Реферат на тему: Науково –організаційні засади управління - Менеджмент - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Науково –організаційні засади управління. Науково –організаційні засади управління Предмет та структура науки управління Види управління Функції управління Ролі менеджера Основні вимоги до якостей управлінця Стадії управлінського циклу Підвищення кваліфікації управлінського персоналу 1. Предмет та структура науки управління. Предмет науки управління визначається як знання, яке уможливлює приводити будь – який об’єкт у відповідність з потребами, законами функціонування і розвитку власного потенціалу, а також теоретична характеристика об’єктивних і суб’єктивних механізмів організації управління цими об’єктами і їх взаємодії і взаємозв’язку із зовнішнім середовищем. До структури науки управління входять її методологічні засади, зокрема загальна концепція, теорія організації, кібернетика, концепція ідеальної організації, системологія, діалектика, і у відповідністю з оригінальністю об’єкту управління інші наукові знання, які можуть мати методологічний сенс щодо даного об’єкту, в даному часі і просторі. 2. Види управління В управлінні існують три основні види, відповідно до яких існують особливості управлінської діяльності. Це управління діяльністю різних колективів; управління системами машин, технологічними процесами і взагалі процесами, що відбуваються під час впливу людини на природу; та управління процесами, що відбуваються в живих організмах. Поділ управління за сферами суспільного життя: управління матеріальним виробництвом, управління духовним виробництвом, управління споживанням, які, в свою чергу, мають складну управлінську структуру. 3. Функції управління У визначенні менеджменту використано 4 тер-міни - планування, організація, мотивація, конт-роль. Ці чотири поняття утворюють основні функції управління. Спочатку ми їх стисло охарактеризуємо для того, щоб мати загальне уявлення, про що йти-меться далі. Планування. Складання плану завжди розгля-дається як початковий етап процесу управління. Воно означає, що хтось повинен вирішити: що, як, коли та ким має бути виконано. Керівництво організації повинно знайти відповіді на такі запи-тання: Де ми знаходимося в цей час? (Оцінити слаб-кі та сильні сторони організації у сфері фі-нансів, маркетингу, виробництва, трудових ресурсів). Куди ми хочемо рухатися? (Оцінити можли-вості та загрози в навколишньому середовищі: конкуренція, екологічні умови, постачання, якими повинні бути цілі та як їх досягти). Як ми збираємося це зробити? Організація. Як тільки план складений, необхі-дно підготовити та забезпечити його виконання. Наприклад, якщо у вас є план побудови будинку, то організація його виконання передбачає, зокре-ма, підбір та розміщення відповідних робітників, придбання та доставку необхідних для будівницт-ва матеріалів. Мотивація - це таке регулювання спонукаючих стимулів людини, при яких виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації. Серед німців існує таке прислів'я: «Хто виробляє, той не керує, хто керує, той не виробляє». Контроль – це таке регулювання організаційної дільності, коли деякі заплановані елементи виконання ставлять у визначені межі. Система контролю перевіряє, де організація перебуває за фактичним рівнем викоання, і де вона повинна бути. 4. Ролі менеджера Визначенню ролі менеджерів в організації при-діляється значна увага. Згідно з дослідженням американського вченого Геста керівники нижньої ланки виконують за день у середньому 583 операції різного характеру. Другий видатний вчений Мінцберг. виділив одну загальну рису керівної роботи - роль ке-рівника. Роль керівника, за його визначенням, є набором правил поведінки, які відповідають конкретній установі чи конкретній посаді. Мінцберг виділив десять ролей, які, на його думку, виконують керівники в різні періоди по-різному. За його класифікацією ці ролі можна звести до трьох великих категорій: ролі міжособистісного спілкування, інформаційні ролі, ролі з прийнят-тя рішень. Ролі міжособистісного спілкування: головний керівник; лідер; ланка, яка за’язує із зовнішнім середовищем та особами. Інформаційні ролі: приймач інформації (внутрішньої та зовнішньої); розповсюджувач інформації; представник (при зовнішніх контактах організації); Ролі, пов’язані з прийнят-тям рішень: підприємець, який веде пошук можливостей удосконалення організації; ліквідатор порушень в діяльності організації; розповсюджувач ресурсів; відповідальний за переговори, які веде організація. 5. Основні вимоги до якостей управлінця Менеджер повинен володіти такими якостями: вміння використовувати знання з приводу всього того, що пов’язане з функціонуванням та розвитком ринкової економіки; політична зрілість – вміння передбачати політичні наслідки рішень; схильність і можливість шукати і використовувати резерви людського фактору у підприємництві; вміння ефективно використовувати найновіші досягнення НТП; пріоритет суспільних інтересів та готовність на певному етапі відмовитись від власних інтересів заради досягнення суспільно значимих цілей; психологічна освіта; схильність і бажання керуватись принципами соціальної справедливості; вміння брати на себе відповідальність; вміння критикувати з користю для справи і сприймати критичні зауваження; постійно проявляти ініціативу; прагнення долати перешкоди, виявляти волю і гнучкість; логічне мислення; задля інтересів справи використовувати позицію, протилежну власній позиції; стресостійкість як засіб захисту від перевантажень за допомогою ефективних методів роботи; Фредерік Тейлор вважав, що найважливішими рисами керівника є розум, освіта, етнічні знання, чесність, розсудливість, здоровий глузд та міцне здоров’я. Анрі Файоль визначає необхідні риси керівника наступним чином: а)здатність організовувати, погоджувати, контролювати і передбачати; б) бути компетентним стосовно спеціальних технічних функцій, характерних для даної організації; в) високий загальнокультурний рівень; г) почуття відповідальності за загальні інтереси, наполегливість, сміливість, інтелігентність, розумова культура, енергійність та фізичне здоров’я; За результатами опитування американських менеджерів, найбільш характерними рисами керівника є: вміння при маневруванні не випускати з уваги важливі елементи, інтуїтивно відчувати найсуттєвіше в кожній справі, здатність до комунікацій, встановлення контактів та зв’язків; вміння виходити з ситуації, зберігаючи рівновагу і спокій; економічне чуття, інтуїція; самоконтроль; здатність пристосовуватись; творчий склад розуму; віра в себе, гнучкість; вміння організовувати інших; бажання підвищувати знання; інформативність. 6. Стадії управлінського циклу Процес управління, здійснюваний менеджерами, має безупинний, циклічний характер і протікає в просторі і часі. За часом він може тривати від кількох хвилин до кількох місяців, а інколи й років.просторові характеристики процесу управління можуть охоплювати від робочого місця підрозділу організації до галузі в цілому. Тривалість циклу управління складається з часу на збір, передачу й опрацювання інформації; розробку і прийняття рішення; організації виконання рішення. Діяльність менеджера за технологією проходження кожного циклу умовно можна поділити на три основні забезпечуючі цикли: 1) інформаційний цикл – пошук, збір, передача, опрацювання, збереження науково – технічної, економічної, облікової та іншої інформації; 2) логіко – розумовий цикл – розробка і прийняття управлінських рішень; 3) організаційний цикл – організаційний вплив на об’єкт управління для реалізації рішень. Результативність управління організацією визначається тим, наскільки добре виконуються етапи циклу управління. 7. Підвищення кваліфікації управлінського персоналу Розрізняють 4 види підвищення кваліфікації працівників: підготовка у професійних училищах, коледжах, вищих навчальних закладах, котра передбачає одержання базової спеціальності; підвищення кваліфікації у навчальних закладах (центри, школи, інститути), тобто одержання нових знань з базової спеціальності; перепідготовка персоналу для здобуття нової спеціальності; післядипломна професійна освіта (магістратура, аспірантура, докторантура). Форми підвищення кваліфікації працівників: Одержання базової освіти через навчання працівників; Проходження навчально – виробничої практики, стажування; Одержання навиків та досвіду роботи під час безпосередньої практичної діяльності.
1 2 3 4 5 Категория: Менеджмент \| Добавил: Aspirant (06.06.2014)
Просмотров: 285 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: