Четверг, 28.11.2024, 20:30
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Меню сайта
Категории раздела
Архітектура [235]
Астрономія, авіація, космонавтика [257]
Аудит [344]
Банківська справа [462]
БЖД [955]
Біографії, автобіографії, особистості [497]
Біологія [548]
Бухгалтерській облік [548]
Військова кафедра [371]
Географія [210]
Геологія [676]
Гроші і кредит [455]
Державне регулювання [154]
Дисертації та автореферати [0]
Діловодство [434]
Екологія [1309]
Економіка підприємств [733]
Економічна теорія, Політекономіка [762]
Економічні теми [1190]
Журналістика [185]
Іноземні мови [0]
Інформатика, програмування [0]
Інше [1350]
Історія [142]
Історія всесвітня [1014]
Історія економічна [278]
Історія України [56]
Краєзнавство [438]
Кулінарія [40]
Культура [2275]
Література [1585]
Література українська [0]
Логіка [187]
Макроекономіка [747]
Маркетинг [404]
Математика [0]
Медицина та здоров'я [992]
Менеджмент [695]
Міжнародна економіка [306]
Мікроекономіка [883]
Мовознавство [0]
Музика [0]
Наукознавство [103]
Педагогіка [145]
Підприємництво [0]
Політологія [299]
Право [990]
Психологія [381]
Реклама [90]
Релігієзнавство [0]
Риторика [124]
Розміщення продуктивних сил [287]
Образотворче мистецтво [0]
Сільське господарство [0]
Соціологія [1151]
Статистика [0]
Страхування [0]
Сценарії виховних заходів, свят, уроків [0]
Теорія держави та права [606]
Технічні науки [358]
Технологія виробництва [1045]
Логістика, товарознавство [660]
Туризм [387]
Українознавство [164]
Фізика [332]
Фізична культура [461]
Філософія [913]
Фінанси [1453]
Хімія [515]
Цінні папери [192]
Твори [272]
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Менеджмент

Реферат на тему: Управлінський облік
Реферат на тему: Управлінський облік.

1.Види калькуляції за часом складання.
Одним з основних показників роботи підприємства є собівартість продукції. Обчислення собівартості одиниці окремих видів чи продукції робіт і всієї товарної продукції називається калькуляцією. Розрізняють наступні види калькуляцій:
- планову,
- кошторисну,
- нормативну
- звітну чи фактичну калькуляції.
1). Планові калькуляції визначають середню собівартість чи продукції виконаних робіт на плановий період (рік, квартал). Їх складають виходячи з прогресивних норм витрат сировини, матеріалів палива, енергії, витрат праці, використання устаткування і норм витрат по організації обслуговування виробництва. Ці норми витрат є середніми для планованого періоду;
2). Кошторисні калькуляції є різновидами планових. Вони складаються на разовий чи виріб роботу для визначення ціни, розрахунків із замовниками й іншими цілей.
3). Нормативні калькуляції складають на основі діючих на початок місяця норм витрати сировини, матеріалів і інших витрат (поточних норм витрат). Поточні норми витрат відповідають виробничим можливостям підприємства на даному етапі його роботи. Поточні норми витрат на початок року вище середніх норм витрат, закладених у планову калькуляцію, а наприкінці року нижче. Тому нормативна собівартість на початок року, як правило, вище планової, а наприкінці року — нижче.
4). Звітні чи фактичні калькуляції складають за даними обліку про фактичні витрати на виробництво продукції і відображають фактичну собівартість зробленої продукції чи виконаних робіт. У фактичну собівартість продукції включають неплановані продуктивні витрати.
Калькулювання собівартості продукції здійснюється різними методами. Під методом калькуляції приймають систему прийомів, використовуваних для числення собівартості калькуляційної одиниці.
Вибір методу калькулювання собівартості продукції залежить від типу виробництва, його складності, наявності незавершеного виробництва, тривалості виробничого циклу, номенклатури вироблюваної продукції.
Планова (нормативна) калькуляція являє собою розрахунок планової (нормативної) собівартості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат. Планова (нормативна) калькуляція складається на рік з розподілом за кварталами. Для окремих галузей промисловості із сезонним характером виробництва встановлюється інша періодичність складання планової (нормативної) калькуляції.
Планова (нормативна) калькуляція складається на всі види продукції, що виготовляються у планованому році. Планова (нормативна) калькуляція собівартості вперше виготовлених у пла-нованому році виробів і виробів, що виготовляються на нових потужностях, складається виходячи з проектних показників, за даними конструкторсько-технологічної документації на базі діючих на початок звітного періоду норм і є основою для обліку виробничих витрат, здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і виконанням завдань щодо зниження собівартості.
Основою складання планової (нормативної) калькуляції на підприємстві є технічно обгрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі діючих (або очікуваних) на початок планованого періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва.
Якщо окремі види продукції виготовляються в різних модифікаціях (наприклад, в експортному виконанні), планова (нормативна) калькуляція Складається на кожну таку модифікацію окремо.
У тих випадках, коли за єдиною конструкцією і єдиним технологічним процесом виготовляється кілька модифікацій виробів (за видами приймання або за техніко-економічними параметрами), планова калькуляція складається на всю групу виробів, одержаних після єдиного технологічного запуску.
Планова калькуляція може складатися і на ширшу групу однорідних виробів. Собівартість окремих видів (типів) продукції відповідної групи обчислюється за допомогою економічно обгрунтованих методів. У групу об'єднуються тільки вироби, що виготовляються з однорідної сировини із застосуванням однакових технологічних процесів.
На окремі вироби, щодо яких планується кілька послідовних процесів виходу придатних виробів (модулі, гібридні мікросхеми, фотодіоди тощо), планові (нормативні) калькуляції складаються за окремими технологічними етапами (переділами), що являють собою закінчені конструкції виробу або переділи.
Калькуляційна одиниця продукції повинна відповідати одиниці вимірювання, прийнятій у стандартах або технічних умовах на відповідний вид продукції і в плані виробництва продукції в натуральному виразі. Якщо в плануванні використовуються дві одиниці вимірювання кількості продукції, що випускається, калькуляційною одиницею є одна із цих одиниць. Собівартість одиниці продукції в другому вимірюванні визначається в цілому, без виділення окремих статей витрат.
Якщо за одиницю вимірювання обсягу виробництва використовуються умовно-натуральні показники (наприклад, мінеральні добрива в умовних одиницях, виходячи із складу корисної речо-вини, — у хімічній промисловості, умовний ящик скла — у скловиробництві), то ці ж показники є калькуляційними одиницями.
Під час складання планової (нормативної) калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції в планованому періоді.
Технологічні втрати допускається планувати тільки для тих виробів, щодо яких планується відсоток виходу придатних виробів з обмеженого кола операцій відповідно до затвердженого переліку.
Під час складання планової (нормативної) калькуляції продукції, одержаної у комплексному виробництві, в якому з одного виду сировини і в результаті єдиного технологічного процесу одержують два або кілька різнорідних продуктів, і загальні витрати на виробництво не можуть бути безпосередньо розподілені між ними, собівартість одиниці продукції визначається за допомогою одного з методів, рекомендованих нижче. Якщо технологічний процес комплексної переробки сировини складається з кількох переділів і є можливість визначати величину витрат за цими етапами виробництва, застосовується попередільне калькулювання напівфабрикатів або кінцевих продуктів.
У тих випадках, коли із загальної суми витрат комплексного виробництва виділяється частина, що стосується тільки одного продукту, ця частина витрат прямо включається до собівартості відповідного продукту.
Під час розподілу загальних витрат комплексного виробництва в плануванні застосовуються такі методи: виключення витрат, розподіл витрат, комбінований метод.
Якщо використовується метод виключення витрат, один із продуктів, одержаних на виробництві (стадії, переділі), вважається основним, а решта розглядаються як попутні.
Метод виключення витрат полягає в тому, що від загальної суми витрат на виробництво віднімається собівартість попутної продукції, і одержана величина вважається собівартістю основного продукту. Цей метод застосовується тільки за наявності чітко вираженого основного продукту і невеликої питомої, ваги попутної продукції. При цьому повинна забезпечуватися економічно обгрунтована оцінка одержаної попутної продукції.
2. Облік витрат на попутний видобуток і попутну продукцію.
Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Держкомпромполітики України від 02.02.2001 р. № 47, до статей калькуляції собівартості продукції входить стаття «Попутна продукція (вираховується)». Враховуючи важливе значення більшості видів цієї продукції для забезпечення прибутковості діяльності підприємств харчової промисловості та збереження навколишнього середовища, потрібно організувати відповідний її облік, оцінку та документальне оформлення.
До статті калькуляції «Попутна продукція» на підприємствах харчової промисловості включається вартість попутної продукції, отриманої в результаті комплексної переробки основної сировини в єдиному технологічному процесі. Ця продукція повинна за якістю відповідати встановленим стандартам i технічним умовам i призначатися для подальшої переробки або відпуску стороннім організаціям.
Згідно з існуючими нормативними документами до попутної продукції харчової промисловості належать: бавовняне насіння, макуха, барда, жом, висівки, сколотини, сироватка, меляса.
Але цей перелік не можна вважати повним, оскільки під визначення «попутна продукція» підпадає, наприклад, знежирене молоко (обрат), яке не може бути віднесене до «зворотних відходів», оскільки цей продукт отримано в результаті комплексної переробки сировини для подальшої переробки.
Згідно з ПБО 9 «Запаси» попутну продукцію можна оцінювати за одним із запропонованих в цьому Положенні методів. Для переробної промисловості одним із найдоцільніших є метод нормативних витрат разом із застосуванням нормативного методу обліку витрат. Нормативну вартість попутної продукції можна обчислювати на основі відпускних цін; планової собівартості аналогічного продукту; ціни можливого використання (тільки для внутрішнього використання). Обрана методика оцінки попутної продукції повинна бути затверджена в наказі про облікову політику підприємства.
На практиці більшість підприємств харчової промисловості попутну продукцію реалізують за відпускними заниженими цінами, встановленими без достатнього економічного обгрунтування. Наприклад, при реалізації сироватки встановлюється так звана відпускна ціна 5 — 10 грн. за 1 т, що не відповідає високій біологічній цінності цього продукту, в якому залишається 50% корисних сухих елементів молока. При виробництві хлібобулочної продукції 1 т молочної сироватки замінює 40 — 60 кг борошна. Знежирене молоко та сколотини за вмістом білка, молочного цукру та мінеральних речовин не поступаються незбираному молоку, а рентабельність продуктів із сколотин коливається від 26 до 30%. Незважаючи на ці показники, анкетування, проведене на 86 молокопереробних підприємствах України, свідчить, що майже 70% попутних продуктів не переробляється, а використовується на корм худобі або навіть знищується, прибутки від реалізації сироватки одержують 25% підприємств, від реалізації сколотин — 41%. Недоотриманий валовий прибуток від реалізації сироватки в галузі становить близько 2,3 млн. грн. на рік. Для порівняння: в США близько 80% сироватки та 90% знежиреного молока i сколотин переробляють у продовольчі товари, інша частина або повертається на ферми, або використовується як добрива.
Таким чином, система визначення нормативної вартості попутної продукції за відпускними цінами призводить до недоотримання значної частини прибутків. Тому при реалізації попутної продукції заслуговує на увагу встановлення її вартості за плановою собівартістю аналогічного продукту.
Встановлення вартості попутної продукції за плановою собівартістю здійснюється відповідно до вмісту в ній корисних речовин, враховуючи склад аналогічного продукту. Аналогічним продуктом при цьому може бути сировина, з якої в комплексному технологічному процесі отримують основну i попутну продукцію, оскільки собівартість отриманої попутної продукції на 95% складається з вартості сировини. Інші витрати можна відносити до вартості основної продукції, оскільки отримані похибки в розрахунках незначні i дають змогу уникнути складних техніко-економічних розрахунків.
Наприклад, для молокопереробних підприємств оцінку попутної продукції можна здійснювати з урахуванням вмісту всіх корисних компонентів (жиру, білку та вуглеводів (лактози)) в цій продукції порівняно з молоком
Враховуючи велике значення даної продукції для збільшення прибутковості діяльності переробних підприємств i в цілях її достовірного обліку та контролю фінансовий облік попутної продукції ведеться на окремому субрахунку бухгалтерського обліку 269 «Попутна продукція», що входить до рахунку 26 «Готова продукція». За дебетом відображається надходження з виробництва попутної продукції за розрахованими цінами, за кредитом — вибуття цієї продукції за обраним методом оцінки вибуття запасів. Аналітичний облік ведеться за видами попутної продукції. Для обліку та контролю попутної продукції, призначеної для реалізації чи відпуску на сторону, пропонуємо використовувати субрахунок 2691 «Попутна продукція для реалізації». Якщо попутна продукція призначена для подальшого використання на підприємстві (для виробництва інших видів продуктів), то її необхідно обліковувати на субрахунку 2692 «Попутна продукція для власного використання». Кореспонденцію рахунків з обліку попутної продукції при застосуванні запропонованих рахунків наведено в таблиці 1.
Таблиця 1
Кореспонденція рахунків з обліку попутної продукції
№з/п | Зміст господарської операції | Дебет | Кредит
1 | 2 | 3 | 4
1 | Передано сировину для виробництва у цех | 2301 | 201
2 | Оприбутковано отриману з виробництва основну продукцію | 26 | 2301
1 | 2 | 3 | 4
3 | Оприбутковано з виробництва попутну продукцію, призначену для подальшої переробки | 2692 | 2301
4 | Оприбутковано з виробництва попутну продукцію, призначену для реалізації | 2691 | 2301
5 | Відображено реалізацію попутної продукції за продажними цінами за умови оплати за фактом поставки | 36 | 701
6 | Відображено податкове зобов’язання з ПДВ | 701 | 641
7 | Відображено вартість попутної продукції, розраховану за одним із методів | 901 | 2691
8 | Списано собівартість реалізованої попутної продукції на результати діяльності | 791 | 901
9 | Списано на результати діяльності дохід від реалізації попутної продукції | 701 | 791
Оскільки попутна продукція є елементом калькулювання собівартості основного продукту, впровадження окремого субрахунку сприятиме не тільки покращанню її кількісно-вартісного обліку, а й дасть змогу якісніше формалізувати алгоритми вирішення облікових задач з калькулювання.

Список використаної літератури.
1).Нападовська Л.В. Управлінський облік: Монографія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000.- 450 с.
2). Бородкин O. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік: концепція і організація // Бухгалтерський облік і аудит. — 2001. — № 2.
3). Ивашкевич В.Б. Проблеми учета й калькулирования себестоимости продукции. — M.: ФинансьІ, 1974.
4). Палий В.Ф., Палий В.В. Управленческий учет — новое прочтение внутрихозяйственного расчета // Бухгалтерский учет. — 2000. — № 17.
Категория: Менеджмент | Добавил: Aspirant (11.06.2014)
Просмотров: 288 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: