Реферат на тему:Поняття та захист комерційної таємниці - Менеджмент - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Поняття та захист комерційної таємниці. ПЛАН 1. Поняття комерційної таємниці Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною (конфеденційна, нерозкрита) в тому розумінні, то вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Специфічність, інституту нерозкритої інформації полягає в тому, що вона не піддається офіційній реєстрації. Опис, який складає її сутність, має конфіденційний характер і надається із серйозними застереженнями. У ліцензійних договорах, як правило, зазначається порядок і умови передачі цієї інформації. Цими та іншими чинниками зумовлюється потреба у окремому правовому інституті захисту такої нерозкритої інформації, оскільки вона в сучасних умовах набуває все більшої ціни як товар. Цей товар користується значним попитом. Можна було б сказати, що нерозкрита інформація, в тому числі ноу-хау, є додатковим елементом, який істотно підсилює ефективність патентного захисту винаходів та інших науково-технічних досягнень. У поєднанні з патентом нерозкрита інформація створює більш надійний захист винаходів та інших технічних рішень від неправомірного використання третіми особами. Однак проблема полягає в тому, як забезпечити правову охорону нерозкритої інформації, не розкриваючи її змісту, її сутності. Адже немає що захищати — офіційної реєстрації цієї інформації не існує, правоохоронних документів на неї ніхто не видає, її сутність має винятково конфіденційний характер. Ця проблема ускладнюється ще й тим, що виявити неправомірне використання цієї інформації майже неможливо, встановити порушення і порушника також непросто. Неправомірного користувача нерозкритої інформації за руку не схопиш, як звичайного злодія. Нерозкритою інформацією у більшості випадків можна заволодіти тільки очима, розумом, свідомістю. Фахівцю достатньо одного погляду на креслення, механізм, улаштування тощо, щоб одразу збагнути принцип їх роботи. Це зовсім не означає, що така нерозкрита інформація взагалі не підлягає опису чи будь-якій іншій фіксації на матеріальному носії. Але там, де це можливо, будь-якої фіксації уникають саме з метою запобігти розголошенню її сутності. Якщо ж нерозкрита інформація будь-яким чином зафіксована, то вживаються такі заходи її охорони, аби вона не потрапила в треті руки. Отже, нерозкрита інформація може бути об'єктом правової охорони доти, поки вона зберігає свою конфіденційність. Саме тому важко розробити принципи правової охорони такої інформації. Проте загальний контур такого правоохоронного механізму уже окреслився. Передусім необхідно визначити об'єкт правової охорони інакше кажучи, сформулювати хоча б саме загальне визначені поняття нерозкритої інформації. У цьому визначенні має бути охарактеризована та інформація, яка буде складати об'єкт правової охорони. Це технічна, комерційна, організаційна і будь-яка інша інформація, здатна підвищити ефективність виробництва чи будь-якої іншої доцільної суспільне корисної діяльності. Звичайно, до такої інформації має належати і та, що не тільки здатна підвищити ефективність виробництва, а й може зумовити будь-який інший позитивний ефект. У визначенні має бути зазначено, що така інформація з огляду на її зміст має певну реальну чи потенційну вартість, що робить її товаром. Безумовно, така інформація повинна мати конфіденційний характер, тобто бути невідомою третім особам. Звичайно, можуть бути запропоновані також інші якісні ознаки нерозкритої інформації, але й наведені дають можливість сформулювати хоча б загальне її визначення: технічна, організаційна, комерційна, економічна та інша інформація, здатна сприяти підвищенню ефективності виробництва та іншої суспільне корисної діяльності або давати інший позитивний ефект, не відома третім особам, внаслідок чого має комерційну вартість, визнається нерозкритою інформацією. Під дію правової охорони нерозкритої інформації не повинні підпадати комерційні та інші таємниці, які складають державну таємницю і охороняються спеціальними законами. Володілець нерозкритої інформації, інших секретів виробництва (ноу-хау), безумовно, має право на захист від її неправомірного використання. Постає питання, як здійснювати охорону цієї інформації. Передусім необхідно в законі проголосити, що держава бере нерозкриту інформацію під свій захист від будь-якого неправомірного посягання. Правова охорона має надаватися тільки такій інформації, яка має реальну чи потенційну вартість, тобто тій, що може дати певний прибуток або інший позитивний ефект, завдяки чому вона стає ринковим товаром і, отже, об'єктом цивільного обороту. На цей товар поширюються всі правила, що стосуються обігу товарів. Звичайно, це — товар специфічний, який не має матеріальної субстанції, але здатний приносити певну, часом досить відчутну користь суспільству. Правова охорона такої інформації може надаватися за умови, що до неї немає доступу на законній підставі третіх осіб. Інформація тому й називається нерозкритою, що має конфіденційний характер. Вона може бути товаром лише за умови, що не відома третім особам, і довідатися про її сутність не можна з інших джерел. Водночас зазначена інформація має бути здатною до відчуження її володільцем. Не може вважатися нерозкритою інформацією і підпадати під правову охорону фізична, психологічна чи будь-яка інша здатність людини до певного впливу на інших людей або вміння здійснювати певні дії, недоступні іншим. Ця здатність не може бути товаром, оскільки вона невід'ємна від її суб'єкта — лише інформація, яку можна відділити від її носія, тобто передати іншим особам, є такою, що охороняється. Правова охорона нерозкритій інформації може бути надана ще за однієї неодмінної умови, її володілець має вживати відповідних заходів для збереження конфіденційності зазначеної інформації. Це — необхідна умова правової охорони, адже за можливості розкриття сутності нерозкритої інформації вона втрачає здатність до охорони, тобто правоохоронність. Ці заходи не можуть бути визначені законом, оскільки вони зумовлені особливостями нерозкритої інформації, яка за своїм характером може бути найрізноманітнішою, отже, і заходи збереження її конфіденційності також можуть бути найрізноманітніші. Наприклад, маляр знає, в якій пропорції треба змішувати фарби, щоб одержати потрібний відтінок. Це знання (інформацію) він може зберегти шляхом мовчання, тобто нікому не розкривати свого знання. У складних технологіях потрібен письмовий опис цієї нерозкритої інформації, яку можна зберегти лише зберігши у таємниці цей опис. У законі чи іншому нормативному акті про охорону права на нерозкриту інформацію мають бути визначені права її володільця. Тобто мають бути визначені межі його поведінки стосовно об'єкта правової охорони. Має бути докладно визначено. що нерозкрита інформація є виключною власністю її володільця. Тільки він має виключне право на її використання. Це право володілець може передавати іншим особам, мається на увазі як право власності, так і виключне право на використання. Як власник він може відчужувати свою власність будь-кому і будь-яким правомірним способом. Як володілець права він може видавати ліцензії на використання інформації. Нагадаємо, що ліцензія на використання нерозкритої інформації, як правило, видається разом із ліцензією на винахід. Найчастіше це одна і та сама ліцензія. Безумовно, володілець нерозкритої інформації має право на винагороду за використання її будь-яким способом — разом із винаходом чи без нього. Розмір і порядок виплати винагороди має встановлюватись угодою сторін. У договорі про надання ліцензії, можуть встановлюватися також інші права й обов'язки сторін, які бувають досить різноманітні. Видача ліцензії на використання нерозкритої інформації, а також ноу-хау може супроводжуватися передачею відповідної технічної документації. Отже, в договорі має бути визначена доля цієї документації після спливу строку ліцензії. Строк правової охорони нерозкритої інформації обумовлений строком збереження її конфіденційності, тобто поки зазначена інформація буде прихована від третіх осіб, доти буде зберігатися правова охорона. Не має значення, ким була розкрита сутність інформації — самим її власником чи третьою особою, правомірним способом чи неправомірним. Сам факт розкриття сутності інформації, що охороняється, припиняє її захист. Водночас слід враховувати, що будь-яка третя особа може правомірно здобути таку саму нерозкриту інформацію, якою уже володіє певна особа. У цьому разі за добросовісним набувачем такої інформації має зберігатися право на її використання в будь-який спосіб незалежно від попереднього володільця. Спори з приводу використання нерозкритої інформації, виплати винагороди мають розглядатися тільки судом. Водночас необхідно передбачити відповідальність особи, яка неправомірним способом розкрила сутність інформації, що охороняється, і цим завдала збитків її володільцю. Порушник має бути зобов'язаний відшкодувати завдані збитки. При цьому, враховуючи характер правопорушення, відшкодування збитків має бути передбачено в повному обсязі. Відшкодуванню має підлягати і моральна шкода. 2. Відомості, що не становлять комерційну таємницю Комерційну таємницю не становлять: установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами; · інформація за всіма встановленими формами державної звітності; · дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів; · відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць; · документи про сплату податків і обов'язкових платежів; · інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків; · документи про платоспроможність; · відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю; · відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню. Висновки Отже, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, то вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є: 1) право на використання комерційної таємниці; 2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; 3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо Інше не встановлено договором. Органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання. Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом. Література: 1. Новий Цивільний кодекс України. 2. Господарський кодекс України. 3. Постанова Кабінету Міністрів України "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці" від 09.07.1993 р. № 611. 4. О.А. Підопригора. Право інтелектуальної власності України. К., 2000 р.
1 2 3 4 5 Категория: Менеджмент \| Добавил: Aspirant (07.06.2014)
Просмотров: 643 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: