Реферат на тему: Процедура злиття або розділу компанії - Менеджмент - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Процедура злиття або розділу компанії. Процедура злиття або розділу компанії дає змогу тимчасово стати невидимим для податківців і кредиторів. Вадим КУЛЬПИНОВ Навіщо це потрібно Як свідчить досвід, до реорганізації українські компанії вдаються не тільки з метою посилення позицій на ринку. Доволі часто такі форми реорганізації, як виокремлення і злиття, використовуються власниками в процесі вирішення цілої низки тактичних завдань. «Розлучення» засновників. Виокремлення дає змогу засновникам товариства з обмеженою відповідальністю розійтися, максимально враховуючи інтереси кожного з учасників. Виокремивши свою частку в самостійне підприємство, у власника не виникає зобов’язань зі сплати прибуткового податку, як це трапляється, коли засновники розходяться, забираючи свої вклади й отриманий на них прибуток. Відчутна незручність полягає в тому, що при виокремленні не можна ввести нових власників до складу засновників новоствореного підприємства. Якщо є потреба поповнити лави власників, доведеться зачекати завершення процедури виокремлення. Передача права оренди. При передачі права оренди на землю або певний об’єкт нерухомості, зокрема й на той, що перебуває в державній або комунальній власності, від одного підприємства до іншого, може з’явитися потреба наново оформляти практично весь пакет дозвільної документації і домагатися позитивного рішення місцевої ради. Щоб спростити передачу права оренди, багато хто віддає перевагу виокремленню юрособи, до якої право оренди від основного підприємства без зайвої тяганини перейде як до правонаступника. Потім виокремлена юрособа може влитися в структуру, зацікавлену в отриманні права оренди, або його власники можуть передати відповідні корпоративні права. У цьому разі місцева влада повинна переоформити договір на користь правонаступника. Запобігання виникненню можливої податкової заборгованості. Потрібно відразу застерегти, що коли заборгованість перед бюджетом вже встановлено і її сума досить велика, без згоди податкових органів реорганізацію підприємства провести не вдасться (ст. 13 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними і державними цільовими фондами»). Інша річ, коли за результатами перевірки виявлено порушення, підприємству загрожують санкції, але воно активно намагається оскаржити рішення податківців в адміністративному і судовому порядку. Поки податкове зобов’язання не узгоджено, тобто підприємство продовжує використовувати всі наявні можливості для оскарження рішення контролюючого органу, податківці не можуть перешкодити проведенню реорганізації і передати найцінніші активи новому підприємству, що з’явилося внаслідок виокремлення. Навіть у разі доведення порушення податкового законодавства в минулому відповідальність за старі гріхи несе старе підприємство. Виведення найліквідніших підприємств. Мета — убезпечити їх від можливих претензій кредиторів. Як і у разі з податківцями, реорганізують підприємство шляхом виокремлення до того, як суд винесе рішення про стягнення заборгованості, наприклад, на етапі досудового врегулювання. Проте потенційним «реорганізаторам» підприємств юристи радять врахувати один момент. На жаль, не можна всі борги залишити на старому підприємстві, а всі активи перевести на нове. Розподіл активів і пасивів слід провести пропорційно, однак за засновниками залишається право вирішувати, які саме борги і які з активів залишаться «висіти» на старій фірмі, а які перейдуть до правонаступника. Найчастіше на одному з підприємств концентруються найліквідніші матеріальні цінності й борги, які ніколи не будуть запитані. Натомість інша юрособа залишається під загрозою «боргової ями», маючи при цьому не дуже завидне майно, відсудивши яке кредитор сам буде не радий, що взявся за безнадійну справу вибиття боргів. Запобігання необхідності ліквідації юрособи. Злиття може частково замінити надзвичайно складну процедуру цілковитої ліквідації підприємства. За рішенням власників про реорганізацію державний орган реєструє зміни у статутних документах підприємства-правонаступника, до якого приєднується реорганізована юрособа. На підставі оголошення в пресі про реорганізацію, довідок про здачу печатки, закриття рахунка, зняття з обліку в органах ДПІ (в деяких випадках — про відсутність податкового боргу) і соцфондів, реорганізоване підприємство знімають з обліку і вилучають з державного реєстру. Важливо врахувати, що злиття не дозволяє на законних підставах «втратити» певні зобов’язання в процесі передачі активів і пасивів. До нового підприємства переходять усі права й обов’язки, зокрема й «проблемні», компаній-інтеграторів. У разі злиття новоутворене підприємство несе зобов’язання з погашення боргів старого підприємства. Відповідно претензії, які раніше висувалися до старого підприємства, переадресовуються новому. Процедура виокремлення Практика реорганізації підприємств загалом традиційна — законодавство зобов’язує. Етап № 1. Рішення про майбутню реорганізацію приймають власники у формі протоколу зборів засновників. Слід врахувати, що проведення таких зборів потребує попередньої підготовки. Згідно зі ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», учасники мають бути повідомлені не менш ніж за 30 днів до дня проведення зборів. Офіційне повідомлення повинно обов’язково містити відомості про місце і час, а також порядок денний майбутніх зборів. Щоб недотримання формальності не стало причиною спорів і можливого анулювання рішення, в протоколі зборів слід зазначити, що всіх учасників було повідомлено за 30 днів до заходу, і подбати про підтверджувальні документи. Етап № 2. Власне збори мають увінчатися протоколом, у якому містяться рішення з таких питань: — про реорганізацію підприємства шляхом виокремлення зі складу діючого підприємства нової юрособи або про злиття з іншим підприємством; — про визначення частки майна (в активах і пасивах), яку буде передано новому підприємству; — про формування складу комісії з виокремлення. Учасниками нової юридичної особи можуть стати лише засновники реорганізованого підприємства — уведення нового засновника неможливе. Етап № 3. Протягом п’яти днів з дня проведення зборів учасники повідомляють «рідний» орган державної реєстрації про прийняте рішення. Крім цього, Цивільним кодексом (ст. 105) передбачено обов’язок засновників опублікувати повідомлення про реорганізацію юридичної особи і вказано термін (не менш як два місяці) подання можливих претензій. По закінченні двомісячного терміну спеціально створена на підприємстві комісія з реорганізації надає учасникам розподільчий баланс, в якому чітко розписано, які майно і зобов’язання переходять до підприємства-правонаступника, а які залишаються на «старій» фірмі. Етап № 4. Наступний етап — затвердження розподільчого балансу на чергових зборах учасників. Результатом зборів має стати протокол, який містить рішення про затвердження розподільчого балансу і статуту новоствореного підприємства. У статуті створюваної юрособи потрібно обов’язково зазначити, що це підприємство створено шляхом виокремлення з базового підприємства, а також докладно розписати, в якій частині нове підприємство є правонаступником прав і зобов’язань реорганізованої фірми. Щоб активи і пасиви, які передаються, були зазначені чіткіше, у статуті слід зробити посилання на протокол, яким було затверджено розподільчий баланс. Також важливо передати на нове підприємство оригінали правовстановчих документів, які підтверджують права власності на матеріальні цінності, особливо якщо це стосується автомобілів і нерухомості. Для цілковитої впевненості в легітимності передачі майна при переході прав на об’єкти нерухомості доцільно скласти нотаріально завірений акт прийому-передачі: цей документ певною мірою замінюватиме договір купівлі-продажу, але без небажаних податкових наслідків. Етап № 5. Після затвердження статуту засновниками і нотаріального завірення установчі документи подаються до місцевої адміністрації для реєстрації. Далі відбувається стандартна процедура реєстрації нового підприємства в органах державної реєстрації, статистики, податкової інспекції, соціальних і Пенсійному фондах. У результаті власники отримують нове підприємство, створене на матеріальній базі наявного. Нова юрособа є правонаступником у частині, обумовленій у статуті і розподільчому балансі. Загалом процедура злиття аналогічна процедурі виокремлення. Різниця полягає в тому, що при злитті оформлюється передавальний акт, а при виділенні — розподільчий баланс. Коментар юриста Роман ГОРБАНЬ, адвокат, консалтингова компанія «ГАВИР»: — На практиці трапляються ситуації, коли з’являється потреба з акціонерного товариства виокремити самостійне підприємство. Завдяки такій операції можна значно оптимізувати купівлю-продаж найбільш ліквідного майна (активів) АТ або передати право оренди об’єктів держмайна новому підприємству. Схематично процедура переходу активів може виглядати так: з акціонерного товариства виокремлюють самостійне підприємство, якому на баланс передають активи, що цікавлять покупця, після чого виокремлене підприємство або вливається до підприємства-покупця, або ж передаються його корпоративні права. Незважаючи на те що виокремити самостійне підприємство з акціонерного товариства набагато складніше, ніж з того самого ТОВ, цей спосіб дає змогу передати активи АТ новому підприємству так, щоб у старого АТ, яке працює на звичайній системі оподаткування, не виникало небажаних податкових зобов’язань з ПДВ і податку на прибуток. Однак іноді процедура виокремлення ускладнюється тим, що всі акціонери АТ мають право на отримання відповідної частини у статутному капіталі нового підприємства пропорційно до їхньої частки в акціонерному товаристві. Ініціатори реорганізації повинні заздалегідь повідомити акціонерам про те, що вони мають право стати учасниками нового підприємства або продати свої акції. При цьому слід урахувати, що ті міноритарні акціонери, які не згодні з рішенням про реорганізацію (не брали участі в голосуванні або голосували проти такого рішення), мають право вимагати від АТ викупу їхніх акцій за справедливою ціною, але не нижчою за їх номінал, а АТ відповідно зобов’язане їх викупити. Зазвичай розрізнені дрібні акціонери не дуже цінують свої акції й готові продати їх за безцінь. Був випадок, коли члени комісії лише за кілька днів об’їхали більшість дрібних акціонерів і підписали договори купівлі-продажу їхніх акцій. Решта, попри письмове повідомлення про можливість продати їхні акції або отримати частку в новостворюваному ТОВ, навіть не відгукнулися. Коментар юриста Андрій СЕЛЮТІН, юрист юридичної фірми «АНК»: — При реорганізації шляхом виокремлення можуть виникнути питання щодо правонаступництва заборгованості перед бюджетом. Зі статті 13 Закону України «Про порядок погашення...» випливає, що податкові зобов’язання з розподільчого балансу не переходять. Однак це правило може бути проігноровано, якщо податковий орган дійде висновку, що реорганізація загрожує неналежним виконанням податкових зобов’язань. Словом, якщо в підприємства є податкові зобов’язання або борги, то обсяг майна, яке залишилося в нього після виокремлення, має їх покривати. Аналогічні правила стосуються й бюджетної заборгованості перед підприємством. Наприклад, невідшкодований ПДВ зберігається за старим підприємством і також не може бути переданий за розподільчим балансом. Як і раніше, неоднозначним залишається питання про виникнення податкових зобов’язань при передачі майна підприємству-правонаступнику за розподільчим балансом. Офіційна позиція податкових органів щодо питання оподаткування таких операцій міститься в листах ДПАУ від 23.10.2000 № 5826/6/16-1220-26 і від 27.04.2001 № 55443/7/16-1217-26. У цих листах розглянуто питання ПДВ при передачі основних фондів за розподільчим балансом з усіма активами й пасивами. На думку ДПАУ, зобов’язань з цього податку при передачі основних фондів у підприємства, яке передає (реорганізується), не виникає. У листі від 27.04.2001 р. ДПАУ додатково повідомляє, що на дату передачі основних фондів підприємству, яке передає, слід здійснити коригування податкового кредиту в бік зменшення на суму податку, який відповідає недоамортизованій частині таких основних фондів. Про податковий облік ПДВ у підприємства, яке отримує основні фонди, ДПАУ не згадує. Втім, зрозуміло, що без податкової накладної (а її не буде, оскільки, на думку податківців, у сторони, яка передає, немає податкових зобов’язань) права на податковий кредит у сторони, яка одержує, не виникає. \| : СТРАХУВАННЯ Особливості реорганізації юридичних осіб і суб’єктів господарювання в Україні Партнер, адвокат, заступник генерального директора ООО «Міжнародна юридична служба» Експерт-консультант ООО «Міжнародна юридична служба», ст. викладач Одеського інституту підприємництва та права та Одеської національної морської академії Із розвитком ринкової економіки у вітчизняному законодавстві набули нового значення чимало понять, з-поміж яких «реорганізація юридичних осіб» та «реорганізація суб’єктів господарювання». 15 травня 2003 р. Верховна Рада прийняла Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Так, для державної реєстрації юридичної особи слід подати реєстраційну картку за формою, затвердженою наказом Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва України (далі – Держпідприємництво) від 9 квітня 2004 р. Форма, зокрема, передбачає, що створення юридичної особи можливе двома способами: шляхом заснування нової юридичної особи та шляхом реорганізації існуючих юридичних осіб. У свою чергу, існує кілька видів реорганізації юридичної особи з метою створення юридичної особи: виділ, розділення, злиття та перетворення. «На нашу думку, з огляду на складність поняття „реорганізація юридичної особи”, його слід точно визначити у ЦК» Стосовно видів реорганізації з метою створення юридичної особи новий Цивільний кодекс України (далі – ЦК) у ст.ст. 106-108 дав їм відповідне визначення. Натомість щодо реорганізації як способу припинення юридичної особи були проблеми, оскільки до змісту цього поняття належав виділ юридичної особи зі складу іншої юридичної особи, що було неправильно, бо в результаті виділу припинення існуючої юридичної особи не відбувається. Цей недолік було усунено у ЦК, проте разом із водою вихлюпнули й дитину, таким чином, застосування терміна «реорганізація» у правових актах стало проблематичним завдяки його невизначеності у ЦК. Зрозуміло, краще зовсім не давати визначення поняттю, ніж робити це неправильно, що було допущено у ЦК 1963 р. На нашу думку, з огляду на складність поняття „реорганізація юридичної особи”, його слід точно визначити у ЦК. Визначення „реорганізація юридичної особи” Ускладнення з визначенням поняття „реорганізація юридичної особи” починаються вже при спробі визначити родове для нього поняття. В рамках цивілістики зробити це досить складно. Реорганізація в деяких випадках може бути способом припинення юридичної особи, а в інших – способом створення юридичної особи, відтак, виділення юридичної особи зі складу існуючої юридичної особи спричинює виникнення юридичної особи, а не її припинення. Почасти припинення юридичної особи в процесі реорганізації збігається з виникненням юридичної особи. При злитті, розділенні та перетворенні має місце як припинення, так і виникнення юридичних осіб. У Господарському кодексі України 2003 р. термін «реорганізація» зустрічається у ст. 56, присвяченій порядку створення суб’єктів господарювання, і у ст. 59, присвяченій порядку їх припинення, причому у кожній з цих статей термін «реорганізація суб’єкта господарювання» вживається з різним змістом, що само по собі не дуже вдало. Крім того, невдало цей термін використано і у ст. 56, бо в результаті приєднання нова юридична особа не утворюється, а має місце лише припинення однієї або кількох юридичних осіб при збереженні юридичної особи, до якої переходять права та обов’язки юридичних осіб, які припинили власну діяльність. У Законі «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» поняття „реорганізація” застосовується лише в зв’язку з припиненням юридичних осіб. У Держпідприємництві досить вдало вирішили проблему, пов’язану з поняттям „реорганізація”, оскільки у згаданому наказі від 9 червня 2004 р. не вказали як вид реорганізації у процесі створення юридичної особи приєднання, хоча цей термін використовується у ст. 56 Господарського кодексу України. Якщо з реорганізацією юридичних осіб все більш-менш зрозуміло, то з поняттям „реорганізація суб’єкта господарювання” – ні. Є суб’єкти господарювання, які не можна віднести ані до юридичних осіб, ані до фізичних осіб. Правовий статус такого суб’єкта (промислово-фінансової групи) регулюється Законом України «Про промислово-фінансові групи в України» від 21 листопада 1995 р. Пункт 11 ст. 1 цього Закону визначає термін «реорганізація промислово-фінансової групи» як зміну головного підприємства промислово-фінансової групи, перезатвердження переліку кінцевої продукції, перезатвердження складу її учасників, що потребує внесення змін до генеральної угоди. У ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. залишилося застаріле за змістом поняття „реорганізація юридичної особи” як спосіб її припинення. Для визначення змісту поняття „реорганізація суб’єкта господарювання” корисно звернутися до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. Цей Закон визначає реструктуризацію підприємства як здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема, шляхом його поділу з переходом боргових зобов’язань до юридичної особи, яка не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що буде сприяти фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Реструктуризація є окремим випадком реорганізації Попри те, що це визначення має спеціальний характер, можна дійти висновку, що реструктуризація є окремим випадком реорганізації підприємства; при реорганізації юридичної особи шляхом реструктуризації може мати місце збереження системи юридичних осіб, таким чином, їх права та обов’язки не припиняються і не виникають у зв’язку з реорганізацією (у результаті їх реорганізації), а лише переходять від одних юридичних осіб до інших, змінюються іншим чином, або виникають чи припиняються, але тільки в порядку правонаступництва, причому завжди мається на меті досягнення економічного ефекту. Реструктуризація може стосуватися в загальному випадку цілої системи підприємств, і економічний ефект може визначатися лише в цій системі, а не в окремих її ланках, причому сама ця система підприємств може бути юридичною особою, а може і не бути нею. Це не суперечить поняттю „реорганізація юридичних осіб”, яке склалося в цивілістиці і припускає зміни саме системного характеру, як-от: виникнення або припинення юридичних осіб при обов’язковій наявності правонаступництва. Такі види реорганізації можуть сполучатися в одній схемі комплексної реорганізації, наприклад, якщо органи Антимонопольного комітету України прийняли рішення про примусове розділення (поділ) підприємства, це ще не означає, що підприємства, які виникнуть внаслідок виконання такого рішення, будуть менш ефективними економічно у сукупності, ніж підприємство, яке припинило власну діяльність внаслідок розділення. Більше того, ч. 6 ст. 27 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. передбачає примусову реорганізацію банку саме як засіб поліпшення платоспроможності банку або засіб протидії загрозі істотного погіршення його платоспроможності. Якщо з огляду на ст. 2 цього Закону можна дійти висновку, що термін “реорганізація банку” визначається в цивілістичному сенсі як злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких має місце передача його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам, то звернення до ст.ст. 26-29 Закону доводить, що реорганізацію банку законодавець вбачає у комплексній реорганізації, тобто при реорганізації банків обов’язково треба досягти економічного ефекту, а також обов’язково провести саме системні зміни, тобто провести припинення або створення банку. «реорганізація юридичних осіб як суб’єктів господарювання зазвичай має місце тоді, коли мають місце системні зміни у вигляді виникнення або припинення юридичних осіб» Національний банк України не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації, не буде відповідати вимогам щодо економічних нормативів його діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності. Закон «Про банки і банківську діяльність» найдетальніше регламентує реорганізацію суб’єктів підприємництва, якими, безсумнівно, є банки. Однак і цей Закон містить деякі неточності. Так, у ст. 26 поняття «виділення» визначається через поняття «перетворення», що неточно, оскільки і виділення, і перетворення – самостійні види реорганізації юридичних осіб, відтак, не можуть визначатися одне через інше, інакше це можна тлумачити як окремий випадок перетворення. Висновки Отже, реорганізація юридичних осіб як суб’єктів господарювання зазвичай має місце тоді, коли мають місце системні зміни у вигляді виникнення або припинення юридичних осіб. Системні зміни, метою яких є досягнення економічного ефекту, також можна тлумачити як реорганізацію суб’єктів підприємництва. Системні зміни можуть зовсім не відбуватися, а зміни в системі юридичних осіб, які беруть участь у процесі реструктуризації, можуть не мати системного характеру, а відбуватися лише всередині окремих юридичних осіб, причому можлива передача прав і обов’язків як зобов’язального, так і речового характеру (майна) від одних юридичних осіб до інших юридичних осіб при обов’язковій наявності правонаступництва. Такі висновки є результатом спроби виділити і дослідити лише елементарні зв’язки, які визначаються поняттям „реорганізація юридичних осіб” як суб’єктів господарювання. Вважаємо, що подальші зусилля щодо розкриття зв’язків між поняттями, пов’язаними з поняттям „реорганізація юридичних осіб”, дозволять глибше проникнути у сутність реорганізації суб’єктів господарювання, зокрема, суб’єктів підприємництва.
1 2 3 4 5 Категория: Менеджмент \| Добавил: Aspirant (05.06.2014)
Просмотров: 306 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: