монополісту назначати ціну, яка перевищує СВт і забезпечує відповідні економічні прибутки. Ці прибутки привласнюються акціонерами чи володільцями підприємств. політичні небезпеки – гігантська компанія має високий ступінь впливу на уряд держави, і це відображається на законодавству та урядовій політиці, які не сприяють інтересам суспільства, а скоріше інтересам цього гіганта. Переваги підприємницької монополії: продукція кращої якості – вважається, що монополістична влада була досягнута за рахунок кращої якості продукції, ніж у конкурентів. недооцінка конкуренції – хоча фірм, які виробляють даний продукт може бути декілька, ці фірми можуть зіткнутися з сильною міжгалузевою конкуренцією. Також, слід до уваги приймати іноземну конкуренцію – тобто фірми-виробники вітчизняної продукції орієнтуються на ціни фірм-аналогів-іноземців. Великі прибутки монополіста сприяють до того, що інші фірми прагнуть ввійти в галузь, і це також породжує конкуренцію. ефект масштабу – тільки крупі фірми можуть досягти низьких витрат на одиницю продукції і тому продавати її споживачам по порівняно нижчим цінам. НТП – крупні фірми мають і фінансові ресурси, і стимули для проведення НТП – згідно із дослідженнями Шумпетера-Геллбрейта. 2. Світова історія впровадження антимонопольного законодавства сягає кінця ХІХ століття, коли в 1890 р. був прийнятий закон Шермана. Даний закон характеризував любе об’єднання типу трест, чи іншого об’єднання на основі таємної угоди, вважалося незаконним. А люба особа, яка буде сприяти даному утворенню – буде нести кримінальну відповідальність. Пізніше дане законодавство поповнилося іншими законодавчими актами, зокрема законом Клейтона 1914 р., який посилював і доповнював закон Шермана, а саме: за законом була оголошена цінова дискримінація; заборона виключних чи “примусових” узгоджень у відповідності з якими виробники продавали б деякі товари покупцю тільки при умові, що останній придбає інші товари у того ж самого продавця, а не у його конкурентів; забороняє формування взаємопов’язаних директоратів – коли керівник однієї фірми є також членом правління конкуруючої фірми. На сьогодні атнимонопольні закони діють майже у всіх розвинених країнах. Так, в Україні основним антимонопольним законом є Закон “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 15.03.1992 року. Одне з основних питань, що виникає при застосуванні антимонопольного законодавства – як ідентифікувати галузі, котрі є об’єктом цього законодавства – за структурою галузі чи за поведінкою фірм галузі? “Структуристи” вважають, що галузь, яка має монополістичну структуру, і поводить себе як монополіст. Оцінюючи поведінку фірм на ринку, слід брати до уваги такі аспекти їхньої діяльності: чи можуть фірми блокувати входження конкурентів на ринок; чи зустрічають вони конкуренцію з боку імпорту (а існуюча в світі тенденція зростання транснаціональної конкуренції веде до зменшення ризику витрат для споживачів від порушень національними монополістами антимонопольного законодавства); чи є конкуренція за цінами, чи існує змова щодо цін; чи існує конкуренція між фірмами у сфері інноваційної діяльності та інших нецінових сферах. Також, важливим є питання щодо визначення частки ринку фірми-монополіста. 3. Ефективність антимонопольного законодавства визначається можливостями його застосування по відношенню до існуючих ринкових структур (1), злиття (2) і до фіксованих цін (3). Перша із зазначених проблем розв’язується шляхом визначення відповідного ринку та ринкової концентрації. Сама по собі наявність монопольної влади не є приводом для застосування антимонопольного законодавства, воно застосовується лише при наявності дій, які обмежують свободу конкуренції, - це відомий у юридичній практиці принцип причини; конкретні підходи до визначення тих або інших дій антиконкурентними можуть визначатися в окремих країнах по-різному. Як правило, достатньою умовою для підтримки конкуренції є наявність конкурсного (або змагального) ринку – такого ринку, на якому відсутні вхідні бар’єри, а вихід майже безкоштовний. На конкурсному ринку може діяти навіть одна фірма деякий час – чистий монополіст. Щодо злиття, то розрізняють: Горизонтальне злиття – це злиття фірм, які конкурують на одному й тому ж ринку. Вертикальне злиття – це злиття фірм, які пов’язані стосунками “постачальник-покупець”. Конгломератні злиття – це злиття фірм, які діють на різних ринках, що не перетинаються (тобто продукція на цих ринках не є замінниками). Найчастіше обмежується горизонтальне злиття. Фіксація цін – це спроба декількох фірм об’єднатися з метою встановлення певної ціни на товар або послугу. Як правило, фіксується та ціна, яка є завищеною, тобто монопольною, або така, що обмежує появу нових конкурентів (ціна, яка обмежує появу нових конкурентів (або виштовхує з галузі старі) також називається грабіжницькою ціною). Дані принципи є загальними. Конкретна практика визнання дій антиконкурентними та застосування атнимонопольного законодавства має суттєві відмінності щодо різних монополістичних утворень. Обговорюючи атнимонопольні закони та практику їх застосування не слід вважати, що урядова політика є послідовно про-конкурентною. Важливо відмітити, що 1) існують виключення із антимонопольного законодавства і 2) ряд мір державної політики послаблювати конкуренцію. Так, можуть створюватися легальні картелі - коли адміністративним рішенням розподіляється ринок і обмежується конкуренція; можуть прийматися закони на зразок патентних, які з певних міркувань обмежують конкуренцію. Можна зробити висновок, що антимонопольна політика є предметом дискусій у багатьох країнах, а відповідна економічна теорія ще не набула завершального вигляду. 4. Природна монополія – існує, коли ефект масштабу такий великий, що одна фірма може постачати весь ринок, маючи більш низькі витрати на одиницю продукції, ніж при конкуренції (газопостачання, електропостачання, водопостачання, зв’язок та т.п.). При природній монополії характерними є дві альтернативи – державна власність та державне регулювання. Існують три недоліки щодо державного регулювання: Витрати та ефективність – існує ряд проблем, які пов’язані із стримування зростання витрат та ефективністю використання ресурсів. Недоліки комісій – комісії часто “захоплені” чи контролюються галузями, які повинні регулювати (члени комісії можуть бути працівниками цієї галузі чи дещо залежними від певної галузі). Регулювання конкурентних галузей – держава інколи сама створює монополії, встановлюючи більш високі ціни на послуги чи продукцію (авіаперевезення та вантажні перевезення) в галузях із малими масштабами та відносно невеликими бар’єрами для вступу.
1 2 3 4 5 Категория: Мікроекономіка \| Добавил: Aspirant (04.02.2014)
Просмотров: 310 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: