Реферат на тему:Управління рентабельністю та діловою активністю підприємства - Менеджмент - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Управління рентабельністю та діловою активністю підприємства. Серед важливих і найбільш складних економічних категорій можна виділити економічну ефективність діяльності підприємства. Вона характеризується результативністю роботи підприємства відносно величини ресурсів або витрат. Одним з узагальнених показників, що характеризує ефективність діяльності підприємства, є показник рентабельності. Розглянемо чотири найбільш популярні різновиди цього показника: валовий прибуток загальна рентабельність = ----------------------------------------- підприємства середньорічна вартість активів валовий прибуток загальна рентабельність = ---------------------------------------------------- виробничих фондів середньорічна вартість основних виробничих фондів та матеріальних активів чистий прибуток підприємства чиста рентабельність = ------------------------------------------------------- підприємства середньорічна вартість активів чистий прибуток підприємства чиста рентабельність = -------------------------------------------------------- власного капіталу середньорічна вартість власного капіталу Різниця між загальною рентабельністю підприємства і рентабельністю виробничих фондів складає величину дебіторської заборгованості. Чим менша ця різниця, тим більш ефективно працює підприємство щодо управління дебіторською заборгованістю, а саме: • надається відстрочка платежу тільки після попередньої перевірки фінансового стану покупця; • отримано від покупця договір про заставу майна на суму дебіторської заборгованості; • продаються рахунки дебіторів факторинговій компанії (банку); • застраховано кошти в розрахунках від збитків по безнадійних боргах; • постійно контролюються рахунки дебіторів та розробляються заходи з ліквідації сумнівних боргів. Наступні два показники рентабельності характеризують відповідно зовнішню і внутрішню ефективність капіталу. Різниця між цими двома видами рентабельності – це ефект від використання залучених коштів. В практичній діяльності підприємств використовуються показники рентабельності продукції. Вони розраховуються як відношення балансового прибутку (прибутку від реалізації товарної продукції, неоподаткованого прибутку, чистого прибутку) до виручки від реалізації. Аналіз цих показників проводиться з метою одержання інформації про рентабельність окремих видів продукції, окремих номенклатурних груп для прийняття управлінських рішень, спрямованих на усунення причин випуску нерентабельної або низькорентабельної продукції. У країнах з високорозвинутою ринковою економікою дотримуються іншої концепції. Показники рентабельності розраховують на основі припливу грошових коштів (прибуток і амортизація). Такі показники дають інформацію про можливості підприємства розрахуватися грошовими коштами з кредиторами та акціонерами. На рівень та динаміку показників рентабельності впливає вся сукупність факторів виробничо-господарської діяльності: – технічний рівень підприємства; – рівень організації виробництва і управління; – структура капіталу та його джерел; – ступінь використання виробничих ресурсів; – обсяг, якість та структура продукції; – структура витрат на виробництво і реалізацію продукції. Методологія факторного аналізу показників рентабельності передбачає розкладання вихідних формул за кількісними та якісними характеристиками. Розглянемо трифакторну модель показника чистої рентабельності виробничих фондів ; (7.1) де Пч – чистий прибуток підприємства; – середньорічна вартість основних виробничих фондів; – середньорічна вартість оборотного капіталу. Якщо чисельник і знаменник формули 7.1 поділити на обсяг виручки від реалізації продукції (Qp), то одержимо ; (7.2) Rча=; (7.3) Rчкф=; (7.4) Rчкоб=; (7.5) Отже, рентабельність виробничих фондів буде тим більша, чим вища прибутковість продукції, більша віддача основних виробничих фондів та швидкість обертання оборотного капіталу. Аналогічно можна дослідити і п’ятифакторну модель показника загальної рентабельності підприємства Rп=; (7.6) =b – матеріалоємність продукції =c – зарплатоємність продукції =d – амортизаціяємність продукції ; (7.7) (7.8) (7.9) (7.10) (7.11) В результаті такої деталізації факторів впливу на показники рентабельності можна вийти на першопричини зміни цих показників та підготувати відповідні заходи щодо управління ними. Стійкий фінансовий стан підприємства є наслідком високопрофесійного управління всією сукупністю виробничо-господарських факторів, що визначають результати його діяльності. А величина цих результатів у значній мірі залежить від ділової активності менеджерів підприємства. Рівень ділової активності можна оцінювати за допомогою якісних та кількісних критеріїв. До перших належать: – наявність стратегії та перспективного плану розвитку підприємства; – співвідношення централізації та децентралізації в управлінні; – гнучкість у щоденному бізнесі;– системність проведення диверсифікації; – широта ринку збуту продукції; – узгодженість між фондами споживання та нагромадження; – узгодженість між довгостроковим та короткостроковим кредитуванням; – експортні можливості підприємства; – репутація підприємства. Кількісні показники ділової активності наведені у таблиці 7.4. Вивчення цих показників у динаміці дозволить зробити висновок про результативність управління операційною, фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства. Систематичне накопичення інформації дозволить створити автоматизовану базу даних показників, а також розрахувати узагальнюючий показник рейтингової оцінки для аналізу роботи підприємства у двох вимірах: – в часі (за відповідний період); – в просторі (порівняння з іншими підприємствами). Еталоном для порівняння можуть бути нормативні значення відповідних показників або найбільш ефективний конкурент, у якого всі показники найкращі. Саме такий підхід відповідає ринковим умовам конкуренції і спонукатиме менеджерів до активізації діяльності з метою досягнення кращих результатів. Таблиця 7.4 – Показники ділової активності ЛIТЕРАТУРА 1. Конституція України.—К., 1996. 2. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України.— 1991—№20. 3. Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14. 4. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49. 5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом». 784-ХІУ від 30.06.1999. 6. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» // Урядовий кур'єр. — 1994. — № 31—32. 7. Закон України «Про банки й банківську діяльність» // Урядовий кур'єр від 17.01.2001. 8. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991. 9. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // Інформаційний бюлетень. Асоціація українських банків. — 1996.— №12. 10. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом — М.: Финансы и статистика, 1995.
1 2 3 4 5 Категория: Менеджмент \| Добавил: Aspirant (09.06.2014)
Просмотров: 249 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: