Реферат на тему: Податкове регулювання та його зміст - Менеджмент - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Податкове регулювання та його зміст. Вступ У будь-якій державі, в тому числі з розвиненою ринковою економікою, однією з основних функцій є регулювання. Державне регулювання здійснюється в двох напрямах: 1. Регулювання товарно-грошових відносин. Його сутність полягає в розробці законів, нормативів, що визначають взаємовідносиниміж суб’єктами, які діють на ринку, тобто між державою та юридичними і фізичними особами, роботодавцями та найманими працівниками. Це регулювання здійснюється через прийняття законів, постанов, інструкцій або інших документів, які встановлюють порядок дійта правила поведінки. Воно визначається як організаційно-правове. 2. Регулювання розвитку загальногосподарського комплексу держави на основі дії об’єктивних економічних законів суспільства, насамперед законів вартості. Воно здійснюється здебільшого економічними методами, завданням яких є вплив держави на інтереси громадян і підприємств з метою спрямування їх діяльності у вигідному длясуспільства напрямі. Тобто потрібно досягти збігу інтересів особистих з громадськими. При цьому основними є методи економічногопримусу, спонукання та матеріального зацікавлення. В умовах ринкової економіки головними методами державного регулювання стають економіко-фінансові: оподаткування, ціноутворення, фінансові, банківсько-кредитні методи тощо. Маневруванням податковими ставками, пільгами, змінами умовоподаткування, зміною різних видів податків держава створює умови для прискорення розвитку певних галузей, територій, виробництв, підприємств, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем. Податкова система є досить суттєвим важелем впливу на економікуз метою розвитку її в необхідних напрямах. Так, держава, завдякивмілому регулюванню податкової системи, може стимулювати розвиток сільськогосподарського виробництва та окремих сільськогосподарських культур, малого та середнього бізнесу, експорт окремихвиробів. Однією з головних частин податкового менеджменту є податковерегулювання. Воно являє собою комплекс практичних дій щодо розробки загальної структури дохідної частини бюджету держави, досягнення оптимальності податкових платежів. На державному рівні підподатковим регулюванням розуміють якісні зміни податкової політики та здійснення таких податкових заходів, які дають змогу досягтиповноти та своєчасності виконання бюджетів усіх рівнів. На рівні підприємства податкова тактика — це дії підприємства щодо прийняття оперативних рішень, пов’язаних зі змінами в законодавчій базі, а також реагування на зміни умов господарювання. Податкове регулювання має свої особливості, які відрізняють його від регулювання господарської діяльності. Основною вимогою до податкового регулювання є здійснення економічної діяльності та виваженості його проведення. Крім того, податкове регулювання — наймобільніша частина податкового менеджменту. Його стрижнем є система економічних та організаційних заходів оперативного втручання в хід регулювання податкових обов’язків, причому особлива увага приділяється економічним методам. 1. Законодавчі та нормативні документи, що становлять інформаційну податкову базу Як і податкова політика, податковий менеджмент базується начинній законодавчій базі держави — Податковому кодексі держави, законах про податки тощо. Податкове регулювання являє собоюнайскладнішу частину в загальній системі податкових правовідносин, тому що воно стикається з інтересами не тільки платників податків, а й різних рівнів управління На сьогодні діяльність податкових органів за різними напрямами діяльності (правовий статус та функціонування податкових органів, податкові перевірки, застосування фінансових та адміністративних санкцій, кримінальне переслідування за ухилення від оподаткування, порядок обліку платників податків, нарахування, сплати та стягнення платежів до бюджету, виконання нормативних актів інших міністерств та відомств) регулюють майже 2000 нормативно-правових актів, зареєстрованих в установленому порядку в Міністерстві юстиції України. Усю базу нормативно-правових актів, що регулюють діяльність податкових органів, умовно можна поділити на дві частини: зовнішню і внутрішню. Умовно зовнішню частину бази нормативно-правових актів можна поділити на три групи: загальне законодавство, спеціальне законодавство та законодавство про оподаткування. До першої групи (загальне законодавство) належать: Конституція України, Закон України “Про державну службу”, Закон України “Про міліцію”, Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність”, Закон України “Про боротьбу з корупцією”, Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, інші закони України, Укази Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, міжнародні угоди України, а також спільні накази та накази міністерств і відомств, що мають міжвідомчий характер (про охорону праці, пожежну безпеку, охорону навколишнього середовища, бухгалтерський облік і статистику тощо) та інші нормативно-правові акти. Друга група нормативно-правових актів (спеціальне законодавство) охоплює: Закон України “Про державну податкову службу в Україні”, Указ Президента України “Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України”, Закон України “Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів”, нормативні акти, що регулюють систему оплати праці, соціального захисту та проходження служби працівників податкових органів. До третьої групи (законодавство про оподаткування) належать: Закон України “Про систему оподаткування”, Закон України “Про бюджетну систему України”, Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”, Закон України “Про податок на додану вартість”, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” та інші нормативно-правові акти. Ці нормативно-правові акти є рамковими та відіграють роль законодавчих джерел для нормативного регулювання процесу оподаткування та використання бюджетних коштів. Крім них, в Україні діє більше 300 законів про оподаткування, більшість з яких відіграють роль нормативно-правових актів спеціального призначення, тобто таких, що регулюють один або декілька видів податків, зборів чи обов’язкових платежів до бюджетів усіх рівнів. Ці документи містять не тільки безпосередні норми про оподаткування, але й регламентують діяльність податкових органів щодо їх прав, обов’язків та виконання певних процедур і функцій. До таких нормативно-правових актів можна, зокрема, віднести: Закони України “Про податок на додану вартість”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, “Про плату за землю”, “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів”, Декрети Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”, “Про акцизний збір” тощо. До внутрішньої частини правової бази належать положення, посадові інструкції, постанови, накази та інші нормативні акти, що розробляються у межах компетенції податковою службою або за її дорученням і визначають конкретні методи та прийоми управління (наприклад, Інструкція про порядок вилучення посадовими особами органів ДПС України у підприємств, установ та організацій документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків та інших платежів, затверджена наказом ДПА України від 01.07.98. № 316, Інструкція про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами ДПС, затверджена наказом ГДПІ України від 20.04.95 № 28 із змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 10.03.00 № 92, Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затверджене наказом ДПА України від 11.12.96 № 29 із змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 03.03.98 № 93). Проте є ряд недоліків, які потрібно усувати в найкоротші терміни, це: 1. Перелік нормативно-правових актів, що регулюють діяльність податкової служби, занадто великий, а самі акти досить складні в практичному застосуванні. 2. Нормативно-правові акти не систематизовані та не кодифіковані. 3. Законодавчі акти не завжди чітко та повністю описують норми права, що призводить до появи значної кількості підзаконних актів. 4. Недосконалість нормативно-правових актів призводить до частої їх зміни та прийняття численних доповнень. 2. Функції податкового аналізу та їх характеристика Як і будь-яка система функціонування, податковий менеджмент має кілька складових, головними з яких є: аналіз, планування, контроль та регулювання . Податковий менеджмент Аналіз Планування Контроль Регулювання Початковою складовою податкового менеджменту є аналіз. Він являє собою спосіб пізнання предметів, навколишнього середовища, який базується на розчленуванні цілого на складові елементи та вивченні їх багатоваріантних зв’язків і залежностей. Податковий аналіз являє собою вивчення чинної системи оподаткування, визначення тенденцій її розвитку, розрахунки впливу різних чинників на кінцеві результати діяльності підприємства або держави. На макроекономічному рівні сутність податкового аналізу полягає у визначенні структури бюджету країни та частки в ньому податкових платежів, загальних тенденцій зміни податків, їх динаміки, чинників, які впливають на розміри податкової частини бюджету, та у виявленні негативних рис державної податкової системи. На мікроекономічному рівні змістом податкового аналізу є визначення динаміки податкових платежів за встановлений період, тенденцій, які складаються, структури та складу податкових платежів і можливості зміни податкових платежів підприємств, фірм тощо. Як і аналіз будь-якої економічної діяльності, усі види податкового аналізу можна класифікувати за різними ознаками 1. За ознакою часу. За цією ознакою виділяють два види аналізу: · ретроперспективний аналіз · попередній аналіз (іноді він називається перспективним). У свою чергу, ретроперспективний аналіз поділяється на оперативний та підсумковий. 2. За об’єктами управління. За цією ознакою аналіз поділяється залежно від об’єктів господарювання, тобто системою управління та тих підсистем, які до неї входять: техніка, технологія, економіка, організація виробництва, соціальні умови праці, природоохоронні заходи тощо. 3. За методикою вивчення об’єктів. За цією ознакою виділяють такі види аналізу: · порівняльний аналіз ·факторний аналіз ·допоміжний, або експрес-аналіз ·маржинальний аналіз ·економіко-математичний аналіз ·функціонально-вартісний аналіз ·стохастичний аналіз, або дисперсний чи кореляційний. 4. За охопленням об’єктів, які вивчаються. За цією ознакою виділяються такі види аналізу: · суцільний аналіз. Він охоплює комплексно весь об’єкт оподаткування, всю податкову систему. Остаточний висновок робиться також щодо всього об’єкта; · вибірковий аналіз. Проводиться на підставі фінансової, статистичної або бухгалтерської звітності стосовно окремого податку або їх групи, тобто якоїсь частини всіх податкових платежів (прямих і непрямих податків тощо). 5. За змістом програми. За цією ознакою виділяють: · комплексний аналіз · тематичний аналіз Податковий аналіз — важлива частина всієї системи управління виробництвом, дієвий засіб віднаходження резервів, підвищення прибутковості підприємства та розробки науково обґрунтованих управлінських рішень. За економічною суттю аналіз є однією з функцій управління, що забезпечує прийняття рішення на підставі осмислення та розуміння отриманої інформації. У процесі аналізу вона проходить аналітичне опрацювання; проводиться порівняння досягнутих результатів виробництва з показниками за попередній період та з показниками інших підприємств; визначаються різні чинники, які впливають на податкову політику, а також негативні тенденції в діяльності підприємства. На підставі проведеного аналізу розраховуються планові показники діяльності підприємства, плани податкових платежів та ухвалюються відповідні управлінські рішення. Тобто податковий аналіз підприємства тісно пов’язаний з іншою функцією управління — плануванням, прогнозуванням його діяльності, причому якість виконання останньої функції залежить від якості та повноти прове дення податкового аналізу. Податковий аналіз тісно пов’язаний з такими функціями податкового менеджменту, як контроль за виконанням планів, визначення відхилень фактичних завдань від планових причин цих відхилень, а також регулювання. Тільки на підставі аналізу підприємство може своєчасно вносити корективи в планові завдання та змінювати ситуа цію залежно від умов, які склалися, на кращі для себе. Предметом податкового аналізу є діяльність підприємства в проведенні податкової політики та визначенні причинно-наслідкових зв’язків між економічними явищами та процесами. На підприємстві предметом податкового аналізу є ведення податкових платежів, які сплачені, їх ефективність, пошук резервів і шляхів їх зниження. До найважливіших функцій податкового аналізу належать Вивчення. Сутність цієї функції полягає у тому, що в процесі її проведення вивчається характер дії економічних законів, встановлюються тенденції економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Її виконання передбачає також вивчення причин відхилень, які можуть зустрічатися в практичній діяльності підприємства. Науковість. Аналіз повинен базуватись на положенні наукової теорії, враховувати загальноекономічні закони суспільства, використовувати нові досягнення науково-технічного прогресу, проводитись на базі наукових методів, нових досягнень науки та світового досвіду. Комплексність. Податковий аналіз повинен мати комплексний характер, тобто охоплювати всю податкову систему в цілому як у державі, так і на підприємстві. Системність. Податкова політика підприємства повинна розглядатись в цілому та як система, що складається з різних елементів, які пов’язані між собою та із зовнішнім середовищем. Вивчення податкової політики підприємства має здійснюватись з урахуванням зв’язкувсіх елементів як із внутрішнім, так і з зовнішнім середовищем. Системний підхід дає змогу глибше і повніше провести дослідження яквсієї системи, так і її складових. Об’єктивність. Податковий аналіз має проводитись на достовірній, перевіреній інформації, яка відображає об’єктивну економічну ситуацію. Тільки на підставі такої інформації можна зробити реалістичні та конкретні розрахунки. Досягти цього можна, постійно удосконалюючи організацію отримання інформації, обміну її, на досить високому рівні проводячи аудит підприємства. Дієвість. Проведений податковий аналіз повинен своєчасно визначити недоліки, прорахунки, огріхи в роботі. Тоді з’являється реальна можливість активного впливу на прийняття рішень керівництвом підприємства та проведення відповідних змін у податковій політиці. На підставі податкового аналізу розробляється план заходів щодо проведення змін у податковій системі, нормативів, які розроблені на підприємстві, та проводиться регулювання залежно від ситуації. Плановість. Податковий аналіз повинен проводитись постійно зарозробленим на підприємстві планом, тобто податковий менеджментповинен мати відповідний план і потрібно дотримуватись його якщодо змісту, так і строків. При цьому, крім планових заходів, проводиться розподіл обов’язків між тими працівниками, які займаються розробкою податкової політики на підприємстві. Оперативність. Сутність цього принципу полягає в тому, що, крім планового, на підприємстві має проводитись і оперативний податковий аналіз, який дає змогу ухвалювати управлінські рішення оперативно, залежно від ситуації. Цей принцип пов’язаний з тим, що в зовнішньому економічному податковому середовищі дуже часто відбуваються зміни, пов’язані з нестабільним і непостійним податковим законодавством. Демократизм. Для ефективного проведення податкового аналізу, крім необхідної інформації, потрібно залучати широке коло фахівців, працівників інших економічних служб (найперше податкових менеджерів). Це уможливить застосування передового досвіду в проведенні цього аналізу. Ефективність. Щодо підприємства в цілому, то сутність цього ринципу полягає в тому, що витрати на проведення податкового налізу повинні приносити набагато більший ефект у вигляді скорочення податкових платежів. Послідовність проведення податкового аналізу: Дослідження об’єкта як системи в цілому Визначення показників аналізу та їх ефективності Розробка економіко-математичних схем і моделей Робота з моделями Методика податкового аналізу має такі складові: · -мету та завдання податкового аналізу; · -об’єкт аналізу; · -систему показників, необхідних для проведення аналізу; -послідовність та періодичність проведення аналізу; · -способи проведення дослідження податкової політики; · -джерела отримання інформації для проведення аналізу; · -технічні засоби для проведення досліджень; · -перелік та характеристику документів для оформлення результатів аналізу; · -споживачів результатів аналізу. 3. Порядок і етапи податкового планування на підприємстві Основною складовою податкового менеджменту є планування податкових платежів. Воно являє собою процес розробки податкових планів, виходячи з нормативів (ставок), які затверджені в законодавчих актах — законах України, указах Президента України, постановах Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, а також у підзаконних актах з метою своєчасного й повного визначення податкових зобов’язань перед бюджетами всіх рівнів (державним, місцевим), а також обов’язкових платежів і зборів у позабюджетні фонди. Податкове планування підприємства має примусовий характер. Воно відбувається згідно з тією законодавчою базою, яка існує в державі, у тому числі й з підзаконними актами, які затверджуються на державному та місцевому рівнях. Існує різниця в мотивації розрахунку податкових платежів. Якщо на державному та регіональному рівнях загальна сума податкових платежів розраховується на підставі витратної частини бюджету, то на рівні підприємства податки спла чуються незалежно від бюджету підприємства, тобто від його витрат та прибутків (наприклад, непрямі податки). Тому планування поддаткових платежів на рівні підприємства має свої особливості. Якщо підприємство виступає як суб’єкт господарювання і має можливість вибору напрямів діяльності, обсягів виробництва (виконання робіт, надання послуг), інших параметрів, у нього є більше можливостей для маневрування при визначенні своєї податкової політики, у тому числі при плануванні її на майбутнє. Планування податкових платежів на всіх рівнях управління, у тому числі і на державному, здійснюється різними методами. По-перше, це загальні методи планування, які за своєю суттю є універсальними й можуть застосовуватись для планування будь-яких показників і процесів. До них належать балансовий, експертних оцінок, економіко-математичні тощо. По-друге, застосовуються й особливі методи, які дають можливість досягти найбільшого ефекту. Основні з них такі: 1. Методи кореляції та регресії, якими користуються при розрахунку планів податкових платежів на підставі встановлення взаємозв’язків між різними чинниками або їх групами. За їх допомогою тенденції, що були в попередньому періоді, переносяться на майбутній період. Найбільший ефект досягається при застосуванні комп’ютерів та іншої обчислювальної техніки. 2. Економіко-статистичні методи. До них належать методи теорій ігор, масового обслуговування, стохастичного програмування тощо. Найчастіше вони застосовуються при визначенні обсягів пропозиції товарів, зміні цін та їх структури, стану податкової дисципліни. 3. Метод варіантної розробки плану. При цьому методі розробляється кілька варіантів плану й поступово відхиляються ті з них, які дають негативний результат. Врешті-решт, залишається тільки один план, найсприятливіший для підприємства в певних умовах. 4. Детерміновані моделі — насамперед лінійного та кількісного програмування. Ці методи застосовуються, коли діє багато змінних чинників, між якими встановлюються взаємозв’язки, й потрібно визначити найоптимальніший варіант. Найбільшого ефекту ці методи досягають при застосуванні комп’ютерної техніки, яка дозволяє обробляти великі масиви інформації за короткий час. Загалом планування податкових платежів відрізняється від планування інших видів фінансово-господарської діяльності. На вибір методу планування не впливає вид податку, об’єкт оподаткування тощо. Головною є мета, яка ставиться при розробці плану, рівень кваліфікації працівників, які його розробляють, технічне оснащення підприємства. На підприємстві виділяють три рівні планування , кожен з яких має свою мету, завдання та форми реалізації. Стратегічне (майбутнє, чи прогнозне) податкове планування. Воно здійснюється на період від одного року й більше (як правило, на період не більший ніж три роки). Його мета — визначення податкової стратегії на майбутній період як складової загальної частини фінансової стратегії. Розробка цього плану здійснюється на підставі загальної економічної стратегії підприємства і його мети. Головне завдання стратегічного планування — це підвищення добробуту власників підприємства за рахунок збільшення отриманих доходів та прибутку і зменшення податкових платежів, які є частиною загальних витрат підприємства. Розробка стратегічного плану податків тісно пов’язана з податковою політикою підприємства та з іншими стратегіями. Так, виробнича стратегія підприємства залежить від податкової, оскільки воно повинно розробляти свою виробничу стратегію оподаткування, виходячи з державної системи оподаткування, ставок оподаткування і розмірів податкових платежів. Розмір сплати більшості податкових платежів визначається обсягами діяльності. Етапи розробки стратегії податковихплатежів на підприємстві: 1-й етап — визначення загального строку дії стратегії 2-й етап — дослідження зовнішніх чинників 3-й етап — формування стратегічних цілей податкового планування 4-й етап — розробка податкових платежів за окремими їх видами та напрямами діяльності 5-й етап — розробка організаційних заходів 6-й етап — оцінювання ефективності розробленої стратегії податкових платежів Поточне планування. Цей вид планування базується на розробленій стратегії податкових платежів, загальній економічній стратегії підприємства на поточний період і розробляється по окремих видах діяльності підприємства. Період розробки цих планів податкових платежів до одного року з розбивкою по кварталах. При плануванні враховується: · чинне законодавство про податки в Україні; · чинна нормативна база; · завдання підприємства на період до одного року; · податкова політика підприємства на період до одного року; · можливі зміни напрямів діяльності підприємства, його диверсифікація тощо. На цьому етапі розглядається план податкових платежів як по податковій системі в цілому, так і по кожному податку. Крім плану податкових платежів, розробляється податковий календар як по всіх податках, так і по кожному окремо. У календарі зазначається кінцевий термін сплати податків і відповідна звітність. Він уможливлює упорядкування сплати податків за строками. Завершальним етапом поточного планування податкових платежів є визначення ефективності податкової політики за певний період за допомогою загальних і часткових показників. Оперативне планування. Його сутність полягає в розробці короткострокових планових податкових платежів (на період до одного місяця). При оперативному плануванні враховуються всі умови, що й при стратегічному та поточному плануванні. Особлива увага приділяється постійним змінам, які відбуваються в законодавчій базі, — порядку сплати податків, методикам розрахунку податкових платежів, ставок та інших елементів нормативної бази. Висновок Підсумовуючи зазначене вище, можна сказати, що: 1) податкове регулювання є частиною державного регулювання. Але головна мета його — встановлення рівноваги не тільки між державними, а й суспільними, корпоративними та приватними економічними інтересами. Це завдання зводиться до максимального забезпечення суспільних потреб. При цьому податкова політика забезпечує не тільки надходження коштів до дохідних частин бюджетів різних рівнів, а й повинна забезпечити отримання таких їх розмірів, які будуть достатні для суспільного відтворення. Крім того, повинно забезпечуватись і зростання загального добробуту населення; 2) податкове регулювання тісно пов’язане з такими способами державного регулювання, як ціноутворення, тарифне, валютне та грошове регулювання, політика державних позик тощо; 3) найефективнішим засобом податкового регулювання є надання пільг. Особливо це стосується стимулювання інвестиційних проектів за рахунок надання підприємствам, які їх здійснюють, різних податкових пільг і кредитів, податкових канікул тощо; 4) податкове регулювання має бути спрямоване на конструктивні зміни в економіці і не повинне мати репресивний характер. Список використаної літератури: ЗУ „Про систему оподаткування” Я.В. Литвиненко „Податкова політика”, Київ 2003, МАУП Гридчина М.В., Вдовиченко Н.И., Калина А.В. „Налоговая система Украины”, К. МАУП, 2000 Мельник Д.Ю. „Податковий менеджмент”, 1999
1 2 3 4 5 Категория: Менеджмент \| Добавил: Aspirant (06.06.2014)
Просмотров: 804 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: