Реферат на тему: Концепція проекту в управлінні проектами - Менеджмент - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Концепція проекту в управлінні проектами. Світ проектів Тема 1: Концепція проекту в управлінні проектами Загальне визначення проекту. Класифікація проектів. Визначення цілей проекту, альтернативних варіантів. Функції інвестиційного менеджменту проекту. Проект є певним завданням з вихідними даними і бажаними результатами, які обумовлюють спосіб його вирішення. Проект містить в собі задум (проблему) та засоби її реалізації (вирішення проблеми) та одержання внаслідок її реалізації результат. Проект – це сукупність певних елементів (об’єктів матеріальної та нематеріальної природи) та зв’язків між ними, що забезпечують досягнення конкретних цілей. Проект – це комплекс взаємопов’язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого періоду часу при встановлених ресурсних обмеженнях. Основні спільні риси проектів: Виникнення, існування та завершення проекту в певному оточенні. Зміна структури проекту протягом його життєвого циклу. Наявність певних зв’язків між елементами проекту як системи. Класифікація проектів виділяє наступні ознаки: За масштабами: малі; середні; великі; над великі. 2. За складністю проекти поділяють на: монопроект – це окремий проект певного виду та масштабу; мультипроект – це комплексний проект, який складається з кількох моно проектів і вимагає багато проектного управління. мегапроект – це комплексний проект розвитку регіонів, окремих галузей, секторів економіки, який складається з кількох моно- та мультипроектів об’єднаних однією метою. 3. За рівнем якості: проекти звичайного рівня якості; бездефектні проекти. 4. За характером та сферою діяльності: промислові, які спрямовані на виготовлення нових товарів, вдосконалення технологій, будівництво. організаційні, які націлені на реформування системи управління, створення нових організацій, проведення конференцій, семінарів тощо. економічні, які сприяють розвитку ринку капіталів, реформування системи оподаткування та інших макроекономічних перетворень. соціальні, пов'язані з реформування системи соціального захисту, охорони здоров’я, подолання наслідків екологічних катастроф. змішані, які містять риси всіх цих проектів. Життєвий цикл Управління проектами розглядається як певний інструментарій інвестиційного менеджменту. Основні завдання інвестиційного менеджменту: 1. Забезпечення високих темпів економічного зростання фірми. Забезпечення максимізації доходів від інвестиційної діяльності. Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків. Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності фірми в процесі інвестиційної діяльності. Забезпечення прискореної реалізації інвестиційних проектів та програм. Основні функції інвестиційного менеджменту: Дослідження зовнішнього інвестиційного середовища та прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку. Розробка стратегічних напрямів інвестиційної діяльності фірми. Формування стратегії інвестиційних ресурсів компанії. Пошук та оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів та відбір з них найефективнішого. Вибір та оцінка інвестиційних властивостей окремих фінансових інструментів та відбір з них найбільш ефективного. Формування інвестиційного портфелю та оцінка його за категоріями доходності, ризику та ліквідності. Поточне планування та оперативне управління реалізації окремих інвестиційних проектів та програм. Організація моніторингу реалізації окремих інвестиційних проектів та програм. Підготовка рішень про вчасний вихід з неефективного інвестиційних проектів та програм. Основні етапи формування інвестиційної стратегії фірми: Критерії оцінки ефективності стратегії: 1 2 3 5 4 1 – узгодженість інвестиційної стратегії із загальною стратегією розвитку фірми. 2 – внутрішнє та зовнішнє узгодження стратегії. 3 – реалізація інвестиційної стратегії з врахуванням наявного потенціалу. 4 – прийнятність рівня ризику, пов’язаного з реалізацією даної стратегії. 5 – результативність стратегії. Основні етапи розробки стратегії формування ресурсів фірми До основних методів фінансування відносяться: Повне самофінансування. Акціонування. Кредитне фінансування. Лізинг. Змішане фінансування. Етапи розробки моделей прийняття рішення про вихід з інвестиційного проекту Тема 2: Оточення та основні учасники проекту 1. Основні учасники проекту: склад, взаємозв’язки та функції. 2. Оточення проекту. 3. Структуризація проекту. Типи структурних моделей. Застосування структурних моделей в управлінні проектами. контрактор та генконтрактор проектна група підрядник та генпідрядник (команда проекту) керівник проекту органи влади Project mn ініціатор постачальники консалтингові фірми споживачі-покупці інжинірингові організації … Будь-який проект виникає, існує та розвивається в певному оточенні, яке здійснює на нього дестабілізуючий вплив. За певних умов дія факторів може виявитися критичною для проекту і призвести до його руйнування. Тому важливе місце в управлінні проектами відведене ідентифікації і аналізу факторів мікро- і макрооточення. З точки зору впливу на проект фактори поділяються на 2 групи: 1. Ендогенні (внутрішні); 2. Екзогенні (зовнішні). Серед екзогенних факторів мають наступні: 1. Природні та екологічні фактори: - природо-кліматичні умови (температура, вологість, ландшафт, опади); - природні ресурси; - законодавство в сфері захисту навколишнього середовища; - тенденції та стан основних екологічних систем. 2. Суспільство та культура: - загальна характеристика (умови та рівень життя, рівень освіти та відношення місцевого населення до проекту); - інфраструктура (засоби зв’язку та комунікації, транспорт, енергопостачання, матеріало-технічне забезпечення, промислова інфраструктура тощо). В управлінні проектами використовують різноманітні структурні моделі: 1. Дерево цілей – це перша за часом розробки структурна модель, яка являє собою декомпозицію місії та загальної мети проекту на окремі цілі тактичного та функціонального характеру. 2. Дерево робіт, яке включає увесь перелік робіт по проекту і дозволяє розподіляти на певні незалежні блоки, які підлягають управлінню. 3. Організаційна структура або організаційне дерево. 4. Матриця відповідальності, яка включає дерево робіт та організаційну структуру і дозволяє розподіляти виконавців за конкретними пакетами робіт. WBS ORS 11 \| 12 \| 13 21 \| 22 \| 23 \| 24 А \| В \| К З Б \| Д Г 5. Матриця рішень 6. Дерево проблем наслідки причини 7. Дерево ресурсів або структура споживання ресурсів, яке використовується для аналізу забезпечення проекту засобами та досягнення цілей та підцілей проекту. Ієрархічна побудова графіку фіксує на кожному рівні всі необхідні ресурси. Н-д, матеріло-технічні, трудові, фінансові і може мати вигляд ресурсної гістограми. 8. Дерево ризиків. Таким чином, структуризація проекту використовує 2 основних методи: 1. Зверху-вниз, коли визначаються загальні задачі, на основі яких відбувається деталізація рівнів проекту. 2. Знизу-вверх, коли визначаються часткові задачі ,а потім здійснюється їх узагальнення. Тема 3: Основний методичний інструментарій 1. Методи та засоби управління проектами. 2. Основні та інтегруючі функції управління проектами. 3. Оцінка вартості грошей в часі. Грошовий потік. 4. Оцінка витрат та вигід. Альтернативна вартість. Основні закони управління проектами: Закон синергії. Закон самозбереження (енергія ліквідації та енергія утримання). Закон розвитку (принципи інерції, еластичності, неперервності та стабілізації). Кожна система (і проект як система) прагне досягти найбільшого сумарного потенціалу при проходженні всіх етапів життєвого циклу. Закон інформованості-впорядкованості (чим більшою інформацією володіє система про зовнішнє середовище, то є ймовірність ефективного функціонування). Закон єдності аналізу і синтезу. Закон пропозиції та пропорційності (гармонії). Основні галузі застосування знань з проектного менеджменту: I рівень: Управління інтеграцією проектів. Управління змістом (внутрішнє середовище) проекту. Управління часом в проекті II рівень: Управління вартістю проекту. Управління якістю проекту. Управління трудовими ресурсами проекту. III рівень: Управління інформаційними зв’язками в проекту. Управління ризиком проекту. Управління закупівлями проекту. Реалізація проекту вимагає виконання певної кількості різноманітних заходів та робіт, які можна поділити на 2 групи: Основна діяльність: аналіз проблеми; формування цілей проекту; базове та детальне проектування; виконання будівельно-монтажних робіт; експлуатація проекту; обслуговування; ремонт; демонтаж тощо. 2. Діяльність по забезпеченню: - організаційну; - правову; - кадрову; - фінансову; - матеріало-технічну; - комерційну; - інформаційну. Основні причини зміни вартості грошей в часі Прогнозування грошових потоків проекту вимагає коригування з врахуванням дисконт фактора. Таким чином, цінність проекту являє собою зміну вигід та зміну витрат в результаті проекту. Тема 4: Життєвий цикл проекту 1. Методика ЮНІ ДО. 2. Підхід світового банку. 3. Вивчення прогнозів країни, галузі регіону. Методика ЮНІДО виділяє 3 основні фази проекту: Метод Світового банку є універсальним підходом до вивчення робіт, які належать різним фазам та стадіям проекту. Включає 2 основні фази, кожна з яких складається з 3 основних стадій: 1. Проектування: - ідентифікація; - розробка; - експертиза. 2. Впровадження: - переговори; - реалізація; - завершення. На етапі ідентифікації відбувається генерування та відбір цікавих проектних ідей за критерієм здорового глузду. Ідея проекту може бути обумовлена: Незадовільними потребами та пошуком шляхів задоволення. Наявністю невикористаних ресурсів або можливостей їх більш продуктивного використання. Як наслідок стихійних лих. На етапі розробки відбувається попередній аналіз запропонованих проектних ідей. Чи достатній попит на продукт проекту? Чи є проект технічно узгодженим і чи реалізує він найкращі техніко-економічні варіанти? Чи є проект екологічно прийнятним? Чи є проект узгодженим з адміністративної точки зору? Чи є проект економічно та фінансово ефективний? Ідеї проекту можуть бути відхилені на цій попередній стадії розробки, якщо вони недостатньо комерційно ефективні, мають великий масштаб, що не відповідає організаційним можливостям, відсутня підтримка влади, відсутність важливих елементів інфраструктури, надмірний ризик тощо. Ідеї, які довели свою перспективність переходять на стадію експертизи, що передбачає детальний аналіз всіх аспектів проекту та його наслідки. Зокрема: технічна експертиза повинна дати відповідь та оцінити, як масштаб проекту, так і технічної системи проекту, рівень сервісу, достатність елементів інфраструктури та графіків технічного виконання проектів; екологічна експертиза повинна оцінити ризик зниження біологічних різноманітностей; соціальна ефективність повинна визначити потенційний вплив на населення; інституціональна експертиза повинна обґрунтувати можливість реалізації проекту в зовнішньому середовищі та необхідні організаційні зміни внутрішнього середовища; економічна експертиза повинна визначити вигоди проекту для суспільства в цілому. На стадії переговори відбувається офіційна зустріч та підтвердження домовленостей досягнення на етапі експертизи проекту. Етап реалізації – робота проведена на попередніх стадіях набирає завершеної форми, оскільки остаточний план дій, розподіл обов’язків та відповідальності учасників проекту. Особливості виконання функцій контролю полягає у наступному: інженерно-технічний нагляд, який здійснює технічний спеціаліст з точки зору відповідності технічним вимогам; контроль замовника проекту (спостерігає за перебігом проекту та внесенням необхідних змін); контроль інвестора, метою якого є вчасне забезпечення повернення кредиту та одержання планового прибутку. Завершальна оцінка (етап) передбачає ретроспективний аналіз проекту з метою визначення основних причин успіху або провалу проекту. Даний етап передбачає відповіді на наступні питання: Чи були вихідні цілі проекту чітко визначеними та здійснимими? Чи був вірним вибір технічно-технологічних способів та матеріало-технічного постачання? Чи правильно було оцінено соціально-економічні та екологічні умови? Чи мала місце значна перевитратність? Чи було досягнено запланованої норми прибутку, якщо ні, то з якої причини? Тендери На інвестиційному ринку замовлення на підрядні роботи доцільно розташовувати за допомогою тендерів (торгів). Основна задача цього елементу інфраструктури інвестиційного ринку звести між собою продавця і покупця. В ролі покупця виступає замовник або інвестор, функції продавця виконує група підрядників, які пропонують свої послуги по будівництву з певним рівнем якості, бюджетом та в зазначені терміни. На відміну від товарної та фондової біржі, де присутні брокери, на тендерах – вони відсутні. Тому замовник має можливість ознайомитися з пропозиціями кількох потенційних підрядників одночасно та обрати з них найбільш ефективну пропозицію. Тендерна процедура починається з моменту публікації в ЗМІ стислої технічної характеристики об’єкту та інформації про замовника. Всі зацікавлені підрядники подають заявку на участь в тендерах на ім’я тендерного комітету або посередницькій фірмі, яка займається організацією тендера. Посередницька фірма або тендерний комітет зобов’язані надати наступну інформацію: Інструкцію для учасників тендера. Форми і умови контракту. Форми тендера гарантійного листа, креслення майбутнього об’єкту, специфікацію тощо. Будівельна фірма-учасник тендера вивчає цю документацію і розробляє проект організації робіт (ПОР), складає кошторис витрат на виробництво, визначає мінімально можливі терміни, заповнює форми та бланки і надсилає тендерному комітету. Тендерний комітет призначає (експертну) комісію, яка вивчає всі матеріали та заявки і об’являє переможця тендеру, з яким укладається угода. Методика (схема) дослідження інвестиційної привабливості регіону Основні риси регіону: Розмір та загальні характеристики. Населення, характер зайнятості та інші соціально-економічні дані регіону. Основні види експорту та імпорту даного регіону. Основні виробничі фактори, які використовуються або є потенційно можливими. Структура обробної промисловості, які використовуються місцеві ресурси. Умови інфраструктури. Контрольний перелік галузей, які можуть потенційно розвиватися в даному регіоні на базі наявних ресурсів та інфраструктури. Контрольний перелік корегується виключно для наступних галузей: ті, для яких місцевий попит на сучасному етапі є незначним, а транспортні витрати суттєві; ті, які не витримують конкуренції з боку сусідніх регіонів; ті, які ефективно розташовані в інших регіонах; ті, які можуть здійснити або здійснюють вплив на довкілля; ті, для яких необхідні постачальники відсутні в регіоні; ті, для яких потрібні значні експортні ринки, а регіон займає недостатньо зручну позицію; ті, які не відповідають пріоритетам в галузі національного планування та асигнування; 9. Галузі, які залишаються після аналізу приймати участь в оцінці: існуючого попиту та вивчення можливостей розвитку на підставі проведення даних або інших досліджень, які додатково аналізуються; необхідних джерел фінансування проекту в розрізі капіталу та поточних витрат; аналіз та оцінка необхідних матеріальних ресурсів, робочої сили тощо. Методика (схема) дослідження можливостей під сектора економіки Місце та роль під сектора в галузі. Розміри, структура та темпи зростання під сектора. Розміри та темпи росту попиту на імпортовану та не імпортовану продукцію Наближені прогнози оцінки попиту за окремими видами продукції. Виявлення дефіцитної продукції. Дослідження в загальних рисах наявної місцевої сировини. Визначення можливостей під сектора на основі попередньої інформації та інших факторів (див. попередню схему). Схема дослідження можливостей розвитку на основі природних ресурсів Характеристика природного ресурсу, прогнозовані та діючі запаси, темпи зростання та можливості розвитку. Роль даного природного ресурсу в національній економіці, використаний попит та імпорт. Галузі, які на сучасному етапі базуються на даних природних ресурсах, їх структура та перспективи розвитку. Основні обмеження та умови розвитку галузей, які базуються на даному ресурсі. Орієнтоване зростання попиту та перспективи експорту продукції, для виробництва якої використовується даний природний ресурс. Дивитися методику дослідження інвестиційної привабливості регіону. Модуль 2 Методологія проектного аналізу Тема 5: Управління структурою витрат 1. Структура витрат проектів. 2. Критерії та методи оцінки інвестиційних проектів. При управління проектами важливе значення приділяють управлінню структурою витрат проекту, оскільки надійні оцінки витрат проекту – це основа проектного аналізу. У проектному аналізі традиційно виділяють поділ витрат на: капітальні (інвестиційні); поточні. Управління структурою витрат (аналіз) дозволяє встановити невідповідність та незбалансованість структури витрат. У разі помилкових або недостатніх оцінок витрат може виникнути потреба перевірки прогнозованих оцінок за допомогою інших джерел інформації. Важливе значення має релевантність інформації: релевантними називаються витрати та доходи, які можна змінити (відкоригувати) внаслідок прийняття управлінського рішення. Важливе значення при управлінні витратами виконує розрахунок «запасу міцності» на підставі точки беззбитковості. Запас міцності – це величина, на яку фактичний обсяг реалізації перевищує критичний обсяг реалізації. Аналіз витрат проектів використовує окремі показники ефективності, зокрема, комерційну ефективність, бюджетну ефективність та економічну ефективність. Основними критеріями оцінки ефективності проектів є: 1. Формальні критерії, коли використовуються математичні формули для розрахунку показників. 2. Неформальні показники та методи, що використовують різноманітні евристичні підходи. Серед основних формальних критеріїв виділяють показник чистої поточної вартості (чиста наведена вартість) або чиста наведена цінність або дисконтні чисті вигоди. Даний показник є абсолютним показником ефективності проекту, основною перевагою якого є те, що прогнозні оцінки здійснюються на основі прогнозування грошових потоків. Проте, основний недолік, що робиться припущення про постійність ставки дисконту. Проект вважається ефективним, якщо NPV>0. Наступний показник ефективності – внутрішня норма рентабельності (внутрішня ставка рентабельності або внутрішня ставка доходу або внутрішня норма прибутковості). Даний показник характеризує ставку дисконту, при якій сумарні дисконтова ні доходи (вигоди) дорівнюють сумарним дисконтова ним витратам, тобто це показник, при якому NPV=0. Особливість використання даного показника полягає в наступному: використання його завжди призводить до вибору одного того самого проекту, проте вибір за критерієм NPV залежить від ставки дисконту. Коефіцієнт співвідношення вигід та витрат проекту або індекс прибутковості, які являють собою відносний показник, тобто відношення дисконтованих доходів та витрат проекту. Показник має бути більше 1, використовується він в комплексі з іншими показниками, тому що основний недолік: не годиться для використання взаємовиключних проектах. Перелічені показники завжди посилюються розрахунком терміну окупності проекту. Тема 6: Управління проектними ризиками 1. Причини виникнення та класифікація проектних ризиків. 2. Аналіз ризиків проекту. 3. Способи зниження проектних ризиків. Ризик – це імовірнісна категорія, яка характеризується потенційною загрозою втрати ресурсів або недоодержання доходів, недосягнення цілей управління проектами. Класифікація ризиків: 1. В залежності від можливості економічного результату поділяються на 2 групи: чисті; спекулятивні. 2. В залежності від причин виникнення ризиків: природні (ризик втрат внаслідок дії стихійних сил природи); екологічні (ймовірність втрат або додаткових витрат, пов’язаних із забрудненням довкілля); політичні; виробничі (ймовірність збитків або додаткових витрат, пов’язаних із збоями або затримкою технології виробництва, низькою якістю сировини, виконання робіт і послуг); транспортні (ймовірність втрат, пов’язаних, наприклад, з неефективним вибором транспортних засобів); фінансові, пов’язані із ймовірністю фінансових витрат або втрат фінансових ресурсів і поділяються на: ризики, пов’язані з купівельною спроможністю грошей (інфляційний або валютний); ризики, пов’язані із вкладенням капіталу (інвестиційні), які включають: систематичний ризик – це ризик погіршення кон’юктури ринку в цілому (фондового, валютного, нерухомості) і він не пов'язаний з конкретним об’єктом інвестування; несистематичний або селективний ризик – це, наприклад, ризик втраченої вигоди внаслідок невірного вибору об’єкту інвестування; ризик ліквідності; кредитний ризик; регіональний та галузевий.
1 2 3 4 5 Категория: Менеджмент \| Добавил: Aspirant (11.06.2014)
Просмотров: 352 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: