Реферат на тему: Види господарських товариств. - Менеджмент - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Види господарських товариств. План 1. Види господарських товариств. 2. Договір поставки. 3. Суб’єкт банкрутства. 1. ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ Поняття та види господарських товариств 1. Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. 2. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства. Учасники господарського товариства 1. Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом. 2. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником. Майно господарського товариства 1. Господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. 2. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майновічи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА – підпри-ємства, установи, організації, створені на засадах угоди юрид. особами і гр-нами шля-хом об'єднання їх майна та підприєм. діяль-ності з метою одержання прибутку. Порядок створення і діяльності Г. т. регулюється За-коном України «Про господарські товарист-ва» (1991) з наступними змінами і доповнен-нями. Виділяються такі види Г. т.: акціонерні това-риства (закриті і відкриті), товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з до-датковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Всі Г. т., незалежно від їх виду, є юрид. особами від дня держ. реєстрації. Акц. т-во, т-во з обмеженою і т-во з дод. відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору та статуту, а повне і командитне т-ва – на підставі уста-новчого договору. Г. т. має свій статутний фонд, що утворю-ється з вкладів засновників і учасників (акціонерів) т-ва. Г. т. є власником: майна, переданого йому засновниками та учасника-ми; продукції, виробленої т-вом у результаті госп. діяльності; одержаних доходів та ін. майна, набутого на підставах діяльності, не забороненої законом. Прибуток т-ва утворюється з надходжень від госп. діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оп-лату праці. З балансового прибутку Г. т. сплачуються відсотки по кредитах банків та облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та ін. пла-тежі до бюджету, а чистий прибуток зали-шається у повному розпорядженні т-ва, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання. У всіх Г. т. незалежно від їх виду створюється резерв-ний (страховий) фонд у розмірі, встановле-ному установчими документами, але не менш як 25 % статут. фонду, шляхом щоріч. відра-хувань не менше 5 % суми чистого прибутку. Управління Г. т. здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначаються відповідно до виду т-ва. Ви-щим органом Г. т. є заг. збори т-ва. Припинення діяльності Г. т. відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєд-нання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації. Т-во ліквідується: у разі закінчен-ня строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при йо-го створенні; за рішенням його вищого орга-ну; на підставі рішення суду за поданням ор-ганів, що контролюють діяльність т-ва, у разі системат. або грубого порушення ним чинного законодавства; на підставі рішення арбітраж. суду в порядку, встановленому За-коном України «Про банкрутство» (1992); за ін. підставами, передбаченими установчими документами. Ліквідація Г. т. провадиться призначеною ліквідац. комісією, до якої переходять по-вноваження шодо управління справами т-ва. Кошти, що належать Г. т., включаючи ви-ручку від розпродажу майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, влас-никами облігацій, випущених т-вом, та ін. кредиторами, розподіляються між учасника-ми (акціонерами) згідно з вимогами законо-давства і установчими документами. Лікві-дація Г. т. вважається завершеною з моменту запису про це у державний реєстр. Див. також Господарська система. 2. ДОГОВІР ПОСТАВКИ 1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. 3. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. ДОГОВІР ПОСТАВКИ – вид цив. договору, за яким постачальник зобов'язується у вка-зані строки (строк) передати покупцеві у власність чи операт. управління товар, а по-купець повинен прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Д. п. є осн. док-том, що визначає права та обов'язки сторін шодо постачання усіх видів товарів. Сторони визначають партнерів по госп. зв'яз-ках, предмет та ін. умови поставки, за винят-ком поставок товарів за міждерж. угодами. Так, відповідно до Угоди «Про загальні умо-ви поставок товарів між організаціями дер-жав – учасниць СНД» від 20.III 1992 Д. п. між організаціями укладаються на підставі повідомлень про прикріплення постачаль-ників до покупців, які видаються сторонам компет. органами держав Співдружності. Різновидом Д. п. є договір кооперованої по-ставки, тобто поставки деталей, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та ін. ви-робів галуз. або міжгалуз. призначення, які виготовляються відповідно до тех. докумен-тації споживачів (замовників), тех. умов та стандартів і необхідні для випуску кінцевої продукції. Підприємства, шо поставляють такі вироби гол. постачальнику – виробни-кові кінцевої продукції, називаються суміж-никами. Договірні зв'язки з поставок мо-жуть здійснюватися на підставі державного контракту, за допомогою якого задовольня-ються держ. потреби в товарах у сферах оборони, освіти, охорони здоров'я тошо за ра-хунок коштів держ. бюджету. Завдання за держконтрактом обов’язкові лише для вико-навців держ. замовлення, заснованих пов-ністю або частково на держ. власності, а та-кож підприємств, які за чинним зак-вом вважаються монополістами на відповід. рин-ку продукції (Закон України «Про поставки продукції для державних потреб», 1995). Істотними умовами Д. п. є кількість, асорти-мент, якість і ціна товарів, строки поставки, вивантажувальні та платіжні реквізити. За відсутності цих умов договір вважається неукладеним. Крім названих, договір може містити умови шодо комплектності товарів, порядку поставки, тари, пакування тощо. У разі виявлення недостачі товарів, їх нена-лежної якості чи некомплектності або ін. порушень Д. п. одержувач повинен скласти про це акт за участю уповноваженого пред-ставника постачатьника чи виготовлювача товарів, або експерта бюро товар. експертиз, або представника ін. незаінтересованої організації. Акт приймання з необхід. додатка-ми є підставою для пред'явлення претензій та позовів у зв'язку з порушенням поста-чальником умов Д. п. Сторони мають право самостійно визначати в Д. п. види забезпечувальних засобів, розмі-ри санкцій за ті чи ті порушення договірних зобов'язань. Якшо якість товарів не відпо-відає стандартові, тех. документації, зразкам або ін. умовам договору (брак), покупець має право відмовитися приймати товари, ви-магати повернення сплачених за них сум та заміни товарів на доброякісні. Якшо недо-ліки можна усунути на місці, без повернення товарів постачальникові, то останній по-винен це зробити своїми силами і засобами у покупця. У разі виконання цієї умови май-нова відповідальність до постачальника не застосовується. 3. СУБ’ЄКТ БАНКРУТСТВА БАНКРУТСТВО (від франц. banqueroute, – розбитий банк) – неспроможність юрид. особи (суб'єк-та підприєм. діяльності) задовольнити у встановлений для цього термін пред'явлені йому кредиторами вимоги і виконати зобо-в'язання перед бюджетом. Підстави і поря-док визнання суб'єкта підприєм. діяльності банкрутом встановлені Законом України «Про банкрутство» (1992). За законодавст-вом інших країн суб'єктом Б. може бути будь-який гр-нин, котрий через відсутність коштів відмовляється оплатити свої боргові зобов'язання. Банкрутом може себе оголосити сама юрид. особа або це здійснює арбітражний суд у при-мус, порядку за письм. заявою будь-кого з кредиторів боржника, органів держ. подат. адміністрації або держ. контрольно-ревіз. служби до арбітражного суду. Звернутися з такою заявою до арбітраж. суду може і про-курор. Кредитор звертається до арбітраж. суду із заявою про Б. юрид. особи, коли во-на неспроможна протягом двох місяців за-довольнити визнані нею претензійні вимоги або сплатити борг за викон. документами. Суб'єктами Б. можуть бути лише юрид. осо-би, зареєстровані як суб'єкти підприєм. ді-яльності в органах держ. статистики Укра-їни. Не може порушуватися справа про Б. іноз. юрид. осіб та міжнар. організацій, розташованих за межами України. Учасниками справи про Б., крім кредиторів, є також санатори (див. у ст. Санація), ліквідатори (див. у ст. Ліквідаційна комісія), призначе-ний арбітраж. судом розпорядник майна боржника та банки, шо здійснюють розра-хунково-касове обслуговування боржника. Суд зобов'язує заявника подати до офіц. друк. органу оголошення про порушення справи про Б. Протягом місяця від часу публікації кредитори збанкрутілого борж-ника подають до арбітраж. суду письм. заяви з відповідними майновими вимогами до банкрута, додавши документи, які підтверджують правомірність цих вимог. Ін. юрид. особи, а також гр-ни, які бажають брати участь у санації боржника, теж повин-ні протягом названого терміну подати до арбітраж. суду заяви з письм. зобов'язанням про переведення на них боргу і вказати умови санації. Через місяць після публікації рішення про порушення справи про Б. за ух-валою арбітраж. суду всі виявлені кредитори повинні скликати збори і в разі необхіднос-ті створити їх повноважний комітет. У разі відсутності пропозицій про санацію або незгоди кредиторів з умовами санації арбітраж. суд визнає боржника банкрутом своєю постановою і призначає ліквідаторів із числа представників зборів кредиторів, бан-ків, фін. органів, а також Фонду держ. (ко-мунального) майна, якщо банкрутом є держ. підприємство або організація. Ліквідатори зобов'язані провести процедуру задоволен-ня вимог кредиторів. З моменту визнання юрид. особи банкрутом її діяльність припи-няється. До ліквідац. комісії переходить пра-во розпорядження майном банкрута, всі йо-го майн. права та обов'язки, вважаються сплинутими терміни всіх зобов'язань банкрута, припиняється нарахування пені та процентів з усіх видів його заборгованості. У разі необхідності за поданням прокурату-ри чи клопотанням боржника, розпоряд-ника майна або кредиторів арбітраж. суд може визнати нечинною будь-яку угоду щодо продажу майна боржника, здійснену протягом 3 місяців до початку провадження у справі про Б., якщо продаж відбувався в інтересах зацікавленої особи з боку борж-ника. Суд також може визнати нечинною угоду щодо продажу майна чи прийняття боржником на себе зобов'язань протягом ро-ку до початку провадження у справі про Б.: якщо продаж майна здійснено з метою при-ховання цього майна або несплати боргів; якщо боржник у результаті угоди отримав набагато менше, ніж реальна ціна майна; якщо боржник на момент укладання угоди вже був фактично неплатоспроможний чи став таким унаслідок виконання цієї угоди. За порушення законодавства про Б. передбачена юрид. відповідальність. Фіктивне банкрутство Завідомо неправдива офіційна заява громадянина – засновника або власника суб’єкта господарської діяльності, а також службової особи суб’єкта господарської діяльності, а так само громадянина – суб’єкта господарської діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі, - караються штрафом від семисот п’ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Примітка. У статтях 218-223 цього Кодексу матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Доведення до банкрутства Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору, - карається штрафом від п’ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Захист прав працівників у разі банкрутства підприємства У разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядкузобов’язання перед працівникамитакого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України „Про банкрутство” (2343-12).
1 2 3 4 5 Категория: Менеджмент \| Добавил: Aspirant (05.06.2014)
Просмотров: 241 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: