Реферат на тему:Реалізація та ефективність функціонування організації - Менеджмент - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Реалізація та ефективність функціонування організації. Зміст Вступ Планування виробничих процесів Формування цілей та місій організації 3. Продуктивність і конкурентноздатність організації 4.Розроблення продукту (послуг) на організції Висновок Список використаної літератури Вступ Термін „організація” в теорії менеджменту є одним з найуживаніших. Він використовується у таких значеннях: Як система, і зокрема, як система управління, що розглядається як єдиний організм; Як стадія процесу управління, призначена для створення нової, або реорганізації чи ліквідації діючої системи; Як господарюючий суб’єкт. У широкому розумінні, термін „організація” означає певний порядок, а підвищення рівня організованості – впорядкування. Досягнутий порядок можна визнати повним, якщо в ньому знайшли практичне втілення чотири аспекти впорядкованості, які виходять з того, що визначені: а) межі системи, тобто встановлено, скільки та які системоутворюючі одиниці вона охоплює; б) змінні, що характеризують одиниці, що утворюють систему; в) спосіб дії кожної одиниці і схема їх взаємодії. Системний підхід у менеджменті розглядає організацію як множину взаємопов’язаних і певним чином упорядкованих компонентів, що забезпечує цілісність організації та її стосунки із зовнішнім середовищем. Організація – відкрита система і передумови її успіху слід виявити у зовнішньому середовищі, оперативно адаптуючи та оптимізуючи мікросередовище. Операційна функція будь-якої організації є однією з основних. Вона має Важливі і складні зв’язки хз іншими функціями організації. Слід зазначити те, що операційна функція охоплює всі дії, результатом яких є товари, послуги, що пропонуються організацією на ринку. Без цієї функції організація існувати не може. Для здійснення операційної функції створюється відповідна операційна система. Вона функціонує, враховуючи стратегію операційної , яка, в свою чергу, є однією з функціональних стратегій розвитку організації. Планування виробничих процесів Планування виробництва передбачає прийняття рішення про експлуатацію оперативної системи з врахуванням зміни сукупного попиту. На промисловому підприємстві планову діяльність доцільно зосередити на чотирьох найважливіших напрямках: збут, фінанси, виробництво продукції, закупівля. Основна мета організації (підприємства та його підрозділів) реалізується виконанням виробничої програми, якщо визначається перелік, кількість, терміни та вартість виготовлення продукції. Основою для формування виробничої програми є стратегічний план виробництва, який розробляється за результатами вивчення кон’юнктури ринку та збуту продукції. Ця сфера діяльності стосується вищого рівня менеджменту: тут великого значення набуває стратегічне мислення керівників, яке дозволяє обґрунтувати основні напрямки розвитку, надати цілеспрямованості та гнучкості в роботі. Гнучкість виявляється у завчасному передбаченні можливості подальшого розвитку підприємства та його підрозділів у зв’язку із зміною ринкової ситуації. Для кожного періоду планування необхідно визначити дві змінні: Обсяг виробництва. Кількість робітників, задіяних в даний період. У менеджменті виділяють три основні стратегії планування обсягу виробництва: Постійний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили. Цей варіант стратегії передбачає стабільність обсягів виробництва продукції незалежно від коливань попиту. У цій ситуації кількість найманих робітників також залишається незмінною. Різницю між обсягом сукупного попиту та обсягом виробництва компенсують збільшенням або зменшенням запасів виготовленої продукції. Такий принцип використовують у капіталомістких виробництвах з відносно низькими питомими затратами на зберігання продукції. Змінний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили. При такому варіанті планування обсяги виробництва змінюються залежно від попиту, Але чисельність робочої сили залишається стабільною. Диспропорції між обсягом виробництва та чисельністю робочої сили регулюють організацією надурочної роботи, наданням відгулів або передачею частини обсягу робіт субпідрядникам. Цей варіант стратегії реалізується у трудомістких галузях, де використовується висококваліфікована робоча сила, а створення запасів готової продукції обходиться дорого або зовсім неможливе. Змінний обсяг виробництва призмінній чисельності робочої сили. Цей варіант планування передбачає найм та звільнення робітників залежно від зміни обсягів виробництва. Цей варіант стратегії реалізується у трудомістких галузях, які не потребують висококваліфікованої праці, а також у випадках коли робітники надають перевагу сезонній роботі. У сучасних умовах господарювання в Україні Формування виробничих процесів для об’єднань і їх підрозділів базується на єдиних принципах отримання максимального прибутку. Формування цілей та місії організації Після вибору загальної стратегії бізнесу настає фаза її реалізації. Цей процес передбачає чітку послідовність таких кроків: I етап – визначення місця організації II етап – організаційні цілі: довго- , середньо- та короткострокові III етап – розробка забезпечуючи проектів: політики, тактики, процедур, правил, бюджетів. Важливим механізмом практичної ув’язки стратегії є розробка планів та орієнтирів розвитку: політики, тактики, процедурі правил. Місія організації – це суперзавдання, природа бізнесу, головна мета існування та глобальна причина, що спонукає займатися саме цим видом діяльності. У вузькому змісті, це вибір галузі, визначення номенклатури та асортименту продукції, робіт чи послуг, вибір ринку, розподіл продукції та ін. Цілі розробляються для забезпечення місії і підпорядковуються їй. Місія визначає основні напрямки та орієнтири для розвитку організації, забезпечує првовий статус фірми. В межах загальної місії можна визначити ряд компонентів: 1. Вибір зовнішнього середовища організації; 2. Основні цілі, завдання, ринки; 3. Персонал, вимоги до нього, принципи набору та розповсюдження кадрів. Продуктивність і конкурентноздатність організації Завдання організації – зробити ресурси продуктивними. Вимірювання продуктивності – основний засіб для порівняння якості менеджменту різних підрозділів організації або менеджменту різних організацій. Продуктивність охоплює та характеризує всі зусилля, затрачені організацією. Це перша перевірка менеджменту. Постійне підвищення продуктивності – одне з найскладніших завдань менеджменту, оскільки продуктивність – це баланс між багатьма чинниками, і лише деякі з них піддаються чіткому визначенню та вимірюванню. Мета не в тому, щоб знайти одну досконалу міру продуктивності, а у використанні ряду (системи) вимірників. Отже, продуктивність організації означає той баланс між всіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), який забезпечує найбільше виробництво при найменших витратах. Продуктивність в широкому розумінні – це відносна ефективність та економічність організацій, причому одним із головних складників ефективності є якість. Будь-яка організація може досягти зростання продуктивності, реалізуючи різні стратегічні підходи. Так, можна збільшити обсяг виробництва без зростання кількості ресурсів. Іншим шляхом зростання продуктивності є скорочення кількості ресурсів при стабільності обсягів послуг. Крім того, продуктивність збільшується за умови випереджаючих темпів зростання обсягів виробництва порівняно з темпами зростання кількості використаних ресурсів, або, навпаки, при скороченні обсягів виробництва більш повільними темпами, ніж скорочення кількості ресурсів. Кожний із шляхів зростання продуктивності залежить від ряду чинників зовнішнього середовища (клієнти, конкуренти, постачальники тощо) та стану мікросередовища організації (мета, технологія, персонал та ін. ). Потенційний клієнт, який має свободу вибору, віддасть перевагу, безумовно, товарам чи послугам більш продуктивної організації. Поняття конкурентноздатності фірми чи організації досить складне і трактується неоднозначно. У загальному вигляді конкурентноздатність фірми може бути визначена як порівняльна перевага відносно інших фірм чи організацій даної галузі в конкретній країні та за її межами. Галузь доцільно розглядати як групу (сукупність) організацій, чиї товари (послуги) подібні до такої міри, що вступають у конкуренцію, обслуговуючи однакові потреби однорідних типів покупців. При виробленні стратегії необхідно, з одного боку, найбільш повно оцінити сильні та слабкі сторони організації, її позицію в галузі, а з іншого – структуру самої галузі та національної економіки в цілому, які впливають на співвідношення сил, що визначають конкуренцію в цій галузі та в країні. Використовуючи операційну систему, можна забезпечити конкурентноздатність організації різними методами: Лідерство за мінімумом витрат. Технічні характеристики продукції (наприклад, міцність, надійність). Швидкість доставки. Гарантований час доставки. Індивідуалізація виробів за вимогами замовників. Впровадження продукцій на ринок. Гнучке регулювання обсягів виробництва. Однією з найскладніших проблем, що виникають при визначенні організації як об’єкта управління, є формування елементів, сукупність та взаємодія яких створюють об’єктивні передумови для визначення мети, з одного боку, і для вибору оптимальної стратегії – з іншого боку. До складу будь-якої організації належать ресурси, які можна класифікувати так: - технічні ресурси (особливості виробничого обладнання, основних і допоміжних матеріалів тощо); - технологічні ресурси ( динамічність методів технології, наявність конкурентноздатних ідей); - кадрові ресурси ( кваліфікаційний склад персоналу, його здатність адаптуватися до зміни завдань організації); - ресурси організаційної структури управління (характер та гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів тощо); - інформаційні ресурси (характер інформації про саму організацію та зовнішнє середовище, можливість її поповнення та підвищення достовірності); - фінансові ресурси ( стан активів, ліквідність тощо). У результаті взаємодії всіх вище згаданих ресурсів виникають нові властивості, якими кожен окремий вид ресурсів не володіє. Наприклад, неможливо вивести на потрібний сегмент ринку товар, який відповідає його вимогам, не маючи ресурсів усіх видів: можливостей технології, кваліфікаційних можливостей персоналу тощо. І навпаки, кожний окремий ресурс не може повністю розкриватися без зв’язку з іншими ресурсами: можливості верстатів не можуть бути реалізовані без відповідної кваліфікації робітників, без використання відповідних основних та допоміжних матеріалів, без потрібних характеристик виробничих приміщень. Розроблення продукту (послуг) на організції Для забезпечення успіху на ринку організація повинна створити конкурентноздатний виріб З цією метою в межах розробленої стратегії поєднуються різні ресурси для виробництва конкурентноздатного продукту за вартістю, якістю та іншими атрибутами відносно аналогічних товарів і товарів-замінників. Для задоволення вимог ринку організація повинна розглянути та оцінити відносну вагу наступних критеріїв проектування виробу: Вартість. Економічність експлуатації. Якість, в т.ч. міцність, термін служби, надійність в експлуатації. Потужність. Вимоги до обслуговування, його простота. Універсальність використання. Безпека експлуатації. Елементи розвитку тощо. Для отримання необхідних характеристик виробу фірма повинна зробити вибір у таких сферах: Розмір та форма виробу. Матеріали. Співвідношення стандартних та специфічних елементів. Додаткові компоненти для підвищення надійності. Елементи безпеки. На операційному рівні проектування виробу фокусується на впровадженні процедур та методів, які підвищують ефективність операцій. Розроблений продукт повинен бути детально проаналізований та оцінений, причому оцінка конструкції виробу не може обмежитися одним показником, наприклад, зменшення ваги, зниження трудомісткості або собівартості тощо. Основними вимогами до якості нового виробу є: Забезпечення високого технічного рівня на всіх стадіях розробки. Перевірка виробу на патентоспроможність та патентну частоту. Забезпечення високих ергомічних характеристик. Врахування естетичних вимог. Економічна оцінка конструкції виробу включає таку систему показників: Зменшення собівартості. Скорочення витрат на експлуатацію. Підвищення експлуатаційної готовності. Зменшення габаритів та ваги. Простота обслуговування. Підготовка товару до виходу на ринок полягає у вивченні реакції покупців на новий товар, визначенні для нього орієнтовної ємності ринку. Форми та методи тестування ринку залежать від інвестицій на новий товар, ступеня ризику його впровадження на ринок, величини запланованих маркетингових витрат. Тестування має свої межі, оскільки затримка на цій стадії може призвести до поразки в конкурентній боротьбі. Тестування ринку допомагає прогнозувати майбутній продаж, розробляти альтернативні плани маркетингу, виявити недоліки товару. Після отримання позитивної інформації за результатами тестування приймають рішення про виробництво нового товару і появу його на ринку. Окремо зупинимось на особливостях створення операційних систем у сфері послуг. Слід відзначити, що в сучасних умовах господарювання в Україні проектування операційних систем зазначеної сфери не відповідає сучасним вимогам ринку, не враховує майбутніх структурних змін в економіці та не використовує досягнень сучасної економічної науки. Це обумовлюється рядом особливостей сфери послуг, які ускладнюють проектування: Високий рівень взаємодії з клієнтами (більшість персоналу банку, лікарні контактує з клієнтами на відміну від персоналу промислового підприємства). Необхідність індивідуалізації послуг (виконання індивідуальних замовлень). В ринковій економіці ці важливі особливості формують специфіку проектування операційних систем сфери послуг, яка проявляється у наступному: - розташування організації визначається, в основному, розташуванням клієнта; - високий рівень диференціації послуг, що приводить до створення великої кількості ринкових ніш та збереження конкуруючими організаціями своєї клієнтури; - потреби клієнтів у відносно невеликих обсягах послуг; - залежність календарного планування діяльності від поведінки споживачів (клієнтів); - наявність проблем щодо виміру ефективності роботи персоналу (падіння попиту може спричинити зниження продуктивності організації, а це не завжди є наслідком поганої роботи конкретного працівника). Отже, в умовах ринкової економіки досягнення успіху в конкурентній боротьбі залежить від якості управління, а ефективне вирішення стратегічних і тактичних завдань потребує залучення висококваліфікованих спеціалістів. Оперативна адаптація організації ( підприємства, фірми) до змін ринкового середовища можлива на базі професіоналізації управління, яка передбачає, насамперед, необхідність підготовки управлінських кадрів, здатних реалізувати сучасні підходи в менеджменті.
1 2 3 4 5 Категория: Менеджмент \| Добавил: Aspirant (11.06.2014)
Просмотров: 206 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: