Реферат на тему:Планування як загальна функція менеджменту - Менеджмент - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Планування як загальна функція менеджменту. Планування як загальна функція менеджменту Планування – вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення. За своєю суттю, функція планування відповідає на три основних питання. 1. Де організація знаходиться в даний час ? Керівники повинні оцінити сильні та слабкі сторони організації в таких важливих галузях, як фінанси, виробництво, наукові дослідження та розробки, маркетинг, персонал (оцінка компетенції організації, її конкурентної позиції). Все це здійснюється з метою визначити, чого може реально досягти організація. 2. В якому напрямі організація прагне розвиватися? Оцінюючи загрози та можливості, що виникають у ринковому середовищі, керівництво визначає, якими повинні бути цілі та завдання організації та що може завадити організації досягти їх 3. Які шляхи досягнення цілей? Керівники повинні вирішити, що необхідно здійснити для досягнення поставлених цілей та завдань. Відповіддю на це запитання є стратегічні і тактичні плани організації. Важливість функції планування зумовлюється вигодами, які отримує організація від здійснення цього виду управлінської діяльності : - координуються зусилля персоналу шляхом визначення спільної мети для організації в цілому та її підрозділів; - здійснюється планомірна підготовка організації до змін; - керівництво долає умови невизначеності шляхом здійсненням комплексу заходів прогнозування змін зовнішнього середовища; - змінюється система мислення керівників (менеджери діють активно, стимулюючи розвиток вигідних для організації подій, заперечуючи пасивність та вичікувальну позицію). Беручи до уваги масштаб передбачення перспективи організації, виділяють стретегічне планування і оперативне (поточне планування). Оперативне планування є одночасно логічним продовженням стратегічного планування і способом реалізації стратегії. Рис. 2.2. Види планування та їх зв’язки Стратегічне планування – різновид управлінської діяльності, який полягає в реалізації комплексу заходів, пов’язаних із визначенням стратегії діяльності організації, тобто комплексного плану перспективного розвитку організації. За своїм змістом стратегічне планування передбачає формулювання місії організації; визначення цілей організації, аналіз її стану на засадах оцінки факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ, оцінку стратегічних альтернатив (можливостей) і вибір стратегії діяльності. Процес стратегічного управління спрощено можно представити наступним алгоритмом: Стратегічне управління здійснюється в контексті місії організації, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозв’язок місії з основними цілями організації в умовах змінного економічного середовища. Стратегічне управління стосується й цілей, і засобів. В площині цілей воно вимальовує загальні контури майбутнього організації; в якості засобів - показує, як ця ціль повинна досягатися. Отже, стратегічне управління - це прогнозне управління, пов’язане з розробкою і концептуалізацією уявлень про те, куди прямує організація. Стратегічне управління повинне суміщатися з практикою поточного управління. Завжди необхідно пам’ятати, що стратегія це засіб для Місія підприємства - це його головна загальна ціль, суть існування підприємства. Значення місії полягає в тому, що вона виступає для керівництва як основа, орієнтир для прийняття всіх наступних рішень. Оскільки любе підприємство - це відкрита система і існує завдяки тому, що зодовольняє якусь потребу своїх споживачів, клієнтів, то й місія його повинна відшукуватись в навколишньому середовищі, а не всередині підприємства. Отже, прибуток не може бути місією підприємства, бо він цілком внутрішня проблема, хоч і дуже суттєва. Після формування місії організація розробляє для себе цілі, які повинні дати чітке преставлення про напрямок розвитку. ЦІЛІ – конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації (групи). За встановленою думкою, існує два типи цілей з тієї точки зору, який період часу потрібен для їх досягнення. Це довгострокові та короткострокові цілі. В принципі, в основі розділу цілей на ці два типи лежить часовий період, пов’язаний з тривалістю виробничого циклу. Цілі, досягнення яких припускається до кінця виробничого циклу, - довгострокові цілі. Звідси виходить, що в різних галузях повинні бути різні часові проміжки для короткострокових та довгострокових цілей. Однак на практиці звичайно короткостроковими вважаються цілі, які досягаються на протязі одного одного року, і відповідно довгострокові цілі досягаються через два-три роки. В будь-якій великій організації, яка має декілька різноманітних підрозділів та декілька рівнів управління, складається ієрархія цілей, яка представляє собою декомпозицію цілей більш високого рівня в цілі більш низького рівня. Особливість ієрархічної побудови цілей в організації полягає в тому, що, по-перше, цілі більш високого рівня завжди носять більш широкий характер і мають більш довгостроковий інтервал досягнення. По-друге, цілі низького рівня виступають свого роду засобами для досягнення цілей високого рівня. Ієрархія цілей в організації відіграє дуже важливу роль, так як вона встановлює структуру організації та забезпечує орієнтацію діяльності усіх підрозділів організації на досягнення цілей верхнього рівня. Якщо ієрархія цілей побудована правильно, то кожний підрозділ, в процесі досягнення своїх цілей, вносить необхідний внесок в діяльність організації по досягненню єю цілей організації в цілому. Як описувалось раніш, цілі цілком необхідні для успішного функціонування організації в довгостроковій перспективі. Однак, якщо цілі невірно або погано визначені, це може призвести до дуже серйозних негативних наслідкам для організації. Досвід по встановленню цілей дозволяє виділити декілька ключових вимог, яким повинні відповідати правильно сформульовані цілі. По-перше, цілі повинні бути такими реалістичними (досяжними), щоб їх можна було досягнути. Звичайно, в цілях повинен міститися певний виклик для співробітників організації. Вони не повинні бути надто легкими для досягнення. Але вони також не повинні бути нереалістичними, такими, що виходять за гранично допустимі можливості виконувачів. Нереальна для досягнення ціль призводить до демотування працівників й загубленню їми орієнтира, що дуже негативно відображається на діяльності організації. По-друге, цілі повинні бути гнучкими. Цілі належить встановлювати таким чином, щоб вони залишали можливість для їх корегування у відповідності з тими змінами, які можуть відбуватися в оточенні. Менеджери повинні пам’ятати про це й бути готовими внести модифікації у встановлені цілі з урахуванням нових вимог, висуваємих до організації зі сторони оточення, або ж нових можливостей, які з’явилися в організації. По-третє, цілі повинні бути вимірними. Це значить, що цілі повинні бути сформульовані таким чином, щоб їх можливо було кількісно виміряти, або можна було якимось іншим об”єктивним способом оцінити, чи була ціль досягнута. Якщо цілі невимірні, то вони породжують протиріччя, перешкоджають процесу оцінки результатів діяльності й викликають конфлікти. По-четверте, цілі повинні бути конкретними, володіючими необхідною специфікацією, яка дозволяє однозначно визначити, в якому напрямку повинно відбуватись функціонування організації. Ціль повинна чітко фіксувати, що необхідно отримати в результаті діяльності, в які строки треба її досягнути й хто повинен досягати ціль. Чим більш конкретна ціль, тим легше виразити стратегію її досягнення. Якщо ціль сформульована конкретно, то це дозволяє добитися того, що всі або більшість співробітників організації будуть легко розуміти її, а значить, знати, що очікує в майбутньому. По-п’яте, цілі повинні бути сумісними. Сумісність припускає, що довгострокові цілі відповідають місії, а короткострокові цілі - довгостроковим. Але часова сумісність не є єдиним напрямком встановлення сумісності цілей. Важливо, щоб не суперечили одна одній цілі, які відносяться до прибутковості й до встановлення конкурентної позиції, або цілі посилення позиції на існуючому ринку й цілі проникнення на нові ринки, цілі прибутковості та благодійності. Також важливо завжди пам”ятати, що сумісності вимагають цілі росту й цілі дотримання стабільності. По-шосте, цілі повинні бути прийнятними для основних суб”єктів впливу, котрі визначають діяльність організації, та в першу чергу для тих, кому доведеться їх досягати. При формулюванні цілей дуже важливо враховувати те, які бажання і потреби мають працівники. Враховуючи інтереси власників, займаючих ведучу роль серед суб”єктів впливу на організацію та зацікавлених в отриманні прибутку, менеджер проте, повинен намагатися уникати при розробці цілей орієнтації на отримання великого короткострокового прибутку. Він повинен прагнути до встановлення таких цілей, які б забезпечували великий прибуток, але бажано в довгостроковій перспективі. Так як покупці (ще один суб”єкт впливу на організацію) відіграють в теперешній час ключову роль для виживання організації, менеджери при встановленні цілей повинні враховувати їх інтереси, навіть якщо вони ведуть до скорочення прибутку за рахунок зменшення ціни або збільшення витрат для підвищення якості продукта. Також при втановленні цілей необхідно враховувати інтереси людства, такі, наприклад, як розвиток умов середовища проживання в місцевому масштабі. SWOT - це акроним слів Strengts (сили), Weaknesses (слабості), Opportunіtіes (сприятливі можливості) і Тhreats (погрози). Внутрішня обстановка компанії відбивається в основному в S і W, а зовнішня - в О и Т. Для стратегічної перспективи компанії особливо значимі сильні сторони, тому що вони є наріжними каменями стратегії і на них повинне будуватися досягнення конкурентних переваг. У той же час гарна стратегія вимагає втручання в слабкі сторони. Організаційна стратегія повинна бути добре пристосована до того, що потрібно зробити. Особливе значення має ідентифікація відмінних переваг компанії. Це важливо для формування стратегії, тому що:- унікальні можливості дають фірмі шанс використовувати ринкові сприятливі обставини, - створюють конкурентні переваги на ринку, - потенційно можуть бути наріжними каменями стратегії. Загальний вид матриці первинного SWOT-аналіза приведений на рис. 2. Рис.2 Матриця первинного стратегічного SWOT-аналізу На рисунку приведена тільки загальна частина матриці. На практиці число SWOT-факторів по кожній осі може бути значним існують спеціальні процедури їх рангування і звертування. Але ще більш важливе значення має “суб’єктивний фактор”, який вносять учасники процесу. За рахунок цього результат аналізу поповнюється ще й філософією стратегії, яка присутня в роздумах, не вписується ні в одну клітиниу матриці, але об’єднує їх в одно ціле. “Філософія стратегії”, як правило, неперервно зв’язана з “баченням” (vision), яке покладено в основу місії компанії. Вибір ефективних стратегій, які відповідають внутрішнім параметрам підприємства і його положенню на ринку і, в цілому, в зовнішньому середовищі, проводиться шляхом побудови матриць корреляційного SWOT-аналізу. На рис.2 приведений приклад такої матриці для вибору корпоративної стратегії. Рис.2. Матриця кореляційного SWOT-аналізу Слід відмітити, що на рис.2 альтернативні стратегії приведені досить загально. Альтернативні стратегії компанії знаходять в досить широкому діапазоні, основні з них: 1) інтенсивний ріст і збільшення продаж; 2) розвиток продукту; 3) розвиток ринку; 4) диверсифікація (концентрична, конгломератна); 5) інтеграція (горизонтальна, вертикальна); 6) стабільність 7) вихід з ринку; 8) ліквідація. Методи проведення стратегічного SWOT-аналізу постійно вдосконалюються, що робить даний метод для більшості компаній основним інструментом стратегічного планування і управління. Крім того, результати аналізу і прийняті на його основі рішення повинні фіксуватися і накоплюватися, та як накопичений структурований досвід (“база знань”) являється основою управлінської вартості любої компанії. Оперативне (поточне) планування Оперативне планування є логічним розвитком стратегічного планування, способом реалізації стратегії з метою утвердження її місії. Оперативне планування – різновид управлінської діяльності, який полягає в реалізації комплексу заходів, пов’язаних і зрозробленням оперативного плану з метою реалізації стратегії діяльності організації. Тактика являє собою конкретні оперативні короткострокові дії, тобто цей інструмент негайного сприяння впровадженню в життя перспективних намірів. Політика – це загальні орієнтири для дій і прийняття рішень. Процедури предписують дії, котрі повинні застосовуватись у конкретних випадках. Правила точно вказують, що саме слід робити в даній ситуації. Бюджет – план, який відображає чоікувані результати та розподіл ресурсів в кількісному вигляді. Бізнес-планування Важливим напрямом планування в організації є формування бізнес-плану. Бізнес-план – документ, що містить систему заходів чи програму дій, пов’язаних часом і місцем реалізації, узгоджених з метою і ресурсами та спрямованих на отримання прибутку на засадах реалізації підприємницького проекту. Він є необхідним для багатьох суб’єктів економічної діяльності: Підприємця-власника – як орієнтир його діяльності; Майбутніх компаньйонів і співробітників, яких передбачається залучати до справи; Банкірів чи інвесторів для залучення в процес реалізації проекту; Менеджерів – для здійснення ними функцій управління.
1 2 3 4 5 Категория: Менеджмент \| Добавил: Aspirant (04.06.2014)
Просмотров: 410 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: