Реферат на тему: Основні напрями діяльності підприємства - Менеджмент - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Основні напрями діяльності підприємства. Основні напрями діяльності підприємства:* маркетинговий (вивчення ринку товарів, послуг);* виробничий (обгрунтування обсягу випуску продукції відповідно до потреб ринку, забезпечення матеріально-технічними ресурсами тощо);* післяпродажний сервіс (організація гарантійного ремонту, сервіс-ного обслуговування клієнтів);* інноваційний (науково-технічні розробки, технологічна підготовка виробництва);* економічний (планування, облік, звітність, ціноутворення, зовніш-ньоекономічна діяльність, фінансування);* соціальний (управління персоналом — професійна підготовка кад-рів, створення належних умов праці та відпочинку працівників). Під терміном "підприємство" розумітимемо виробниче підприєм-ство. Виробниче підприємство — це окрема спеціалізована одиниця, основою якої є професійно організований колектив, який за допомо-гою наявних засобів виробництва виготовляє потрібну споживачеві продукцію або надає послуги відповідного призначення. Найважливіші цілі виробничого підприємства:* одержання прибутку;* забезпечення споживачів продукцією згідно з ринковим попитом;* своєчасна виплата заробітної плати;* створення робочих місць;* охорона довкілля;* створення для працівників належних і безпечних умов праці;* створення можливостей для професійного зростання. Основні функції виробничого підприємства:* матеріально-технічне забезпечення; * виготовлення продукції для продажу і власної потреби;* продаж і постачання продукції споживачеві;* післяпродажне обслуговування продукції;* управління та організація праці персоналу;* підвищення якості продукції, збільшення обсягів її виробництва;* дотримання чинних законів, державних стандартів;* підприємницька діяльність;* сплата податків, платежів у бюджет та інші позабюджетні фонди. Класифікаційні ознаки підприємств наведено в табл. 1. Таблиця 1 Класифікаційна ознака \| Види підприємств Мета і характер діяльності Форма власності Належність капіталу Правовий статус Галузево-функціональний вид діяльності Потужність виробничого потенціалу (чисельність працівників) Територіальне підпорядкування Структура виробництва \| Комерційні та некомерційні Державні, приватні, колективні, комунальні Національні, іноземні, змішані Одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства Промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торговельні, банківські, страхові Великі, середні, малі Головні, дочірні, асоційовані, філії Вузькопрофільні, багатопрофільні, комбіновані Під структурою підприємства розуміється його внутрішня будо-ва, тобто склад підрозділів, система їх зв'язку, взаємодії та підпоряд-кованості. Сукупність виробничих підрозділів утворює виробничу структуру підприємства. Залежно від підрозділу, діяльність якого по-кладено в основу виробничої структури, розрізняють структуру це-хову, безцехову, корпусну і комбінатську. Цеховою виробничу структуру вважають тоді, коли основним ви-робничим підрозділом підприємства є цех. Цехи, у свою чергу, поді-ляються на такі: основні— виготовляють продукцію для реалізації на сторону: об-робні, складальні, прокатні; допоміжні — виготовляють напівфабрикати для забезпечення на-самперед власних виробничо-технологічних потреб підприємства; обслуговуючі — надають послуги або виконують роботи, що за-безпечують необхідні умови для нормальної роботи основних і допо-міжних виробничих структур підприємства: ремонтні, інструмен-тальні, транспортні, енергетичні, складські; побічні — виконують зачисні, прибиральні роботи після відпра-цювання основного виробництва (утилізація відходів, відновлення окремих видів сировинно-матеріальних ресурсів); експериментальні — випробовують і розроблюють нові вироби й технолога: хімічні та випробувальні; підсобні — виконують роботи підсобного характеру (виробницт-во тари, тепличне господарство, відгодівельний комплекс). Безцехова виробнича структура притаманна невеликим підприєм-ствам. Основою її будови є виробнича дільниця, де виконуються тех-нологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція. Корпусна виробнича структура характерна для великих підпри-ємств, де кілька однотипних цехів можуть об'єднуватись у корпус. Комбінатська виробнича структура існує на підприємствах з ба-гатостадійними процесами виробництва, що здійснюються згідно з технологічною послідовністю переробки сировини. Окремо зазначимо, що до складу будь-якого підприємства вхо-дять не лише виробничі підрозділи, а й відділи апарату управління та заклади культурно-побутового призначення. Сукупність виробничих, невиробничих та управлінських підроз-ділів утворює загальну структуру підприємства. До малих належать такі підприємства: - у промисловості та будівництві — чисельністю до 200 осіб; - в інших галузях виробничої сфери — до 50 осіб; - у науці й науковому обслуговуванні — до 100 осіб; - у галузях невиробничої сфери — до 25 осіб; - у роздрібній торгівлі —до 15 осіб. На діяльність підприємства впливає стан його внутрішнього та зовнішнього середовища Внутрішнє середовище підприємства складається з людей, які пра-цюють на цьому підприємстві, засобів виробництва, наявних коштів підприємства, а також інформації, що живить і об'єднує підприєм-ство як складну систему. Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяється на мікро- та макросередовище. Мікросередовише — це середовище прямого впливу на підприєм-ство, яке утворюють споживачі, конкуренти, постачальники та дер-жавні органи. Держава за допомогою законодавчих актів, інструкцій та положень впливає на діяльність підприємств. Державні органи за-безпечують обов'язковість виконання законів, умови свободи під-приємництва, розподіл і перерозподіл обмежених ресурсів шляхом податкових пільг, субсидій, цінової політики тощо. Макросередовише охоплює матеріально-технічні й економічні умови, суспільні відносини та інститути й інші чинники, що вплива-ють на підприємства і їх мікросередовище опосередковано. Основ-ними компонентами макросередовища є становище держави і тери-торії, де розташовані підприємства. Розрізняють довкілля природ-не, демографічне, науково-технічне, економічне, екологічне, політичне та міжнародне. Згідно з чинним законодавством України існує два основних типи об'єднань підприємств: інституціональні та добровільні Діяльність інституціональних об'єднань започатковується в ди-рективному порядку міністерствами та Кабінетом Міністрів Украї-ни. Серед них розрізняють науково-виробничі, науково-технічні об'єднання і такі, що належать до агропромислового комплексу, бу-дівництва та житлово-комунального господарства. Розглянемо найпоширеніші форми добровільних об'єднань під-приємств в Україні. Асоціація — найпростіша форма договірного об'єднання підпри-ємств з метою постійної координації підприємницької діяльності. Як правило, асоціація є юридичною особою, що не має права втруча-тись у виробничу й комерційну діяльність її учасників. Корпорація — акціонерна форма власності, що передбачає колек-тивне володіння власністю, концентрацію функцій управління під-приємствами в руках професійних менеджерів, тобто об'єднання на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень у централізований орган управління. Консорціум — тимчасове статутне об'єднання промислового та банківського капіталу для реалізації певної спільної мети — підпри-ємницької ідеї, інвестиційного проекту тощо. Концерн — форма статутних об'єднань підприємств, для якої ха-рактерна єдність власності й контролю, найчастіше з використанням принципу диверсифікації виробництва, коли концерн інтегрує під-приємства різних галузей народного господарства. Після такого об'єднання підприємства втрачають господарську самостійність. Холдинг — організаційна форма об'єднання капіталів, товарист-во, яке безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а вико-ристовує власні кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств. Об'єднані в холдинг суб'єкти мають юридичну і господарську самостійність, але основні питання їх діяльності вирі-шує холдингова фірма. Фінансова група — об'єднання юридичне та економічно самостій-них підприємств різних галузей народного господарства. Фінансову групу очолює один або кілька банків, які розпоряджаються капіта-лом підприємств, що входять у неї, і координує всі сфери діяльності цих підприємств. Кожна з наведених форм об'єднань має певні переваги і недоліки й може утворюватись або зникати залежно від умов внутрішнього та зовнішнього середовища. Підприємництво — це ініціативна самостійна діяльність окремих фізичних або юридичних осіб, що спрямована на отримання прибут-ку і здійснюється на власний ризик з майновою відповідальністю. Ос-новні складові підприємницької діяльності:* творча — генерування й активне використання новаторських ідей, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі;* ресурсна — формування й продуктивне використання власного ка-піталу, а також інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів;* організаційно-супровідна — практична організація маркетингу ви-робництва, продажу, реклами тощо. Правове забезпечення підприємницької діяльності в Україні гарантується Законом України "Про підприємництво". Основні його розділи:* загальні положення про підприємництво;* умови здійснення підприємницької діяльності (державна реєстра-ція, право наймання працівників і соціальні гарантії, відповідаль-ність, припинення діяльності): відносини підприємця і держави (гарантії прав, державна під-тримка і регулювання, діяльність іноземних підприємств, міжна-родні договори). Важливе значення для підприємництва має також Указ Президен-та України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 12.05.98. Згідно з цим Указом підтримка малого підприємництва (МП) в Україні має здійснюватися за такими напрямами:* формування інфраструктури підтримки й розвитку МП;* створення сприятливих умов для використання суб'єктами МП державних фінансових, матеріально-технічних та інформаційних ресурсів, а також науково-технічних розробок і технологій;* впровадження спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності;* удосконалення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфі-кації кадрів для суб'єктів МП;* фінансова підтримка інноваційних проектів, у яких задіяні суб'єк-ти МП. Існує два основних види підприємницької діяльності — виробнича і посередницька. Виробнича підприємницька діяльність може мати характер основ-ної (створюються вироби, готові до кінцевого споживання) і допо-міжної (надаються послуги консалтингові, лізингові, маркетингові, проектні та ін.). Фізичні або юридичні особи, які репрезентують інте-реси виробників або споживачів, називаються посередниками. Основ-на їх мета — інтегрувати економічні інтереси виробника і споживача. Напрями посередницької підприємницької діяльності ілюструє рис. 2. Агентування в посередницькій підприємницькій діяльності відбу-вається за участю агентів, брокерів, комісіонерів та консигнантів. Агент діє від імені й на користь виробника або споживача і працює на довготерміновій основі. Брокер виконує функції одноразового агента. Комісіонер приймає товар на комісію від виробника і в по-дальшому діє на власний розсуд. Консигнант реалізує продукцію з власного складу на підставі договора-доручення. Суб'єктами торгово-комерційної діяльності можуть бути оптово-роздрібні фірми, торгові доми, дилери, дистриб'ютори та комівоя-жери. Оптово-роздрібна фірма безпосередньо реалізує продукцію традиційним способом. Торговий дім здійснює експортно-імпортні операції, включаючи організацію виставок, презентацій, реклами, заснування своїх представництв в інших країнах. Дилер перепродує товар від свого імені й за власний рахунок. Дистриб'ютор купує то-вар безпосередньо у виробника і реалізує постійним клієнтам. Комі-вояжер перепродує товар з доставкою його покупцям. Аукціонна торгівля за специфікою об'єктів поділяється на торгів-лю промисловими товарами, нерухомістю та майновими сертифіка-тами. Аукціонна торгівля за формою поділяється на внутрішньо- та міждержавну. Аукціони — це прилюдний торг з попереднім оголо-шенням стартової ціни й лоту (неподільної партії товару). Внутріш-ньодержавні аукціонні торги відбуваються постійно і стосуються промислових товарів та нерухомості. Міждержавна аукціонна тор-гівля відбувається періодично і стосується тільки специфічних това-рів (хутро, антикваріат, дорогоцінне каміння, коні тощо). Біржове підприємництво здійснюється на біржах: праці, фондовій, валютній та товарній. Біржа — це постійно діючий оптовий ринок, який виконує спеціалізовані функції. На товарній біржі відбувається торгівля товарами масового вжитку, на фондовій — купівля-продаж цінних паперів, на валютній — купівля-продаж валюти, золота, ін-ших дорогоцінних металів. На біржі праці відбувається облік попи-ту і пропозиції робочої сили. Структура виробництва в будь-якому суспільстві формується під впливом суспільного поділу праці. Розрізняють три види поділу пра-ці: загальний, частковий і одиничний. Загальний поділ праці призвів до виокремлення таких галузей на-родного господарства, як промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок, будівництво та ін. Частковий поділ праці спричинив виокремлення галузей всере-дині промисловості, сільського господарства тощо. Одиничний поділ праці спостерігається безпосередньо на підпри-ємствах і впливає на структуру промислового виробництва. У національній економіці виокремлюються сфера матеріального виробництва і невиробнича сфера. До сфери матеріального виробниц-тва належать:* промисловість; * сільське господарство* лісове господарство; * рибне господарство; * транспорт і зв'язок; * будівництво; * торгівля і громадське харчування; * матеріально-технічне забезпечення та збут; * заготівля;* інформаційно-технічне обслуговування;* операції з нерухомістю; * загальна комерційна діяльність із забезпечення функціонування ринку;* геологія та розвідка надр, геодезична і гідрометеорологічна служби;* виробничі види побутового обслуговування населення;* інші види діяльності сфери матеріального виробництва. У свою чергу, кожна складова сфери матеріального виробництва має власну розгалужену структуру. Розглянемо її на прикладі транс-портної галузі. Залежно від місця руху транспортних засобів та особ-ливостей рухомого складу в сучасній класифікації його структура має вигляд як на рис. 3. Провідною галуззю сфери матеріального виробництва є промис-ловість. Вона об'єднує підприємства, які добувають продукти приро-ди, що не виробляються людиною (рудні та нерудні копалини), а та-кож підприємства, які переробляють сировину промислового та сільськогосподарського походження з метою перетворення її на но-вий продукт, який використовують як засіб виробництва або пред-мет споживання. Промисловість є комплексною галуззю, що складається з таких великих галузевих груп:* електроенергетика; * паливна промисловість; * чорна металургія; * кольорова металургія; * хімічна й нафтохімічна промисловість;* машинобудування та металообробка;* деревообробка і целюлозно-паперова промисловість;* промисловість будівельних матеріалів;* скляна та фарфоро-фаянсова промисловість;* легка промисловість;* харчова промисловість;* борошно-круп'яна та комбікормова промисловість;* медична промисловість;* поліграфічна промисловість. Галуззю промисловості називається сукупність підприємств, що мають єдине економічне призначення продукції, яку виробляють, од-норідність споживаних матеріалів, спільність технічної бази та тех-нологічних процесів, особливий професійний склад кадрів, специфіч-ні умови праці. До галузей невиробничої сфери діяльності належать такі:* житлово-комунальне господарство;* невиробничі види побутового обслуговування населення;* охорона здоров'я, фізична культура і соціальне забезпечення;* освіта;* культура і мистецтво; * фінанси, кредит, страхування і пенсійне забезпечення; * управління;* об'єднання громадян. Під галузевою структурою промисловості розуміється комплекс об'єднаних у промисловість галузей та їх частка в загальному обсязі промислового виробництва. Для характеристики галузевої структу-ри промисловості й аналізу зрушень у ній використовують певні по-казники. Наведемо основні з них.
1 2 3 4 5 Категория: Менеджмент \| Добавил: Aspirant (13.06.2014)
Просмотров: 787 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: