Реферат на тему: Менеджмент організації - Менеджмент - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Менеджмент організації. Зміст 1. Організація, як об'єкт визначення менеджменту. Поняття організації. Формальні та нормальні, прості та складні організації Якісні перетворення в організаціях (їхній структурі, масштабах), а також зміна їхніх взаємозв'язків із зовнішнім середовищем обумовили гостру потребу у формуванні науки управління сучасними організаціями. Наука управління сформувалася під впливом технічного прогресу і стала відповіддю на потреби держави, великого бізнесу і сферою самоствердження ентузіастів. Наука управління є необхідною умовою і могутнім фактором росту ефективності сучасного виробництва, важливим напрямком міждисциплінарних досліджень, способом аналізу досвіду, практики управління. Загальні характеристики організації: Ресурси організації. До них відносяться: кадри організації, капітал, матеріали, технологія, інформація, що складають внутрішнє середовище організації. Ціль кожної організації припускає перетворення різних ресурсів для досягнення встановленої мети. Залежність організації від зовнішнього середовища. Організація цілком залежить від навколишнього світу, тобто зовнішнього середовища як у відношенні ресурсів, так і у відношенні своїх клієнтів або споживачів. Зовнішнє середовище включає економічні умови в даній країні, урядові акти, профспілки, що конкурують організації, споживачів, а також суспільні погляди, техніку і технологію в цілому. Поділ праці в організації. Розрізняють горизонтальний і вертикальний поділ праці. Горизонтальний поділ праці - це поділ на паралельно функціонуючі підрозділи усередині організації. Складні великі організації здійснюють горизонтальний поділ за рахунок створення підрозділів, що виконують специфічні конкретні завдання і що добиваються конкретних специфічних цілей. Такі підрозділи часто називають відділами або службами. Вертикальний поділ праці - це координація роботи складових частин організації: відділів, служб, різних підрозділів. Діяльність по координуванню роботи інших людей і складає сутність управління. Необхідність управління в організації. Щоб організація могла домогтися своїх цілей, задачі її підрозділів повинні бути скоординовані за допомогою вертикального поділу праці, тому управління є істотно важливою діяльністю для організації. У зв'язку з цим організація повинна призначати керівників і визначати коло їхніх обов'язків і відповідальності. Ознаки організації: Наявність, принаймні, двох людей, що вважають себе групою людей. Наявність, принаймні, однієї мети, яку приймають як загальну всі члени групи. Наявність членів групи, що навмисно працюють разом, щоб досягти значимих для всіх цілей. Організація - це група, діяльність якої свідомо координується для досягнення загальних цілей. Виділяють наступні види організацій: 1. По кількості цілей організації прийнято розділяти на: · прості (характерна наявність однієї мети); · складні (мають набір взаємозалежних цілей). Формальне управління рідко має справа з організаціями, що мають тільки одну мету. 2. По інституціональній ознаці організації поділяють на: · формальні; · неформальні. Формальна організація має стабільну структуру, ієрархію і ролі, які строго визначені для кожного члена. Формальна організація створюється з волі керівництва. Але як тільки організація створена, вона стає також і соціальним середовищем, де люди взаємодіють аж ніяк не по розпорядженнях керівництва. Таким чином, виникає неформальна організація. Неформальні організації являють собою групи, що виникають спонтанно, але де люди вступають у взаємодію один з одним досить регулярно. Неформальні організації існують у всіх формальних, за винятком самих маленьких. У такої організації відсутні єдині цілі, але вона проте досягає важливих результатів, оскільки взаємодія людей, заснована на їхніх особистих цілях і симпатіях, є найбільш стійкою. У неформальних організацій немає керівників. У більшості формальних організацій існує не одна неформальна організація. Більшість з них об'єднані у свого роду мережу. Для утворення таких груп сприятливе трудове середовище: люди, що в інших умовах навряд чи зустрілися, збираються разом щодня іноді протягом декількох років, більше часу проводять у колі колег, ніж у власній родині. 2. Характеристика функцій менеджменту Розв’язок задач здійснюється в процесі виконання основних функцій менеджменту його за допомогою визначених методів і інструментів. Виконання управлінських функцій зв'язано з прийняттям рішень, що включають збір інформації, виявлення й аналіз можливих альтернатив, вибір варіанта дій, реалізацію рішення й аналіз його ефективності. Основними функціями менеджменту є: планування, організація, мотивація, регулювання і контроль. Деякі автори до числа функцій відносять також прогнозування, аналіз, керівництво, координацію і т.д. Однак принциповим є не число виділених функцій, а трактування їхнього змісту. Підприємець Ведучий переговори Прийняття рішень Розподільник Усуває ресурсів порушення Ролі керівника Керівник Одержувач інформації Міжособистісні Інформаційні Сполучна Лідер Представник Розповсюджувач ланка організації інформації Рис. 1. Схема управлінських ролей (по Мінцбергу) Усі функції менеджменту взаємозалежні і утворюють систему. Вихідний пункт розробки плану - обґрунтування стратегії розвитку організації на основі прогнозів. Необхідно також враховувати аналіз виконання плану в попередньому періоді на основі інформації, отриманої в ході контролю. Мотивація виконавців вимагає ресурсів, що повинні бути передбачені в ході їхнього планового розподілу. Організація як функція менеджменту повинна забезпечити реалізацію розроблених планів. У той же час і суму організаційну структуру є результатом планування. Функції менеджменту утворюють єдиний процес управлінської діяльності, де кожна функція відносно самостійна, має свої специфічні методи, інструменти. Зміст кожної з функцій також розвивається Виконанням основних функцій менеджменту зайнятий весь апарат управління. Однак визначальне значення має діяльність керівника, що виконує різні ролі. Ці ролі взаємозалежні (див. рис. 14). Ведуча роль керівника зв'язана з прийняттям рішень. Для обґрунтування прийняття рішень необхідний обмін інформацією усередині організації і з зовнішнім середовищем. Визначальною характеристикою менеджменту є те, що це управління людьми. Звідси - значимість міжособистісних ролей керівника. Розгляд основних функцій менеджменту і ролей керівника є центральною проблемою менеджменту. Сучасні концепції менеджменту Для сучасного етапу розвитку теорії і практики менеджменту визначальним є концептуальний підхід на основі взаємного узгодження принципів і інструментів управління. Сучасні концепції менеджменту можна звести до трьох видів (підходів)(рис. 2): процесний, системний, ситуаційний. Основні концепції Науковий Класична, Людські Кількісний напрямок або адмініст- відносини підхід Ф.У. Тейлор ративна школа М. Фоллет Л.В. Канторович Ф. і Л. Гілберти А. Файоль А. Мейо В.В. Леонтьєв Г. Гантт Д. Муні Р. Лайкерт Г. Данциг А.Г. Черч Д.Мак Грегор А. Картер К.К. Парсонс Ф. Герцберг В. Немчинов Л. Урвік А. Маслоу А.К. Рейлі А.П. Слоун Процесний Системний Ситуаційний підхід підхід підхід Г. Саймон Н. Вінер Д. Томпсон Г.Дж. Левіт К. Шенон Д. Гелбрайт Р. Шляйфер М. Вебер П. Лоренс Р. Лікерт К. Аргіріс Рис. 2. Схема основних концепцій менеджменту Процесний підхід був значною віхою в розвитку управлінської теорії, а його основні складові застосовуються зараз у практиці управління. Вперше поняття процесного підходу було введено прихильниками школи адміністративного управління, що намагалися описати функції менеджера. Однак ці функції розглядалися авторами як незалежні одна від іншої. На противагу цьому, процесний підхід у нинішньому понятті розглядає функції управління як взаємозалежні. Управління можна розглядати як процес, що складається із серії взаємозалежних дій, що називаються функціями управління. У свою чергу кожна функція управління також являє собою процес, що складається із серії взаємозалежних дій. Таким чином, процес управління - це загальна сума усіх функцій управління. На погляд Анрі Файоля, якому приписують розробку цієї концепції, процес управління складається з п'яти основних функцій: передбачення (установлення мети), планування, організації, розпорядження, координації і контролю. В інших наукових працях по теорії управління пропонується трохи інший набір функцій: планування, організація, розпорядництво (командування), мотивація, керівництво, координація, контроль, комунікація, дослідження, оцінка, прийняття рішень, підбор персоналу, представництво, ведення переговорів (висновок договорів). Майже в кожній публікації з проблем управління утримується авторське перерахування функцій, що хоч чимось відрізняється від запропонованих іншими. Як правило, це пов'язано з особливостями конкретної системи управління, що досліджувалася тим чи іншим автором. Системний підхід базується на теорії систем, що вперше була застосована в точних науках і в техніку, а наприкінці 50-х років - і в теорії управління. Системний підхід до управління - це набір правил або принципів, якими повинні керуватися керівники, а загальний спосіб мислення і підходу до організації і управління. Суть системного підходу лежить у пошуку простого в складному, декомпозицію проблеми на складові частини, аж до виходу на прості питання типу «Є - потрібно визначити». В основі системного розгляду управління і проблем, що виникають у ході його здійснення, лежать поняття системи. Система - це визначена цілісність, що складається з взаємозалежних частин (елементів), кожна з яких вносить свою частку в характеристики цілого. Автомобілі, комп'ютери, телевізори - усе це приклади систем. Таким чином, система складається з багатьох частин, кожна з яких працює у взаємодії з іншими, для здійснення цілого, що мають якості, яких немає в її складових частинах. Однак складові частини системи взаємозалежні. Якщо хоча б однієї з них не виявиться, то вся система або не буде працювати, або працювати неправильно. Головне досягнення ситуаційного підходу - в обґрунтуванні прямого додатка наукових розробок для рішення задач у конкретних ситуаціях. Основна проблема підходу - аналіз ситуацій, у тому числі з використанням різних моделей. На цій основі виділяються і досліджуються основні ситуаційні перемінні організації, визначаються ситуаційні розходження між організаціями й усередині організацій. На ефективність застосування ситуаційного підходу впливають число проаналізованих ситуацій, кількість ситуаційних змінних, правильність інтерпретації ситуації. Це вимагає створення своєрідної неокласичної теорії. Неокласичної в тому розумінні, що тут оперують не окремими параметрами, характеристиками, а багатомірними конкретними ситуаціями. Однак неможливо виявити і проаналізувати безліч ситуаційних змінних. Необхідно визначити серед них найбільш значимі, що визначають успіх організації. Тому управління не вичерпується тільки теорією. Воно включає і мистецтво управління, на розвиток якого впливає і практичний досвід. Список використаної літератури Гріфін Рікі В., Яцура Володимир Основи менеджменту: Підруч. для студ. екон. спец. / Володимир Яцура (наук.ред.), Даніела Олесневич (пер.з англ.), Даніела Олесневич (наук.ред.). — Л.та ін.: БаК, 2001. — 624 с. Луцій О.П. Основи маркетингу: Конспект лекцій / Європейський ун-т фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. — К.: Вид-во ЄУФІМБ, 2000. — 45 с. Франчук В.І. Основи менеджменту: Навч. посібник. — Львів: Каменяр, 1997. — 95 с. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. — К.: Академвидав, 2003. — 608 с.
1 2 3 4 5 Категория: Менеджмент \| Добавил: Aspirant (09.06.2014)
Просмотров: 1017 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: