Реферат на тему:Товарна та географічна структури міжнародної торгівлі - Менеджмент - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Товарна та географічна структури міжнародної торгівлі. ПЛАН ВСТУП Динаміка міжнародної торгівлі Товарна структура міжнародної торгівлі Географічна структура міжнародної торгівлі ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Міжнародна торгівля посідає особливе місце в склад-ній системі світогосподарських зв'язків. Хоча в сучасних умовах головною формою міжнародних економічних відносин є не вивіз товарів, а іноземне інвестування, все ж міжнародна торгівля за своїми масштабами й функціями в загальному комплексі МЕВ зберігає винятково важливе значення. Вона опосередковує прак-тично всі види міжнародного співробітництва, включаючи спільну виробничу діяльність різнонаціональних суб'єктів, міжнародний трансфер технологій і т. п. Історично, і логічно інтернаціоналізація господарського жит-тя почалася зі сфери товарного обороту. Від епізодичної мінової (без посередництва грошей) торгівлі розвиток ішов до локальних ринків. Великі географічні відкриття стимулювали закордонну торгівлю (це стало однією з найважливіших передумов становлен-ня капіталізму в Англії та на Європейському континенті). В XVI— XVII ст., за доби так званого первісного нагромадження капіталу, відбулося об'єднання локальних центрів міжнародної торгівлі в єдиний світовий (капіталістичний) ринок. Таким чином, становлення світового ринку як системи, як результату потужного і невпинного процесу інтернаціоналізації виробництва й обміну пов'язане з промисловим переворотом, з розвитком розширеного відтворення на індустріальній основі. Поглиблення міжнародного поділу праці в умовах сучасної техноген-ної цивілізації веде до подальшого бурхливого розвитку світового товарообороту. Каналами зовнішньої торгівлі щорічно проходить 1/5 всієї виробленої у світі продукції, і ця частка постійно зростає, особливо в умовах міжнародної інтеграції. 1. Динаміка міжнародної торгівлі Зовнішню і міжнародну торгівлю характеризують три важливі параметри: загальний обсяг (товарооборот), товарна структура і географічна структура. З другої половини XX ст., коли міжнародний обмін набув «вибухового» характеру, світова торгівля розвивається високими темпами. В період 1948—2000 рр. світовий торговельний оборот зріс у 17 разів. Період між 1950 і 1970 р. був надзвичайно плідним для розвитку міжнародної торгівлі. Саме в цей період було досяг-нуто щорічне 7-процентне зростання світового експорту. Однак уже в 70-ті роки цей показник знизився до 5 %, ще більш ско-ротившись у 80-ті роки. Наприкінці 80-х світовий експорт проде-монстрував помітне пожвавлення (до 8,5 % у 1988 р.) (Див. Табл. 1.1). Після спаду на початку 90-х у середині 90-х років він знову набрав високих стійких темпів. Таблиця 1.1 Темпи зростання світового промислового виробництва і світової торгівлі, % Word Trade Organization. Annual Report 2002. – Vol. II.- p.-9. \| 1994 \| 1995 \| 1997 \| 1998 \| 1999 \| 2000 \| 2001 Світове промислове виробництво \| 2,0 \| 3,5 \| 1,5 \| 3,5 \| 2,5 \| 2,5 \| 4,5 Світова торгівля \| 0,5 \| 6,0 \| 6,0 \| 10,0 \| 8,5 \| 5,0 \| 10 Про зростаюче значення міжна-родної торгівлі в сучасному світовому економічному розвитку свідчать такі дані. У 1900 р. обсяг світової торгівлі щодо світового валового національного продукту (ВНП) становив 12 %, а в середині 80-х років — уже 26 %. Співвідношення середньорічних темпів зростання світової торгівлі й світового виробництва в дру-гій половині XX ст. показане в табл. 1.1. Наведені цифри переконливо свідчать про випереджаюче зрос-тання міжнародної торгівлі порівняно з соціальним продуктом. Розгортаються процеси, пов'язані з поглибленням міжнародного поділу й кооперації праці, глобалізацією господарських зв'язків, посиленням взаємозалежності країн і регіонів світу. Середній обсяг світового експорту товарів і послуг у 1980— 1989 рр. дорівнював 2,683 млрд. дол. США, а в наступному десяти-річчі — вже 5,736 млрд., тобто збільшився у 2,1 раза . Зростає відкритість економік провідних країн світу, що за-свідчує їхню активну участь у процесах глобалізації. Так, питома вага зовнішньоторговельного товарообороту у ВВП зросла з 1950 до 1990 р. у США з 6 до 20 %, у Франції — з 20 до 35—37 %, у Німеччині — з 20 до 40—42 %, в Англії — з 40 до майже 50 % . Високу зовнішньоторговельну квоту, зумовлену, звичайно ж, іншими чинниками, але порівнянну з розвинутими країнами, має й Україна. Це визначає необхідність урахування в економічній політиці суперечливого впливу глобалізації як на економічний розвиток, так і на економічну безпеку нашої держави. 2. Товарна структура міжнародної торгівлі Характеризуючи галузеву структуру світової торгівлі в першій половині XX століття (до другої світової війни) і в наступні десятиліття, треба відмітити істотні зміни. Найважливіші тенденції в розвитку міжнародної торгівлі спри-чинені вирішальним впливом на її динаміку й структуру сучасної науково-технологічної революції, радикальних змін, що відбу-ваються в системі «наука—техніка—виробництво». Різко загост-рюється конкуренція на світових ринках товарів і послуг, поси-люються регіоналізація міжнародної торгівлі та відповідна сег-ментація єдиного світового ринку; зростає інтернаціоналізація торгівлі, тобто відносно відокремлюється міжфірмовий товарообмін з ме-тою економії на ринкових трансакціях; дедалі виразніше проявля-ються процеси натуралізації товарообміну (бартер), особливо між державами колишнього СРСР, що загрожує відкинути ці від-носини на рівень простої форми обміну. За останній час стались істотні зрушення у структурі світового товарного екс-порту. Головна і зрештою довготривала тенденція полягає в тому, що в загальному товарообороті збільшується частка готових про-мислових виробів при відповідному зменшенні питомої ваги си-ровинних товарів. Науково-технічний прогрес привів до істотних зрушень у то-варній структурі міжнародної торгівлі, а саме: збільшилась частка готових виробів і скоротилась питома вага продовольства і си-ровини, окрім палива. Якщо в 1950-х роках частка сировини і палива приблизно дорівнювала частці готових виробів, то до сере-дини 1990-х років частка сировини, продовольства і палива впала до 30 %, з яких 25 % припадає на паливо і 5 % — на сировину. Водночас частка готових виробів зросла з 50 % до 70 %. Більш ніж 1/3 всієї світової торгівлі в середині 90-х років — це торгівля машинами й обладнанням. Зменшення частки сировини в міжнародній торгівлі пояс-нюється такими факторами:* розширенням виробництва синтетичних матеріалів на базі роз-витку хімічної промисловості;* переходом на ресурсозберігаючі технології;* впровадженням прогресивних методів обробки первинних ма-теріалів. У світовій торгівлі продовольством відзначається відносне зменшення попиту на нього. Деякою мірою це зв'язано з розширенням виробництва продовольства в промислово розвитих країнах. Однією з сфер міжнародної торгівлі, яка найбільш швидко розвивається, є торгівля хімічною продукцією. Слід зазначити тенденцію в збільшенні споживання сировини й енергоресурсів. Однак темпи росту торгівлі сировиною помітно відстають від загальних темпів росту світової торгівлі. Таке відставання обумовлюється виробленням замінників сировини, більш економічним його використанням, поглибленням його переробки. Унаслідок розвитку хімічної промисловості та змін у структурі паливно-енергетичного балансу різко зросла торгівля мінераль-ним паливом —нафтою і природним газом. Так, у 1996 р. світовий експорт нафти зріс на 18,5 %, а експорт сільськогосподарської й мінеральної сировини впав більш ніж на 5 %. Частка палива в міжнародній торгівлі в 1996 р. становила 8,1 % (20 % у середині 70-х років). НТР дала новий поштовх поділові праці, спеціалізації вироб-ництва, яка набирає особливо широких масштабів у машинобуду-ванні. Відбувається перехід від міжгалузевої спеціалізації до внут-рішньогалузевої, від готової кінцевої продукції — до проміжних видів виробів. Різко зростає обмін вузлами, деталями, компонен-тами, які часто виготовляються на підприємствах різних країн. Внутрішньонаціональні й міжнародні кооперовані поставки дося-гають 50—60 % вартості продукції багатьох галузей промисловості індустріальних країн Заходу. Більш ніж 30 % товарообороту між цими державами припадає на взаємні кооперовані поставки. Ко-оперовані поставки відіграють помітну і дедалі зростаючу роль в експорті цілої низки країн, що розвиваються, в тому числі таких великих, як Індія, Бразилія, Мексика. Отже, вироблена продукція дедалі частіше становить результат міжнародних коопераційних зв'язків, а зовнішня торгівля не тіль-ки виконує функцію реалізації кінцевого продукту, але все більше перетворюється на сполучну ланку виробничого процесу. Ця тен-денція особливо помітна щодо провідних індустріальних країн світу. В експорті їх машинобудівної продукції частка комплекту-ючих виробів уже в середині 80-х років упритул наблизилася до 50 % і продовжує зростати. Поглиблення спеціалізації спричинюється також прискорен-ням морального старіння і швидким оновленням асортименту, що веде до спеціалізації наукових досліджень. У передових сучасних галузях (напівпровідники, ЕОМ) цикл «життя» продукції стано-вить 3—5 років, в усіх галузях обробної промисловості він фак-тично не перевищує 8—9 років порівняно з 20 роками в серед-ньому на початку сторіччя. Згідно з оцінками, в минулому десяти-річчі на світовому ринку було оновлено близько 80 % товарів. На світових ринках з'являється велика кількість принципово нових товарів, здебільшого продукції наукоємних галузей, сфери ви-соких технологій (лазерна техніка, швидкодіючі ЕОМ, обладнан-ня для АЕС і т. д.). Отже, відбувається інтелектуалізація світової торгівлі. В екс-порті промислово розвинутих країн зростає частка високотехнологічної продукції (США, Швейцарія та Японія — понад 20 %, Німеччина та Франція — близько 15 . У зв'язку з нерівномірним розвитком НТП у світовому госпо-дарстві з'являються нові виробники, що створюють собі нові «ніші» або тіснять конкурентів. Цей процес приводить не тільки до поглиблення спеціалізації, а й до змін у соціальній структурі господарства. За останні десятиріччя значно зросла роль торгівлі машинами й обладнанням. З 1983 р. по 2001 р. частка цієї товарної групи у світовій торгівлі збільшилася з 28,8 % до 42% Важлива тен-денція — розширення торгівлі машинами й обладнанням між промислово розвинутими країнами. З 1980 р. до середини 90-х років експорт машин і обладнання з розвинутих країн зріс у 3 рази. Найбільш швидкими темпами зростає експорт електротехнічного й електронного обладнання, на частку якого припадає понад 25 % усього експорту машинно-технічної продукції. 3. Географічна структура міжнародної торгівлі Географічна структура міжнародної торгівлі являє собою роз-поділ торговельних потоків між окремими групами країн, що диференціюються за територіальною або організаційною ознакою. Територіальна географічна структура торгівлі звичайно уза-гальнює дані про міжнародну торгівлю країн, які належать до однієї частини світу (Африка, Азія, Європа) або до певної групи (індустріальні країни; країни, що розвиваються). В сучасні системі світової торгівлі можна виділити три центри, між якими проходять основні товаропотоки (Див Рис. 1.1). Це Північна Америка, Західна Європа і Південно-Східна Азія (на чолі з Японією). Розподіл основних товаропотоків наведено в Додатку. Рис. 2.1. Основні товаропотоки сучасної міжнародної торгівлі. Основною тенденцією розвитку світової торгівлі є її лібералізація. Значно знижено рівень митних тарифів, скасовано багато обмежень, квоти і т. п. Однак існує ціла низка проблем. Одна з основних — наростання протекціоністських тенденцій на рівні економічних угруповань, торговельно-економічних блоків країн. До формування таких блоків приводять об'єктивні політико-економічні процеси. Активізація таких процесів, з одного боку, сприяє розвиткові міжнародної торгівлі (в рамках зон, блоків, регіонів), а з іншого — створює для неї ряд перешкод, властивих будь-якому закритому формуванню. Першим кроком до утворення торговельно-економічних бло-ків стає створення зон вільної торгівлі. За оцінкою Світового банку, на рубежі 90-х років у межах таких зон здійснювалося близько 42 % світової торгівлі. Серед найвідоміших зон — Євро-пейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), Організація азійсько-тихоокеанського економічного співробіт-ництва (АТЕС) та ін. Ось склад дев'яти найбільших міжнародних регіональних торговельних блоків.: 1. Європейський Союз (ЄС) — Австрія, Німеччина, Велика Британія, Італія, Ірландія, Франція, Іспанія, Португалія, Фін-ляндія, Швеція, Данія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Греція. 2. Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) — США, Канада, Мексика. 3. Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) — Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн. 4. Організація азійсько-тихоокеанського економічного співробіт-ництва (АТЕС) — Австралія, Бруней, Малайзія, Сінгапур, Таї-ланд, Нова Зеландія, Папуа—Нова Гвінея, Індонезія, Філіппіни, Тайвань, Гонконг, Японія, Південна Корея, Китай, Канада, США, Мексика, Чилі. 5. МЕРКОСУР — Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай. 6. Південноафриканський комітет розвитку (САДК) — Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, Південно-Африканська Республіка, Свазіленд, Танзанія, Зімбабве. 7. Західноафриканський економічний і валютний союз (ЮЕМОА) — Кот д'Івуар, Буркіна-Фасо, Нігерія, Того, Сенегал, Бенін, Малі. 8. Південноазійська асоціація регіонального співробітництва (СААРК) — Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Мальдиви, Бутан, Не-пал. 9. Андський пакт — Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Бо-лівія. Організаційна географічна структура показує розподіл між-народної торгівлі або між країнами, які належать до окремих інтеграційних та інших торговельно-політичних об'єднань (країни Європейського Союзу, країни СНД, країни АСЕАН), або між країнами, виділеними в певну групу за тим або іншим аналі-тичним критерієм (країни — експортери нафти, країни – чисті боржники). Світовий товарний експорт розміщується по країнах та ре-гіонах світу досить нерівномірно. Так, у 2000 р. на розвинуті країни припало 63,4 % світового товарного експорту, в тому числі на Європейський Союз — 32,1; США — 15,6; Японію — 5,6; на Латинську Америку — 5,7; Центральну, Східну Європу й колишній СРСР — 2,5; Африку — 2,2; Середній Схід — 3,5; на Південно-Східну Азію — 15,5 %. Лідируючі позиції у світовому експорті посідають країни «вели-кої сімки». Серед них перше місце належить США (річний обсяг експорту —624,5 млрд. дол. США, або 11,8 % глобального експор-ту). Замикає «сімку» Канада з розміром експорту 201,6 млрд. дол. США, частка у світовій торгівлі — 3,8 %. Важливим чинником розвитку міжнародної торгівлі, що діє всупереч процесу глобалізації, є її регіоналізація, коли торговельні потоки спрямовуються в країни, об'єднані різноманітними торго-вельно-економічними угодами. Найбільшим регіональним угру-пованням нині є Азійсько-тихоокеанське економічне об'єднання (АПЕК), на яке припадає майже 50 % міжнародної торгівлі. На другому місці — Європейський Союз з часткою світової торгівлі 37,3 %. Третю сходинку посідає північноамериканське регіональне об'єднання НАФТА (18,7 % торговельного обороту світу). Південносхідноазійському регіональному угрупованню АСЕАН належить 6,8 %, а латиноамериканському МЕРКОСУР — 1,5 % міжнародної торгівлі. Існують проекти створення американської зони вільної торгівлі, яка об'єднуватиме 34 країни Північної та Південної Америки.. Основний обсяг міжнародної торгівлі припадає на розвинуті країни, хоч їхня частка дещо скорочувалася в першій половині 90-х років за одночасного зростання питомої ваги країн, що роз-виваються, і країн з перехідною економікою. В цілому в 1996 р. на індустріальне розвинуті країни припадало 68 % світового експор-ту, на країни, що розвиваються, —28,5 %, на країни з перехідною економікою — 3, 3 %. З другої половини XX ст. помітно проявилась нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі. Це вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. Домінуючі позиції США по-хитнулися. Так, якщо в 1950 р. на частку цієї країни припадало 32 % світового експорту, то в 1960 р. — 17,1 %, у 2001 р. — 12,0. Відповідно зросла частка Західної Європи та Японії. Західноєвро-пейські держави за цей період збільшили свою частку з 23 % до 44,6 %. Ще краще виглядають показники Японії: 0,5 % —після закін-чення Другої світової війни, 3,4 % —в 1960 р., 7,7 % —в 1997 р. В 1983 р. Японія вийшла на перше місце у світі з експорту машин та обладнання. Японія значно випереджає всі країни за вивозом легкових і вантажних автомобілів, побутової електроніки та Одна третина японського експорту припадає на США. Дефіцит США в торгівлі з Японією у 90-ті роки тримався на рівні 50— 60 млрд. дол. на рік. У 90-ті роки, за даними Всесвітньої торговельної організації (ВТО), внутрішньорегіональна торгівля продовжує зростати більш швидкими темпами, ніж міжрегіональна. Так, у 2001 р. 68,3 % зовнішньої торгівлі країн Західної Європи припадало на внугрішньорегіональну. В 2001 р. внутрішньорегіональна торгівля ста-новила 23 % експорту і 20 % імпорту країн МЕРКОСУР. Для країн НАФТА ці показники дорівнювали 48 % і 39 % відповідно. Характеризуючи основні тенденції в географічному спрямуванні міжнародної торгівлі, слід підкреслити, що розвиток і поглиблення міжнародного поділу праці між промислове розвинутими країнами веде до збільшення їх взаємної торгівлі і зменшення частки країн, що розвиваються. Основні товаропотоки здійснюються в межах «ве-ликої тріади»: США — Західна Європа — Японія. Щорічний товаро-оборот між США і ЄС у 1996 р. становив близько 1,7 млрд дол. 20 % експорту Північної Америки припадає на ЄС. Оскільки в експорті промислово розвинутих країн найбільша частка належить складній техніці, країни, що розвиваються, становлять для них порівняно менший інтерес як ринок збуту цієї продукції. Так тільки 2,7 % експорту країн Західної Європи спрямовувалось у країни Африки, 2,4 % — у Латинську Америку. ВИСНОВКИ Отже можемо виділити на сучасному етапи такі тенденції глобальної торгівельної системи. Обсяг товорообороту міжнародної торгівлі, хоч і з коливаннями, але невпинно зростає, випереджаючи виробництво. Це означає, що міжнародна торгівля займає все більше місця в світовій економіці. В світовій торгівлі прослідковується тенденція до надзвичайно вузької спеціалізації. Це означає, що для одного виробу комплектуючі виготовляються на десятках підприємств в різних країнах. Тобто міжнародна торгівля не тіль-ки виконує функцію реалізації кінцевого продукту, але все більше перетворюється на сполучну ланку виробничого процесу. Проходить і інтелектуалізація міжнародної торгівлі. В обсягах товарообороту все більше росте частка машинобудування та товарів, отриманих на основі високих технологій. В географічному розподілі намічається тенденція до пониження частки США в світовій торгівлі, з одночасним посиленням позицій західноєвропейських та деяких азіатських країн. В той же час важливим чинником розвитку міжнародної торгівлі, що діє всупереч процесу глобалізації, є її регіоналізація, коли торговельні потоки спрямовуються в країни, об'єднані різноманітними торго-вельно-економічними угодами. При цьому з однієї сторони росте відкритість економік країн, які входять до такого об’єднання, що свідчить про поглиблення глобалізації торгівлі, але одночасно росте “закритість” економік цих же країн щодо торгівлі з тими країнами, які не входять до об’єднання – процес прямо протилежний глобалізації. Отже бачимо, що розвиток глобальної торгівельної системи йде по кількох, іноді взаємопротилежних напрямках. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Загашвили В, Шишков Ю. Мировая торговля и меж-дународные инвестиции // МЭ и МО, 2000. № 8. С. 19-20. Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – К.: Либідь, 2001. – 582 с. Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації: Навч. Посібник.-К.: ”Знання”, 2000. – 546 с. Фомичев Виктор Июльевич. Международная торговля: Учеб. для студ. вузов, обучающихся по спец. "Мировая экономика". — М. : ИНФРА- М, 2000. — 446 с. Эппинг, Рэнди Чаpльз. Азбука миpового pынка: [Пеp. с англ.]. — Спб.: [Автогpаф], 1997. — 125с. Додаток Спрямування експорту основних центрів світової торгівлі в 2001 Word Trade Organization. Annual Report 2002. Vol. II. P. 23 р. Експорт \| Вартість, млрд. дол. \| Частка, % Західна Європа Загалом \| 2282 \| 100,0 У тому числі: внутрішньорегіональний \| 1558 \| 68,3 в Північну Америку \| 173 \| 7,6 в Латинську Америку \| 56 \| 2,4 в Африку \| 62 \| 2,7 в Азію \| 218 \| 9,6 на Середній Схід \| 60 \| 2,6 в країни Східної Європи \| 112 \| 4,9 Північна Америка Загалом \| 827 \| 100,0 У тому числі: внутрішньорегіональний \| 297 \| 36,0 в Західну Європу \| 154 \| 18,6 в Латинську Америку \| 113 \| 13,7 в Африку \| 12 \| 1,4 в Азію \| 218 \| 26,4 на Середній Схід \| 21 \| 2,6 Продовження Додатку в країни Східної Європи \| 8 \| 1,0 Азія Загалом \| 1309 \| 100,0 У тому числі: внутрішньорегіональний \| 680 \| 51,9 в Західну Європу \| 212 \| 16,2 в Північну Америку \| 302 \| 23,1 в Латинську Америку \| 30 \| 2,3 в Африку \| 19 \| 1,5 на Середній Схід \| 33 \| 2,6 в країни Східної Європи \| 15 \| 1,1
1 2 3 4 5 Категория: Менеджмент \| Добавил: Aspirant (09.06.2014)
Просмотров: 612 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: